ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 539/3185/17
провадження № 51-715км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року в кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
засуджених за вчинення кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2018 рокузатверджено угоди про визнання винуватості від 27 листопада 2017 року, укладені між прокурором прокуратури Полтавської області ОСОБА_11 та підозрюваними ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Відповідно до угод цих осіб визнано винуватими за вчинення кримінальних правопорушень, передбаченихч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК, та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн, кожному.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 20 листопада 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2018 року закрив, обґрунтовуючи своє рішення тим, що апеляційну скаргу подала особа, яка не має права її подавати.
За вироком місцевого суду ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнано винуватими і засуджено за те, що в серпні 2017 року ОСОБА_8 , який займав посаду начальника Лубенського ВП ГУ НП в Полтавській області, створив злочинну групу із працівників правоохоронних органів, тобто стійке об`єднання з метою вчинення корупційних злочинів, до якої входили ОСОБА_9 ? заступник начальника Лубенського ВП ГУ НП в Полтавській області та ОСОБА_10 ? начальник сектору реагування патрульної поліції № 2 Лубенського ВП ГУ НП в Полтавській області.
У подальшому останні розробили та узгодили спільний план своїх корупційних, злочинних дій з метою одержання неправомірної вигоди для себе особисто.
Розподіл ролей організованої групи відбувався наступним чином. ОСОБА_8 , як безпосередній керівник відділу поліції надавав своїм підлеглим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вказівки та доручення, які вони сприймали як обов`язкові для виконання. При цьому всі учасники організованої групи перебували в службових та дружніх відносинах тривалий час.
Так, на початку серпня 2017 року точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 дав вказівку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як учасникам злочинної групи здійснити виїзд до цеху з обробки деревини (пилорами) ТОВ «Агат» в с. Хорошки Лубенського району Полтавської області з метою встановлення власника пилорами та з`ясування обсягів здійснення господарської діяльності, під час таких поїздок блокувалася робота пилорами ТОВ «Агат» та здійснення заготівлі деревини, необхідної за договором поставки приватному підприємцю ОСОБА_7 .
Наміри щодо одержання неправомірної вигоди злочинною групою від ОСОБА_7 ґрунтувались на запевненні останньої, що в разі виникнення в неї непорозумінь із працівниками Лубенського ВП члени злочинної групи, перебуваючи на керівних посадах, вплинуть на своїх підлеглих з метою недопущення перешкоджання здійснення ТОВ «Агат» законної господарської діяльності.
Начальник Лубенського ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_8 та його заступник ОСОБА_9 28 серпня 2017 року запросили до свого робочого кабінету на вул. Монастирській, 4 у м. Лубнах, Полтавської обл. керівника ТОВ « Агат» ОСОБА_7 та запропонували їй надати учасникам організованої групи неправомірну вигоду у вигляді 10 м? дошки довжиною 2,3 м. При цьому, необхідність надання такої неправомірної вигоди попередньо була обговорена між учасниками злочинної групи.
На вказану пропозицію ОСОБА_7 погодилася з метою забезпечення подальшої безперешкодної роботи ТОВ «Агат», про що її запевнив ОСОБА_8 .
Надалі, 15 вересня 2017 року близько 14:20, з пилорами в с. Хорошки Лубенського району ОСОБА_10 як виконавцем було організовано та вивезено деревину у вигляді дошки обрізної породи вільхи об`ємом 2 м?, що еквівалентно сумі 5200 грн, до приватного сектора на вул. Шкільній, 47 у с. Петро-Давидівка Диканського району Полтавської області.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, за вказівкою ОСОБА_8 3 жовтня 2017 року близько 13:55 з пилорами в с. Хорошки Лубенського району вивезено деревину (у вигляді дошки обрізної породи сосни) в кількості 301 шт., що еквівалентно сумі 3836 грн, на територію Лубенського ВП ГУ НП в Полтавській області на вул. Монастирській, 4 у м. Лубнах, де її вивантажено до гаражного боксу № НОМЕР_1 .
У подальшому директор ТОВ «Агат» ОСОБА_7 запропонувала змінити предмет неправомірної вигоди з дошки на грошові кошти, оскільки на той час не мала в наявності деревини відповідної кількості та якості. Указану пропозицію учасники злочинної групи прийняли.
4 жовтня 2017 року ОСОБА_7 зустрілася з ОСОБА_10 , який їй повідомив про розмір неправомірної вигоди, а саме про необхідність перерахування грошових коштів в розмірі 20 000 грн, ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_7 вирішувати зазначене питання особисто із ОСОБА_8 , однак ОСОБА_7 надану пропозицію не виконала.
11 жовтня 2017 року близько 9:00 ОСОБА_7 передала предмет неправомірної вигоди дрова твердих порід (дуб) об`ємом 6,5 м?, що еквівалентно сумі 4225 грн.
Того ж дня близько 9:30 за вказівкою ОСОБА_9 вказаний предмет неправомірної вигоди розвантажено на території ТОВ «Валтекс» на просп. Володимирському, 94 у м. Лубнах.
Злочинну діяльність організованої групи припинено 11 жовтня 2017 року працівниками правоохоронних органів. Під час проведення обшуків виявлено та вилучено предмет неправомірної вигоди, який незаконно одержали учасники злочинного угрупування 15 вересня, 3 та 11 жовтня 2017 року.
Загальна сума неправомірної вигоди, отримана учасниками організованої злочинної групи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , становить 13 261 грн.
Дії засуджених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 кваліфіковано за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК як прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, вчинене організованою групою.
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, посилаючись на те, що у кримінальному провадженні вона має статус потерпілої і апеляційний суд обмежив її право на доступ до здійснення правосуддя з метою захисту своїх прав та свобод шляхом закриття апеляційного провадження на вирок суду першої інстанції, що стосується її прав, свобод та інтересів, які істотно порушив місцевий суд, прийнявши дане рішеннявсупереч позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 5-347кс15 від 3 березня 2016 року.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник засудженого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_12 надіслав до суду заперечення, в яких зазначив про те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_7 не є потерпілою у даному кримінальному провадженні та не має права оскаржувати вирок першої інстанції, оскільки не входить до переліку осіб, яким надано право оскаржувати вирок, ухвалений на підставі угоди між прокурором та засудженими.
Засуджений ОСОБА_9 надіслав до суду заперечення, в яких зазначив про те, що ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, є законною і підстав для її скасування немає. Вказує, що ОСОБА_7 звернулась до прокурора Полтавської області ОСОБА_13 з заявою про вчинення кримінального правопорушення працівниками Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області та 17 жовтня 2017 року була допита як свідок у даному кримінальному провадженні. У кожному протоколі допиту їй було роз`яснено, що вона є свідком, а свої вимоги щодо надання їй статусу потерпілої заявила лише під час апеляційного оскарження вироку. Також посилається на те, що ОСОБА_7 не надала до матеріалів кримінального провадження жодного доказу на підтвердження належності їй деревини та вартості понесених матеріальних збитків.
Захисник засудженого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_14 надіслав до суду заперечення в яких зазначив про те, що ОСОБА_7 була неодноразово допитана як свідок та їй було роз`яснено її права та обов`язки. Крім цього, вона не заявляла жодних претензій щодо свого процесуального статусу у даному кримінальному провадженні та не наводила і не надавала доказів щодо завдання їй моральної, фізичної або майнової шкоди, у зв`язку з чим вона не може бути визнана потерпілою, тому вона не наділена процесуальними повноваженнями на подання апеляційної скарги.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила залишити судове рішення без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи представника потерпілої ОСОБА_7 ? адвоката ОСОБА_6 , пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, , колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню у зв`язку з таким.
Відповідно до ч. 1ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК)підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення, яке згідно з вимогами ч. 1ст. 412 КПК перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом встановлено обґрунтованість доводів ОСОБА_7 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, допущене апеляційним судом при закритті апеляційного провадження навирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2018 року щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Перелік суб`єктів, що мають право на подання апеляційної скарги, визначеност. 393 КПК. Одночасност. 394 КПК передбачає особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень, зокрема, частиною 4 вказаної статті визначено, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомоюстатті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертоюстатті 469цього Кодексуугода не може бути укладена.
Проте, окрім норм п. 17 ч. 1 ст.7, ч. 6 ст.9, ст.24, ч. 4 ст.394 КПК, які призначені гарантувати доступ до правосуддя, цей основоположний принцип верховенства права гарантуєКонституція України( п. 8 ч. 3 ст. 129).
Поняття «забезпечення права» за своїм змістом є більш широким поняттям, ніж поняття «право», яке використовується углаві 31 КПК(провадження в суді апеляційної інстанції), бо воно передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію чи касацію.
Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж у главі 31 КПК, кореспондується із положеннямистатті 24 КПКй розширює коло учасників судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових рішень.
Відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та для звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другоюстатті 24 цього Кодексу.
На цьому також наголошує Верховний Суд України у своїй постанові від 3 березня 2016 року №5-347кс15.
Хоча ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на вирок суду першої інстанції наполягала на тому, що оскаржуване судове рішення стосується її прав, свобод та інтересів, оскільки згідно приписів частин 1 та 2 ст. 55 КПК вона є потерпілою у кримінальному провадженні, була позбавлена права брати участь у вирішенні питань щодо укладання угоди, проте апеляційний суд не звернув ретельної уваги на ці доводи, визнавши їх безпідставними.
Як убачається з матеріалів провадження, закриваючи апеляційне провадження, суд послався лише на те, що ОСОБА_7 , будучи тричі допитаною в рамках даного кримінального провадження як свідок, протягом усього строку досудового розслідування жодних активних дій, спрямованих на зміну її правового статусу, не вчиняла, зокрема до слідчого із заявою про залучення її до провадження як потерпілої не зверталась та не оскаржувала до слідчого судді в порядку ст. 303 КПК бездіяльність слідчого на цих підставах. Свої вимоги щодо надання їй статусу потерпілої, ОСОБА_7 заявила лише під час апеляційного оскарження вироку.
Проте суд апеляційної інстанції не дав оцінку доводам скарги ОСОБА_7 щодо її статусу у кримінальному провадженні відповідно до приписів ст. 55 КПК та що прийняте рішення безпосередньо стосується її інтересів.
Так, згідно з ч. 1 ст. 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Частина 2 цієї статті передбачає, що права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 5 ст. 55 КПК за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної участині першійцієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Лише таким процесуальним рішенням слідчого чи прокурора припиняється статус потерпілої особи, яка подала заяву про злочин щодо неї, під час якого їй заподіяно моральної, фізичної або майнової шкоди.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 7 вересня 2017 року ОСОБА_7 подала заяву до прокуратури Полтавської області про вимагання у неї працівниками поліції неправомірної вигоди, що свої вимоги працівники поліції супроводжували перешкоджанням господарській діяльності її підприємства.
Цього дня прокуратурою Полтавської області за заявою ОСОБА_7 до Єдиного реєстру досудових розслідуванням було внесено відомості при вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, з формулюванням, що працівники правоохоронного органу вимагають від неї неправомірну вигоду за не перешкоджання здійснення останньою законної господарської діяльності, та про розпочате кримінальне провадження за № 42017170000000293.
До 27 листопада 2017 року кримінальне провадження здійснювалось за підозрою засуджених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК і лише в цей день було змінено ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підозру на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК, укладено угоди між прокурором та підозрюваними, а справу з обвинувальним актом для затвердження угод про визнання винуватості направлено до суду.
Як убачається з наявних матеріалів, вмотивованої постанови в порядку ч. 5 ст. 55 КПК про відмову у визнанні ОСОБА_7 потерпілою слідчий або прокурор не виносили.
Тому посилання суду апеляційної інстанції при закритті провадження, що ОСОБА_7 не є особою, яка набула статус потерпілої, не ініціювала допиту її як потерпілої, не свідчить про те, що вона втратила статус потерпілої від вимагання неправомірної вигоди, який отримала згідно з вимогами закону, а саме приписам ч. 1 ст. 55 КПК під час подачі заяви про злочин.
Необхідно також взяти до уваги, що згідно вимог абзацу 2 п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладе у випадку надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладання ними такої угоди.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_7 наполягає, що таку згоду вона не давала, хоча злочином, який поєднаний з вимаганням, їй завдано майнової та моральної шкоди, а рішення суду апеляційної інстанції обмежило її право на доступ до правосуддя. Апеляційним судом не дано оцінки вказаним нею фактам, що прізвище ОСОБА_7 згадується у вироку неодноразово, що засуджені шляхом вимагання отримали від неї неправомірну вигоду у вигляді 2 м3 дошки обрізної породи вільхи вартістю 5200 грн, обрізної дошки породи сосни вартістю 3836 грн та дрів твердих порід (дуб) об`ємом 6,5 м3 вартістю 4225 грн, тому діями засуджених їй завдано майнової шкоди в розмірі 13 261 грн.
З врахуванням викладеного очевидним є те, що ОСОБА_7 хоча і не є особою, з якою досягнуто угоду у кримінальному провадженні, проте даний вирок у кримінальному провадженні, де вона не позбавлена статусу потерпілої у порядку передбаченому ч. 5 ст. 55 КПК, стосується її прав, свобод та інтересів, а тому вона має право на його апеляційне оскарження.
Виходячи з наведеного, рішення апеляційного суду про закриття апеляційного провадження у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 не входить до вичерпного переліку осіб, яким надано право відповідно до ст. 394 КПК оскаржувати вирок, ухвалене на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим, є необґрунтованим і таким, що позбавляє особу інтересів якої стосується судове рішення, права на його апеляційне оскарження і значно обмежує право на доступ до правосуддя.
Колегія суддів дійшла до висновку, що в цьому кримінальному провадженні правом на апеляційне оскарження судового рішення, ухваленого на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваними, наділена особа, яка отримала і має статус потерпілої в кримінальному провадженні згідно з приписами ст. 55 КПК і яка не надавала письмової згоди прокурору на укладання такої угоди, якщо прийняте рішення стосується її прав, свобод чи інтересів.
За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно з урахуванням вище викладеного ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення із дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
