НАЦІОНАЛЬНА СЛУЖБА ПОСЕРЕДНИЦТВА І ПРИМИРЕННЯ
Н А К А З
18.11.2008 N 131
Положенняпро порядок проведення страйку
як крайнього засобу вирішення колективного
трудового спору (конфлікту) та примирних
процедур під час страйку
Відповідно до положень Закону України "Про порядок вирішення
колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) та частини
5 пункту 3 Положення про Національну службу посередництва і
примирення, затвердженого Указом Президента України від 17
листопада 1998 року N 1258 ( 1258/98 ), із змінами, внесеними
Указом Президента України від 11 квітня 2007 року N 291
( 291/2007 ), Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Положення про порядок проведення страйку як
крайнього засобу вирішення колективного трудового спору
(конфлікту) та примирних процедур під час страйку (додається).
2. Керівникам структурних підрозділів Національної служби
посередництва і примирення забезпечити дотримання норм Положення
про порядок проведення страйку як крайнього засобу вирішення
колективного трудового спору (конфлікту) та примирних процедур під
час страйку в процесі реалізації повноважень Національної служби
посередництва і примирення, визначених Законом України "Про
порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"
( 137/98-ВР ), Положенням про Національну службу посередництва і
примирення, затвердженим Указом Президента України від 17
листопада 1998 року N 1258 ( 1258/98 ), із змінами, внесеними
Указом Президента України від 11 квітня 2007 року N 291
( 291/2007 ).
3. Визнати таким, що втратив чинність наказ Національної
служби посередництва і примирення від 4 серпня 2004 року N 113
( v0113299-04 ).
4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
Голова Національної служби
посередництва і примирення О.Окіс
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ Національної служби
посередництва і примирення
про порядок проведення страйку як крайнього засобу
вирішення колективного трудового спору (конфлікту)
та примирних процедур під час страйку
I. Загальні положення
1.1. Положення про порядок проведення страйку як крайнього
засобу вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та
примирних процедур під час страйку (далі - Положення) розроблене
відповідно до статті 44 Конституції України ( 254к/96-ВР ), Закону
України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів
(конфліктів)" ( 137/98-ВР ), інших законодавчих актів України та з
врахуванням положень частини другої статті 3 Закону України "Про
засади державної регуляторної політики у сфері господарської
діяльності" ( 1160-15 ).
1.2. Це Положення визначає відповідно до Закону України "Про
порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"
( 137/98-ВР ), інших законодавчих і нормативно-правових актів
правові і організаційні засади проведення страйку як крайнього
засобу вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та
примирних процедур під час страйку, шляхи і форми сприяння
Національною службою посередництва і примирення (далі - НСПП)
вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) під час
страйків.
1.3. Відповідно до статті 44 Конституції України
( 254к/96-ВР ): "Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх
економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з
урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки,
охорони здоров'я, прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у
страйку. Заборона страйку можлива лише на підставі закону".
1.4. Порядок здійснення права на страйк встановлено Законом
України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів
(конфліктів)" ( 137/98-ВР ) (далі - Закон) і цим Положенням
(далі - Положення).
1.5. Страйк відповідно до частини другої статті 17 Закону
( 137/98-ВР ) застосовується як крайній засіб (коли всі інші
можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору
(конфлікту) у зв'язку з відмовою власника або уповноваженого ним
органу (представника) задовольнити вимоги найманих працівників або
уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднання профспілок чи
уповноваженого нею (ними) органу.
1.6. Страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не
привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або
власник чи уповноважений ним орган (представник) ухиляється від
примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої в ході
вирішення колективного трудового спору (конфлікту).
1.7. Основні терміни: колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що
виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо
встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов
праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного
договору, угоди, виконання колективного договору, угоди або
окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю; найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим
договором на підприємстві, в установі та організації, в їх
об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю; Національна служба посередництва і примирення - постійно
діючий державний орган, який сприяє поліпшенню соціально-трудових
відносин та запобігає виникненню колективних трудових спорів
(конфліктів), прогнозує їх та сприяє своєчасному їх вирішенню,
здійснює посередництво для вирішення таких спорів (конфліктів); незалежний посередник - це визначена за спільним вибором
органу (особи), що очолює страйк, та власника або уповноваженого
ним органу (представника), особа, яка сприяє встановленню
взаємодії між найманими працівниками, які беруть участь у страйку,
та власником або уповноваженим ним органом (представником),
проведенню переговорів між ними, бере участь у виробленні
узгоджувальною комісією угоди про вирішення колективного трудового
спору (конфлікту); професійна спілка (профспілки) - добровільна неприбуткова
громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними
інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності
(навчання); страйк - це тимчасове колективне добровільне припинення
роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових
обов'язків) підприємств, установ, організацій (структурного
підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору
(конфлікту); узгоджувальна комісія - орган, спільно утворений органом
(особою), що очолює страйк, та власником або уповноваженим ним
органом (представником), призначений для пошуку шляхів вирішення
колективного трудового спору (конфлікту), з використанням для
цього усіх наявних можливостей.
II. Порядок прийняття рішення про оголошення страйку
2.1. Рішення про оголошення страйку на підприємстві
приймається за поданням виборного органу первинної профспілкової
організації (профспілкового представника) або іншої організації,
уповноваженої відповідно до статті 3 Закону ( 137/98-ВР )
представляти інтереси найманих працівників, загальними зборами
(конференцією) найманих працівників шляхом голосування.
2.2. В поданні виборного органу первинної профспілкової
організації (профспілкового представника) або іншої організації,
уповноваженої відповідно до статті 3 Закону ( 137/98-ВР )
представляти інтереси найманих працівників, викладаються вимоги
найманих працівників, що були предметом колективного трудового
спору (конфлікту), причини, через які примирні процедури не
привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту),
вказуються причини неможливості вирішення розбіжностей між
сторонами іншим засобом, окрім страйку.
2.3. Рішення приймається загальними зборами (конференцією)
найманих працівників шляхом голосування і вважається прийнятим,
якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або 2/3
делегатів конференції.
2.4. Відповідно до цієї процедури приймається рішення про
оголошення страйку і найманими працівниками структурного
підрозділу або найманими працівниками, що належать до окремої
категорії найманих працівників.
2.5. В рішенні про оголошення страйку вказуються: перелік розбіжностей між сторонами соціально-трудових
відносин, які стали причиною для оголошення і проведення страйку; дата і час початку страйку, його тривалість і передбачувана
кількість учасників; назва органу (особи), що очолює страйк; пропозиції щодо мінімуму необхідних робіт (послуг), що
виконуватимуться на підприємстві, в установі чи організації в
період страйку.
2.6. Рішення зборів (конференції) про оголошення страйку
оформляється протоколом. Порушення положень частини першої статті
19 Закону ( 137/98-ВР ) є підставою для визнання страйку в
судовому порядку незаконним.
2.7. Оголошенню галузевого або територіального страйку
передує конференція, збори, пленум або засідання іншого органу
представників найманих працівників або профспілок, на яких
заслуховується інформація уповноваженого органу про причини
недосягнення згоди між сторонами. За підсумками обговорення можуть
прийматися рекомендації про оголошення галузевого або
територіального страйку, які направляються трудовим колективам або
профспілкам, що знаходяться на території відповідної
адміністративно-територіальної одиниці або входять до відповідної
галузі.
2.8. В рекомендаціях про оголошення страйку вказуються: перелік розбіжностей сторін, які є підставою для оголошення і
проведення страйку; дата і час початку страйку, його тривалість і передбачувана
кількість учасників; назва органу (особи), що очолюватиме страйк; пропозиції щодо мінімуму необхідних робіт (послуг), що
виконуватимуться на підприємствах, в установах чи організаціях, що
знаходяться на території відповідної
адміністративно-територіальної одиниці або входять до відповідної
галузі, в період страйку. Рекомендації про оголошення страйку оформляється протоколом.
2.9. Наймані працівники підприємств, галузі або
адміністративно-територіальної одиниці самостійно приймають
рішення про оголошення або неоголошення страйку на підприємствах,
в установах, в організаціях в порядку, передбаченому частиною
першою статті 19 Закону ( 137/98-ВР ).
2.10. Страйк вважається галузевим чи територіальним, якщо на
підприємствах, в установах і організаціях, на яких оголошено
страйк, кількість працюючих становить більше половини загальної
кількості працюючих відповідної галузі чи території.
2.11. Відповідно до частини третьої статті 44 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) та частини п'ятої статті 19 Закону
( 137/98-ВР ) ніхто не може бути примушений до участі або до
неучасті у страйку.
2.12. Місцеперебування під час страйку працівників, які
беруть у ньому участь, визначається органом (особою), що керує
страйком, за погодженням із власником або уповноваженим ним
органом (представником).
III. Права та обов'язки найманих працівників під час страйку
3.1. Наймані працівники, які беруть участь у страйку, під час
його проведення мають право: - особисто вільно висловлювати свою волю щодо оголошення
страйку та участі в страйку, що повинно бути закріплено у рішенні
загальних зборів (конференції) трудового колективу; - особисто обирати членів органу (визначати особу), що очолює
страйк, та бути обраним до такого органу; - бути обраним та брати участь в роботі примирних органів з
метою врегулювання конфлікту; - отримувати від органу (особи), що очолює страйк, інформацію
про хід вирішення колективного трудового спору (конфлікту); - брати участь в утворенні страйкового фонду з добровільних
внесків і пожертвувань; - брати участь у проведенні зборів, мітингів, пікетів з метою
виконання висунутих найманими працівниками або профспілкою вимог; - отримувати матеріальну допомогу із страйкового фонду в разі
його утворення; - здійснювати контроль за виконанням угоди про вирішення
колективного трудового спору; - отримувати від власника або уповноваженого ним органу
(представника) компенсацію збитків в розмірі, визначеному судом, в
разі, якщо буде доведено, що власник або уповноважений ним орган
порушив закони, внаслідок чого склалися умови для страйку, і
страйк закінчився повним або частковим задоволенням вимог найманих
працівників; - отримувати роз'яснення та консультації від НСПП та її
відділень.
3.2. Наймані працівники, які не беруть участь у страйку,
мають право: - в разі неможливості забезпечення нормального функціонування
підприємства - на збереження заробітної плати у розмірі не нижче
від встановленого законодавством та колективним договором як за
час простою не з вини працівника. Це право забезпечується
працівникові при наявності письмової заяви на ім'я керівника
підприємства про неможливість виконання обов'язків у зв'язку із
зупинкою виробництва на час страйку; - в разі можливості нормального функціонування підприємства -
на допуск на підприємство, в окремі його структурні підрозділи.
3.3. Наймані працівники, які беруть участь у страйку,
зобов'язані: - чітко виконувати вимоги законодавства щодо порядку
проведення страйку; - додержуватися законності та громадського порядку; - дотримуватися вимог щодо забезпечення під час страйку
життєздатності підприємства, збереження майна, недопущення загрози
життю і здоров'ю людей, навколишньому середовищу; - у разі визнання в установленому Законом ( 137/98-ВР )
порядку страйку незаконним прийняти рішення про припинення або
відміну оголошеного страйку і розпочати роботу не пізніше
наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові
(особі), що очолює страйк.
3.4. У ході участі у страйку наймані працівники зобов'язані
дотримуватися вимог чинного законодавства України, насамперед
Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів
(конфліктів)" ( 137/98-ВР ) та цього Положення, пам'ятати, що,
застосовуючи страйки як засіб захисту своїх прав, не можна
порушувати права інших людей.
3.5. Наймані працівники під час страйку не мають права
вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному
законодавству або цьому Положенню, а саме: - порушувати громадський порядок; - вчиняти дії, які можуть становити загрозу життю і здоров'ю
людей, навколишньому природному середовищу; - чинити опір законним діям власника або уповноваженого ним
органу щодо забезпечення життєдіяльності та нормального
функціонування підприємства; - створювати перешкоди для доступу на підприємство, в
установу, організацію управлінського персоналу та працівників, які
не беруть участі у страйку; - примушувати інших найманих працівників до участі у страйку.
3.6. У разі недотримання найманими працівниками під час
страйку законності, до них можуть бути застосовані заходи
відповідальності, передбачені статтями 28, 29, 30, 32, 33 Закону
( 137/98-ВР ).
IV. Права та обов'язки органу (особи), що очолює страйк
4.1. Страйк на підприємстві очолює орган (особа), що
визначається загальними зборами (конференцією) найманих
працівників при прийнятті рішення про оголошення страйку.
4.2. На виробничому рівні орган (особа), що очолює страйк,
визначається загальними зборами (конференцією) найманих
працівників одночасно з прийняттям рішення про оголошення страйку,
про що вказується в протоколі зборів (конференції).
4.3. Галузевий чи територіальний страйк очолює (координує)
орган (особа), визначений конференцією, зборами, пленумом чи іншим
виборним органом представників найманих працівників, профспілкових
чи інших організацій працівників, уповноважених представляти
відповідні трудові колективи. На галузевому і територіальному
рівнях, одночасно з прийняттям рекомендацій про оголошення
страйку, визначається орган (особа), що очолюватиме
(координуватиме) страйк.
4.4. Орган (особа), що очолює страйк, зобов'язаний письмово
попередити власника або уповноважений ним орган (представника) про
прийняття рішення про оголошення страйку не пізніш ніж за сім днів
до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на
безперервно діючому виробництві - за п'ятнадцять днів.
4.5. Орган (особа), що очолює страйк, діє під час страйку в
межах прав, передбачених Законом ( 137/98-ВР ), інформує
працівників про хід вирішення колективного трудового спору
(конфлікту).
4.6. До повноважень органу (особи), що очолює страйк,
відносяться: - проведення переговорів, консультацій від імені страйкуючих
з власником або уповноваженим ним органом (представником),
органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування; - дотримання учасниками страйку громадського порядку,
цілісності майна, недопущення заподіяння шкоди життю і здоров'ю
людей; - прийняття рішення про припинення страйку і підписання угоди
з власником або уповноваженим ним органом (представником); - управління страйковим фондом, у випадку його створення.
4.7. Орган (особа), що очолює страйк, має право: - від імені страйкуючих проводити переговори, консультації з
власником або уповноваженим ним органом (представником), органами
виконавчої влади і органами місцевого самоврядування; - отримувати інформацію від власника або уповноваженого ним
органу (представника) стосовно стану виконання вимог найманих
працівників; - здійснювати управління страйковим фондом у випадку його
створення; - ініціювати створення примирних органів та брати участь в їх
роботі; - організовувати та проводити збори, мітинги, пікети з метою
виконання висунутих найманими працівниками вимог; - приймати рішення про припинення страйку; - підписувати угоду про вирішення колективного трудового
спору (конфлікту) з власником або уповноваженим ним органом
(представником); - отримувати необхідні роз'яснення та консультації від НСПП.
4.8. Орган (особа), що очолює страйк, зобов'язаний: - дотримуватися вимог Закону ( 137/98-ВР ); - погодити із власником або уповноваженим ним органом
(представником) місцеперебування під час страйку працівників, які
беруть у ньому участь; - у разі проведення зборів, мітингів, пікетів за межами
підприємства повідомити про це місцевий орган виконавчої влади чи
орган місцевого самоврядування не пізніш ніж за три дні; - забезпечувати дотримання учасниками страйку законності та
громадського порядку, недопущення заподіяння шкоди життю і
здоров'ю людей; - вжити необхідних заходів щодо забезпечення під час страйку
життєздатності підприємства, збереження майна, недопущення загрози
навколишньому природному середовищу; - попередити страйкуючих про протизаконність недопуску на
територію підприємств, установ, організацій управлінського
персоналу та працівників, які не беруть участь в страйку; - підготувати фінансовий звіт про витрати страйкового фонду
(у разі його створення); - у разі визнання судом страйку незаконним провести збори
(конференцію), на яких оприлюднити рішення суду і прийняти рішення
про припинення або відміну оголошеного страйку; - постійно інформувати працівників про хід вирішення
колективного трудового спору (конфлікту); - надавати інформацію на вимогу власника або уповноваженого
ним органу (представника) щодо термінів та умов проведення
страйку; - не пізніш ніж за три дні погоджувати із власником або
уповноваженим ним органом проведення акцій протесту на території
підприємства; - сприяти власнику або уповноваженому ним органу
(представнику) в здійсненні мінімуму необхідних робіт (послуг), що
виконуватимуться на підприємстві, в установі, організації з метою
забезпечення життєдіяльності підприємства, установи, організації
під час страйку; - попереджувати факти недопуску страйкуючими на підприємство,
в установу, організацію управлінського персоналу та працівників,
які не беруть участі в страйку; - надавати інформацію на запити НСПП; - використати для врегулювання колективного трудового спору
всі можливості, не заборонені законом.
4.9. Орган (особа), що очолює страйк, зобов'язаний під час
страйку не лише дотримуватися вимог чинного законодавства в своїх
діях та при прийнятті рішень по скеровуванню дій страйкуючих, але
й забезпечувати дотримання законодавства з боку учасників страйку.
4.10. Орган (особа), що очолює страйк, не має права: - ухилятися від проведення примирних процедур під час
страйку; - перешкоджати виконанню рішення суду про визнання страйку
незаконним; - перешкоджати заходам власника або уповноваженого ним органу
(представника) по забезпеченню життєдіяльності підприємства та
його функціонуванню; - закликати страйкуючих на вчинення дій, які можуть
загрожувати життю і здоров'ю людей та навколишньому природному
середовищу, примушувати працівників до участі у страйку.
4.7. Повноваження органу (особи), що очолює страйк,
припиняються після підписання угоди про вирішення колективного
трудового спору (конфлікту), а також у разі прийняття судом
рішення про визнання страйку незаконним.
4.8. У разі недотримання під час страйку вимог чинного
законодавства орган (особа), що очолює страйк, несе
відповідальність, передбачену статтею 29, частиною другою статті
31, статтями 32, 33, 34 Закону ( 137/98-ВР ), статтею 174
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).
V. Права та обов'язки власника або уповноваженого ним органу(представника) під час страйку
5.1. Власник або уповноважений ним орган (представник)
зобов'язаний у найкоротший строк попередити постачальників і
споживачів, транспортні організації, а також інші заінтересовані
підприємства, установи, організації щодо рішення найманих
працівників про оголошення страйку.
5.2. Під час страйку власник або уповноважений ним орган має
право: - у терміни, визначені Законом ( 137/98-ВР ), отримати від
органу (особи), що очолює страйк, письмове повідомлення про
прийняття найманими працівниками рішення про оголошення страйку; - отримати від органу (особи), що очолює страйк, інформацію
та матеріали про причини прийняття найманими працівниками рішення
про оголошення страйку; - при наявності визначених чинним законодавством підстав
заборонити перебування страйкуючих на території підприємства,
установи, організації або проведення акцій протесту під час
страйку; - звернутися відповідно до статті 23 Закону ( 137/98-ВР ) до
суду із заявою про визнання страйку незаконним; - отримувати роз'яснення та консультації від НСПП; - вимагати від органу (особи), що очолює страйк, та від
страйкуючих додержання законності та громадського порядку; - у разі місцеперебування страйкуючих на території
підприємства, установи, організації вимагати від органу (особи),
що очолює страйк, а також від страйкуючих дотримання Правил
внутрішнього трудового розпорядку, дотримання права на нормальні
умови праці тих, хто не бере участі у страйку, недопущення дій,
які б перешкоджали життєдіяльності підприємства, збереженню майна; - ініціювати проведення примирних процедур та брати участь в
їх роботі; - підписувати угоду про вирішення колективного трудового
спору (конфлікту).
5.3. Під час страйку власник або уповноважений ним орган
зобов'язаний: - дотримуватися вимог цього Закону ( 137/98-ВР ) та чинного
законодавства України; - після отримання від органу (особи), що очолює страйк,
письмового повідомлення про прийняття найманими працівниками
рішення про оголошення страйку попередити постачальників і
споживачів, транспортні організації щодо рішення найманих
працівників про оголошення страйку; - разом із органом (особою), що очолює страйк, розглянути
питання місцеперебування під час страйку працівників, які беруть у
ньому участь; - своєчасно повідомити орган (особу), що очолює страйк, про
погодження або обґрунтовану відмову у погоджені питань про
проведення акцій протесту на території підприємства, установи,
організації; - вжити необхідних заходів до забезпечення під час страйку
життєдіяльності підприємства, збереження майна, додержання
законності та громадського порядку, недопущення загрози життю і
здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу; - звернутися із заявою до відповідних правоохоронних органів
у разі перешкоджання з боку страйкуючих нормальному функціонуванню
підприємства та наявності протизаконних фактів недопуску на
територію підприємства, установи, організації управлінського
персоналу та працівників, які не беруть участі у страйку, що може
становити загрозу життєдіяльності підприємства, життю і здоров'ю
людей, навколишньому природному середовищу; - вести облік працівників, які не беруть участі у страйку; - не пізніше ніж наступного дня після закінчення страйку
надати належним чином оформлену інформацію за формою "1-ПВ страйк"
до органів державної статистики та відповідного відділення НСПП; - забезпечити збереження заробітної плати у розмірі не нижче
від установленого законодавством та колективним договором як за
час простою не з вини працівника за працівниками, які не брали
участі у страйку, але у зв'язку з його проведенням не мали
можливості виконувати свої трудові обов'язки; - своєчасно розглядати пропозиції органу (особи), що очолює
страйк, щодо шляхів вирішення конфлікту та надавати письмові
відповіді; - брати участь у роботі примирних органів з метою вирішення
колективного трудового спору (конфлікту) та припинення страйку; - надавати інформацію, довідки стосовно питань, які стали
причиною оголошення страйку, на запити органу (особи), що очолює
страйк; - своєчасно надавати відповіді та будь-яку інформацію,
необхідну для врегулювання колективного трудового спору
(конфлікту), на запити НСПП та відповідного відділення НСПП; - використати для врегулювання колективного трудового спору
(конфлікту) всі можливості, не заборонені законом; - у разі порушення законів, внаслідок чого склалися умови для
страйку, і страйк закінчився повним чи частковим задоволенням
вимог найманих працівників, компенсувати збитки учасникам страйку
у розмірі, визначеному судом (у межах коштів і майна, що йому
належать).
5.4. Під час оголошення та проведення страйку власник або
уповноважений ним орган (представник) повинен дотримуватися
законності та забезпечити дотримання вимог законодавства,
насамперед, про працю на підприємстві, в установі, організації. Власник або уповноважений ним орган під час страйку не має
права: - ухилятися від проведення примирних процедур та переговорів; - відмовляти органу (особі), що очолює страйк, працівникам
НСПП в наданні інформації, необхідної для врегулювання
колективного трудового спору (конфлікту); - приховувати інформацію про страйк шляхом ненадання
звітності за встановленою формою до органів статистики та НСПП; - перешкоджати участі найманих працівників в страйку
будь-яким засобом.
5.5. У разі недотримання власником або уповноваженим ним
органом (представником) під час страйку вимог чинного
законодавства України до нього можуть бути застосовані заходи
відповідальності, передбачені статтями 29, 31, 33, 34 Закону
( 137/98-ВР ).
VI. Права та обов'язки місцевих органів виконавчої влади таорганів місцевого самоврядування під час страйку
6.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону
України "Про місцеві державні адміністрації" ( 586-14 ) місцеві
державні адміністрації сприяють вирішенню колективного трудового
спору (конфлікту), в тому числі і під час страйку.
6.2. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 34 Закону
України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР )
виконавчі органи сільських, селищних, міських рад беруть участь у
вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) на
підприємствах, в установах і організаціях, розташованих на
відповідній території, в тому числі і під час страйку.
6.3. За зверненням НСПП, органу (особи), що очолює страйк, чи
власника або уповноваженого ним органу (представника) місцеві
державні адміністрації, органи місцевого самоврядування
направляють в установленому порядку своїх представників для участі
в примирних процедурах по вирішенню колективних трудових спорів
(конфліктів) під час страйку.
6.4. У разі проведення зборів, мітингів, походів,
демонстрацій і пікетів за межами підприємства місцеві органи
виконавчої влади, органи місцевого самоврядування повинні отримати
від органу (особи), що очолює страйк, повідомлення про
запланований захід не пізніше ніж за три дні.
6.5. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування
розглядає заяву про проведення зборів, мітингів, походів,
демонстрацій і пікетів під час страйку і повідомляє орган (особу),
що очолює страйк, про прийняте рішення не пізніш як за два дні до
часу проведення заходу, зазначеного в заяві.
6.6. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування
має право при потребі запропонувати тим, хто звернеться із заявою,
інші час і місце проведення заходу.
6.7. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого
самоврядування може бути оскаржене в судовому порядку.
6.8. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування
забезпечує необхідні умови для проведення зборів, мітингів,
походів, демонстрацій і пікетів.
6.9. Місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого
самоврядування зобов'язаний вжити необхідних заходів до
забезпечення під час страйку життєздатності підприємства,
збереження майна, додержання законності та громадського порядку,
недопущення загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому
природному середовищу.
VII. Забезпечення життєдіяльності підприємства під час страйку
7.1. Відповідно до статті 26 Закону ( 137/98-ВР ) "Власник
або уповноважений ним орган (представник), місцевий орган
виконавчої влади або орган місцевого самоврядування і орган
(особа), що очолює страйк, зобов'язані вжити необхідних заходів до
забезпечення під час страйку життєздатності підприємства,
збереження майна, додержання законності та громадського порядку,
недопущення загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому
природному середовищу".
7.2. Під час страйку власник або уповноважений ним орган
(представник) забезпечує здійснення заходів щодо забезпечення
життєдіяльності підприємства, установи, організації, зокрема,
щодо: - збереження майна; - додержання законності та громадського порядку; - недопущення загрози життю і здоров'ю людей; - недопущення загрози навколишньому природному середовищу; - забезпечення енерго- та теплопостачання; - забезпечення функціонування електричного зв'язку; - протипожежної безпеки; - охорони приміщень та території; - забезпечення правил проїзду та стоянки транспортних
засобів; - забезпечення проведення планово-попереджувальних ремонтів,
оглядів електроустановок, вентиляційного, технологічного та іншого
інженерного обладнання; - проведення невідкладних ремонтних та
ремонтно-відновлювальних робіт; - зберігання сировини, напівфабрикатів і готової продукції як
в приміщеннях, так і на території; - утримання виробничих, побутових та інших приміщень,
території відповідно до вимог санітарних норм; - проведення періодичних оглядів території, будівель,
виробничих і службових приміщень з метою контролю за утриманням
шляхів евакуації, протипожежних перепон, розривів, під'їздів і
доріг, засобів пожежегасіння (гідрантів, внутрішніх пожежних
кранів, вогнегасників) і вжиття термінових заходів для усунення
виявлених порушень та недоліків; - контролю за справністю приладів опалення, вентиляції,
електроустановок, технологічного і виробничого обладнання і вжиття
заходів до усунення виявлених несправностей.
7.3. Власник або уповноважений ним орган (представник) та
орган (особа), що очолює страйк, можуть визначати і інші заходи
щодо забезпечення життєдіяльності підприємства, установи,
організації під час страйку з врахуванням специфіки виробничої
діяльності.
7.4. Під час страйку забезпечується допуск на підприємство, в
установу, організацію управлінського персоналу та працівників, які
не беруть участі в страйку.
VIII. Проведення зборів, мітингів,походів і демонстрацій під час страйку
8.1. Відповідно до статті 39 Конституції України
( 254к/96-ВР ) "Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити
збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких
завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого
самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися
судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки
та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи
злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод
інших людей".
8.2. Рішення про організацію зборів, мітингів, походів і
демонстрацій під час страйку на виробничому рівні приймається
органом (особою), що очолює страйк. В рішенні визначаються мета,
форма, місце проведення заходів або маршрути руху, час їх початку
і закінчення, організатори.
8.3. Рекомендації про організацію зборів, мітингів, походів і
демонстрацій під час страйку на територіальному, галузевому рівнях
приймається органом (особою), що очолює страйк. В рекомендаціях
визначаються мета, форма, місце проведення заходів або маршрути
руху, час їх початку і закінчення, організатори.
8.4. Наймані працівники самостійно приймають рішення щодо
своєї участі в зборах, мітингах, походах і демонстраціях. Ніхто не
може бути примушений до участі або неучасті в зборах, мітингах,
походах і демонстраціях.
8.5. В разі проведення зборів, мітингів, походів і
демонстрацій на підприємствах, в установах і організаціях орган
(особа), що очолює страйк, направляє заяву власникам або
уповноваженим ними органам (представникам).
8.6. В разі проведення зборів, мітингів, походів і
демонстрацій за межами підприємств, установ, організацій заява про
проведення зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій
направляється відповідним органам місцевого самоврядування або
місцевим органам виконавчої влади.
8.7. Заява про проведення зборів, мітингів, вуличних походів
або демонстрацій подається у письмовій формі не пізніше ніж за три
дні до намічуваної дати їх проведення. В заяві зазначається мета,
форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку
і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена,
по батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання і
роботи, дата подачі заяви.
8.8. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування
розглядає заяву про проведення зборів, мітингів, походів і
демонстрацій під час страйку і повідомляє орган (особу), що очолює
страйк, про прийняте рішення не пізніш як за два дні до часу
проведення заходу, зазначеного в заяві.
8.9. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування
має право при потребі запропонувати органу (особі), що очолює
страйк, інші час і місце проведення заходу.
8.10. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого
самоврядування може бути оскаржене в судовому порядку.
8.11. Орган виконавчої влади чи орган місцевого
самоврядування забезпечує необхідні умови для проведення зборів,
мітингу, походу або демонстрації.
8.12. Збори, мітинги, походи і демонстрації в ході
колективних трудових спорів (конфліктів) проводяться відповідно до
цілей, зазначених у заяві, а також у визначені строки і в
обумовленому місці.
8.13. При проведенні зборів, мітингів, походів і демонстрацій
орган (особа), що очолює страйк, а також учасники зобов'язані
дотримуватися законів України, громадського порядку, не допускати
дій, що створюють загрозу життю і здоров'ю людей або ж можуть
заподіяти матеріальну шкоду юридичним і фізичним особам.
IX. Розгляд і вирішення колективного трудового спору(конфлікту) під час страйку
9.1. Під час страйку сторони колективного трудового спору
(конфлікту) зобов'язані продовжувати пошук шляхів його вирішення,
використовуючи для цього усі наявні можливості.
9.2. Вирішення колективного трудового спору (конфлікту) під
час страйку здійснюється шляхом: - проведення переговорів між органом (особою), що очолює
страйк, та власником або уповноваженим ним органом
(представником), в тому числі із залученням до участі в
переговорах незалежного посередника та експертів і фахівців НСПП; - утворення органом (особою), що очолює страйк, та власником
або уповноваженим ним органом (представником) узгоджувальної
комісії, в тому числі із залученням до участі в роботі
узгоджувальної комісії незалежного посередника та експертів і
фахівців НСПП.
9.3. Рішення про утворення узгоджувальної комісії, залучення
до участі в роботі узгоджувальної комісії незалежного посередника
приймається спільно власником або уповноваженим ним органом
(представником) та органом (особою), що очолює страйк. Порядок
визначення представників до узгоджувальної комісії визначається
власником або уповноваженим ним органом (представником) та органом
(особою), що очолює страйк, самостійно.
9.4. Представниками органу (особи), що очолює страйк, в
узгоджувальній комісії можуть бути наймані працівники, які беруть
участь в страйку, або ж уповноважені професійних спілок, членами
яких є учасники страйку, які отримали повноваження органу (особи),
що очолює страйк, на представлення їх інтересів в узгоджувальній
комісії.
9.5. Представниками власника або уповноваженого ним органу
(представника) в узгоджувальній комісії можуть бути особи,
визначені власником або уповноваженим ним органом (представником).
9.6. Визначення представників органу (особи), що очолює
страйк, та власника або уповноваженого ним органу (представника)
до узгоджувальної комісії оформляється відповідним рішенням.
9.7. Незалежний посередник - це визначена за спільним вибором
органу (особи), що очолює страйк, та власника або уповноваженого
ним органу (представника) особа, яка сприяє встановленню взаємодії
між найманими працівниками, які беруть участь у страйку, та
власником або уповноваженим ним органом (представником),
проведенню переговорів, бере участь у виробленні узгоджувальною
комісією угоди про вирішення колективного трудового спору
(конфлікту). Основною метою діяльності незалежного посередника є
досягнення довіри між найманими працівниками, які беруть участь у
страйку, та власником або уповноваженим ним органом
(представником), встановлення взаємодії між органом (особою), що
очолює страйк, та власником або уповноваженим ним органом
(представником), сприяння органу (особі), що очолює страйк, та
власнику або уповноваженому ним органу (представнику) у виробленні
угоди про вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Діяльність незалежного посередника не може зазнавати
втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи з
метою перешкоджання веденню переговорів між органом (особою), що
очолює страйк, та власником або уповноваженим ним органом
(представником), спонукання незалежного посередника до
нав'язування органу (особі), що очолює страйк, та власнику або
уповноваженому ним органу (представникові) прийняття певного
рішення. Відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирних
процедурах незалежного посередника, здійснюється відповідно до
Положення про порядок відшкодування витрат, пов'язаних з участю у
примирній процедурі по вирішенню колективного трудового спору
(конфлікту) незалежного посередника, членів примирної комісії і
трудового арбітражу, затвердженого наказом Національної служби
посередництва і примирення, Міністерства фінансів України і
Міністерства праці та соціальної політики України від 01.12.1999
року N 116/308/210 ( v0116299-99 ).
9.8. Процедура залучення незалежного посередника до участі в
роботі узгоджувальної комісії по виробленню угоди про вирішення
колективного трудового спору (конфлікту) під час страйку
визначається Положенням про посередника ( v0106299-99 ), яке
затверджується НСПП. Незалежний посередник приступає до виконання повноважень
незалежного посередника з моменту отримання письмового доручення
від органу НСПП, про що він повідомляє орган (особу), що очолює
страйк, та власника або уповноважений ним орган (представника)
протягом доби.
9.9. Незалежний посередник має право: брати участь в усіх засіданнях узгоджувальної комісії; проводити консультації з окремими членами узгоджувальної
комісії; проводити консультації з органом (особою), що очолює страйк,
та власником або уповноваженим ним органом (представником); пропонувати членам узгоджувальної комісії, органу (особі), що
очолює страйк, та власнику або уповноваженому ним органу
(представникові) для обговорення та відбору різні варіанти
вирішення колективного трудового спору (конфлікту); безоплатно отримувати від органу (особи), що очолює страйк,
та власника або уповноваженого ним органу (представника), НСПП,
органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування
інформацію, необхідну для проведення аналізу, розрахунків,
підготовки обгрунтувань; отримувати копію угоди про вирішення колективного трудового
спору (конфлікту) та копію протоколу про розбіжності, якщо
колективний трудовий спір (конфлікт) не врегульовано, в день їх
підписання органом (особою), що очолює страйк, та власником або
уповноваженим ним органом (представником), представниками сторін; попереджати членів узгоджувальної комісії про допущені ними
чи можливі порушення норм чинного законодавства; повідомляти орган (особу), що очолює страйк, та власника або
уповноважений ним орган (представника) про можливі наслідки
недосягнення ними згоди по суті колективного трудового спору
(конфлікту).
9.10. Незалежний посередник під час участі в роботі
узгоджувальної комісії зобов'язаний: дотримуватись норм Закону ( 137/98-ВР ), інших законодавчих
та нормативно-правових актів; вивчити суть і причини оголошення найманими працівниками
страйку перед початком роботи в узгоджувальній комісії; з'ясувати наявність достатніх повноважень у членів
узгоджувальної комісії для підготовки угоди про вирішення
колективного трудового спору (конфлікту); сприяти створенню в узгоджувальній комісії атмосфери,
сприятливої для з'ясування позицій органу (особи), що очолює
страйк, та власника або уповноваженого ним органу (представника) і
пошуку компромісу; не вдаватись до упередженості або тиску по відношенню до
органу (особи), що очолює страйк, та власника або уповноваженого
ним органу (представника); не оприлюднювати у будь-який спосіб свої висновки по суті
колективного трудового спору (конфлікту) під час примирної
процедури без згоди на те органу (особи), що очолює страйк, та
власника або уповноваженого ним органу (представника).
9.11. Основним завданням узгоджувальної комісії є вироблення
угоди про вирішення колективного трудового спору (конфлікту), що
може задовольнити найманих працівників - учасників страйку та
власника або уповноважений ним орган (представника).
9.12. Відповідно до цього завдання узгоджувальна комісія
здійснює такі функції: - обмін думками представників органу (особи), що очолює
страйк, та власника або уповноваженого ним органу (представника)
про умови та порядок вирішення колективного трудового спору
(конфлікту); - консультації представників органу (особи), що очолює
страйк, та власника або уповноваженого ним органу (представника)
із заінтересованими органами державної влади, іншими компетентними
організаціями, установами та фізичними особами; - обговорення варіантів вирішення колективного трудового
спору (конфлікту) і вибір з них найбільш прийнятного рішення; - підготовка проекту угоди про вирішення колективного
трудового спору (конфлікту).
9.13. Рішення узгоджувальної комісії підписується членами
узгоджувальної комісії.
9.14. На підставі рішення узгоджувальної комісії або
результатів переговорів органу (особи), який очолює страйк, та
власника або уповноваженого ним органу (представника) вони
укладають угоду про вирішення колективного трудового спору
(конфлікту).
9.15. Пропозицію укласти угоду про вирішення колективного
трудового спору (конфлікту) може зробити орган (особа), який
очолює страйк, чи власник або уповноважений ним орган
(представник).
9.16. Відповідь сторони, якій адресована пропозиція укласти
угоду про вирішення колективного трудового спору (конфлікту), про
її прийняття повинна бути повною і безумовною.
9.17. Угода про вирішення колективного трудового спору
(конфлікту) є укладеною, якщо орган (особа), який очолює страйк, і
власник або уповноважений ним орган (представник) досягли згоди з
усіх істотних умов угоди. Істотними умовами угоди є умови про предмет угоди, умови, що
визначені законом як істотні, а також усі ті умови, щодо яких за
заявою органу (особи), що очолює страйк, чи власника або
уповноваженого ним органу (представника) має бути досягнуто згода.
9.18. Угода про вирішення колективного трудового спору
(конфлікту) укладається в письмовій формі.
9.19. Угода про вирішення колективного трудового спору
(конфлікту) є укладеною з моменту її підписання органом (особою),
який очолює страйк, і власником або уповноваженим ним органом
(представником).
9.20. Угода про вирішення колективного трудового спору
(конфлікту) має містити спільне рішення про строки і шляхи
вирішення колективного трудового спору (конфлікту) по кожній із
заявлених вимог окремо.
9.21. Угода про вирішення колективного трудового спору
(конфлікту) набирає чинності з моменту її підписання.
9.22. Контроль за виконання умов угоди про вирішення
колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється сторонами
колективного трудового спору (конфлікту) або уповноваженими ними
органами (особами) та НСПП.
Х. Сприяння Національної служби посередництва і примиреннявирішенню колективного трудового
спору (конфлікту) під час страйку
10.1. Після прийняття найманими працівниками рішення про
оголошення страйку НСПП рекомендує органу (особі), що очолює
страйк, та власнику або уповноваженому ним органу (представнику)
невідкладно розпочати переговори і проведення примирних процедур
по вирішенню розбіжностей між сторонами соціально-трудових
відносин, які стали причиною прийняття найманими працівниками
рішення про оголошення страйку.
10.2. НСПП ініціює утворення органом (особою), що очолює
страйк, та власником або уповноваженим ним органом (представником)
узгоджувальної комісії, в тому числі за участю незалежного
посередника та за участю представника НСПП.
10.3. НСПП на прохання органу (особи), що очолює страйк, чи
власника або уповноваженого ним органу (представника) пропонує
кандидатури незалежних посередників для участі в роботі
узгоджувальної комісії.
10.4. Відповідно до частини другої статті 16 Закону
( 137/98-ВР ) представники НСПП можуть брати участь у вирішенні
колективного трудового спору (конфлікту) на всіх його етапах, в
тому числі і під час страйку.
10.5. На прохання органу (особи), що очолює страйк, чи
власника або уповноваженого ним органу (представника) НСПП
направляє своїх спеціалістів, експертів для участі в переговорах
між органом (особою), що очолює страйк, та власником або
уповноваженим ним органом (представником), в роботі узгоджувальної
комісії і виробленні угоди про вирішення колективного трудового
спору (конфлікту).
10.6. НСПП: - сприяє встановленню контактів між органом (особою), що
очолює страйк, та власником або уповноваженим ним органом
(представником); - перевіряє, в разі необхідності, повноваження представників
сторін колективного трудового спору (конфлікту); - консультує орган (особу), що очолює страйк, та власника або
уповноважений ним орган (представника) з питань: компетенції органів стосовно задоволення вимог, які є
причиною прийняття найманими працівниками рішення про оголошення
страйку чи виконання яких сприятиме їх вирішенню; застосування нормативно-правових актів для вирішення
колективного трудового спору (конфлікту) під час страйку;
10.7. залучає до участі в примирних процедурах по вирішенню
колективних трудових спорів (конфліктів) під час страйку народних
депутатів України, представників державної влади, органів
місцевого самоврядування;
10.8. координує роботу узгоджувальної комісії;
10.9. попереджає орган (особу), що очолює страйк, та власника
або уповноважений ним орган (представника) про порушення ними
вимог чинного законодавства під час примирних процедур під час
страйку та можливі наслідки таких порушень.
10.10. Якщо у вимогах найманих працівників, які стали
причиною прийняття ними рішення про страйку, містяться питання,
вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до
компетенції центральних або місцевих органів виконавчої влади,
органів місцевого самоврядування, НСПП надсилає свої рекомендації
разом з відповідними матеріалами керівникам цих органів, які
повинні їх розглянути у семиденний строк і проінформувати про
прийняті ними рішення сторони колективного трудового спору
(конфлікту) та НСПП.
XI. Визнання страйку незаконним
11.1. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону
( 137/98-ВР ): "Заява власника або уповноваженого ним органу (представника)
про визнання страйку незаконним розглядається у судовому порядку. Справа щодо цієї заяви повинна бути розглянута судом,
включаючи строки підготовки справи до судового розгляду, не пізніш
як у семиденний строк".
11.2. Незаконними відповідно до статті 22 Закону
( 137/98-ВР ) визнаються страйки, які: 11.2.1. оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу,
державних кордонів та адміністративно-територіального устрою
України, а також з вимогами, що порушують права людини; 11.2.2. оголошені без додержання найманими працівниками,
профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними
органами положень: 11.2.2.1. статті 2. "Поняття колективного трудового спору
(конфлікту)" Закону ( 137/98-ВР ): "Колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що
виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: а) встановлення нових або зміни існуючих
соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх
положень; г) невиконання вимог законодавства про працю"; 11.2.2.2. статті 4. "Формування вимог найманих працівників,
профспілок" Закону ( 137/98-ВР ): "Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються
і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих
працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються
чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового
колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного
підрозділу. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих
працівників визначають орган чи особу, які будуть представляти їх
інтереси. Вимоги найманих працівників на галузевому, територіальному чи
національному рівнях формуються і затверджуються: у випадках, коли інтереси найманих працівників представляє
профспілка, об'єднання профспілок - рішенням виборного органу
відповідної профспілки, об'єднання профспілок; у випадках, коли інтереси найманих працівників представляють
інші уповноважені ними організації (органи) - конференцією
представників підприємств, установ, організацій, обраних зборами
(конференцією) працівників підприємств, установ, організацій, які
перебувають у стані трудового спору (конфлікту). Вимоги найманих працівників, профспілки чи об'єднання
профспілок оформляються відповідним протоколом і надсилаються
власнику або уповноваженому ним органу (представнику)"; 11.2.2.3. статті 6. "Момент виникнення колективного трудового
спору (конфлікту)" Закону ( 137/98-ВР ): "Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли
уповноважений представницький орган найманих працівників,
категорії найманих працівників, колективу працівників або
профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу
повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні
колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням
власника чи уповноваженого ним органу (представника) або коли
строки розгляду вимог, передбачені цим Законом ( 137/98-ВР ),
закінчилися, а відповіді від власника не надійшло. Про виникнення колективного трудового спору (конфлікту)
орган, який представляє інтереси найманих працівників або
профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати
власника чи уповноважений ним орган (представника), місцевий орган
виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за
місцезнаходженням підприємства та Національну службу посередництва
і примирення"; 11.2.2.4. частини першої статті 12. "Порядок вирішення
колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем"
Закону ( 137/98-ВР ): "Колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим
арбітражем з обов'язковою участю представників сторін, а в разі
потреби - представників інших заінтересованих органів та
організацій"; 11.2.2.5. частини п'ятої статті 12. "Порядок вирішення
колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем"
Закону ( 137/98-ВР ): "Рішення трудового арбітражу про вирішення колективного
трудового спору (конфлікту) є обов'язковим для виконання, якщо
сторони про це попередньо домовилися"; 11.2.2.6. частини першої статті 19. "Рішення про оголошення
страйку" Закону ( 137/98-ВР ): "Рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається
за поданням органу профспілкової чи іншої організації найманих
працівників, уповноваженої згідно із статтею 3 цього Закону
( 137/98-ВР ) представляти інтереси найманих працівників,
загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом
голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала
більшість найманих працівників або дві третини делегатів
конференції. Рішення про оголошення страйку оформляється
протоколом"; 11.2.2.7. частини третьої статті 19. "Рішення про оголошення
страйку" Закону ( 137/98-ВР ): "Наймані працівники підприємств галузі чи
адміністративно-територіальних одиниць самостійно приймають
рішення про оголошення чи неоголошення страйку на своєму
підприємстві"; 11.2.2.8. частини шостої статті 19. "Рішення про оголошення
страйку" Закону ( 137/98-ВР ): "Орган (особа), який очолює страйк, зобов'язаний письмово
попередити власника або уповноважений ним орган (представника) не
пізніш як за сім днів до початку страйку, а у разі прийняття
рішення про страйк на безперервно діючому виробництві - за
п'ятнадцять днів"; 11.2.3. розпочаті з порушенням найманими працівниками,
профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними
органами вимог статті 20, частин другої та третьої статті 24
Закону ( 137/98-ВР ): 11.2.3.1. статті 20. "Керівництво страйком" Закону
( 137/98-ВР ): "Страйк на підприємстві очолює орган (особа), що визначається
загальними зборами (конференцією) найманих працівників при
прийнятті рішення про оголошення страйку. Галузевий чи територіальний страйк очолює (координує) орган
(особа), визначений конференцією, зборами, пленумом чи іншим
виборним органом представників найманих працівників, профспілкових
чи інших організацій працівників, уповноважених представляти
відповідні трудові колективи. Орган (особа), що очолює страйк, діє під час страйку в межах
прав, передбачених цим Законом ( 137/98-ВР ), інформує працівників
про хід вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Повноваження органу (особи) як керівника страйку
припиняються, якщо сторони підписали угоду про врегулювання
колективного трудового спору (конфлікту), а також у разі прийняття
рішення про відміну або про припинення страйку"; 11.2.3.2. частини другої статті 24. "Випадки, за яких
забороняється проведення страйку" Закону ( 137/98-ВР ): "Забороняється проведення страйку працівників (крім
технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду,
Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки та
правопорядку"; 11.2.3.3. частини третьої статті 24. "Випадки, за яких
забороняється проведення страйку" Закону ( 137/98-ВР ): "У разі оголошення надзвичайного стану Верховна Рада України
або Президент України можуть заборонити проведення страйків на
строк, що не перевищує одного місяця. Подальша заборона має бути
схвалена спільним актом Верховної Ради України і Президента
України. У разі оголошення воєнного стану автоматично наступає
заборона проведення страйків до моменту його відміни"; 11.2.4. які оголошені та/або проводяться під час здійснення
примирних процедур, передбачених Законом ( 137/98-ВР ).
11.3. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону
( 137/98-ВР ): "Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує
учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну
оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізніше
наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові
(особі), що очолює страйк".
XII. Відповідальність сторін колективних трудових спорів(конфліктів) та учасників примирних процедур
Розділом IV Закону ( 137/98-ВР ) встановлена відповідальність
за порушення законодавства про колективні трудові спори
(конфлікти):
12.1. Відповідно до статті 29 Закону ( 137/98-ВР ): "Особи, винні в порушенні законодавства про колективні
трудові спори (конфлікти), несуть дисциплінарну, адміністративну,
цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із
законодавством".
12.2. Відповідно до статті 30 Закону ( 137/98-ВР ): "Працівники, які беруть участь у страйку, визнаному судом
незаконним, несуть відповідальність згідно із законодавством".
12.3. Відповідно до частини першої статті 31 Закону
( 137/98-ВР ): "Особи, які винні у виникненні колективних трудових спорів
(конфліктів) або які затримують виконання рішень примирних
органів, утворених відповідно до цього Закону ( 137/98-ВР ), а
також рішень органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування чи їх посадових осіб щодо вирішення колективного
трудового спору, несуть дисциплінарну, цивільно-правову або
адміністративну відповідальність згідно із законодавством".
12.4. Відповідно до частини другої статті 31 Закону
( 137/98-ВР ): особи, які представляють інтереси сторін і які допустили
порушення положень: 12.4.1. частин п'ятої, восьмої, дев'ятої статті 19 Закону
( 137/98-ВР ): "Нікого не може бути примушено до участі або до неучасті у
страйку. Місцеперебування під час страйку працівників, які беруть у
ньому участь, визначається органом (особою), що керує страйком, за
погодженням із власником або уповноваженим ним органом
(представником). У разі проведення зборів, мітингів, пікетів за межами
підприємства орган (особа), який очолює страйк, повинен повідомити
про запланований захід місцевий орган виконавчої влади чи орган
місцевого самоврядування не пізніше ніж за три дні". 12.4.2. частини третьої статті 23 Закону ( 137/98-ВР ): "Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує
учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну
оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізніше
наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові
(особі), що очолює страйк", а також посадові особи, які допустили
порушення положень: 12.4.3. частини другої статті 5 Закону ( 137/98-ВР ): "Якщо задоволення вимог виходить за межі компетенції
уповноваженого власником органу (представника), він зобов'язаний
надіслати їх у триденний строк з дня одержання вимог власнику або
до відповідного вищестоящого органу управління, який має право
прийняти рішення. При цьому строк розгляду вимог найманих
працівників кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів"; 12.4.4. частини четвертої статті 16 Закону ( 137/98-ВР ): "Якщо у вимогах найманих працівників чи профспілки містяться
питання, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до
компетенції центральних або місцевих органів виконавчої влади,
органів місцевого самоврядування, Національна служба посередництва
і примирення надсилає свої рекомендації разом з відповідними
матеріалами керівникам цих органів, які повинні їх розглянути у
семиденний строк і проінформувати про прийняті ними рішення
сторони колективного трудового спору (конфлікту) та Національну
службу посередництва і примирення", притягаються до дисциплінарної
або адміністративної відповідальності згідно із законодавством.
12.5. Відповідно до статті 32 Закону ( 137/98-ВР ): "Особи, які є організаторами страйку, визнаного судом
незаконним, або які не виконують рішення про визнання страйку
незаконним, а так само особи, які перешкоджають припиненню
незаконного страйку, притягаються до дисциплінарної або
адміністративної відповідальності згідно із законодавством. До
зазначених осіб не застосовуються порядок і гарантії, передбачені
статтями 43 і 252 Кодексу законів про працю України ( 322-08 )".
12.6. Відповідно до статті 33 Закону ( 137/98-ВР ): "Особи, які примушують працівників до участі у страйку або
перешкоджають участі у страйку шляхом насильства, або шляхом інших
незаконних дій, покарання за які передбачено законодавством,
притягаються до кримінальної відповідальності згідно із
законодавством".
12.7. Відповідно до статті 34 Закону ( 137/98-ВР ): "Збитки, заподіяні в результаті страйку іншим підприємствам,
установам, організаціям чи громадянам, відшкодовуються за рішенням
суду згідно із законодавством. Збитки, заподіяні власникові або уповноваженому ним органу
(представнику) страйком, який був визнаний судом незаконним,
відшкодовуються органом, уповноваженим найманими працівниками на
проведення страйку, у розмірі, визначеному судом (у межах коштів і
майна, що йому належать). Власник або уповноважений ним орган (представник), який
порушив закони України, внаслідок чого склалися умови для страйку,
і страйк закінчився повним чи частковим задоволенням вимог
найманих працівників, компенсує збитки учасникам страйку в
розмірі, визначеному судом (у межах коштів і майна, що йому
належать)".
12.8. Відповідно до статті 174 Кримінального кодексу України
( 2341-14 ): "Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у
страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або
шляхом інших незаконних дій - карається штрафом до п'ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк
до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років".
XIII. Порядок обчислення строків
13.1. Обчислення строків під час проведення страйків як
крайніх засобів вирішення колективних трудових спорів
(конфліктів), які визначені Законом України "Про порядок вирішення
колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) і цим
Положенням, здійснюється відповідно до глави 18 "Визначення та
обчислення строків" розділу У "Строки та терміни. Позовна
давність" Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
13.2. Строки обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної
календарної дати або настання події, з якою пов'язано його
початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та
число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число
останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на
такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в
останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день
останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або
неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці
вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним
робочий день. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути
вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія
має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій
установі за встановленими правилами припиняються відповідні
операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до
закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані
своєчасно.
