ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

 07.07.2010                                           N К-19136/08
 

     Колегія суддів  Вищого  адміністративного  суду   України   у
складі: головуючого,  судді  -  Сіроша  М.В.,  суддів:  Бим  М.Є.,
Островича С.Е.,  Гордійчук  М.П.,  Гончар  Л.Я.,  при   секретарі:
Лук'яненко   О.,   розглянула   у  відкритому  судовому  засіданні
касаційні     скарги     Національної     комісії      регулювання
електроенергетики    України,    Кабінету    Міністрів    України,
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на  постанову
Окружного адміністративного суду м.  Києва від 18 квітня 2008 року
(   v8_91805-08    )    та    ухвалу    Київського    апеляційного
адміністративного  суду  від  25  вересня  2008  року  у справі за
позовом  Закритого  акціонерного  товариства  "Укргаз-енерго"   до
Національної  комісії регулювання електроенергетики України (треті
особи: Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Кабінет
Міністрів  України)  про  скасування постанови N 3 ( v0003227-08 )
від 08.01.2008, В С Т А Н О В И Л А:

     У січні   2008    року    Закрите    акціонерне    товариство
"Укргаз-енерго"  звернулось  до  суду  з  позовом  до Національної
комісії  регулювання  електроенергетики  України,  про  скасування
постанови N 3 ( v0003227-08 ) від 08.01.2008.

     Постановою Окружного  адміністративного  суду  м.  Києва  від
18 квітня 2008 року ( v8_91805-08 ),  залишеною без  змін  ухвалою
Київського апеляційного       адміністративного      суду      від
25 вересня 2008 року, позовні вимоги задоволено повністю.

     Не погоджуючись з судовими рішеннями  у  справі,  Національна
комісія  регулювання електроенергетики України,  Кабінет Міністрів
України, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подали
до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги,  у яких
просять скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій  та
ухвалити  нове  рішення,  яким  відмовити  в  задоволенні позовних
вимог,  посилаючись на порушення  судами  норм  процесуального  та
матеріального права.

     Заслухавши доповідь   судді   Вищого  адміністративного  суду
України стосовно обставин,  необхідних для прийняття рішення судом
касаційної інстанції,  перевіривши і обговоривши доводи касаційної
скарги,  правильність   правової   оцінки   обставин   справи   та
застосування   судами   першої   та   апеляційної  інстанції  норм
матеріального і процесуального права,  колегія суддів  вважає,  що
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

     Судами попередніх    інстанцій   встановлено,   що   рішенням
Антимонопольного комітету  України  від  31.01.2006  N  34-р  "Про
результати  розгляду  справи  про  узгоджені  дії"  надано  дозвіл
Національній акціонерній  компанії  "Нафтогаз  України",  Компанії
"РосУкрЕнерго    АГ"    та   Закритому   акціонерному   товариству
"Укргаз-Енерго" на 5 років на узгоджені дії згідно  "Соглашения об
урегулировании отношений в газовой сфере" від 04.01.2006 пов'язані
з реалізацією на ринку України імпортованого природного газу.

     02.02.2006 між     Закритим      акціонерним      товариством
"Укргаз-Енерго"  та  Компанією  "РосУкрЕнерго  АГ"  було  укладено
контракт купівлі-продажу природного  газу  в  2006  -  2028  роках
відповідно  до  якого  позивач  має  отримати на кордоні України з
01.03.2006 по 31.12.2006 - до 34 млрд. куб. м,  в 2007 році  -  до
62 млрд.  куб.  м,  а  в  2008 - 2028 роках - до 60 млрд.  куб.  м
щорічно природного газу для його подальшого постачання  споживачам
України.

     24.02.2006 Закрите  акціонерне   товариство   "Укргаз-Енерго"
звернулося  до  комісії  регулювання  електроенергетики України із
заявою про  видачу  ліцензії  на  постачання  природного  газу  за
нерегульованим тарифом в обсязі 32 млрд. куб. м щорічно строком на
5 років.

     Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики
України  від  09.03.2006  N  306  ( v0306227-06 ) видано Закритому
акціонерному товариству  "Укргаз-Енерго"  ліцензію  на  постачання
природного газу    за    нерегульованим    тарифом,    пунктом   2
постанови - зобов'язано дотримуватися  річних  обсягів  постачання
природного газу на рівні 5,04 млрд. куб. м.

     Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики
України від  09.08.2006  N  1047  (  v1047227-06  )  на  виконання
постанови  господарського  суду м.  Києва від 06.05.2006 та ухвали
Київського  апеляційного  господарського  суду  від  29.06.2006  у
справі  N 6/233-А визнано таким,  що втратив чинність пункт другий
постанови  Національної  комісії   регулювання   електроенергетики
України від 09.03.2006 N 306 ( v0306227-06 ).

     08.01.2008 Національною          комісією         регулювання
електроенергетики України  прийнято  оскаржувану  постанову  N   3
( v0003227-08  ),  якою  скасовано  постанову Національної комісії
регулювання електроенергетики  України  від  09.08.2006   N   1047
( v1047227-06 ).

     Позивач вважає  що  оскаржувана  постанова  (  v0003227-08  )
підлягає  скасуванню,  оскільки  суперечить  ст.  19   Конституції
України ( 254к/96-ВР ),  ч.  2 ст.  377 ГК України ( 436-15 ), ст.
ст. 3, 6, 627 ЦК України ( 435-15 ), ст. ст. 10, 11 Закону України
"Про ліцензування    певних    видів   господарської   діяльності"
( 1775-14 ),  п.  2  ч.  1  ст.  24  Закону  України  "Про  захист
економічної  конкуренції" ( 2210-14 ),  ст.  2 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ).

     Рішення судів попередніх інстанцій про  задоволення  позовних
вимог  мотивовані  тим,  що  оскаржувана постанова ( v0003227-08 )
прийнята відповідачем не у  спосіб,  що  передбачений  Регламентом
НКРЕ   (  v0133227-00  ),  а  саме,  без  дотримання  встановленої
процедури прийняття рішення.

     Колегія суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   не
погоджується  з  такими  висновками  судів  попередніх  інстанцій,
зважаючи на наступне.

     Суди дійшли помилкового висновку,  що  оскаржувана  постанова
НКРЕ  ( v0003227-08 ) стосується питання видачі позивачу ліцензії,
що тягне за собою розгляд даного питання на  відкритому  засіданні
комісії згідно з п. 41 Регламенту НКРЕ ( v0133227-00 ).

     Питання видачі ліцензії було врегульовано пунктом 1 постанови
НКРЕ від   09.03.2006   (  v0306227-06  ),  оскаржувана  постанова
( v0003227-08 ) стосується питання відновлення  ліцензійних  умов,
які були встановлені пунктом 2 постанови НКРЕ від 09.03.2006 N 306
( v0306227-06 ),  що  є  самостійним  питанням  по  відношенню  до
питання  видачі  ліцензії  та  не  потребує  проведення відкритого
засідання.

     Також, суди  залишили поза увагою доводи відповідачів про те,
що 9  серпня  2006   року   НКРЕ   прийняла   постанову   N   1047
( v1047227-06   )  "Про  внесення  зміни  до  постанови  НКРЕ  від
09.03.2006 N 306".  Дана постанова була  прийнята  не  за  власною
ініціативою,  а  виключно  на  виконання  рішень  судів  першої та
апеляційної інстанцій у справі N 6/233-А.

     У подальшому Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою
від  28  березня  2007  року задовольнив частково касаційну скаргу
НКРЕ,  судові рішення у справі  N  6/233-А  скасував  повністю,  а
справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

     При новому  розгляді  справи,  рішенням (яке набрало законної
сили) господарського суд  міста  Києва  від  19.06.2007  у  справі
N 6/233-42/249-А, відмовлено у задоволенні позовних вимог. А тому,
у зв'язку тим,  що відпали обставини,  які призвели  до  прийняття
постанови N 1047 ( v1047227-06 ),  8 січня 2008 року НКРЕ прийняла
постанову N 3 ( v0003227-08 ) "Про скасування постанови  НКРЕ  від
09.08.2006 N 1047".

     Одночасно колегія   суддів   зазначає,   що  суд  апеляційної
інстанції,  в порушення вимог ст.  159  Кодексу  адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ), відповідно до якої судове рішення
повинно  бути  законним   і   обґрунтованим,   відхиляючи   доводи
відповідача з    приводу    того,    що    оскаржувана   постанова
( v0003227-08   )   прийнята   на    підставі    рішення    Вищого
адміністративного  суду  України  вдається  до припущень,  а саме,
зазначає,  що між прийняттям рішення судом касаційної інстанції  і
прийняттям  оскаржуваної  постанови  (  v0003227-08  ) був великий
проміжок часу,  а тому можна припустити що на протязі  цього  часу
відповідач  не мав претензій до здійснення позивачем господарської
діяльності.

     Необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те,
що   на  момент  прийняття  оскарженого  рішення  таке  споріднене
підприємство як ДП  "Газ-тепло"  НАК  "Нафтогаз  України"  вже  не
здійснювало  ліцензовану  діяльність,  та  що  фактичний загальний
обсяг споживання  природного  газу  в  Україні  по  відношенню  до
2006 року   значно  підвищився,  а  тому  підстав  для  поновлення
обов'язку  позивача  дотримуватися   річних   обсягів   постачання
природного газу на рівні 5,04 млрд.  куб. м - вже не було, але суд
не зазначив,  яким саме чином вплинули наведені  вище  фактори  на
правомірність  визначення тих річних обсягів постачання природного
газу,  які були запроваджені для позивача,  та чи  відбувся  такий
вплив взагалі.

     Враховуючи викладене,  колегія  суддів  дійшла  висновку,  що
оскаржувана  постанова  (  v0003227-08  )  прийнята  обґрунтовано,
відповідно до вимог законодавства України,  а тому позовні  вимоги
задоволенню не підлягають.

     Відповідно до  ст.  229 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ),  суд касаційної інстанції має право скасувати
судові  рішення  судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити
нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно,
але   суди   першої   та   апеляційної  інстанцій  порушили  норми
матеріального чи процесуального права,  що призвело  до  ухвалення
незаконного судового рішення.

     Керуючись ст.    ст.    220,    221,    229,    230   Кодексу
адміністративного  судочинства  України  (  2747-15   ),   колегія
суддів П О С Т А Н О В И Л А:

     Касаційні скарги     Національної     комісії     регулювання
електроенергетики    України,    Кабінету    Міністрів    України,
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

     Постанову Окружного   адміністративного  суду  м.  Києва  від
18 квітня  2008  року  (  v8_91805-08  )  та   ухвалу   Київського
апеляційного адміністративного               суду              від
25 вересня 2008 року - скасувати.

     У задоволенні позовних вимог відмовити.

     Постанова набирає   чинності   з   моменту   проголошення   і
оскарженню не підлягає,  крім із підстав,  у  строки  та  порядку,
визначених ст. ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ).