ПОСТАНОВА
іменем України
02 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 136/1021/19
провадження № 51-3557км21
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2021 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 23 березня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, і призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
2. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покаранняз іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
3. Згідно з вироком ОСОБА_6 на початку березня 2019 року, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, маючи умисел на незаконне зберігання наркотичних засобів з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу, на сміттєзвалищі, яке знаходиться поблизуСтароприлуцької школи-інтернату в с. Стара Прилука Липовецького району, незаконно придбав наркотичний засіб - канабіс загальною масою 24,35 г, який у подальшому зберігав з метою збуту до 23 березня 2019 року, заздалегідь заховавши його в підсобному приміщенні свого домогосподарства, розташованому на АДРЕСА_1 . У подальшому ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут наркотичного засобу, 23 березня
2019 року, знаходячись на вул. Садовій у с. Стара Прилука біля місцевої церкви,зустрівся з особою зі зміненими анкетними даними ОСОБА_7 і за грошову винагороду в сумі 800 грн збув останньому поліетиленовий пакет зособливо небезпечним наркотичним засобом канабісом масою 23,56 г (у перерахунку на висушену речовину). Крім того, 23 березня 2019 року працівниками Липовецького ВП Немирівського ВП ГУ НП у Вінницькій області на підставі ухвали Липовецького районного суду від 22 березня 2019 року у справі № 136/579/19 про надання дозволу на проведення обшуку в домогосподарстві, в якому проживає ОСОБА_6 , що розташоване на АДРЕСА_1 , у підсобному приміщенні виявлено та вилучено паперовий згорток із особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом масою 0,79 г (у перерахунку на висушену речовину).
4. Вінницький апеляційний судапеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Немирівського районного суду Вінницької області від
23 березня 2021 року стосовно ОСОБА_6 без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
5. У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та кваліфікації дій засудженого, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
6. Так, аргументуючи свої вимоги, прокурор вказує на ненаведення судом апеляційної інстанції всупереч ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України(далі КПК) переконливих мотивів на спростування доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення щодонеправильного застосування місцевим судом до ОСОБА_6 положеньстатей 69, 75 КК, що призвело до призначення засудженому явно несправедливого покарання через його м`якість.
7. Як зазначає прокурор, місцевий суд мотивував одночасне застосування положень статей 69 та 75 КК одними і тими ж обставинами, не навівши конкретних обставин, за яких цей суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що за наявності лише однієї обставини, яка пом`якшує покарання щирого каяття, суд незаконно призначив ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК. Вказане, на думку прокурора, залишилося поза увагою апеляційного суду. Крім того, сторона обвинувачення стверджує, що належним чином не було мотивовано, які саме обставини справи та дані про особу засудженого дають підстави для висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. На думку сторони обвинувачення, звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням призводить до виникнення відчуття безкарності та можливості уникнути законного покарання як у засудженого, так і в інших осіб і не сприятиме досягненню мети покарання в цілому.
Позиції учасників судового провадження
8. Прокурор підтримав касаційну скаргу.
9. Засуджений ОСОБА_6 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких наводить мотиви щодо відсутності повноважень у прокурора
ОСОБА_8 на подання касаційної скарги та просив її повернути.
10. Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
12. Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
13. Висновки судів щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, за обставин, установлених у вироку, ґрунтуються на доказах, досліджених у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, у тому числі на показаннях засудженого, який визнав вину у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, і в касаційній скарзі не заперечуються.
14. За змістом ст. 69 КК призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного.
15. У кожному випадку застосування ст. 69 КК суд зобов`язаний у своєму рішенні зазначити, які саме обставини справи або дані про особу винного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, при цьомузобов`язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом`якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину.
16. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
17. Згідно із ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
18. Як убачається з оскаржуваної ухвали, апеляційний суд, погоджуючись із судом першої інстанції в частині призначення покарання, зазначив, що свій висновок про можливість призначення ОСОБА_6 покарання, нижчого від найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням положень ст. 69 КК, суд першої інстанції мотивував тим, що засуджений раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, щиро кається та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, за місцем проживання характеризується позитивно, є учасником бойових дій, неодноразово отримував нагороди за відзнаку у воєнній службі. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. На підставі викладеного суд першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про можливість призначення
ОСОБА_6 покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 307 КК.
19. Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанції не зазначили, які саме обставини справи або дані про особу винного істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.
20. Крім того, вирішуючи питання про можливість звільнення засудженого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК, суд не вказав, які саме дані про особу ОСОБА_6 дають підстави для висновку про можливість його виправлення без реального відбування покарання, прийняте в цій частині рішеннясуд взагалі не мотивував.
21. Водночас одні й ті самі обставини справи чи дані про особу винного не можуть одночасно ураховуватись при застосуванні положень як статті 69 КК, так і ст. 75 КК. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 466/4884/15-к.
22. Відповідно до вимог ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Однак, суд апеляційної інстанції, погодившись із рішенням місцевого суду в частині звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, належним чином обставини, зазначені у вироку, не перевірив, а також залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставності застосування положень ст.75 КК, а прийнятого рішення належним чином не мотивував.
23. Таким чином, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.438 КПК є підставою для скасування такого рішення.
24. Під час нового розгляду апеляційномусуду необхідно врахувати наведене,належно оцінити дані про особу винного, обставини, які впливають на призначення покарання, і прийняти законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.
Ухвалу Вінницькогоапеляційного суду від 02 червня 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
