З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про рекламу
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 39, ст. 181 )
{ Вводиться в дію Постановою ВРN 271/96-ВР від 03.07.96, ВВР, 1996, N 39, ст. 182 }
{ Із змінами, внесеними згідно із ЗаконамиN 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст. 36
N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 - редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом про Державний бюджет України на 2000 рік N 2438-III ( 2438-14 ) від 24.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.150 N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 }
{ В редакції ЗаконуN 1121-IV ( 1121-15 ) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.62 }
{ Із змінами, внесеними згідно з Законами
N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238
N 3099-IV ( 3099-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.566
N 3253-IV ( 3253-15 ) від 21.12.2005, ВВР, 2006, N 5-6, ст.75
N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 31, ст.268
N 1033-V ( 1033-16 ) від 17.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.445
N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008, ВВР, 2008, N 18, ст.197
N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 19, ст.257
N 1465-VI ( 1465-17 ) від 04.06.2009, ВВР, 2009, N 44, ст.655 }
Цей Закон визначає засади рекламної діяльності в Україні,
регулює відносини, що виникають у процесі виробництва,
розповсюдження та споживання реклами.
Розділ IЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює
виробництво реклами;
внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині
будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до
і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під
час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім
місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може
розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях
продаються; { Абзац третій статті 1 в редакції Закону N 145-VI
( 145-17 ) від 18.03.2008 }
заходи рекламного характеру - заходи з розповсюдження
реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків
товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї
кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший;
{ Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 145-VI ( 145-17 )
від 18.03.2008 }
знижка - тимчасове зменшення ціни товару, яке надається
покупцям (споживачам); { Статтю 1 доповнено абзацом згідно із
Законом N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008 }
зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних
тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій
місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на
елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і
доріг;
недобросовісна реклама - реклама, яка вводить або може ввести
в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи
суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності,
перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і
способу розповсюдження;
особа - фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької
діяльності, юридична особа будь-якої форми власності,
представництво нерезидента в Україні;
порівняльна реклама - реклама, яка містить порівняння з
іншими особами та/або товарами іншої особи;
прихована реклама - інформація про особу чи товар у програмі,
передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям
і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм,
передач, публікацій;
реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в
будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або
підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких
особи чи товару;
реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території
підприємств транспорту загального користування, метрополітену,
зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд
підприємств транспорту загального користування і метрополітену;
рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення
реклами до її споживача;
рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її
виробництва та/або розповсюдження;
розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження
реклами;
соціальна реклама - інформація будь-якого виду, розповсюджена
в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних
цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження
якої не має на меті отримання прибутку;
спеціальні виставкові заходи - заходи, які здійснюються з
метою просування відповідного товару на ринок, проводяться
організовано у певному приміщенні або на огородженому майданчику
(у тому числі в місцях реалізації товару) у визначені строки,
розраховані на зацікавлених та/або професійних відвідувачів,
організатор яких обмежив відвідування заходу тими особами, яким
відповідно до законодавства дозволяється продавати товар, що
демонструється; { Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом
N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008 }
споживачі реклами - невизначене коло осіб, на яких
спрямовується реклама;
спонсорство - добровільна матеріальна, фінансова,
організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами
будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені,
найменування, свого знака для товарів і послуг;
товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі
продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права
інтелектуальної власності.
Стаття 2. Сфера застосування Закону
1. Цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом,
розповсюдженням та споживанням реклами на території України.
2. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов'язані з
розповсюдженням інформації, обов'язковість розміщення та
оприлюднення якої визначено іншими законами України.
3. Дія цього Закону не поширюється на оголошення фізичних
осіб, не пов'язані з підприємницькою діяльністю.
Стаття 3. Законодавство про рекламу
1. Законодавство України про рекламу складається з цього
Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері
реклами.
2. Якщо міжнародним договором України, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено
інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про
рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 4. Використання об'єктів авторського праваі (або) суміжних прав у рекламі
Використання у рекламі об'єктів авторського права і (або)
суміжних прав здійснюється відповідно до вимог законодавства
України про авторське право і суміжні права.( Стаття 4 в редакції Закону N 1407-IV ( 1407-15 ) від
03.02.2004 )
Стаття 5. Спонсорство{ Назва статті 5 в редакції Закону N 145-VI ( 145-17 ) від
18.03.2008 }
1. У теле-, радіопередачах, матеріалах в інших засобах
масової інформації, видовищних та інших заходах, які створені і
проводяться за участю спонсорів, забороняється наводити будь-яку
інформацію рекламного характеру про спонсора та/або його товари,
крім імені або найменування та знака для товарів і послуг
спонсорів.
У телепередачах забороняється наводити будь-яку інформацію
рекламного характеру, яка подається у вигляді дикторського тексту
та/або звукового супроводу, про спонсора - виробника алкогольних
напоїв, його ім'я (найменування) та/або знак для товарів і послуг,
що належить спонсору. { Частину першу статті 5 доповнено абзацом
другим згідно із Законом N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008 -
набирає чинності з 1 січня 2009 року }
2. Не можуть бути спонсорами особи, що виробляють чи
розповсюджують товари, реклама яких заборонена законом.
3. Не можуть бути спонсорами особи, що виробляють чи
розповсюджують товари, виробництво та/або обіг яких заборонено
законом.
4. Програма, передача, підготовлена за підтримки спонсора,
повинна бути означена за допомогою титрів чи дикторського тексту
на початку та/або наприкінці програми, передачі.
5. Спонсор не має права впливати на зміст та час виходу в
ефір програми, передачі або зміст матеріалів друкованого видання,
які він спонсорує.
6. Спонсорство програм і передач новин забороняється.
Стаття 6. Мова реклами
Застосування мови у рекламі здійснюється відповідно до
законодавства України про мови.
Знаки для товарів і послуг наводяться у рекламі у тому
вигляді, в якому їм надана правова охорона в Україні відповідно до
законодавства, зокрема статті 6 quinquies Паризької конвенції про
охорону промислової власності ( 995_123 ).{ Стаття 6 в редакції Закону N 1407-IV ( 1407-15 ) від
03.02.2004; із змінами, внесеними згідно із Законом N 145-VI
( 145-17 ) від 18.03.2008 }
Розділ IIЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО РЕКЛАМИ
Стаття 7. Принципи реклами
1. Основними принципами реклами є: законність, точність,
достовірність, використання форм та засобів, які не завдають
споживачеві реклами шкоди.
2. Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами
та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції.
3. Реклама не повинна містити інформації або зображень, які
порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами
пристойності.
4. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не
завдавати їм шкоди.
Стаття 8. Загальні вимоги до реклами
1. У рекламі забороняється:
поширювати інформацію щодо товарів, виробництво, обіг чи
ввезення на митну територію України яких заборонено законом;
вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками
походження людини, її соціального і майнового стану, расової та
національної належності, статі, освіти, політичних поглядів,
ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером
занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари
інших осіб;
подавати відомості або закликати до дій, які можуть
спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати
шкоди здоров'ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають
до нехтування засобами безпеки;
використовувати засоби і технології, які діють на
підсвідомість споживачів реклами;
наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не
користуються рекламованим товаром;
використовувати або імітувати зображення Державного Герба
України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну
України, зображення державних символів інших держав та міжнародних
організацій, а також офіційні назви органів державної влади
України, органів місцевого самоврядування, крім випадків,
передбачених законами України у сфері інтелектуальної власності;
{ Абзац сьомий частини першої статті 8 в редакції Закону N 145-VI
( 145-17 ) від 18.03.2008 }
рекламувати товари, які підлягають обов'язковій сертифікації
або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального
дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката,
дозволу, ліцензії; { Абзац восьмий частини першої статті 8 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 145-VI ( 145-17 ) від
18.03.2008 }
вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її
ім'я без письмової згоди цієї особи; { Абзац дев'ятий частини
першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 145-VI
( 145-17 ) від 18.03.2008 }
імітувати або копіювати текст, зображення, музичні чи звукові
ефекти, що застосовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не
передбачено законами України у сфері інтелектуальної власності;
рекламувати послуги, пов'язані з концертною, гастрольною,
гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без
інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями
музичних творів. Ця інформація повинна займати на афішах, інших
рекламних засобах щодо конкретної послуги не менше 5 відсотків
загальної площі, обсягу всієї реклами;
розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно- і
телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства,
порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності.
Анонси фільмів, які мають обмеження щодо глядацької аудиторії,
розміщуються лише у час, відведений для показу таких фільмів.
2. Розповсюджувачі реклами не можуть поширювати рекламу, якщо
відповідно до законодавства види діяльності або товари, що
рекламуються, підлягають обов'язковій сертифікації або їх
виробництво чи реалізація вимагає наявності відповідних дозволу,
ліцензії, а рекламодавець не надав розповсюджувачу реклами копії
таких сертифіката, дозволу, ліцензії, засвідчених у встановленому
порядку.{ Частина друга статті 8 в редакції Закону N 145-VI ( 145-17 ) від
18.03.2008 }
3. Реклама про проведення конкурсів, лотерей, розіграшів
призів, заходів рекламного характеру тощо повинна містити
інформацію про строки та місце проведення цих заходів та вказувати
інформаційне джерело, з якого можна дізнатися про умови та місце
проведення цих заходів.
Інформація про будь-які зміни умов, місця та строків
проведення конкурсів, лотерей, розіграшів призів, заходів
рекламного характеру тощо має подаватися у тому самому порядку, в
якому вона була розповсюджена.{ Частина третя статті 8 в редакції Закону N 145-VI ( 145-17 ) від
18.03.2008 }
{ Частину четверту статті 8 виключено на підставі Закону
N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008 }
5. Реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна
містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін
на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки
до попередньої ціни реалізації товару.{ Частина п'ята статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008 }
6. Гучність звуку реклами, що транслюється по телебаченню і
радіо, не повинна перевищувати гучність звуку поточної програми,
передачі.
7. Розміщення інформації про виробника товару та/або товар у
місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому
числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а
також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не
вважається рекламою.{ Частина сьома статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008 }
Стаття 9. Ідентифікація реклами
1. Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації,
незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її
можна було ідентифікувати як рекламу.
2. Реклама у теле- і радіопередачах, програмах повинна бути
чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і
наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів,
титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням
слова "реклама".
3. Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому
привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує
або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів)
щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під
рубрикою "Реклама" чи "На правах реклами".
4. Логотип телерадіоорганізації, яка здійснює трансляцію
програм, передач, не вважається рекламою.
5. Прихована реклама забороняється.
6. Вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване
найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій
особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого
найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній
поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на
зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або
на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі
приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
{ Статтю 9 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 145-VI
( 145-17 ) від 18.03.2008 }
Стаття 10. Недобросовісна реклама
1. Недобросовісна реклама забороняється.
2. Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна
особа.
3. Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають
органи державної влади, визначені у статті 26 цього Закону.
Стаття 11. Порівняльна реклама
1. Відносини, які виникають у зв'язку з порівняльною
рекламою, регулюються законодавством України про захист від
недобросовісної конкуренції.
2. Відповідальність за неправомірне порівняння в рекламі несе
рекламодавець.
3. Рішення щодо визнання порівняння в рекламі неправомірним
приймають органи державної влади, визначені у статті 26 цього
Закону.
Стаття 12. Соціальна реклама
1. Рекламодавцем соціальної реклами може бути будь-яка особа.
2. Соціальна реклама не повинна містити посилань на
конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця (за
винятком випадків, коли рекламодавцем є громадська організація),
на об'єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику
товару або рекламодавцю соціальної реклами.{ Частина друга статті 12 в редакції Закону N 145-VI ( 145-17 )
від 18.03.2008 }
3. На осіб, які безоплатно виробляють і розповсюджують
соціальну рекламу, та на осіб, які передають свої майно і кошти
іншим особам для виробництва і розповсюдження соціальної реклами,
поширюються пільги, передбачені законодавством України для
благодійної діяльності.
4. Засоби масової інформації - розповсюджувачі реклами,
діяльність яких повністю або частково фінансується з державного
або місцевих бюджетів, зобов'язані розміщувати соціальну рекламу
органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
громадських організацій безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків
ефірного часу, друкованої площі, відведених для реклами.
5. Засоби масової інформації - розповсюджувачі реклами, що
повністю або частково фінансуються з державного або місцевих
бюджетів, зобов'язані надавати пільги при розміщенні соціальної
реклами, замовником якої є заклади освіти, культури, охорони
здоров'я, які утримуються за рахунок державного або місцевих
бюджетів, а також благодійні організації.
6. Податок з реклами під час оплати послуг за розміщення
соціальної реклами встановлюється згідно з Декретом Кабінету
Міністрів України "Про місцеві податки і збори" ( 56-93 ).{ Статтю 12 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 145-VI
( 145-17 ) від 18.03.2008 }
Стаття 13. Реклама на телебаченні і радіо
1. Час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати
15 відсотків, а впродовж виборчого процесу - 20 відсотків
фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної доби
телерадіоорганізацією будь-якої форми власності. Це положення не
поширюється на спеціалізовані рекламні канали мовлення. Час,
відведений на політичну рекламу впродовж виборчого процесу на
спеціалізованих рекламних каналах, не може перевищувати 20
відсотків фактичного обсягу мовлення протягом кожної години
мовлення.( Частина перша статті 13 в редакції Закону N 3099-IV ( 3099-15 )
від 17.11.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3253-IV
( 3253-15 ) від 21.12.2005 )
2. Частка реклами протягом кожної астрономічної години
фактичного мовлення не повинна перевищувати 20 відсотків, а
впродовж виборчого процесу - 25 відсотків.( Частина друга статті 13 в редакції Закону N 3253-IV ( 3253-15 )
від 21.12.2005 )
3. Реклама повинна розміщуватися у перервах між програмами,
передачами.
При виконанні умов, викладених у частині п'ятій цієї статті,
реклама може бути розміщена під час трансляції програми, передачі
таким чином, щоб не завдати шкоди цілісності та змісту програми,
передачі та правам їх власників.
4. Забороняється переривати з метою розміщення реклами
трансляції сесій Верховної Ради України, сесій Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, офіційних державних заходів і
церемоній, виступів Президента України, Голови Верховної Ради
України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду
України, Голови Верховного Суду України, народних депутатів
України, членів Уряду України, а також трансляції релігійних
служб, програм, передач для дітей та програм, передач новин.
5. Трансляція концертно-видовищних програм, передач може
перериватися рекламою за умови, що між рекламними вставками
програма, передача триває не менше 30 хвилин.
Реклама під час трансляції спортивних програм, передач
розміщується в перервах між їх частинами.
Під час трансляції кіно- і телефільмів реклама розміщується
перед початком фільму та/або після закінчення фільму.
Трансляція кіно- і телефільмів, за умови їх тривалості до 42
хвилин, не може перериватися рекламою або будь-яким редакційним,
авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи анонси програм,
передач).
Трансляція кіно- і телефільмів, за умови їх тривалості від 42
до 70 хвилин, може перериватися рекламою або будь-яким
редакційним, авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи
анонси програм, передач) один раз, за умови їх тривалості від 70
до 90 хвилин - два рази. Трансляція кіно- і телефільмів тривалістю
понад 90 хвилин може перериватися рекламою або будь-яким
редакційним, авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи
анонси програм, передач) кожні 30 хвилин за умови, що після
останньої перерви фільм продовжується не менше 20 хвилин включно.
6. Для цілей цієї статті не вважаються рекламою:
оприлюднення, виголошення у програмі, передачі імені,
найменування спонсора, об'єктів права інтелектуальної власності,
що йому належать;
трансляція соціальної реклами, якщо вона розповсюджується
телерадіоорганізацією безкоштовно;
анонси власних програм, передач телерадіоорганізації.
7. Відповідальність за виконання вимог щодо порядку
розміщення та розповсюдження реклами у програмах, передачах несе
телерадіоорганізація.
8. Ведучим, дикторам та іншим учасникам інформаційних та
інформаційно-аналітичних програм, передач забороняється наводити
споживчі властивості товару та/або вказувати банківські рахунки,
контактні телефони, місцезнаходження виробника товару, ціну
товару.
9. Трансляція (ретрансляція) реклами, яка міститься у
програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій, що
транслюються (ретранслюються) на територію України, дозволяється
лише у разі, якщо за трансляцію (ретрансляцію) такої реклами
сплачено юридичній особі України, незалежно від способу здійснення
такої трансляції (ретрансляції).
Забороняється розміщення провайдерами програмної послуги
реклами у програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій.
{ Частину дев'яту статті 13 доповнено абзацом другим згідно із
Законом N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008 }
Стаття 14. Реклама у друкованих засобах масової інформації
1. Обсяг реклами у друкованих засобах масової інформації
визначається ними самостійно. Друковані засоби масової інформації,
що розповсюджуються за передплатою, зобов'язані в умовах
передплати зазначати кількість реклами в загальному обсязі
видання.( Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3099-IV ( 3099-15 ) від 17.11.2005 )
2. Друкована площа, відведена на політичну рекламу впродовж
виборчого процесу в друкованих засобах масової інформації, у тому
числі рекламних, не може перевищувати 20 відсотків обсягу
друкованої площі кожного номера видання чи додатка до нього. Це
обмеження не поширюється на друковані засоби масової інформації,
засновниками яких є політичні партії.( Статтю 14 доповнено частиною другою згідно із Законом N 3099-IV
( 3099-15 ) від 17.11.2005 )
Стаття 15. Реклама послуг, що надаються з використаннямелектрозв'язку
1. Реклама послуг, що надаються з використанням
електрозв'язку, в тому числі телефонного, при розповсюдженні її в
рекламних засобах має містити точну інформацію про:
зміст рекламованої послуги;
вартість рекламованої послуги;
вікові та інші обмеження, встановлені законодавством і
виробником послуги щодо кола споживачів рекламованої послуги;
платне чи безоплатне використання каналу телефонного зв'язку
при наданні рекламованої послуги і вартість однієї хвилини
телефонного зв'язку при отриманні послуги у відповідному регіоні;
повне ім'я, найменування, адресу надавача рекламованої
послуги.
Ця інформація подається шрифтом не менше половини розміру
шрифту, яким подано номер телефону, що використовується для
надання рекламованої послуги.
2. Забороняється розповсюдження реклами з використанням
телексного або факсимільного зв'язку.
3. Забороняється використовувати для розповсюдження реклами
безплатні номери телефонів: міліції, швидкої медичної допомоги,
пожежної охорони та інших аварійних служб.
Стаття 16. Зовнішня реклама
1. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах
провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими
органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку,
встановленому цими органами на підставі типових правил
( 2067-2003-п ), що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у
форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах
розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів
(осіб).
Розміщення зовнішньої реклами на територіях та об'єктах поза
населеними пунктами провадиться лише за згодою їх власників або
уповноважених ними органів (осіб).
Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.
2. Зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:
розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із
забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть,
пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування
та не відтворювати зображення дорожніх знаків;
освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати
учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири
житлових будинків;
фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над
поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені;
опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж
проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню
розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки
до 2 метрів від поверхні землі;
нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою
частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен
розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні
дорожнього покриття;
у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями
будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну
з фасадами будівель або огорожами лінію.
3. Забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами:
на пішохідних доріжках та алеях;
у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні
дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі
краю проїжджої частини;
поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від
краю проїжджої частини.
4. Розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках та в межах зон
охорони пам'яток національного або місцевого значення, в межах
об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з
центральними або місцевими органами виконавчої влади у сфері
охорони культурної спадщини.
5. Перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої
реклами, встановлений цим Законом, є вичерпним.
Стаття 17. Внутрішня реклама
1. Розміщення внутрішньої реклами погоджується лише з
власником місця її розташування або з уповноваженою ним особою.
При погодженні розміщення внутрішньої реклами втручання у форму та
зміст реклами забороняється.{ Частина перша статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008 }
2. Забороняється розміщення внутрішньої реклами у приміщеннях
органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
дошкільних навчальних закладах, середніх загальноосвітніх школах
та спеціалізованих загальноосвітніх закладах освіти.
Ця заборона не поширюється на соціальну рекламу.
Стаття 18. Реклама на транспорті
1. Розміщення реклами на транспорті погоджується лише з
власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами
(особами). При погодженні розміщення реклами на транспорті
втручання у форму та зміст реклами забороняється.
2. Розміщення реклами на транспорті повинно відповідати
вимогам безпеки та правил дорожнього руху.
3. За умови розміщення реклами на транспорті з дотриманням
вимог безпеки і правил дорожнього руху забороняється вимагати від
власників транспортних засобів отримання дозволів, погоджень,
інших документів щодо розміщення реклами.
4. Забороняється розміщення на транспортних засобах:
реклами, яка повторює чи імітує кольорографічні схеми
спеціальних та оперативних транспортних засобів;
реклами із нанесенням світлоповертаючих матеріалів;
реклами, яка супроводжується звуковими чи світловими
сигналами.
Забороняється розміщувати рекламу на скляних (прозорих)
поверхнях транспортних засобів, за винятком випадків, коли для
цього використовуються матеріали, які забезпечують безперешкодний
огляд з салону транспортного засобу.
5. Забороняється розповсюдження реклами через
радіотрансляційні або інші звукові мережі сповіщання пасажирів у
транспортних засобах громадського користування, на станціях
метрополітену, вокзалах, в портах та аеропортах, за винятком
розповсюдження соціальної реклами.
Стаття 19. Реклама під час демонстрування кіно-та відеофільмів
Забороняється переривати для реклами демонстрацію художніх і
документальних фільмів у кінотеатрах, відеосалонах та інших
місцях, де здійснюється публічний показ кіно-, відео-,
слайдфільмів.
Стаття 20. Реклама і діти
1. Забороняється реклама:
з використанням зображень дітей, які споживають або
використовують продукцію, призначену тільки для дорослих чи
заборонену законом для придбання або споживання неповнолітніми;
з інформацією, яка може підірвати авторитет батьків,
опікунів, піклувальників, педагогів та довіру до них дітей;
з вміщенням закликів до дітей придбати продукцію або
звернутися до третіх осіб з проханням зробити покупку;
з використанням зображень справжньої або іграшкової зброї,
вибухових пристроїв.
2. Реклама не повинна містити зображення дітей у небезпечних
ситуаціях чи за обставин, що у разі їх імітації можуть завдати
шкоди дітям або іншим особам, а також інформації, здатної
викликати зневажливе ставлення дітей до небезпечних для здоров'я і
життя ситуацій.
3. Реклама не повинна завдавати дітям моральної чи фізичної
шкоди, викликати у них відчуття неповноцінності.
4. Реклама не повинна вказувати на можливість придбання
рекламованого товару, розрахованого переважно на дітей, кожною
сім'єю без урахування можливостей її бюджету.
5. Реклама не повинна створювати у дітей враження, що
володіння рекламованою продукцією дає їм перевагу над іншими
дітьми.
Розділ IIIОСОБЛИВОСТІ РЕКЛАМУВАННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ ТОВАРУ
Стаття 21. Реклама лікарських засобів, медичної техніки,методів профілактики, діагностики, лікування
і реабілітації
1. Дозволяється реклама:
лише таких лікарських засобів, медичної техніки, методів
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, що в
установленому порядку дозволені спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я до
застосування в Україні;
лише таких лікарських засобів, які відпускаються без припису
(рецепту) лікаря, та лише таких медичної техніки, методів
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, застосування
яких не потребує спеціальних знань та підготовки.
2. Забороняється реклама лікарських засобів, які вживаються
та розповсюджуються тільки за приписом (рецептом) лікаря.
3. Забороняється реклама допінгових речовин та/або методів
для їх використання у спорті.
4. Реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна
містити:
об'єктивну інформацію про лікарський засіб і здійснюватися
так, щоб було зрозуміло, що наведене повідомлення є рекламою і що
рекламований товар є лікарським засобом;
вимогу про необхідність консультації з лікарем перед
застосуванням лікарського засобу; { Абзаци третій та четвертий
частини четвертої статті 21 замінено абзацом згідно із Законом
N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008 }
рекомендацію щодо обов'язкового ознайомлення з інструкцією до
застосування, що додається до лікарських засобів.
5. Реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації не може
містити посилань на терапевтичні ефекти стосовно захворювань, які
не піддаються або важко піддаються лікуванню.
6. У рекламі лікарських засобів, медичної техніки, методів
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації забороняється
розміщення:
відомостей, які можуть справляти враження, що за умови
вживання лікарського засобу чи застосування медичної техніки
консультація з фахівцем не є необхідною;
відомостей про те, що лікувальний ефект від вживання
лікарського засобу чи застосування медичної техніки є
гарантованим;
зображень зміни людського тіла або його частин внаслідок
хвороби, поранень;
тверджень, що сприяють виникненню або розвитку страху
захворіти або погіршити стан свого здоров'я через невикористання
лікарських засобів, медичної техніки та медичних послуг, що
рекламуються;
тверджень, що сприяють можливості самостійного встановлення
діагнозу для хвороб, патологічних станів людини та їх самостійного
лікування з використанням медичних товарів, що рекламуються;
посилань на лікарські засоби, медичну техніку, методи
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації як на найбільш
ефективні, найбільш безпечні, виняткові щодо відсутності побічних
ефектів;
порівнянь з іншими лікарськими засобами, медичною технікою,
методами профілактики, діагностики, лікування і реабілітації з
метою посилення рекламного ефекту;
посилань на конкретні випадки вдалого застосування лікарських
засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики,
лікування і реабілітації;
рекомендацій або посилань на рекомендації медичних
працівників, науковців, медичних закладів та організацій щодо
рекламованих товару чи послуги;
спеціальних виявлень подяки, вдячності, листів, уривків з них
із рекомендаціями, розповідями про застосування та результати дії
рекламованих товару чи послуги від окремих осіб;
зображень і згадок імен популярних людей, героїв кіно-, теле-
та анімаційних фільмів, авторитетних організацій;
інформації, що може вводити споживача в оману щодо складу,
походження, ефективності, патентної захищеності лікарського
засобу.
7. У рекламі лікарських засобів, медичної техніки, методів
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації забороняється
участь лікарів та інших професійних медичних працівників, а також
осіб, зовнішній вигляд яких імітує зовнішній вигляд лікарів.
8. Забороняється вміщувати в рекламі лікарських засобів
інформацію, яка дозволяє припустити, що лікарський засіб є
харчовим, косметичним чи іншим споживчим товаром або що
безпечність чи ефективність цього засобу обумовлена його природним
походженням.
9. У рекламі товарів та методів, що не належать до лікарських
засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики,
лікування і реабілітації забороняється посилання на те, що ці
товари мають лікувальні властивості, якщо такі властивості не
підтверджені у встановленому законодавством порядку спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони
здоров'я. { Частина дев'ята статті 21 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 1465-VI ( 1465-17 ) від 04.06.2009 }
10. Забороняється реклама проведення цілительства на масову
аудиторію. { Частина десята статті 21 в редакції Закону N 1033-V
( 1033-16 ) від 17.05.2007 }
11. Забороняється реклама нових методів профілактики,
діагностики, реабілітації та лікарських засобів, які знаходяться
на розгляді в установленому порядку, але ще не допущені до
застосування. { Частина одинадцята статті 21 в редакції Закону
N 1033-V ( 1033-16 ) від 17.05.2007 }
12. Реклама послуг народної медицини (цілительства) та осіб,
які їх надають, дозволяється лише за наявності відповідного
спеціального дозволу на заняття народною медициною
(цілительством), виданого Міністерством охорони здоров'я України
або уповноваженим ним органом, і повинна містити номер, дату
видачі зазначеного дозволу та назву органу, який його видав.
{ Статтю 21 доповнено частиною згідно із Законом N 1033-V
( 1033-16 ) від 17.05.2007 }
13. Положення цієї статті не поширюються на рекламу
лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики,
діагностики, лікування і реабілітації, яка розміщується у
спеціалізованих виданнях, призначених для медичних установ та
лікарів, а також яка розповсюджується на семінарах, конференціях,
симпозіумах з медичної тематики.
Стаття 22. Реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів,знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права
інтелектуальної власності, під якими випускаються
алкогольні напої та тютюнові вироби
1. Реклама тютюнових виробів, реклама знаків для товарів і
послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими
випускаються тютюнові вироби, забороняється:
на радіо та телебаченні;
на перших і останніх сторінках газет, на обкладинках журналів
та інших видань, в усіх виданнях для дітей та юнацтва, на
сторінках для дітей та юнацтва усіх друкованих видань;
в усіх друкованих засобах масової інформації (крім
спеціалізованих видань); { Набирає чинності з 1 січня 2010 року }
засобами внутрішньої реклами;
на транспорті;
за допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних
виставкових заходів тютюнових виробів);
засобами зовнішньої реклами. { Набирає чинності з 1 січня
2009 року }{ Частина перша статті 22 в редакції Закону N 145-VI ( 145-17 )
від 18.03.2008 }
2. Реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і
послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими
випускаються алкогольні напої, забороняється:
на радіо та телебаченні з 6 до 23 години;
на перших і останніх сторінках газет, на обкладинках журналів
та інших видань, в усіх виданнях для дітей та юнацтва, на
сторінках для дітей та юнацтва усіх друкованих видань;
в усіх друкованих засобах масової інформації (крім
спеціалізованих видань); { Набирає чинності з 1 січня 2010 року }
засобами внутрішньої реклами;
за допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних
виставкових заходів алкогольних напоїв);
на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів
загального користування та метрополітену;
засобами зовнішньої реклами. { Набирає чинності з 1 січня
2009 року }{ Частина друга статті 22 в редакції Закону N 145-VI ( 145-17 )
від 18.03.2008 }
3. Реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків
для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної
власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові
вироби:
забороняється на товарах та у друкованих виданнях,
призначених переважно для осіб віком до 18 років, або у
розрахованих на зазначених осіб частинах інших друкованих видань;
забороняється з використанням осіб віком до 18 років як
фотомоделей;
не повинна містити зображення процесу паління тютюнових
виробів або споживання алкогольних напоїв;
не може розташовуватися ближче ніж за 300 метрів прямої
видимості від території дитячих дошкільних закладів, середніх
загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, в яких
навчаються діти віком до 18 років;
не може формувати думку, що паління або вживання алкоголю є
важливим фактором досягнення успіху в спортивній, соціальній,
сексуальній або інших сферах життя;
не повинна створювати враження, що вживання алкогольних
напоїв чи паління тютюнових виробів сприятиме розв'язанню
особистих проблем;
не може формувати думку, що алкоголь чи тютюнові вироби мають
лікувальні якості або що вони є стимулюючими чи заспокійливими
засобами;
не повинна заохочувати до вживання алкогольних напоїв чи
тютюнопаління або негативно розцінювати факт утримування від
вживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв;
не може містити зображень лікарів та інших професійних
медичних працівників, а також осіб, зовнішній вигляд яких імітує
зовнішній вигляд лікарів;
{ Абзац одинадцятий частини третьої статті 22 виключено на
підставі Закону N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008 }
не повинна створювати враження, що більшість людей палить або
вживає алкогольні напої.
4. Спонсорування теле-, радіопередач, театрально-концертних,
спортивних та інших заходів з використанням знаків для товарів та
послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими
випускаються тютюнові вироби, забороняється.
Дозволяється спонсорування теле-, радіопередач,
театрально-концертних, спортивних та інших заходів з використанням
знаків для товарів та послуг, під якими випускаються алкогольні
напої.
5. Реклама тютюнових виробів повинна супроводжуватись
інформацією про кількісний вміст у димі однієї сигарети смоли та
нікотину.
6. Забороняються такі види діяльності з рекламування
алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і
послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими
випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби:
спонсорування заходів, призначених переважно для осіб віком
до 18 років, з використанням знаків для товарів та послуг, інших
об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються
тютюнові вироби та алкогольні напої;
розповсюдження та продаж будь-яких товарів з використанням
знаків для товарів та послуг, інших об'єктів права інтелектуальної
власності, під якими випускаються тютюнові вироби та алкогольні
напої, особам віком до 18 років.
7. Реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв, а також
знаків для товарів та послуг, інших об'єктів права інтелектуальної
власності, під якими випускаються дані вироби та напої, повинна
супроводжуватися текстами попередження такого змісту: "Куріння
може викликати захворювання на рак", "Надмірне споживання алкоголю
шкідливе для вашого здоров'я". Кожному попередженню має бути
відведено не менше 15 відсотків площі (обсягу) всієї реклами.
Колір тексту попередження має бути чорним, а колір фону
попередження - білим.
Текст попередження в зовнішній рекламі та рекламі в
друкованих засобах масової інформації має розміщуватися
горизонтально, внизу рекламного зображення.{ Частина сьома статті 22 в редакції Закону N 145-VI ( 145-17 )
від 18.03.2008 }
8. Рекламодавці алкогольних напоїв та тютюнових виробів
зобов'язані у порядку, передбаченому законами України,
спрямовувати на виробництво та розповсюдження соціальної реклами
щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем не менше 5
відсотків коштів, витрачених ними на розповсюдження реклами
тютюнових виробів та алкогольних напоїв у межах України.
Розпорядники цих коштів щоквартально оприлюднюють звіт щодо їх
використання.
9. Реклама алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пива
та/або напоїв, що виготовляються на його основі, знаків для
товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності,
під якими випускаються алкогольні напої, тютюнові вироби, пиво
та/або напої, що виготовляються на його основі, не повинна містити
зображення популярних осіб або пряме чи опосередковане схвалення
популярними особами паління або вживання алкоголю, пива та напоїв,
що виготовляються на його основі.{ Статтю 22 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом N 145-VI
( 145-17 ) від 18.03.2008 }
Стаття 23. Реклама зброї
1. Реклама зброї може здійснюватися тільки у відповідних
спеціалізованих виданнях щодо зброї, або безпосередньо у
приміщеннях торговельних закладів (підприємств), які реалізують
зброю, або на відповідних виставках (заходах).
2. Порядок рекламування бойової зброї, озброєнь і військової
техніки, а також зброї, яка відповідно до законодавства може
перебувати у власності осіб, встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 24. Реклама послуг, пов'язаних із залученням коштівнаселення
1. Реклама послуг (банківських, страхових, інвестиційних
тощо), пов'язаних із залученням коштів населення, або осіб, які їх
надають, дозволяється лише за наявності спеціального дозволу,
ліцензії, що підтверджує право на здійснення такого виду
діяльності. Така реклама повинна містити номер дозволу, ліцензії,
дату їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл,
ліцензію.
Це положення не застосовується у випадках, коли дається
тільки реклама знака для товарів і послуг, назви особи (без
реклами послуг).
2. У рекламі таких послуг або осіб, які їх здійснюють,
забороняється повідомляти розміри очікуваних дивідендів, а також
інформацію про майбутні прибутки, крім фактично виплачених за
підсумками не менш як одного року.
Стаття 25. Реклама цінних паперів
1. Рекламою цінних паперів визнається реклама про:
цінні папери, які емітуються та/або перебувають в обігу;
учасника ринку цінних паперів та його діяльність;
угоди з цінними паперами та/або умови цих угод.
Інформація, яка відповідно до законодавства про цінні папери
та нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку підлягає обов'язковому оприлюдненню, не вважається
рекламою цінних паперів. { Абзац п'ятий частини першої статті 25
із змінами, внесеними згідно із Законом N 145-VI ( 145-17 ) від
18.03.2008 }
2. Рекламодавцями реклами цінних паперів можуть бути лише
учасники ринку цінних паперів, передбачені Законом України
"Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ).
3. Реклама рекламодавців - учасників ринку цінних паперів має
містити відомості про наявність спеціального дозволу, ліцензії, що
підтверджує право на здійснення відповідного виду діяльності на
ринку цінних паперів, із зазначенням номера дозволу, ліцензії,
дати їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл,
ліцензію.
Це положення не застосовується у випадках, коли здійснюється
реклама знаків для товарів та послуг учасника ринку цінних паперів
без реклами послуг щодо цінних паперів.
4. Рекламодавцям реклами цінних паперів при замовленні її
виробництва та розповсюдження забороняється:
вказувати розмір доходу, який передбачається одержати за
цінними паперами, крім випадків, коли це необхідно вказувати
відповідно до вимог законодавства про цінні папери, та надавати
прогнози щодо зростання курсової вартості цінних паперів;
рекламувати цінні папери до публікації інформації про випуск
цінних паперів та їх реєстрацію відповідно до законодавства про
цінні папери та нормативно-правових актів Державної комісії з
цінних паперів та фондового ринку;
використовувати відомості, які відсутні в інформації про
емісію цінних паперів, що зареєстрована у Державній комісії з
цінних паперів та фондового ринку;
використовувати інформацію про доход за цінними паперами або
величину отриманого емітентом у минулому прибутку без вказівки на
те, що цей прибуток не є гарантією отримання доходів у
майбутньому. { Частину четверту статті 25 доповнено абзацом згідно
із Законом N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006 }
5. У разі, коли випуск цінних паперів визнано таким, що не
відбувся, емітент таких цінних паперів зобов'язаний припинити
розповсюдження реклами цих паперів у 3-денний термін з моменту
реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку
звіту про наслідки підписки на цінні папери.
Стаття 25-1. Реклама об'єктів будівництва
1. Реклама об'єктів будівництва з метою продажу житлових або
нежитлових приміщень, в тому числі пов'язаних із залученням коштів
населення, дозволяється лише за наявності ліцензії (дозволу) на
здійснення будівельної діяльності та дозволу на виконання
будівельних робіт на конкретному об'єкті, що рекламується. Така
реклама має містити номер ліцензії (дозволу), дату її видачі та
найменування органу, який видав цю ліцензію (дозвіл).{ Закон доповнено статтею 25-1 згідно із Законом N 800-VI
( 800-17 ) від 25.12.2008 }
Розділ IVКОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕКЛАМУ
Стаття 26. Контроль за дотриманням законодавства про рекламу
1. Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу
здійснюють у межах своїх повноважень:
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у
сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів
реклами; { Абзац другий частини першої статті 26 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008 }
Антимонопольний комітет України - щодо дотримання
законодавства про захист економічної конкуренції;
Національна рада України з питань телебачення і
радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;
Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних
паперів; { Частину першу статті 26 доповнено абзацом згідно із
Законом N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006 }
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо
реклами на фондовому ринку. { Частину першу статті 26 доповнено
абзацом згідно із Законом N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006 }
2. На вимогу органів державної влади, на які покладено
контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці,
виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати
документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а
також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень
щодо контролю. { Абзац перший частини другої статті 26 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008 }
Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців,
виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про
порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні
до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за
один день.
3. Рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час
розгляду питання про порушення цього Закону мають право:
бути присутніми на засіданні органу державної влади під час
розгляду питання про порушення ними цього Закону;
подавати необхідні документи, давати пояснення;
отримувати копію протоколу засідання та рішення органу
державної влади, прийнятого щодо них;
оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного органу державної
влади та його посадових осіб до суду. { Абзац п'ятий частини
третьої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 145-VI
( 145-17 ) від 18.03.2008 }
4. З метою координації діяльності суб'єктів рекламного ринку
Кабінет Міністрів України створює Раду з питань реклами, до складу
якої входять представники органів державної влади, об'єднань
громадян, об'єднань підприємств у галузі реклами. Члени цієї Ради
працюють у ній на громадських засадах.
Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавствапро рекламу
1. Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть
дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну
відповідальність відповідно до закону.
2. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу
несуть:
1) рекламодавці, винні:
у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої
заборонено законом;
у наданні недостовірної інформації виробнику реклами,
необхідної для виробництва реклами;
у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;
у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту
реклами;
у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама
розповсюджується ними самостійно;
2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при
виготовленні реклами;
3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого
законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
3. З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів
реклами і учасників рекламного ринку органи державної влади,
зазначені у статті 26 цього Закону, можуть звертатися до суду з
позовами про заборону відповідної реклами та її публічне
спростування.
4. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої
влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи
в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у
статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених
цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції
Антимонопольного комітету України та які регулюються
законодавством з питань авторського права та суміжних прав,
накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України, на:
рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини
другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості
розповсюдженої реклами;
виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2
частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості
виготовлення реклами;
розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених
пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної
вартості розповсюдження реклами. { Абзац четвертий частини
четвертої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1033-V ( 1033-16 ) від 17.05.2007 }
Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за
собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці
порушення розмірі.
5. Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з
договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених
(нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які
встановлені Законом України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ).
6. За неподання або подання завідомо недостовірної інформації
щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами
та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому
центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав
споживачів та його територіальним органам, необхідної для
здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на
рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами
накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
7. У разі неможливості встановлення вартості реклами,
розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців
та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав
споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
8. Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства
про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян приймається виключно спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав
споживачів.
9. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої
влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи
можуть вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що
уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду
щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та
розповсюджувачів реклами.
10. Антимонопольний комітет України накладає стягнення на
рекламодавців за порушення законодавства про захист від
недобросовісної конкуренції.
11. Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу
можуть бути оскаржені до суду.
12. Положення цієї статті не обмежують прав споживачів
реклами, яким було завдано шкоди недобросовісною та неправомірною
порівняльною рекламою, на відшкодування шкоди відповідно до
законодавства України.
Стаття 28. Публічне спростування недобросовісноїта неправомірної порівняльної реклами
1. Публічне спростування недобросовісної та неправомірної
порівняльної реклами здійснюється добровільно або за рішенням
суду.
2. Публічне спростування недобросовісної та неправомірної
порівняльної реклами здійснюється за рахунок винної особи.
3. Публічне спростування недобросовісної та неправомірної
порівняльної реклами здійснюється в такому ж порядку, в якому вона
була розміщена.
Стаття 29. Права об'єднань громадян, об'єднань підприємству галузі реклами
Об'єднання громадян та об'єднання підприємств у галузі
реклами мають право:
здійснювати незалежну експертизу реклами та
нормативно-правових актів з питань реклами щодо відповідності
вимогам законодавства України та давати відповідні рекомендації
рекламодавцям, виробникам і розповсюджувачам реклами;
звертатися до органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування з питань порушення законодавства про рекламу;
звертатися з позовом до суду в інтересах рекламодавців,
виробників та розповсюджувачів реклами у разі порушення їх прав,
передбачених законодавством;
представляти своїх членів в органах державної влади та
органах місцевого самоврядування.
Розділ VПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Частина дев'ята статті 13 набирає чинності з 1 січня
2005 року.
2. Частину першу статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України
від 21 січня 1993 року N 7-93 ( 7-93 ) "Про державне мито"
(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113, N 26,
ст. 281, N 49, ст. 459; 1994 р., N 28, ст. 241, N 29, ст. 257,
N 33, ст. 300; 1995 р., N 14, ст. 90; 1996 р., N 9, ст. 43, N 52,
ст. 306; 1997 р., N 9, ст. 70, N 18, ст. 131; 2000 р., N 19,
ст. 143, N 29, ст. 232, N 46, ст. 398, N 50, ст. 436; 2001 р.,
N 24, ст. 124; 2002 р., N 6, ст. 43, N 32, ст. 223; 2003 р.,
N 10-11, ст. 87, N 14, ст. 100) доповнити пунктом 46 такого
змісту:
"46) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої
влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні
органи - за позовами, з якими вони звертаються до суду у справах,
пов'язаних із порушенням законодавства про рекламу".
3. Кабінету Міністрів України:
до 1 жовтня 2003 року подати на розгляд Верховної Ради
України пропозиції щодо внесення змін до законів України, які
випливають із цього Закону;
до 1 січня 2004 року привести свої нормативно-правові акти у
відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними
органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у
відповідність із цим Законом;
розробити нормативно-правові акти, необхідність прийняття
яких передбачається цим Законом.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 3 липня 1996 року
