ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 911/268/18

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючого судді Янюк О.С., суддів Ейвазової А.Р., Карпечкіна Т.П. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні

позовну заяву Білоцерківської міської ради Київської області

до 1) Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області;

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «БілоцерківМАЗ», м.Біла Церква Київської області

за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1) Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс», м.Біла Церква Київської області;

2) Головне управління Держгеокадастру у Київській області, м.Київ;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фурсівська сільська рада Київської області

про визнання недійсним та скасування розпорядження, договору купівлі-продажу, держаного акту та скасування рішення про державну реєстрацію

У засіданні суду приймали участь представники:

від позивача: Корнієнко І.М. (довіреність від 11.06.2018 №2112/01-07), Геращенко А.П. (довіреність №2797/01-07 від 14.08.2018);

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Мочинський А.Р. (ордер серії КС№382776 від 07.05.2018);

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: Бондаренко Л.М. (довіреність №139/02-14 від 12.02.2018)

ВСТАНОВИВ:

09.02.2018 Білоцерківська міська рада Київської області (далі-позивач, Міська рада) звернулась до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовом до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (далі-відповідач-1, Білоцерківська РДА), Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «БілоцерківМАЗ» (далі відповідач-2, ТОВ «НВП» БілоцерківМАЗ») у якому просить:

визнати недійсним та скасувати розпорядження Білоцерківської РДА від 26.03.2004 №104 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення»;

визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.04.2004, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського місткого нотаріального округу Шелудченко О.В. за реєстром №327;

визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування існуючої виробничої бази серії ЯЕ №588347, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020732200004 від 27.05.2007, виданого ТОВ «НВП» БілоцерківМАЗ»;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28123113 від 08.02.2016 та запис про право власності №13155581 від 04.02.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ТОВ «НВП» БілоцерківМАЗ» на земельну ділянку площею 0,1133га за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул.Гайок, земельна ділянка 4а, кадастровий номер 3220488300:01:001:0007;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28121816 від 08.02.2016 та запис про право власності №13154923 від 04.02.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ТОВ «НВП» БілоцерківМАЗ» на земельну ділянку площею 4,3286га за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул.Гайок, земельна ділянка 4а, кадастровий номер 3220488300:01:001:0260. Судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірне рішення Білоцерківської РДА прийнято без дотримання ст.ст.120, 149, 151, 186 Земельного кодексу України (далі-ЗК України) та ст.377 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), та подальша реалізація якого призвела до порушення інтересів територіальної громади міста Біла Церква в особі Міської ради, в частині вилучення земельних ділянок, на яких розташоване комунальне майно, і які перебували в користуванні територіальної громади міста Біла Церква.

Разом із позовом Міською радою було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на відповідні земельні ділянки, у задоволені якої ухвалою суду від 12.02.2018, залишеної в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018, було відмовлено.

Ухвалою суду від 14.02.2018 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.03.2018 та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» (далі КП «БВАК», третя особа-1), Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі ГУ Держгеокадастру, третя особа-2).

На підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у підготовчому засіданні оголошено перерву до 16.04.2018 (протокол судового засідання, т.1 а.с.218-220).

Під час підготовчого засідання 16.04.2018 представником позивача заявлено клопотання про призначення колегіального розгляду справи №911/268/18, яке судом з урахуванням положень ст. 33 ГПК України було задоволено, про що було винесено відповідну ухвалу від 16.04.2018 (т.1 а.с.152-153, 158-159).

Так, згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 18.04.2018, визначено склад колегії у справі №911/268/18: головуючий суддя Янюк О.С., судді Ейвазова А.Р., Карпечкін Т.П.

Ухвалою суду від 19.04.2018 справу прийнято до провадження у складі колегії суддів, підготовче засідання призначено на 07.05.2018.

На підставі ст. 183 ГПК України у підготовчому засіданні оголошено перерву до 04.06.2018 (протокол судового засідання від 07.05.2018, т.1 а.с.169-170).

Ухвалою суду від 04.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Фурсівську сільську раду (далі Фурсівська сільрада, третя особа-3), відкладено підготовче засідання до 02.07.2018.

02.07.2018 у підготовчому засіданні на підставі ст. 183 ГПК України було оголошено перерву до 16.07.2018 (протокол судового засідання, т.1 а.с.230-232).

Ухвалою суду від 16.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.07.2018.

Ухвалою суду від 30.07.2018 розгляд справи було відкладено на 27.08.2018.

На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву до 30.08.2018 (протокол судового засідання, т.3 а.с.65-70).

Представники відповідача-1 та третьої особи-1, -2 до суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та своєчасно, процесуальним правом, передбаченим ст.ст.168, 178 ГПК України відповідач-1 та третя особа-2 не скористалися та письмових пояснень щодо позову або відзиву не надали. До того ж, явка зазначених осіб обов`язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання учасників справи - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо їх нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. З урахуванням зазначеного та положень ст.202 ГПК України, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача-1 та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Під час судового засідання у порядку ст. 207 ГПК України, представником позивача та представником третьої особи-3 заявлено суду клопотання про поновлення строку для подачі доказів та долучення їх до матеріалів справи (т.3 а.с.75-97). Причиною пропуску строку для подання доказів позивач зазначає отримання останніх лише 16.08.2018, тобто, вже на стадії розгляду справи по суті. Представник третьої особи-3 взагалі не зазначив причин неможливості надання відповідних доказів у визначені судом строки.

Вислухавши пояснення заявників та інших присутніх учасників справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч.2 ст.207 ГПК України).

Ураховуючи зазначене, суд вважає, що зазначені заявниками обставини не є такими, які, в свою чергу, перешкоджали їм вчасному поданню відповідних доказів або позбавляли можливості повідомити суд про неможливість подання відповідних доказів, у зв`язку з чим клопотання представника Міської ради від 29.08.2018 №2975/01-07 (вх.17799 від 30.08.2018) та Фурсівської сільради від 28.08.2018 №1081/02-14 (вх.17670 від29.08.2018) залишаються судом без розгляду.

Під час судового засідання представники позивача підтримали вимоги позовної заяви та надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, заяві про поновлення строку позовної давності та відповіді на письмові пояснення (т.1 а.с. 118-121, т.3 а.с.19-26). Зокрема, зазначили, що про своє порушене право та законні інтереси територіальної громади міста Білої Церкви дізналися лише 11.12.2017, після отримання ухвали суду від 06.12.2017 у справі №911/3642/17. Вказує, що 27.10.1999 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1135-р, у комунальну власність територіальної громади міста Біла Церква передано цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Білоцерківський авіаційний ремонтний завод» (далі ДП «БАРЗ») разом з житловим фондом та інженерною інфраструктурою. На підставі даного розпорядження територіальна громада міста Біла Церква набула певного обсягу прав, у тому числі на нерухоме майно та земельні ділянки між ним. Тобто, набула статусу фактичного землекористувача. Крім того, у 2004 році цільове призначення земельних ділянок під цілісним майновим комплексом колишнього ДП «БАРЗ» не змінювалось. По суті відповідач-1 розпорядився земельними ділянками з цільовим призначенням землі оборони без зміни цільового призначення землі та без землевпорядної документації. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач-1 правом наданим йому ст.178 ГПК України не скористався, відзиву до суду не надав.

Представник відповідач-2 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.142-145), зокрема, зазначив, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до сфери управління Міської ради, а наявні матеріали справи не дають підстави стверджувати про протилежне. Вказує, що відповідно до ст.10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Білоцерківська РДА як орган державної влади зобов`язана оприлюднювати свої розпорядження в межах своїх повноважень, крім випадків передбачених законодавством України, а тому позивач, починаючи з 2003 року і до сьогодні, мав можливість без жодних перешкод ознайомитись із розпорядженнями та оскаржити їх. Проте, зазначеного зроблено не було. З часу прийняття розпорядження та укладення відповідного договору минуло 14 років, а тому позивачем порушений визначений ст.257 ЦК України строк позовної давності, у зв`язку з чим просить застосувати наслідки його спливу. На підставі зазначеного, просить у задоволені позову відмовити повністю.

Представник третьої особи-1, у судовому засіданні 27.08.2018, підтримав вимоги позовної заяви з підстав, викладених у письмових поясненнях (т.1 а.с.193-195) та зазначив, що частина цілісного майнового комплексу у 2000 році було передано на баланс КП «БВАК». Вказує, що приватизація спірної земельної ділянки була проведена без інформування КП «БВАК» та незважаючи на те, що в межах цієї ділянки знаходилося і знаходиться на даний час нерухоме майно, що є власністю територіальної громади міста Біла Церква. Зазначає, що після приватизації вказаної земельної ділянки відповідач-2 приховував від них факт викупу землі, ніякими діями не обмежував вільного доступу до складів, не встановив межових знаків, які необхідні для чіткого визначення меж ділянки та вказували б на її приватизацію і приналежність за власністю. Ураховуючи зазначене, просить позов задовольнити.

Третя особа-2 правом наданим ст.179 ГПК України не скористалась, письмових пояснень до суду не надала.

Представник третьої особи-3 проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях (т.2 а.с.215-220), які за своїм змістом є аналогічними поясненням відповідача-2. Додатково зазначає, що Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 №1282 «Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил», земельні ділянки не віднесені до майна військових частин, та відповідно не підлягали передачі разом з будівлями (спорудами). Тобто, Міська рада не була ні власником ні користувачем спірної земельної ділянки. Під час передачі майна Міністерства оборони земельна ділянка Міській раді не передавалась. Стверджує, що дана земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Фурсівської сільради відповідно до проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл Фурси та Чмирівка Білоцерківського району Київської області, затвердженого рішенням Білоцерківської районної ради від 12.03.2015 №40-427. Крім того, підтримує правову позицію відповідача-2 щодо обґрунтованості та доведеності вимог про застосування наслідків спливу позовної давності щодо відмови у позові, передбачених ч.4 ст.267 ЦК України.

На підставі ст. 233 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, заслухавши учасників справи судом встановлені наступні обставини.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.10.1999 №1135-р прийнято пропозицію Міноборони та Білоцерківської міської ради, погоджену з Київською облдержадміністрацією, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна та Держкомстатом, про передачу майна державного підприємства «Білоцерківський авіаційний завод», що перебуває у сфері управління Міноборони, з державної власності у власність територіальної громади м. Біла Церква згідно з додатком із збереженням основного профілю діяльності зазначеного підприємства (т.1 а.с.46).

Відповідно до згаданого додатку передається із сфери управління Міноборони у власність територіальної громади м. Біла Церква цілісний майновий комплекс ДП «БАРЗ» (м. Біла Церква, вул. Гайок, 4) разом із житловим фондом та інженерною інфраструктурою.

З метою виконання зазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України, 27.10.1999 виконавчим комітетом Міської ради було прийнято рішення №315 «Про передачу майна ДП «БАРЗ» у комунальну власність територіальної громади м. Біла Церква» було створено комісію по прийманню відповідного майнового комплексу. Результати визначено оформити актом прийому-передачі (т.1 а.с.90).

Так, рішенням виконавчого комітету Міської ради від 01.12.1999 №360 та заступником Міністра оборони України командувачем Військово-Повітряних Сил України 29.11.1999 затверджено акт приймання-передачі частини майна аеродромного комплексу до власності територіальної громади м. Біла Церква та акт прийому-передачі майнового комплексу ДП «БАРЗ» і шести літаків ІЛ-76МД, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України, у власність територіальної громади м. Біла Церква, за яким командир військової частини А-2316 здав відповідне майно до власності територіальної громади м. Біла Церква (т.2 а.с.6-32). Зазначене майно рішенням Міської ради від 27.04.2000 №66 було передано на баланс КП «БАРЗ» (т.2. а.с.33-34).

07.12.1999 Міської радою було прийнято рішення №50 «Про передачу майна державного підприємства «Білоцерківський авіаційний завод» до комунальної власності», відповідно до якого до комунальної власності прийнято, зокрема, цілісний майновий комплекс ДП «БАРЗ» (м. Біла Церква, вул. Гайок,4) разом з житловим фондом та інженерною інфраструктурою (т.1 а.с.91).

Із змісту акту інвентаризації земель Міністерства оборони України на 01.01.2001, що знаходиться в користуванні військової частини А-2316 м. Біла Церква (т.2 а.с.36-38) вбачається, що землекористування військовою частиною складається з трьох ділянок, розміщених на території Фурсівської та Дроздівської сільських Рад народних депутатів. Державний акт на право користування землею у військової частини А-2316 відсутній.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 24.12.2002, виданого ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ» на підставі рішення Міської ради №428 (т.2 а.с.90-91, 93), відповідачу на праві власності належать нежитлові будівлі згідно з додатком, які розташовані за адресою м. Біла Церква, вул. Гайок, 4а, а саме: будівля електростанції, літ. «А» 619,3кв.м.; цех№41, літ.«Г» 3434,05кв.м.; цех по ремонту великогабаритного обладнання, літ.«З» - 494,0кв.м.; цех №44, літ.«М» - 796,5кв.м.; частина будівель гарячого цеху, літ.«О» - 94,5кв.м.; арочне укриття, літ.«Т-8» - 245,7кв.м.; сховище балонів ВМТЗ, літ.«Т-9» - 79,8кв.м.; укриття №1, літ.«Т-1» - 161,3кв.м.; укриття №2, літ.«Т» - 161,3кв.м.; склад ВМТЗ №1, літ.«Т-2» - 164,0кв.м.; склад ВМТЗ №2, літ.«Т-3» - 164,0кв.м.; заглиблене укриття БЗ-148-С6Б, літ.«Т-4» - 164,0кв.м.; об`єкт арочний БЗ-148-С/7А, літ.«Т-6» - 162,7кв.м.; будівля побутова ВМТЗ, літ.«Я» - 383,3кв.м. Доказів протилежного позивачем суду надано не було.

Рішенням виконавчого комітету Міської ради від 27.06.2003 «Про затвердження нумерації будинків», зокрема, присвоєно поштову адресу нежитловим спорудам КП «БВАК» - Гайок, 4а (т.1 а.с.92).

Висновком КП «БВАК», який датований квітнем 2003 року, надано згоду ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ на передачу земельної ділянки в оренду з правом викупу в межах Фурсівської сільради під не житлові приміщення для розміщення виробничої бази, загальною площею 4,4419га (т.2 а.с.83). У свою чергу, висновками, які датовані березнем, травнем 2003 року, Білоцерківським районним відділом земельних ресурсів, Фурсівською сільрадою та Відділом архітектури та містобудування (т.2 а.с.84-86) погоджено технічну документацію з укладення договору оренди земельної ділянки з правом викупу ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ» під нежитлові приміщення для розміщення виробничої бази в межах Фурсівської сільради Білоцерківського району загальною площею 4,4419га забудовані землі (землі промисловості), за рахунок земель КП «БВАК», без зміни цільового використання (код ділянки 1.10.5).

Розпорядженням Білоцерківської РДА від 09.09.2003 №260, зокрема, затверджено технічну документацію, розроблену Київським регіональним центром державного земельного кадастру, щодо передачі в оренду земельної ділянки ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ» під розміщення виробничої бази за рахунок земель Білоцерківської КЕЧ в межах Фурсівської сільради, за адресою м. Біла Церква, Гайок, 4а. Крім того, було вилучено із земель Білоцерківської КЕЧ в межах Фурсівської сільради земельну ділянку площею 4,4419га забудованих земель і передано її в оренду (строком на 49 років) з правом викупу ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ» під розміщення виробничої бази в межах Фурсівської сільради за адресою м. Біла Церква, Гайок, 4а (т.2 а.с.87).

26.03.2004 Білоцерківською РДА було прийнято розпорядження №104 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення» (т.1 а.с.63), відповідно до якого було затверджено вартісну оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 4,4419га, яка знаходиться на землях Фурсівської сільради (м.Біла Церква, вул. Гайок, 4), відповідно до звіту про її експертну оцінку, в загальній сумі 780 886,02грн, яку дозволено продавати ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ», що знаходиться в Київській області м. Біла Церква, Гайок,4. Оплату вартості земельної ділянки здійснено із розстроченням платежу протягом 10 банківських днів з дня реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки.

На виконання вказаного розпорядження, 02.04.2004 Білоцерківською РДА в особі заступника голови Білоуса С.Я. (продавець) та ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ» в особі Короля А.П., який діє на підставі протоколу №5 зборів засновників від 02.12.2002 (покупець), був підписаний договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі-Договір, т.1 а.с.64-65, а.с.157-158), відповідно до п.1.1 якого продавець передає за плату, а покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області за адресою: м. Біла Церква, вул.Гайок,4, загальною площею 4,4419га.

У п.1.2 Договору зазначено, що земельна ділянка, зазначена у п.1.1, продається під існуючою виробничою базою.

Сума сплачується покупцем у такому порядку: перший платіж у розмірі 260 295,34грн перераховується покупцем на рахунок продавця протягом 30 банківських днів з моменту набуття чинності цього Договору. Наступні платежі здійснюються покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок продавця до 30.03.2009. Покупець вправі достроково оплатити вартість придбаної земельної ділянки (п.2.2, 2.3 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього Договору, входить до категорії земель, що можуть бути приватизовані згідно законодавства України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які на момент підписання цього Договору продавець чи покупець не міг не знати, не знаходиться під арештом і судових справ на неї немає.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що обов`язок продавця передати земельну ділянку покупцю вважається виконаним і право власності на земельну ділянку переходить до покупця після повної сплати вартості даної земельної ділянки відповідно до розділу 2 цього Договору, одержання покупцем державного акта на право власності на землю (реєстрації Договору у Білоцерківському районному відділі земельних ресурсів) та після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Цей Договір і документи про сплату вартості землі є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі державного акта на право приватної власності на землю (п.11.3 Договору).

Цей Договір, відповідно до п.11.2, підлягає реєстрації у Білоцерківському районному відділі земельних ресурсів після чого набуває чинності.

Так, 02.04.2004 зазначений Договір був посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелудченко О.В. за №327 та 04.04.2004 за №18 зареєстрований у Білоцерківському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення вчинений відповідний запис.

Рішенням Білоцерківської РДА від 12.07.2004 №234 (т.2 а.с.80) були внесені зміни до розпорядження голови Білоцерківської РДА від 26.03.2004№104 шляхом викладення п.2 Договору у новій редакції: «Оплату вартості земельної ділянки здійснити з розстроченням платежу на 10 років з дня державної реєстрації додаткової угоди до Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.04.2004. Першій платіж здійснити через два роки після державної реєстрації цього додатку до зазначеного Договору. Всі послідуючі платежі здійснювати щорічно в рівних частках. До моменту здійснення першого нового платежу, ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ» проводить платежі за користування земельною ділянкою в строки та розмірах згідно договору оренди земельної ділянки від 18.09.2003 року».

На підставі зазначеного рішення 15.07.2004 Білоцерківською РДА та ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ» були підписані зміни та доповнення до Договору (т.1 а.с.66, 158), які 15.07.2004 посвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелудченко О.В. за №327 та 20.07.2004 за №18/а зареєстровані у Білоцерківському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення вчинений відповідний запис.

Рішенням Білоцерківської РДА від 06.10.2006 №383 (т.2 а.с.81) були внесені зміни до п.1 та п.2 розпорядження голови Білоцерківської РДА від 26.03.2004 №104, а саме, прийнято рішення викласти їх у наступній редакції: «п.1. Затвердити вартісну оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 4,4419га, яка знаходиться на землях Фурсівської сільської ради (м.Біла Церква, вул. Гайок, 4а), відповідно до звіту про її експертну оцінку, в загальній сумі 650 738,35грн (без ПДВ), яку дозволено продати ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ», що знаходиться в Київській області м.Біла Церква, Гайок,4.

п.2. Залишок вартості земельної ділянки в сумі 390 443,01гр (без ПДВ) сплатити рівними частинами протягом 10 років по 39 044,30грн (без ПДВ) щорічно до 31 грудня на розрахунковий рахунок Фурсівської сільської ради». Доказів внесення відповідних змін до Договору та реєстрація їх в установленому законом порядку, учасниками справи суду надано не було.

Водночас, із змісту дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.02.2007 та з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.02.2009 вбачається, що власником нежитлової будівлі, літ. «Т-10» площею 556,5кв.м, «Т-11» площею 637,2кв.м. за адресою Київська область, м. Біла Церква, Гайок, 4а є територіальна громада м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради (т.1 а.с.84, 196). Із змісту дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.05.2008 та з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.02.2009 вбачається, що власником комплексу, нежитлових будівель, зокрема, літ. «ЗО-1» площею 59,1кв.м є територіальна громада м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради (т.1 а.с.85-86, 197).

29.05.2007 ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ» було виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №588347, відповідно до якого останній є власником земельної ділянки площею 4,4419га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована: Київська область Білоцерківський район Фурсівська сільська рада м. Біла Церква, вул. Гайок 4а. Цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування існуючої виробничої бази (т.1 а.с.159).

25.05.2017 Міською радою було прийнято рішення №923-32-VII про проведення інвентаризації території м. Біла Церква (т.1 а.с.50), у зв`язку з чим було укладено договір про виконання робіт із землеустрою від 22.09.2017 №165 (т.1 а.с.51-60). Як зазначив позивач, та зазначене не було спростовано відповідачами, інвентаризація на час розгляду даного спору триває.

Як зазначає КП «БМР «БВАК» у своєму листі від 23.01.2018 №16/02/вих./2017 (т.1 а.с.61), станом на 02.04.2004, на земельній ділянці за кадастровим номером 3220488300:01:001:0017 площею 4,4419га були розташовані належні Міській раді нежитлові будівлі та споруди, а також дороги і бетонні майданчики:

трансформаторна підстанція ТП-1 (ТП-273), загальною площею 59,1кв.м., інв.№ 25, літера БТІ ЗО-1, № на генплані 30;

склад загальною площею 556,5кв.м., інв.№ 32, літера БТІ Т-10, № на генплані 6;

склад №39 загальною площею 637,2кв.м., інв.№ 45, літера БТІ Т-11, № на генплані 39;

бетонні майданчики у корпусів, інв.№ 226;

бетонна автодорога біля центральних воріт, інв.№ 212;

замощення асфальто-бетонне на ПММ, інв.№ 211. Зазначена обставина відповідачами та третьою особою-3 не заперечується та належними і допустимими доказами не спростована.

У свою чергу, ГУ Держгеокадастру звернувся із клопотанням від 26.05.2017 №432/91-17 до прокуратури Київської області про вжиття заходів прокурорського реагування (т.1 а.с.47-48), який листом від 20.06.2017 №33-5000вих-17 направив за належністю Білоцерківському міському голові, у зв`язку із відсутністю повноважень прокурора представляти інтереси комунальних підприємств у судах (т.1 а.с.49).

Із змісту листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 23.02.2018 №95/121-18 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:01:001:0017 була поділена, після чого сформовано дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3220488300:01:001:0007 площею 0,1133га та 3220488300:01:001:0260 площею 4,3286га (т.2 а.с.79).

Як зазначає у своєму листі Фурсівська сільрада від 06.03.2018 №184/02-14, станом на 01.03.2004 розпорядження спірною земельної ділянкою згідно ст.122 Земельного кодексу належало до районних державних адміністрацій та входило до загальної площі земель, що передавались протоколом №8 від 13.10.2005 (т.2 а.с.100).

Із змісту листа Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква від 12.03.2018 №2/104 (т.2 а.с.101) вбачається, що спірна земельна ділянка входила до складу земельної ділянки загальною площею 330,00га, яка була вилучена зі складу земель Міністерства оборони України військового містечка №50 Гайок згідно рішення Міністерства оборони України від 14.10.2005 №11938/з, яким затверджено протокол №8 засідання постійно діючої комісії Міноборони, а також згідно розпорядження Білоцерківської РДА від 07.07.2006 №251 та передана до земель запасу Білоцерківського району. Земельна ділянка площею 330,00га належала квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква на праві постійного користування відповідно до державного акту від 25.11.1977, входила до категорії земель землі оборони, держаної форми власності. Після вилучення була знята Білоцерківським районним відділом земельних ресурсів з обліку земель Міноборони. Проте, документи, які згадуються у зазначеному листі учасниками справи суду надано не було.

Водночас, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.74 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, зазначені у листі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква від 12.03.2018 №2/104 обставини підтверджуються рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.01.2017 (т.1 а.с.160-179), яке залишено у силі ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29.03.2017 та постановою Верховного Суду від 20.06.2018, у справі № 357/9939/15-ц учасником якої була Фурсівська сільрада (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог).

Під час розгляду зазначеної справи встановлено, що рішенням Міністра оборони України від 14.10.2005 № 11938/з було затверджено протокол від 11.10.2005 № 8 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України з питань використання цілісних майнових комплексів, іншого нерухомого військового майна та земель оборони, які вивільняються в ході реформування Збройних Сил України, яким погоджено пропозиції, подані Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України та Департаментом охорони здоров`я Міністерства оборони України, щодо припинення права користування земельними ділянками, потреба у використанні яких відпала, та передання до комунальної власності територіальних громад військових містечок та земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки площею 330га військового містечка № 50 села Фурси Білоцерківського району Київської області, на якій знаходиться цілісний майновий комплекс державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський авіаційний завод», що переданий до комунальної власності. Як зазначено у рішенні суду, земельна ділянка підлягає передачі до земель запасу Фурсівської сільради.

У подальшому розпорядженням Білоцерківської РДА від 07.07.2006 № 251 «Про передачу земельних ділянок до складу земель запасу» вилучено із землекористування Білоцерківської КЕЧ району земельну ділянку площею 330га, в тому числі під житловою забудовою - 32,0 га, землями промисловості - 152,3943 га, сіножатями - 143,2057 га, іншими землями - 2,4 га в межах Фурсівської сільради і передано її до земель запасу Фурсівської сільради. Доказів, які спростовують викладені у рішенні суду обставини учасниками справи, які не брали участь у відповідній справі, суду надано не було.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій, визначає Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586-XIV (у редакції від 27.02.2004).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.21 зазначеного Закону, місцева державна адміністрація, розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, ЗК України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч.1 ст.3 ЗК України, у редакції від 01.01.2004).

Так, ст.17 ЗК України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч.1-3 ст.78 ЗК України).

Суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи

державної влади, - на землі державної власності (ст.80 ЗК України).

Згідно з ч.1-2, 4 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, передачі їм земель державної власності, виникнення інших підстав, передбачених законом.

Як встановлено судом, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.10.1999 №1135-р прийнято пропозицію Міноборони та Білоцерківської міської ради про передачу майна ДП «БАРЗ» з державної власності у власність територіальної громади м. Біла Церква, зокрема, цілісний майновий комплекс ДП «БАРЗ» (м. Біла Церква, вул. Гайок, 4) разом із житловим фондом та інженерною інфраструктурою.

Беручи до уваги положення ч.1 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269- XII (у редакції від 07.02.2002), які містять визначення «цілісний майновий комплекс», то цілісним майновим комплексом є господарським об`єктом з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання».

Відповідно до ст.30 ЗК України (у редакції від 06.04.1999) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Аналізуючи вище зазначене, можливо припустити, що у комунальну власність (у користування територіальної громади) було передано і земельна(і) ділянка(и), на яких розміщений цілісний майновий комплекс ДП «БАРЗ». Проте, ураховуючи, що у матеріалах справи відсутній опис цілісного майнового комплексу із переліком усіх об`єктів, які входили до нього, то суд не має можливості встановити, які саме земельні ділянки були передані у комунальну власність (у користування територіальної громади). А надані позивачем докази, зокрема, акти прийому-передачі вказують лише на часткове отримання позивачем державного майна, яке перебувало у сфері управління Міністерства оборони України.

Водночас, із змісту свідоцтв про реєстрацію права власності від 02.02.2007, 20.05.2008 вбачається, що підставою для реєстрації права власності об`єктів комунальної власності (трансформаторна підстанція ТП-1 (ТП-273), літ.БТІ «ЗО-1»; склад, літ.БТІ «Т-10»; склад №39, літ. БТІ «Т-11») є рішення виконкому Міської ради від 07.12.1999 №50, а також рішення від 26.03.2002 №136, від 17.03.2000 №50. Крім того, в матеріалах справи наявні висновки Білоцерківського районного відділу земельних ресурсів, Фурсівської сільради, Відділ архітектури та містобудування та КП «БВАК» із змісту яких вбачається, що спірна земельна ділянка загальною площею 4,4419га у 2003 році надавалась в оренду відповідачу-2 саме за рахунок земель КП «БВАК», цілісний майновий комплекс якого був переданий до комунальної власності, а не земель запасу як зазначає Фурсівська сільрада.

Ураховуючи зазначене та аналізуючи наявні докази у їх сукупності, суд вважає, що, зокрема, та частина земельної ділянки, на якій знаходиться майно комунальної власності,

належить на праві власності або користуванні саме територіальній громаді м. Біла Церква в особі Міської ради.

Посилання Фурсівської сільради на положення Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 29.08.2002 №1282 чи на інші нормативно-правові акти чи документи, які були прийнятті чи складенні після прийняття відповідного розпорядження Кабінетом Міністрів України, суд вважає помилковим, оскільки відповідний цілісний майновий комплекс передавався у комунальну власність у 1999 році, тобто, до прийняття відповідних законів, проектів тощо.

До того ж, як зазначалось у розпорядженні Білоцерківсьокї РДА від 09.09.2003 №260, останнім було вилучено із земель Білоцерківської КЕЧ в межах Фурсківської сільради спірну земельну ділянку та передано її в оренду з подальшим правом її викупу.

Проте, жодного доказу, які б вказували на право у 2003-2004 роках Білоцерківською РДА самостійно вилучати та розпоряджатися спірною земельною ділянкою відповідно до ЗК України, Закону України «Про оборону України та Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282, ані відповідачами, ані Фурсівською сільрадою суду надано не було.

Також, відповідачами не надано суду доказів припинення права Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква постійного користування земельною ділянкою, яка була надана останньому відповідно до державного акта землекористування від 25.11.1977, виданого виконавчим комітетом Білоцерківськї районної, міської ради депутатів, або докази вилучення зазначеної земельної ділянки у землекористувача, яка була продана за оскаржуваним розпорядженням Білоцерківської РДА від 26.03.2004.

Щодо посилання, зокрема, Фурсівської сільради у листі від 06.03.2018 №184/02-14 на протокол засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України від 11.10.2005 №8 та відповідно розпорядження Білоцеркіської РДА від 07.07.2006 № 251 «Про передачу земельних ділянок до складу земель запасу» судом до уваги не приймається, оскільки зазначені акти були прийняті відповідними органами після прийняття відповідачем-1 оскаржуваного розпорядження та, у свою чергу, взагалі не були надані на дослідження суду, у зв`язку з чим суд не має можливості встановити, які саме землі і на яких умовах були передані до земель запасу Фурсівської сільради.

Отже, приймаючи оскаржуване розпорядження Білоцерківська РДА безпідставно розпорядилась та передала у власність ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ» земельну ділянку загальною площею 4,419га, розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок, № 4-а, на якій, у свою чергу також заходиться майно комунальної власності, чим порушила права позивача стосовно володіння і користування вказаною земельною ділянкою.

Водночас, відповідно до ст.256 ЦК України, позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.2 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч.1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому норма ч.1 ст.261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, отже, обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Як зазначає позивач, про факт порушення відповідачем вимог закону, йому стало відомо після отримання ухвали Господарського суду Київської області від 06.12.2017 у справі 911/3642/17 за позовом ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ» до Білоцерківської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності. Вказує, що на даний час КП БМР «БВАК» безперешкодно використовує комунальне майно, і жодного разу як до позивача так і до третьої особи-1, яка є балансоутримувачем зазначеного майна, відповідач-2 із тим чи іншим питанням не звертався (укладення відповідного договору, повідомлення щодо зміни власника тощо). Крім того, зазначає, що Міська рада не була стороною спірного правочину, а тому не знала та не могла знати про порушення прав територіальної громади м. Біла Церква.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та встановлені судом обставини суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище у 1999 році до комунальної власності було передано цілісний майновий комплекс ДП «БАРЗ».

24.12.2002 відповідчем-2 було оформлено право власності на відповідне нерухоме майно, яке також знаходилось за адресою м.Біла Церква, вул.Гайок, 4а. Отже, на спірній земельній ділянці на час її відчуження, знаходилось майно як позивача та і відповідача-2.

Як встановлено судом, спірне рішення відповідачем-1 було прийнято 26.03.2004, проте до останнього неодноразово вносились зміни, в частині надання розстрочки (на 10 років) на здійснення оплати за земельну ділянку, що в свою чергу вливало на час переходу права власності земельної до відповідача-2. Так, із змісту державного акту на право власності на спірну земельну ділянку вбачається, що останній виданий ТОВ «НВР «БілоцерківМАЗ» 29.05.2007. Проте, доказів здійснення повної оплати за Договором, відповідачами суду надано не було, у зв`язку з чим суд не має можливості встановити виконання відповідачем-2 умови, визначених у п. 6.1 Договору. Крім того, доказів звернення до позивача, після отримання відповідного державного акту з метою урегулювання та оформлення відповідних земельних відносин, у встановленому законом порядку відповідач-2 суду не надав. До того ж під час судового засідання, як Фурсівською сільрадою так і відповідачем-2 зазначалось, що останнім у встановленому законом порядку починаючи з 2007 року сплачувався відповідний податок на землю, проте відповідних дій щодо відшкодування зазначених витрат відповідачем-2 суду надано також не було. Крім того, як зазначив позивач та, у свою чергу не було спростовано відповідачем-2, на даний час КП БМР «БВАК» безперешкодно використовує комунальне майно, яке відповідно до зазначеного державного акту тривалий час перебуває у власності відповідача-2.

Аналізуючи зазначені обставини, суд вважає, що у діях відповідача-2 наявні ознаки приховування, зокрема, від Міської ради, наявності у нього права власності, а саме, на частину земельної ділянки на якій розміщене комунальне майно.

Посилання відповідача-2 на положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме, на ст.10-1, суд вважає недоречним, оскільки закон був прийнятий 13.01.2011, а спірне розпорядження було прийнято 26.03.2004.

Щодо наявних у матеріалах справи документів, які вказують на участь КП «БВАК» у діяльності ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ» та внесення відповідного майна до статутного фонду останнього, то суду зазначає наступне.

Так, рішенням 20-ї сесії Міської ради від 14.01.2002 №189, було погоджено входження КП «БВАК» до складу засновників господарських товариств, спільних підприємств із внесенням до статутних фондів господарських товариств, спільних підприємств майно, необхідне для здійснення статутної діяльності, що знаходиться на балансі КП «БВАК» та є власністю територіальної громади міста в обмін на корпоративні права (т.2 а.с.88). Із змісту протоколу загальних зборів учасників ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ» від 28.11.2002 №4 та акту-прийому передачі вбачається, що КП «БВАК» був учасником зазначеного товариства, у зв`язку з чим до статутного фонду було передано відповідне майно (рухоме та нерухоме). На час розгляду даного спору, третя особа-1 не є учасником зазначеного товариства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.02.2018 (т.1 а.ч.128-129). Доказів того, чи була третя особа-1 учасником ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ» на час відчуження спірної земельної ділянки та чи була обізнана про це, учасниками справи суду надано не було.

Водночас, відповідачами також не було надано жодного доказу на підставі яких суд міг встановити обставини, які вказували б на обізнаність саме Міської ради та КП «БВАК» як учасника товариства, про відчуження спірної земельної ділянки у межах строку встановлено ст. 257 ЦК України.

Наявні у матеріалах справи відповідні висновки про надання згоди судом до уваги не приймаються, оскільки зазначена згода надавалась на передачу земельної ділянки саме в оренду з правом викупу та без урахуванням наявності комунального майна, розміщеного на частині спірної земельної ділянки.

Ураховуючи зазначені обставини, суд вважає, що початок перебігу позовної давності починається з моменту, коли Міська рада дізналася про порушення свого права, а саме - з дня отримання листа прокурора від 20.06.2017 про виявлені порушення земельного законодавства. У зв`язку із зазначеним, суд вважає, що позивачем дотриманий строк, визначений ст.257 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону (ст. 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Ураховуючи зазначене, суд вважає, що дії Білоцерківської РДА з прийняття оскаржуваного розпорядження суперечать зазначеним приписам законодавства, а також порушують права позивача, як землекористувача частини цієї ділянки, у зв`язку з чим вимога про визнання недійсним оскаржуваного розпорядження Білоцерківської РДА є доведеною, обґрунтованою, відповідачами не спростованою, а відтак підлягає задоволенню.

З огляду на встановлені обставини справи, укладання Білоцерківською РДА та ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ» спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 26.03.2004 відбулось без наявності відповідного рішення органу, до компетенції якого віднесені повноваження щодо розпорядження вищезазначеною земельною ділянкою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Оскільки спірний Договір укладений всупереч приписам вищезазначеного законодавства, за відсутності рішення компетентного органу та на підставі оскаржуваного розпорядження Білоцерківської РДА до повноважень і компетенції якої не належить вирішення питань щодо розпорядження вищезазначеною земельною ділянкою, то він підлягає визнанню судом недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільний кодекс України.

Державний акт на право власності серії ЯЕ №588347 від 27.05.2007 на земельну ділянку загальною площею 4,4419га кв.м., розташоване за адресою м.Біла Церква, вул. Гайок, 4а, за ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ», також є незаконним, оскільки виданий на підставі незаконного розпорядження РДА та, в свою чергу, є похідною вимогою.

Щодо вимоги позивача про скасування державної реєстрації, то суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №№ 1952-IV (далі Закон №1952-IV, у редакції на час звернення із відповідною вимогою до суду).

Згідно з ч.2 ст. 26 Закон №1952-IV, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч.6 ст. 37 цього Закону. до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

У свою чергу, відповідно до ст. 6 Закону №1952-IV, організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Із змісту ст. 12 Закону України «Про адміністративні послуги», від 06.09.2012 №5203-VI вбачається, що центри надання адміністративних послуг утворюються при, зокрема, виконавчому органі міської ради міста обласного, республіканського Автономної Республіки Крим значення.

Ураховуючи, що м.Біла Церква є містом обласного значення, то безпосереднє внесення запису про скасування державної реєстрацію прав на підставі рішення суду може здійснити і Центр надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради. Ураховуючи викладене, суд вважає дану вимогу позивача безпідставною так такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 42, 73-74, 77, 80, 86, 129, 201-221, 234-235 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним та скасувати розпорядження Білоцерківської РДА від 26.03.2004 №104 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення».

3.Визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.04.2004, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського місткого нотаріального округу Шелудченко О.В. за реєстром №327.

4.Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування існуючої виробничої бази серії ЯЕ №588347, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020732200004 від 27.05.2007, виданого ТОВ «НВП» БілоцерківМАЗ»;

5.Стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «БілоцерківМАЗ» на користь Білоцерківської міської ради Київської області судовий збір у розмірі 2 643,00грн (дві тисячі шістсот сорок три грн. 00 коп).

6.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Білоцерківська міська рада (09100, Київська обл., м.Біла Церква, вул.Ярослава Мудрого, буд. 15, ідентифікаційний код 26376300);

Відповідач-1: Білоцерківська районна державна адміністрація (09117, Київська обл., м.Біла Церква, вул.Ярослава Мудрого, буд.2, ідентифікаційний код 19425498);

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» (09100, Київська обл., м.Біла Церква, бульвар 1-го Травня, буд. 13, ідентифікаційний код 31907458)

Третя особа-1: Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс» (09104, Київська обл., м.Біла Церква, вул.Гайок, буд. 4а, ідентифікаційний код 30797746)

Третя особа-2: Головне управління держгеокадастру у Київській області (03115, м.Київ, Святошинський р-н, вул. Серпова, буд. 3/14, ідентифікаційний код 39817550)

Третя особа-3: Фурсівська сільська рада (09150, Київська обл., Білоцерківський р-н, с.Фурси, вул. Радянська, буд.48, ідентифікаційний код 04363225)

Головуючий суддя О.С. Янюк

Суддя А.Р.Ейвазова

Суддя Т.П.Карпечкін

Повний текст рішення складений 10.09.2018.