ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
15 травня 2019 року № 826/16788/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому) адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_1
до третя особа:
Державної служби України з надзвичайних ситуацій Директор Департаменту ресурсного забезпечення Білошицький Руслан Миколайович
про
Зарахування трудового стажу,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, третя особа: Директор департаменту ресурсного забезпечення Білошицький Руслан Миколайович, в якому просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ від 18 січня 2011 року № 15 в частині звільнення ОСОБА_1, директора Департаменту ресурсного забезпечення, відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, і зв’язку із реорганізацією.
2. Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді керівника Департаменту ресурсного забезпечення Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
3. Зарахувати час вимушеного прогулу до загального стажу та стажу державного службовця.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року, позов задоволено.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року по справі № К/800/17220/16 частково задоволено касаційну скаргу ДСНС України. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника Департаменту ресурсного забезпечення ДСНС України та прийнято в цій частині нове судове рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника Департаменту ресурсного забезпечення в Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Скасовано судові рішення в частині вирішення позовної вимоги про зарахування часу вимушеного прогулу до загального стажу та стажу державного службовця, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2017 року адміністративну справу № 826/16788/14 прийнято до свого провадження.
При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та просила суд відмовити в їх задоволенні.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав.
Так, у судовому засіданні судом встановлено, що позивачем пред'явлено позовні вимоги, які згідно ч. 6 ст. 12 КАС України належить до справ незначної складності та у відповідності до ч. 1 ст. 257 КАС України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи зазначені обставини, судом у судовому засіданні було ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судами встановлено, що з серпня 1989 року ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України в системі МНС України.
Указом Президента України від 14 вересня 2009 року №745/2009 позивачу присвоєно спеціальне звання генерал-майора служби цивільного захисту.
У квітні 2010 року ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту у запас ЗСУ у зв'язку зі скороченням штатів з правом носіння встановленої форми одягу.
Згідно з наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 31 серпня 2010 року №307 ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста служби безпеки дорожнього руху Департаменту ресурсного забезпечення цього міністерства, як такого, що пройшов конкурсний відбір, на період відпустки за догляду за дитиною.
31 серпня 2010 року позивачем прийнято Присягу державного службовця та присвоєно йому 11 ранг державного службовця.
Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 7 вересня 2010 року №322 ОСОБА_1 призначено на посаду директора Департаменту ресурсного забезпечення, як такого, що пройшов стажування на цій посаді.
16 листопада 2010 року Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи прийнято наказ №1019 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у структурних підрозділах центрального апарату МНС», яким внесено зміни до штату № 89/4 «Центральний апарат Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи».
Згідно з додатком до цього наказу виключено посаду директора Департаменту ресурсного забезпечення, що заміщується державним службовцем, та включено посаду директора Департаменту ресурсного забезпечення зі спеціальним званням генерал-майор служби цивільного захисту, що підлягає комплектуванню атестованою особою.
На підставі наказу №1019 та відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України, 16 листопада 2010 року ОСОБА_1 попереджено про майбутнє вивільнення із займаної посади через 2 місяці.
9 грудня 2010 року Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи прийнято наказ №1087, згідно з яким вирішено внести зміни до штату №89/4 «Центральний апарат Міністерства», ліквідувати Департамент ресурсного забезпечення та Департамент будівництва, реалізації будівельних Чорнобильських програм та забезпечення житлом, і утворити Департамент матеріально-технічного забезпечення та будівництва.
Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 року № 1085утворено Міністерство надзвичайних ситуацій України, Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, Державне агентство України з управління зоною відчуження, Державну інспекцію техногенної безпеки України, реорганізувавши Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
18 січня 2011 року Міністерством надзвичайних ситуацій України видано наказ №15, яким директора Департаменту ресурсного забезпечення ОСОБА_5 звільнено із займаної посади 18 січня 2011 року у зв'язку із реорганізацією відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Судами встановлено, що 18 січня 2011 року позивач отримав трудову книжку, однак 5 квітня 2011 року його було затримано у зв'язку із порушенням відносно нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого статтею 364 частини першої Кримінального кодексу України.
7 квітня 2011 року Печерським районним судом м. Києва обрано запобіжний захід у вигляді тримання позивача під вартою, у зв'язку з чим позивач у період з 8 квітня 2011 року по 20 березня 2014 року знаходився в Київському слідчому ізоляторі.
16 вересня 2014 року постановою Святошинського районного суду м. Києва кримінальну справу відносно позивача закрито у зв'язку із відмовою прокурора підтримувати державне обвинувачення.
29 вересня 2014 року ОСОБА_1 отримав витяг із наказу від 18 січня 2011 року №15 про його звільнення, після чого звернувся в суд за захистом своїх прав.
Як зазначалось вище постановою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року ОСОБА_1 поновлено на посаді керівника Департаменту ресурсного забезпечення в Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Тобто рішенням суду встановлено факт незаконного звільнення позивача з посади.
Так, слід зазначити що згідно зі ст. 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується також час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу)
Матеріалами справи підтверджено, що за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 виплачено середній заробіток у зв’язку з незаконним звільненням з посади .
Враховуючи те, що час оплаченого вимушеного прогулу зараховується до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, робочий рік (період), за який працівнику має надаватися щорічна основна відпустка, повинен відлічуватися з дня поновлення його на роботі. Відтак, можна зробити висновок що час вимушеного прогулу у відповідності до чинного законодавства має зараховуватись до трудового стажу.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
З аналізу норм чинного законодавства суд прийшов до висновку, що поновлення на роботі за рішенням суду супроводжується прийняттям наказу про поновлення на роботі та внесенням змін до трудової книжки. При цьому, моментом, з якого особу слід уважати поновленим на роботі, є день видання наказу про звільнення, а не день винесення судом рішення. Зазначене свідчить, що весь час вимушеного прогулу зараховується до трудового стажу, оскільки судом визнано протиправним звільнення та особа вважається такою що працювала даний період часу.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Як вже зазначалось вище, відповідачем у справі не надано суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 про необхідність зарахування до загального стажу та стажу державного службовця є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню повністю.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ) задовольнити повністю.
Зарахувати час вимушеного прогулу ОСОБА_1 до загального стажу та стажу державного службовця.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Суддя І.А. Качур
