Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 539/3185/17
Номер провадження 1-в/525/18/2023
УХВАЛА
05 липня 2023 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши матеріали скарги ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ на постанову про відкриття виконавчого провадження № 71579350 від 19.04.2023 року, -
встановив:
08 червня 2023 року ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ звернулося до Великобагачанського районного суду Полтавської області зі скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження №71579350 від 19.04.2023 року, на виконання ухвали Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26.05.2022 року, яка винесена в межах КРІМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ №539/3185/17, за обвинуваченням ОСОБА_3 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 269-2 КК України, відносно ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 269-2 КК України, відносно ОСОБА_5 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 269-2 КК України.
У зв`язку із перебуванням головуючого по справі у щорічній основній відпустці в період часу із 31 травня 2023 року по 03 липня 2023 року, матеріали скарги передано головуючому по справі 03 липня 2023 року.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилався на те, що на адресу Головного управління Казначейства 25.04.2023 за вх. № 06-6408 надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 71579350 від 19.04.2023, винесена Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_6 , про виконання ухвали №539/3185/17, виданої 26.05.2022 Великобагачанським районним судом Полтавської області, яка набрала законної сили 03.06.2022, про зобов`язання Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області повернути ОСОБА_3 сплачені ним грошові кошти на виконання покарання у виді штрафу за вироком суду від 19.02.2018 в сумі 25500 грн. Вважають, що дана постанова була винесена з порушенням чинного законодавства, оскільки ухвала суду не є виконавчим документом, яка підлягає виконанню відповідно до вимог ЗУ "Про виконавче провадження". Також зазначають, що державним виконавцем порушено термін відкриття виконавчого провадження. Тому просять скасувати вище вказану постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов`язати державного виконавця винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу без приймання до виконання.
Скаргу подано в межах кримінального провадження з посиланням на ст. 534, 537, 539 КПК України, положення спеціального Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII з посиланням на висновки викладені в УХВАЛІ від 29.05.2023 року Полтавського окружного адміністративного суду, справа №440/6601/23, якою скаржнику роз`яснено, що дана скарга повинна розглядатися в порядку кримінального судочинства.
Суд, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступних висновків.
Ухвала Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26.05.2022 року на підставі якої державним виконавцем відкрито виконавче провадження №71579350 винесена в межа розгляду кримінальної справи та стосується зобов`язання відповідного держаного органу повернути грошові кошти обвинуваченому, які були ним сплачені при добровільному виконанні вироку суду щодо виконання покарання у виді штрафу.
Скаржником подано скаргу в порядку кримінального судочинства.
Скаргу обґрунтовано посиланням на статті 534, 537, 539 КПК України, статтю 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII з посиланням на висновки викладені в УХВАЛІ від 29.05.2023 року Полтавського окружного адміністративного суду, справа №440/6601/23, якою скаржнику роз`яснено, що дана скарга повинна розглядатися в порядку кримінального судочинства.
Між тим, суд не погоджується із позицією скаржника, що скаргу слід розглядати в межах кримінального судочинства та вважає, що дану скаргу слід розглядати за правилами адміністративного провадження.
Відповідно до 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон №1404-VIII.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1)виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1)судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень; 10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами; 11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.
Тому необхідно розрізняти випадки звернення до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (рішень, ухвал, постанов судів різних юрисдикцій) та в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень інших органів (постанов, наказів, ухвал та інших документів), які є виконавчими документами і підлягають примусовому виконанню відповідно до статті 3 Закону № 1404-VIII.
Згідно з частинами першою, другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
У поданій скарзі ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ просить визнати дії державного виконавця щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 квітня 2023 року ВП №71579350 незаконними і передчасними та зобов`язати державного виконавця повернути стягувачу виконавчий документ.
Тобто, ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, як сторона виконавчого провадження (боржник) оскаржує законність дій державного виконавця, пов`язаних з виконанням судового рішення, ухваленого за правилами КПК України, та у зв`язку з порушенням державним виконавцем, на його думку, порядку прийняття до виконання виконавчого документа, виданого на виконання рішення суду.
Положеннями статті 539 КПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду зі скаргою) визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку. Проте зазначеною нормою закону не встановлено порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконання вироку суду. Відсутнє і посилання на можливість такого оскарження за правилами ЦПК України. Положення розділу VІІІ КПК України також не встановлено порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб стосовно виконання судового рішення щодо повернення штрафу обвинуваченому у кримінальному провадженні.
Разом з тим частиною першою статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Зазначена норма узгоджується із завданням адміністративного судочинства, які визначені ч.1 ст. 2 КАС України. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Оскільки у даному випадку стороною виконавчого провадження - боржником ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ - оскаржуються дії державного виконавця з прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 квітня 2023 року ВП №71579350 з виконання ухвали суду у частині повернення грошових коштів обвинуваченому, які були ним сплачені на виконання вироку суду і законами України не встановлено іншого порядку оскарження цих дій, то даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки правило статті 19 КАС України є універсальним.
Нормами КПК України не встановлено іншого порядку для оскарження рішення, дій або бездіяльності державного виконавця щодо виконання вироку суду.
Розділ VIII КПК України передбачає порядок виконання судових рішень. Зокрема згідно з частиною першою статті 533 цього Кодексу вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Частиною другою статті 534 КПК України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.
За змістом частини п`ятої статті 534 КПК України у взаємозв`язку зі статтею 537 цього Кодексу процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні (наприклад, подання скарг на бездіяльність слідчого, прокурора; оскарження ухвал про накладення арешту на майно та інші), вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Зазначені вище положення КПК підтверджують, що Розділом VIII КПК України, не встановлено порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб стосовно виконання судового рішення про повернення обвинуваченому грошових коштів, які були сплачені обвинуваченим для добровільного виконання покарання відповідно до вироку суду у виді штрафу у кримінальному провадженні.
Щодо наведених скаржником висновків, які зазначені в УХВАЛІ від 29.05.2023 року Полтавського окружного адміністративного суду, справа №440/6601/23, якою скаржнику роз`яснено, що дана скарга повинна розглядатися в порядку кримінального судочинства, то суд до уваги їх не приймає з огляду на сформульовані висновки Великої Палати Верховного Суду постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 757/61236/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №586/77/17, від 19 червня 2019 року у справі № 383/493/18.
Щодо визначення належного адміністративного суду.
Відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 20 КАС України про розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів зазначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 20 КАС України.
Перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Аналіз норм ч. 1 та ч. 3 ст. 20 КАС України вказує, що ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ зі скаргою на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 71579350 від 19.04.2023 року, на виконання ухвали Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26.05.2022 року, яка винесена в межах КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ №539/3185/17, має право звернутися до окружного адміністративного суду, оскільки оскарження дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не входить до переліку визначеного ч. 1 та ч. 3 ст. 20 КАС України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 9, 369, 370, 372, 537, 539 КПК України, суд, -
вирішив:
У відкритті провадження за скаргою ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 36011, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця ШЕВЧЕНКА, будинок 1, ідентифікаційний номер юридичної особи: 37959255, на постанову про відкриття виконавчого провадження № 71579350 від 19.04.2023 року, на виконання ухвали Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26.05.2022 року, яка винесене в межах КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ, справа за №539/3185/17, за обвинуваченням відносно ОСОБА_3 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 269-2 КК України, відносно ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 269-2 КК України, відносно ОСОБА_5 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 269-2 КК України, відмовити.
Роз`яснити скаржнику, що із відповідною скаргою на дії державного виконавця при примусовому виконанні судових рішень прийнятих у кримінальному провадженні він має право звернутися в порядку адміністративного судочинства до Полтавського окружного адміністративного суду, адреса: 36039, м. Полтава, вулиця Пушкарівська, 9/26, власний веб-сайт: http://admpl.court.gov.ua, веб-сайт: https://adm.pl.court.gov.ua, E-mail: inbox@adm.pl.court.gov.ua.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1
