Постанова
Іменем України
02 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 761/35926/18
провадження № 61-5311св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позову
У вересні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», банк) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 17 грудня 2010 року в розмірі 68 776,58 грн.
На обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що 17 грудня 2010 року між банком і ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, який включає анкету-заяву позичальника, «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою», а також «Тарифи банку». За умовами договору банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 5 000,00 грн зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору виникла заборгованість.
Ураховуючи наведене, банк просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 02 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року, позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» борг за тілом кредиту в розмірі 4 902,78 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що ОСОБА_1 не повернув у повному обсязі отримані ним кредитні кошти, що свідчить про порушення прав банку як кредитора і необхідність їх захисту шляхом стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
11 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу понесених ним судових витрат у розмірі 4 048,99 грн.
На обґрунтування заяви посилався на те, що він поніс витрати на транспорт (поїздки до суду, банку, пошти), на відправку документів на адресу суду і позивача, на папір, знос картриджа, на електроенергію, а також витратив особистий час.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Київський апеляційний суд ухвалою від 16 лютого 2021 року відмовив ОСОБА_1 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Ухвала апеляційного суду мотивована відсутністю правових підстав для задоволення заяви.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 31 березня 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву про ухвалення додаткового рішення та відшкодувати витрати понесені ним у зв`язку з касаційним розглядом справи.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що ухвала апеляційного суду є незаконною і необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права.
Пунктом 4 частини третьої статті 133 ЦПК України конкретно не визначено, які саме витрати на інші процесуальні дії, необхідні для розгляду справи та підготовки до її розгляду.
Підготовка та подання відповідачем до суду процесуальних документів, ознайомлення зі справою та формування правової позиції у справі вимагають від відповідача витрат, а саме : часу, паперу, електроенергії та зносу картриджа принтера. Без здійснення таких витрат захист відповідача в суді є неможливим.Те саме стосується і транспортних видатків відповідача. ЦПК України не визначає транспортні видатки, як виключно видатки, що пов`язані з явкою до суду, як це інтерпретує апеляційний суд. На думку відповідача, транспортні видатки підпадають під дію пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, як витрати на інші процесуальні дії, необхідні для розгляду справи та підготовки до її розгляду, без конкретизації, і без поїздок відповідача до суду він не міг обійтися, адже здійснював такі поїздки для ознайомлення зі справою та надання суду процесуальних документів у справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
19 травня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України справа № 761/35926/18 є малозначною, апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» апеляційний суд розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення сторін. Судові засідання у справі не проводилися, відповідач до суду не викликався.
Звертаючись до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 просив відшкодувати понесені ним судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційним судом апеляційної скарги банку на рішення суду першої інстанції, ухваленого у цій справі, а саме: витрати на транспорт (поїздки до суду, банку, пошти) у розмірі 48,00 грн; витрати на відправку документів на адресу суду і позивача - 111,20 грн; витрати на папір - 11,31 грн; знос картриджа - 4,07 грн; витрати на електроенергію - 1,30 грн; вартість витраченого ним часу - 3 873,10 грн.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частиною першою статті 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Відшкодування витрат, пов`язаних з переїздом у межах міста процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до частини першої статті 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.
Встановивши, що ОСОБА_1 просить відшкодувати вартість понесених ним витрат, які не пов`язані з вчиненням ним процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду на стадії апеляційного провадження у малозначній справі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення.
Аргументи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними, а також трактуванню пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України на власний розсуд.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні
підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов
