(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 31, ст.1058)
{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 124-VIII від 15.01.2015, ВВР, 2015, № 14, ст.96
№ 2581-VIII від 02.10.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.371
№ 2742-VIII від 06.06.2019, ВВР, 2019, № 29, ст.117
№ 114-IX від 19.09.2019, ВВР, 2019, № 45, ст.289
№ 199-IX від 17.10.2019, ВВР, 2019, № 51, ст.377
№ 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408
№ 850-IX від 02.09.2020, ВВР, 2021, № 14, ст.119
№ 1089-IX від 16.12.2020
№ 2026-IX від 27.01.2022}
Цей Закон установлює правові та організаційні засади стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення формування та реалізації державної політики у відповідній сфері.
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) європейський стандарт - регіональний стандарт, прийнятий європейською організацією стандартизації;
2) заінтересована сторона - будь-яка фізична або юридична особа, яка має безпосередній або опосередкований інтерес щодо діяльності у сфері стандартизації та/або застосування її результатів;
3) каталог - документ, що містить систематизований звід або перелік будь-яких об’єктів та дає змогу віднайти кожний об’єкт за певним позначенням. Каталог може містити характеристики, показники та інші дані щодо об’єктів, внесених до нього;
4) кодекс усталеної практики - нормативний документ, що містить рекомендації щодо практик чи процедур проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування або експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів;
5) коментарі - зауваження і пропозиції до проектів національних стандартів та кодексів усталеної практики;
6) консенсус - загальна згода, що характеризується відсутністю серйозних заперечень з суттєвих питань у більшості заінтересованих сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін і зближення розбіжних поглядів. Консенсус не обов’язково є одностайним;
7) міждержавний стандарт - регіональний стандарт, передбачений Угодою про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації від 13 березня 1992 року та прийнятий Міждержавною радою із стандартизації, метрології і сертифікації;
8) міжнародна організація стандартизації - організація, що займається стандартизацією, членство в якій відкрите для відповідних національних органів усіх держав;
9) міжнародна стандартизація - стандартизація, участь у якій відкрита для відповідних органів усіх держав;
10) міжнародний стандарт - стандарт, прийнятий міжнародною організацією із стандартизації і доступний для широкого кола користувачів;
{Пункт 10 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-VIII від 15.01.2015}
11) національна стандартизація - стандартизація, що здійснюється на рівні однієї держави;
12) національний орган стандартизації - орган стандартизації, визнаний на національному рівні, що має право бути національним членом відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації;
13) національний стандарт - стандарт, прийнятий національним органом стандартизації та доступний для широкого кола користувачів;
14) нормативний документ - документ, що встановлює правила, настанови чи характеристики щодо діяльності або її результатів;
15) перевірка - розгляд нормативного документа з метою встановлення необхідності його подальшого застосування, перегляду чи скасування;
16) перегляд - внесення всіх необхідних змін до змісту та оформлення нормативного документа, результатом якого є прийняття нового нормативного документа;
17) регіональна організація стандартизації - організація, що займається стандартизацією, членство в якій відкрите для відповідних національних органів держав лише одного географічного, політичного або економічного простору;
18) регіональна стандартизація - стандартизація, участь у якій відкрита для відповідних органів держав лише одного географічного, політичного або економічного простору;
19) регіональний стандарт - стандарт, прийнятий регіональною організацією стандартизації і доступний для широкого кола користувачів;
20) стандарт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері;
21) стандартизація - діяльність, що полягає в установленні положень для загального та неодноразового використання щодо наявних чи потенційних завдань і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері;
22) технічні умови - нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.
2. Терміни "розумне пристосування" та "універсальний дизайн" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї", термін "технічний регламент" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності", а термін "продукція" - у значенні, наведеному в Законі України "Про підтвердження відповідності".
{Частина друга статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2581-VIII від 02.10.2018}
1. Цей Закон регулює відносини, пов’язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів.
2. Дія цього Закону не поширюється на санітарні заходи безпечності харчових продуктів, ветеринарно-санітарні та фітосанітарні заходи, будівельні норми, авіаційні правила України, розроблені відповідно до нормативних актів Європейського агентства з безпеки польотів, які визначають стандарти та вимоги для сертифікації, нагляду та експлуатації повітряних суден та є нормативно-технічними документами, лікарські засоби, військові стандарти, стандарти медичної допомоги, бухгалтерського обліку, оцінки майна, освіти та інші соціальні стандарти, передбачені законодавством.
{Частина друга статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2742-VIII від 06.06.2019, № 2026-IX від 27.01.2022}
Стаття 3. Законодавство України у сфері стандартизації
1. Законодавство України у сфері стандартизації складається з цього Закону, чинних міжнародних договорів України та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Стаття 4. Мета стандартизації та основні принципи державної політики у сфері стандартизації
1. Метою стандартизації в Україні є:
1) забезпечення відповідності об’єктів стандартизації своєму призначенню;
2) керування різноманітністю, застосовність, сумісність, взаємозамінність об’єктів стандартизації;
3) забезпечення раціонального виробництва шляхом застосування визнаних правил, настанов і процедур;
4) забезпечення охорони життя та здоров’я;
5) забезпечення прав та інтересів споживачів;
6) забезпечення безпечності праці;
7) збереження навколишнього природного середовища і економія всіх видів ресурсів;
8) усунення технічних бар’єрів у торгівлі та запобігання їх виникненню, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції.
2. Державна політика у сфері стандартизації базується на збалансованому застосуванні таких принципів:
1) забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні національних стандартів та кодексів усталеної практики;
2) відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін;
3) неупередженого прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики на засадах консенсусу;
4) добровільного застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами;
5) відповідності національних стандартів та кодексів усталеної практики законодавству;
6) адаптації до сучасних досягнень науки і техніки, сприяння впровадженню інновацій та підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;
7) доступності національних стандартів та кодексів усталеної практики, а також інформації про них для користувачів;
8) пріоритетності прийняття в Україні міжнародних і регіональних стандартів та кодексів усталеної практики як національних;
9) дотриманні міжнародних та регіональних правил і процедур стандартизації;
10) участі в міжнародній та регіональній стандартизації;
11) прийняття і дотримання суб’єктами стандартизації Кодексу доброчинної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри у торгівлі, що є додатком до Марракеської Угоди про заснування Світової організації торгівлі від 15 квітня 1994 року.
Стаття 5. Об’єкти стандартизації
1. Об’єктами стандартизації є:
1) матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність;
2) правила, процедури, функції, методи, діяльність чи її результати, включаючи продукцію, персонал, системи управління;
3) вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування тощо.
Стаття 6. Нормативні документи
1. Залежно від рівня суб’єкта стандартизації, що приймає нормативні документи, вони поділяються на:
1) національні стандарти та кодекси усталеної практики, прийняті національним органом стандартизації;
2) стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, що здійснюють стандартизацію.
Стаття 7. Мова національних стандартів та кодексів усталеної практики
1. Національні стандарти та кодекси усталеної практики приймаються державною мовою або в разі потреби однією з мов відповідних міжнародних або регіональних організацій стандартизації.
Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
Стаття 8. Суб’єкти стандартизації
1. Суб’єктами стандартизації є:
1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації;
2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації;
3) національний орган стандартизації;
4) технічні комітети стандартизації;
5) підприємства, установи та організації, що здійснюють стандартизацію.
Стаття 9. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації
1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, належить:
1) забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері стандартизації;
2) визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері стандартизації;
3) інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері стандартизації;
4) узагальнення практики застосування законодавства у сфері стандартизації, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення на розгляд в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України;
5) погодження програми робіт з національної стандартизації.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, виконує інші повноваження згідно із законами.
Стаття 10. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації
1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, належить:
1) вжиття обґрунтованих заходів для прийняття і дотримання суб’єктами стандартизації Кодексу доброчинної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри у торгівлі, що є додатком до Марракеської Угоди про заснування Світової організації торгівлі від 15 квітня 1994 року;
2) здійснення контролю за дотриманням національним органом стандартизації процедур у сфері стандартизації відповідно до принципів, норм і вимог, установлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, виконує інші повноваження згідно із законами.
Стаття 11. Національний орган стандартизації
1. Функції національного органу стандартизації виконує державне підприємство, що не підлягає приватизації, утворене центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.
Національний орган стандартизації не може мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.
2. До повноважень національного органу стандартизації належить:
1) організація та координація діяльності щодо розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них відповідно до цього Закону;
2) прийняття, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них відповідно до цього Закону;
3) вжиття заходів щодо гармонізації національних стандартів та кодексів усталеної практики з відповідними міжнародними, регіональними стандартами та кодексами усталеної практики;
4) розроблення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, національних стандартів та змін до них щодо:
процедур розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них;
критеріїв, форми і процедур розгляду пропозицій щодо проведення робіт з національної стандартизації;
процедур створення, діяльності та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації;
5) забезпечення відповідності національних стандартів та кодексів усталеної практики законодавству;
6) забезпечення адаптації національних стандартів та кодексів усталеної практики до сучасних досягнень науки і техніки;
7) підготовка та затвердження програми робіт з національної стандартизації;
8) прийняття рішень щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення сфери їх діяльності;
9) координація діяльності технічних комітетів стандартизації;
10) участь у підготовці міжнародних, регіональних стандартів та кодексів усталеної практики, що розробляються відповідними міжнародними та регіональними організаціями стандартизації, членом яких є національний орган стандартизації чи з якими він співпрацює згідно з положеннями таких організацій або відповідними договорами, а також забезпечення врахування інтересів України під час провадження зазначеної діяльності;
11) забезпечення та сприяння співробітництву у сфері стандартизації між виробниками, постачальниками, споживачами продукції та відповідними державними органами;
12) заохочення суб’єктів малого і середнього підприємництва до участі в розробленні національних стандартів та кодексів усталеної практики, забезпечення доступу зазначених суб’єктів до текстів таких документів;
13) підготовка щорічного звіту про свою діяльність, внесення його після схвалення керівною радою на розгляд до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, та оприлюднення на офіційному веб-сайті не пізніше п’яти робочих днів з дня схвалення цього звіту керівною радою, але не пізніше 1 квітня наступного за звітним року.
3. Національний орган стандартизації виконує інші функції та повноваження згідно із законами та статутом.
4. Статут національного органу стандартизації та зміни до нього затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.
Стаття 12. Керівник національного органу стандартизації
1. Національний орган стандартизації очолює керівник, який призначається на посаду та звільняється з посади керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.
2. Керівник національного органу стандартизації призначається на посаду за пропозицією керівної ради.
3. Керівником національного органу стандартизації може бути громадянин України, який проживає в Україні останні п’ять років, має повну вищу освіту, загальний стаж роботи на керівних посадах не менш як три роки, досвід роботи у сфері стандартизації не менш як п’ять років та в якого відсутня не погашена або не знята судимість за вчинення кримінального правопорушення.
{Частина третя статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020}
4. Керівник національного органу стандартизації є членом керівної ради, не може бути обраний її головою (заступником голови) або головувати на її засіданнях.
1. Керівна рада є дорадчо-наглядовим органом національного органу стандартизації та формується на паритетних засадах з представників:
1) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів;
2) наукових установ, навчальних закладів, науково-технічних та інженерних товариств (спілок);
3) громадських об’єднань суб’єктів господарювання (у тому числі суб’єктів малого і середнього підприємництва), організацій роботодавців та їх об’єднань;
4) громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів);
5) інших громадських об’єднань та професійних спілок.
Члени керівної ради виконують свої обов’язки на громадських засадах.
2. Голова керівної ради та його заступники обираються керівною радою.
3. До повноважень керівної ради належить:
1) підготовка пропозицій щодо:
формування державної політики у сфері стандартизації;
здійснення контролю за дотриманням національним органом стандартизації процедур у сфері стандартизації;
процедур у сфері стандартизації;
приєднання до міжнародних та регіональних організацій стандартизації, укладення договорів про співробітництво та проведення робіт у сфері стандартизації з національними органами стандартизації інших держав;
рішень щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення сфери їх діяльності;
програми робіт з національної стандартизації;
щорічного звіту про діяльність національного органу стандартизації;
3) моніторинг та оцінка діяльності технічних комітетів стандартизації;
4) здійснення нагляду за виконанням національним органом стандартизації його повноважень.
4. Організаційне забезпечення діяльності керівної ради здійснюється національним органом стандартизації.
5. Положення про керівну раду та її склад затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.
1. Будь-яка заінтересована сторона або технічний комітет стандартизації має право звернутися до комісії з апеляцій шляхом подання апеляції, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю національного органу стандартизації були порушені процедури у сфері стандартизації.
Предметом апеляції не може бути зміст національного стандарту, кодексу усталеної практики чи його проекту.
Подання апеляції не обмежує права заявника на звернення до суду.
2. У разі якщо комісія з апеляцій визнає, що рішення, дія чи бездіяльність національного органу стандартизації порушує процедури у сфері стандартизації, вона приймає рішення про підтримання апеляції, в якому рекомендує національному органу стандартизації усунути виявлені порушення.
Рішення комісії з апеляцій надається сторонам у письмовій формі.
3. Рішення комісії з апеляцій може бути оскаржене в судовому порядку.
4. Комісія з апеляцій не має статусу юридичної особи.
До складу комісії з апеляцій не можуть входити працівники національного органу стандартизації. Член комісії з апеляцій не може брати участь у розгляді апеляції в разі, якщо він перебував або перебуває у службовій чи іншій залежності від осіб, які є сторонами апеляції, або за наявності інших обставин, що викликають сумнів у неупередженості такого члена.
5. Комісія з апеляцій подає на розгляд керівної ради щорічний звіт про свою діяльність.
6. Положення про комісію з апеляцій, її склад та порядок розгляду апеляцій затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.
Стаття 15. Технічні комітети стандартизації
1. Технічним комітетом стандартизації є форма співробітництва заінтересованих юридичних та фізичних осіб з метою організації і виконання робіт з міжнародної, регіональної, національної стандартизації у визначених сферах діяльності та за закріпленими об’єктами стандартизації.
Технічні комітети стандартизації не мають статусу юридичної особи.
2. До роботи в технічних комітетах стандартизації залучаються уповноважені представники органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання та їх громадських об’єднань, організацій роботодавців та їх об’єднань, наукових установ та навчальних закладів, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів), інших громадських об’єднань, професійних спілок, провідних науковців і фахівців.
Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням принципу представництва всіх заінтересованих сторін.
Членство в технічних комітетах стандартизації є добровільним.
3. До повноважень технічних комітетів стандартизації належить:
1) участь у роботі відповідних технічних комітетів стандартизації міжнародних і регіональних організацій стандартизації;
2) розроблення і погодження національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них;
3) участь у формуванні програми робіт з національної стандартизації;
4) перевірка і перегляд національних стандартів та кодексів усталеної практики, розробниками яких вони є;
5) погодження і надання пропозицій щодо скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них.
4. У разі відсутності технічного комітету стандартизації, сфера діяльності якого поширюється на певні об’єкти стандартизації:
1) робочі групи, утворені національним органом стандартизації, до складу яких входять представники заінтересованих сторін, розробляють міжнародні, регіональні, національні стандарти та кодекси усталеної практики на відповідні об’єкти стандартизації;
2) національний орган стандартизації погоджує, проводить перевірку, переглядає, розробляє зміни до національних стандартів та кодексів усталеної практики і приймає рішення щодо їх скасування та відновлення дії.
5. Роз’яснення щодо положень національних стандартів та кодексів усталеної практики надають відповідні технічні комітети стандартизації, а в разі їх відсутності - національний орган стандартизації.
6. Положення про технічні комітети стандартизації затверджує національний орган стандартизації.
7. Організаційне забезпечення діяльності технічних комітетів стандартизації здійснюють їх секретаріати.
Функції секретаріату технічного комітету стандартизації покладаються національним органом стандартизації на організацію, що є юридичною особою - резидентом України та офіційно заявить про намір виконувати функції секретаріату і підтвердить спроможність організаційно, технічно та фінансово забезпечити його діяльність.
Національний орган стандартизації може виконувати функції секретаріату технічних комітетів стандартизації.
8. Технічні комітети стандартизації не можуть мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.
Стаття 16. Підприємства, установи та організації, що здійснюють стандартизацію
1. Підприємства, установи та організації мають право у відповідних сферах діяльності та з урахуванням своїх господарських і професійних потреб організовувати та виконувати роботи із стандартизації, зокрема:
1) розробляти, приймати, перевіряти, переглядати та скасовувати стандарти, кодекси усталеної практики, технічні умови і зміни до них, установлювати процедури їх розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та застосування;
2) застосовувати прийняті ними стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови;
3) брати участь у роботі спеціалізованих міжнародних та регіональних організацій стандартизації відповідно до положень про такі організації;
4) створювати та вести фонди нормативних документів і видавати каталоги нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;
5) видавати і розповсюджувати прийняті ними стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, документи відповідних спеціалізованих міжнародних організацій стандартизації, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень про такі організації або відповідних договорів.
2. Стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, застосовуються на добровільній основі.
3. Право власності на стандарти, кодекси усталеної практики і технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, і видані ними каталоги належать відповідним підприємствам, установам та організаціям.
Розділ III
ОСНОВНІ ЗАСАДИ, ПРОЦЕДУРИ РОЗРОБЛЕННЯ І ПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ, КОДЕКСІВ УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ ТА ЗМІН ДО НИХ
Стаття 17. Основні засади розроблення національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них
1. Національні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них розробляються у спосіб, що не створює технічних бар’єрів у торгівлі та запобігає їх виникненню.
2. Національні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них розробляються на основі:
1) міжнародних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них, якщо вони вже прийняті або перебувають на завершальній стадії розроблення, або відповідних їх частин, крім випадків, якщо такі стандарти, кодекси та зміни є неефективними або невідповідними, зокрема з огляду на недостатній рівень захисту, суттєві кліматичні чи географічні фактори або технологічні проблеми;
2) регіональних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них або відповідних їх частин у разі, якщо міжнародні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них не можуть бути використані з причин, зазначених у пункті першому цієї частини;
3) стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них або відповідних їх частин держав, що є членами відповідних міжнародних чи регіональних організацій стандартизації та з якими укладено відповідні міжнародні договори України про співробітництво і проведення робіт у сфері стандартизації;
4) наукових досягнень, знань і практики.
Національний орган зі стандартизації зобов’язаний приймати національні стандарти у сфері електронних комунікацій та радіочастотного спектра, що є ідентичні стандартам Європейського інституту телекомунікаційних стандартів та застосовуються для надання презумпції відповідності технічному регламенту радіообладнання, виключно методом перекладу державною мовою.
{Частину другу статті 17 доповнено абзацом шостим згідно із Законом № 1089-IX від 16.12.2020}
3. У разі якщо міжнародні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них, визначені частиною другою цієї статті, не беруться за основу для національного стандарту, кодексу усталеної практики та змін до них, національний орган стандартизації надає письмове пояснення на запит заінтересованої сторони.
4. У разі прийняття європейського стандарту як національного забезпечується ідентичність національного стандарту відповідному європейському стандарту. З дня набрання чинності національним стандартом, що є ідентичним європейському стандарту, повинен бути скасований національний стандарт, положення якого суперечать положенням відповідного національного стандарту, що є ідентичним європейському стандарту.
5. Національні стандарти та кодекси усталеної практики повинні бути точними, чіткими та структурно уніфікованими, а їх положення у відповідних випадках повинні стосуватися експлуатаційних характеристик продукції, а не її конструктивних чи описових характеристик.
6. Національні стандарти та кодекси усталеної практики викладаються в такий спосіб, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується національний стандарт та кодекс усталеної практики, або надавати перевагу виробнику продукції чи продукції залежно від місця її виготовлення.
7. З метою реалізації особами з інвалідністю прав та свобод людини і громадянина під час розроблення національних стандартів та кодексів усталеної практики враховуються потреби осіб з інвалідністю та/або застосовуються принципи розумного пристосування та універсального дизайну.
{Частина сьома статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2581-VIII від 02.10.2018}
Стаття 18. Пропозиції щодо проведення робіт з національної стандартизації
1. Заінтересовані сторони подають національному органу стандартизації пропозиції щодо проведення робіт з національної стандартизації, які стосуються розроблення, перегляду, скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них.
2. Пропозиції щодо проведення робіт з національної стандартизації розглядаються відповідним технічним комітетом стандартизації з урахуванням пріоритетних напрямів розвитку стандартизації та вимог, установлених у частині другій статті 17 цього Закону.
3. Національний орган стандартизації письмово повідомляє стороні, яка подала пропозицію щодо проведення робіт з національної стандартизації, про включення такої пропозиції до програми робіт з національної стандартизації або про відмову в її включенні до програми із зазначенням підстав для відмови не пізніше ніж через 60 календарних днів з дня отримання відповідної пропозиції.
4. Національний стандарт, кодекс усталеної практики та зміни до них вважаються такими, що перебувають на стадії розроблення, з дня прийняття рішення про включення пропозиції щодо їх розроблення до програми робіт з національної стандартизації до дня їх прийняття національним органом стандартизації.
Стаття 19. Підготовка програми робіт з національної стандартизації
1. Національний орган стандартизації готує програму робіт з національної стандартизації, до якої включаються роботи з розроблення, перегляду, скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них.
2. Програма робіт з національної стандартизації складається для координації виконання відповідних робіт.
3. Національний орган стандартизації повинен вживати заходів для уникнення дублювання робіт із стандартизації, що виконуються відповідними міжнародними або регіональними організаціями стандартизації.
4. Програма робіт з національної стандартизації повинна містити для кожного національного стандарту, кодексу усталеної практики та змін до них інформацію про етап, досягнутий у їх розробленні, і посилання на міжнародні чи регіональні стандарти та кодекси усталеної практики, взяті за основу.
5. Національний орган стандартизації повинен щонайменше один раз на шість місяців оприлюднювати програму робіт з національної стандартизації із зазначенням свого найменування та адреси, а також назв конкретних національних стандартів та кодексів усталеної практики, що розробляються, переглядаються, скасовуються та до яких вносяться зміни. Повідомлення про оприлюднення програми робіт з національної стандартизації публікуються в офіційному друкованому виданні національного органу стандартизації та не пізніше п’яти робочих днів з дня оприлюднення програми розміщуються на офіційному веб-сайті.
6. Після оприлюднення програми робіт з національної стандартизації національний орган стандартизації повинен повідомити про це відповідні міжнародні чи регіональні організації стандартизації, членом яких він є, з використанням їх форми звітності.
Стаття 20. Повідомлення про проекти національних стандартів, кодексів усталеної практики та зміни до них, запити щодо коментарів
1. Після розроблення першої редакції проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до них національний орган стандартизації оприлюднює повідомлення про такий проект у своєму офіційному друкованому виданні та не пізніше п’яти робочих днів з дня завершення розроблення його першої редакції розміщує зазначене повідомлення на офіційному веб-сайті. У повідомленні зазначаються:
1) позначення та назва проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до нього;
2) усі відхилення проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до них від відповідного міжнародного, регіонального стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до них;
3) адреса та строк подання коментарів усіма заінтересованими сторонами;
4) інформація про спосіб отримання проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до них.
2. Коментарі до проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики чи змін до них надаються протягом 60 календарних днів з дня оприлюднення інформації, визначеної частиною першою цієї статті, крім термінових питань оборони держави, охорони здоров’я, безпеки навколишнього природного середовища та підготовки проекту національного стандарту для розроблення відповідного технічного регламенту.
3. Коментарі заінтересованих сторін щодо проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики чи змін до них розглядаються відповідним технічним комітетом стандартизації або робочою групою, яка розробляє проект національного стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до них.
4. Відповіді на коментарі щодо проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики чи змін до них, отримані від органів стандартизації інших держав, міжнародних або регіональних організацій стандартизації, що дотримуються Кодексу доброчинної практики з розробки, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри у торгівлі, що є додатком до Марракеської Угоди про заснування Світової організації торгівлі від 15 квітня 1994 року, надаються в стислий строк, але не пізніше строку прийняття. Відповідь повинна містити пояснення щодо необхідності відхилення від міжнародного або регіонального стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до них.
5. Розробник проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики чи змін до них після закінчення строку подання коментарів розглядає їх та враховує в остаточному проекті або обґрунтовано відхиляє.
Стаття 21. Прийняття і скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них
1. Проекти національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них не підлягають погодженню з центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами.
2. Міжнародні та регіональні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них приймаються як національні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них національним органом стандартизації.
3. У разі досягнення консенсусу щодо проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики та змін до них національний орган стандартизації приймає їх та визначає строк набрання ними чинності з урахуванням періоду підготовчих заходів.
4. За пропозиціями заінтересованих сторін національний орган стандартизації у разі необхідності встановлює строк одночасної дії прийнятого національного стандарту чи кодексу усталеної практики та чинного національного стандарту чи кодексу усталеної практики на один і той самий об’єкт стандартизації.
5. У разі якщо технічний комітет стандартизації погоджує пропозиції щодо скасування національних стандартів та кодексів усталеної практики, національний орган стандартизації приймає рішення із зазначеного питання.
6. Інформація про прийняті і скасовані протягом календарного місяця національні стандарти, кодекси усталеної практики, зміни до них та ті з них, дію яких відновлено, оприлюднюється наступного календарного місяця в офіційному друкованому виданні національного органу стандартизації та розміщується не пізніше п’яти робочих днів з дня завершення звітного місяця на офіційному веб-сайті.
Стаття 22. Перевірка національних стандартів та кодексів усталеної практики
1. Національний орган стандартизації організовує та координує діяльність з проведення перевірки національних стандартів та кодексів усталеної практики на відповідність законодавству, потребам виробників та споживачів, рівню розвитку науки і техніки, інтересам держави, вимогам міжнародних, регіональних стандартів та кодексів усталеної практики.
Національні стандарти та кодекси усталеної практики перевіряються не рідше одного разу на п’ять років з дня їх прийняття.
Стаття 23. Застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики
1. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.
2. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.
3. Національний орган стандартизації забезпечує розміщення на офіційному веб-сайті текстів національних стандартів та кодексів усталеної практики, обов’язковість застосування яких встановлена нормативно-правовими актами, у тридцятиденний строк з дня офіційного опублікування таких актів з наданням безоплатного доступу.
{Частина третя статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законами № 124-VIII від 15.01.2015, № 199-IX від 17.10.2019; в редакції Закону № 850-IX від 02.09.2020}
{Частину четверту статті 23 виключено на підставі Закону № 2742-VIII від 06.06.2019}
Розділ IV
ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА НАЦІОНАЛЬНІ СТАНДАРТИ, КОДЕКСИ УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ ТА КАТАЛОГИ І ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ, ОДЕРЖАНИХ ВІД ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ
Стаття 24. Інформаційне забезпечення
1. Національні стандарти, кодекси усталеної практики, зміни до них та розроблені національним органом стандартизації каталоги видаються, відтворюються та розповсюджуються національним органом стандартизації.
2. Видання, відтворення і розповсюдження документів міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членом яких є національний орган стандартизації, здійснюються зазначеним органом відповідно до правил таких організацій.
3. Для подання інформації заінтересованим сторонам національний орган стандартизації формує та веде національний фонд нормативних документів, функціонує як Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі (ISONET), складає та веде каталог національних стандартів та кодексів усталеної практики.
4. Інформаційні послуги надаються національним органом стандартизації на договірних засадах шляхом видання, відтворення та розповсюдження офіційних текстів національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них, розроблених національним органом стандартизації каталогів, іншої друкованої продукції щодо прийнятих національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них, а також стандартів, кодексів усталеної практики, документів та змін до них відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членом яких є національний орган стандартизації чи з якими він співпрацює відповідно до положень таких організацій або відповідних договорів, інших інформаційних та довідкових видань з питань стандартизації, а також шляхом їх розповсюдження інформаційними мережами в порядку ініціативи та на замовлення.
Стаття 25. Право власності на національні стандарти, кодекси усталеної практики та каталоги
1. Право власності на національні стандарти, кодекси усталеної практики та розроблені національним органом стандартизації каталоги належить державі.
2. Національний стандарт та кодекс усталеної практики можуть розроблятися на продукцію, що є об’єктом стандартизації та одночасно об’єктом інтелектуальної або промислової власності, якщо національний орган стандартизації отримав дозвіл від власника прав на продукцію в установленому законом порядку.
3. Забороняється повністю чи частково видавати, відтворювати з метою розповсюдження і розповсюджувати як офіційні видання будь-які національні стандарти, кодекси усталеної практики та розроблені національним органом стандартизації каталоги або їх частини на будь-яких носіях інформації без дозволу національного органу стандартизації чи уповноваженої ним особи.
4. У разі видання, відтворення чи розповсюдження національного стандарту, кодексу усталеної практики та розробленого національним органом стандартизації каталогу або їх частини без дозволу національного органу стандартизації зазначений орган не несе відповідальності за невідповідність тексту розповсюджуваного документа його офіційному тексту чи за наслідки, спричинені застосуванням розповсюдженого документа.
5. Національний орган стандартизації має право на відшкодування збитків, завданих йому недозволеним виданням, відтворенням та розповсюдженням національного стандарту, кодексу усталеної практики та розробленого національним органом стандартизації каталогу або їх частини, відповідно до закону.
Стаття 26. Використання коштів, одержаних від реалізації стандартів, кодексів усталеної практики та каталогів
1. Кошти, одержані від реалізації національних, регіональних, міжнародних стандартів, кодексів усталеної практики та розроблених національним органом стандартизації каталогів, у повному обсязі спрямовуються на виконання робіт з національної стандартизації та розвиток науково-технічної бази.
Розділ V
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ТА ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
Стаття 27. Міжнародне співробітництво у сфері стандартизації
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, вживає заходів щодо адаптації законодавства України у сфері стандартизації до законодавства Європейського Союзу.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, та національний орган стандартизації в межах своїх повноважень здійснюють співробітництво у зазначеній сфері з відповідними органами інших держав.
3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, представляє інтереси України в міжурядових організаціях стандартизації, укладає міжнародні договори України про співробітництво та проведення робіт у сфері стандартизації з такими організаціями та відповідними урядовими і міжурядовими органами інших держав відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України".
Національний орган стандартизації представляє інтереси України в міжнародних та регіональних організаціях стандартизації, приймає рішення про приєднання до них, укладає договори про співробітництво та проведення робіт у сфері стандартизації з національними органами стандартизації інших держав.
Національний орган стандартизації вживає заходів щодо виконання зобов’язань, узятих за результатами участі в міжнародних та регіональних організаціях стандартизації.
4. У разі якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародних договорів.
Стаття 28. Джерела фінансування
1. Роботи із стандартизації фінансуються їх замовниками.
1) кошти Державного бюджету України;
2) кошти, передбачені на виконання програм і проектів;
3) власні та залучені кошти суб’єктів господарювання;
4) інші не заборонені законодавством джерела фінансування.
3. Забезпечення участі центральних органів виконавчої влади та національного органу стандартизації в роботі керівних органів міжнародних, регіональних та міжурядових організацій стандартизації та сплата членських внесків до таких організацій здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стаття 29. Витрати на виконання робіт із стандартизації
1. Витрати суб’єктів господарювання, пов’язані з розробленням стандартів, кодексів усталеної практики, у тому числі національних, та технічних умов, участю в роботі міжнародних та регіональних організацій стандартизації, належать до витрат, пов’язаних з науково-технічним забезпеченням їх господарської діяльності.
2. Витрати бюджетних установ, пов’язані з розробленням стандартів, кодексів усталеної практики, у тому числі національних, та технічних умов, відшкодовуються за рахунок коштів, передбачених на утримання таких установ.
3. Замовниками послуг з виконання робіт з національної стандартизації за рахунок коштів Державного бюджету України є центральні органи виконавчої влади, а єдиним надавачем таких послуг - національний орган стандартизації.
4. Державна закупівля послуг з виконання робіт з національної стандартизації за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".
{Частина четверта статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 114-IX від 19.09.2019}
5. Методика визначення трудомісткості та вартості робіт з національної стандартизації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.
Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім:
підпункту 4 пункту 5 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення", який набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону;
абзаців тринадцятого - сімнадцятого підпункту 1 та підпункту 5 пункту 5, пунктів 2 та 6 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення", які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
2. Міждержавні стандарти (ГОСТ), що діяли на момент набрання чинності Угодою про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації від 13 березня 1992 року, та республіканські стандарти Української Радянської Соціалістичної Республіки (РСТ УРСР) застосовуються як національні стандарти до їх заміни на національні стандарти чи скасування в Україні.
3. Стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті центральними органами виконавчої влади до набрання чинності цим Законом, а також галузеві стандарти (ОСТ) та прирівняні до них інші нормативні документи колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, галузеві стандарти України (ГСТУ) (далі - галузеві нормативні документи) застосовуються до їх заміни на технічні регламенти, національні стандарти, кодекси усталеної практики чи скасування в Україні, але не більш як 15 років з дня набрання чинності цим Законом.
Протягом 15 років з дня набрання чинності цим Законом центральні органи виконавчої влади мають право у відповідних сферах діяльності та в межах своїх повноважень:
перевіряти, переглядати та скасовувати галузеві нормативні документи;
установлювати процедури перевірки, перегляду та скасування галузевих нормативних документів;
брати участь у роботі спеціалізованих міжнародних та регіональних організацій, що здійснюють стандартизацію у відповідних сферах діяльності, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі правил таких організацій або відповідних договорів;
видавати і розповсюджувати галузеві нормативні документи, каталоги галузевих нормативних документів, документи спеціалізованих міжнародних та регіональних організацій, що здійснюють стандартизацію у відповідних сферах діяльності, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі правил таких організацій або відповідних договорів, а також делегувати зазначені повноваження іншим особам.
Центральні органи виконавчої влади мають право замовляти послуги з виконання робіт щодо перевірки галузевих нормативних документів і розроблення пропозицій щодо внесення до них змін та їх скасування відповідними технічними комітетами стандартизації з додержанням вимог частин першої і другої статті 28 та частин першої і другої статті 29 цього Закону. Закупівля зазначених послуг за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".
{Абзац сьомий пункту 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" із змінами, внесеними згідно із Законом № 114-IX від 19.09.2019}
Інформація про скасовані галузеві нормативні документи та зміни до них оприлюднюється відповідно до процедур, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади.
Галузеві нормативні документи застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.
Центральні органи виконавчої влади забезпечують розміщення на офіційних веб-сайтах текстів галузевих нормативних документів, обов’язковість застосування яких установлена нормативно-правовими актами, з безоплатним доступом до них.
Право власності на галузеві нормативні документи та видані центральними органами виконавчої влади каталоги належить державі. Від імені держави права власника на такі документи здійснюють відповідні центральні органи виконавчої влади.
4. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про стандартизацію" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 31, ст. 145; 2006 р., № 12, ст. 101; 2014 р., № 4, ст. 61).
5. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144):
абзац четвертий частини другої статті 12 викласти в такій редакції:
у статті 15:
частину першу викласти в такій редакції:
"1. У сфері господарювання застосовуються технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови";
абзац перший після слів "Застосування стандартів" доповнити словами "кодексів усталеної практики";
абзац другий викласти в такій редакції:
"суб’єктів господарювання, якщо обов’язковість застосування стандартів чи кодексів усталеної практики установлено нормативно-правовими актами";
абзац третій доповнити словами "чи кодекси усталеної практики";
в абзаці сьомому частини третьої статті 19 слово "стандартів" виключити;
у статті 259:
у частині четвертій слова "державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації" замінити словами "національної системи класифікації";
частину п’яту викласти в такій редакції:
"5. Складовою частиною національної системи класифікації є національні класифікатори. Національні класифікатори та процедури їх розроблення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку";
частину шосту виключити;
2) абзац четвертий частини першої статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84; 2010 р., № 9, ст. 84) виключити;
{Підпункт 3 пункту 5 розділу VI втратив чинність на підставі Закону № 124-VIII від 15.01.2015}
4) у частині другій статті 9 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 34, ст. 343; 2013 р., № 48, ст. 682; 2014 р., № 1, ст. 4) слова і цифри "а також національних стандартів і кодексів усталеної практики за класами 91 і 93 Українського класифікатора нормативних документів (крім позицій, що стосуються лічильників, машин та устаткування), утворює та припиняє діяльність технічних комітетів стандартизації у цій сфері" виключити;
5) у Декреті Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 27, ст. 289):
у пункті 1 статті 15 слово "обов’язковим" виключити;
в абзаці другому статті 16 слово "державним" замінити словом "національним".
6. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:
забезпечити утворення або визначення державного підприємства, що не підлягає приватизації і виконує функції національного органу стандартизації;
затвердити нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
