ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" жовтня 2020 р. Справа№ 911/268/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Куксова В.В.
Мальченко А.О.
Секретар судового засідання Мельничук О.С.,
представники сторін в судове засідання не з`явились;
розглядає апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БілоцерківМАЗ"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2020 року (повний текст складено 14.02.2020)
про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення суду від 30.08.2018 за нововиявленими обставинами
у справі №911/268/18 (суддя Янюк О.С.)
За позовом Білоцерківської міської ради Київської області
до:
1. Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БілоцерківМАЗ"
за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс",
2. Головного управління Держгеокадастру у Київській області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фурсівської сільської ради Київської області,
про визнання недійсним та скасування розпорядження, договору купівлі-продажу, держаного акту та скасування рішення про державну реєстрацію, -
ВСТАНОВИВ:
Білоцерківська міська рада Київської області (далі - позивач, Міська рада) звернулась до Господарського суду Київської області із позовом до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (далі-відповідач-1, Білоцерківська РДА), Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БілоцерківМАЗ"(далі - відповідач-2, ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ") про:
- визнати недійсним та скасувати розпорядження Білоцерківської РДА від 26.03.2004 року №104 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення";
- визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.04.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.В. за реєстром №327;
- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування існуючої виробничої бази серії ЯЕ №588347, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020732200004 від 27.05.2007 року, виданий ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ";
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28123113 від 08.02.2016 року та запис про право власності №13155581 від 04.02.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ"на земельну ділянку площею 0,1133га за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул.Гайок, земельна ділянка 4а, кадастровий номер 3220488300: 01:001:0007 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28121816 від 08.02.2016 року та запис про право власності №13154923 від 04.02.2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ"на земельну ділянку площею 4,3286га за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул.Гайок, земельна ділянка 4а, кадастровий номер 3220488300:01:001:0260. Судові витрати покласти на відповідачів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення Білоцерківської РДА прийнято без дотримання ст.ст.120, 149, 151, 186 ЗК України та ст.377 ЦК України та подальша реалізація якого призвела до порушення інтересів територіальної громади міста Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради, в частині вилучення земельних ділянок, на яких розташоване комунальне майно, і які перебували в користуванні територіальної громади міста Біла Церква.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.08.2018 року, яке залишено в силі постановами Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 року та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2019 року, позовні вимоги Міської ради задоволено частково: визнано недійсним та скасовано розпорядження Білоцерківської РДА від 26.03.2004 року №104 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення", договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.04.2004 року, державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування існуючої виробничої бази серії ЯЕ №588347, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020732200004 від 27.05.2007 року, виданого ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ"; в іншій частині позовних вимог (скасування державної реєстрації відповідних записів), судом відмовлено.
11.01.2020 року ТОВ "Науково-виробниче підприємство "БілоцерківМАЗ" звернулось до Господарського суду Київської області з заявою №05/01 від 08.01.2020 року, в якій просить суд переглянути рішення від 30.08.2018 у справі №911/268/18 за нововиявленими обставинами та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Білоцерківської міської ради Київської області відмовити, у зв`язку із наявністю обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі відповідачу-2 під час розгляду справи.
Заява про перегляд рішення від 30.08.2018 у справі №911/268/18 за нововиявленими обставинами обґрунтована тим, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 320 ГПК України, ст.ст. 256, 261, 267 ЦК України та те, що у даному випадку для вирішення питання щодо спливу строків позовної давності суттєве значення має чи сплачувався земельний податок Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс" (далі - КП "БВАК") та з якого часу. Факт несплати земельного податку, на думку скаржника, вказує на те, що позивачу було відомо про перебування у власності ТОВ "НВП "Білоцерків МАЗ" спірних земельних ділянок або, в разі дотримання вимог законодавства України, як належний землекористувач міг довідатись про наявні обмеження у користуванні землею. Крім того скаржник, зазначає, що Міська рада могла довідатись про те, що починаючи з 2012 року заявник сплачує земельний податок за користування спірними земельними ділянками до Фурсівської сільської ради.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2020 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БілоцерківМАЗ" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обставини, які підтверджуються листами Міської ради та податкового органу, не є доказами, у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, які спростовують чи підтверджують ті чи інші обставини, які були встановлені та зазначені у рішенні суду, та які, у свою чергу, можна вважати нововиявленими. Отже, в тій мірі, якій необхідно було для правильного вирішення спору, судом обговорювались та перевірялись інформація щодо платника земельного податку за спірними земельними ділянками. Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що зазначені заявником обставини не є нововиявленими, та не можуть бути підставою для перегляду по суті винесеного рішення та його скасування, оскільки не містять всіх необхідних ознак, які передбачені ст. 320 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БілоцерківМАЗ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2020 року у справі № 11/268/18 про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення суду від 30.08.2018 року за нововиявленими обставинами та прийняти нове рішення, яким позовну заяву залишити без задоволення.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами скаржник посилався на висновки Верховного Суду у даній справі (про те, що з 2007-2008 р. у Білоцерківської міської ради виникло право користування земельними ділянками для обслуговування і користування об`єктами нерухомого майна, натомість під час розгляду справи ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ" звертало увагу на те, що товариством здійснюється сплата земельного податку до Фурсівської сільської ради, тобто суди не врахували того, що КП БМР "БВАК", як землекористувач спірних земельних ділянок з 2007 року земельний податок не сплачував та від його сплати позивачем не звільнявся, факт несплати земельного податку свідчить про те, що позивачу було відомо про перебування у власності відповідача-2 спірних земельних ділянок або в разі дотримання вимог законодавства, як належний землекористувач міг довідатись про наявні обмеження у користуванні землею), які є відмінними від висновків суду першої та апеляційної інстанції, що на думку скаржника стало підставою для звернення із запитами до позивача, КП "БВАК" та заявою про перегляд за нововиявленими обставинами. З огляду на викладене, після отримання постанови Верховного Суду виникла необхідність у доведенні обставин несплати позивачем земельного податку, у зв`язку з чим адвокатом 29.07.2019 року надіслано запит начальнику Білоцерківського управління ГУ ДФС у Київській області щодо надання інформації зі сплати земельного податку, у відповідь на який запитуваної інформації не надано. На переконання ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ" ознаками існування нововиявлених обставин є те, що несплата Позивачем в особі КП "БВАК" земельного податку, яку ТОВ НВП "БілоцерківМАЗ" вважає нововиявленою, не була встановлена судом та не була і не могла бути відома Відповідачу 2, на час розгляду справи, оскільки спірна земельна ділянка на підставі державного акту на землю перебувала у власності Відповідача 2, земельний податок за дану земельну ділянку сплачувався Відповідачем 2, а тому інформація щодо повноти та своєчасності сплати земельного податку Позивачем не була і не могла бути відома ТОВ НВП "БілоцерківМАЗ" на час розгляду справи. Саме після постановлення Верховним судом рішення у даній справі, визначено факт того, що Білоцерківська міська рада після затвердження акту приймання-передачі майна та реєстрації права власності на нього, набула не право володіння земельною ділянкою, а право користування нею, яке не потребує спеціального документального оформлення на відміну від права власності, а відповідно обов`язки у відповідного користувача виникають з моменту виникнення такого права користування. Отже на думку скаржника обставини не виконання обов`язку щодо сплати земельного податку та час виникнення такого обов`язку, є істотною для справи, оскільки впливають на сплив строків позовної давності.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020 року, матеріали судовій справі № 911/268/18 разом з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БілоцерківМАЗ" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БілоцерківМАЗ" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2020 року у справі № 911/268/18.
28.08.2020 року від за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БілоцерківМАЗ" О.А. Олійник надійшла заява про відвід, у якій викладено прохання відвести суддю Чорногуз М.Г. від участі у розгляді справи №911/268/18.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 року визнано необґрунтованою заяву ТОВ "Науково-виробниче підприємство "БілоцерківМАЗ" про відвід, у якій викладено прохання відвести суддю Чорногуз М.Г. від участі у розгляді справи №911/268/18 та, внаслідок цього, відмовлено у задоволенні цієї заяви.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 року заяву головуючого судді Чорногуза М.Г. про самовідвід у справі №911/268/18 задоволено, матеріали справи №911/268/18 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 року, справу №911/268/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Агрикова О.В. - головуюча суддя; судді Мальченко А.О., Куксов В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БілоцерківМАЗ" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2020 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи призначено на 08.10.2020 року.
09.10.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БілоцерківМАЗ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 року розгляд справи відкладено на 15.10.2020 року.
В судове засідання 15.10.2020 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 30.08.2018 року, яке залишено в силі постановами Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 року та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2019 року, позовні вимоги Міської ради задоволено частково: визнано недійсним та скасовано розпорядження Білоцерківської РДА від 26.03.2004 року №104 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення", договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.04.2004 року, державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування існуючої виробничої бази серії ЯЕ №588347, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020732200004 від 27.05.2007 року, виданого ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ"; в іншій частині позовних вимог (скасування державної реєстрації відповідних записів), судом відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, Господарський суд Київської області, виходив з того, що розпорядження Білоцерківської РДА від 26.03.2004 року №104 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" порушує права позивача як землекористувача частини цієї ділянки, а спірний договір укладений всупереч приписам вищезазначеного законодавства, за відсутності рішення компетентного органу та на підставі оскаржуваного розпорядження Білоцерківської РДА до повноважень і компетенції якої не належить вирішення питань щодо розпорядження вищезазначеною земельною ділянкою. Крім того, суд дійшов висновку про те, що Державний акт на право власності серії ЯЕ №588347 від 27.05.2007 року на земельну ділянку загальною площею 4,4419 га кв. м., розташовану за адресою м. Біла Церква, вул. Гайок, 4а, за ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ" також підлягає визнанню недійсним, оскільки зазначений Державний акт виданий на підставі незаконного розпорядження.
Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності про який заявлено відповідачами, оскільки початок перебігу позовної давності починався з моменту, коли Міська рада дізналася про порушення свого права, а саме - з дня отримання листа прокурора від 20.06.2017 року про виявлені порушення земельного законодавства.
Колегія суддів зазначає, що із змісту рішення Господарського суду Київської області від 30.08.2018 року вбачається, що підставою для зазначеного висновку є сукупність обставин (у т.ч. сплати земельного податку), які вказували на те, що у діях ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ" наявні ознаки приховування, зокрема, від позивача, наявності у нього права власності, а саме, на частину земельної ділянки на якій розміщене комунальне майно.
В подальшому, 29.07.2019 року представником ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ" направлено адвокатський запит до Білоцерківського управління ГУ ДФС у Київській області щодо надання відповідної інформації стосовно платників земельного податку або орендної плати за земельні ділянки за кадастровими номерами 3220488300:01:001:0007 та 3220488300:01:001:0260 (т.1 (перегляд за нововиявленими обставинами) а.с.17-19).
31.07.2019 року на зазначений запит ГУ ДФС у Київській області, зокрема, повідомило заявника про те, що останній є платником земельного податку на території Фурсівської сільради. Податковий борг відсутній (т.1 (перегляд за нововиявленими обставинами) а.с.20-23).
21.10.2019 року представником ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ" направлені адвокатські запити до Міської ради та КП "БВАК" щодо надання відповідної інформації стосовно платників земельного податку або орендної плати за земельні ділянки за кадастровими номерами 3220488300:01:001:0007 та 3220488300:01:001:0260 (т.1 (перегляд за нововиявленими обставинами) а.с.24-26, 31-32).
У відповідь на зазначений запит Міська рада листами від 25.10.2019 року та 06.12.2019 року повідомила заявника, зокрема, про те, що нею не приймалось рішення про звільнення землекористувачів спірних земельних ділянок від сплати земельного податку чи орендної плати (т.1 (перегляд за нововиявленими обставинами), а.с. 27, 28-30).
Звертаючись із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідач-2 зазначає, що у наданій Білоцерківською міською радою (лист від 06.12.2019 р. №4094/01-13) на запит адвоката відповідача-2 21.10.2019 року відповіді міститься інформація про істотні для справи обставини, що не були встановлені судом і не могли бути відомі відповідачу-2 на час розгляду справи, а саме про те, що позивачем не приймалось рішення про звільнення землекористувачів спірних земельних ділянок, в т.ч. КП БМР "БВАК" від сплати земельного податку чи орендної плати.
Таким чином, нововиявленими, на думку заявника, є обставини обізнаності Міської ради щодо її порушеного права, та, як наслідок, можливості застосування строку позовної давності, вони не були встановлені судом та не були та не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ" звернулось із відповідною заявою до суду.
Колегія суддів зазначає, що ст. 320 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.
Зокрема, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України).
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно приписів частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Відповідно до статті 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.12.2003 року зі справи «Рябих проти Росії», принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі.
У рішенні від 25.07.2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
У рішенні у справі "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004 року зазначається, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, вирішуючи правову колізію, яка наявна у спорі, колегія суддів повинна опиратися не тільки на юридичні обґрунтування у конкретних справах, а перш за все на базовий правовий принцип правової визначеності, та прийняти таке рішення, яке буде найбільш очевидним та передбачуваним для учасників цивільного обороту в Україні.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової позовної вимоги або інших вимог на стадії виконання судового рішення.
Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 14.02.2018 року №147/325/13-ц.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.
Колегія суддів звертає увагу, що у рішенні Господарського суду Київської області від 30.08.2018 року у справі 911/268/18 зазначено, що: "під час судового засідання, як Фурсівською сільрадою так і ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ" зазначалось, що останнім у встановленому законом порядку починаючи з 2007 року сплачувався відповідний податок на землю, проте, відповідних дій щодо відшкодування зазначених витрат ТОВ "НВП "БілоцерківМАЗ" суду надано також не було".
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що під час розгляду справи судом обговорювалась та перевірялась інформація щодо платника земельного податку за спірними земельними ділянками, у необхідних для правильного вирішення спору межах.
Твердження скаржника про те, що Міською радою рішення про звільнення землекористувачів спірних земельних ділянок від сплати земельного податку чи орендної плати не приймалось, з урахуванням повідомленої скаржником інформації про те, що він є платником земельного податку на території Фурсівської сільради, яка не є підзвітною позивачу в частині повідомлення суми відповідного земельного податку з урахуванням джерел його отримання, не є тими обставинами, на підставі яких суд міг встановити обізнаність саме позивача та КП "БВАК", як учасника товариства, про відчуження спірної земельної ділянки у межах строку встановлено ст. 257 ЦК України. Зазначені заявником обставини не свідчить про обізнаність позивача про порушення його прав з 2012 року та не спростовують висновків суду про те, що перебіг позовної давності почався з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права, а саме - з дня отримання листа прокурора від 20.06.2017 року.
Колегія суддів наголошує, що не вчинення дій щодо державної реєстрації та щодо сплати земельного податку не свідчить про відсутність у позивача права постійного користування відповідними земельними ділянками.
При цьому, в силу положень ст. 286.1 Податкового кодексу України земельний податок сплачується (податкова декларація подається) органу за місцезнаходженням земельної ділянки.
Як зазначає сам відповідач-2, він є платником земельного податку на території Фурсівської сільради.
Колегія суддів зазначає, що інформація щодо належного чи неналежного виконання учасниками справи (в т.ч. КП БМР "БВАК") земельного законодавства в частині оформлення права користування та оплати земельного податку за спірні земельні ділянки не є виключною та беззаперечною підставою для висновків про обізнаність позивача із зазначеними відповідачем-2 обставинами сплати ним земельного податку та відповідно з фактом порушення прав позивача з липня 2012 року), не впливає на правильне вирішення спору у справі №911/268/18 в цілому та є лише однією із складових на підставі яких суди під час розгляду справи дійшли висновку щодо приховування відповідачем факту заволодіння спірними ділянками.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що інформація щодо платника земельного податку з урахуванням періодів його сплати не є доказами, у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, які спростовують чи підтверджують обставини, які були встановлені та зазначені у рішенні суду та такими, які можна вважати нововиявленими.
Колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі №911/268/18 відсутні висновки про те, що при переході права власності на майно виник обов`язок щодо сплати земельного податку та те, що для вирішення питання щодо спливу строків позовної давності суттєве значення має чи сплачувався земельний податок.
При цьому, у постанові Верховного Суду у даній справі зазначено, що: "Cуди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що частина земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно (будівлі та споруди) комунальної власності, належить на праві користування саме територіальній громаді м. Біла Церква в особі Міської ради, як новому власнику цього нерухомого майна, а тому, приймаючи оскаржуване розпорядження Білоцерківська РДА безпідставно розпорядилась та передала у власність ТОВ НВП "БілоцерківМАЗ" спірну земельну ділянку загальною площею 4,419 га, на якій, у свою чергу, також знаходиться майно комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква в особі Міської ради, чим порушила права позивача, саме як землекористувача, стосовно володіння і користування вказаною земельною ділянкою."
Також, у постанові Верховного Суду зазначено, що: "як вірно було зазначено судом першої інстанції, що доказів здійснення повної оплати за договором, відповідачами суду надано не було, у зв`язку з чим суд не має можливості встановити виконання відповідачем-2 умов, визначених у п. 6.1 договору.
Крім того, доказів звернення до позивача, після отримання відповідного державного акту з метою урегулювання та оформлення відповідних земельних відносин, у встановленому законом порядку відповідач-2 суду не надав.
Аналізуючи всі зазначені обставини, суди дійшли висновку, що у діях відповідача-2 наявні ознаки приховування, зокрема, від Міської ради, наявності у нього права власності, а саме, на частину земельної ділянки на якій розміщене комунальне майно.
Посилання відповідача-2 на положення Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме, на ст.10-1, суди визнали недоречними, оскільки закон був прийнятий 13.01.2011 року, а спірне розпорядження було прийнято 26.03.2004 року.
Водночас, відповідачами також не було надано жодного доказу на підставі яких суд міг встановити обставини, які вказували б на обізнаність саме Міської ради та КП "БВАК", як учасника товариства, про відчуження спірної земельної ділянки у межах строку встановлено ст. 257 Цивільного кодексу України.
Наявні у матеріалах справи відповідні висновки про надання згоди судами до уваги не прийняті, оскільки зазначена згода надавалась на передачу земельної ділянки саме в оренду з правом викупу та без урахуванням наявності комунального майна, розміщеного на частині спірної земельної ділянки. ".
Також колегія суддів зазначає, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції і твердження скаржника про те, що ознаками існування нововиявлених обставин, які впливають на момент початку відліку строку позовної давності є несплата Позивачем в особі КП "БВАК" земельного податку та те, що земельний податок сплачувався відповідачем-2 оскільки при розгляді справи судами досліджувались обставини сплати відповідачем-2 земельного податку, проте відповідачем доказів звільнення КП БМР "БВАК" від сплати земельного податку, а також обізнаності у зв`язку з цим позивача про порушення його прав подано не було, у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами об`єктивної неможливості вчасного отримання та подання до суду таких доказів - не обґрунтовано.
Частиною 4 статті 320 ГПК України встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).
Нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №910/2822/16; від 01.10.2019 у справі №916/1228/18).
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №Б-50/232-09).
Колегія суддів зазначає про відсутність підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами оскільки відповідачем-2 надано нові докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом, а наведені в заяві обґрунтування спрямовані на переоцінку доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України визначено, що учасники справи мають право в т.ч. подавати докази.
Відповідачем-2 не доведено того, що зазначені ним в обґрунтування відповідної заяви обставини, не могли бути йому відомі на час розгляду справи, а також неможливості отримання наведених в обґрунтування такої заяви доказів під час розгляду справи судом.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що вказані заявником обставини не є нововиявленими, та не можуть бути підставою для перегляду по суті винесеного рішення та його скасування, оскільки не є істотними для справи обставинами (які спростовують покладені в основу судового рішення факти), що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а є новими доказами отримання яких у повній мірі залежало від процесуальної поведінки учасника справи, у даному випадку відповідача-2, а відповідно не містять всіх необхідних ознак, які передбачені ст. 320 ГПК України.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не спростовують викладених в ухвалі обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.
Оскільки надані відповідачем-2 докази не підтверджують існування істотних для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі відповідачу-2 під час розгляду справи, наведені ним обставини не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а відповідно оскаржувана ухвала про відмову у перегляді рішення за нововиявленими обставинами прав та законних інтересів відповідача-2 не порушує.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо встановлення факту недоведеності заявником існування нововиявлених обставин у даній справі.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 21.11.2018 року у справі № 911/268/18 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування чи змін не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БілоцерківМАЗ" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2020 року у справі №911/268/18 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 10.02.2020 року у справі №911/268/18 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/268/18.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.10.2020 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді В.В. Куксов
А.О. Мальченко
