ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 38 від 04.02.98 Зареєстровано в Міністерствім.Київ юстиції України
19 березня 1998 р.
vd980204 vn38 за N 177/2617
Про затвердження Положення про застосуванняНаціональним банком України заходів впливу до
комерційних банків за порушення банківського
законодавства
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами НацбанкуN 391 ( z0605-98 ) від 24.09.98
N 522 ( z0837-98 ) від 17.12.98
N 156 ( z0250-99 ) від 31.03.99 )
Розглянувши проект Положення про застосування Національним
банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення
банківського законодавства, Правління П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Затвердити Положення про застосування Національним банком
України заходів впливу до комерційних банків за порушення
банківського законодавства (додається). 2. Надіслати Положення про застосування Національним банком
України заходів впливу до комерційних банків за порушення
банківського законодавства Кримському республіканському, обласним
та по м.Києву і Київській області управлінням Національного банку
України і комерційним банкам для керівництва і використання в
роботі. 3. Вважати такими, що втратили чинність: - постанову Правління Національного банку України від
16.05.95 N 115 ( v0249500-95 ) "Положення про застосування
Національним банком України санкцій за порушення банківського
законодавства" із змінами, внесеними постановами Правління
Національного банку України від 30.06.95 N 168 ( v0168500-95 ),
31.07.95 N 278 ( v0278500-95 ), 29.12.95 N 325 ( va325500-95 ),
16.10.96 N 268 ( v0396500-96 ), 10.04.97 N 96 ( v0096500-97 ); - постанову Правління Національного банку України від
30.12.96 N 346 ( v0426500-97 ) "Про затвердження Положення про
фінансове оздоровлення комерційних банків"; - розділ 11 "Умови і порядок відкликання ліцензії" Положення
про порядок ліцензування банків в Україні, затвердженого
постановою Правління Національного банку України від 27.03.96
N 77 ( v0077500-96 ). 4. Положення про застосування Національним банком України
заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського
законодавства набуває чинності через десять днів після реєстрації
в Міністерстві юстиції України. 5. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на систему
банківського нагляду ( О.І.Кірєєв) та начальників Кримського
республіканського, обласних та по м.Києву і Київській області
управлінь Національного банку України.
Голова В.А.Ющенко
ЗатвердженоПостанова Правління
Національного банку України
04.02.98 р. N 38
Зареєстровано в Міністерствіюстиції України
19 березня 1998 р.
про застосування Національним банком України
заходів впливу до комерційних банків за порушення
банківського законодавства
Глава I. Загальні положення
1. Положення про застосування Національним банком України
заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського
законодавства (далі - Положення), розроблене на підставі законів
України "Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ), "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ), Декрету Кабінету Міністрів
України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"
( 15-93 ) та інших законодавчих актів України, визначає порядок
застосування Національним банком України заходів впливу при
здійсненні ним контрольних функцій. Основним завданням усіх рівнів системи банківського нагляду
Національного банку України* щодо вжиття заходів впливу є
регулювання діяльності комерційних банків з метою приведення її у
відповідність із нормами і вимогами чинного банківського
законодавства та нормативних актів Національного банку України, а
також з метою забезпечення ліквідності, платоспроможності та
стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і
кредиторів. ---------------------- * Структура системи банківського нагляду та її повноваження
затверджені постановою Правління Національного банку України від
17.11.97 N 380.
Заходи впливу, які застосовує Національний банк України,
носять непримусовий і примусовий характер. Непримусові заходи впливу застосовуються до комерційних
банків Національним банком України при незначному рівні
підвищеного ризику та глибини проблем у фінансово-кредитній
діяльності комерційного банку і носять характер добровільності їх
вирішення й розуміння наявності проблем з боку комерційного банку. Примусові заходи впливу застосовуються Національним банком
України у разі, якщо діяльність комерційних банків та їх установ
характеризується високим рівнем ризику, якщо комерційні банки та
їх установи порушують чинне законодавство, економічні нормативи,
порядок, строки та технологію виконання банківських операцій,
допускають несанкціоновану емісію, не виконують нормативні акти
Національного банку, не подають звітність чи подають недостовірну
звітність, якщо діяльність їх збиткова і спричиняє становище, що
загрожує інтересам вкладників та кредиторів банку, перешкоджає
антимонопольним діям чи праву клієнта вільно вибирати банк. Вибір заходів впливу, які застосовуються до комерційних
банків відповідно до банківського законодавства та цього
Положення, повинен визначатися найбільш ефективним вирішенням
виявлених проблем у діяльності комерційних банків та проводиться з
урахуванням: - характеру допущених комерційним банком порушень; - причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; - загального фінансового стану комерційного банку; - значимості комерційного банку на ринку банківських послуг. 2. Підставою для застосування Національним банком України і
його регіональними управліннями непримусових та примусових заходів
впливу можуть бути: - результати здійснених Національним банком України та
відповідними рівнями системи банківського нагляду перевірок
діяльності комерційних банків чи установ комерційних банків; - матеріали правоохоронних органів, місцевих державних
податкових адміністрацій та інших органів, що характеризують
дотримання комерційними банками та установами комерційних банків
законодавчих актів з питань банківської діяльності; - результати перевірок діяльності комерційних банків
аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до
законодавства на здійснення таких перевірок; - інші матеріали, що характеризують діяльність комерційних
банків (статистична звітність, щоденні баланси тощо). 3. Це Положення не визначає послідовності вжиття до
комерційних банків заходів впливу за допущені ними порушення,
оскільки заходи впливу повинні бути адекватними допущеним
порушенням. 4. Рішення про застосування примусових заходів впливу можуть
бути оскаржені в арбітражному суді. До прийняття відповідного
рішення арбітражним судом дія постанови Правління Національного
банку України або розпорядження його регіонального управління не
призупиняється.
Глава II. Непримусові заходи впливу
Непримусові заходи впливу застосовуються до комерційних
банків усіма рівнями системи банківського нагляду Національного
банку України. До непримусових заходів впливу належать: 1. Лист із зобов'язаннями. 2. Письмове попередження.
Розділ 1. Лист із зобов'язаннями
1.1. Цей захід впливу може застосовуватись за наявності
проблем у діяльності комерційного банку незалежно від його
фінансового стану. Лист із зобов'язаннями - це письмове визнання комерційним
банком своїх проблем і недоліків у роботі та допущених порушень,
який також має містити перелік заходів, що банк зобов'язується
вжити для їх вирішення і усунення, із зазначенням конкретних
строків виконання цих заходів. Крім того, у листі із зобов'язаннями комерційний банк має
передбачити періодичність і строки подання до відповідного рівня
системи банківського нагляду Національного банку України звітів
про поетапне виконання зобов'язань, передбачених листом. Строки виконання листа із зобов'язаннями встановлюються
індивідуально з урахуванням характеру проблем та допущених
порушень, а також оцінки відповідного рівня системи банківського
нагляду щодо реального строку, необхідного для виконання
комерційним банком своїх зобов'язань без загрози погіршення його
фінансового стану. Лист із зобов'язаннями погоджується Правлінням та Радою
комерційного банку, підписується головами Правління та Ради
комерційного банку і оформлюється відповідним протоколом. 1.2. Лист із зобов'язаннями застосовується тоді, коли
відповідний рівень системи банківського нагляду вважає, що
проблеми банку усвідомлюються Правлінням та Радою комерційного
банку, що комерційний банк спроможний і буде вживати необхідних
заходів для вирішення проблем. Відповідний рівень системи банківського нагляду вносить
пропозиції про те, які заходи повинен містити лист із
зобов'язаннями, вжиття яких найкраще сприятиме вирішенню проблем
банку в кожному окремому випадку. Лист із зобов'язаннями може прийматися на нараді за участю
Національного банку України та Правління і Ради комерційного
банку, згідно з якою оформлюється протокол рішення спільного
засідання. 1.3. Лист із зобов'язаннями може включати такі заходи: - складання та виконання бізнес-плану або плану з відновлення
капіталу банку; - розроблення та запровадження положень і механізму щодо
поліпшення практики кредитування; - зобов'язання щодо проведення зовнішнього аудиту фінансового
стану банку; - прийняття рішення про тимчасове обмеження на збільшення
активів банку; - прийняття рішення про обмеження розміру позик, які
надаються дочірнім компаніям чи інсайдерам банку; - прийняття рішення стосовно тимчасового обмеження розміру
відсотків, які банк може виплачувати за депозитами, що
залучаються; - тимчасове припинення виплати дивідендів; - прийняття рішення про обмеження розміру суми, яку банк може
виплачувати своїм працівникам у формі заробітної плати та премій; - інші виправні заходи. 1.4. Контроль за виконанням листа із зобов'язаннями
здійснюється шляхом аналізу звітів комерційного банку, проведення
нарад чи перевірок. 1.5. Національний банк України на підставі ретельного аналізу
вжитих заходів припиняє дію листа із зобов'язаннями, якщо банк
виконав усі зобов'язання або загальний стан банку значно
покращився і банк працює стабільно. Дія листа із зобов'язаннями припиняється листом-повідомленням
відповідного рівня системи банківського нагляду Національного
банку України до комерційного банку.
Розділ 2. Письмове попередження
2.1. Якщо банк не виконує свої зобов'язання або якщо проблеми
банку є настільки серйозними, що можуть призвести до підвищення
ризику діяльності, втрати платоспроможності та несуть загрозу
інтересам вкладників і кредиторів банку, відповідний рівень
системи банківського нагляду Національного банку України надсилає
до комерційного банку письмове попередження. 2.2. У письмовому попередженні Національний банк України
повідомляє комерційному банку про своє занепокоєння станом його
справ, вказує на конкретні заходи, яких необхідно вжити
комерційному банку для виправлення порушень або розв'язання інших
проблем, вказує на конкретні коригуючі дії, що має вжити банк для
виправлення небезпечної або неправильної банківської практики*,
конкретних порушень пруденційних правил банківської справи та
строки їх усунення. __________________________________* Небезпечна або неправильна банківська практика - це
будь-яка дія або бездіяльність комерційного банку, що суперечить
чинному законодавству України та нормативним актам Національного
банку України.
Цим листом Національний банк України також попереджає
комерційний банк про можливість застосування примусових заходів -
санкцій відповідно до статті 48 Закону України "Про банки і
банківську діяльність" ( 872-12 ) у разі недотримання банком вимог
письмового попередження. 2.3. Письмове попередження підписується заступником Голови
Правління Національного банку України (куратором системи
банківського нагляду) на підставі висновків та пропозицій
відповідного рівня системи банківського нагляду. 2.4. У разі, якщо письмове попередження складається на
підставі матеріалів інспектування, воно надсилається до
комерційного банку разом із звітом про інспектування. Письмове попередження може вміщувати ті ж рекомендації, що й
звіт про інспектування, або, залежно від конкретних обставин, у
письмовому попередженні може висуватися вимога щодо застосування
більш конкретних заходів, ніж ті, що зазначені у звіті. Письмове попередження може надсилатися банку також під час
інспектування, якщо відповідний рівень системи банківського
нагляду виявить факти, що вимагають невідкладного застосування
такого заходу. 2.5. Письмове попередження надсилається Правлінню та Раді
комерційного банку, які повинні у 3-денний строк надати
Національному банку відповідь. У відповіді на письмове попередження комерційний банк
зобов'язаний повідомити строк, протягом якого він має виправити
проблеми, зазначені у попередженні.
Глава III. Фінансове оздоровлення комерційних банків
Розділ 1. Порядок переведення комерційнихбанків у режим фінансового оздоровлення
1.1. Режим фінансового оздоровлення - це система непримусових
та примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягу капіталу
до необхідного рівня протягом визначеного Національним банком
України періоду з метою відновлення ліквідності та
платоспроможності і усунення порушень, які призвели комерційний
банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а
також наслідків цих порушень. 1.2. Переведення комерційного банку в режим фінансового
оздоровлення здійснюється відповідно до постанови Правління
Національного банку України або за рішенням Комісії Національного
банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків за
наявності підстав, підтверджених висновками відповідних
департаментів системи банківського нагляду та відповідного
регіонального управління Національного банку України. Зазначеною
постановою (або рішенням) вирішуються питання щодо нарахованих та
нестягнутих з комерційного банку штрафів у розмірі неправомірно
одержаного доходу до переведення його в режим фінансового
оздоровлення (щодо відстрочення їх сплати до часу переведення
комерційного банку в загальний режим роботи). ( Абзац перший
пункту 1.2 розділу 1 глави III в редакції Постанови Нацбанку
N 156 ( z0250-99 ) від 31.03.99 ) Комерційний банк може бути переведений Правлінням
Національного банку України в режим фінансового оздоровлення на
строк не більше 12 місяців. За наявності обгрунтованих підстав для
успішного завершення виконання програми фінансового оздоровлення
цей строк може бути продовжений банку Правлінням Національного
банку України ще на 6 місяців. 1.3. Підставою для переведення комерційного банку у режим
фінансового оздоровлення є віднесення банку до категорії
проблемних, відсутність необхідного рівня капіталу, порушення
загальновстановлених норм банківського законодавства. Проблемна діяльність комерційного банку визначається на
підставі Методичних вказівок про визначення критеріїв діяльності,
за якими комерційні банки переводяться до категорії проблемних,
затверджених постановою Правління Національного банку України від
09.12.97 р. N 425. 1.4. Про переведення комерційного банку у режим фінансового
оздоровлення повідомляються усі рівні системи банківського
нагляду, відповідні регіональні управління, а також
Емісійно-кредитний департамент Національного банку України.
Розділ 2. Заходи щодо забезпечення діяльності комерційногобанку в режимі фінансового оздоровлення
2.1. Постанова Правління Національного банку України або
рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та
регулювання діяльності банків про переведення комерційного банку в
режим фінансового оздоровлення надсилаються керівництву банку. Абзац перший пункту 2.1 розділу 2 глави III в редакції
Постанови Нацбанку N 156 ( z0250-99 ) від 31.03.99 ) Комерційний банк у 20-денний строк з дня отримання постанови
розробляє програму фінансового оздоровлення, яка затверджується
Радою та Правлінням комерційного банку, і надсилає її для
узгодження відповідному регіональному управлінню Національного
банку України. Регіональне управління Національного банку України у
10-денний строк з дня отримання програми проводить її експертизу
на предмет ефективності та відповідності вимогам Національного
банку України і подає її з висновками відповідному департаменту
системи банківського нагляду Національного банку України. 2.2. Програма фінансового оздоровлення в обов'язковому
порядку має містити: - аналіз причин, які спричинили погіршення фінансового стану
та збиткову діяльність комерційного банку; - конкретні заходи фінансового оздоровлення із зазначенням
термінів щодо їх виконання та розрахунок економічного ефекту від
впровадження кожного заходу; - прогнозні показники діяльності комерційного банку, які
передбачено досягнути після виконання заходів фінансового
оздоровлення; - кошторис витрат щоквартально в цілому по банку та з
розподілом за філіями. 2.3. Залежно від підстав, за яких комерційний банк
переведений у режим фінансового оздоровлення, банк зобов'язаний
передбачити на період дії режиму фінансового оздоровлення заходи,
спрямовані на поліпшення його фінансового стану, а саме: - зареєструвати в установлений строк оголошений статутний
фонд; - сформувати власні кошти у відповідному розмірі; - сформувати резервний фонд та резерв на можливі втрати за
позиками комерційних банків у необхідних сумах; - диверсифікувати активи і пасиви в напрямі підвищення їх
ліквідності; - ліквідувати збиткові філії; - провести інвентаризацію заборгованості за наданими позиками
та неотриманими відсотками за користування позиками за станом на
перше число місяця після прийняття рішення про переведення банку у
режим фінансового оздоровлення. Безнадійні до повернення позики
списати з балансу за рахунок страхового резерву для відшкодування
можливих втрат за позиками комерційних банків. У разі
недостатності коштів зазначеного резерву банк в установленому
порядку покриває збитки від кредитної діяльності за рахунок фондів
економічного стимулювання, інших фондів банку або віднесення цієї
заборгованості на результати діяльності банку у порядку,
передбаченому положенням "Про порядок формування і використання
резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних
банків", затвердженим постановою Правління Національного банку
України від 30.09.97 р. N 323 ( v0471500-97 ); - організувати роботу щодо оголошення банкрутами боржників
банку, які припинили повернення позик або сплату відсотків за
користування позиками; - здійснити заходи щодо погашення простроченої дебіторської
заборгованості та списання дебіторської заборгованості з
простроченими строками позовної давності на результати діяльності
банку; - здійснити поповнення кореспондентського рахунку для
забезпечення проведення розрахунково-касових операцій клієнтів
шляхом обов'язкового продажу власної іноземної валюти з
дотриманням встановленого Національним банком України ліміту
відкритої валютної позиції, повернення валютних інвестицій в
Україну, реалізації власних цінних паперів, а також реалізації
інших як доходних, так і недоходних активів; - забезпечити першочергове погашення заборгованості за
вкладами фізичних осіб, строк дії договорів яких минув; - визначити відповідальних осіб з управління кредитними
ризиками за рахунок раціоналізації управління банком у цілому; - провести переоформлення раніше наданих пільгових кредитів
за загальними умовами (не нижче ставки Національного банку).
Пільговими (збитковими для банку) кредитами вважаються кредити,
надані під відсоткову ставку, меншу за середньозважену ставку
залучених банком кредитних ресурсів; - вжити заходів щодо створення та подальшого інтенсивного
розвитку внутрішнього аудиту; - внести необхідні зміни в систему управління підрозділами
центрального апарату банку та його установами, запровадити
прогнозування і планування роботи із залучення та розміщення
кредитних ресурсів, забезпечити своєчасне доведення планів і
лімітів до установ банку; - переорієнтувати діяльність банку на прибуткові види послуг; - припинити нарахування та виплату дивідендів акціонерам
(учасникам); - припинити нарахування та сплату відсотків за депозитами
працівників банку і членів їх родин; - припинити викуп власних акцій на період дії режиму
фінансового оздоровлення. ( Абзац пункту 2.3 розділу 2 глави III в
редакції Постанови Нацбанку N 156 ( z0250-99 ) від 31.03.99 )
2.4. У разі переведення комерційного банку у режим
фінансового оздоровлення ним проводиться детальний аналіз
адміністративно-господарських витрат, складається кошторис витрат
та здійснюються обгрунтовані заходи, спрямовані на їх скорочення. Також проводиться аналіз витрат, які фінансуються за рахунок
балансового прибутку банку, та вживаються заходи щодо їх
скорочення. Кошторис витрат разом з програмою фінансового оздоровлення
надсилається до відповідного рівня системи банківського нагляду
Національного банку України для затвердження та подальшого
контролю. 2.5. Комерційному банку, який переведений у режим фінансового
оздоровлення, забороняється: - залучення вкладів фізичних осіб, відкриття нових депозитних
рахунків та поповнення діючих; - проведення подальшої емісії цінних паперів та розширення
кола фізичних і юридичних осіб - клієнтів банку з обслуговування
їх операцій на ринку цінних паперів, у тому числі пов'язаних з
веденням рахунків депозитарного обліку; - розміщення коштів у статутні фонди інших юридичних осіб; - надання гарантій, поручительств та бланкових кредитів, а
також надання пільгових кредитів; - проведення нових довірчих операцій (залучення та розміщення
коштів, управління цінними паперами) за дорученням клієнтів на
період фінансового оздоровлення; - нарахування та сплата відсотків за кредитами, наданими
установами одного банку. 2.6. При переведенні комерційного банку у режим фінансового
оздоровлення Національний банк України: - відкликає у комерційного банку ліцензію на проведення
операцій з касового виконання державного бюджету, в тому числі
ведення бюджетних рахунків клієнтів та рахунків державних
позабюджетних фондів; - може відкликати ліцензію на проведення банківських
операцій, пов'язаних з випуском цінних паперів та обслуговуванням
відповідних операцій клієнтів. У разі відкликання ліцензії на
проведення банківських операцій, пов'язаних з випуском цінних
паперів, комерційному банку надається право на ведення відповідних
рахунків тих клієнтів, з якими вже укладені угоди. Укладення нових
угод з клієнтами не допускається. Крім того, Національний банк за результатами аналізу стану
виконання програми фінансового оздоровлення може відкликати
ліцензію на право здійснення інших окремих банківських операцій.
Розділ 3. Порядок надання і використаннястабілізаційної позики
3.1. Комерційному банку, який переведений у режим фінансового
оздоровлення, за наявності його клопотання та пропозицій
регіонального управління Національного банку України може бути
надана стабілізаційна позика. Комерційному банку, який перебуває в загальному режимі
діяльності, для підтримки поточної ліквідності, платоспроможності
та недопущення платіжної кризи, яка може призвести до переведення
банку в режим фінансового оздоровлення, може бути надана
стабілізаційна позика. ( Пункт 3.1 розділу 3 глави 3 доповнено
другим абзацом згідно з Постановою Нацбанку N 522 ( z0837-98 )
від 17.12.98 ) 3.2. Стабілізаційна позика - це позика, яка може надаватись
Національним банком України комерційному банку на визначений
Правлінням Національного банку України строк для оперативного
забезпечення його платоспроможності і ліквідності та підтримки
виконання заходів фінансового оздоровлення. 3.3. Стабілізаційна позика може надаватися тільки за умови її
забезпечення заставою високоліквідними активами комерційного банку
або під гарантію чи поручительство інших фінансово стабільних
банків. 3.4. Стабілізаційна позика може надаватися комерційним банкам
за такими варіантами: - позика надається фінансово стабільному банку за умови
цільового використання позики і оформлення договору з Національним
банком України про заставу високоліквідних активів (державні цінні
папери, банківські метали, власні споруди - після здійснення
експертної оцінки вартості останніх) та за плату на рівні
облікової ставки Національного банку України з відповідним
оформленням договору про переведення боргу банку-боржника, що
знаходиться в режимі фінансового оздоровлення (за згодою
кредиторів банку-боржника); - позика надається комерційному банку, який звернувся з
клопотанням про надання стабілізаційної позики, під заставу
високоліквідних активів (державні цінні папери, банківські метали,
власні споруди - після здійснення експертної оцінки вартості
останніх) та за плату на рівні облікової ставки Національного
банку України; - позика надається комерційному банку, який звернувся з
клопотанням про надання стабілізаційної позики, під гарантію
фінансово стабільного банку або інших юридичних осіб, які,
виходячи з їх фінансового стану, достатності власних коштів,
можуть забезпечити взяті на себе зобов'язання за плату на рівні
облікової ставки Національного банку України. 3.5. Рішення про надання стабілізаційної позики комерційному
банку приймає Правління Національного банку України відповідно до
одного з варіантів, передбачених пунктом 3.4 цього Положення, на
підставі експертної оцінки програми фінансового оздоровлення,
здійсненої регіональним управлінням Національного банку України,
та пропозицій відповідного департаменту Національного банку
України. У рішенні визначаються строки надання позики, порядок її
погашення і сплати відсотків за користування позикою. 3.6. Надання стабілізаційної позики оформлюється кредитною
угодою між Національним банком України та комерційним банком, в
якій зазначаються строки надання позики, порядок її погашення і
сплати відсотків за користування позикою. 3.7. Комерційний банк, який працює у режимі фінансового
оздоровлення і якому надана стабілізаційна позика, може бути
переведений в особливий режим контролю за його діяльністю (розділ
5 глава III цього Положення).
Розділ 4. Контроль за діяльністю комерційного банку,який переведений у режим фінансового оздоровлення
4.1. Контроль за виконанням заходів фінансового оздоровлення
здійснюється всіма рівнями системи банківського нагляду
Національного банку України. 4.2. Комерційний банк, який переведений у режим фінансового
оздоровлення, подає до системи банківського нагляду Національного
банку України додатково встановлену відповідним рівнем системи
банківського нагляду звітність про хід виконання програми
фінансового оздоровлення. 4.3. За результатами нагляду щодо виконання комерційним
банком програми фінансового оздоровлення регіональні управління
Національного банку України щомісяця надають до відповідних
департаментів системи банківського нагляду свої висновки та
пропозиції щодо подальшої діяльності комерційного банку, який діє
у режимі фінансового оздоровлення.
Розділ 5. Особливий режим контролю за діяльністюкомерційного банку в період фінансового
оздоровлення
5.1. Під час дії режиму фінансового оздоровлення у разі
незадовільного виконання його заходів та виникнення загрози
невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами, вкладниками
і кредиторами Комісія при регіональному управлінні Національного
банку України з питань нагляду і регулювання діяльності банків або
заступник Голови Правління Національного банку України (куратор
системи банківського нагляду) можуть приймати рішення про
переведення комерційного банку на особливий режим контролю за його
діяльністю в період фінансового оздоровлення. Порядок здійснення
та контролю початкових платежів банків, які знаходяться на
особливому режимі контролю за їх діяльністю в період фінансового
оздоровлення, затверджено постановою Правління Національного банку
України від 22.02.96 р. N 43 (додаток до постанови N 3). ( Абзац
перший пункту 5.1 розділу 5 глави III із змінами, внесеними згідно
з Постановою Нацбанку N 156 ( z0250-99 ) від 31.03.99 ) 5.2. У разі встановлення особливого режиму контролю за
діяльністю комерційного банку в період фінансового оздоровлення
запроваджується проведення всіх початкових платежів від такого
банку через відповідальних виконавців регіонального управління
Національного банку України з використанням спеціального
програмного забезпечення "АРМ юридичної особи" (АРМ-Ю). Крім того,
комерційному банку забороняється безпосередній зв'язок з
регіональними розрахунковими палатами для здійснення
міжбанківських розрахунків. Зв'язок здійснюється тільки через
регіональне управління Національного банку України.
Розділ 6. Припинення режиму фінансового оздоровлення
6.1. Після закінчення встановленого періоду фінансового
оздоровлення комерційного банку регіональне управління
Національного банку України зобов'язане надати відповідному
департаменту системи банківського нагляду конкретні пропозиції з
висновками про подальшу діяльність цього банку. 6.2. У разі ефективного виконання заходів, передбачених
програмою фінансового оздоровлення, поліпшення фінансового стану
та дотримання економічних нормативів діяльності комерційного
банку, який діє у режимі фінансового оздоровлення, банк
переводиться у загальний режим роботи. Підставою для завершення фінансового оздоровлення
комерційного банку є досягнення ним необхідного рівня обсягу
капіталу, що має підтверджуватись матеріалами звітності та актами
інспекторських перевірок. Рішення про відміну режиму фінансового оздоровлення і
переведення комерційного банку у загальний режим діяльності
приймається Правлінням Національного банку України за поданням
відповідного департаменту системи банківського нагляду на підставі
клопотання відповідного регіонального управління Національного
банку України (або без наявності такого) та оформлюється
відповідною постановою. 6.3. У разі, якщо програма фінансового оздоровлення не
виконана протягом встановленого строку і основні показники
діяльності банку не покращились або погіршились, Правління
Національного банку України за поданням відповідного департаменту
системи банківського нагляду та на підставі висновку регіонального
управління Національного банку України приймає рішення про відміну
режиму фінансового оздоровлення та про ліквідацію комерційного
банку.
Глава IV. Примусові заходи впливу
Ця глава встановлює порядок застосування примусових заходів
впливу, передбачених ст.48 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 872-12 ), у разі допущення комерційними банками
порушень, зазначених у цій статті, або якщо застосування
непримусових заходів впливу є недостатнім для вирішення проблем
банку. До примусових заходів впливу належать: 1. Підвищення норми обов'язкових резервів. 2. Відкликання ліцензії на здійснення окремих або всіх
банківських операцій. 3. Усунення керівництва комерційного банку або установи
комерційного банку від управління. 4. Призначення тимчасової адміністрації для управління
комерційним банком або установою комерційного банку. 5. Стягнення за рішенням суду (арбітражного суду) штрафу в
розмірі неправомірно одержаного доходу. 6. Ліквідація комерційного банку та виключення його з
Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших
фінансово-кредитних установ.
Розділ 1. Підвищення норми обов'язкових резервів
1.1. Національний банк України має право підвищувати норми
обов'язкових резервів для комерційних банків у разі допущення ними
хоч одного з порушень, зазначених у ст.48 Закону України "Про
банки і банківську діяльність" ( 872-12 ). 1.2. Підставою для подання пропозицій щодо підвищення норми
обов'язкових резервів є результати перевірок діяльності
комерційних банків, які свідчать про наявність порушень, що можуть
призвести до загрози інтересів клієнтів. На підставі висновків відповідних департаментів Національного
банку України Правління Національного банку України приймає
рішення про підвищення норми обов'язкових резервів комерційному
банку, яке оформлюється відповідною постановою. 1.3. У постанові обов'язково має бути вказано, з якої дати і
на який строк підвищуються норми обов'язкових резервів, а також
розмір, до якого підвищуються норми обов'язкових резервів.
Розділ 2. Відкликання ліцензії
2.1. Ліцензія на здійснення банківських операцій (окремих або
всіх) відкликається за поданням відповідних департаментів
Національного банку України у разі: - виявлення недостовірних даних, на підставі яких була надана
ліцензія; - затримки початку проведення діяльності, на яку надана
ліцензія, більше ніж на один рік з моменту надання ліцензії; - виникнення становища, яке загрожує інтересам кредиторів та
вкладників банку; - виявлення порушень, допущених банком щодо вимог
банківського і антимонопольного законодавства та нормативних актів
Національного банку України; - порушення економічних нормативів, які встановлені
Національним банком України, протягом трьох місяців підряд або
шести місяців протягом року; - здійснення операцій, на які не було надано ліцензії; - надання недостовірної інформації та звітності або
несвоєчасне їх подання; - невиконання у встановлений термін вимог Національного банку
України щодо діяльності банку та умов, на підставі яких була
надана ліцензія; - порушення уповноваженими банками або установами
уповноважених банків порядку і умов торгівлі валютними цінностями
на міжбанківському валютному ринку України, встановлених
Національним банком; - відмови купівлі та продажу іноземної валюти на
міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок
резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів. 2.2. Рішення про відкликання в банку ліцензії на право
здійснення окремих банківських операцій приймається Комісією
Національного банку України з питань нагляду та регулювання
діяльності банків. Комісія Національного банку України з питань нагляду та
регулювання діяльності банків має право на строк до трьох місяців
тимчасово зупиняти дію всіх або окремих пунктів ліцензії,
забороняти або обмежувати проведення операцій, право на здійснення
яких дає той чи інший пункт ліцензії. Комісія при регіональному управлінні Національного банку
України з питань нагляду та регулювання діяльності банків має
право на строк до трьох місяців тимчасово зупиняти дію окремих
пунктів ліцензії (дозволу банку - юридичної особи на здійснення
філією визначених банківських операцій), забороняти або обмежувати
проведення окремих банківських операцій, які виконують комерційні
банки (філії), у разі допущення ними порушень, зазначених у п.2.1
цього розділу, також має право відкликати в комерційного банку
ліцензію на здійснення окремих банківських операцій за умов,
визначених Комісією Національного банку України з питань нагляду
та регулювання діяльності банків. Відповідне регіональне управління Національного банку України
зобов'язане забезпечити отримання комерційним банком рішення про
відкликання ліцензії на право здійснення окремих банківських
операцій (або тимчасове зупинення, заборонення або обмеження
проведення окремих операцій) в день його прийняття. У разі відкликання ліцензії на право здійснення окремих
банківських операцій комерційному банку потрібно в 3-денний строк
повернути до регіонального управління Національного банку раніше
отриману ліцензію для заміни її на ліцензію з іншим переліком
операцій. Регіональне управління зобов'язане в 3-денний строк подати до
Національного банку України отриману від комерційного банку
ліцензію для заміни її на ліцензію з іншим переліком операцій (із
зазначенням причин відкликання ліцензії, якщо ліцензія відкликана
за рішенням Комісії при регіональному управлінні Національного
банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків). Якщо захід впливу щодо тимчасового припинення, обмеження або
заборони здійснення окремих банківських операцій застосовано до
філії, то відповідне регіональне управління у день прийняття цього
рішення зобов'язане звернутися до банку - юридичної особи з
вимогою усунути виявлені порушення в роботі філії у визначений
термін, поінформувавши про це Управління реєстрації та
ліцензування банків і регіональне управління Національного банку
України (Управління нагляду за великими банками) за
місцезнаходженням банку - юридичної особи, що здійснює нагляд за
його діяльністю на консолідованій основі. У разі невиконання
філією та банком - юридичною особою зазначених вимог відповідні
регіональні управління (Управління нагляду за великими банками)
зобов'язані подати до Національного банку України обгрунтовані
пропозиції щодо потреби відкликання у банку - юридичної особи
ліцензії на здійснення окремих або всіх банківських операцій. У разі прийняття рішення про відкликання ліцензії на право
здійснення окремих банківських операцій (або тимчасове зупинення,
заборонення або обмеження проведення окремих операцій) комерційний
банк (філія) повинен (повинна) припинити здійснення відповідних
операцій у день отримання зазначеного рішення та одночасно
забезпечити виконання зобов'язань банку (філії) за банківськими
операціями, за якими відкликано ліцензію (або тимчасово зупинено
дію ліцензії на здійснення окремих банківських операцій,
заборонено або обмежено проведення операцій), перед кредиторами і
вкладниками згідно з договорами, що укладені до дати прийняття
зазначеного рішення. Пункт 2.2 розділу 2 глави IV в редакції Постанови Нацбанку N 156
( z0250-99 ) від 31.03.99 ) 2.3. Відповідні рівні системи банківського нагляду
Національного банку України зобов'язані вести постійний контроль
за дотриманням комерційним банком вимог Національного банку
України щодо припинення здійснення операцій, за якими відкликано
ліцензію. 2.4. У разі, якщо банк не припинив здійснення банківських
операцій, на які ліцензія була відкликана, Правління Національного
банку України може прийняти рішення про відкликання ліцензії на
право здійснення всіх банківських операцій. 2.5. Рішення про відкликання ліцензії на право здійснення
всіх банківських операцій приймає Правління Національного банку
України. 2.6. У разі прийняття рішення про відкликання ліцензії на
право здійснення всіх видів банківських операцій Правління
Національного банку України одночасно приймає рішення про
ліквідацію комерційного банку. Зазначені рішення оформлюються
однією постановою. 2.7. Рішення Правління Національного банку України про
відкликання в комерційного банку ліцензії на право здійснення всіх
банківських операцій повідомляється всім банкам України. 2.8. Перевірки з питань дотримання валютного законодавства
проводяться працівниками Департаменту валютного регулювання або
уповноваженими працівниками регіональних управлінь, а також всіма
рівнями системи банківського нагляду Національного банку України. 2.9. У разі виявлення порушень валютного законодавства
підрозділ Національного банку, який здійснює перевірку, має
отримати від осіб, що допустили порушення, необхідні письмові
пояснення, з урахуванням яких складає акт перевірки та протокол за
фактом порушення за встановленою формою і готує доповідну записку
та пропозиції щодо відкликання ліцензії на право здійснення
окремих або всіх операцій з валютними цінностями на ім'я керівника
відповідного департаменту Національного банку України. Відповідний департамент разом із своїми висновками передає ці
матеріали на попередній розгляд заступнику Голови Правління
Національного банку України або куратору системи банківського
нагляду Національного банку України, який приймає рішення про
винесення цих матеріалів на розгляд Комісії з питань нагляду та
регулювання діяльності банків. Комісія розглядає це питання на
своєму засіданні та приймає рішення про відкликання у банку
ліцензії на право здійснення окремих операцій з валютними
цінностями. Рішення про відкликання ліцензії на право здійснення всіх
банківських операцій з валютними цінностями приймає Правління
Національного банку України. У рішенні обов'язково має зазначатися дата, з якої
відкликається ліцензія на право здійснення окремих або всіх
операцій з валютними цінностями. 2.10. У разі прийняття рішення про відкликання ліцензії на
право здійснення окремої або всіх операцій з валютними цінностями
комерційний банк зобов'язаний подати до Національного банку
України таку інформацію: - про кредиторську заборгованість - реквізити кредитора,
сума, код валюти, балансовий рахунок, на якому обліковується
заборгованість, вид заборгованості (протягом 3 робочих днів); - перелік відкритих кореспондентських рахунків (наступного
дня). Залежно від прийнятого Правлінням Національного банку рішення
щодо відкликання ліцензії на право здійснення операцій з валютними
цінностями (окремих або всіх) комерційний банк зобов'язаний
здійснити всі заходи, передбачені п.2.11 або п.2.12, або п.2.13
цього розділу. 2.11. У разі прийняття Комісією з питань нагляду і
регулювання діяльності банків Національного банку України рішення
про відкликання ліцензії у комерційного банку на право здійснення
однієї або кількох банківських операцій з валютними цінностями, а
саме: - "Неторговельні операції", - "Операції з залучення та розміщення валютних коштів на
внутрішньому ринку", - "Операції з залучення та розміщення валютних коштів на
міжнародних ринках", - "Валютні операції на міжнародних грошових ринках",
комерційний банк повинен у день отримання зазначеного рішення
(регіональне управління Національного банку має забезпечити
отримання цього рішення у день його прийняття) припинити
здійснення відповідних операцій та забезпечити виконання
зобов'язань банку за цими операціями перед кредиторами і
вкладниками згідно з договорами, що укладені до дати, з якої
припинена дія ліцензії на здійснення окремих банківських операцій. Банк зобов'язаний у 3-денний строк повернути Національному
банку України раніше отриману ліцензію для заміни на ліцензію з
іншим переліком операцій. У разі відкликання у банку ліцензії на право здійснення
окремої банківської операції, а саме "Неторговельні операції",
комерційний банк зобов'язаний закрити належні йому пункти обміну
іноземних валют і повідомити про відкликання у банку зазначеної
ліцензії юридичних осіб, з якими укладено агентські угоди про
відкриття пунктів обміну іноземних валют, розірвавши згадані
угоди. У цьому разі юридичні особи можуть укласти нові угоди з
іншими уповноваженими банками. 2.12. У разі прийняття Комісією з питань нагляду і
регулювання діяльності банків Національного банку України рішення
про відкликання ліцензії у комерційного банку на здійснення
окремої операції з валютними цінностями, а саме "Встановлення
прямих кореспондентських зв'язків з іноземними банками", та про
надання ліцензії на право здійснення операцій з валютними
цінностями, в тому числі операції "Встановлення кореспондентських
відносин з іноземними банками (робота через кореспондентські
рахунки уповноваженого банку)", комерційний банк зобов'язаний: 2.12.1. У день отримання зазначеного рішення (регіональне
управління Національного банку має забезпечити отримання цього
рішення у день його прийняття) припинити здійснення відповідних
операцій та у 3-денний строк повернути Національному банку України
раніше отриману ліцензію для заміни на ліцензію з іншим переліком
операцій. 2.12.2. Протягом трьох робочих днів повідомити всі
банки-кореспонденти про факт відкликання зазначеної ліцензії на
право здійснення операцій з валютними цінностями, одночасно
надіслати до іноземних банків-кореспондентів офіційні заяви про
закриття кореспондентських рахунків комерційного банку та
кореспондентських рахунків, відкритих у комерційному банку. 2.12.3. У місячний строк провести роботу щодо закриття
рахунків "Ностро" в іноземних банках-кореспондентах та рахунків
"Лоро" іноземних банків-кореспондентів і припинити
кореспондентські відносини з ними, що обумовлено заміною ліцензії
на право здійснення операцій з валютними цінностями. 2.12.4. Протягом трьох робочих днів надіслати розпорядження
банкам-нерезидентам про перерахування коштів з їх рахунків та
кореспондентських рахунків комерційного банку (у тому числі з
кореспондентського рахунку на Українській міжбанківській валютній
біржі) на єдиний мультивалютний рахунок, відкритий у самостійно
обраному уповноваженому банку України. Угоду про встановлення
кореспондентських відносин з обраним уповноваженим банком надати
для узгодження відповідному департаменту Національного банку
України у 3-денний строк з дня отримання рішення про відкликання
зазначеної ліцензії. 2.12.5. Протягом п'яти робочих днів повідомити клієнтів банку
про факт відкликання зазначеної ліцензії на право здійснення
операцій з валютними цінностями та про необхідність закриття ними
рахунків в іноземній валюті. 2.12.6. Протягом п'яти робочих днів повідомити всім
банкам-кореспондентам та клієнтам банку відповідні реквізити
визначеного уповноваженого банку. 2.13. У разі прийняття Правлінням Національного банку рішення
про відкликання ліцензії на право здійснення всіх операцій з
валютними цінностями комерційний банк зобов'язаний здійснити такі
заходи: 2.13.1. У день отримання зазначеного рішення (регіональне
управління Національного банку має забезпечити отримання цього
рішення у день його прийняття) припинити здійснення відповідних
операцій та у 3-денний строк повернути Національному банку України
раніше отриману ліцензію для заміни на ліцензію з іншим переліком
операцій. 2.13.2. Протягом трьох робочих днів повідомити всі
банки-кореспонденти про факт відкликання зазначеної ліцензії на
право здійснення операцій з валютними цінностями, одночасно
надіслати до банків-кореспондентів офіційні заяви про закриття
кореспондентських рахунків в іноземній валюті комерційного банку
та кореспондентських рахунків, відкритих у комерційному банку. 2.13.3. У місячний строк провести роботу щодо закриття
рахунків "Ностро" в банках-кореспондентах та рахунки "Лоро"
іноземних банків-кореспондентів і припинити кореспондентські
відносини з ними, що обумовлено відкликанням ліцензії на право
здійснення всіх операцій з валютними цінностями. 2.13.4. Протягом трьох робочих днів надіслати розпорядження
банкам-кореспондентам про перерахування коштів з їх рахунків та
кореспондентських рахунків комерційного банку (у тому числі з
кореспондентського рахунку на Українській міжбанківській валютній
біржі) на єдиний мультивалютний рахунок, відкритий у самостійно
обраному уповноваженому банку України. Угоду про встановлення кореспондентських відносин з обраним
уповноваженим банком надати для узгодження відповідному
департаменту Національного банку України у 3-денний строк з дня
отримання рішення про відкликання зазначеної ліцензії. 2.13.5. Протягом п'яти робочих днів повідомити клієнтів банку
про факт відкликання ліцензії на право здійснення всіх операцій з
валютними цінностями та про необхідність закриття ними рахунків в
іноземній валюті, а для нерезидентів - про необхідність закриття
рахунків також у національній грошовій одиниці України. 2.13.6. Закрити рахунки клієнтів в іноземній валюті та
нерезидентів у національній грошовій одиниці України (поточні,
депозитні (вкладні), позичкові тощо), при цьому інкасація валютних
коштів має здійснюватись лише для виконання операцій, передбачених
цим розділом. 2.13.7. При закритті рахунків клієнтів комерційний банк видає
їм відповідну довідку для відкриття клієнтами нових рахунків в
іншому уповноваженому банку. 2.13.8. Закрити належні комерційному банку пункти обміну
іноземних валют і повідомити про відкликання у банку зазначеної
ліцензії юридичних осіб, з якими укладено агентські угоди про
відкриття пунктів обміну іноземних валют, розірвавши згадані
угоди. У цьому разі юридичні особи можуть укласти нові угоди з
іншими уповноваженими банками. 2.13.9. Здійснити заходи щодо припинення валютних операцій
власними регіональними дирекціями, управліннями, філіями,
відділеннями, іншими відокремленими підрозділами тощо з передачею
залишків коштів за їх рахунками на баланс уповноваженого банку. 2.13.10. Припинити надання гарантій, поручительств, інших
зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання в
іноземній валюті. 2.13.11. Припинити нові емісії в іноземній валюті власних
цінних паперів (сертифікатів, векселів тощо), пластикових карток,
чеків. 2.13.12. Забезпечити повернення коштів власникам вкладів,
депозитів тощо, здійснених в іноземній валюті. Зазначені кошти
можуть бути повернуті як у валюті вкладу, внеску, депозиту тощо,
так і у грошовій одиниці України за бажанням клієнтів. 2.13.13. Здійснити заходи щодо погашення простроченої
дебіторської заборгованості в іноземній валюті.
Розділ 3. Усунення керівництва комерційного банку чиустанови комерційного банку від управління
3.1. Національний банк України має право усувати керівництво
комерційного банку та його установ від управління у тому разі,
якщо зазначені в ст.48 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 872-12 ) порушення є прямим наслідком особистих дій
керівництва. 3.2. До членів керівництва банку та його філій належать: - голова Правління банку; - головний бухгалтер; - начальники і головні бухгалтери філій банку. 3.3. Пропозиція щодо усунення керівництва комерційного банку
від управління подається регіональним управлінням або відповідним
рівнем системи банківського нагляду Національного банку України на
розгляд Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків,
яка готує відповідний висновок. 3.4. Рішення про усунення керівництва комерційного банку від
управління приймається Правлінням Національного банку України та
оформлюється відповідною постановою (крім випадків, коли такі
рішення прийняті правоохоронними органами або загальними зборами
акціонерів (учасників) комерційного банку, або іншим органом,
визначеним статутом комерційного банку). 3.5. Регіональне управління, на території якого функціонує
комерційний банк чи його установа, передає копію постанови
Правлінню або Раді комерційного банку. Одночасно регіональне управління Національного банку України
дає письмове розпорядження регіональній розрахунковій палаті про
заборону прийняття до виконання платіжних документів за підписами
керівників, які усунуті з посади, і також повідомляє про це
комерційний банк.
Розділ 4. Призначення тимчасової адміністрації(адміністратора) для управління комерційним банком
4.1. Підставами для призначення тимчасової адміністрації
(адміністратора) банку можуть бути: - порушення встановлених економічних нормативів, невиконання
нормативних актів Національного банку України та порушення
банківського законодавства, неподання або подання недостовірної
звітності; - збиткова діяльність; - становище комерційного банку, за якого власних коштів цього
банку залишилось менше ніж вимагається для його функціонування
згідно з чинним законодавством; - інші обставини, що створюють реальну загрозу інтересам
вкладників та кредиторів (конфліктна ситуація в керівництві банку,
усунення керівництва банку від управління та наявність причин і
умов, що можуть призвести до втрати платоспроможності банку тощо). 4.2. Якщо запропоновані Національним банком України шляхи
виходу з кризової ситуації, що склалася в діяльності банку, не
будуть реалізовані з боку керівництва комерційного банку, то
відповідним департаментом системи банківського нагляду за
підсумками перевірок порушується перед Правлінням Національного
банку України питання про необхідність призначення тимчасової
адміністрації (адміністратора). Висновок відповідного департаменту системи банківського
нагляду щодо призначення тимчасової адміністрації (адміністратора)
має містити: - назву, повні реквізити комерційного банку; - перелік даних, які є підставою для призначення тимчасової
адміністрації (адміністратора), та усунення, у разі необхідності,
виконавчого органу банку від керівництва; - відомості про осіб (особу), що будуть призначені членами
тимчасової адміністрації (адміністратором), та особу, що її
очолюватиме; - дату і строк призначення; - першочергові дії, спрямовані на виправлення порушень; - матеріали перевірок та інші дані, які засвідчують
правомірність та необхідність застосування цього заходу (як
додаток). Висновок відповідного департаменту системи банківського
нагляду передається для подальшого розгляду на Правлінні
Національного банку України. 4.3. Правління Національного банку України приймає рішення
про призначення тимчасової адміністрації (адміністратора)
комерційного банку, яке оформлюється відповідною постановою. Вказана постанова вручається керівництву комерційного банку
під розписку, за винятком випадків, якщо таке вручення неможливе,
для чого керівництво комерційного банку запрошується до
Національного банку України або регіонального управління
Національного банку України, в якому відкрито кореспондентський
рахунок комерційного банку. Тимчасова адміністрація (адміністратор) призначається на
визначений постановою строк та діє в межах встановлених
повноважень. Метою діяльності тимчасової адміністрації (адміністратора) та
головним завданням є приведення справ комерційного банку у
відповідність до чинного законодавства, відновлення
платоспроможності, забезпечення усунення виявлених порушень,
причин і умов, які призвели до погіршення фінансового стану, та
здійснення інших заходів щодо стабілізації діяльності комерційного
банку. Тимчасова адміністрація (адміністратор) проводить в
установлений Національним банком строк необхідні заходи щодо
виконання вказаних завдань. 4.4. У разі наявності фактів, що свідчать про неправомірність
дій з боку керівництва комерційного банку, або інших підстав для
негайного призначення тимчасової адміністрації тимчасова
адміністрація (адміністратор) призначається без попереднього
повідомлення керівництва комерційного банку. 4.5. Членами тимчасової адміністрації комерційного банку
можуть бути особи, що мають економічну або юридичну освіту і
досвід роботи, необхідний для виконання функцій тимчасової
адміністрації банку. Керівником та членами тимчасової адміністрації
(адміністратором) не можуть бути особи, які мають відносини з цим
комерційним банком як акціонери (засновники), працівники банку чи
його кредитори. 4.6. Керівник та члени тимчасової адміністрації
(адміністратор), які є службовцями Національного банку України,
призначаються наказом Національного банку України за їх згодою із
збереженням за ними місця роботи, заробітної плати, премій та
інших виплат, передбачених системою оплати праці за основним
місцем роботи, на період виконання функцій тимчасової
адміністрації. Керівник тимчасової адміністрації може бути звільнений від
виконання цих обов'язків за власним бажанням або на підставі
рішення Національного банку України. Особа, яка призначена до складу тимчасової адміністрації
(адміністратором), може бути звільнена від виконання цих
обов'язків за власною ініціативою, за ініціативою керівника
тимчасової адміністрації або за ініціативою Національного банку
України. 4.7. У своїй діяльності тимчасова адміністрація
(адміністратор) керується постановою Правління Національного банку
про своє призначення, установчими документами комерційного банку
та чинним законодавством. При цьому вона виконує функції
виконавчого органу комерційного банку (у разі його усунення від
керівництва за вимогами постанови про призначення тимчасової
адміністрації). 4.8. Тимчасова адміністрація (адміністратор) перевіряє
договірну, бухгалтерську, звітну, касову і канцелярську
документацію, матеріали Правління та ревізійної комісії щодо справ
банку, а також перевіряє в присутності члена Правління
комерційного банку касу та інші цінності банку. 4.9. Тимчасова адміністрація (адміністратор) повідомляє
відповідному рівню системи банківського нагляду Національного
банку про вчинення службовими особами комерційного банку дій, які
суперечать статуту банку, постанові Правління Національного банку
України про призначення тимчасової адміністрації (адміністратора)
та чинному законодавству. 4.10. Керівник тимчасової адміністрації (адміністратор): - виконує обов'язки керівника комерційного банку; - у разі потреби організовує комплексну перевірку діяльності
комерційного банку і звірку фінансової звітності з дійсним станом
справ силами тимчасової адміністрації (адміністратора), із
залученням зовнішнього аудиту або відповідних структурних
підрозділів Національного банку України; - виконує інші функції, визначені Правлінням Національного
банку України. 4.11. Тимчасова адміністрація (адміністратор) щомісяця надає
звіт про результати своєї діяльності відповідному рівню системи
банківського нагляду Національного банку України. 4.12. Загальна тривалість діяльності тимчасової адміністрації
(адміністратора) не може перевищувати дванадцяти місяців. В
окремих випадках, за рішенням Правління Національного банку
України, установлений строк діяльності тимчасової адміністрації
(адміністратора) може бути продовжений на три місяці. 4.13. Діяльність тимчасової адміністрації (адміністратора)
припиняється у разі, якщо: - Національним банком України прийняте відповідне рішення про
дострокове припинення роботи тимчасової адміністрації
(адміністратора); - Національний банк України після закінчення строку
повноважень тимчасової адміністрації (адміністратора) не прийняв
рішення про його продовження; - прийнято рішення відповідного органу про припинення
діяльності банку.
Розділ 5. Стягнення штрафу в розмірінеправомірно одержаного доходу
5.1. Національний банк України має право стягувати штраф у
розмірі неправомірно одержаного доходу в разі порушення
комерційними банками порядку, строків та технології виконання
банківських операцій, що встановлені нормативними актами
Національного банку України, а саме: порушення обов'язкових економічних нормативів регулювання
діяльності комерційних банків, визначених Інструкцією про порядок
регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затвердженою
постановою Правління Національного банку України від 14.04.98
N 141 ( z0323-98 ), з урахуванням змін та доповнень; недорезервування комерційним банком коштів на його
кореспондентському рахунку; стягнення відсотків авансом на час видачі кредиту; в інших випадках одержання неправомірного доходу у зв'язку з
допущенням комерційними банками порушень, не передбачених цим
Положенням. 5.2. Для розрахунку суми неправомірно одержаного комерційним
банком доходу в зв'язку з недорезервуванням коштів на його
кореспондентському рахунку регіональні управління Національного
банку України використовують дані про суму залучених коштів та
залишки коштів на кореспондентському рахунку комерційного банку за
відповідний період регулювання (одержані згідно з додатком 1
Положення про порядок формування банківською системою України
обов'язкових резервів ( v0410500-96 ), затвердженого постановою
Правління Національного банку України від 26.12.96 N 333
( v0333500-96 ), з урахуванням змін та доповнень) після перевірки
їх достовірності з даними балансів комерційних банків, а в разі
потреби - з урахуванням результатів здійснених перевірок
достовірності наданої інформації на місцях. Сума неправомірно одержаного комерційним банком доходу
визначається шляхом множення одноденної суми недорезервованих
банком коштів (розрахованої за формулою середньої арифметичної
згідно з даними форми звітності N 381 "Довідка про залучені кошти
та їх залишки для визначення обов'язкових резервів", затвердженої
постановою Правління Національного банку України від 12.12.97
N 436 ( v0436500-97 ), з урахуванням змін та доповнень) на розмір
плати за діючою у відповідному періоді регулювання обліковою
ставкою Національного банку України з розрахунку за один день та
на кількість днів періоду регулювання. Штраф за недорезервування комерційним банком коштів на його
кореспондентському рахунку стягується за кожний випадок допущеного
порушення.
5.3. Базою для розрахунку суми штрафів за порушення
економічних нормативів є поточний позитивний результат діяльності
банку, що визначається як різниця між 6-м і 7-м класами і
відображається на технічному рахунку N 5999 "Результат
діяльності". Розрахунки штрафів у розмірі неправомірно одержаного доходу
за порушення банками економічних нормативів проводяться відповідно
до нижченаведених прикладів. 5.3.1. Приклад розрахунку штрафів за порушення нормативів
максимального розміру ризику на одного позичальника (Н8),
максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих
одному інсайдеру (Н10), максимального сукупного розміру кредитів,
гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11), інвестування
(Н14) Для розрахунку суми штрафів приймається позитивний результат
діяльності банку, що відображається на технічному рахунку N 5999
"Результат діяльності", у розмірі приросту за місяць, в якому
допущено порушення. Первинні дані: Фактична сума ризику на одного позичальника - 800000 грн. Кількість компонентів ризику - 1 (сукупна заборгованість за
кредитами та зобов'язаннями щодо одного позичальника). Облікова ставка Національного банку України - 57%. Кількість днів, коли допущено порушення економічних
нормативів, - 30 днів. Капітал на день порушення - 3100000 грн.
Розрахунок штрафу: 1. Визначається нормативна сума (НС) допустимого ризику банку
щодо одного позичальника (з використанням установлених нормативних
значень згідно з Інструкцією про порядок регулювання та аналіз
діяльності комерційних банків, затвердженою постановою Правління
Національного банку України від 14.04.98 N 141 ( z0323-98 ), з
урахуванням змін та доповнень):
3100000 х 25% (для Н8)НС = ---------------------- = 775000 (грн.). 100%
2. Визначається понаднормативна сума (ПНС) ризику:
ПНС = 800000 - 775000 = 25000 (грн.).
3. Визначається сума штрафу:
25000 х 57% х 30 дн. ------------------------ = 1171 (грн.). 365 дн. х 100%
Штрафи за порушення максимального розміру ризику на одного
позичальника (Н8), максимального розміру кредитів, гарантій та
поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10), максимального
сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих
інсайдерам (Н11), інвестування (Н14) нараховуються за кожний
випадок порушення. Якщо порушення цих нормативів здійснюється щодо
одного позичальника кілька днів підряд, то штраф стягується за
розрахунком з більшої суми. Для розрахунку суми штрафу щодо кредитів, наданих в іноземній
валюті та перерахованих у гривневий еквівалент, також
застосовується облікова ставка Національного банку України. 5.3.2. Приклад розрахунку штрафів за порушення нормативів
платоспроможності (Н3) і достатності капіталу банку (Н4) Розрахунок штрафу за порушення нормативу платоспроможності
(Н3) (штраф за порушення нормативу достатності капіталу банку (Н4)
розраховується аналогічно): ----------------------------------------------------------------- латоспроможність | Фактичне значення | Нормативне значення -------------------+-----------------------+--------------------- Н3 | 6% | не менше 8% ----------------------------------------------------------------- а) Визначається відхилення фактичного значення показника від
нормативного:8 - 6 = 2%.
б) Для визначення суми штрафу відсоток відхилення множиться
на позитивний результат діяльності банку, що відображається на
технічному рахунку N 5999 "Результат діяльності", у розмірі
приросту за місяць, в якому допущено порушення. Якщо розмір
приросту, наприклад, дорівнює 20000 грн., то сума штрафу
становитиме:
20000 х 2% ------------- = 400 (грн.). 100%
Якщо банком порушено нормативи платоспроможності та
достатності капіталу, то штраф стягується за розрахунком з більшої
суми. 5.3.3. Приклад розрахунку штрафів за порушення нормативів
ліквідності (Н5, Н6, Н7) Для розрахунку суми штрафів приймається позитивний результат
діяльності банку, що відображається на технічному рахунку N 5999
"Результат діяльності", у розмірі приросту за місяць, у якому
допущено порушення. ----------------------------------------------------------------- | Показники |Фактичне|Норма- |Відхи-|Прибуток, | Сума штрафу | ліквідності|значення|тивне |лення |рах.N 5999| | | |значення| | (грн.) | (грн.) +------------+--------+--------+------+----------+--------------- |Миттєва (Н5)| 10% | >20% | 10% | 20000 |20000х0,1=2000 |Загальна | 95% | >100% | 5% | 20000 | 1000 |(Н6) | | | | | |Норматив | 18% | >20% | 2% | 20000 | 400 |співвідно- | | | | | |шення висо- | | | | | |коліквідних | | | | | |активів до | | | | | |робочих ак- | | | | | |тивів (Н7) | | | | | -----------------------------------------------------------------
Якщо банком порушено одночасно кілька нормативів ліквідності,
то штраф стягується за розрахунком з більшої суми, тобто 2000 грн. 5.3.4. Приклад розрахунку штрафів за порушення нормативів
відкритої валютної позиції (Н15), довгої валютної позиції у вільно
конвертованій валюті (Н16), короткої валютної позиції у вільно
конвертованій валюті (Н17), довгої (короткої) відкритої валютної
позиції у неконвертованій валюті (Н18), довгої (короткої)
відкритої валютної позиції у всіх банківських металах (Н19) Для розрахунку суми штрафів приймається позитивний результат
діяльності банку, що відображається на технічному рахунку N 5999
"Результат діяльності", у розмірі приросту за день, у який
допущено порушення. Якщо розмір приросту, наприклад, дорівнює
10000 грн., то сума штрафу становитиме: ----------------------------------------------------------------- |Показники|Фактичне|Норма-|Відхи-|Прибуток, | Сума штрафу |валютної |значення|тивне |лення |рах.N 5999| |позиції | |значе-| | | | | |ння | | | +---------+--------+------+------+----------+-------------------- | Н15 | 45% | | Н16 | 35% | | Н17 | 20% | | Н18 | 5% | | Н19 | 2% | -----------------------------------------------------------------
Штраф за порушення нормативів відкритої валютної позиції
(Н15, Н16, Н17, Н18, Н19) нараховується і стягується за кожний
випадок порушення. Якщо одним банком порушуються одночасно кілька нормативів
відкритої валютної позиції банку, то штраф стягується за
розрахунком з більшої суми, тобто 1500 грн. 5.4. Неправомірно одержаний комерційним банком дохід за
рахунок стягнення процентних доходів авансом на час видачі кредиту
підлягає стягненню у вигляді штрафу і вираховується як розмір
фактично одержаного доходу від неправомірних дій. 5.5. Застосування штрафу в розмірі неправомірно одержаного
доходу здійснюється на підставі статистичної звітності або
матеріалів перевірок. Рішення про стягнення штрафу в розмірі неправомірно
одержаного доходу приймається керівником (або його заступником)
відповідного регіонального управління Національного банку України
або Управління нагляду за великими банками Національного банку
України та оформлюється розпорядженням. Регіональне управління Національного банку України або
Управління нагляду за великими банками Національного банку України
протягом п'яти робочих днів з дня надходження інформації про
порушення готує розпорядження про притягнення до відповідальності
у вигляді стягнення штрафу в розмірі неправомірно одержаного
доходу, яке підписується керівником (або його заступником)
регіонального управління Національного банку України або
Управління нагляду за великими банками. У цей же строк зазначене
розпорядження надсилається банку-порушнику з обов'язковим
додаванням розрахунку суми штрафу. Розпорядження має містити
пропозицію до банку-порушника про добровільну сплату нарахованої
суми штрафу протягом трьох робочих днів, починаючи з наступного
дня після отримання банком розпорядження. Регіональне управління
Національного банку зобов'язане надсилати до Департаменту
пруденційного нагляду копію розпорядження з розрахунком суми
штрафу. Якщо нарахована сума штрафу не буде перерахована
банком-порушником у зазначений строк, то штраф стягується в
претензійно-позовному порядку. Регіональне управління Національного банку України або
Управління нагляду за великими банками, якими видано розпорядження
про стягнення штрафу в розмірі неправомірно одержаного доходу,
після закінчення встановленого строку для розгляду розпорядження
та сплати штрафу зобов'язані пред'явити банку-порушнику претензію
разом з розрахунком нарахованого штрафу та копіями документів,
потрібних для розгляду претензії. У разі незадоволення банком-порушником претензії у місячний
строк із дня отримання претензії відповідний підрозділ
банківського нагляду регіонального управління Національного банку
України або Управління нагляду за великими банками наступного дня
після закінчення вказаного строку передає претензію з усіма
належними для пред'явлення позову документами відповідній
юридичній службі. Юридична служба за погодженням з іншими
відповідними структурними підрозділами протягом десяти робочих
днів подає до арбітражного суду позовну заяву про стягнення з
банку-порушника нарахованої суми штрафу. 5.6. Якщо стягнення штрафу спричинить суттєве погіршення
фінансового стану банку (неспроможність банку своєчасно виконувати
зобов'язання перед своїми клієнтами; створення становища, що
загрожує інтересам вкладників і кредиторів), то до банку може не
застосовуватися такий захід впливу, як стягнення штрафу в розмірі
неправомірно одержаного доходу. У цьому разі застосовуються інші заходи впливу, передбачені
ст.48 Закону України "Про банки і банківську діяльність"
( 872-12 ) та цим Положенням, а саме: переведення в режим
фінансового оздоровлення, усунення керівництва комерційного банку
від управління, відкликання ліцензії на здійснення окремих або
всіх банківських операцій, встановлення особливого режиму контролю
за діяльністю комерційного банку з використанням спеціального
програмного забезпечення "АРМ юридичної особи" (АРМ-Ю), лист із
зобов'язаннями, письмове попередження. У разі перебування комерційного банку в режимі фінансового
оздоровлення до нього може не застосовуватися такий захід впливу,
як стягнення штрафу в розмірі неправомірно одержаного доходу. 5.7. Про незастосування такого заходу впливу, як стягнення
штрафу в розмірі неправомірно одержаного доходу (або відстрочення
строку сплати штрафу), регіональне управління Національного банку
України або Управління нагляду за великими банками повідомляють
Департамент пруденційного нагляду Національного банку України із
зазначенням підстав. 5.8. Штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу
сплачується з прибутку, який залишається у розпорядженні
комерційного банку після сплати всіх обов'язкових платежів у
бюджет і позабюджетні фонди, але перед нарахуванням у фонди банку
та виплатою дивідендів. 5.9. Суми стягнених штрафів у розмірі неправомірно одержаного
доходу відображаються у 7-му класі Плану рахунків бухгалтерського
обліку комерційних банків України ( va493500-97 ) за статтею "Інші
банківські операційні витрати" (рах. N 7397) і збільшують суму
оподаткованого прибутку. Розділ 5 глави IV в редакції Постанови Нацбанку N 156
( z0250-99 ) від 31.03.99 )
Розділ 6. Ліквідація комерційного банку
6.1. Рішення Національного банку України про примусову
ліквідацію комерційного банку може бути прийнято у разі допущення
ним порушень, вказаних у ст.48 Закону України "Про банки і
банківську діяльність" ( 872-12 ). 6.2. Рішення про ліквідацію комерційного банку приймається
Правлінням Національного банку України та оформлюється відповідною
постановою. Цією постановою також відкликається ліцензія на право
здійснення всіх банківських операцій, а також припиняються
повноваження Правління (Ради директорів), Ради банку і загальних
зборів комерційного банку. Копія постанови про ліквідацію комерційного банку,
відкликання ліцензії на право здійснення всіх банківських
операцій, надсилається комерційному банку в день її прийняття. Пункт 6.2 розділу 6 глави IV із змінами, внесеними згідно з
Постановою Нацбанку N 156 ( z0250-99 ) від 31.03.99 ) 6.3. У разі прийняття рішення про ліквідацію комерційного
банку та відкликання ліцензії на право здійснення всіх банківських
операцій керівник регіонального управління Національного банку
України, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку, не
пізніше наступного дня після прийняття відповідного рішення
припиняє усі активні операції за кореспондентськими
(субкореспондентськими) рахунками як у національній, так і в
іноземній валютах. Якщо банк має відкриті кореспондентські рахунки у закордонних
банках, ліквідатор (ліквідаційна комісія) на підставі відповідної
інформації регіонального управління Національного банку України, в
якому відкритий кореспондентський рахунок банку, доводить до цих
банків рішення про ліквідацію комерційного банку та забезпечує
повернення коштів з кореспондентських рахунків на накопичувальний
рахунок ліквідатора (ліквідаційної комісії) відповідно до п.2.13
розділу 2 глави IV цього Положення. 6.4. Ліквідація комерційного банку проводиться ліквідаційною
комісією, яка створюється відповідним регіональним Управлінням
Національного банку не пізніше п'яти робочих днів після дня
отримання постанови Правління Національного банку України про
ліквідацію комерційного банку. Роботою ліквідаційної комісії керує
її голова, призначений наказом начальника регіонального управління
Національного банку України про створення ліквідаційної комісії.
Рішення щодо заміни в разі потреби голови та членів ліквідаційної
комісії приймається керівником регіонального управління
Національного банку України. До складу ліквідаційної комісії можуть входити кредитори, які
не є його акціонерами, і представники органів Державної податкової
служби за їх згодою. До складу ліквідаційної комісії не можуть входити акціонери
(учасники) комерційного банку. Головою та головним бухгалтером ліквідаційної комісії не
можуть бути кредитори банку, що ліквідується. Ліквідатором банку може бути юридична особа, основною
діяльністю якої є надання юридичних чи аудиторських послуг. У разі прийняття Національним банком України рішення про
ліквідацію комерційних банків, нагляд за діяльністю яких здійснює
Управління нагляду за великими банками, ліквідатор (ліквідаційна
комісія) призначається постановою Правління Національного банку
України. Пункт 6.4 розділу 6 глави IV в редакції Постанови Нацбанку N 156
( z0250-99 ) від 31.03.99 ) 6.5. Якщо ліквідація банку здійснюватиметься ліквідатором, то
регіональне управління Національного банку України за погодженням
із заступником Голови Правління Національного банку України
(куратором системи банківського нагляду) або Національний банк
України в особі заступника Голови Правління Національного банку
України (куратора системи банківського нагляду) за поданням
Управління нагляду за великими банками зобов'язані в строк до
п'яти робочих днів після дня отримання постанови Національного
банку України про ліквідацію комерційного банку (про призначення
ліквідатора) укласти з ліквідатором договір про ліквідацію
комерційного банку. У договорі між Національним банком України та ліквідатором
визначаються права та обов'язки сторін щодо забезпечення процедури
ліквідації комерційного банку. Пункт 6.5 розділу 6 глави IV в редакції Постанови Нацбанку N 156
( z0250-99 ) від 31.03.99 ) 6.6. Робота ліквідатора (ліквідаційної комісії) оплачується
за рахунок банку, що ліквідується, або інших джерел. Кошторис
витрат ліквідатора (ліквідаційної комісії) затверджує орган, який
його призначив. 6.7. Ліквідатором не може бути така юридична особа: - яка є кредитором або акціонером (учасником) банку, що
ліквідується; - яка є стороною у судовій справі за участю банку, що
ліквідується. Юридична особа, перед призначенням її ліквідатором,
зобов'язана надати Національному банку України інформацію про свої
ділові інтереси, зокрема щодо: - заборгованості перед банками або володіння майновими
правами банків; - невиконання будь-яких зобов'язань по відношенню до
будь-якого банку за останні п'ять років; - володіння майном, яке конкурує з нерухомим майном банку,
якщо при ліквідації здійснюватиметься оцінка цього майна,
володіння та управління ним; - інших інтересів, що можуть зашкодити неупередженому
виконанню функцій ліквідатора; - інформацію про відсутність конфлікту інтересів з
Національним банком України. Національний банк України перед призначенням ліквідатора
зобов'язаний переконатись у відсутності конфлікту інтересів та у
здатності юридичної особи діяти неупереджено. У разі виникнення конфлікту інтересів після призначення
ліквідатора останній зобов'язаний вжити заходів щодо усунення
конфлікту інтересів та одночасно повідомити про це Національний
банк України, який вирішує питання щодо можливості продовження
роботи ліквідатора. 6.8. Національний банк України здійснює контроль за
діяльністю ліквідатора (ліквідаційної комісії). У разі невідповідності роботи ліквідатора встановленим
вимогам законодавства та умовам договору Національний банк України
має право розірвати договір з ліквідатором та призначити нового
ліквідатора (ліквідаційну комісію). 6.9. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) не має права: - використовувати або дозволяти використовувати майнові
активи банку, що ліквідується, в своїх інтересах або в інтересах
третіх осіб; - приймати зобов'язання від імені Національного банку України
без його письмового дозволу; - розголошувати службову інформацію, якщо це не пов'язано із
виконанням функцій ліквідатора. На осіб, які залучаються ліквідатором до участі у процедурі
ліквідації комерційного банку (або членів ліквідаційної комісії),
поширюються усі вимоги, передбачені пунктами 6.5, 6.7, 6.8 цього
Положення. Особи, які залучаються до процедури ліквідації, якщо вони є
працівниками Національного банку України, звільняються за їх
згодою від виконання своїх трудових обов'язків із збереженням за
ними місця роботи, заробітної плати та всіх виплат, передбачених
системою оплати праці за основним місцем роботи, на весь час їх
участі у процедурі ліквідації комерційного банку. 6.10. З дня свого призначення ліквідатор (ліквідаційна
комісія) має повне та виняткове право управляти та контролювати
банк, вживати будь-яких заходів для ефективної ліквідації банку та
одержання максимальної виручки від продажу активів банку. При здійсненні заходів щодо проведення ліквідації банку
ліквідатор (ліквідаційна комісія) діє в межах наданих повноважень: - управляє майном банку; - здійснює інвентаризацію та оцінку майна банку. При
визначенні суми, яку можна отримати від продажу активів,
ліквідатор зобов'язаний дати оцінку різним пропозиціям з
урахуванням ринкової вартості активів; - визначає ліквідаційну масу та розпоряджається нею; - проводить роботу щодо стягнення дебіторської
заборгованості, у тому числі може подавати позови у судові органи
від імені банку; - виявляє кредиторів та вживає заходів, спрямованих на
задоволення їх вимог, зокрема реалізує майно банку; - вирішує в установленому чинним законодавством порядку
питання щодо звільнення працівників банку та призначення
спеціалістів для забезпечення діяльності ліквідатора (зокрема:
головного бухгалтера, бухгалтера), у разі необхідності може
залучати до роботи з ліквідації банку будь-якого експерта,
консультанта; - виплачує в установленому порядку заробітну плату особам,
залученим до процедури ліквідації банку; - складає ліквідаційний баланс і подає його на затвердження
регіональному управлінню Національного банку України; - приймає документи від банку, що ліквідується, та передає їх
до архіву регіонального управління Національного банку України.
( Абзац одинадцятий пункту 6.10 розділу 6 глави IV в редакції
Постанови Нацбанку N 156 ( z0250-99 ) від 31.03.99 ) Ліквідатору (ліквідаційній комісії) забороняється вчиняти
дії, які б свідчили про продовження діяльності банку. Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені
кредиторами або засновниками, акціонерами (учасниками) банку в
судовому порядку. 6.11. Для забезпечення виконання ліквідатором (ліквідаційною
комісією) своїх повноважень у регіональному управлінні
Національного банку України замість закритого кореспондентського
рахунку банку відкривається накопичувальний рахунок N 1207, на
який зараховуються кошти банку і надходження на його адресу та з
якого проводяться розрахунки з кредиторами. Відкриття накопичувального рахунку здійснюється на підставі
рішення про ліквідацію банку та нотаріально засвідченої картки із
зразками підписів уповноважених осіб, залучених до ліквідації, з
відбитком печатки банку, що ліквідується. Представник регіонального управління Національного банку
України, в якому відкритий кореспондентський рахунок комерційного
банку, що ліквідується, візує перші примірники розрахункових
документів на перерахування коштів з накопичувального рахунку. 6.12. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний протягом
трьох днів після свого призначення опублікувати в одному з
офіційних друкованих видань та в одній з місцевих газет за
місцезнаходженням банку, що ліквідується, інформацію про початок
ліквідації банку, а також вивісити цю інформацію у кожному
територіальному підрозділі банку із зазначенням дати та адреси, за
якою він приступає до виконання своїх обов'язків. ( Абзац перший
пункту 6.12 розділу 6 глави IV в редакції Постанови Нацбанку N 156
( z0250-99 ) від 31.03.99 ) Ліквідатор (ліквідаційна комісія) також надсилає письмові
повідомлення вкладникам банку - фізичним особам, вказуючи розмір
вкладу згідно з бухгалтерським обліком банку. Вимоги кредиторів повинні бути заявлені протягом одного
місяця від дня першої публікації в офіційному друкованому органі
зазначеного оголошення. Після закінчення вказаного строку заяви
кредиторів та вкладників банку не приймаються. 6.13. Юридична особа, яка бажає викупити банк у цілому або
приєднати його, подає до ліквідатора (ліквідаційної комісії)
відповідну заяву. Після закінчення строку, наданого кредиторам для заявлення
своїх вимог, у разі наявності пропозицій купити банк у цілому або
приєднати його до іншого банку ліквідатор (ліквідаційна комісія)
може звернутися до відповідного регіонального управління
Національного банку України з обгрунтованими пропозиціями щодо
продажу або реорганізації банку шляхом приєднання до іншого банку
- юридичної особи. Продаж або реорганізація банку, що ліквідується, можуть
здійснюватися за умови згоди кредиторів, майнові вимоги яких
становлять не менше двох третин суми визнаних претензій до банку.
Згода кредиторів на продаж або реорганізацію банку, що
ліквідується, оформлюється відповідним протоколом зборів
кредиторів. При цьому між ліквідатором (ліквідаційною комісією) і
юридичною особою, яка бажає викупити банк у цілому або приєднати
його, укладається угода про переведення боргу (угода про умови
проведення реорганізації) та здійснюється реструктуризація
статутного капіталу. У разі продажу або реорганізації банку, що ліквідується, вся
сукупність майнових прав і зобов'язань переходить до юридичної
особи, яка бажає викупити банк у цілому або приєднати його (до
банку - правонаступника), за передатним балансом, що складається
на підставі проміжного ліквідаційного балансу. На підставі висновків регіонального управління та
відповідного підрозділу системи банківського нагляду і за умови
перерахування юридичною особою, яка бажає викупити банк у цілому
або приєднати його, коштів (крім випадків, коли приєднання банку,
що ліквідується, не пов'язане з потребою формування
банком-правонаступником капіталу в необхідному розмірі) на окремий
накопичувальний рахунок N 3207, відкритий у відповідному
регіональному управлінні Національного банку, у необхідному для
формування капіталу банку розмірі згідно з пунктом 3.1 Інструкції
про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків,
затвердженій постановою Правління Національного банку України від
14.04.98 N 141 ( z0323-98 ), Комісія з питань нагляду і
регулювання діяльності банків Національного банку України може
дати дозвіл на продаж або реорганізацію банку, що ліквідується. У
разі реорганізації банку, що ліквідується, шляхом приєднання
банк-правонаступник здійснює організаційні заходи згідно з чинним
законодавством і нормативними актами Національного банку України,
що регламентують процедуру реорганізації комерційних банків. Пункт 6.13 розділу 6 глави IV в редакції Постанови Нацбанку N
156 ( z0250-99 ) від 31.03.99 ) 6.14. У разі ліквідації банку шляхом продажу частини або усіх
його активів ліквідатор (ліквідаційна комісія) протягом трьох
місяців з дня свого призначення здійснює інвентаризацію активів
банку. У цей термін ліквідатор (ліквідаційна комісія) має право
розірвати договори про надання банку послуг, а також припинити
зобов'язання банку щодо оренди (найму) рухомого і нерухомого
майна, попередньо повідомивши про це іншу сторону за 30 днів. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний у двомісячний
термін з дати призначення: - припинити трастові зобов'язання банку, повернути власнику
усі активи та матеріальні цінності, що перебувають в довірчому
управлінні банку, здійснити остаточні розрахунки за трастовими
рахунками; - надіслати повідомлення усім клієнтам, які користуються
послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити
свої цінності протягом місяця. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному
зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у
повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть
претендувати кредитори банку. Ці цінності переходять у
розпорядження Національного банку України для повернення законним
власникам. 6.15. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) у строк до трьох
місяців з дня, зазначеного у повідомленні про ліквідацію, здійснює
такі заходи щодо задоволення вимог кредиторів: - складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження
Національним банком України; - відхиляє вимоги у разі сумніву в їх дійсності; - визначає суму заборгованості кожному кредитору та
черговість погашення вимог; - сповіщає кредиторів про акцептування вимог; - щотижня протягом трьох тижнів публікує оголошення про день
і місце, де можна ознайомитись з переліком вимог, та про дату
подання цього переліку Національному банку України. 6.16. Після закінчення періоду, протягом якого можна подавати
вимоги та проводити роботу щодо визнання або відхилення вимог
кредиторів ліквідатор (ліквідаційна комісія) складає проміжний
ліквідаційний баланс, враховуючи результати проведеної
інвентаризації активів та майна банку, і подає його до
регіонального управління Національного банку України. Проміжний ліквідаційний баланс повинен містити дані про майно
банку, що залишилося, список вимог кредиторів та результати
розгляду їх вимог. Проміжний ліквідаційний баланс зменшується на
суму незаявлених та невизнаних вимог кредиторів. ( Абзац другий
пункту 6.16 розділу 6 глави IV із змінами, внесеними згідно з
Постановою Нацбанку N 156 ( z0250-99 ) від 31.03.99 ) 6.17. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний щомісяця
письмово повідомляти регіональне управління Національного банку
України, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку, про
результати роботи та надавати необхідні документи. Така інформація
обов'язково повинна містити дані про стягнення дебіторської
заборгованості, стан реалізації майна банку та розрахунки з
кредиторами. Регіональне управління Національного банку України, в свою
чергу, зобов'язане щомісяця інформувати відповідний департамент
системи банківського нагляду Національного банку України про
роботу ліквідатора (ліквідаційної комісії). На вимогу зазначеного департаменту та регіонального
управління ліквідатор зобов'язаний надати додаткову інформацію. 6.18. Для задоволення вимог кредиторів ліквідатор
(ліквідаційна комісія) проводить роботу щодо продажу майна
комерційного банку. Рішення про продаж майна приймається
ліквідатором (ліквідаційною комісією), і про це оповіщається у
засобах масової інформації. Оголошення про аукціон має бути
опубліковане, принаймні, у двох загальнодержавних та двох місцевих
газетах. Оголошення має містити: - назву, опис та іншу необхідну інформацію про майно; - місце та час аукціону, що має бути проведений протягом
місяця після опублікування оголошення; - умови покупки. Якщо відсутні покупці і неможливо реалізувати повністю або
частково майно банку, ліквідатор вирішує з кредиторами питання про
передачу їм майна в рахунок задоволення претензійних вимог. 6.19. Вимоги кредиторів до банку, що ліквідується,
задовольняються за рахунок коштів банку у такій послідовності: - витрати і винагородження ліквідатора (ліквідаційної
комісії) згідно із затвердженим кошторисом та договором з
Національним банком України; - витрати Національного банку України, здійснені з метою
забезпечення проведення ліквідації; - вимоги кредиторів, забезпечені заставою (сума, що
виплачується, не перевищує вартість застави); - зобов'язання перед працівниками банку з оплати праці,
невиконані та накопичені до дня призначення ліквідатора
(ліквідаційної комісії); - вимоги щодо державних і місцевих податків та неподаткових
платежів до бюджету і вимоги органів державного страхування та
соціального забезпечення; - вимоги інших кредиторів; - всі інші вимоги. Вимоги кожної із наступних категорій задовольняються тільки
після повного задоволення вимог попередньої черги. Якщо майна банку виявиться недостатньо для повного
задоволення всіх вимог певної черги, наявні кошти розподіляються
між кредиторами цієї черги пропорційно сумі їх вимог. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються
погашеними. Активи, що залишились після погашення усіх вимог до банку,
розподіляються між акціонерами (учасниками) відповідно до
кількості належних їм акцій. 6.19(а). Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний
використовувати кошти Спеціального фонду страхування вкладів
фізичних осіб, створеного відповідно до постанови Правління
Національного банку України від 22.02.99 N 72 (реєстр. N 625/1999)
( v0625500-99 ), тільки за цільовим призначенням для задоволення
вимог вкладників - фізичних осіб. Вимоги вкладників - фізичних
осіб задовольняються за рахунок цих коштів пропорційно розміру
вкладу. ( Розділ 6 глави IV доповнено пунктом 6.19(а) згідно з
Постановою Нацбанку N 156 ( z0250-99 ) від 31.03.99 ) 6.20. Вимоги кредиторів не задовольняються в таких випадках: - майна банку не вистачає для задоволення вимог; - вимоги не надійшли протягом встановленого часу; - вимоги не визнані ліквідатором (ліквідаційною комісією), не
оскаржені кредитором в установленому порядку або, за запереченням
кредитора, прийнято рішення про незадоволення його вимоги. Вимоги кредиторів, що надійшли пізніше встановленого часу,
можуть бути задоволені, якщо залишились кошти чи майно банку після
задоволення вимог кредиторів, вимоги яких надійшли протягом
встановленого часу. 6.21. У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості
банку його кредиторам кошти не підлягають розподілу між
акціонерами (учасниками) до вирішення цих спорів. 6.22. З дня прийняття рішення про ліквідацію комерційного
банку припиняється нарахування пені та відсотків з усіх видів
заборгованості банку та штрафів, нарахованих за результатами
перевірок, здійснених Національним банком України, місцевими
державними податковими адміністраціями тощо, а також за активними
та пасивними операціями, у тому числі за депозитами. З цього дня
також припиняється нарахування процентів банками-кореспондентами
за міжбанківськими кредитами, наданими ними банку, що
ліквідується. 6.23. Після закінчення роботи ліквідатор (ліквідаційна
комісія) складає ліквідаційний баланс, який не пізніше 10 днів від
дня закінчення строку роботи ліквідатора (ліквідаційної комісії)
подається разом з матеріалами про його роботу регіональному
управлінню Національного банку України для розгляду та
затвердження. У разі, якщо за результатами ліквідації банку є залишки за
активами та пасивами балансу, то разом з ліквідаційним балансом
надаються розшифровки усіх рахунків. 6.24. Не пізніше 10 днів після завершення роботи ліквідатор
(ліквідаційна комісія) зобов'язаний отримати довідку органів
внутрішніх справ щодо знищення печаток та штампів такого банку та
надати її до регіонального управління Національного банку України. У разі втрати (або інше) печаток та штампів комерційного
банку ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний надати
пояснювальну записку та копію заяви до органів внутрішніх справ
про їх зникнення. 6.25. Розгляд матеріалів щодо ліквідації або реорганізації
комерційного банку (у разі реорганізації обов'язково має бути акт
приймання та передачі майна та документів, підписаний банком, що
реорганізується, та банком-правонаступником), що готуються
регіональним управлінням Національного банку України, затвердження
ліквідаційного балансу та закриття накопичувального рахунку
здійснює уповноважена Правлінням Національного банку України
Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків при
регіональному управлінні Національного банку. Рішення про виключення комерційного банку з Республіканської
книги реєстрації банків, валютних бірж та інших
фінансово-кредитних установ приймає Комісія з питань нагляду і
регулювання діяльності банків Національного банку України. 6.26. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний передати
документи комерційного банку, що ліквідується, на зберігання до
архіву регіонального управління Національного банку України за
територіальною ознакою відповідно до Переліку документів
Національного банку України, установ і організацій його системи,
акціонерно-комерційних та комерційних банків України із
зазначенням строків зберігання, затвердженого постановою Правління
Національного банку України від 23.12.96 N 327 ( v0327500-96 ), та
згідно з розділом 9.5 Інструкції з діловодства в центральному
апараті та установах Національного банку України, затвердженої
постановою Правління Національного банку України від 04.01.98 N 1
( v0513500-98 ) (про що має бути зазначено в договорі з
ліквідатором). ( Пункт 6.26 розділу 6 глави IV в редакції
Постанови Нацбанку N 156 ( z0250-99 ) від 31.03.99 ) 6.27. Після виключення комерційного банку з Республіканської
книги реєстрації банків, валютних бірж та інших
фінансово-кредитних установ ліквідатор (ліквідаційна комісія)
звільняється від будь-яких зобов'язань, пов'язаних з ліквідацією
банку. Ліквідація комерційного банку вважається завершеною, а банк
таким, що припинив свою діяльність, з моменту внесення запису про
це до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та
інших фінансово-кредитних установ.
-
скопійовано
-
-
