Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
27 жовтня 2021 року справа № 580/8729/21
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Паламар П.Г., розглянувши матеріали позовної заяви заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Сагунівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (18015, м. Черкаси, вул. Б.Хмельницького, 60) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу (36039, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 6) з позовною заявою до Сагунівської сільської ради (19644, Черкаська область, Черкаський район, с. Сагунівка, вул. Лесі Українки, 77/4), в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність Сагунівської сільської ради Черкаського району, яка полягає у невжитті заходів щодо ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ за координатами 49.288880,32.383785 площею 310 кв. м, висотою 1 м та 49.290242,32.382813 площею 560 кв. м, висотою 1 м., на земельній ділянці, розташованій в адміністративних межах Сагунівської сільської ради;
-зобов`язати Сагунівську сільську раду вжити заходів щодо ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ за координатами 49.288880,32.383785 площею 310 кв. м, висотою 1 м та 49.290242,32.382813 площею 560 кв. м, висотою 1 м, на земельній ділянці, розташованій в адміністративних межах Сагунівської сільської ради.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами, встановлено підстави для її повернення з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя, після одержання позовної заяви, з`ясовує, серед іншого, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Частиною 4 ст. 53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо наявності у заступника керівника Черкаської окружної прокуратури адміністративної процесуальної дієздатності щодо звернення до суду з даним позовом, суддя зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Оскільки інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації. Тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 року у справі №826/15338/18, від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, заступник керівника Черкаської окружної прокуратури обґрунтовує наявність підстав для звернення до суду з цим позовом посилаючись на те, що Державною екологічною інспекцією неодноразово здійснювалися заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства та складалися акти з зафіксованими порушеннями природоохоронного законодавства щодо поводження з відходами та території с. Сагунівка, складались приписи та застосовувались штрафи, однак відповідачем не вжито будь-яких заходів направлених на усунення порушень.
Таке обґрунтування є сумісним з розумінням поняття інтересів держави, у зв`язку з чим є підстави вважати, що позов має на меті захист інтересів держави.
Проаналізувавши ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, суд дійшов висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в одному з двох випадків:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Наведені в позовній заяві обґрунтування свідчать, що існує державний орган, до повноважень якого входить звернення до суду зі вказаними позовними вимогами.
Відповідно до обгрунтувань позовної заяви подання позову заступником керівника Черкаської окружної прокуратури, як позивачем, пов`язане з тим, що законні вимоги центрального орган виконавчої влади не виконуються відповідачем, тому цей позов заявлений в інтересах держави прокурором.
Такі твердження є безпідставними, оскільки уповноваженим органом Державною екологічною інспекцією складені акти перевірки, приписи та протоколи про адміністративні правопоршення. При цьому, управління екологічної інспекції уповноважений на видачу актів реагування та звернення до суду у визначених випадках.
Правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля визначає Закон України від 19.06.2003 №962-IV «Про охорону земель» (далі - Закон №962-IV).
Статтею 1 Закону №962-IV визначено, що охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Стаття 35 Закону №962-IV зобов`язує власників і землекористувачів, в тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від забруднення, уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Згідно статті 45 Закону №962-IV господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені граничнодопустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.
Відповідно до статті 46 Закону №962-IV забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, зокрема, на території міст та інших населених пунктів, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.
У районах можливого забруднення земель небезпечними відходами, у тому числі аварійними, викидами від стаціонарних і пересувних джерел за рішенням місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування проводяться постійні або періодичні обстеження хімічного складу ґрунтів з метою виявлення та визначення їх негативного впливу на здоров`я людини, а також окремих видів природних ресурсів і довкілля в цілому.
У свою чергу, Законом України від 05.03.1998 №187/98-ВР «Про відходи» (далі - Закон №187/98-ВР) визначено правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України.
У відповідності до статті 1 Закону №187/98-ВР відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними; виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів; власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.
Статтею 12 Закону №187/98-ВР встановлено, що відходи, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними.
З метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів виявлені безхазяйні відходи беруться на облік.
Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів визначається Кабінетом Міністрів України.
Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи, зобов`язані у п`ятиденний строк повідомити про них місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Підставами для визначення відходів безхазяйними та їх обліку можуть бути: повідомлення власників або користувачів земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи; звернення (повідомлення) громадян, підприємств, установ та організацій, засобів масової інформації; результати інспекційних перевірок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, державної санітарно-епідеміологічної служби, органів місцевого самоврядування.
У разі отримання звернення (повідомлення) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також органи місцевого самоврядування зобов`язані визначити кількість, склад, властивості, вартість відходів, рівень їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та вжити заходів для визначення власника відходів.
У разі потреби для визначення власника безхазяйних відходів та їх оцінки можуть залучатися правоохоронні органи, відповідні спеціалісти і експерти.
При цьому, з метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів, вдосконалення механізму їх обліку та відповідно до статті 12 Закону №187/98-ВР Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.1998 №1217 затвердив Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів (далі - Порядок №1217), яким визначаються особливості управління безхазяйними відходами.
Як свідчать матеріали справи, власником земельної ділянки на якій розташовані відходи є територіальна громада с. Сагунівка.
У той же час, судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією Центрального округу вживаються заходи щодо охорони земель.
З огляду на вказане, прокурор фактично звернувся у цій справі із позовом на захист прав та інтересів Державної екологічної інспекції Центрального округу, яка є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, що реалізує державну політику з питань забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, тобто є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.09.2020 у справі № 815/6347/17 при розгляді подібних правовідносин дійшла до висновку, що у адміністративному процесі прокурор набуває статусу позивача в разі, якщо певними діями, рішеннями чи бездіяльністю порушено інтерес держави у публічних правовідносинах, а орган, який уповноважений реалізовувати або захищати такий інтерес, відсутній або в силу закону не наділений повноваженнями самостійно звертатися до суду.
У такому випадку прокурор здійснює квазіпредставницьку функцію, виступаючи в інтересах певного органу державної влади, однак, в адміністративному судочинстві прокурор не може набувати статусу сторони у справі із самостійними інтересами, правами та обов`язками, крім випадків, коли це прямо передбачено нормами КАС України.
Відтак, перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду питання щодо правомірності дій відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.
З матеріалів справи вбачається, що у спорі, що розглядається, прокурор не реалізовує публічно-владні управлінські функції стосовно відповідача, а здійснює представництво державного органу, у даному випадку.
При цьому, у разі не здійснення або неналежним чином здійснення відповідних повноважень уповноваженим органом, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цих посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).
Втім, при зверненні з даним позовом, прокуратурою не доведено наявності інтересу держави у спірних правовідносинах з огляду на невиконання або неналежне виконання Державною екологічною інспекцією своїх функцій щодо захисту інтересів держави, а також не надано доказів, які б свідчили наявність у прокурора повноважень для звернення до суду з даним позовом.
Тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав, визначених у ст. 23 Закону України Про прокуратуру, і заступник керівника не набув права на звернення в суд з таким позовом.
Відповідно до частини першої статі 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Частиною третьою ст. 43 КАС України визначено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Отже, адміністративно-процесуальна дієздатність це здатність, зокрема, органів державної влади, інших державних органів особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.
Оскільки заявник не набув права на звернення до суду з позовом в інтересах держави, він не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в цьому спорі.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 43, 169, 170-171 КАС України, суддя,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Сагунівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Копії ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з моменту її складення.
Суддя П.Г. Паламар
