open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний
                             
                             
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
05.06.2009 N 8/498

Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів
Пилипенко О.Є. (головуючий), Арсірій Р.О., Кочан В.М., при
секретарі Коваль А.В., за результатами розгляду у відкритому
судовому засіданні адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до
1) Кабінету Міністрів України, 2) Міністерства з питань
житлово-комунального господарства України про визнання
протиправною та скасування постанови від 31.10.2007 р. N 1268
( 1268-2007-п ) (в частині) та визнання протиправним та скасування
наказу від 06.11.2007 р. N 169 ( z1320-07 ) (в частині)
(за участю представників сторін від позивача: ОСОБА_2 за дов.
від 22.10.2008 р., від відповідача 1: ОСОБА_3 за дов. N 29-22/171
від 23.12.2008 р., від відповідача 2: не з'явився),
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду
міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства
з питань житлово-комунального господарства України про визнання
протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України
від 31.10.2007 р. N 1268 ( 1268-2007-п ) "Про внесення змін до
правил надання послуг з централізованого опалення, постачання
холодної та гарячої води і водовідведення" в частині внесення змін
до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання
холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. N 630 ( 630-2005-п ),
а саме скасування пунктів 1, 2 та 3 Змін до Правил надання послуг
з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і
водовідведення ( 1268-2007-п ); визнання протиправним та
скасування наказу Міністерства з питань житлово-комунального
господарства України N 169 ( z1320-07 ) від 06.11.2007 р. "Про
затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 р. N 4"
( z1478-05 ) в частині внесення змін до Порядку відключення
окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого
опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від
централізованого теплопостачання, а саме скасування п. 1,
п. п. 2.1 та 2.2 п. 2, п. п. 3.1, 3.2, 3.3 п. 3 Змін до Порядку
відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж
централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові
споживачів від централізованого теплопостачання ( z1320-07 ).
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні постанова та наказ
порушують право позивача на вільне та незалежне від будь-кого
користування та розпорядження належним йому майном, оскільки дає
право на відключення від мереж: централізованого опалення лише за
згодою інших співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідач 1 надав письмові заперечення на позов, просив суд
відмовити у задоволенні позову, зазначив, що оскаржувана постанова
прийнята в межах повноважень відповідача та відповідно до вимог
чинного законодавства.
Відповідач 2 проти позовних вимог заперечував, свою позицію
виклав у письмових запереченнях на адміністративний позов, вважає,
позов безпідставним та необґрунтованим, а тому просив суд
відмовити у задоволенні позову.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників
сторін, суд приходить до наступних висновків.
Позовні вимоги заявлено про визнання протиправною та
скасування постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р.
N 1268 ( 1268-2007-п ) (в частині) та визнання протиправним та
скасування наказу Міністерства з питань житлово-комунального
господарства України від 06.11.2007 р. N 169 ( z1320-07 )
(в частині).
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) особа, яка вважає, що порушено її
права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має
право на звернення до адміністративного суду з адміністративним
позовом.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) завданням адміністративного судочинства є
захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів
юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з
боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні
ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому
числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних
судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність
суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких
рішень, дій чи бездіяльності Конституцією ( 254к/96-ВР ) чи
законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) кожному гарантується право на захист його
прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) розгляд і вирішення справ в
адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін
та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед
судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має
право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі,
якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача
(суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи
інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину
дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи
інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами
саме позивач.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування
постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. N 1268
( 1268-2007-п ) "Про внесення змін до Правил надання послуг з
централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і
водовідведення" в частині внесення змін до Правил надання послуг з
централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і
водовідведення, затверджених постановою від 21.07.2005 р. N 630
( 630-2005-п ), а саме скасування пунктів 1, 2 та 3 Змін до Правил
надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та
гарячої води і водовідведення ( 1268-2007-п ), необхідно зазначити
наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 113, п. 5 ст. 116 Конституції України
( 254к/96-ВР ) та абз. 1 п. 1 ст. 21 Закону України "Про Кабінет
Міністрів України" ( 279-17 ) (у редакції на момент прийняття
оскаржуваної постанови) Кабінет Міністрів України є вищим органом
у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення
державної економічної політики.
Згідно зі ст. 10 Закону України "Про теплопостачання"
( 2633-15 ) до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері
теплопостачання належать розробка та реалізація державної політики
у сфері теплопостачання.
Частиною 2 ст. 15 зазначеного Закону ( 2633-15 ) передбачено,
що державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється
Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про
житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) стандарти, нормативи,
норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг
розробляють і затверджують, зокрема Кабінет Міністрів України та
центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального
господарства в межах їхніх повноважень та згідно із
законодавством.
Статтею 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачено,
що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає
постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Постанова Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. N 1268
( 1268-2007-п ) "Про внесення змін до Правил надання послуг з
централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і
водовідведення" вносить зміни до постанови Кабінету Міністрів
України від 21.07.2005 р. N 630 ( 630-2005-п ) "Про затвердження
Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання
холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про
надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та
гарячої води і водовідведення", а саме були внесені наступні
зміни:
1. У назві розділу "Відключення від мережі централізованого
опалення та постачання гарячої води у квартирах багатоквартирних
будинків з ініціативи споживача" слова "у квартирах
багатоквартирних будинків з ініціативи споживача" замінено словами
"багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів".
2. У пункті 24 слова "Споживач може" замінити словами
"Споживачі можуть".
3. В абзаці першому пункту 25 слово "споживача" замінено
словом "споживачів".
4. Доповнено пункт 26 після слова "здійснюється" словами "у
разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена
затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону
України "Про теплопостачання" ( 2633-15 ) схемою теплопостачання".
5. Пункт 27 викладено у такій редакції: "27. Витрати, пов'язані з відключенням від мережі
централізованого опалення та постачання гарячої води, а також
встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення,
відшкодовується споживачами відповідно до калькуляції, складеної
виконавцем.".
Як вбачається з матеріалів справи, а саме доказів наданих
відповідачем 1 (довідка про погодження проекту постанови
від 18.10.2007 р.), оскаржувана постанова була погоджена з
Державним комітетом України з питань регуляторної політики та
підприємництва, Міністерством економіки України, Міністерством
юстиції України, Міністерством фінансів України, Міністерством
охорони навколишнього природного середовища України,
Антимонопольним комітетом України, Держспоживстандартом,
Держгірпромнаглядом, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій
та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської
катастрофи, Міністерством палива та енергетики України,
Міністерством охорони здоров'я України, Мінрегіонбудом.
Позивач в обґрунтування своєї позиції зазначає, що положення
оскаржуваної постанови не відповідають вимогам Закону України "Про
житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) та Закону України "Про
теплопостачання" ( 2633-15 ).
У наданій суду пояснювальній записці до проекту постанови
Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Правил надання
послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої
води і водовідведення" від 18.07.2008 р. зазначено, що прийняття
вказаної постанови сприятиме впровадженню норм Закону України "Про
теплопостачання" ( 2633-15 ), припиненню практики хаотичного
відключення окремих у житлових будинках та прийняттю, у разі
потреби, про відключення систем централізованого теплопостачання
лише житлових будинків у цілому.
Відповідач 1 зазначив, що проект постанови був розміщений на
офіційній Інтернет-сторінці Мінжитлокомунгоспу у вересні
2007 року. За результатами такого розміщення до Міністерства
надходили відповідні зауваження від місцевих органів виконавчої
влади, які враховувалися під час доопрацювання проекту постанови у
робочому порядку.
Позивач стверджує, що оскаржувана постанова суперечить Закону
України "Про житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ), однак не
вказує, яким саме положенням зазначеного закону вона не
відповідає.
Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"
( 1875-15 ) встановлені права та обов'язки споживача, оскаржувана
постанова не забороняє користуватися правами споживача,
визначеними цією статтею.
Крім того, п. 3 висновку Міністерства юстиції України за
результатами правової експертизи проекту постанови Кабінету
Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету
Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630" ( 630-2005-п )
від 09.10.2007 р. встановлено, що проект оскаржуваної постанови
Кабінету Міністрів України відповідає актам законодавства, що
мають вищу юридичну силу.
Вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу
Міністерства з питань житлово-комунального господарства України
N 169 ( z1320-07 ) від 06.11.2007 р. "Про затвердження Змін до
наказу Мінбуду України від 22.11.2005 р. N 4" ( z1478-05 ) в
частині внесення змін до Порядку відключення окремих приміщень
житлових будинків від мереж централізованого опалення та
постачання гарячої води при відмові споживачів від
централізованого теплопостачання, а саме скасування п. 1,
п. п. 2.1 та 2.2 п. 2, п. п. 3.1, 3.2, 3.3 п. 3 Змін до Порядку
відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж
централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові
споживачів від централізованого теплопостачання ( z1320-07 ), суд
вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з
огляду на наступне.
Відповідно до Положення про Міністерство з питань
житлово-комунального господарства України (далі -
Мінжитлокомунгосп), затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 12.05.2007 р. N 717 ( 717-2007-п ), Мінжитлокомунгосп
є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого
спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінжитлокомунгосп є головним органом у системі центральних
органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації
державної політики у сфері житлово-комунального господарства,
житлової політики та міського електричного транспорту (трамвай,
тролейбус).
Мінжитлокомунгосп відповідно до покладених на нього завдань
розробляє і подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо
формування державної політики у сфері житлово-комунального
господарства, житлової політики; розробляє та подає в
установленому порядку проекти нормативно-правових актів у сфері
житлово-комунального господарства.
Питання відключення мереж централізованого опалення та
постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках
регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення,
постачання холодної та гарячої води і водовідведення,
затвердженими постановою Кабінету Міністрів України
від 21.07.2005 р. N 630 ( 630-2005-п ), Порядком відключення
окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого
опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від
централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Мінбуду
від 22.11.2005 р. N 4 ( z1478-05 ), а також СНиП 2.04.05.-91*
"Отопление, вентиляция и кондиционирование".
При проектуванні будинку закладається і засіб
теплопостачання - централізоване теплопостачання, згідно з
вимогами відповідних будівельних норм щодо питань влаштування
системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі при
проектуванні гідравлічно ув'язані для забезпечення стабільної
роботи системи опалення будинку.
До технічного обладнання в будинку відносяться інженерні
комунікації та технічні пристрої, які забезпечують
санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир
(загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-,
електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання
протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для
домовидалення, ліфти, центральні розподільчі щити
електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової
території).
Система опалення відноситься до сантехнічного обладнання,
власник квартири не має права самовільно змінювати систему
опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого
опалення. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно
об'єднує всі квартири.
Відключення окремих квартир по стояку призводить до
розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової
системи опалення, перерозподілу теплоносія, що є причиною
зменшення подачі теплоносія на інші стояки. Тобто, якщо сам
будинок містить 100% теплоти, то на кожну квартиру йде певна
кількість теплоти, певний відсоток. У разі ж відключення однієї
квартири від цілісної взаємодіючої системи, інші мешканці квартир
будуть отримувати вже не 100% тепла від будинку. Основна кількість
теплоти йде саме від цілого будинку, від його невід'ємних
частин-квартир, завдяки цьому йде зворотна віддача на всі квартири
будинку.
Більше того, при будівництві самого будинку, для системи
централізованого опалення використовуються певні види труб,
фізичні характеристики яких наведені у згаданих СНиП 2.04.05-91*,
так, труби повинні витримувати випробування на стійкість при
постійному внутрішньому тиску при умовах, що містяться у таблиці 2
Додатку 25 СНиП 2.04.05-91*. Будь-які зміни тиску можуть призвести
до не передбачуваних наслідків.
Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що право
споживача на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи
теплопостачальних організацій поставлено не лише в залежність від
наявності відповідної технічної можливості, але і у залежність від
наявності волевиявлення усіх споживачів-мешканців будинку, що є
прямим порушенням його прав як власника, вільно володіти,
користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд.
Так, це законне право кожної людини, але не лише позивача,
адже будинок не належить позивачу, сім'ї позивача на праві
власності, вони є власниками квартири в будинку. Будь-яке
втручання в систему опалення шляхом зміни гідравлічного опору
(від'єднання від системи централізованого опалення) порушує права
інших мешканців.
Зміни до постанови N 630 ( 630-2005-п ) та наказу N 4
( z1478-05 ) внесені з метою впорядкування питань, що виникають
під час надання дозволів на влаштування індивідуального опалення,
та з метою запобігання виникнення надзвичайних ситуацій у
житловому фонді.
Таким чином, відключення окремих житлових будинків від мереж
централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові
споживачів від централізованого теплопостачання проводиться у
разі: - згоди всіх власників житлового будинку; - затвердженої органом місцевого самоврядування в
установленому оптимізованої схеми перспективного розвитку систем
теплопостачання населеного пункту; - технічної можливості влаштування індивідуального опалення; - якщо проект індивідуального (автономного) теплопостачання
відповідає вимогам чинних нормативних документів.
Також слід зазначити, що внесення змін до оскаржуваних
постанови N 630 ( 630-2005-п ) та наказу N 4 ( z1478-05 ) було
необхідне для забезпечення виконання Закону України "Про
теплопостачання" ( 2633-15 ) (у частині наявності схем
перспективного розвитку систем теплопостачання населених пунктів),
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (у частині використання
спільної сумісної власності у багатоквартирному житловому будинку,
до якої належить внутрішньобудинкова система опалення), та
врегулювання питань з частині механізму надання дозволів на
відключення від систем централізованого опалення та гарячого
водопостачання для зупинення практики хаотичних відключень окремих
приміщень житлових будинків.
Отже, із внесенням змін дотримано вимог зазначених актів
законодавства України та забезпечено належне теплопостачання
житлових будинків.
Мінжитлокомунгосп у своїх запереченнях на позов зазначило, що
несанкціоноване втручання у роботу системи опалення шляхом
відключення від централізованого теплопостачання є
правопорушенням, яке є підставою для відшкодування майнової
(моральної) шкоди власникам інших квартир у багатоквартирному
житловому будинку й стягненню штрафу.
Так, частиною другою статті 383 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) передбачено, що власник квартири може на свій розсуд
здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для
використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не
призведуть до порушень прав власників інших квартир у
багатоквартирному житловому будинку та не порушать
санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Таким чином, здійснення власником квартири своїх прав
обмежується правами власників інших квартир у багатоквартирному
житловому будинку та санітарно-технічними вимогам і правилам
експлуатації будинку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР )
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
( 254к/96-ВР ) та законами України.
З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для
задоволення вимог позивача, адже відповідачі як суб'єкти владних
повноважень приймаючи спірні постанову та наказ діяли на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного
законодавства України.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень
цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує
певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших
суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих
відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його
вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом
компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта
недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного
акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не
встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав
для задоволення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ), у справах щодо оскарження рішень, дій чи
бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди
перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у
межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
( 254к/96-ВР ) та законами України; з використанням повноваження з
метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з
урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення
(вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;
розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом,
запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з
дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими
наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на
досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права
особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто
протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) кожна сторона повинна довести ті
обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до
законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не
були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми
доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.
Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які
позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були
спростовані доводами відповідачів.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в
задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) судові витрати по сплаті судового збору
покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, ст. 158-163 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), Окружний
адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити
повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) набирає законної
сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне
оскарження, встановленого цим Кодексом ( 2747-15 ), якщо таку
заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції
протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за
правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ), шляхом подання через суд першої
інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням
протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може
бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне
оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для
подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата підписання повного тексту постанови: 19.06.2009 р.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Суддя Р.О.Арсірій
Суддя В.М.Кочан
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Пов'язані судові рішення
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: