ОКРЕМА ДУМКА
01 листопада 2018 року
Київ
справа №800/25/17 (800/274/16)
провадження №П/9901/322/18
Судді Верховного Суду Коваленко Н.В.
Погоджуючись з резолютивною частиною рішення по справі № 800/25/17 (800/274/16) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення, вважаю не всі мотиви такими, що відповідають моєму розумінню справедливості.
Погоджуючись з аргументом про те, що «Відповідно до оскаржуваного рішення відповідач вніс подання до Верховної Ради України про звільнення з посад п'яти суддів Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5 та ОСОБА_6. за порушення присяги. При цьому ВРЮ не розмежувала індивідуальну відповідальність кожного з цих суддів, у тому числі й позивача, у прийнятті судових рішень, які перевірялися, а навпаки зазначила, що всі судді, які приймали ці рішення, порушили присягу судді, тобто без визначення індивідуальної відповідальності кожного з цих суддів», - не підтримую всіх мотивів суду викладених на обґрунтування вказаної позиції. А саме:
1. «При цьому, з матеріалів справи та матеріалів про обрання запобіжних заходів вбачається, що в частині таких справ позивач був головуючим і суддею доповідачем, а в частині - входив до колегії суддів.»
2. «Однією з підстав дисциплінарної відповідальності судді відповідно до статті 83 Закону №2453-VI є …розголошення таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні (п. 5 ч. 1).
За правилами статті 375 КПК України судове рішення ухвалюється простою більшістю голосів суддів, що входять до складу суду, ніхто з суддів не має права утримуватись від голосування. Головуючий голосує останнім.
При цьому можливість викладення окремої думки є правом судді, а тому невикладення її за результатами розгляду конкретної справи не може автоматично свідчити про те як такий суддя голосував при прийнятті рішення.»
Вважаю, що у особи, яка ознайомлюється зі змістом вказаного рішення з процитованими мотивами, викладеними у такій послідовності ( у п.2) буде формуватись розуміння того, що суддя, приймаючи рішення у колегії суддів, не будучі при цьому доповідачем по справі, апріорі не може бути притягнутий до відповідальності, тому як не відомо як він голосував у нарадчій кімнаті. В такий спосіб при прийнятті рішення колегією суддів ніхто за рішення не відповідає.
Мотивувальна частина рішення також містить висновки щодо застосування Закону України «Про відновлення довіри до судової влади», з якими я висловлюю незгоду.
Так, у рішенні зазначено, що «Законом № 1188-ІІV не передбачено можливість проведення спеціальної перевірки щодо суддів апеляційних судів, які за результатами апеляційного перегляду постановляли рішення про залишення без змін ухвал слідчих суддів про застосування запобіжних заходів щодо учасників масових акцій».
Пункт 3 частини 1 статті 3 (про застосування якого йдеться) викладено в такій редакції: «про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, залишення їх без змін, продовження строку тримання під вартою, обвинувальних вироків щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у звязку з їх участю у таких акціях;»
Рішення про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою згідно статті 183 Кримінально-процесуального кодексу виносить слідчий суддя.
Згідно пункту 18 частини 1 статті 3 Кримінально-процесуального кодексу слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.
Суддя ОСОБА_3 у складі колегії суддів суду апеляційної інстанції приймав рішення про перегляд ухвали про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, яким рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Враховуючи вказане, вважаю, що відсутні підстави для висновку про те, що «Законом № 1188-ІІV не передбачено можливість проведення спеціальної перевірки щодо суддів апеляційних судів, які за результатами апеляційного перегляду постановляли рішення про залишення без змін ухвал слідчих суддів про застосування запобіжних заходів щодо учасників масових акцій».
Суддя Н.В. Коваленко
