НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИПравління Національного банку України
П О С Т А Н О В А
N 167 від 30.06.95м.Київ
vd950630 vn167
Про хід виконання постанови Правління Національного банку України N 40 від 25 лютого 1995 року "Про невідкладні заходи щодо фінансового оздоровлення комерційних банківта відновлення їх ліквідності"
( Зміни в текст не внесено. Додатково див.Листи Нацбанку
N 12015/945 ( v_945500-95 ) від 08.09.95
N 12031/657 ( v_657500-95 ) від 14.07.95
N 12015/941 ( v_941500-95 ) від 07.09.95
N 10-306/1312 ( v1312500-96 ) від 04.06.96
N 10-313/2579 ( v2579500-96 ) від 09.10.96
Постанови Нацбанку
N 20 ( v0020500-96 ) від 31.01.96
N 109 ( v0364500-96 ) від 08.05.96
N 135 ( v0135500-96 ) від 04.06.96
N 228 ( v0228500-96 ) від 30.08.96 )
Заслухавши та обговоривши інформацію директора департаменту
банківського нагляду А.І.Степаненка про заходи, які вживаються
Національним банком, його регіональними управліннями, комерційними
банками щодо їх фінансового оздоровлення, Правління Національного
банку України вважає за необхідне відмітити таке. Аналіз діяльності комерційних банків за I квартал 1995 року
засвідчує про те, що фінансовий стан банків дещо покращився.
Зменшилась кількість банків із збитковою діяльністю та банків, які
порушують економічні нормативи, у деяких банках поліпшилась
структура активів, зокрема зменшилась сума простроченої
заборгованості за кредитами. Разом з тим слід зазначити, що комплекс заходів, які
вживаються відповідно до постанови Правління Національного банку
України N 40 від 25 лютого 1995 року ( v0040500-95 ) не може
повною мірою забезпечити фінансове оздоровлення комерційних
банків. Для цього необхідно вдосконалити систему контролю
економічних нормативів та застосування штрафних санкцій за їх
порушення, запровадження системи створення страхових фондів від
кредитних ризиків. Необхідне вдосконалення і
законодавчо-нормативної бази з питань кредитування та організації
бухгалтерського обліку та звітності. Певної фінансової підтримки
потребують комерційні банки, через надання стабілізаційних
кредитів. Для оздоровлення банківської системи необхідно прийняти
і невідкладні рішення щодо реорганізації чи ліквідації ряду
комерційних банків, які вже невзмозі самостійно проводити
банківську діяльність, яка б відповідала інтересам вкладників.
Потребує вдосконалення система відносин регіональних управлінь
Національного банку з комерційними банками.
У зв'язку з вищевикладеним Правління Національного банку
України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Інформацію департаменту банківського нагляду
(А.І.Степаненко) про результати проведеної роботи щодо фінансового
оздоровлення комерційних банків взяти до відома. 1.1. Департаменту банківського нагляду (А.І.Степаненко),
начальникам регіональних управлінь Національного банку України
активізувати роботу щодо фінансового оздоровлення комерційних
банків, при цьому звернути увагу начальників регіональних
управлінь, зокрема начальника Кримського республіканського
правління А.Ф.Бурдюгова, начальника управління по м.Києву і
Київській області О.М.Сорокіна, начальника Дніпропетровського
управління М.Ф.Кострова, начальника Донецького управління
В.М.Тихого, начальника Миколаївського управління
В.О.Берегулі, начальника Харківського управління
М.Ф.Перешибкіна, начальника Херсонського управління С.П.Чичикала
на необхідність вдосконалення стилю і методів роботи з
комерційними банками, які були б спрямовані на своєчасні,
послідовні та обгрунтовані дії регіональних управлінь у прийнятих
ними рішеннях чи внесених Національному банку пропозиціях щодо
встановлення режиму та форм функціонування комерційних банків та
їх установ.
2. Затвердити Положення "Про порядок формування і розміри
страхових фондів комерційних банків" з урахуванням внесених
Правлінням Національного банку України і начальниками регіональних
управлінь Національного банку України змін і доповнень (додаток
N 1) та ввести його в дію з 1 вересня 1995 року. (Положення "Про
порядок формування і розміри страхового фонду комерційних банків"
буде надіслане у другій половині липня, після розгляду і внесення
змін на сесії Верховної Ради України до Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) 2.1. Зобов'язати комерційні банки: - запровадити відповідно до цього Положення систему створення
страхових фондів на підставі оцінки якості кредитного портфеля,
який буде формуватися з 1 вересня 1995 року; - визначити на підставі проведеної оцінки якості сформованого
до 1 липня 1995 року кредитного портфеля суму коштів, потрібних
для створення страхового фонду та розробити календарний план його
формування за рахунок прибутку банку, який повинен бути
розрахований на строк не більше трьох років; - зафіксувати розрахунковий обсяг коштів страхового фонду на
позабалансовому рахунку; - зазначити, що у разі представлення комерційним банком
достатнього обгрунтування потреби у встановленні більш як
трирічного строку формування страхового фонду, Національний банк
України на підставі проведеного аналізу фінансового стану і
поточної діяльності комерційного банку може встановити
індивідуальний строк формування страхового фонду для кожного
конкретного банку. Про результати проведеної роботи проінформувати Національний
банк України через його регіональні управління до 1 жовтня
1995 року. 2.2. Департаменту бухгалтерського обліку та платіжних систем
Національного банку України визначити для обліку коштів страхового
фонду номер позабалансового рахунку та порядок його використання.
3. Погодитись з пропозиціями департаменту банківського
нагляду щодо необхідності запровадження: - нової системи, яка буде діяти паралельно чинній, контролю
економічних нормативів за щоденними балансами комерційних банків
на будь-яку дату та введення для їх розрахунку додаткових
показників; - відповідно до чинного законодавства такої системи штрафних
санкцій, яка б сприяла недопущенню порушень комерційними банками
економічних нормативів, законодавчих та нормативних актів і не
ускладнювала їх фінансовий стан принаймні до рівня, який негативно
впливатиме на інтереси вкладників банку. 3.1. Затвердити Положення "Про економічні нормативи
регулювання діяльності комерційних банків" з урахуванням внесених
Правлінням Національного банку України і начальниками регіональних
управлінь Національного банку України змін і доповнень (додаток
N 2) та ввести його в дію з 1 вересня 1995 року. 3.2. Департаменту інформатизації (А.С.Савченко) у місячний
строк відпрацювати програмне забезпечення для розрахунку нових
показників економічних нормативів у зв'язку із затвердженням
вищевказаного Положення "Про економічні нормативи регулювання
діяльності комерційних банків".
4. Вважати проведену роботу регіональних управлінь
Національного банку України щодо нарахування і стягнення
нарахованих у 1994 році штрафів за порушення комерційними банками
економічних нормативів незадовільною. 4.1. Доручити начальникам регіональних управлінь до 1 серпня
1995 року провести детальний аналіз нарахованих у 1994 році
штрафів за кожним комерційним банком та відповідно до чинного
законодавства внести пропозиції щодо їх стягнення, департаменту
банківського нагляду (А.І.Степаненко) та юридичному департаменту
(В.Л.Кротюк) до 1 серпня 1995 року узагальнити підсумки
проведеного аналізу і внести пропозиції Правлінню Національного
банку України щодо усунення недоліків, які були виявлені при
застосуванні штрафних санкцій. Для запровадження нової системи штрафів відповідно до Закону
України "Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ) доручити
департаменту банківського нагляду (А.І.Степаненко) у місячний
термін розробити порядок розрахунку неправомірно отриманого
комерційними банками доходу від здійснення банківських операцій,
що привели до порушення показників економічних нормативів.
5. У зв'язку з безконтрольним використанням кореспондентських
рахунків (балансовий рахунок N 169), відкритих між комерційними
банками (резидентами) для проведення банківських операцій, зокрема
розрахункових операцій, проведення яких окремим банкам було
заборонено Національним банком України, доручити заступнику Голови
Правління В.М.Кравцю розглянути питання про доцільність відкриття
і використання таких кореспондентських рахунків у банківській
системі України, яка функціонує в системі електронних платежів, та
в місячний строк дати відповідні розпорядження комерційним банкам. 6. Погодитись в основному із запропонованими департаментом
банківського нагляду варіантами щодо механізму надання
стабілізаційного кредиту та прийняття рішень про припинення
діяльності окремих комерційних банків за пропозиціями регіональних
управлінь, зокрема: - надання стабілізаційного кредиту можливе через регіональні
управління Національного банку України, які на підставі проведеної
експертної оцінки розроблених заходів щодо фінансового
оздоровлення комерційного банку, техніко-економічного
обгрунтування ефективності використання кредиту, представлених
гарантій забезпечення його своєчасного повернення мають внести у
10-денний строк пропозиції Правлінню Національного банку України
щодо виділення регіональним управлінням кредитних ресурсів для
фінансового оздоровлення комерційних банків; - прийняття рішень про реорганізацію чи ліквідацію
комерційних банків можливе тільки на підставі аналітичної
інформації регіональних управлінь Національного банку України про
фінансовий стан банків і відповідних їх пропозицій. 7. Постанови Правління Національного банку України від
21 грудня 1993 року N 114 ( v0114500-93 ) та від 16 січня 1995
року N 9 ( v0009500-95 ) вважати такими, що втратили чинність з 1
липня 1995 року. ( Додатково див. Лист Нацбанку N 12031/657
( v_657500-95 ) від 14.07.95 8. Контроль за виконанням постанови покласти на заступника
Голови Правління В.М.Кравця і директора департаменту банківського
нагляду А.І.Степаненка.
Голова Правління В.А.Ющенко
Додаток N 1
Затвердженопостановою Правління Національного
банку України N 167 від 30.06.95 р.
Положенняпро порядок формування і розміри страхового
фонду комерційних банків
З метою підвищення надійності та стабільності банківської
системи, захисту кредиторів комерційних банків та відповідно до
статті 24 Закону України "Про банки і банківську діяльність"
( 872-12 ) Національний банк України встановлює розмір, порядок
формування та використання страхового фонду комерційних банків.
1. Загальні положення
1.1. Страховий фонд комерційного банку формується для
покриття можливих збитків, що виникають у результаті кредитної
діяльності. 1.2. Страховий фонд комерційних банків та їх установ
формується в обов'язковому порядку за всіма виданими кредитами у
національній валюті. 1.3. Страховий фонд використовується тільки для покриття не
погашеної кредитної заборгованості за основним боргом. 1.4. Загальний обсяг страхового фонду повинен щомісячно
уточнюватись комерційним банком відповідно до сум фактичної
кредитної заборгованості за групами ризику. 1.5. Розмір страхового фонду залежить від загальної суми
кредитів, наданих банком на дату звітності і має бути створений за
кожною групою класифікованих кредитів. 1.6. Нарахування відсотків за наданим, але неповерненим в
строк кредитом, здійснюється відповідно до умов кредитного
договору. 1.7. Бухгалтерські проводки за зміною розміру страхового
фонду комерційний банк повинен зробити не пізніше останнього
робочого дня звітного місяця. 1.8. Кошти страхового фонду не враховуються комерційним
банком при розрахунку кредитних ресурсів. 1.9. Кошти страхового фонду враховуються комерційним банком
при розрахунку економічних нормативів, встановлених Національним
банком України.
2. Класифікація кредитів та розмір відрахуваньдо страхового фонду
2.1. Залежно від оцінки кредитного ризику кредити, надані
комерційним банком, розподіляються на 5 груп: стандартні,
задовільні, граничні, сумнівні та безнадійні. Стандартні - це кредити: - з обов'язковим надійним забезпеченням (ліквідною заставою,
вартість якої перевищує кредитну заборгованість на 70 відсотків,
гарантіями Уряду України); - надані позичальникам із стабільним фінансовим становищем; - одноразово пролонговані, за якими своєчасно сплачуються
відсотки. Однак, у разі втрати ознак, за якими кредит був віднесений до
групи стандартних, тобто погіршенні забезпечення його повернення,
несплаті відсотків, нецільового використання тощо - такий кредит
переводиться до групи, ознак якої набув. Для стандартних кредитів розмір резервування має становити
2 відсотки від їх загальної суми. Задовільні - це кредити: - надані позичальнику з надійним забезпеченням (ліквідною
заставою, вартість якої дорівнює кредитній заборгованості,
банківськими гарантіями та гарантіями юридичних осіб); - за якими позичальниками порушено їх цільове використання,
особливо якщо це впливає на забезпечення кредиту; - бланкові, надані позичальникам, які ніколи не допускали
затримку у сплаті відсотків за кредитами та поверненні самих
кредитів; - неодноразово пролонговані, за якими своєчасно сплачуються
відсотки. Прострочена заборгованість за такими кредитами або відсотками
за ними не повинна перевищувати 30 календарних днів. Для задовільних кредитів розмір резервування має становити
5 відсотків від їх загальної суми. Граничні - це кредити: - забезпечені гарантіями страхових компаній; - з ліквідною заставою та іншими гарантіями вартістю менше
кредитної заборгованості; - неодноразово пролонговані за яким несвоєчасно сплачуються
відсотки; - бланкові, надані позичальникам, які раніше не були
клієнтами банку. Прострочена заборгованість за такими кредитами або відсотками
за ними становить від 30 до 90 календарних днів. Для граничних кредитів розмір резервування має становити
30 відсотків від їх загальної суми. Сумнівні - це кредити: - надані позичальникам, які на дату звітності опинились у
складному фінансовому становищі, зокрема допустили недостатність
власних оборотних коштів, збиткову діяльність, понаднормовані
непрокредитовані залишкі ТМЦ, імобілізація оборотних коштів в
дебіторську заборгованість, перевитрати спецфондів, капітальні
вкладення і капремонт; - за якими виникли сумніви щодо здатності гаранта виконати
взяті на себе зобов'язання чи взагалі відсутнє забезпечення. Прострочена заборгованість за такими кредитами або відсотками
за ними становить від 90 до 180 календарних днів. Для сумнівних кредитів розмір резервування має становити
80 відсотків від їх загальної суми. Безнадійні - це кредити: - надані позичальникам з неліквідним балансом,
позичальникам-"лжебанкрутам" і позичальникам, які були оголошені
банкрутами в установленому чинним законодавством порядку; - мають недостатність власних оборотних коштів та збитки; - надані під опротестовані векселі; - за якими відсутня достовірна інформація про позичальника і
гарантії погашення. Прострочена заборгованість за такими кредитами становить
більше 180 календарних днів. Для безнадійних кредитів розмір резервування має становити
100 відсотків їх загальної суми.
2.2.Страховий фонд формується за рахунок щомісячних
відрахувань, які відносяться на операційні витрати банку, в межах
отриманого банком доходу, після виконання зобов'язань банку перед
кредиторами, вкладниками, фондом страхування громадян і перед
нарахуванням коштів на заробітну плату, капітальні вкладнення та
інші видатки банку і акумулюється на балансовому рахунку N 019
"Резерви страхування активних операцій комерційних банків"
(субрахунок 01 - резерв за кредитними ризиками). При цьому
здійснюється така проводка:*
Д-Т - рах. N 970 "Операційні і різні видатки"
К-Т - рах. N 019 ____________________________
*) при змінах та доповненнях до чинного законодавства можливо
уточнення номерів і найменувань балансових рахунків.
2.3. У разі недостатності коштів філії комерційного банку для
формування страхового фонду цей фонд в обов'язковому порядку
формується за рахунок коштів головного банку. 2.4. У разі зменшення розміру страхового фонду (порівняно з
попередньою звітною датою) комерційний банк отриману різницю може
використовувати для: - перерозподілу філіям у випадках недостатності у них коштів; - зарахування у доходи банку.
3. Використання страхового фонду комерційних банків
3.1. Страховий фонд комерційних банків використовується
тільки на погашення безнадійної простроченої кредитної
заборгованості за основним боргом. 3.2. Загальна сума безнадійної (збиткової) кредитної
заборгованості (стор.5, додаток N 1) списується комерційним банком
з страхового фонду за рішенням Правління банку за погодженням з
Радою банку, але не пізніше останнього робочого дня поточного
року, в якому кредитна заборгованість визнана безнадійною. При цьому здійснюється така проводка:
Д-Т - рах. N 019К-Т - рах. NN 620, 621, 622, 780, 781, 782
( прострочена заборгованість )
Одночасно списується з балансу банку безнадійна прострочена
заборгованість за відсотками, які були нараховані але не отримані:*
Д-Т - рах. N 970 "Операційні і різні видатки"
К-Т - рах. NN 625, 626, 627, 785, 786, 787
( прострочені відсотки ) ____________________________
*) при змінах та доповненнях до чинного законодавства можливо
уточнення номерів і найменувань балансових рахунків.
3.3. Списану прострочену заборгованість за основним боргом
банк має враховувати на позабалансовому рахунку N 9971 "Борги,
списані у збиток", а нараховані, але не отримані відсотки за
списаною простроченою заборгованістю - на позабалансовому рахунку
N 9705 "Відсотки за безнадійними боргами". Комерційний банк
зобов'язаний продовжувати роботу з таким клієнтом щодо повернення
ним боргу протягом не менше трьох років. 3.4. Якщо на протязі трьох років комерційному банку не
вдалось погасити безнадійну кредитну заборгованість, то вона
рахується безнадійною і списується з позабалансових рахунків
такими проводками: видаток позабалансового рахунку N 9971 "Борги, списані у
збиток"; видаток позабалансового рахунку N 9705 "Відсотки за
безнадійними боргами". 3.5. У разі, якщо така робота комерційного банку буде
успішною і кредит з відсотками за ним буде повернуто, то сума
поверненого кредиту відноситься на балансовий рахунок N 019. При цьому здійснюється така проводка:
Д-Т - розрахунковий рахунок клієнтаК-Т - рах. N 019
Відсотки за повернений кредит зараховуються у доходи банку -
на балансовий рахунок N 960 "Операційні і різні доходи". 3.6. У випадках недостатності коштів страхового фонду
безнадійна кредитна заборгованість відноситься комерційним банком
в дебет балансового рахунку N 980 "Прибутки і збитки звітного
року", після сплати податків до бюджету. 3.7. Комерційний банк покриває одержані у звітному році
збитки від кредитної діяльності за рахунок зменшення своїх фондів,
тобто за рахунок резервного фонду, фонду економічного
стимулювання, інших фондів банку, нерозподіленого прибутку
минулого року.
4.Заключні положення
4.1. Банківські установи зобов'язані за станом на перше число
кожного місяця розглядати кредитний портфель з метою оцінки
кредитних ризиків. 4.2. Комерційні банки зобов'язані створити кредитні комітети
(у відділеннях та філіях - кредитні комісії), які мають складати і
зберігати на протязі не менше трьох років протоколи та інформацію,
що стосується оцінки кредитних портфелів і формування страхових
фондів. 4.3. Звітність про класифікацію кредитів та створення
страхового фонду подається комерційними банками установам
Національного банку України щомісяця разом з розрахунками
економічних нормативів в порядку, встановленому Національним
банком України ( додаток N 1 ). 4.4. Служба банківського нагляду Національного банку України
постійно проводить перевірки звітності комерційних банків та їх
установ щодо правильності класифікації ними своїх кредитних
портфелів та дотримання порядку створення і використання
страхового фонду. У випадку виявлення розбіжностей між даними комерційного
банку і даними служби банківського нагляду Національного банку
України комерційний банк зобов'язаний виправити відповідну
звітність і, якщо необхідно, донарахувати страховий фонд на
різницю, виявлену в результаті перевірки. 4.5. У разі недостатності коштів для формування страхового
фонду комерційного банку або порушення порядку його створення і
використання, до банку застосовуються санкції відповідно до статті
48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ).
Додаток N 2
Затвердженопостановою Правління Національного
банку України N 167 від 30.06.95 р.
Положенняпро економічні нормативи регулювання діяльності
комерційних банків
Відповідно до Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 872-12 ) з метою захисту інтересів клієнтів та
забезпечення фінансової надійності банків Національний банк
України встановлює обов'язкові для всіх комерційних банків
економічні нормативи: - мінімальний розмір статутного фонду; - платоспроможність банку; - показники ліквідності банку; - максимальний розмір ризику на одного позичальника.
I. Розмір і порядок визначення економічних нормативів
1. Мінімальний розмір статутного фонду
Для реєстрації комерційного банку встановлюється мінімальний
розмір статутного фонду в сумі, еквівалентній 3 млн.ЕКЮ. Для
відкриття філій та інших банківських установ комерційний банк
повинен мати сплачений і зареєстрований статутний фонд,
еквівалентний 1 млн.ЕКЮ.
2. Платоспроможність банку
Платоспроможність банку - це достатність власних коштів банку
для захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку. Для визначення платоспроможності банку застосовуються
показники: 2.1. Співвідношення власних і залучених коштів банку (ПСп). 2.2. Співвідношення власних коштів і активів з урахуванням
коефіцієнтів за ступенем ризику (ПСа). Співвідношення власних коштів (ВК) і залучених (ЗК) визначає
достатність капіталу, виходячи із загального обсягу діяльності,
незалежно від розміру різноманітних ризиків. Цей показник розраховується за формулою:ВК
Власні кошти (ВК) банку складаються із основного та
додаткового капіталу.До основного капіталу банку включаються фактично сплачений
статутний фонд та інші фонди, які створюються банком за рахунок
прибутку, що залишається у розпорядженні банку після сплати
податків і обов'язкових платежів (резервний, спеціальний, основних
коштів), а також кошти для компенсації втрат від знецінення у
1992 році статутних фондів банків.У разі, коли в статутному фонді банку є внески в іноземній
валюті, до основного капіталу включається їх перерахунок у
національній валюті на звітну дату.
Додатковий капітал складається з: а) фонду зношення основних коштів; б) фонду економічного стимулювання; в) резервів для покриття кредитних і валютних ризиків таризиків цінних паперів; г) резервів, створених за рахунок переоцінки фіксованих
активів банку; д) нерозподіленого прибутку.
При обрахуванні платоспроможності додатковий капітал
включається до власних коштів банку в сумі не більшій за основний
капітал, а у випадках, коли додатковий капітал має від'ємний
результат, то основний капітал зменшується на дану величину. Власні кошти для визначення платоспроможності банку
зменшуються на суму внесків до статутних фондів інших акціонерних
товариств, підприємств, та на кошти, перераховані банками
підприємствам, установам і організаціям для участі в їх
господарській діяльності.
Залучені банком кошти складаються з: а) коштів на розрахункових поточних рахунках об'єктівгосподарювання; б) коштів на рахунках банків-кореспондентів; в) внесків та депозитів об'єктів господарювання; г) внесків та депозитів населення; д) кредитів, отриманих від інших банків; е) коштів, отриманих від інших кредиторів.
Значення показника ПСп, який розраховується на звітну дату,
не повинно бути меншим ніж 1/20.
Співвідношення власних коштів банку (ВК) і активів (А)
визначає достатність капіталу банку для проведення активних
операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різноманітних
видів банківської діяльності. Показник платоспроможності (ПСа) обчислюється за формулою:ВК
Активи банку, при визначенні його платоспроможності,
підсумовуються з урахуванням коефіцієнтів їх ризиків.
Вид активів Коефіцієнт
- каса і прирівнені до неї кошти 0
- кошти на кореспондентському рахунку в
Національному банку 0 кошти на депозитних рахунках в банках 0
- готівка в процесі інкасації 0,1
- кошти на рахунках в іноземних банках 0,1
- цінні папери Уряду України 0,2
- будинки, споруди 0,5
- кредити під заставу майна, векселів при
умові, що сума застави становить не менше
125% від суми кредиту 0,5 позички, гарантовані Урядом України 0,5
- кредити під заставу майна, векселів при
умові, що сума застави становить менше
125% від суми кредиту 1,0 позички під страхування, гарантію або
поручительство (в тому числі під гарантію
місцевих органів влади) 1,0 позички без забезпечення (бланковий кре-
дит) 1,0 прострочені позички (незалежно від забез-
печення), крім безнадійних щодо повернення 1,0 пролонговані кредити (незалежно від забез-
печення) 1,0 безнадійні щодо повернення позички 1,0
- інші основні фонди 1,0
- дебітори 1,0
- факторингові операції 1,0
- операції з цінними паперами 1,0
- витрати майбутніх періодів 1,0
Значення показника ПСа не повинно бути меншим 8 відсотків.
3. Показники ліквідності банку
Ліквідність - це здатність банку забезпечити своєчасне
виконання грошових зобов'язань. Ліквідність банку визначається
збалансованістю між строками і сумами погашення активів та
строками і сумами виконання зобов'язань банку. Комерційні банки зобов'язані дотримуватись показників
щоденної, поточної, короткострокової та загальної ліквідності. Щоденна ліквідність визначається за допомогою трьох
показників (Л1, Л2, Л3): Л1 - співвідношення коштів на кореспондентському рахунку
(Ккр) у Національному банку та каси і залучених коштів (ЗК) у
національній валюті - розраховується за формулою:Ккр
Значення показника Л1 повинно бути не нижчим 0,15.
Л2 - співвідношення суми кредитної заборгованості (КЗ) і суми
залишків на розрахункових, поточних рахунках, вкладах та депозитах
(Зр) - розраховується за формулою:КЗ
Значення показника Л2 повинно бути не більшим 0,7.
Л3 - співвідношення високоліквідних активів (Ва) і загальних
активів (За) - розраховується за формулою:Ва
Ва - (високоліквідні активи) складаються із коштів:
- у касі і прирівняних до неї коштів;
- на кореспондентському рахунку в Національному банку
України;- на депозитних рахунках у банках; - готівки в процесі інкасації; - на рахунках в іноземних банках. За (загальні активи) - сума активних залишків балансу банку. Значення показника Л3 повинно бути не нижчим 0,2. Контроль за дотриманням показників достатності капіталу та
щоденної ліквідності (Л1, Л2, Л3) здійснюється комерційними
банками, обласними управліннями НБУ та департаментом банківського
нагляду НБУ на основі щоденних балансів банків. Показники достатності капіталу та щоденної ліквідності є
оціночними показниками діяльності банку і розраховуються з метою
оптимального розрахунку регулювання їх активних і пасивних
операцій з точки зору підтримки необхідного рівня ліквідності.
Систематичне порушення банком (протягом 5 робочих днів на місяць)
цих показників (або хоча б одного з них) може служити приводом для
більш детального вивчення діяльності банку та визначення
особливого режиму банківського нагляду. Показники поточної (Л4), короткострокової (Л5) та загальної
(Л6) ліквідності розраховуються за формулою:ЗБ
Л - показник,
ЗБ - зобов'язання,
ЛА - активи банку.
До зобов'язань банку при розрахунку показників
поточної, короткострокової та загальної ліквідності належать кошти
на розрахункових, поточних, депозитних рахунках та в кредиторській
заборгованості, а також суми гарантій і поручительств, наданих
банком. До активів, у цьому випадку, належать готівка та прирівняні
до неї кошти; кошти на кореспондентському рахунку банку та в
обов'язкових резервах; кошти, вкладені в цінні папери, в
дебіторську заборгованість та кредити. Поточна ліквідність (показник Л4) визначається
співвідношенням зобов'язань банку до запитання та зі строком
виконання протягом місяця і активів з відповідним строком
погашення. Значення показника Л4 не повинно перевищувати - 1,0. Короткострокова ліквідність (показник Л5) визначається
співвідношенням зобов'язань банку до запитання та зі строком
виконання протягом 3-х місяців і активів зі строком погашення, що
наступає не пізніше 3-х місяців від дати, на яку проводиться
розрахунок показника. Значення показника Л5 не повинно перевищувати - 1,0. Загальна ліквідність (показник Л6) визначається
співвідношенням всіх зобов'язань банку і його активів. Значення показника Л6 не повинно перевищувати - 1,0.
4. Максимальний розмір ризику на одного позичальника
Максимальний розмір ризику на одного позичальника
розраховується за формулою:К
К - сукупна заборгованість за позичками і врахованими
векселями одного позичальника та 50 відсотків суми забалансових
зобов'язань, виданих стосовно цього позичальника.ВК - власні кошти банку. Розмір ризику на одного позичальника, що перевищує
10 відсотків власних коштів банку, вважається "великим" кредитом.
Загальний залишок заборгованості з урахуванням забалансових
зобов'язань за всіма виданими банком "великими" кредитами не
повинен перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку. Якщо сума всіх "великих" кредитів перевищує восьмикратний
розмір власних коштів не більше ніж на 50 відсотків, то вимоги до
платоспроможності подвоюються, якщо ж перевищує більше ніж на
50 відсотків, то вимоги потроюються, тобто значення показника
платоспроможності банку (ПСа) повинно бути не меншим 24 відсотків. Нормативне значення показника "Максимальний розмір ризику на
одного позичальника " не повинно перевищувати 0,25. Загальна сума зобов'язань будь-якого позичальника (фізичної
чи юридичної особи, в тому числі банку) перед банком у результаті
надання останнім одного або кількох кредитів не повинна
перевищувати 25 відсотків власних коштів банку. Позичальники, які
мають спільних засновників, акціонерів (учасників), загальна
частка яких у статутному фонді банку перевищує 35 відсотків
включаються в розрахунок як один позичальник.
II. Порядок контролю за економічними нормативами
Комерційні банки та їх філії повинні забезпечити виконання
економічних нормативів, як щоденно, так і на звітну дату. 1. Контроль за дотриманням комерційними банками економічних
нормативів здійснюють підрозділи банківського нагляду регіональних
управлінь Національного банку України та департамент банківського
нагляду НБУ. 2. Комерційні банки подають за встановленими Національним
банком формами, строками та періодичністю баланс, розшифровки
окремих рахунків балансу та розрахунки економічних нормативів. Контроль за фактичним станом показників щоденної ліквідності
здійснюється підрозділами банківського нагляду регіональних
управлінь та департаментом банківського нагляду НБУ щоденно на
підставі щоденних балансів банків та їх установ. Якщо коррахунок банку знаходиться в ОПЕРУ Національного
банку, то всі вищеперелічені звіти надаються безпосередньо
Департаменту банківського нагляду і контроль здійснюється
Департаментом банківського нагляду. 3. Регіональні управління щомісячно протягом 3-х робочих
днів, після отримання необхідних даних, перевіряють дотримання
комерційними банками нормативів. Не пізніше 20 числа надсилають
управлінню економічного аналізу діяльності банків та контролю
економічних нормативів перелічені у п.7 документи з висновком
регіонального управління про дотримання економічних нормативів по
кожному банку окремо. Якщо коррахунок банку знаходиться в ОПЕРУ
Національного банку України, то за дотриманням економічних
нормативів слідкують робітники департаменту банківського нагляду. Висновок повинен містити: - оцінку дотримання банком економічних нормативів, - своєчасність надання банком даних, перелічених у п.7, - заходи, які проводились регіональним управлінням у зв'язкуз порушенням банком економічних нормативів. 4. Комерційні банки не пізніше 10 числа кожного місяця
повинні надавати безпосередньо департаменту банківського нагляду
НБУ електронною поштою дані про фінансовий стан банку та про
дотримання економічних нормативів (баланс за ф.700, звіти про
платоспроможність та ліквідність, додатки N 1, N 2).
Відповідальність за достовірність таких даних покладається на
комерційний банк. 5. У разі порушення економічних нормативів, до банків
застосовуються санкції, передбачені ст.48 Закону "Про банки і
банківську діяльність" ( 872-12 ) в порядку, передбаченому в
"Положенні про застосування Національним банком України санкцій за
порушення банківського законодавства", затвердженому постановою
Правління Національного банку України від 16 травня 1995 року
N 115 ( v0249500-95 ).
