open
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Нечинна
                             
                             
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

Юридичне управління
П О Л О Ж Е Н Н Я
N 249 від 18.05.95

м.Київ
Кримському республіканському,

обласним та по м.Києву і

Київській області управлінням

Національного банку України

Комерційним банкам

Асоціації українських банків
( Положення втратило чинність на підставі Постанови Нацбанку

N 38 ( z0177-98 ) від 04.02.98 )
Про застосування Національним банком України

санкцій за порушення банківського законодавства
( Зміни в текст не внесено. Додатково див.

Листи Нацбанку

N 278 ( v0278500-95 ) від 31.07.95

N 325 ( va325500-95 ) від 29.12.95

Постанови Нацбанку

N 168 ( v0168500-95 ) від 30.06.95

N 268 ( v0396500-96 ) від 16.10.96

N 346 ( v0426500-97 ) від 30.12.96

N 96 ( v0096500-97 ) від 10.04.97 )

Надсилаємо для використання в роботі "Положення про
застосування Національним банком України санкцій за порушення
банківського законодавства". З затвердженням цього Положення втрачає силу "Тимчасовий
порядок ліквідації комерційних банків та їх установ в Україні" від
15.08.94 р. N 129.
Перший заступник
Голови Правління О.О.Веселовський

Затверджено

постановою Правління Національного

банку України N 115 від 16.05.95
Положення

про застосування Національним банком України

санкцій за порушення банківського законодавства
1. Загальні положення
1.1. Це положення розроблене на підставі Закону України "Про
банки і банківську діяльність" ( 872-12 ), Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) та іншого законодавства і
визначає порядок застосування Національним банком України і його
регіональними управліннями санкцій при здійсненні ними контрольних
функцій. У разі, якщо комерційні банки та установи комерційних
банків порушують чинне законодавство, економічні нормативи,
порядок, строки та технологію виконання банківських операцій,
допускають несанкціоновану емісію, не виконують нормативні акти
Національного банку, не подають звітність чи подають недостовірну
звітність, якщо діяльність їх збиткова і створює становище, що
загрожує інтересам вкладників та кредиторів банку, перешкоджає
антимонопольним діям чи праву клієнта вільно вибирати банк, то до
них застосовуються такі санкції: - підвищення норми обов'язкових резервів; - відкликання ліцензії на здійснення окремих чи всіх
банківських операцій; - усунення керівництва комерційного банку чи установи
комерційного банку від управління; - призначення тимчасової адміністрації для управління
комерційним банком чи установою комерційного банку; - стягнення у безспірному порядку штрафу у розмірі
неправомірно одержаного доходу та застосування інших економічних
санкцій відповідно до законодавства; - реорганізація чи ліквідація комерційного банку та
виключення з Республіканської книги реєстрації банків, валютних
бірж та інших фінансово-кредитних установ. 1.2. Підставою щодо застосування Національним банком і його
регіональними управліннями вказаних санкцій можуть бути: - результати здійснених Національним банком та відповідними
службами його регіональних управлінь перевірок діяльності
комерційних банків чи установ комерційних банків; - матеріали податкових інспекцій та правоохоронних органів,
які характеризують дотримання комерційними банками та установами
комерційних банків законодавчих актів з питань банківської
діяльності; - результати перевірок діяльності комерційних банків
аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до
законодавства на здійснення таких перевірок; - інші матеріали, що характеризують діяльність комерційних
банків (статистична звітність, щоденні баланси тощо). 1.3. Рішення про тимчасове незастосування тієї чи іншої
санкції приймається Правлінням Національного банку при наявності
обгрунтованого клопотання комерційного банку чи його установи,
підтвердженого висновком регіонального управління Національного
банку, на території якого вони розташовані, та відповідної служби
Національного банку України. 1.4. Постанови Правління Національного банку і розпорядження
його регіональних управлінь щодо застосування санкцій можуть бути
оскаржені в арбітражному суді. Оскарження рішення не зупиняє його
дію.
2. Підвищення норми обов'язкових резервів

2.1 Національний банк України має право підвищувати норми
обов'язкових резервів для комерційних банків у разі допущення ними
хоч би одного з порушень, зазначених у ст.48 Закону України "Про
банки і банківську діяльність" ( 872-12 ). 2.2. Підставою для подання пропозицій щодо підвищення норми
обов'язкових резервів є результати перевірок діяльності
комерційних банків, які свідчать про наявність порушень, що можуть
привести до загрози інтересам клієнтів. Регіональне управління, на території якого функціонує банк,
та департаменти емісійно-кредитний та банківського нагляду
одночасно з поданням пропозицій щодо підвищення норми обов'язкових
резервів на розгляд Правління Національного банку України
зобов'язані надіслати копію пропозицій і комерційному банку. На підставі пропозицій регіонального управління, на території
якого функціонує банк, департаментів емісійно-кредитного та
банківського нагляду Правління Національного банку України приймає
рішення про підвищення норми обов'язкових резервів комерційному
банку, яке оформлюється відповідною постановою. 2.4. В постанові обов'язково має зазначатися, на які операції
(всі або окремі) підвищуються норми обов'язкових резервів омерційному банку, має бути вказаний строк, на який підвищуються
норми обов'язкових резервів, розмір, до якого підвищуються норми
обов'язкових резервів, а також обов'язково повинна бути зазначена
дата, з якої підвищуються норми обов'язкових резервів.
3.* Відкликання ліцензії на здійснення окремих

чи всіх банківських операцій
3.1. Цей розділ встановлює порядок відкликання ліцензії на
право здійснення операцій з валютними цінностями: - за систематичне (три і більше разів) порушення
уповноваженими банками або установами уповноважених банків порядку
і умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному
ринку України, встановлених Національним банком; - систематичне (три і більше разів) невиконання
уповноваженими банками обов'язкового продажу надходжень на користь
резидентів в іноземній валюті на міжбанківському валютному ринку
України; - систематичне (три і більше разів) порушення строків продажу
іноземної валюти або строків відрахування коштів у валюті України,
одержаних уповноваженими банками від виконання зазначених операцій
на рахунок резидента; - систематична (три і більше разів) відмова купувати і
продавати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку
України за дорученням і за рахунок резидентів; - систематичне (три і більше разів) невиконання функцій
агента валютного контролю щодо операцій своїх клієнтів; - систематичне (три і більше разів) порушення порядку роботи
пунктів обміну іноземної валюти; - повторне приховування, перекручення або несвоєчасне подання
звітності про валютні операції. _______________________________

* У зв'язку з тим, що в даний час ліцензії на здійснення всіх
банківських операцій, крім валютних, не видаються, питання їх
відкликання це Положення не розглядає.
3.2. Перевірки з питань дотримання валютного законодавства
проводяться працівниками управління валютного контролю
Національного банку або уповноваженими працівниками регіональних
управлінь Національного банку. 3.3. У разі виявлення порушень валютного законодавства
перевіряючий має отримати від осіб, що допустили порушення,
необхідні пояснення, скласти акт перевірки та протокол за фактом
порушення за встановленою формою і підготувати доповідну записку
та пропозиції щодо відкликання ліцензії на здійснення операцій з
валютними цінностями на ім'я керівника управління валютного
контролю та ліцензування, котрий, у свою чергу, готує проект
постанови Правління Національного банку України про позбавлення
ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями і передає
на попередній розгляд Голові Правління, який приймає рішення про
винесення цих матеріалів на розгляд Правління. 3.4. Правління Національного банку України приймає рішення,
яке оформлюється відповідною постановою. У постанові обов'язково має зазначатися дата, з якої
відкликається ліцензія на право здійснення операцій з валютними
цінностями.
4. Усунення керівництва комерційного банку чи

установи комерційного банку від управління
4.1. Національний банк України має право усувати керівництво
комерційного банку від управління у тому разі, якщо зазначені в
ст.48 Закону України "Про банки і банківську діяльність"
( 872-12 ) порушення є прямим наслідком особистих дій керівництва. 4.2. Під керівництвом комерційного банку слід розуміти осіб,
які мають право підпису розрахунково-платіжних документів і
здійснюють свої дії від імені банку, а також осіб, що їх
заміщають. 4.3. Підставою для подання пропозицій щодо усунення
керівництва комерційного банку чи установи комерційного банку є
обгрунтовані докази допущення керівництвом банку чи банківської
установи хоч би одного з порушень вказаних в ст.48 Закону України
"Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ). 4.4. Пропозиція щодо усунення керівництва комерційного банку
від управління подається департаментом банківського нагляду
Національного банку України чи з подання регіонального управління
Національного банку, на території якого функціонує комерційний
банк на ім'я Голови Ради банку. 4.5. Попередній розгляд матеріалів про усунення керівництва
комерційного банку здійснює уповноважена Правлінням Національного
банку комісія з реєстрації комерційних банків, яка готує висновок. 4.6. Рішення про усунення керівництва комерційного банку від
управління приймається Правлінням Національного банку та
оформлюється відповідною постановою (окрім випадків, коли такі
рішення прийняті правоохоронними органами або за рішенням
загальних зборів комерційного банку, чи спостережної Ради банку,
якщо такі права їй делеговано). 4.7. Регіональне управління Національного банку, на
території якого функціонує установа комерційного банку, вносить
пропозицію комерційному банку про вжиття ним необхідних заходів
щодо заміни керівництва установи комерційного банку та
повідомлення про прийняте рішення у 10-денний термін. 4.8. У разі, якщо комерційним банком не вжито необхідних
заходів щодо усунення керівництва установи комерційного банку у
встановлений строк, то рішення про усунення керівництва установи
комерційного банку (філії, відділення) приймається керівником
регіонального управління Національного банку на підставі
пропозицій служби банківського нагляду та оформлюється
розпорядженням. 4.9. Якщо постанова Правління або розпорядження керівника
регіонального управління Національного банку України про усунення
керівництва комерційного банку чи установи комерційного банку від
управління комерційним банком не виконуватиметься протягом трьох
робочих днів, то регіональне управління Національного банку
України дає письмове розпорядження регіональній розрахунковій
палаті про заборону прийняття до виконання платіжних документів за
підписами керівників, що усунуті з посади, та повідомлює про це
комерційний банк.
5. Призначення тимчасової адміністрації для

управління комерційним банком
5.1. Тимчасова адміністрація комерційного банку призначається
у разі допущення порушень в їх діяльності, передбачених ст.48
Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ). 5.2. Підставами для призначення тимчасової адміністрації
банку можуть бути: - систематичне порушення встановлених економічних нормативів,
невиконання нормативних актів Національного банку, неподання чи
подання недостовірної звітності, систематичне порушення
законодавства протягом шести місяців діяльності (наявність не
менше трьох актів перевірок або інших письмових доказів (далі
актів); - збиткова діяльність - наявність збитків, що їх зазнав банк,
не перекритих резервним або страховим фондами; - становище комерційного банку, при якому власних коштів
цього комерційного банку залишилось менше, ніж вимагається для
його функціонування згідно з чинним законодавством (становище, що
загрожує інтересам вкладників та кредиторів). У разі виникнення незадовільного фінансового стану банку до
нього можуть бути вжиті заходи щодо фінансового оздоровлення. Фінансове оздоровлення - це система заходів, спрямованих на
усунення порушень, що призвели комерційний банк до збиткової
діяльності, а також наслідків цих порушень, що дають право на
застосування таких заходів на період, визначений Національним
банком України, і реалізуються комерційним банком або призначеною
тимчасовою адміністрацією. Протягом місяця з дня отримання застереження Національного
банку про можливість застосування санкції, яке доводиться до
Голови Ради банку та Правління банку, керівництво комерційного
банку має вжити відповідні заходи і про результати повідомити
відповідний підрозділ Національного банку України. У разі, якщо протягом місяця банком не будуть вжиті заходи
щодо його фінансового оздоровлення, регіональне управління
Національного банку проводить перевірку на місці. За результатами перевірки робиться висновок, в якому
аналізуються причини виявлених недоліків, економічне становище
банку та визначаються конкретні шляхи виходу з критичного стану
банку і вносяться банку відповідні пропозиції. Якщо запропоновані Національним банком України шляхи виходу з
кризової ситуації, що склалася в діяльності банку, не будуть
реалізовані з боку керівництва комерційного банку, то
департаментом банківського нагляду, за підсумками перевірок, перед
Правлінням Національного банку України порушується питання про
необхідність призначення тимчасової адміністрації. 5.3. Висновок департаменту банківського нагляду щодо
призначення тимчасової адміністрації має містити: - назву, повні реквізити комерційного банку; - перелік даних, які є підставою для призначення тимчасової
адміністрації, обгрунтування такого призначення та можливого
усунення, у разі необхідності, виконавчого органу банку від
керівництва; - відомості про осіб, що будуть призначені членами тимчасової
адміністрації та особу, що її очолюватиме; - дату і строк призначення; - першочергові дії; - матеріали перевірок та інші дані, які засвідчують
правомірність та необхідність застосування цього заходу (як
додаток). 5.4. Тимчасова адміністрація призначається Правлінням
Національного банку України на певний строк та діє в межах
встановлених повноважень. Тимчасова адміністрація може також
призначатися Правлінням Національного банку за клопотанням Ради
комерційного банку або його Правління, яке має бути погоджене з
регіональним управлінням Національного банку. Метою її діяльності
та головним завданням є приведення справ комерційного банку у
відповідність до чинного законодавства, збереження або відновлення
платоспроможності в інтересах його кредиторів і вкладників, а
також засновників (акціонерів) і створення працездатного
управлінського механізму, що забезпечує усунення виявлених
порушень, причин і умов, що призводять до погіршення фінансового
стану та здійснення інших заходів щодо фінансового оздоровлення
комерційного банку. Тимчасова адміністрація має у встановлений Національним
банком строк провести необхідні заходи щодо виконання вказаних
завдань. 5.5. У разі наявності фактів, що свідчать про
недобросовісність дій з боку керівництва комерційного банку, або
наявність інших підстав для негайного призначення тимчасової
адміністрації, тимчасова адміністрація може бути призначена без
попереднього повідомлення керівництва комерційного банку. 5.6. Висновок департаменту банківського нагляду передається
для подальшого розгляду Правлінням Національного банку. Правління Національного банку України приймає рішення про
призначення тимчасової адміністрації комерційного банку, яке
оформлюється відповідною постановою. Вказана постанова вручається керівництву комерційного банку
під розписку, за винятком випадків, якщо таке вручення неможливе. Для вручення постанови відповідні працівники комерційного
банку запрошуються в Національний банк України або регіональне
управління Національного банку за місцем знаходження комерційного
банку. 5.7. Членами тимчасової адміністрації комерційного банку
можуть бути особи, що мають економічну чи юридичну освіту і стаж
роботи в банківській системі не менше п'яти років. Керівником та
членами тимчасової адміністрації не можуть бути особи, що мають
відносини з цим комерційним банком як акціонери (засновники) чи
працівники банку. Крім того, членами тимчасової адміністрації можуть бути також
працівники банків-кредиторів, які призначаються Національним
банком за пропозиціями банків-кредиторів. 5.8. Керівник та члени тимчасової адміністрації, які є
службовцями Національного банку України, та члени тимчасової
адміністрації, які є працівниками банків-кредиторів, призначаються
наказом Національного банку за їх згодою, із збереженням на період
виконання ними функцій тимчасової адміністрації заробітної плати,
премій та інших виплат, передбачених системою оплати праці за
основним місцем роботи. Керівник тимчасової адміністрації може бути звільнений від
виконання цих обов'язків за власною ініціативою або за ініціативою
Національного банку України. Особа, яка призначена до складу тимчасової адміністрації,
може бути звільнена від виконання цих обов'язків за власною
ініціативою, за ініціативою керівника тимчасової адміністрації або
за ініціативою Національного банку України. 5.9. У своїй діяльності тимчасова адміністрація керується
постановою Правління Національного банку щодо свого призначення,
установчими документами комерційного банку та чинним
законодавством. При цьому вона виконує функції виконавчого органу
комерційного банку у разі його усунення від керівництва або лише
обмежує його дії в межах своїх повноважень, якщо функціонує
паралельно з ним. 5.10. Тимчасова адміністрація має право перевіряти договірну,
бухгалтерську, звітну, касову і канцелярську документацію,
матеріали Правління та ревізійної комісії щодо справ банку. 5.11. Тимчасова адміністрація може перевіряти в присутності
члена правління касу та інші цінності банку, бути присутньою на
загальних зборах засновників (акціонерів) комерційного банку без
права голосу, засіданнях правління, а також на засіданнях
ревізійної комісії. Тимчасова адміністрація повідомляє департамент банківського
нагляду, а також правління комерційного банку про вчинення
службовими особами банку дій, які суперечать статуту банку,
постанові Правління Національного банку України про призначення
тимчасової адміністрації та чинному законодавству. 5.12. Керівник тимчасової адміністрації: - виконує обов'язки керівника комерційного банку; - розроблює план фінансового оздоровлення комерційного банку
і організовує його виконання; - у разі потреби організовує комплексну перевірку діяльності
комерційного банку і звірку фінансової звітності з дійсним станом
справ силами тимчасової адміністрації, із залученням зовнішнього
аудиту або відповідних структурних підрозділів Національного
банку; - виконує інші функції, визначені Правлінням Національного
банку України. 5.13. Тимчасова адміністрація щотижня подає звіт департаменту
банківського нагляду щодо результатів своєї діяльності. 5.14. Загальна тривалість діяльності тимчасової адміністрації
не може перевищувати шести місяців. В окремих випадках, за
рішенням Правління Національного банку України, встановлений строк
діяльності тимчасової адміністрації може бути продовжений. 5.15. Діяльність тимчасової адміністрації припиняється у
разі, якщо: - Національний банк України після закінчення строку
повноважень тимчасової адміністрації не прийняв рішення про його
продовження; - Національний банк вирішить, що період фінансового
оздоровлення комерційного банку закінчився; - у разі наявності рішення відповідного органу про припинення
діяльності банку.
6. Стягнення у безспірному порядку штрафу у

розмірі неправомірно одержаного доходу
6.1. Національний банк України має право у безспірному
порядку стягувати штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу
та застосовувати інші економічні санкції відповідно до
законодавства у разі допущення комерційними банками порушень, а
саме: - нарахування та стягнення відсотків авансом у момент видачі
позики; - порушення законодавства при формуванні власного статутного
фонду; - порушення показника максимального ризику на одного
позичальника. Штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу може
стягуватись у безспірному порядку і в інших випадках, передбачених
нормативними актами Національного банку України. Неправомірно отриманий комерційним банком доход від
нарахування та стягнення відсотків авансом у момент видачі позики,
який підлягає стягненню у вигляді штрафу, вираховується як розмір
фактично отриманого доходу від неправомірних дій. У разі виявлення порушень законодавства при формуванні
власного статутного фонду з банку стягується штраф у розмірі
неправомірно одержаного доходу за весь звітний період. Сума штрафу
розраховується як розмір фактично одержаного банком доходу у
звітному періоді, помноженому на питому вагу незаконно
сформованого статутного фонду в загальній сумі кредитних ресурсів. Для розрахунку неправомірно отриманого комерційним банком
доходу внаслідок порушення показника максимального розміру ризику
на одного позичальника необхідно визначити фактичну суму ризику на
одного позичальника та питому вагу кожного з компонентів ризику
(заборгованість за кредитами і зобов'язаннями банку щодо одного
позичальника). Потім, шляхом множення суми власних коштів на
коефіцієнт 0,4, визначити нормативну суму допустимого ризику банку
у відношенні одного позичальника. Різниця між фактичною та
нормативною сумами ризику вважається понад нормативною і
розподіляється за питомою вагою кожного з компонентів ризику.
Отриманий результат за кожним з компонентів ризику множиться на
відповідну середньоденну процентну ставку та на фактичну кількість
днів дії домовленості між банком та позичальником у звітному
періоді. 6.2. Штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу
стягується за кожен випадок допущеного порушення. 6.3. Стягнення у безспірному порядку штрафу у розмірі
неправомірно одержаного доходу здійснюється на підставі акта
перевірки чи ревізії або доповідної записки відповідних служб
регіональних управлінь Національного банку України (обов'язково
має бути доданий розрахунок штрафу). З актом перевірки або доповідною запискою обов'язково
ознайомлюють комерційний банк, який протягом 3 робочих днів може
надати свої заперечення з обгрунтуванням. Відповідні служби регіональних управлінь Національного банку
України, які мають обгрунтовану інформацію про допущені
комерційними банками порушення, готують розпорядження про
стягнення у безспірному порядку штрафу у розмірі неправомірно
одержаного доходу. Штраф стягується за меморіальним ордером на підставі
оформленого розпорядження за підписом керівника та головного
бухгалтера регіонального управління Національного банку України. 6.4. У разі відсутності коштів на кореспондентському рахунку
комерційного банку платіжні документи на безспірне стягнення
штрафу враховуються на окремому позабалансовому рахунку N 9929
"Розрахункові документи обов'язкові до сплати", відкритому
відповідному комерційному банку в цьому регіональному управлінні
Національного банку. Оплата їх має здійснюватись при надходженні
коштів на кореспондентський рахунок у примусовому порядку за
календарною черговістю всіх платіжних документів, які враховані на
цьому позабалансовому рахунку, згідно з чинним законодавством. 6.5. Стягнений у безспірному порядку штраф у розмірі
неправомірно одержаного доходу відноситься безпосередньо на
фінансові результати діяльності банків (рах.980): - у комерційних банків - витрати від позареалізаційних
операцій; - у Національного банку та його регіональних управліннях -
доходи від позареалізаційних операцій.
7. Прийняття рішення про реорганізацію чи ліквідацію

комерційного банку та виключення з Республіканської

книги реєстрації банків, валютних бірж та інших

фінансово-кредитних установ
7.1. У цьому розділі викладені організаційно-правові аспекти
і визначений механізм припинення діяльності (реорганізації чи
ліквідації) комерційних банків у разі допущення ними порушень,
вказаних у ст.48 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 872-12 ). 7.2. Підставою для надання пропозицій щодо прийняття рішення
про припинення діяльності комерційного банку є результати
перевірок, які свідчать про наявність порушень. 7.3. Рішення про припинення діяльності комерційного банку
може бути прийняте у разі: - збиткової діяльності, виникнення становища, що загрожує
інтересам вкладників і кредиторів; - виявлення недостовірних даних, на підставі яких вони були
зареєстровані. 7.4. У постанові Національного банку України щодо внесення
пропозицій про припинення діяльності комерційного банку
передбачається строк, який надається акціонерам (засновникам)
комерційного банку для прийняття рішення про шляхи припинення
діяльності. Цей строк не повинен перевищувати 20 днів. 7.5. Про обраний шлях припинення діяльності та строки
припинення комерційний банк у встановлений строк інформує
регіональне управління Національного банку, на території якого він
розташований. 7.6. Для того, щоб Національний банк України прийняв рішення
про реорганізацію комерційного банку, подаються документи, що
підтверджують реорганізацію, зокрема, рішення загальних зборів про
їх злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення, а також
рішення загальних зборів їх правонаступників та клопотання
банку-правонаступника за підписом Голови Ради, завіреного
печаткою. Крім того, регіональне управління Національного банку готує
висновок про фінансове становище банку-правонаступника, який
розташований на його території. 7.7. На підставі наданих регіональним управлінням
Національного банку документів Правління Національного банку
приймає рішення про реорганізацію комерційного банку, яке
оформлюється відповідною постановою. 7.8. У разі, якщо акціонери (засновники) комерційного банку
не вирішили питання про шляхи реорганізації або надали недостатню
кількість документів про реорганізацію у встановлений строк,
Національний банк України за поданням регіонального управління
Національного банку приймає рішення про ліквідацію комерційного
банку, яка проводиться в порядку, вказаному в п.п. 7.9, 7.10. 7.9. Рішення про ліквідацію комерційного банку приймається
Правлінням Національного банку України та оформлюється відповідною
постановою (окрім випадків, якщо такі рішення прийняті арбітражним
судом або за рішенням загальних зборів засновників (акціонерів)
комерційного банку) на підставі подання пропозицій регіонального
управління, на території якого функціонував банк, та служби
банківського нагляду. 7.10. У разі прийняття рішення про реорганізацію або
ліквідацію комерційного банку керівник регіонального управління
Національного банку, на території якого вони розташовані, негайно
сповіщає банки-кореспонденти про припинення всіх операцій за
кореспондентськими (субкореспондентськими) рахунками як у
національній, так і в іноземній валютах. 7.11. Для організації та керівництва роботою по ліквідації
комерційних банків та установ комерційних банків створюється
ліквідаційна комісія. 7.12. Відповідні розпорядження щодо організаційного
забезпечення створення ліквідаційної комісії в обов'язковому
порядку передбачаються рішеннями про ліквідацію комерційних банків
за таким порядком. Раді комерційного банку, що ліквідується, пропонується
зібрати позачергові збори акціонерів для призначення ліквідаційної
комісії. Призначення членів ліквідаційної комісії оформлюється
рішенням загальних зборів. У разі, якщо у встановлений строк ліквідаційна комісія не
створена, обов'язки щодо організаційного забезпечення її створення
покладаються на регіональне управління Національного банку, на
території якого розташований комерційний банк. Ліквідаційна комісія, яка створюється регіональним
управлінням Національного банку України, на території якого
розташований комерційний банк, складається із представників
кредиторів (за питомою вагою внеску), засновників банку,
податкової інспекції (за згодою) та представника Національного
банку (який виконуватиме наглядові функції). Призначення членів
ліквідаційної комісії оформлюється наказом. 7.13. Для здійснення заходів щодо проведення ліквідації банку
ліквідаційна комісія діє в межах наданих повноважень: - управляє майном банку; - здійснює інвентаризацію та оцінку майна банку; - визначає ліквідаційну масу та розпоряджається нею; - проводить роботу по стягненню дебіторської заборгованості; - виявляє кредиторів та вживає заходи, спрямовані на
задоволення їх вимог; - реалізує майно банку з метою погашення боргів перед третіми
особами, виконання зобов'язань перед бюджетом, іншими кредиторами; - складає ліквідаційний баланс і подає його на затвердження в
Національний банк України. 7.14. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї
переходять повноваження з управління справами банку. Ліквідаційна
комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує в
офіційних (республіканському і місцевому) органах преси інформацію
про ліквідацію банку із зазначенням порядку і строків подачі заяв
кредиторами своїх претензій. Строк цей не може бути менший ніж 2
місяці з моменту оголошення про ліквідацію. Водночас з цією публікацією ліквідаційна комісія зобов'язана
надіслати повідомлення банкам-кореспондентам про ліквідацію банку
та передачу його активів в управління ліквідкомісії. Робота комісії має бути проведена у строки, зазначені у
постанові Національного банку України про ліквідацію банку, а у
разі їх невизначення - у строк, встановлений самою комісією,
тривалість якого не може перевищувати шести місяців з дня
опублікування інформації про ліквідацію банку. Для забезпечення виконання ліквідкомісією своїх повноважень у
регіональному управлінні Національного банку України замість
закритого коррахунку банку на балансовому рахунку N 815
відкривається ліквідаційний рахунок, на який зараховуються кошти
банку і надходження на його адресу та з якого проводяться
розрахунки з кредиторами. Претензії кредиторів до банку, що ліквідується,
задовольняються за рахунок коштів банку. У разі відсутності у банку коштів, достатніх для покриття
заборгованості, задоволення вимог кредиторів здійснюється за
рахунок виручки, одержаної від розпродажу належного йому майна. У разі відсутності покупців і неможливості реалізувати
повністю або частково майно банку ліквідаційна комісія вирішує з
кредиторами питання про передачу їм майна за рахунок задоволення
претензійних вимог. Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів,
передається власникові для розподілу між учасниками банку в
порядку і на умовах, передбачених законодавством та установчими
документами. У разі виникнення суперечностей щодо виплати заборгованості
банку його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до
вирішення цих суперечностей або до одержання кредиторами
відповідних гарантій. 7.15. Клієнтам, які мають розрахункові рахунки в комерційному
банку, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, надається право
відкриття розрахункових рахунків в інших комерційних банках з
подальшим перерахуванням на них залишків коштів за рішенням
ліквідаційної комісії. 7.16. Ліквідаційна комісія в межах наданих повноважень
вирішує усі питання, пов'язані з проведенням дій щодо ліквідації
банку. Рішення приймаються на засіданнях комісії. Рішення комісії
вважається правомочним, якщо в засіданні беруть участь не менше
половини членів комісії. Роботою комісії керує її голова, який призначається на
першому засіданні комісії. Рішення комісії приймається кваліфікованою більшістю голосів
і оформлюється протоколом, який підписується головою і секретарем
комісії. Право першого підпису з відкритого на ім'я ліквідаційної
комісії балансового рахунку N 815 належить Голові ліквідаційної
комісії, другого підпису - представнику Національного банку
України. 7.17. Після закінчення роботи ліквідаційна комісія складає
ліквідаційний баланс, який подається разом з матеріалами її роботи
Національному банку для розгляду та затвердження. 7.18. Розгляд матеріалів з ліквідації або реорганізації (у
разі реорганізації обов'язково має бути акт приймання та передачі,
підписаний банком, що реорганізується, та банком-правонаступником)
комерційного банку, що готуються регіональним управлінням
Національного банку, затвердження ліквідаційного балансу та
закриття ліквідаційного рахунку здійснює уповноважена Правлінням
Національного банку комісія з реєстрації комерційних банків, яка
робить висновок щодо виключення комерційного банку з
Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших
фінансово-кредитних установ.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: