Закон № 3759-XII від 21.12.1993 Про телебачення і радіомовлення
Нормативні акти Закон Закон № 3759-XII від 21.12.1993 Про телебачення і радіомовлення

Закон № 3759-XII від 21.12.1993 Про телебачення і радіомовлення

Тип: Закон
Номер: 3759-XII
Дата: 21.12.1993
Видавник: Верховна Рада України
Редакція: 10.05.2008
Попередня
Пов'язані рішення 
                             
                             
                   З А К О Н   У К Р А Ї Н И

                 Про телебачення і радіомовлення

  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 10, ст. 43 )

  ( Вводиться в дію Постановою ВР
    N 3760-XII ( 3760-12 ) від 21.12.93, ВВР, 1994, N 10, ст. 44 )

  ( Із змінами, внесеними згідно із Законами
    N 75/95-ВР  від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85
    N 198/95-ВР від 02.06.95, ВВР, 1996, N  5, ст. 18
    N 70/97-ВР  від 14.02.97, ВВР, 1997, N 15, ст.115
    N 595/97-ВР від 22.10.97, ВВР, 1998, N  2, ст.  6
    N 196/98-ВР від 05.03.98, ВВР, 1998, N 34, ст.233
    N 193-XIV ( 193-14 ) від 20.10.98, ВВР, 1998, N 49, ст.302
    N 998-XIV ( 998-14 ) від 16.07.99, ВВР, 1999, N 41, ст.373
  N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213
  N 1709-III ( 1709-14 ) від 11.05.2000, ВВР, 2000, N 32, ст.257
  N 2680-III ( 2680-14 ) від 13.09.2001, ВВР, 2002, N  2, ст.5
  N 2921-III ( 2921-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст.114
  N   744-IV (  744-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.234
  N   762-IV (  762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247
  N   871-IV (  871-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 37, ст.303
  N  1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 13, ст.181
  N  1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238
  N  2810-IV ( 2810-15 ) від 06.09.2005, ВВР, 2005, N 49, ст.518
  N  3099-IV ( 3099-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.566
  N  3253-IV ( 3253-15 ) від 21.12.2005, ВВР, 2006, N 5-6, ст.75 )

 { В редакції Закону
  N 3317-IV ( 3317-15 ) від 12.01.2006, ВВР, 2006, N 18, ст.155 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
  N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008, ВВР, 2008, N 18, ст.197 }
 

     Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) та
Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ) регулює відносини,  що
виникають у сфері  телевізійного  та  радіомовлення  на  території
України,  визначає правові,  економічні,  соціальні, організаційні
умови їх функціонування,  спрямовані на реалізацію свободи  слова,
прав  громадян  на  отримання  повної,  достовірної та оперативної
інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

                          Р о з д і л  I

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термінів

     1. Для цілей цього Закону вживаються такі терміни:

     аудіовізуальна інформація - будь-які сигнали, що сприймаються
зоровими  і  слуховими  рецепторами  людини  та ідентифікуються як
повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб,
а  також  коментарі  (думки) про них,  що передаються за допомогою
зображень та звуків;

     аудіовізуальний твір  -  частина  телерадіопрограми,  яка   є
об'єктом авторського права,  має певну тривалість, авторську назву
і власну концепцію, складається з епізодів або цілісних авторських
творів,  поєднаних  між собою творчим задумом і зображувальними чи
звуковими  засобами  та  яка  є  результатом  спільної  діяльності
авторів, виконавців та виробників;

     аудіовізуальний (електронний)   засіб  масової  інформації  -
організація,  яка  надає  для   масового   приймання   споживачами
аудіовізуальну інформацію, передану у вигляді електричних сигналів
і прийняту за допомогою побутових електронних пристроїв;

     багатоканальна телемережа    (ефірна    або    кабельна)    -
телекомунікаційна  мережа загального користування,  призначена для
передавання    телерадіопрограм,    а    також    надання    інших
телекомунікаційних  і  мультимедійних  послуг,  здатна забезпечити
одночасну трансляцію більше ніж однієї  телерадіопрограми  і  може
інтегруватися  з  іншими  телекомунікаційними  мережами загального
користування;

     будинкова розподільна  мережа  -  телекомунікаційна   мережа,
призначена  для  спрямування  телерадіопрограм в окремі приміщення
(квартири) будинку,  яка є однією з внутрішніх комунікацій будинку
і не входить до складу багатоканальних телемереж;

     власний продукт  телерадіоорганізації - програми та передачі,
їх   частини,   які   повністю   або   частково   створені   та/чи
профінансовані телерадіоорганізацією;

     власник телерадіоорганізації  -  фізична  або юридична особа,
яка набула права власності на телерадіоорганізацію або  на  частку
її  статутного  фонду  шляхом  заснування  чи в інший передбачений
законодавством спосіб;

     громадські телерадіоорганізації -  телерадіоорганізації,  які
відповідно до закону є неприбутковими організаціями,  створеними з
метою задоволення інформаційних потреб територіальних громад;

     державні телерадіоорганізації - телерадіоорганізації,  які  є
державними підприємствами і засновані органами державної влади;

     ефірний час  -  проміжок  часу,  протягом якого відповідно до
ліцензії  на  мовлення  телерадіоорганізація  здійснює  трансляцію
(ретрансляцію) програм та передач;

     канал телевізійний  -  певна  смуга  частот,  призначена  для
потреб   телебачення   і   зазначена    у    Плані    використання
радіочастотного ресурсу України;

     канал мовлення   -   сукупність  технічних  засобів  мовлення
(кабельного,    оптичного,    радіозв'язку),    призначених    для
розповсюдження   теле-   та/чи   радіопрограм   на  територію,  що
визначається параметрами цих засобів,  які забезпечують трансляцію
в реальному часі однієї телерадіопрограми;

     канал мовлення  багатоканальної  телемережі - частина ресурсу
багатоканальної телемережі,  яка забезпечує трансляцію в реальному
часі однієї телерадіопрограми;

     комунальні телерадіоорганізації - створені органами місцевого
самоврядування за участі територіальної  громади  у  встановленому
законом порядку телерадіоорганізації,  не менше половини акцій або
часток статутного фонду яких перебувають у комунальній власності;

     конкурсна гарантія - встановлений Національною радою  України
з   питань   телебачення   і  радіомовлення  грошовий  внесок,  що
підтверджує наміри та зобов'язання учасника конкурсу на  отримання
ліцензії;

     ліцензія на  мовлення  -  документ  державного  зразка,  який
видається  Національною  радою  України  з  питань  телебачення  і
радіомовлення  та  засвідчує  право  ліцензіата відповідно до умов
ліцензії здійснювати мовлення,  використовувати  канали  мовлення,
мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж;

     ліцензія провайдера  програмної послуги - документ державного
зразка,  який  видається  Національною  радою  України  з   питань
телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата надавати
програмні  послуги   з   використанням   ресурсу   багатоканальних
телемереж;

     ліцензійні вимоги - кваліфікаційні,  організаційні, технічні,
технологічні,    фінансово-економічні,    особливі    вимоги    до
телерадіоорганізацій,  які  мають  на  меті  отримання ліцензії на
мовлення;

     ліцензіат (власник ліцензії) - юридична  або  фізична  особа,
якій Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення
видала відповідну ліцензію;

     ліцензування мовлення - видача,  продовження, переоформлення,
анулювання  ліцензій  на  мовлення,  внесення  змін до ліцензій на
мовлення,  видача  дублікатів  ліцензій   на   мовлення,   ведення
ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням
ліцензіатами ліцензійних умов і умов ліцензії, видача розпоряджень
про  усунення  порушень ліцензійних умов і умов ліцензії,  а також
розпоряджень  про  усунення   порушень   законодавства   у   сфері
ліцензування мовлення;

     логотип (фірмовий,   торговий  знак)  -  будь-яка  комбінація
позначень   (слова,   літери,   цифри,   зображувальні   елементи,
комбінації  кольорів),  які  придатні  для  вирізнення  програм чи
передач однієї телерадіоорганізації від іншої;

     мовлення (телерадіомовлення)  -   створення   (комплектування
та/або  пакетування)  і  розповсюдження програм,  пакетів програм,
передач з  використанням  технічних  засобів  телекомунікацій  для
публічного    приймання    за   допомогою   побутових   теле-   та
радіоприймачів  у  відкритий  спосіб  чи  за  абонентну  плату  на
договірних засадах;

     мовник (теле-   чи  радіо)  -  суб'єкт  господарювання,  який
створює (комплектує та/або пакетує) телевізійні  чи  радіопрограми
та  передачі і розповсюджує їх у відкритому або кодованому вигляді
за допомогою технічних засобів шляхом трансляції  та  ретрансляції
для приймання їх споживачами;

     мережа мовлення - сукупність визначених ліцензією на мовлення
каналів  мовлення,   телемереж,   радіочастот,   супутників,   які
використовуються мовником для розповсюдження теле- чи радіопрограм
та передач;

     національний аудіовізуальний  продукт  -  програми,   фільми,
аудіовізуальні  твори,  вироблені фізичними або юридичними особами
України;

     оператор багатоканальної телемережі - суб'єкт  господарювання
(юридична  або  фізична  особа),  який  здійснює обслуговування та
технічну експлуатацію  багатоканальної  телемережі  відповідно  до
вимог Закону України "Про телекомунікації" ( 1280-15 ),  без права
надання програмної (інформаційної) послуги;

     пакет програм  -  перелік  телерадіопрограм,  які   провайдер
програмної  послуги  пропонує  абонентам  на договірних засадах як
цілісну інформаційну послугу;

     передача (телерадіопередача) -  змістовно  завершена  частина
програми  (телерадіопрограми),  яка  має  відповідну назву,  обсяг
трансляції,  авторський знак,  може бути використана незалежно від
інших  частин  програми  і розглядається як цілісний інформаційний
продукт;

     провайдер програмної послуги - суб'єкт  господарювання,  який
на підставі ліцензії,  виданої Національною радою України з питань
телебачення  та  радіомовлення,  на   договірних   засадах   надає
абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для
передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж;

     проводова мережа   -    комплекс    поєднаних    у    єдиному
технологічному процесі споруд і технічних засобів, призначений для
трансляції однієї чи кількох  радіопрограм  у  штучному  закритому
середовищі (проводі);

     програма (телерадіопрограма)   -   поєднана   єдиною  творчою
концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну
назву   і  транслюється  телерадіоорганізацією  за  певною  сіткою
мовлення;

     програмна послуга   -   формування   пакетів    програм    та
забезпечення  абонентам  можливості  їх  перегляду  на  договірних
засадах;

     програмна концепція  мовлення  -  обов'язковий   додаток   до
ліцензії   на   мовлення,   яким  визначаються  основні  змістовні
характеристики мовлення відповідно до вимог цього Закону;

     пряма трансляція  -   безпосередня   трансляція   теле-   або
радіопередач без попереднього запису і монтажу;

     ретрансляція -  прийом  і  одночасна передача,  незалежно від
використаних    технічних    засобів,    повних    і     незмінних
телерадіопрограм   або   істотних   частин   таких   програм,  які
транслюються мовником;

     розклад мовлення телерадіоорганізацій -  відкрита  інформація
телерадіоорганізацій,  на яку не розповсюджується авторське право,
про послідовність виходу в ефір  та  хронометраж  телерадіопередач
протягом певного визначеного відрізку часу;

     сітка мовлення - документ, що містить перелік, послідовність,
назву,  час  виходу  в  ефір  теле-  чи  радіопрограм,  теле-   чи
радіопередач  і  відображає  основні  напрями програмної концепції
мовлення на конкретний період;

     система колективного  прийому  -  комплекс  обладнання,  який
забезпечує  в  межах  одного  будинку  можливість прийому теле- чи
радіопрограм  за  допомогою  побутових  приймальних  засобів   без
обмеження  можливості  у  виборі  програм,  без  права  наступного
розповсюдження цих програм та отримання абонентної плати;

     соціальне телерадіомовлення   -    передачі    чи    програми
освітнього,  навчального  та  довідкового характеру,  передачі для
сліпих, глухих,  людей з послабленим слухом,  а також  програми  і
передачі з проблем екологічного виховання;

     суб'єкт інформаційної   діяльності   -  юридичні  особи,  які
здійснюють  господарську  діяльність   у   сфері   телебачення   і
радіомовлення (телерадіоорганізації, провайдери програмної послуги
тощо);

     Суспільне телебачення    і    радіомовлення     України     -
організаційно-правова    форма    некомерційного   телебачення   і
радіомовлення,  засади діяльності якої визначено  Законом  України
"Про систему  Суспільного  телебачення  і  радіомовлення  України"
( 485/97-ВР );
 

     {  Абзац  сорок  третій статті 1 виключено на підставі Закону
N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008 }
 

     студія-виробник (незалежний      продюсер)      -     суб'єкт
господарювання, який   займається    створенням    (виготовленням)
фільмів, реклами, окремих теле- та/або радіопередач чи програм;

     суборенда каналу  мовлення - юридично оформлена або прихована
поступка  визначеного  ліцензією  на  мовлення   каналом   (часом)
мовлення   іншій   юридичній  або  фізичній  особі,  включаючи  не
передбачену  умовами  ліцензії  (програмною  концепцією  мовлення)
систематичну     ретрансляцію     програм    і    передач    інших
телерадіоорганізацій;

     телебачення - виробництво аудіовізуальних програм та  передач
або комплектування (пакетування) придбаних аудіовізуальних програм
та  передач  і  їх  поширення  незалежно  від  технічних   засобів
розповсюдження;

     телерадіоорганізація -    зареєстрована    у    встановленому
законодавством порядку юридична особа,  яка  на  підставі  виданої
Національною  радою  України  з питань телебачення і радіомовлення
ліцензії  на  мовлення  створює  або  комплектує   та/чи   пакетує
телерадіопрограми  і/або  передачі та розповсюджує їх за допомогою
технічних засобів мовлення;

     телерадіожурналіст -   штатний   або   позаштатний    творчий
працівник телерадіоорганізації,  який професійно збирає,  одержує,
створює і готує інформацію для розповсюдження;

     телерадіопрацівник -  штатний   або   позаштатний   працівник
телерадіоорганізації,   який   за   характером  своєї  професійної
діяльності та відповідно до посадових  обов'язків  бере  участь  у
створенні та розповсюдженні телерадіопрограм та передач;

     технічні засоби   мовлення   -   сукупність  радіоелектронних
засобів та технічних  пристроїв,  за  допомогою  яких  програми  і
передачі доводяться до споживачів;

     трансляція (телерадіотрансляція)  -  початкова передача,  яка
здійснюється  наземними  передавачами,  за  допомогою   кабельного
телебачення  або  супутниками  будь-якого  типу  в  кодованому або
відкритому вигляді телевізійних чи  радіопрограм,  що  приймаються
населенням;

     умови ліцензії - визначені ліцензією на мовлення та додатками
до   ліцензії    організаційні,    технологічні    та    змістовні
характеристики мовлення,     а    також    організаційно-технічні,
фінансові, інвестиційні зобов'язання організації-ліцензіата;

     універсальна програмна  послуга  -  обов'язкове  забезпечення
абонентам  можливості  перегляду  пакета  програм у складі програм
телерадіоорганізацій,  які  відповідно  до   ліцензій   здійснюють
наземне  ефірне  мовлення  на  території  розташування відповідної
багатоканальної  телемережі,  за  винятком  випадків  застосування
абонентами індивідуальних приймальних приладів або систем.

     Стаття 2. Сфера дії Закону

     1. Дія  цього  Закону поширюється на відносини між суб'єктами
діяльності в галузі  телебачення  і  радіомовлення  незалежно  від
їхньої форми власності, мети створення, виду статутної діяльності,
а також від способу розповсюдження  телерадіопрограм  та  передач,
розрахованих на масове приймання споживачами.

     2. Стосовно  організацій,  які знаходяться за межами країни і
діють  відповідно  до  законодавства  інших  держав,   цей   Закон
застосовується    виключно    в    частині   регулювання   порядку
розповсюдження їх програм і передач  на  території  України,  якщо
інше    не   передбачається   міжнародними   угодами,   згода   на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

     3. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що регулюють
засади створення і діяльності технологічних телемереж і проводових
мереж закритого типу та спеціального призначення,  не розрахованих
на масове приймання їхніх передач.

     Стаття 3. Законодавство про телебачення і радіомовлення

     1. Законодавство  України  про  телебачення  і  радіомовлення
складається з Конституції України ( 254к/96-ВР ),  Закону  України
"Про інформацію" ( 2657-12 ),  цього Закону,  законів України "Про
систему Суспільного   телебачення   і    радіомовлення    України"
( 485/97-ВР ),  "Про Національну раду України з питань телебачення
і радіомовлення" ( 538/97-ВР ), "Про телекомунікації" ( 1280-15 ),
"Про радіочастотний  ресурс  України"  (  1770-14  ),  міжнародних
договорів,  згода на обов'язковість яких  надана  Верховною  Радою
України.

     Стаття 4. Основні принципи державної політики у сфері
          телебачення і радіомовлення

     1. Держава    проводить    політику    протекціонізму    щодо
розповсюдження програм і передач вітчизняного виробництва.

     2. Держава    створює   умови   для   забезпечення   засобами
телерадіомовлення  культурних  та  інформаційних  потреб  громадян
України,  а  також  потреб  етнічних українців,  які проживають за
межами України.

     3. Держава  підтримує  об'єднання   суб'єктів   інформаційної
діяльності     в     галузі     телебачення     і    радіомовлення
(телерадіоорганізацій  та  провайдерів   програмної   послуги)   у
самоврядні організації.

     4. Держава  не  чинить перепон прямому прийому телевізійних і
радіопрограм та передач з  інших  країн,  які  транслюються  мовою
національної меншини або подібною до неї регіональною мовою.

     5. Держава  встановлює  дієві  обмеження  щодо  монополізації
телерадіоорганізацій промислово-фінансовими, політичними та іншими
групами   чи   окремими   особами,   а   також   гарантує   захист
телерадіоорганізацій від фінансового і політичного  тиску  з  боку
фінансово-політичних  груп  та  органів  державної влади і органів
місцевого самоврядування.

     6. Держава гарантує реалізацію прав на інформацію,  на вільне
і відкрите обговорення суспільно важливих проблем із застосуванням
телебачення і радіомовлення.

     7. Держава всіма можливими законними засобами не  допускає  в
інформаційних    та    інших   телерадіопрограмах   систематичного
цілеспрямованого  безпідставного  загострення  уваги   на   війні,
насильстві  і жорстокості,  розпалюванні расової,  національної та
релігійної ворожнечі або позитивного їх подання  (трактування),  а
також  забезпечує  ідеологічний  і  політичний  плюралізм  у сфері
аудіовізуальних засобів масової інформації.

     8. Держава законодавчо визначає органи влади,  які здійснюють
реєстраційні  та регулюючі функції у галузі телерадіомовлення і не
допускає створення нових чи наділення існуючих  державних  органів
тотожними   або  дублюючими  повноваженнями  щодо  аудіовізуальних
засобів масової інформації.

     9. Не допускається подвійне ліцензування одного й того ж виду
діяльності в галузі телебачення і радіомовлення.

     Стаття 5. Гарантії свободи діяльності телерадіоорганізацій

     1. Цензура   інформаційної   діяльності  телерадіоорганізації
забороняється.

     2. Телерадіоорганізація  є  незалежною  у  визначенні  змісту
програм та передач.

     3. Не  вмотивоване  законодавством  України втручання органів
державної влади чи органів місцевого  самоврядування,  громадських
чи релігійних об'єднань, їх посадових осіб чи працівників, а також
власників у сферу професійної діяльності  телерадіоорганізацій  не
допускається.

     Стаття 6. Неприпустимість зловживання свободою діяльності
          телерадіоорганізацій

     1. Телерадіоорганізації в  інформаційних  блоках  зобов'язані
подавати  інформацію  про  офіційно оприлюднену у будь-який спосіб
позицію всіх представлених в органах влади політичних сил.

     2. Не допускається використання телерадіоорганізацій для:

     поширення відомостей,  що становлять державну  таємницю,  або
іншої інформації, яка охороняється законом;

     закликів до насильницької зміни конституційного ладу України;

     закликів до   розв'язування  війни,  агресивних  дій  або  їх
пропаганди;

     необґрунтованого показу насильства;

     пропаганди винятковості,  зверхності або неповноцінності осіб
за  ознаками  їх релігійних переконань,  ідеології,  належності до
тієї чи іншої нації  або  раси,  фізичного  або  майнового  стану,
соціального походження;

     трансляції програм  або  їх відеосюжетів,  які можуть завдати
шкоди  фізичному,  психічному  чи  моральному  розвитку  дітей  та
підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися;

     розповсюдження і   реклами   порнографічних   матеріалів   та
предметів;

     пропаганди наркотичних  засобів,   психотропних   речовин   з
будь-якою метою їх застосування;

     поширення інформації,  яка  порушує законні права та інтереси
фізичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи;

     здійснення інших  вчинків,  за  якими  наступає   кримінальна
відповідальність.

     3. Забороняється  використання  у  програмах  та передачах на
телебаченні  і  радіо  прихованих  вставок,   які   впливають   на
підсвідомість  людини  та/або  чинять  шкідливий  вплив на стан їх
здоров'я.

     4. Дані про кожну індивідуальну програму  чи  передачу  мають
містити ім'я автора чи авторів, назву і адресу виробника програми.

     5. Відповідальність за зміст програм та передач несе керівник
телерадіоорганізації або автор (автори) програми та/чи передачі.

     6. У   випадках,   передбачених    законодавством    України,
відповідальність за зміст окремих передач можуть нести інші особи.

     Стаття 7. Державне управління та регулювання у сфері
          телерадіомовлення

     1. Верховна Рада  України  визначає  державну  політику  щодо
телебачення  і  радіомовлення,  законодавчі  основи її реалізації,
гарантії соціального і правового захисту працівників цієї сфери.

     2. Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію  державної
політики  щодо  телебачення і радіомовлення,  координує діяльність
міністерств та  інших  центральних  органів  державної  виконавчої
влади у цій сфері.

     3. Єдиним  органом  державного регулювання діяльності у сфері
телебачення і радіомовлення незалежно від  способу  розповсюдження
телерадіопрограм  і  передач  є  Національна рада України з питань
телебачення  і  радіомовлення  (далі   -   Національна   рада)   -
спеціальний конституційний, постійно діючий позавідомчий державний
орган.

     4. Правові   засади   формування   та   діяльності,   статус,
компетенція, повноваження, функції Національної ради та порядок їх
здійснення визначаються  Законом  України  "Про  Національну  раду
України з питань телебачення і радіомовлення" ( 538/97-ВР ).

     5. Державне регулювання національного телерадіоінформаційного
простору  здійснюється  відповідно до Плану розвитку національного
телерадіоінформаційного  простору,  який  розробляє  і  затверджує
Національна рада згідно з визначеними законами України принципами,
завданнями та пріоритетами.

     6. Повноваження  інших  органів  державної  влади  та органів
місцевого  самоврядування  у  сфері  телебачення  і  радіомовлення
визначаються    законодавством    України    про   телебачення   і
радіомовлення.

     Стаття 8. Захист економічної конкуренції у сфері
          телерадіомовлення

     1. Норми  цього  Закону,  а також правових актів,  виданих на
його виконання,  не можуть трактуватися як обмеження вимог  Закону
України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ). Зокрема,
жодна фізична або юридична  особа  не  має  права  контролювати  у
будь-який  спосіб  через  вплив на формування управлінських та/або
наглядових  органів  телерадіоорганізацій  більше   35   відсотків
загальних        обсягів        відповідного       територіального
телерадіоінформаційного     ринку     -     загальнонаціонального,
регіонального або місцевого.

     2. Контроль    за    дотриманням   суб'єктами   інформаційної
діяльності законодавства про  захист  економічної  конкуренції  та
недопущення ними недобросовісної конкуренції здійснюють відповідно
до своїх повноважень органи Антимонопольного комітету України.

     3. Один суб'єкт господарювання може мати лише  одну  ліцензію
на  наземне  ефірне  мовлення  у  кожному територіальному сегменті
телерадіоінформаційного  ринку  -  загальнонаціональному  (на  всю
територію  України),  регіональному (на окремий регіон,  область),
місцевому (на окремий населений пункт або групу населених пунктів,
що можуть розглядатися як компактне територіальне утворення).

     4. Забороняється  застосування демпінгових тарифів на рекламу
та надання послуг.

     5. Інші  обмеження  щодо  економічної  конкуренції  у   сфері
телерадіомовлення  встановлюються  антимонопольним  законодавством
України.

     Стаття 9. Захист інтересів держави та національного
          телерадіовиробництва

     1. У  загальному  обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації
не менше 50 відсотків має становити  національний  аудіовізуальний
продукт або музичні твори українських авторів чи виконавців.

     2. При  проведенні  конкурсів  на видачу ліцензії на мовлення
Національна рада керується необхідністю забезпечення інформаційних
потреб громадян, захисту інтересів держави, національних мовників,
розвитку національної бази телебачення і радіомовлення. Виходячи з
цих  пріоритетів  Національна  рада  визначає на конкурсних умовах
відповідні вимоги до програмної концепції мовлення.

     Стаття 10. Вживання мов в інформаційній діяльності
           телерадіоорганізацій

     1. Телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою.

     2. Мовлення  на  певні регіони може здійснюватися також мовою
національних меншин, що компактно проживають на даній території.

     3. Якщо мова оригіналу (або дублювання)  фільму  та/чи  іншої
програми  (передачі) не є українською,  такі фільми та/чи програми
(передачі) транслюються за умови звукового дублювання їх державною
мовою.

     4. Для  загальнонаціонального  мовлення частка ефірного часу,
коли мовлення ведеться українською мовою,  має становити не  менше
75 відсотків загального обсягу добового мовлення.

     5. Мовлення  на  зарубіжну  аудиторію  ведеться українською і
відповідною іноземною мовами.

     6. Мова  (мови)  програм  та   передач   телерадіоорганізації
визначається (визначаються) умовами ліцензії на мовлення.

     7. Для  забезпечення  діяльності багатоканальних телемереж ці
норми застосовуються в  частині  ретрансляції  програм  і  передач
суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію Національної ради.

                          Р о з д і л  II

              СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ І
       РАДІОМОВЛЕННЯ. ЗАСНУВАННЯ, ФІНАНСУВАННЯ ТА
     МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙ

     Стаття 11. Структура національного телебачення і
           радіомовлення України

     1. Структуру  національного   телебачення   і   радіомовлення
України  становлять:  державні та комунальні телерадіоорганізації,
система Суспільного телебачення і радіомовлення України, приватні,
незалежно  від способу розповсюдження програм,  громадські та інші
телерадіоорганізації,  засновані відповідно до вимог законодавства
України.

     Стаття 12. Заснування телерадіоорганізацій та вимоги до їх
           установчих і статутних документів

     1. Право  на  заснування  телерадіоорганізацій  як  суб'єктів
господарювання  в  Україні  належить  юридичним  особам України та
громадянам України, не обмеженим у цивільній дієздатності.

     2. В Україні забороняється заснування телерадіоорганізацій:

     органами державної    влади     та     органами     місцевого
самоврядування,  якщо  рішення  про їх створення або положення про
них не передбачає повноважень засновувати телерадіоорганізації;

     юридичними особами,  статутні документи яких не  передбачають
можливість створення телерадіоорганізацій;

     іноземними юридичними  і  фізичними  особами  та  особами без
громадянства;

     політичними партіями,       профспілковими,       релігійними
організаціями та юридичними особами, яких вони заснували;

     громадянами, які  за  вироком  суду  відбувають  покарання  у
місцях позбавлення волі або визнані судом недієздатними.

     3. Участь  іноземних  фізичних   та/чи   юридичних   осіб   у
статутному  фонді  телерадіоорганізацій  регулюється Господарським
кодексом України ( 436-15 ).

     4. Установчі    та/або    статутні     документи     суб'єкта
господарювання,  який  має  ліцензію  на мовлення або претендує на
отримання такої ліцензії,  мають передбачати  створення  у  складі
органів    його   управління   спеціального   наглядового   органу
(редакційної ради  тощо),  половина  складу  якого   призначається
засновниками   або  власниками  телерадіоорганізації,  а  половина
обирається творчим колективом телерадіоорганізації.

     5. Недотримання визначених цією статтею вимог є підставою для
недопущення відповідної телерадіоорганізації до конкурсу на видачу
ліцензії на мовлення,  відмови їй у видачі та продовженні ліцензії
на мовлення.

     Стаття 13. Державні телерадіоорганізації

     1. Порядок створення державних телерадіоорганізацій,  порядок
призначення  їх  керівників,  формування  керівних  та  наглядових
органів визначаються законами України.

     2. Державні телерадіоорганізації можуть створюватися органами
державної влади відповідно до їх функцій та повноважень.  Державні
телерадіоорганізації є державними підприємствами.

     3. У своїй діяльності державні телерадіоорганізації керуються
Конституцією України  (  254к/96-ВР   ),   законами   України   та
реалізують основні завдання, визначені цим Законом.

     4. Основними завданнями державних телерадіоорганізацій є:

     а) оперативне  інформування  телеглядачів і радіослухачів про
суспільно-політичні та інші події в Україні  і  за  кордоном,  про
надзвичайні  події  та  ситуації,  що  становлять загрозу життю чи
здоров'ю   населення,    оприлюднення    офіційних    повідомлень,
роз'яснення  рішень  органів  державної влади та органів місцевого
самоврядування;

     б) створення та розповсюдження  економічних,  публіцистичних,
культурно-освітніх,   медико-гігієнічних,   художніх,  навчальних,
розважальних,  спортивних програм,  а також програм для  дітей  та
юнацтва;

     в) сприяння зміцненню міжнародних зв'язків України, зростанню
її авторитету у світі.

     5. Фінансування  державних  телерадіоорганізацій  за  рахунок
коштів   Державного  бюджету  України  здійснюється  тільки  через
державне замовлення у порядку та формах, визначених законодавством
України.

     6. Організаційно-правовий     статус    обласних    державних
телерадіокомпаній може бути змінений лише  на  статус  громадських
телерадіокомпаній.

     Стаття 14. Національна телекомпанія України та Національна
           радіокомпанія України

     1. Національна  телекомпанія  України  (НТКУ)  і  Національна
радіокомпанія України (НРКУ) є державними підприємствами.

     2. У   Національній   телекомпанії  України  та  Національній
радіокомпанії України діють громадські  ради,  до  кожної  з  яких
входять по 17 осіб.

     Персональний склад    громадських    рад    НТКУ    та   НРКУ
затверджується Верховною Радою  України:  9  осіб  -  за  поданням
депутатських  фракцій  у  Верховній  Раді  України,  4  особи - за
поданням  Президента  України   та   4   особи   -   за   поданням
загальнодержавних об'єднань громадян, що діють у сфері виробництва
і розповсюдження телерадіопрограм.

     Статус громадських рад НТКУ та  НРКУ  визначається  статутами
цих телерадіоорганізацій.

     3. Керівники    Національної    телекомпанії    України    та
Національної  радіокомпанії  України  призначаються  на  посаду  і
звільняються  з  посади  Президентом України за поданням Верховної
Ради України. Кандидатуру на посаду керівника НТКУ (НРКУ) визначає
і  вносить  до Верховної Ради України Громадська рада НТКУ (НРКУ).
Пропозицію  про  звільнення  з  посади  керівника  НТКУ  (НРКУ)  з
відповідним  обґрунтуванням  готує  та  вносить  до Верховної Ради
України Громадська рада НТКУ (НРКУ).

     4. Національна   телекомпанія    України    та    Національна
радіокомпанія  України  мають  свої  статути,  які  затверджуються
законом України.

     5. Національна   телекомпанія    України    та    Національна
радіокомпанія  України  реєструються  у відповідних територіальних
органах влади, мають свої печатки та є суб'єктами господарської та
інформаційної діяльності.

     6. Організаційно-правовий  статус  Національної  телекомпанії
України і Національної радіокомпанії України  може  бути  змінений
лише на статус Суспільного телебачення і радіомовлення.

     Стаття 15. Телерадіоорганізація Суспільного телерадіомовлення

     1. Порядок створення,  статус, діяльність, порядок формування
керівних  та  наглядових   органів   Суспільного   телебачення   і
радіомовлення  України  визначаються  Законом України "Про систему
Суспільного телебачення і радіомовлення України" ( 485/97-ВР ).

     Стаття 16. Комунальні телерадіоорганізації

     1. Комунальні        телерадіоорганізації         створюються
територіальними громадами.

     2. Рішення   про   створення   та   фінансування  комунальної
телерадіоорганізації  приймається  відповідним  органом  місцевого
самоврядування.

     Стаття 17. Приватні телерадіоорганізації

     1. Приватні телерадіоорганізації створюються фізичними та/або
юридичними особами у порядку,  визначеному цим Законом,  Цивільним
кодексом України  (  435-15  )  та  Господарським кодексом України
( 436-15 ).

     Стаття 18. Громадські телерадіоорганізації

     1. Громадські  телерадіоорганізації   створюються   фізичними
та/або юридичними особами з метою задоволення інформаційних потреб
територіальних  громад  у  порядку,   визначеному   цим   Законом,
Цивільним кодексом  України  (  435-15  ),  Господарським кодексом
України ( 436-15 ) та Законом України  "Про  об'єднання  громадян"
( 2460-12 ).

     2. Громадські  телерадіоорганізації  не мають права займатися
підприємницькою  діяльністю   і   здійснюють   лише   некомерційну
господарську діяльність.

     3. Громадські телерадіоорганізації мають статус неприбуткових
організацій.

     Стаття 19. Фінансування телерадіоорганізацій

     1. Джерелами  фінансування  телерадіоорганізацій  є  бюджетні
асигнування  на виконання державного замовлення,  абонентна плата,
кошти,  отримані від виробництва і трансляції  реклами,  створення
телерадіопрограм на замовлення,  іншої передбаченої законодавством
і  статутними   документами   комерційної   діяльності,   кредити,
інвестиції,    внески    засновників,    спонсорів,    благодійних
організацій.

     2. Забороняється   будь-яке    пряме    бюджетне    утримання
телерадіоорганізацій органами державної влади. Допускається оплата
за  рахунок  бюджетних  коштів   інформаційних   послуг,   наданих
телерадіоорганізаціями  органам  влади  та  управління  згідно  із
законодавством України.

     3. Забороняється   будь-яке    пряме    або    опосередковане
фінансування     телерадіоорганізацій     політичними    партіями,
професійними спілками, релігійними організаціями.

     4. Іноземні    інвестиції     як     джерело     фінансування
телерадіоорганізацій   допускаються   в   порядку,   встановленому
законодавством України та частиною третьою статті 12 цього Закону.

     5. Фінансування  Суспільного  телебачення   і   радіомовлення
України  здійснюється  відповідно  до  Закону України "Про систему
Суспільного телебачення і радіомовлення України" ( 485/97-ВР ).

     Стаття 20. Матеріально-технічна база телерадіоорганізації

     1. Матеріально-технічна   база    телерадіоорганізації,    що
забезпечує  виробництво телерадіопередач та програм і доведення їх
до споживачів,  може включати до свого  складу  будь-які  технічні
засоби  мовлення  та  розповсюдження,  сертифіковані  в  Україні в
установленому порядку.

     2. Технічні засоби мовлення,  створені (придбані, побудовані)
за  рахунок  державних  капіталовкладень,  можуть  бути  надані  в
користування   приватним   телерадіоорганізаціям    на    підставі
відповідних   ліцензій   на   мовлення  у  порядку,  передбаченому
законодавством України.

     3. Технічні  засоби  мовлення   можуть   бути   у   власності
телерадіоорганізацій  і  використовуватися для здійснення власного
мовлення.

                         Р о з д і л  III

     РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕЛЕРАДІОІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ,
     ЛІЦЕНЗУВАННЯ МОВЛЕННЯ ТА ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ'ЄКТІВ
           ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ГАЛУЗІ
              ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ

     Стаття 21. План розвитку національного
           телерадіоінформаційного простору

     1. План    розвитку   національного   телерадіоінформаційного
простору (далі - План розвитку) є нормативно-правовим  документом,
який розробляється Національною радою і затверджується її рішенням
відповідно до вимог  цього  Закону.  На  підставі  Плану  розвитку
Національна  рада  приймає  рішення  щодо  створення  та  розвитку
каналів мовлення,  мереж мовлення та телемереж,  які  передбачають
використання  радіочастотного ресурсу України,  визначає конкурсні
умови та оголошує конкурси  на  отримання  ліцензій  на  мовлення,
визначає   умови   ліцензій   на  мовлення,  яке  ліцензується  за
реєстраційним принципом.

     2. План розвитку складається з двох частин:

     а) Плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для
телебачення і радіомовлення;

     б) основних    вимог    щодо    змістовного   наповнення   та
співвідношення  форматів  мовлення  у  кожному  з   територіальних
сегментів телерадіоінформаційного простору.

     3. План  розвитку  та  будь-які зміни до нього затверджуються
рішенням Національної ради в порядку,  визначеному Законом України
"Про   Національну   раду   України   з   питань   телебачення   і
радіомовлення" ( 538/97-ВР ).

     4. План розвитку переглядається не рідше одного разу  на  рік
за результатами звіту Національної ради.

     5. Порядок   розробки   Плану   розвитку  та  змін  до  нього
визначається Національною радою.

     6. План розвитку та зміни до  нього  офіційно  оприлюднюються
Національною  радою  протягом  місяця з дня прийняття відповідного
рішення.

     Стаття 22. Створення і розвиток каналів мовлення, мереж
           мовлення та телемереж
 

     1. Канали   мовлення,  мережі  мовлення  та  телемережі,  які
передбачають   використання   радіочастотного   ресурсу   України,
створюються    та/або   територіально   змінюються   за   рішенням
Національної ради відповідно до Плану використання радіочастотного
ресурсу України та Плану розвитку.

     2. На підставі рішення про створення каналу мовлення,  мережі
мовлення   або   багатоканальної   телемережі,   яка    передбачає
використання  радіочастотного  ресурсу  України,  Національна рада
звертається до органів радіочастотного планування з  поданням  про
розробку     висновків     щодо     електромагнітної    сумісності
радіоелектронних засобів мовлення в порядку,  визначеному  Законом
України "Про  радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ),  і після
надання цих висновків оголошує відповідний конкурс  (конкурси)  на
отримання ліцензії (ліцензій) на мовлення.

     3. Технічну  розробку  каналу  мовлення  або  мережі мовлення
здійснює телерадіоорганізація,  яка отримала ліцензію на мовлення,
або  визначені  нею  суб'єкти  господарювання  відповідно до вимог
законодавства про телекомунікації  та  про  радіочастотний  ресурс
України.

     4. Порядок   технічної   розробки  багатоканальних  телемереж
забезпечується оператором багатоканальних телемереж відповідно  до
вимог законодавства про телекомунікації та радіочастотний ресурс.

     5. Національна   рада  сприяє  максимальному  територіальному
охопленню каналами,  мережами мовлення та  телемережами  кожної  з
територіальних  категорій.  Розширення каналів,  мереж мовлення та
телемереж у межах,  визначених ліцензією на мовлення  Національної
ради,  здійснюється на підставі заяви ліцензіата на позаконкурсних
засадах відповідно до Плану розвитку.

     6. Зміна територіальної категорії  каналу,  мережі  мовлення,
телемережі  потребує  повторного  ліцензування  мовлення  на цьому
каналі,  на цій мережі або на відповідних каналах  багатоканальної
телемережі відповідно до вимог цього Закону.

     7. Перехід від аналогового до цифрового мовлення здійснюється
відповідно до Плану розвитку.

     8. Національна рада сприяє запровадженню  цифрового  мовлення
та  відповідному  технологічному  переоснащенню  діючих каналів та
мереж мовлення.  Зміни умов ліцензії на мовлення при переході  від
аналогового  до  цифрового  мовлення  в частині змін технологічних
параметрів,  виду мовлення (переходу до багатоканального мовлення)
та  змін  програмної концепції мовлення здійснюються за визначеною
цим Законом процедурою переоформлення ліцензії на мовлення.

     9. У разі якщо ліцензіат  протягом  двох  місяців  з  моменту
готовності каналу або мережі до впровадження цифрового мовлення не
подав до Національної ради  відповідну  заяву  про  переоформлення
ліцензії,  Національна рада оголошує конкурс на отримання ліцензії
на  багатоканальне  мовлення.  При  цьому  за  чинним  ліцензіатом
залишається  право  мовлення  на  одному  з каналів нової цифрової
багатоканальної телемережі.

     10. Порядок користування радіочастотним ресурсом  для  потреб
телерадіомовлення,   забезпечення   електромагнітної   сумісності,
розміщення  і  експлуатації  радіоелектронних   засобів   мовлення
визначається Законом  України  "Про радіочастотний ресурс України"
( 1770-14 ).

     11. Кошти  на  розробку   висновків   щодо   електромагнітної
сумісності   радіоелектронних  засобів  мовлення,  необхідних  для
передбаченого  Планом  розвитку  створення  та  розвитку   каналів
мовлення,    мереж    мовлення   та   багатоканальних   телемереж,
передбачаються в  Державному  бюджеті  України  окремим  рядком  у
видатках Національної ради.

     12. Кількість  каналів,  мереж  мовлення  та  телемереж,  які
передбачають  використання  радіочастотного  ресурсу  України   по
кожній  територіальній  категорії,  враховуючи  також  мовлення  з
використанням  цифрових  технологій,   визначається   Національною
радою.

     13. Розробка  висновків  щодо можливості та умов користування
радіочастотним     ресурсом     України     телерадіоорганізаціями
здійснюється    визначеними   законом   органами   радіочастотного
планування лише за замовленням Національної ради.

     Стаття 23. Ліцензування мовлення

     1. Ліцензування мовлення здійснюється  виключно  Національною
радою відповідно до порядку та вимог,  встановлених цим Законом та
Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення
і радіомовлення" ( 538/97-ВР ).

     2. Ліцензування   мовлення   іноземних   телерадіоорганізацій
забороняється.

     3. Залежно   від   організаційно-технологічних   особливостей
розповсюдження  програм  Національна  рада  видає ліцензії на такі
види мовлення:

     супутникове;

     ефірне;

     кабельне;

     проводове;

     багатоканальне.

     4. Залежно від території розповсюдження програм  визначається
територіальна категорія мовлення та територіальна категорія каналу
мовлення або багатоканальної телемережі:

     загальнонаціональне мовлення - мовлення не менше ніж  на  дві
третини населення кожної з областей України;

     регіональне мовлення - мовлення на регіон (область,  декілька
суміжних областей), але менше ніж на половину областей України;

     місцеве мовлення  -  мовлення  на  один  чи  кілька  суміжних
населених  пунктів,  яке  охоплює  не  більше  половини  території
області;

     закордонне мовлення  -  мовлення  на  територію  поза  межами
державного кордону України.

     5. Цифрове  мовлення  з використанням радіочастотного ресурсу
України ліцензується як багатоканальне мовлення.

     6. Видача ліцензій на  мовлення  здійснюється  на  конкурсних
засадах  (за  результатами  відкритих конкурсів) або без конкурсів
(за заявковим принципом) у випадках, передбачених цим Законом.

     7. На конкурсних засадах здійснюється видача ліцензій на:

     ефірне мовлення;

     багатоканальне мовлення   з   використанням   радіочастотного
ресурсу.

     8. Без конкурсів здійснюється видача ліцензій на:

     супутникове мовлення;

     кабельне мовлення;

     проводове мовлення;

     ефірне мовлення  на  каналі  мовлення багатоканальної ефірної
телемережі у випадку,  передбаченому частиною дев'ятою  статті  22
цього Закону.

     9. Ліцензія на мовлення,  видана Національною радою, є єдиним
і достатнім документом,  що надає ліцензіату право  відповідно  до
умов   ліцензії   здійснювати   мовлення,  користуватися  каналами
мовлення за умови наявності у володільців радіоелектронних засобів
передбачених законом дозволів на їх експлуатацію.

     Стаття 24. Заява про видачу (продовження) ліцензії на
           мовлення

     1. Юридична особа (суб'єкт господарювання),  яка має на  меті
отримати (продовжити) ліцензію на мовлення,  подає до Національної
ради заяву  про  видачу  (продовження)  ліцензії  за  встановленою
формою.

     2. У заяві повинні міститися такі дані:

     а) відомості   про   засновника   (засновників)  та  власника
(власників) телерадіоорганізації  (для  юридичних  осіб  -  назва,
юридична  адреса,  банківські  реквізити,  а  для  фізичних осіб -
прізвище,  ім'я,  по  батькові,  дата  народження,   громадянство,
адреса)  і  відомості  про  розподіл часток статутного фонду;  для
акціонерного товариства - повний список акціонерів,  які володіють
пакетами акцій більш як по 5 відсотків;

     б) відомості   про  особовий  склад  керівних  та  наглядових
органів телерадіоорганізації:  керівник  організації,  склад  ради
директорів,  склад  наглядової  ради  тощо  (для  кожної  з осіб -
прізвище,  ім'я,  по  батькові,  дата  народження,   громадянство,
адреса);

     в) назва   організації,   її   юридична   адреса,  банківські
реквізити, контактні  телефони  та  інші  вихідні  дані  (логотип,
позивні, емблема тощо);

     г) вид мовлення відповідно до вимог статті 23 цього Закону;

     ґ) передбачувана  територія розповсюдження програм відповідно
до вимог статті 23 цього Закону;

     д) порядок  розгляду  заяви  -  за  конкурсом  на   отримання
ліцензії  або на позаконкурсних засадах відповідно до вимог статей
22 і 25 цього Закону та рішення Національної ради;

     е) характеристики   каналу   мовлення,    мережі    мовлення,
багатоканальної телемережі:

     для наземного   ефірного  та  мережного  мовлення  -  частота
(частоти), місцезнаходження     та      потужність      передавача
(передавачів), територія впевненого прийому сигналу;

     для супутникового   мовлення   -   відомості   про  параметри
супутникового каналу мовлення та територію охоплення;

     для мовлення     в     багатоканальних     телемережах     та
багатоканального мовлення - оператор телекомунікацій,  що здійснює
обслуговування   і   експлуатацію   телемережі,   місцезнаходження
головної  станції  багатоканальної  мережі,  максимальна кількість
каналів (ресурс) багатоканальної  мережі,  територія  розташування
(прийому) багатоканальної мережі;

     є) періодичність, час, обсяги та сітка мовлення;

     ж) мова (мови), якою (якими) вестимуться передачі;

     з) кількість   домогосподарств  на  передбачуваній  території
розповсюдження програм.

     3. Телерадіоорганізація до  заяви  про  видачу  (продовження)
ліцензії додає:

     копії затверджених   у   встановленому   порядку   установчих
та статутних   документів   телерадіоорганізації    як    суб'єкта
господарювання;

     копію свідоцтва   про   реєстрацію   телерадіоорганізації  як
суб'єкта інформаційної діяльності (в разі наявності);

     орієнтовний штатний розклад телерадіоорганізації;

     програмну концепцію мовлення відповідно до  вимог  статті  28
цього Закону.

     4. У  разі  наявності  розгалуженої мережі мовлення,  значної
кількості передавачів,  інших вихідних даних  телерадіоорганізація
вносить їх на окремих бланках як додаток до заяви.

     5. Для   забезпечення  дотримання  визначених  законодавством
антимонопольних обмежень та  обмежень  стосовно  частки  іноземних
власників у статутному фонді телерадіоорганізації Національна рада
має право:

     додатково запитати  і   отримати   від   телерадіоорганізації
інформацію  щодо розподілу часток статутних фондів юридичних осіб,
які є її засновниками або власниками, зокрема акціонерами;

     запитати висновок органів Антимонопольного  комітету  України
щодо   монополізації   чи   суттєвого   обмеження   конкуренції  в
інформаційній сфері.

     6. Вимагання  інших  документів  для   видачі   (продовження)
ліцензії не допускається.

     7. Якщо   видача   ліцензії   здійснюється  за  реєстраційним
принципом у порядку позаконкурсного  розгляду,  заява  про  видачу
ліцензії  на мовлення розглядається і рішення щодо неї приймається
у місячний строк з дня  її  надходження  до  Національної  ради  з
обов'язковим повідомленням про це рішення заявника.

     8. При  проведенні  конкурсу  на видачу ліцензії розгляд заяв
про видачу ліцензії здійснюється відповідно до статей 25, 26 цього
Закону.

     9. Розгляд   заяв   про   продовження  ліцензії  здійснюється
відповідно до статті 33 цього Закону.

     10. Національна  рада  може   залишити   заяву   про   видачу
(продовження)  ліцензії без розгляду відповідно до вимог статті 29
цього Закону.

     11. За результатами розгляду заяви Національна  рада  приймає
рішення про видачу (продовження) ліцензії або про відмову у видачі
(продовженні) ліцензії відповідно до вимог цього Закону.

     Стаття 25. Конкурс на отримання ліцензії на мовлення

     1. За результатами відкритих  конкурсів  здійснюється  видача
ліцензій  на  мовлення,  пов'язане з використанням радіочастотного
ресурсу,  а також  мовлення  на  вільних  каналах  багатоканальних
мереж.

     2. Конкурс на отримання ліцензії ініціюється,  оголошується і
проводиться Національною радою.  Національна рада може  ініціювати
проведення  конкурсу  за  власною  ініціативою  або за відповідним
зверненням телерадіоорганізації.

     3. Національна рада оголошує конкурс на отримання ліцензії за
наявності вільних каналів мовлення,  мереж мовлення, вільного часу
на каналах (мережах) мовлення, а також у випадках, якщо:

     а) отримано висновки про  можливість  та  умови  використання
радіочастот, виділених для потреб телерадіомовлення, на яких ще не
відбувалося мовлення, та відповідні висновки щодо електромагнітної
сумісності радіоелектронних засобів мовлення;

     б) попередній  ліцензіат за 180 днів до закінчення строку дії
ліцензії не подав заяву до Національної ради на її продовження або
Національна рада відмовила цьому ліцензіату у продовженні ліцензії
в порядку, визначеному цим Законом;

     в) ліцензія  попереднього  ліцензіата  анульована  згідно   з
вимогами цього Закону;

     г) ліцензія   переможця   попереднього   конкурсу  не  набула
чинності  у  зв'язку  з  несплатою   ним   у   визначений   термін
ліцензійного збору відповідно до вимог цього Закону.

     4. Конкурс   на   отримання  ліцензії  оголошується  рішенням
Національної   ради.   Повідомлення   про   проведення    конкурсу
публікується   в   засобах   масової   інформації,   перелік  яких
визначається Національною радою,  не пізніше ніж  за  60  днів  до
закінчення терміну подачі заяв на видачу ліцензії.

     5. У повідомленні вказуються:

     а) граничний термін подачі заяв на видачу ліцензії, включаючи
повторну  подачу  після  усунення  причин  залишення   заяви   без
розгляду відповідно до вимог статті 24 цього Закону;

     б) граничні  терміни  підбиття  підсумків  конкурсу,  які  не
повинні перевищувати 60 днів  після  завершення  прийому  заяв  на
видачу ліцензії;

     в) стислі  відомості про канал мовлення,  мережу мовлення або
канал (канали) багатоканальної телемережі,  з  використанням  яких
здійснюється мовлення;

     г) конкурсні умови та граничні терміни їх виконання;

     ґ) особливості  мовлення на каналі,  в мережі мовлення або на
каналі (каналах) багатоканальної телемережі;

     д) максимальний розмір ліцензійного збору;

     е) конкурсна гарантія;

     є) граничний обсяг мовлення;

     ж) адреса, за якою мають подаватися заяви на видачу ліцензії.

     6. До участі в  конкурсі  допускаються  юридичні  особи,  які
подали  до Національної ради заяву про видачу ліцензії на мовлення
та інші документи відповідно до вимог статті 24 цього Закону.

     7. До участі в конкурсі не допускаються:

     юридичні особи,  заяви яких було залишено без розгляду згідно
зі статтею 29 цього Закону;

     юридичні особи,  які  не відповідають вимогам статті 12 цього
Закону  щодо  заснування  телерадіоорганізацій,  частки  власності
іноземних фізичних та юридичних осіб в акціонерному або статутному
фонді телерадіоорганізації та установчих  і  статутних  документів
телерадіоорганізації.

     8. Національна   рада   приймає   вмотивоване   рішення   про
недопущення юридичної особи до конкурсу і  повідомляє  їй  про  це
протягом  30  днів  після отримання відповідної заяви.  Це рішення
може бути оскаржене в судовому порядку.

     9. Якщо у визначений  термін  не  надійшло  жодної  заяви  на
видачу ліцензії, Національна рада може продовжити граничний термін
прийому заяв,  відкласти  проведення  конкурсу  на  певний  строк,
змінити конкурсні умови, припинити проведення конкурсу.

     10. Наявність  заяви  лише  одного претендента не дає підстав
для  продовження  граничного  терміну  прийому  заяв,  відкладення
проведення  конкурсу  на  певний  строк,  зміни  конкурсних  умов,
припинення проведення конкурсу.

     11. Конкурсні  умови  визначаються  Національною   радою   до
оголошення конкурсу і затверджуються окремим рішенням Національної
ради.

     12. Конкурсні умови включають:

     а) ліцензійні умови для відповідного виду мовлення;

     б) вимоги до програмної концепції мовлення;

     в) вимоги   щодо   організаційно-технічних,   фінансових   та
інвестиційних зобов'язань майбутнього ліцензіата.

     13. Рішення  про  переможця  конкурсу  та про видачу ліцензії
приймається Національною радою в місячний термін після  завершення
прийому заяв на отримання ліцензії.

     14. При   розгляді   заяв  Національна  рада  надає  перевагу
телерадіоорганізації, яка:

     а) здатна найкраще забезпечити виконання конкурсних умов;

     б) надає    перевагу     соціально     важливим     програмам
(інформаційним,  соціально-політичним,  дитячим тощо), задовольняє
інформаційні потреби національних  меншин  та  забезпечує  свободу
слова;

     в) має      перевагу      у      фінансово-економічних     та
професійно-технічних можливостях телерадіомовлення.

     15. Керуючись  принципами  діяльності   телерадіоорганізацій,
визначеними  цим Законом,  Національна рада може розширити перелік
критеріїв за умови їх публічного оголошення до кожного конкурсу.

     16. Протягом   п'яти   робочих   днів   після   протокольного
оформлення підсумків конкурсу Національна рада письмово повідомляє
заявників про ухвалене рішення  (копія  рішення  надсилається  або
видається).

     17. Ліцензія    на    мовлення   оформляється   і   видається
телерадіоорганізації,  яка перемогла в конкурсі,  протягом 10 днів
після    сплати    нею    грошового   (ліцензійного)   збору,   що
підтверджується   відповідним   документом    органу    Державного
казначейства  України,  за  умови,  що  сплату  здійснено протягом
місяця з дня ухвалення рішення про видачу ліцензії.

     18. Умови ліцензії на  мовлення,  отриманої  за  результатами
конкурсу,   визначаються   Національною  радою  за  погодженням  з
майбутнім ліцензіатом відповідно до конкурсних умов  та  заявлених
ліцензіатом характеристик мовлення і зобов'язань. Після завершення
конкурсу  телерадіоорганізація-переможець  може  взяти   на   себе
додаткові зобов'язання, які також оформлюються як умови ліцензії.

     19. Національна   рада   може   залучати  державні  установи,
неурядові  організації  та   об'єднання   громадян   для   надання
експертних  висновків  щодо можливостей претендентів.  Ці висновки
мають для Національної ради рекомендаційний характер.

     Стаття 26. Конкурсна гарантія

     1. Для підтвердження  намірів  та  зобов'язань  щодо  власних
пропозицій  до  конкурсу на отримання ліцензії претендент здійснює
грошовий внесок під конкурсну гарантію.

     2. Конкурсна гарантія є  обов'язковою  умовою  для  участі  в
конкурсі.   Розмір   грошового   внеску   під  конкурсну  гарантію
встановлюється рішенням Національної ради  за  умови,  що  він  не
перевищує    10   відсотків   заявленого   максимального   розміру
ліцензійного збору.

     3. Грошовий  внесок  під  конкурсну  гарантію   зараховується
переможцеві   конкурсу  на  отримання  ліцензії  в  загальну  суму
ліцензійного збору.  Грошовий внесок інших учасників, які не стали
переможцями конкурсу, зараховується до державного бюджету.

     Стаття 27. Ліцензія на мовлення

     1. Ліцензія   на   мовлення   видається   не  пізніше  ніж  у
десятиденний строк після прийняття Національною радою рішення  про
видачу  ліцензії  за  умови  сплати  ліцензійного збору і є єдиною
законною підставою на право мовлення.

     2. Форма ліцензії  на  мовлення  встановлюється  Національною
радою відповідно до вимог цього Закону.

     3. У ліцензії на мовлення вказуються:

     а) назва  телерадіоорганізації,  її реквізити та інші вихідні
дані (логотип, позивні, емблема тощо);

     б) місцезнаходження, юридична та фактична адреси організації;

     в) вид мовлення та територія розповсюдження програм згідно  з
додатком до ліцензії;

     г) загальні характеристики каналу мовлення,  мережі мовлення,
багатоканальної   телемережі   (для   багатоканальних    телемереж
вказується оператор телекомунікацій);

     ґ) періодичність, час, обсяги та сітка мовлення;

     д) мова (мови), якою (якими) вестимуться передачі;

     е) дата набрання ліцензією чинності;

     є) строк дії ліцензії.

     4. Обов'язковими додатками до ліцензії на мовлення є:

     програмна концепція мовлення;

     організаційно-технічні, фінансові, інвестиційні зобов'язання,
взяті організацією-ліцензіатом під час конкурсного відбору або під
час розгляду її заяви Національною радою при отриманні ліцензії на
позаконкурсних засадах;

     докладні характеристики  каналу  мовлення,  мережі  мовлення,
багатоканальної телемережі: частота (частоти), місцезнаходження та
потужність  передавача  (передавачів),  територія   розповсюдження
програм,   місцезнаходження   головної   станції   багатоканальної
телемережі, максимальна кількість каналів (ресурс) багатоканальної
телемережі,   територія   розташування  (прийому)  багатоканальної
мережі;

     відомості про            власників            (співвласників)
організації-ліцензіата та розподіл часток її статутного фонду, для
акціонерного товариства - повний список акціонерів,  які володіють
пакетами акцій більш як по п'ять відсотків;

     відомості про   органи   управління   організації-ліцензіата:
керівник  організації,  члени  органів  управління  організації  -
правління,  ради  директорів,  наглядової  ради тощо (для кожної з
осіб - прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство,
адреса).

     5. Визначені  ліцензією  на мовлення та додатками до ліцензії
організаційні,  технологічні та змістовні характеристики мовлення,
а    також    організаційно-технічні,    фінансові,   інвестиційні
зобов'язання ліцензіата становлять умови ліцензії на мовлення.

     6. Умови  ліцензії   визначаються   Національною   радою   за
погодженням  з  претендентами  на  отримання  ліцензії  в порядку,
визначеному цим Законом,  та затверджуються рішенням  Національної
ради.

     7. Ліцензіат    зобов'язаний   виконувати   умови   ліцензії.
Національна рада контролює виконання ліцензіатами умов ліцензій, а
в  разі  їх  порушення  - застосовує штрафні санкції відповідно до
вимог цього Закону.

     Стаття 28. Програмна концепція мовлення телерадіоорганізації

     1. Вимоги     до      програмної      концепції      мовлення
телерадіоорганізації визначаються Національною радою відповідно до
цього Закону.

     2. Програмна    концепція    мовлення    телерадіоорганізації
визначає:

     частку програм власного виробництва;

     мінімальну частку національного аудіовізуального продукту;

     максимальну частку   аудіовізуальної   продукції   іноземного
виробництва;

     максимальні обсяги ретрансляції та  орієнтовний  перелік  (за
жанрами) програм та передач, які передбачається ретранслювати;

     жанровий розподіл програм та передач.

     3. Основу  програмної концепції мовлення телерадіоорганізації
мають становити такі передачі:

     інформаційно-аналітичні та публіцистичні;

     культурно-мистецькі;

     науково-просвітницькі;

     розважальні.

     4. Ліцензіати (крім супутникового мовлення) у проміжках  часу
між  07.00  та  23.00  повинні  дотримуватися  таких пропорцій між
українськими та іноземними програмами:

     програми європейського виробництва повинні становити не менше
80  відсотків,  у  тому  числі  не  менше  50 відсотків - програми
українського виробництва;

     у радіопрограмах  музичні   твори   українських   авторів   і
виконавців  повинні  становити  не  менше  50 відсотків загального
щотижневого обсягу мовлення.

     5. Ліцензіат не має права  розповсюджувати  програми,  здатні
впливати на нормальний фізичний,  розумовий або моральний розвиток
дітей та юнацтва,  і програми,  що містять сцени,  які  викликають
жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психологічного), сцени,
звернені до сексуальних інстинктів.

     6. Текстовий  супровід  не  може  містити  брутальних   слів,
висловів  тощо.  Умови  цього  пункту  не  поширюються на кодовані
системи багатоканального мовлення.

     7. Програмна концепція багатоканального мовлення визначає:

     перелік програм,  які надаються у фіксованому пакеті,  у тому
числі    власні    програми    ліцензіата    та   програми   інших
телерадіоорганізацій;

     умови розповсюдження кожної із програм  -  у  відкритому  або
кодованому вигляді;

     програмні концепції  мовлення  по  кожній  з  власних програм
ліцензіата відповідно  до  вимог  частин  другої  і  третьої  цієї
статті.

     8. Ліцензіат зобов'язаний дотримуватися визначеної програмної
концепції мовлення.

     9. Зміни  до  програмної  концепції  мовлення   вносяться   в
порядку, визначеному цим Законом.

     Стаття 29. Залишення заяви про видачу ліцензії на мовлення
           без розгляду

     1. Заява про видачу  ліцензії  на  мовлення  залишається  без
розгляду, якщо:

     а) заяву   подано  (підписано)  особою,  яка  не  має  на  це
повноважень;

     б) заяву подано з порушеннями вимог статті 24 цього Закону;

     в) раніше  видано  ліцензію  телерадіоорганізації  з  тією  ж
назвою і на тій же території мовлення.

     2. Про залишення заяви без розгляду заявнику повідомляється у
письмовій формі з викладенням причин протягом  семи  робочих  днів
після реєстрації заяви.

     3. Після  усунення  причин,  що  були підставою для залишення
заяви без розгляду,  заява  розглядається  по  суті  в  порядку  і
строки, що встановлені цим Законом.

     4. Якщо  причини,  що  були підставою для залишення заяви без
розгляду,  було усунуто до  завершення  терміну  подачі  заяв  для
участі  у  конкурсі  на  отримання ліцензій,  телерадіоорганізація
допускається до участі в конкурсі.

     Стаття 30. Відмова у видачі ліцензії на мовлення

     1. При проведенні конкурсу на  видачу  ліцензії  на  мовлення
підставою для відмови у видачі ліцензії є перемога іншого заявника
за результатами конкурсного відбору.

     2. При розгляді заяви на видачу  ліцензії  на  позаконкурсних
засадах Національна рада може відмовити у видачі ліцензії, якщо:

     а) організація-заявник  не  відповідає ліцензійним вимогам на
заявлений вид мовлення,  у тому числі визначеним статтею 12  цього
Закону  вимогам  щодо  заснування телерадіоорганізацій,  обмеження
частки  власності  іноземних  фізичних   та   юридичних   осіб   в
акціонерному або статутному фонді телерадіоорганізації, а також до
установчих і статутних документів телерадіоорганізації;

     б) зазначені у заяві  відомості  на  момент  її  розгляду  не
відповідають дійсності;

     в) заяву  подано  до  закінчення  одного року з дня прийняття
рішення про анулювання ліцензії телерадіоорганізації-заявника;

     г) у заявника  відсутні  можливості  (економічні,  фінансові,
технічні) здійснювати мовлення із заявленими характеристиками.

     3. Рішення   про   відмову  у  видачі  ліцензії  на  мовлення
приймається Національною радою за результатами  розгляду  заяви  і
протягом  п'яти  робочих днів після протокольного оформлення цього
рішення надсилається заявникові у письмовій формі  із  зазначенням
підстав відмови.

     4. Рішення  про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено
в судовому порядку в місячний термін.

     Стаття 31. Плата за видачу, продовження, переоформлення та
           видачу дубліката ліцензії на мовлення

     1. За  видачу  і  продовження строку дії ліцензій на мовлення
телерадіоорганізації сплачують ліцензійний збір.

     2. Методика   розрахунків   розмірів    ліцензійного    збору
розробляється і затверджується Національною радою за погодженням з
Міністерством фінансів України.

     3. Ліцензійний збір  перераховується  до  Державного  бюджету
України.    Порядок   сплати   ліцензійного   збору   визначається
Національною радою відповідно до вимог цього  Закону.  Ліцензійний
збір   сплачується  заявником  протягом  місяця  з  дня  прийняття
Національною радою рішення про видачу ліцензії,  якщо  Національна
рада не передбачила інший порядок сплати ліцензійного збору.

     4. За   переоформлення   ліцензії   на  мовлення  або  видачу
дубліката ліцензії на мовлення справляється плата в розмірі  п'яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     5. За  переоформлення  ліцензії  на  мовлення  у  зв'язку  із
переходом від аналогового до цифрового мовлення справляється плата
в розмірі ліцензійного збору,  передбаченого за видачу відповідної
ліцензії на багатоканальне мовлення.

     Стаття 32. Видача ліцензії на мовлення

     1. Рішення  про  видачу  ліцензії  на  мовлення   приймається
Національною  радою одночасно з рішенням про переможця конкурсу на
отримання ліцензії.

     2. При позаконкурсному розгляді заяви про видачу ліцензії  на
мовлення  Національна рада приймає рішення про видачу ліцензії або
про відмову у видачі ліцензії відповідно до вимог статті 30  цього
Закону.

     3. Ліцензія   на  мовлення  видається  заявнику  на  підставі
рішення Національної ради про видачу ліцензії  не  пізніше  ніж  у
десятиденний  термін  після  внесення  ним ліцензійного збору,  що
підтверджується   відповідним   документом    органу    Державного
казначейства  України.  У  разі,  якщо  Національна  рада прийняла
рішення про інший  порядок  сплати  ліцензійного  збору,  ліцензія
видається  заявнику  не  пізніше ніж у тридцятиденний термін після
прийняття рішення про видачу ліцензії на мовлення.

     Стаття 33. Продовження строку дії ліцензії на мовлення

     1. Кожний ліцензіат  має  право  на  продовження  строку  дії
ліцензії на мовлення.

     2. Для  продовження строку дії ліцензії на мовлення необхідно
не раніше ніж за 210 днів  та  не  пізніше  ніж  за  180  днів  до
закінчення  строку  дії ліцензії подати до Національної ради заяву
про продовження ліцензії на мовлення відповідно до вимог статті 24
цього  Закону.  Заяву про продовження строку дії ліцензії,  подану
раніше  ніж  за  210  днів  до  закінчення  строку  дії  ліцензії,
Національна  рада  повертає ліцензіату без розгляду протягом п'яти
робочих днів з дня її надходження.

     3. Заява про продовження  строку  дії  ліцензії  на  мовлення
розглядається  і рішення щодо неї приймається не пізніше ніж за 60
днів до закінчення строку дії ліцензії.

     4. За результатами розгляду заяви  Національна  рада  приймає
рішення  про  продовження  строку дії ліцензії на мовлення або про
відмову у продовженні строку дії ліцензії.  Протягом п'яти робочих
днів   після   прийняття  відповідного  рішення  Національна  рада
письмово повідомляє заявника про результати розгляду  його  заяви.
Копія рішення надсилається або видається.  У рішенні про відмову у
продовженні строку дії ліцензії Національна рада визначає підстави
прийняття  такого  рішення відповідно до вимог частини сьомої цієї
статті.

     5. При розгляді заяви та прийнятті  рішення  про  продовження
дії  ліцензії на мовлення Національна рада не може змінювати умови
ліцензії, крім випадків коли:

     по закінченні строку дії ліцензії  відбувається  перехід  від
аналогового  до цифрового мовлення в порядку,  визначеному статтею
22 цього Закону;

     необхідність зміни технічних характеристик мовлення зумовлена
внесенням  відповідних змін до Національної таблиці розподілу смуг
радіочастот  України  та/або  Плану  використання  радіочастотного
ресурсу України;

     умови ліцензії не відповідають вимогам закону;

     зміни умов  ліцензії  запропоновані  ліцензіатом і підтримані
Національною радою.

     6. Ліцензія на мовлення з продовженим строком дії  вручається
ліцензіату  Національною  радою  не  раніше ніж в останній робочий
день строку дії попередньої ліцензії за умови сплати  ліцензійного
збору відповідно до вимог статті 30 цього Закону.

     7. Національна  рада  може  прийняти  рішення  про  відмову у
продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо:

     а) ліцензіат подав заяву на продовження строку  дії  ліцензії
пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії;

     б) протягом  дії  ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії
та  вимоги  чинного  законодавства.  Ці  порушення  повинні   бути
підтверджені   рішеннями   та   санкціями  Національної  ради,  не
скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними
судовими рішеннями;

     в) ліцензіат  не  відповідає  вимогам  статті  9  або частини
другої статті 12 цього Закону.

     8. Відмову у продовженні  строку  дії  ліцензії  на  мовлення
можна оскаржити до суду у тримісячний термін.

     9. Організація,  якій  відмовлено  у  продовженні  строку дії
ліцензії на мовлення,  не позбавляється права подавати  заяви  про
видачу  ліцензії  і брати участь у конкурсах на отримання ліцензії
на загальних підставах відповідно до вимог цього Закону.

     Стаття 34. Видача дубліката ліцензії на мовлення

     1. У разі втрати чи пошкодження ліцензії телерадіоорганізація
зобов'язана  звернутися  до Національної ради із заявою про видачу
дубліката ліцензії  за  встановленою  Національною  радою  формою.
Пошкоджена ліцензія додається до заяви. Приймаючи заяву про видачу
дубліката ліцензії на мовлення,  Національна рада реєструє  її  та
видає ліцензіату довідку про її реєстрацію.

     2. Національна  рада  розглядає  заяву  про  видачу дубліката
ліцензії на  мовлення  і  приймає  рішення  про  видачу  дубліката
ліцензії  протягом 10 днів з дня реєстрації заяви.  Протягом п'яти
днів після прийняття рішення  про  видачу  дубліката  ліцензії  на
мовлення  Національна  рада  письмово повідомляє про це заявника і
видає йому дублікат ліцензії на мовлення.

     3. До отримання дубліката  ліцензії  на  мовлення  діяльність
телерадіоорганізації здійснюється на підставі виданої Національною
радою довідки про реєстрацію заяви про видачу  дубліката  ліцензії
на мовлення.

     4. Відомості   ліцензії,   що   дублюється,  переносяться  до
дубліката без змін,  у тому числі дата прийняття рішення та  номер
рішення  про видачу та/або продовження строку дії ліцензії,  строк
дії ліцензії,  дата видачі ліцензії. На бланку ліцензії ставляться
штамп "Дублікат" і дата видачі дубліката.

     5. За видачу дубліката ліцензії справляється плата відповідно
до статті 31 цього Закону.

     Стаття 35. Переоформлення ліцензії на мовлення

     1. У разі зміни даних,  передбачених  частиною  третьою  цієї
статті,   ліцензіат   подає   до   Національної   ради  заяву  про
переоформлення ліцензії на мовлення за  встановленою  Національною
радою формою.

     2. До заяви додаються завірені у встановленому порядку  копії
документів,   які  підтверджують  необхідність  внесення  змін  до
ліцензії.

     3. Підставами  для переоформлення ліцензії на мовлення можуть
бути:

     а) організаційні зміни статусу та умов діяльності ліцензіата;

     б) наміри  ліцензіата  змінити  організаційні   чи   технічні
характеристики   мовлення  та  внести  відповідні  зміни  до  умов
ліцензії;

     в) необхідність внесення змін до умов ліцензії у  зв'язку  із
переходом від аналогового до цифрового мовлення.

     4. При  виникненні  підстав  для  переоформлення  ліцензії на
мовлення у зв'язку  з  організаційними  змінами  статусу  та  умов
діяльності  ліцензіата  він  зобов'язаний протягом 10 робочих днів
подати до Національної ради заяву про переоформлення  ліцензії  та
відповідні  документи  або  їх  нотаріально засвідчені копії,  які
підтверджують зазначені зміни.

     5. Національна рада розглядає заяву  і  приймає  рішення  про
переоформлення  ліцензії  на  мовлення  протягом 10 робочих днів з
дати надходження заяви.

     6. Національна рада відмовляє у  переоформленні  ліцензії  на
мовлення і   розпочинає   дії   стосовно  анулювання  ліцензії  на
мовлення, якщо зміни у складі засновників (співзасновників) та/або
власників  (співвласників)  суперечать вимогам статей 8,  12 цього
Закону.

     7. Заява  про  переоформлення  ліцензії  у зв'язку з намірами
ліцензіата  змінити  організаційні  чи   технічні   характеристики
мовлення розглядається у місячний термін з дати її надходження. За
результатами  розгляду  Національна  рада  приймає   рішення   про
внесення  змін  до  ліцензії та відповідне переоформлення ліцензії
або про відмову у внесенні змін до ліцензії.

     8. Заява про переоформлення ліцензії у зв'язку  із  переходом
від  аналогового  до  цифрового  мовлення розглядається у місячний
термін з дати її надходження.

     9. За результатами розгляду Національна рада приймає  рішення
про   внесення  змін  до  ліцензії  та  відповідне  переоформлення
ліцензії.  При  цьому  зміни  до  програмної  концепції   мовлення
вносяться відповідно до Плану розвитку.

     10. Якщо пропозиції заявника щодо внесення змін до програмної
концепції  мовлення  не  відповідають  вимогам   Плану   розвитку,
Національна  рада  може  відмовити  у  переоформленні  ліцензії на
мовлення у зв'язку  із  переходом  від  аналогового  до  цифрового
мовлення   і   оголосити   конкурс   на   отримання   ліцензії  на
багатоканальне  мовлення.  При   цьому   за   чинним   ліцензіатом
залишається  право  мовлення  на  одному  з каналів нової цифрової
багатоканальної  телемережі,  а  також   право   бути   оператором
телекомунікації на всю цифрову багатоканальну телемережу.

     11. Переоформлена  ліцензія  на мовлення видається ліцензіату
не пізніше ніж через 10 днів після  прийняття  Національною  радою
відповідного   рішення   за   умови   внесення   ним   сплати   за
переоформлення  ліцензії  відповідно  до  вимог  статті  31  цього
Закону.

     12. Строк  дії  переоформленої  ліцензії  на мовлення не може
перевищувати   строку   дії,   зазначеного    в    ліцензії,    що
переоформлювалася.

     13. У  разі  переоформлення  ліцензії на мовлення Національна
рада приймає рішення про  визнання  недійсною  ліцензії,  що  була
переоформлена,  з внесенням відповідних змін до Державного реєстру
телерадіоорганізацій України.

     14. У разі відмови у  внесенні  змін  ліцензіат  зобов'язаний
здійснювати мовлення відповідно до умов чинної ліцензії.

     15. При  видачі переоформленої ліцензії попередня ліцензія на
мовлення вилучається.

     Стаття 36. Строк дії ліцензії на мовлення

     1. Ліцензія  на  мовлення  видається  на  строк,   визначений
Національною радою відповідно до заяви про видачу ліцензії, але не
менш як:

     для ефірного  мовлення  та   багатопрограмного   мовлення   в
багатоканальних телемережах - на 7 років;

     для супутникового,  проводового,  кабельного мовлення - на 10
років.

     2. Після закінчення строку дії ліцензія на  мовлення  втрачає
чинність,  за  винятком  випадків,  коли вчасно подана ліцензіатом
заява про продовження дії ліцензії на мовлення не була  розглянута
Національною радою у визначені цим законом строки.  У цих випадках
ліцензія  залишається  чинною  до  прийняття  Національною   радою
рішення про продовження дії ліцензії або про відмову у продовженні
дії ліцензії відповідно до вимог цього Закону.

     Стаття 37. Анулювання ліцензії на мовлення

     1. Анулювання ліцензії на мовлення здійснюється  Національною
радою у випадках, передбачених цим Законом.

     2. Національна рада анулює ліцензію на мовлення на підставі:

     а) клопотання ліцензіата про анулювання ліцензії;

     б) рішення про скасування державної реєстрації ліцензіата;

     в) несплати   ліцензіатом   ліцензійного   збору   у  строки,
встановлені відповідно до вимог цього Закону;

     г) відсутності передбаченого ліцензією мовлення протягом року
від дня видачі ліцензії;

     ґ) рішення суду про втрату чинності ліцензії на мовлення.

     3. Національна   рада   приймає   вмотивоване   рішення   про
анулювання ліцензії на мовлення протягом 15 робочих  днів  з  дати
надходження  документів  щодо  наявності  зазначених  підстав  для
анулювання. Рішення Національної ради про анулювання ліцензії може
бути оскаржено у судовому порядку.

     4. Національна   рада   письмово  повідомляє  про  анулювання
ліцензії ліцензіата та відповідних  операторів  телекомунікацій  у
триденний  термін  з дня прийняття рішення про анулювання ліцензії
на мовлення,  якщо це рішення не оскаржено у судовому  порядку.  У
разі оскарження рішення Національної ради до суду Національна рада
письмово  повідомляє  про  анулювання   ліцензії   ліцензіата   та
відповідних  операторів  телекомунікацій  у триденний термін з дня
набрання рішенням суду про анулювання ліцензії законної сили.

     5. Національна рада може звертатися до  суду  про  анулювання
ліцензії на мовлення на підставі:

     а) факту    передачі    ліцензії    іншій    юридичній    або
фізичній особі-неліцензіату  з  метою проведення нею інформаційної
діяльності;

     б) факту   несвоєчасного  подання  заяви  про  переоформлення
ліцензії у зв'язку  з  організаційними  змінами  статусу  та  умов
діяльності ліцензіата;

     в) факту   невиконання  розпоряджень  про  усунення  порушень
законодавства та ліцензійних вимог;

     г) факту  відмови  ліцензіата   у   проведенні   працівниками
Національної  ради  перевірки  його діяльності відповідно до вимог
законодавства України;

     ґ) факту невідповідності  ліцензіата  визначеним  статтею  12
цього   Закону   вимогам   щодо  заснування  телерадіоорганізацій,
обмеження частки власності іноземних фізичних та юридичних осіб  в
акціонерному або статутному фонді телерадіоорганізації, а також до
установчих і статутних документів телерадіоорганізації.

     6. Виконання рішення суду про анулювання ліцензії на мовлення
здійснюється    у   загальному   порядку   відповідно   до   вимог
законодавства.

     Стаття 38. Державна реєстрація та ведення Державного реєстру
           телерадіоорганізацій України

     1. Суб'єкти   господарювання,   які   отримали   ліцензію  на
мовлення,   підлягають   державній    реєстрації    як    суб'єкти
інформаційної діяльності.

     2. Телерадіоорганізації,  які  не мають ліцензій на мовлення,
можуть зареєструватися як  суб'єкти  інформаційної  діяльності  за
власним бажанням.

     3. Студії-виробники,  які  не  мають  ліцензій  на  мовлення,
можуть зареєструватися як  суб'єкти  інформаційної  діяльності  за
власним бажанням.

     4. Державна  реєстрація суб'єктів господарювання як суб'єктів
інформаційної діяльності здійснюється Національною радою.

     5. Державна реєстрація суб'єктів господарювання, які отримали
ліцензії  на  мовлення,  здійснюється  шляхом внесення відповідних
даних  до  Державного  реєстру  телерадіоорганізацій   України   у
триденний строк з дня видачі ліцензії на мовлення.

     6. Державна реєстрація студії-виробника, який не має ліцензії
на   мовлення,   здійснюється   на   підставі   заяви    керівника
студії-виробника  шляхом  внесення відповідних даних до Державного
реєстру  телерадіоорганізацій  України  та  видачі  свідоцтва  про
державну реєстрацію.

     7. Форма  заяви  визначається  Національною  радою.  У  заяві
вказуються такі реєстраційні відомості:

     а) назва телерадіоорганізації;

     б) позивні, логотип, товарний знак (за наявності);

     в) програмні цілі або тематична спрямованість;

     г) юридична та поштова адреси телерадіоорганізації;

     ґ) контактні телефони, електронна адреса.

     8. До заяви про державну реєстрацію додаються належним  чином
засвідчені копії  свідоцтва  про  державну  реєстрацію   юридичної
особи,  статуту,  довідки  місцевого  органу  Державного  комітету
статистики України про включення телерадіоорганізації  до  Єдиного
державного реєстру підприємств і організацій України.

     9. Національна рада  може  відмовити  в  розгляді  заяви  про
внесення до Державного реєстру телерадіоорганізацій України,  якщо
заява не  відповідає  вимогам  цього  Закону.  У  разі  відмови  в
розгляді заяви Національна рада у триденний термін після отримання
заяви повідомляє про це заявника з обов'язковим зазначенням причин
відмови.

     10. Протягом   трьох   робочих  днів  після  отримання  заяви
Національна  рада  вносить  телерадіоорганізацію   до   Державного
реєстру  телерадіоорганізацій  України  і  не  пізніше  ніж  через
тиждень після внесення до цього реєстру видає телерадіоорганізації
свідоцтво   про   державну  реєстрацію  встановленого  зразка.  За
оформлення свідоцтва про державну реєстрацію справляється плата  в
розмірі  п'яти  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,  яка
зараховується на поточний рахунок Національної ради.

     11. Державний  реєстр   телерадіоорганізацій   України   веде
Національна  рада.  До  зазначеного  реєстру  вносяться  дані  про
телерадіоорганізації,  які  отримали  ліцензії  на  мовлення   або
зареєструвалися  як  суб'єкти  інформаційної діяльності в порядку,
визначеному цим Законом.

     12. Стосовно  телерадіоорганізацій,  які  отримали   ліцензію
(ліцензії) на мовлення, до Державного реєстру телерадіоорганізацій
України вносяться такі відомості:

     а) назва телерадіоорганізації;

     б) позивні, логотип, товарний знак (за наявності);

     в) програмні цілі або тематична спрямованість;

     г) юридична та поштова адреси телерадіоорганізації;

     ґ) контактні телефони, електронна адреса;

     д) про   власників   і    засновників    телерадіоорганізації
відповідно до вимог статті 24 цього Закону;

     е) про   особовий   склад   керівних  та  наглядових  органів
телерадіоорганізації відповідно до вимог статті 24 цього Закону;

     є) дата і номер рішення про видачу ліцензії на мовлення;

     ж) серія та номер ліцензії;

     з) строк дії ліцензії;

     и) вид (види) мовлення, обсяги мовлення і час мовлення;

     і) територіальні           характеристики            мовлення
(загальнонаціональне,   регіональне   або  місцеве  з  визначенням
відповідних областей, районів і населених пунктів);

     ї) про переоформлення ліцензії,  внесення змін  до  ліцензії,
видачу її копії або дубліката;

     й) про продовження ліцензії;

     к) про  накладання  на  телерадіоорганізацію штрафних санкцій
відповідно до вимог цього Закону;

     л) дата і номер рішення про визнання  ліцензії  недійсною  та
про її анулювання.

     13. Відомості,  зазначені  у частині дванадцятій цієї статті,
вносяться  до  Державного  реєстру  телерадіоорганізацій   України
протягом  трьох  робочих днів після видачі (продовження,  внесення
змін, видачі дубліката, анулювання) ліцензії на мовлення.

     14. Доступ до Державного реєстру телерадіоорганізацій України
є вільним. Порядок користування зазначеним реєстром і розмір плати
за  надання  письмової  інформації  щодо   даних   цього   реєстру
встановлюються   Національною  радою.  Національна  рада  розміщує
відомості  Державного  реєстру  телерадіоорганізацій  України   на
веб-сайті  та  двічі  на  рік  публікує  їх  в офіційному бюлетені
Національної ради.

                          Р о з д і л  IV

    ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ В БАГАТОКАНАЛЬНИХ ТЕЛЕМЕРЕЖАХ.
       СИСТЕМИ КОЛЕКТИВНОГО ПРИЙОМУ. РЕТРАНСЛЯЦІЯ

     Стаття 39. Мовлення в багатоканальних телемережах

     1. Багатоканальні  телемережі  як  телекомунікаційні   мережі
створюються, реєструються, обслуговуються і захищаються відповідно
до вимог Закону України "Про телекомунікації" ( 1280-15 ).

     2. Для   розповсюдження   телерадіопрограм   та   передач   у
багатоканальній   телемережі   суб'єкти   господарювання   повинні
отримати відповідну ліцензію Національної ради.

     3. Право на розповсюдження телерадіопрограм у багатоканальних
телемережах мають виключно:

     а) телерадіоорганізації,  що  отримали ліцензії на мовлення з
використанням ресурсу  багатоканальної  телемережі  відповідно  до
вимог статті 23 цього Закону;

     б) суб'єкти  господарювання,  яким  Національна  рада  видала
ліцензію провайдера програмної послуги.

     4. Телерадіоорганізації здійснюють мовлення  з  використанням
ресурсу  багатоканальної телемережі відповідно до умов ліцензії на
мовлення та угоди з оператором багатоканальної телемережі.

     5. Провайдери     програмної      послуги      використовують
багатоканальну   телемережу   на   підставі   ліцензії  провайдера
програмної   послуги   та   відповідної   угоди    з    оператором
багатоканальної телемережі.

     6. Оператор  багатоканальної  телемережі  може  сам  надавати
програмну  послугу  за   умови   отримання   ліцензії   провайдера
програмної послуги.

     7. Надання   програмної   послуги  абоненту  здійснюється  на
підставі угоди між абонентом і ліцензіатом,  укладеної  відповідно
до чинного законодавства. Угода обов'язково визначає:

     тип наданого  пакета  програм (пакет універсальної програмної
послуги,   стандартний   пакет   або   індивідуальний   пакет   на
замовлення);

     перелік телерадіопрограм    та    передач,    які   провайдер
зобов'язується надавати абоненту;

     абонентну плату за  пакет  і/або  плату  за  надання  окремих
телерадіопрограм та передач.

     8. До  закінчення строку дії угоди провайдер не має права без
офіційно  оформленого  погодження  абонента   вносити   зміни   до
характеристик програмної послуги, зазначених у частині сьомій цієї
статті.

     9. Провайдер   зобов'язаний   забезпечити   усім    абонентам
можливість  отримання  програм універсальної програмної послуги та
включити такі програми до всіх пакетів програм.

     Для розповсюдження програм універсальної  програмної  послуги
провайдер   не   зобов'язаний  укладати  договори  з  відповідними
телерадіоорганізаціями.

     10. Провайдер  програмної  послуги  може   розпочинати   свою
діяльність   з   моменту   отримання   ліцензії   і  затвердженого
Національною   радою   складу   пакета   (пакетів)   універсальної
програмної послуги.

     11. Провайдер   програмної  послуги  самостійно,  виходячи  з
ринкового попиту,  встановлює розмір  абонентної  плати  за  різні
пакети   програм   та   інші   інформаційні   послуги.  Державному
регулюванню  підлягає  виключно   розмір   абонентної   плати   за
користування універсальною програмною послугою.

     12. У   разі   порушення   провайдером   вимог  законодавства
Національна  рада  застосовує  до  нього  визначені  цим   Законом
санкції.

     Стаття 40. Ліцензування провайдерів програмної послуги

     1. Для    організації    діяльності   (мовлення)   кабельного
телебачення і радіомовлення суб'єкт господарювання (провайдер  або
оператор  телекомунікацій  чи  оператор  кабельних  мереж) повинен
отримати ліцензію (дозвіл) у Національній раді.

     2. Ліцензування діяльності (мовлення) кабельного  телебачення
і радіомовлення здійснюється за реєстраційним принципом.  Ліцензія
видається без конкурсу на підставі заяви на термін 10 років.

     3. Заява про видачу ліцензії  провайдера  програмної  послуги
подається  відповідно  до  вимог статті 24 цього Закону.  До заяви
додаються:

     а) загальна   концепція   пакетування   (перелік)    програм,
придбаних для ретрансляції;

     б) документи,   які   підтверджують  придбання  та  право  на
розповсюдження (ретрансляцію) програм іншого мовника.

     4. Загальна концепція (принципи, підстави) добору програм для
ретрансляції  (пропозиції  абонентам)  є  обов'язковим додатком до
ліцензії  на  діяльність  (мовлення)  кабельного   телебачення   і
радіомовлення.  Цей додаток підлягає щорічній перереєстрації.  Для
перереєстрації  ліцензіат  повинен  подати  до  Національної  ради
інформацію   про   виконання  концепції  добору  програм  протягом
попереднього року.

     5. Заява про видачу ліцензії  провайдера  програмної  послуги
розглядається  і  рішення щодо неї приймається у місячний термін з
дня її надходження до Національної ради.

     6. За результатами розгляду заяви  Національна  рада  приймає
рішення:

     а) про видачу ліцензії провайдера програмної послуги;

     б) про  затвердження  пакета  (пакетів) програм універсальної
програмної послуги в населеному пункті (населених пунктах)  та/або
на  території  (територіях),  де передбачається надання програмної
послуги.

     7. Ліцензію   провайдера   програмної   послуги   може   бути
анульовано  в  судовому  порядку  за  поданням Національної ради у
зв'язку з  систематичними  порушеннями  ним  вимог  цього  Закону,
законодавства України про захист суспільної моралі,  законодавства
України про авторські та суміжні права.

     8. Права,  які надає ліцензія провайдера програмної  послуги,
не можуть бути передані іншій особі (юридичній чи фізичній).

     Стаття 41. Системи колективного прийому

     1. Системи  колективного  прийому  теле-  та/чи  радіопрограм
створюються з  метою  отримання  споживачами  можливості  якісного
приймання  за допомогою побутових приймальних засобів телевізійних
та/чи  радіопрограм,  які  розповсюджуються  в  зоні  дії  системи
колективного прийому.

     2. Системи   колективного   прийому   не   кваліфікуються  як
багатоканальні телемережі.  Діяльність їх операторів  не  підлягає
ліцензуванню Національною радою. Розповсюдження програм споживачам
за допомогою системи колективного прийому не  потребує  реєстрації
суб'єкта інформаційної діяльності.

     3. У   складі  багатоканальної  мережі  система  колективного
прийому може бути лише за договірно закріпленою  згодою  власників
будинку   на   це   та  на  схвалений  мешканцями  (потенціальними
абонентами) пакет додаткових послуг багатоканальної телемережі.

     Стаття 42. Ретрансляція телерадіопрограм та передач

     1. Ретрансляція  телерадіопрограм  та  передач,  зміст   яких
відповідає   вимогам   Європейської  конвенції  про  транскордонне
телебачення (  994_444  ),  на  території  України не обмежується.
Порядок ретрансляції регулюється цим Законом.

     2. Суб'єкт  господарювання,  який  перебуває  під юрисдикцією
України,  має на меті здійснювати ретрансляцію  і  отримав  на  це
дозвіл   від  правовласника  (виробника),  який  не  підпадає  під
юрисдикцію країни,  що входить до Європейського Союзу, або країни,
яка   ратифікувала   Європейську   конвенцію   про   транскордонне
телебачення ( 994_444 ), зобов'язаний адаптувати зміст призначених
для ретрансляції програм до вимог законодавства України.

     3. Право    на    ретрансляцію   теле-   та/чи   радіопрограм
визначається  ліцензією  на  мовлення  або  ліцензією   провайдера
програмної послуги.

     4. Максимальні обсяги ретрансляції та орієнтовний перелік (за
жанрами)  передбачених  до   ретрансляції   програм   та   передач
визначаються  програмною  концепцією  мовлення  згідно  з вимогами
цього Закону.

     5. Провайдери  програмної  послуги  здійснюють   ретрансляцію
телерадіопрограм   та   передач   у   багатоканальних  телемережах
відповідно  до   переліку   телерадіопрограм   та   передач,   які
передбачено надавати у складі програмної послуги.

                          Р о з д і л  V

                  ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕЛЕРАДІОМОВЛЕННЯ

     Стаття 43. Початок мовлення

     1. Організація-ліцензіат   має   право   розпочати   мовлення
протягом року з  дня  набрання  ліцензією  чинності.  Про  початок
мовлення   вона   зобов'язана  у  десятиденний  термін  повідомити
Національну раду.

     2. Власник технічних засобів мовлення або організація,  що їх
експлуатує,  не  має  права  надавати  технічні  засоби мовлення в
користування  телерадіоорганізаціям,  які  не  мають   відповідної
ліцензії або якщо відповідна ліцензія втратила чинність.

     3. Забороняється    розповсюджувати    телерадіопрограми   чи
передачі на територію, більшу від вказаної в ліцензії Національної
ради.

     4. На  одній  території забороняється розповсюдження наземним
ефірним способом однакових за змістом програм.

     5. Ліцензіат  не  має  права  передавати  канал  мовлення   в
суборенду іншим організаціям.

     6. Керівник  телерадіоорганізації  або уповноважена ним особа
дає дозвіл на випуск телерадіопередач чи програм і  несе  особисту
відповідальність за їх зміст та якість.

     Стаття 44. Кореспондентські пункти

     1. Телерадіоорганізації    мають    право   у   встановленому
законодавством України порядку відкривати кореспондентські  пункти
на території України та за її межами.

     2. Кореспондентський пункт є структурним підрозділом (філією)
телерадіоорганізації,  який  створюється  з  метою  інформаційного
забезпечення телерадіоорганізації.

     3. Кореспондентські  пункти  не  мають  права  на  самостійні
мовлення та здійснення інформаційних і рекламних вставок на каналі
мовлення телерадіоорганізації.

     Стаття 45. Акредитація творчих працівників
           телерадіоорганізації

     1. Телерадіоорганізація має право акредитувати своїх  творчих
працівників   в  органах  державної  влади  та  органах  місцевого
самоврядування,  установах,  організаціях і підприємствах,  де діє
порядок акредитації.

     2. Правила    акредитації    повинні    бути   справедливими,
обґрунтованими,     однаковими     та     рівними     для     усіх
телерадіоорганізацій. Правила акредитації повинні бути оприлюднені
відповідними  органом  державної  влади  або   органом   місцевого
самоврядування,  установою, організацією або підприємством, де діє
порядок акредитації.

     3. Орган державної  влади,  орган  місцевого  самоврядування,
установа,  організація,  підприємство не може відмовити у вільному
доступі або       в      акредитації      творчих      працівників
телерадіоорганізації, якщо інше не передбачене законом.

     Стаття 46. Вихідні дані

     1. Телерадіоорганізація  зобов'язана повідомляти свої вихідні
дані (найменування, позивні, логотип або емблему).

     2. Під   час    трансляції    (ретрансляції)    радіопрограми
телерадіоорганізація не рідше ніж щогодини передає свої позивні.

     3. Під   час   трансляції   телепередач  телерадіоорганізація
використовує логотип або інші вихідні дані.

     Стаття 47. Дозвіл на право використання програм чи передач
           інших телерадіоорганізацій

     1. Використання програм чи передач інших телерадіоорганізацій
здійснюється відповідно до Закону України "Про авторське право  та
суміжні права" ( 3792-12 ).

     2. При  розповсюдженні  програм іноземних телерадіокомпаній в
багатоканальних телемережах забороняється вносити будь-які зміни в
програму,  крім  випадків,  визначених  угодами  з правовласниками
аудіовізуальної продукції або передбачених законодавством України.

     Стаття 48. Облік аудіовізуальних творів та порядок зберігання
           їх копій (записів)

     1. Кожна   телерадіоорганізація-ліцензіат  зобов'язана  вести
журнал обліку передач,  які  телерадіоорганізація  транслювала  чи
ретранслювала  або  забезпечувала  їх трансляцію чи ретрансляцію у
повній   та   незмінній   формі   третьою    особою    (оператором
телекомунікацій).

     2. У журналі обліку передач фіксуються:

     дата випуску, час початку і закінчення передачі;

     назва і тема передачі;

     прізвище авторів і ведучих передачі;

     мова передачі.

     3. Журнал  обліку  передач зберігається телерадіоорганізацією
протягом року з дня останнього запису в ньому.

     4. Усі  передачі,  які  телерадіоорганізація  транслювала  чи
ретранслювала  або  забезпечувала  їх трансляцію чи ретрансляцію у
повній   та   незмінній   формі   третьою    особою    (оператором
телекомунікацій),  повинні бути записані і зберігатися протягом 14
днів від дати їх розповсюдження,  якщо у  цей  строк  не  надійшло
скарги щодо їхнього змісту.

     5. У  разі  подання  скарги  щодо  змісту  передачі її записи
зберігаються до того  часу,  поки  скаргу  не  буде  розглянуто  і
рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

     6. Умови   довгострокового  зберігання  телерадіопередач,  що
становлять  історичну,  художню,  культурну  чи   іншу   цінність,
визначаються законодавством України.

     Стаття 49. Розповсюдження офіційних повідомлень та іншої
           обов'язкової інформації

     1. Державні та  комунальні  телерадіоорганізації  зобов'язані
безкоштовно   передавати   офіційні  повідомлення  Верховної  Ради
України,  Президента  України,  Кабінету  Міністрів   України   та
Конституційного Суду України, офіційні повідомлення Верховної Ради
Автономної Республіки Крим,  органів місцевого  самоврядування  та
місцевих органів виконавчої влади - на підвідомчу їм територію.

     2. Телерадіоорганізації,   незалежно   від   форм  власності,
зобов'язані безкоштовно оприлюднювати повідомлення про надзвичайні
ситуації. Право на використання телебачення і радіомовлення з цією
метою належить органам влади і посадовим особам,  які уповноважені
приймати рішення в умовах надзвичайних ситуацій.

     3. Трансляція  сесій  Верховної Ради України,  Верховної Ради
Автономної Республіки Крим проводиться  відповідно  до  державного
замовлення та на основі договору.

     4. На   вимогу  Президента  України,  Голови  Верховної  Ради
України, Прем'єр-міністра  України  та Голови Конституційного Суду
України державні телерадіоорганізації надають їм час для екстрених
офіційних виступів з важливих питань державного життя.

     5. Державні телерадіоорганізації  зобов'язані  передбачати  у
своїх  програмах  час і форми для забезпечення можливості виступів
народних  депутатів   України   з   питань   їхньої   депутатської
діяльності.

     Участь народних  депутатів України у передачах з інших питань
здійснюється на загальних засадах.

     6. Виступи   депутатів   місцевих   рад   з   питань   їхньої
депутатської  діяльності в телерадіопрограмах,  що транслюються на
території  відповідної  ради,  здійснюються  за   домовленістю   з
місцевими телерадіоорганізаціями.

     Стаття 50. Діяльність телерадіоорганізацій під час виборчого
           процесу

     1. Особливості  діяльності   телерадіоорганізацій   під   час
виборчого процесу регулюються законодавством про вибори.

     Стаття 51. Мовлення в особливих обставинах

     1. На  час надзвичайного та/чи воєнного стану в Україні або в
окремих її місцевостях відповідно до закону  може  встановлюватися
особливий режим роботи аудіовізуальних засобів масової інформації.

     2. Особливості  регулювання  мовлення  під  час надзвичайного
та/чи воєнного стану визначаються законом.

     Стаття 52. Припинення мовлення

     1. Підставами для припинення мовлення  є  закінчення  терміну
дії ліцензії, якщо строк її дії не був продовжений, або анулювання
ліцензії відповідно до вимог цього Закону.

     2. Протягом доби з дня закінчення строку дії  або  анулювання
ліцензії ліцензіат зобов'язаний припинити мовлення.

     3. Продовження    мовлення    після    отримання   офіційного
повідомлення   про   анулювання   ліцензії    тягне    за    собою
відповідальність   керівника   телерадіоорганізації  та  керівника
відповідного  оператора  телекомунікацій,  який  надає  послуги  з
експлуатації технічних засобів мовлення, відповідно до закону.

     Стаття 53. Реклама

     1. Відносини,  які  виникають під час рекламної діяльності та
спонсорства на телебаченні і радіо,  регулюються  Законом  України
"Про рекламу" ( 270/96-ВР ).

     Стаття 54. Участь спонсорів у створенні телерадіопередач

     1. Участь спонсорів у створенні телерадіопередач визначається
Законом України "Про рекламу" ( 270/96-ВР ).
 Стаття 54 в редакції Закону N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008 }

     Стаття 55. Анонси передач

     1. Анонси  передач   є   інформацією   для   телеглядачів   і
радіослухачів та мають відповідати вимогам статті 59 цього Закону.

     2. Анонси  передач  транслюються  відповідно  до вимог Закону
України "Про рекламу" ( 270/96-ВР ).

                          Р о з д і л  VI

              ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙ
                   ТА ЇХ ПРАЦІВНИКІВ

     Стаття 56. Права телерадіоорганізацій

     1. Телерадіоорганізації,   їх   працівники   мають  право  на
одержання від державних органів, підприємств, установ, організацій
незалежно  від форм власності необхідної інформації для здійснення
своєї статутної діяльності у порядку, передбаченому законодавством
України.

     Стаття 57. Редакційний статут телерадіоорганізації

     1. Редакційний  статут телерадіоорганізації містить вимоги до
створення та поширення інформації.

     2. Редакційний статут затверджує власник телерадіоорганізації
або уповноважений ним орган.

     3. Власник  телерадіоорганізації  не  має  права втручатися у
творчу діяльність телерадіоорганізації в інший спосіб,  ніж  через
внесення змін до редакційного статуту телерадіоорганізації.

     4. Редакційний статут телерадіоорганізації визначає:

     основні вимоги   до   забезпечення  точності,  об'єктивності,
неупередженості та збалансованості інформації, що розповсюджується
телерадіоорганізацією;

     вимоги до розповсюдження конфіденційної інформації;

     вимоги до розповсюдження інформації про насильство;

     вимоги до розповсюдження інформації про злочини;

     вимоги до розповсюдження інформації про різні групи населення
(національні та сексуальні меншини,  релігійні  групи,  хворих  та
інвалідів);

     вимоги до захисту дітей від негативного впливу інформації, що
розповсюджується телерадіоорганізацією;

     вимоги до перевірки достовірності інформації,  одержаної  від
третіх осіб;

     вимоги до   дотримання   авторських   та  суміжних  прав  при
розповсюдженні інформації;

     особливості поширення  інформації  про  політичні  партії  та
політиків під час виборчого процесу та поза його межами;

     вимоги до реклами та спонсорства;

     вимоги щодо   недопущення  прихованої  реклами  та  одержання
творчими  працівниками  телерадіоорганізації  товарів   і   послуг
безкоштовно або за пільговими цінами;

     порядок утворення,  діяльності  та  повноваження  редакційної
ради телерадіоорганізації.

     5. Редакційний   статут    телерадіоорганізації    передбачає
створення  редакційної  ради,  половина  складу якої призначається
власником телерадіоорганізації або уповноваженим  ним  органом,  а
половина  обирається  творчим колективом телерадіоорганізації.  На
редакційну раду телерадіоорганізації покладається:

     контроль за  дотриманням  телерадіожурналістами  редакційного
статуту;

     контроль за дотриманням прав телерадіожурналістів, вимог щодо
заборони   цензури    та    втручання    у    творчу    діяльність
телерадіоорганізації;

     внесення на  розгляд  органів управління телерадіоорганізації
питання про відсторонення  від  керівництва  телерадіоорганізацією
або  її  окремими  підрозділами  осіб,  які порушували редакційний
статут та/або вимоги законодавства щодо прав телерадіожурналістів,
заборони    цензури    і    втручання    у    творчу    діяльність
телерадіоорганізацій,  про призначення службового розслідування  і
звільнення  цих  осіб  відповідно  до  закону в разі підтвердження
наявності зазначених порушень.

     6. Редакційний   статут   телерадіоорганізації    має    бути
оприлюднений. Копія редакційного статуту протягом семи днів з часу
його  прийняття  або  внесення  змін  до  нього  надсилається   до
Національної ради.

     Стаття 58. Права творчого колективу та телерадіожурналістів

     1. Творчий   колектив   телерадіоорганізації   складається  з
телерадіожурналістів.

     2. Творчий  колектив  організації   має   право   відстоювати
інтереси   телерадіожурналістів   та   здійснювати   контроль   за
дотриманням їхніх прав,  вимог щодо заборони цензури і втручання у
творчу діяльність телерадіоорганізації.

     3. Збори  творчого  колективу  телерадіоорганізації  обирають
половину    складу    редакційної    ради    телерадіоорганізації.
Телерадіожурналіст має право:

     а) брати     участь     у     зборах    творчого    колективу
телерадіоорганізації,  вносити  пропозиції  щодо   розгляду   ними
питань;

     б) пропонувати   кандидатури   до   складу  редакційної  ради
телерадіоорганізації, бути обраним до її складу;

     в) звертатися до редакційної ради  телерадіоорганізації  щодо
порушень прав телерадіожурналістів,  вимог щодо заборони цензури і
втручання  у  творчу  діяльність  телерадіоорганізації,   порушень
редакційного статуту телерадіоорганізації.

     Стаття 59. Обов'язки телерадіоорганізації

     1. Телерадіоорганізація зобов'язана:

     а) дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії;

     б) виконувати рішення Національної ради та судових органів;

     в) поширювати об'єктивну інформацію;

     г) не  створювати  перешкод  у  передачі та прийманні програм
інших      телерадіоорганізацій,      функціонуванні       засобів
телекомунікацій;

     ґ) дотримуватися   вимог  державних  стандартів  і  технічних
параметрів телерадіомовлення;

     д) попереджати  телеглядачів  про  те,  що  її   програми   є
платними;

     е) виконувати  правила  рекламної  діяльності  і спонсорства,
встановлені законодавством;

     є) з повагою ставитися до національної гідності, національної
своєрідності і культури всіх народів;

     ж) зберігати   у   таємниці,   на   підставі  документального
підтвердження,  відомості про особу,  яка передала інформацію  або
інші матеріали за умови нерозголошення її імені;

     з) не   поширювати   матеріали,   які   порушують  презумпцію
невинуватості підсудного або упереджують рішення суду;

     и) не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина
без  його згоди,  якщо ця інформація не є суспільно необхідною.  У
разі якщо суд визнає,  що поширення інформації про особисте  життя
громадянина  не становить суспільної необхідності,  моральна шкода
та матеріальні збитки  відшкодовуються  в  порядку,  встановленому
законодавством України;

     і) розмістити  спростування  поширеної  інформації,  визнаної
недостовірною, наклепницькою тощо.

     Стаття 60. Обов'язки творчих працівників телерадіоорганізацій

     1. Творчий працівник телерадіоорганізації зобов'язаний:

     а) дотримуватися програмної  концепції  телерадіоорганізації,
керуватися її статутом;

     б) перевіряти достовірність одержаної ним інформації;

     в) не  допускати поширення інформації,  передбаченої частиною
другою статті 6 цього Закону;

     г) не  допускати  випадків  поширення  в   телерадіопрограмах
відомостей,  які  порушують  права  і  законні  інтереси громадян,
принижують їх честь і гідність;

     ґ) виконувати інші вимоги,  які випливають із цього Закону  і
статуту     телерадіоорганізації     та     укладеного    ним    з
телерадіоорганізацією трудового договору.

     2. Обов'язки,  передбачені  частиною  першою   цієї   статті,
поширюються    також    на    позаштатних    творчих   працівників
телерадіоорганізації.

     3. У разі висунення творчого працівника  телерадіоорганізації
кандидатом  на  виборні  посади він має рівні з іншими кандидатами
права у використанні телебачення і радіомовлення.

     4. Творчий  працівник  телерадіоорганізації  не   має   права
використовувати  своє  службове становище в інтересах кандидата на
виборні посади, довіреною особою якого він є.

                         Р о з д і л  VII

                ПРАВА ТЕЛЕГЛЯДАЧІВ І РАДІОСЛУХАЧІВ

     Стаття 61. Захист прав телеглядачів, радіослухачів

     1. Телеглядачі і радіослухачі мають право:

     приймати програми  телерадіоорганізацій,  які  доступні   для
прийому на території України;

     одержувати інформацію про розклад передач;

     звертатися до     телерадіоорганізації,    її    засновників,
Національної ради, Державного комітету телебачення і радіомовлення
України  із  зауваженнями  та пропозиціями щодо змісту і технічної
якості відповідних програм або передач і отримувати  письмово  або
безпосередньо у передачах відповідь на звернення;

     у порядку,  визначеному законом, спростовувати інформацію про
них, поширену телерадіоорганізацією.

     Стаття 62. Захист суспільної моралі та забезпечення прав
           неповнолітніх і юнацтва

     1. При     створенні,     підготовці     та    розповсюдженні
телерадіопрограм  та  передач  телерадіоорганізації  і  провайдери
програмної  послуги  зобов'язані дотримуватися вимог законодавства
України про захист суспільної моралі.

     2. Телерадіоорганізаціям  забороняється  розповсюджувати,   а
також  анонсувати  програми  та  передачі,  які  можуть  зашкодити
фізичному,  інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та
юнацтва,  крім  як  протягом  ефірного  часу в добовому відрізку з
23.00 до 6.00 та на каналах з обмеженим доступом.

     Такі програми   або   передачі   повинні   мати    спеціальне
попередження   і   відповідно   позначатися   в  розкладі  програм
телерадіоорганізацій та спеціально позначатися безпосередньо перед
їх трансляцією.

     3. У  програмах  та  передачах  телерадіоорганізації не мають
права без письмової згоди батьків або осіб,  що  їх  замінюють,  а
також  відповідних  правоохоронних  органів розголошувати будь-яку
інформацію, яка:

     може     сприяти    ідентифікації    особи    неповнолітнього
правопорушника;

     стосується факту самогубства неповнолітнього.

     Стаття 63. Неприпустимість перекручення інформації

     1. Особа,  в  якої  беруть  інтерв'ю,  або особа,  яка надала
інформацію для   телерадіоорганізації,   має   право  на  підставі
письмової заяви переглянути та/або прослухати відповідну  передачу
перед її трансляцією.

     2. Спори  у  зв'язку   з   недостовірністю   або   неповнотою
інформації, поширеної у зазначених в частині  першій  цієї  статті
передачах, розглядаються у судовому порядку.

     Стаття 64. Право на спростування

     1. Громадянин або юридична особа  мають  право  вимагати  від
телерадіоорганізації  спростування  поширених  у  її  програмі  чи
передачі  відомостей,  які  не   відповідають   дійсності   та/або
принижують честь і гідність особи.

     2. Право  вимагати  спростування  мають офіційні представники
громадянина,  якщо  сам  громадянин  не  має  можливості  вимагати
спростування.

     3. Заяву   з   вимогою   спростування   має  бути  подано  до
телерадіоорганізації у письмовій формі  протягом  14  днів  з  дня
поширення  таких  відомостей  з  письмовим  повідомленням  про  це
Національної ради.

     4. Телерадіоорганізація  зобов'язана   розглянути   заяву   у
семиденний  термін з дня її надходження,  якщо інше не передбачено
законодавством України.

     5. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов'язана надати
йому    можливість   безкоштовного   прослуховування   (перегляду)
відповідного фрагменту  програми  чи  передачі  або  надати  копію
запису фрагменту з відповідною оплатою.

     6. Якщо в телерадіоорганізації відсутні достатні докази того,
що поширені нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана
терміново їх спростувати.

     7. Спростування     повинно     бути    поширено    тією    ж
телерадіоорганізацією і в такій же  програмі  чи  передачі,  що  й
відомості,  які  не  відповідають  дійсності,  або  в інший час за
домовленістю з особою, права якої були порушені.

     8. У  спростуванні  має  бути  зазначено,  які  відомості  не
відповідають  дійсності,  коли  і в якій програмі чи передачі вони
були поширені телерадіоорганізацією.

     9. Якщо   громадянин   чи   юридична   особа   надали   текст
спростування,   то   він   підлягає   поширенню   за   умови  його
відповідності  вимогам  цього  Закону.  Скорочення чи інші зміни в
тексті   спростування,  поданого  заявником,  без  його  згоди  не
допускаються.

     10. Телерадіоорганізація,   яка  зобов'язана  поширити  текст
спростування,  на вимогу  громадянина  чи  представника  юридичної
особи  може  надати  йому  можливість  зачитати  власний  текст  і
передати його в запису.

     11. Про  передбачуваний  термін  поширення  та  зміст  тексту
спростування телерадіоорганізація зобов'язана повідомити заявника.

     12. У разі відмови телерадіоорганізації від спростування вона
зобов'язана терміново повідомити про це заявника.

     13. У разі винесення судом  рішення  про  спростування  текст
спростування    поширюється   телерадіоорганізацією   в   порядку,
визначеному цим Законом.

     14. Телерадіоорганізація може відмовити особі у  спростуванні
поширеної  інформації,  якщо  заяву про спростування було подано з
порушенням вимог цього Закону.

     Стаття 65. Право на відповідь

     1. Громадянин або юридична особа,  стосовно  якого  (якої)  у
програмі чи передачі телерадіоорганізації було поширено відомості,
які не відповідають дійсності або  порушують  його  (її)  права  і
законні  інтереси,  має  право  на  відповідь  (коментар чи власне
тлумачення  обставин  справи)  у  програмах  та  передачах   даної
телерадіоорганізації  незалежно  від  того,  було  подано  заяву з
вимогою спростування чи ні.

     2. Порядок подачі заяви  на  відповідь  (коментар  чи  власне
тлумачення обставин справи) визначається статтею 64 цього Закону.

     Стаття 66. Відшкодування моральної шкоди

     1. Моральна  (немайнова)  шкода відшкодовується відповідно до
вимог Цивільного кодексу України ( 435-15 ).

     Стаття 67. Звільнення від відповідальності за поширення
           інформації, що не відповідає дійсності

     1. Телерадіоорганізація    та   її   працівники   не   несуть
відповідальності  за  поширення  інформації,  що   не   відповідає
дійсності, у разі:

     а) якщо ця інформація містилася в офіційних повідомленнях або
одержана  від   органів   державної   влади,   органів   місцевого
самоврядування у письмовій формі;

     б) якщо  ця інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів
(усних і друкованих) посадових осіб  органів  державної  влади  та
органів  місцевого  самоврядування,  народних  депутатів  України,
кандидатів  на  пост  Президента  України,  кандидатів  у  народні
депутати  України  та  у  депутати рад усіх рівнів,  кандидатів на
посади сільських, селищних, міських голів;

     в) якщо  ця  інформація  розповсюджувалася  без  попереднього
запису  та  містилася  у  виступах  осіб,  які  не  є працівниками
телерадіоорганізації;

     г) якщо вона є дослівним відтворенням  матеріалів,  поширених
іншим  засобом масової інформації або інформаційним агентством,  з
посиланням на нього;

     ґ) якщо звільнення  від  відповідальності  передбачено  іншим
законом.

                         Р о з д і л  VIII

               МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ
              ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ

     Стаття 68. Міжнародне співробітництво телерадіоорганізацій

     1. Співробітництво   телерадіоорганізацій   із    зарубіжними
партнерами здійснюється на підставі прямих договорів.

     2. Якщо  міжнародним договором,  в якому бере участь Україна,
встановлено інші норми,  ніж ті,  що містяться у цьому Законі,  то
застосовуються норми міжнародного договору.

     Стаття 69. Діяльність представників зарубіжних
           телерадіоорганізацій на території України

     1. Акредитація зарубіжних кореспондентів телебачення і  радіо
проводиться Міністерством закордонних справ України.

     2. Акредитовані   зарубіжні   кореспонденти  мають  права  та
обов'язки   працівника   телерадіоорганізації,   передбачені   цим
Законом.

     3. Представники     зарубіжних    телерадіоорганізацій,    не
акредитовані в Україні у встановленому  порядку,  здійснюють  свою
діяльність як співробітники іноземних юридичних осіб.

                          Р о з д і л  IX

           ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
            ПРО ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ

     Стаття 70. Контроль та нагляд за дотриманням законодавства
           телерадіоорганізаціями і провайдерами програмної
           послуги

     1. Національна  рада  здійснює  контроль  за  дотриманням  та
забезпечує виконання вимог:

     законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення;

     Закону України "Про рекламу" ( 270/96-ВР ) щодо спонсорства і
порядку розповсюдження реклами на телебаченні і радіомовленні;

     законодавства про захист суспільної моралі;

     законодавства про кінематографію  щодо  квоти  демонстрування
національних фільмів;

     законодавства про вибори.

     2. Антимонопольний   комітет  України  здійснює  контроль  за
дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

     3. Державна інспекція зв'язку у встановленому  законодавством
порядку здійснює державний нагляд за користуванням радіочастотного
ресурсу  для  потреб  телерадіомовлення,   діяльністю   операторів
телекомунікацій,  контроль  за  технічними  параметрами  поширення
аудіовізуальної інформації.

     4. Уповноважені органи Кабінету Міністрів України  здійснюють
контроль за дотриманням законодавства про захист авторського права
та суміжних прав.

     5. Контроль   та   нагляд   за   дотриманням   інших    вимог
законодавства  здійснюють  органи  державної  влади  в межах своєї
компетенції.

     6. У  разі  виявлення  порушення  телерадіоорганізацією   або
провайдером  програмної  послуги вимог законодавства уповноважений
орган вживає до порушника санкції  або  надсилає  до  Національної
ради подання відповідно до вимог закону.

     Стаття 71. Відповідальність за порушення законодавства про
           телебачення і радіомовлення

     1. Відповідальність   за    порушення    законодавства    про
телебачення    і    радіомовлення   несуть   телерадіоорганізації,
провайдери програмної послуги,  їх керівники та  працівники,  інші
суб'єкти   господарської   діяльності,   посадові   особи  органів
державної влади  та  органів  місцевого  самоврядування.  Винні  в
порушеннях несуть цивільно-правову,  адміністративну і кримінальну
відповідальність згідно із законодавством України.

     2. Міру відповідальності та відповідні санкції  за  порушення
законодавства  про  телебачення і радіомовлення встановлює суд.  У
визначених цим Законом випадках санкції за порушення законодавства
про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радою.

     3. Рішення   Національної  ради  щодо  застосування  штрафних
санкцій можуть бути оскаржені у судовому порядку.

     4. Відповідальність   за    порушення    законодавства    про
телебачення    і    радіомовлення   встановлюється   на   підставі
документальних свідчень,   актів  перевірки  телерадіоорганізацій,
звернень визначених цим Законом органів державної влади.

     Стаття 72. Санкції за порушення законодавства про телебачення
           і радіомовлення

     1. Санкції  за  порушення  законодавства  про  телебачення  і
радіомовлення застосовуються за рішенням суду або,  у встановлених
цим Законом випадках, за рішенням Національної ради.

     2. Національна      рада      застосовує      санкції      до
телерадіоорганізацій  у разі порушення ними вимог цього Закону або
ліцензійних умов.

     3. Національна  рада  застосовує   санкції   до   провайдерів
програмної послуги у разі порушення ними вимог цього Закону.

     4. У   разі   порушення   законодавства   про  телебачення  і
радіомовлення іншими юридичними або фізичними особами  Національна
рада  звертається до суду або до інших органів державної влади для
усунення цих порушень у визначеному законодавством порядку.

     5. Національна рада приймає рішення про застосування  санкцій
на  підставі  наданих документальних свідчень,  актів перевірки чи
подання визначених цим Законом органів державної влади.

     6. Національна      рада      може      застосовувати      до
телерадіоорганізацій   та   провайдерів  програмної  послуги  такі
санкції:

     оголошення попередження;

     стягнення штрафу;

     подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення.

     7. Рішення про оголошення  попередження  приймається  у  разі
першого     порушення     законодавства     чи    умов    ліцензії
телерадіоорганізацією   або   першого   порушення    законодавства
провайдером програмної послуги.

     8. Рішення про стягнення штрафу приймається:

     якщо після  винесення  попередження  відповідні  порушення не
були усунені;

     якщо телерадіоорганізація за час після  видачі  (продовження)
ліцензії вже отримала не менше трьох попереджень;

     якщо провайдер  програмної  послуги  за  час після сплати ним
попереднього штрафу вже отримав не менше трьох попереджень.

     9. Штраф  не  може  накладатися,  якщо  з   часу   останнього
порушення законодавства минуло більше одного календарного року.

     10. Розміри  штрафів  встановлюються  Національною  радою  за
погодженням з Кабінетом  Міністрів  України  відповідно  до  вимог
законодавства.

     11. Рішення  про  стягнення  штрафу  може  бути  оскаржене  в
судовому порядку.

     12. Якщо порушення не  були  усунені  після  попередження  та
стягнення  штрафу,  Національна  рада  подає  до  суду  справу про
анулювання ліцензії на мовлення  телерадіоорганізації  або  справу
про скасування державної реєстрації провайдера програмної послуги.

     Стаття 73. Розгляд Національною радою питань про порушення
           телерадіоорганізацією або провайдером програмної
           послуги законодавства України та умов ліцензії

     1. Питання  про  порушення ліцензіатом законодавства або умов
ліцензії розглядаються на засіданні Національної ради  в  порядку,
визначеному  цим  Законом та Законом України "Про Національну раду
України з питань телебачення і радіомовлення" ( 538/97-ВР ).

     2. Національна рада починає  розгляд  питання  про  порушення
ліцензіатом  законодавства  або  умов  ліцензії  на підставі актів
перевірки.

     3. До  початку  розгляду  представник  ліцензіата  має  право
ознайомитися   з   усіма  матеріалами  справи,  давати  пояснення,
подавати  докази,  заявляти  клопотання.  При   розгляді   питання
представник ліцензіата має право користуватися правовою допомогою.

     Стаття 74. Прийняття Національною радою рішення за
           результатами розгляду питання про порушення
           телерадіоорганізацією або провайдером програмної
           послуги законодавства України та умов ліцензії

     1. За результатами розгляду питання про порушення ліцензіатом
законодавства  або  умов ліцензії Національна рада приймає рішення
про:

     а) визнання порушення і застосування передбачених цим Законом
санкцій;

     б) проведення додаткової перевірки;

     в) відсутність фактів порушення.

     2. Копія рішення протягом 10 днів вручається або надсилається
ліцензіату.

     Стаття 75. Виконання рішення про застосування санкції

     1. Рішення  Національної  ради   про   застосування   санкції
вручається або надсилається керівнику ліцензіата.

     2. У  рішенні  про застосування санкції Національна рада може
встановити термін усунення порушення.

     3. У разі застосування санкції  у  вигляді  штрафу  ліцензіат
зобов'язаний   сплатити   штраф  у  тридцятиденний  термін  з  дня
отримання  рішення  про   накладення   штрафу.   За   кожен   день
прострочення  сплати  нараховується пеня у розмірі одного відсотка
суми штрафу.  У разі відмови ліцензіатом від сплати  штрафу  штраф
стягується за рішенням суду.

     4. Суми штрафів зараховуються до Державного бюджету України.

     5. Ліцензіат    зобов'язаний    надати    Національній   раді
документальне підтвердження факту сплати штрафу (копію  платіжного
доручення) протягом п'яти днів з моменту сплати.

                          Р о з д і л  X

                       ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

     2. До   приведення  у  відповідність  із  цим  Законом  чинні
нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить
цьому Закону.

     3. Усі   ліцензії,  видані  Національною  радою  до  набрання
чинності цим Законом, діють до закінчення визначеного в них строку
дії.  При  продовженні строку дії ліцензії на мовлення Національна
рада приводить її у відповідність із вимогами цього Закону.  Зміна
територіальної  категорії  мовлення відбувається на підставі заяви
ліцензіата у  порядку,  визначеному  цим  Законом.  При  цьому  до
загальнонаціональних  мовників прирівнюються телерадіоорганізації,
які на день набрання чинності цим Законом вели мовлення в областях
(з  урахуванням  Автономної  Республіки Крим),  в яких проживає не
менше двох третин населення України.

     Телерадіоорганізації повинні   затвердити   свої   редакційні
статути  відповідно  до  вимог  цього  Закону  та  їх копії надати
Національній  раді  протягом  року  з  дня  набрання  цим  Законом
чинності.

     4. Внести зміни до таких законів України:

     1) у  Законі  України  "Про Національну раду України з питань
телебачення і радіомовлення" ( 538/97-ВР  )  (Відомості  Верховної
Ради України, 2005 р., N 16, ст. 265):

     а) преамбулу викласти в такій редакції:

     "Цей Закон  визначає  правові  засади діяльності Національної
ради  України  з  питань  телебачення  і  радіомовлення  (далі   -
Національна    рада)   як   конституційного,   постійно   діючого,
колегіального,  наглядового та  регулюючого  державного  органу  в
галузі телерадіомовлення";

     б) частину другу статті 3 викласти в такій редакції:

     "2. Національна  рада  не  може  делегувати свої повноваження
третім  особам.  Член  Національної  ради   не   може   одноосібно
здійснювати функції, покладені на Національну раду";

     в) в  частині  третій  статті  4 слова "чотири роки" замінити
словами "п'ять років";

     г) у статті 5:

     частину першу доповнити реченням такого  змісту:  "Припинення
повноважень  члена  Національної  ради  відбувається відповідно до
постанови Верховної Ради України";

     останнє речення частини другої  викласти  в  такій  редакції:
"Суб'єктами  права подання кандидатур на посаду члена Національної
ради  є  депутатські  фракції  у  Верховній  Раді  України  та/або
всеукраїнські  об'єднання  громадян  у  галузі  діяльності засобів
масової інформації";

     ґ) у статті 7:

     абзац перший частини першої викласти в такій редакції:

     "1. Членом Національної ради може бути призначений громадянин
України  з  числа  кваліфікованих  фахівців у галузі журналістики,
юриспруденції, телерадіомовлення, управління, представників науки,
культури,  мистецтва,  які мають вищу освіту,  стаж роботи у сфері
телерадіомовлення,  зокрема  наукової  або педагогічної,  не менше
п'яти років,  володіють  державною  мовою,  проживають  в  Україні
протягом останніх десяти років та на момент призначення не досягли
встановленого законом пенсійного віку";

     у частині   сьомій   слова   "на  надання  Державною  службою
зайнятості іншої рівноцінної посади" замінити словами "на зайняття
іншої   рівноцінної   посади  відповідно  до  вимог  законодавства
України";

     д) пункт 1 частини першої статті 8 викласти в такій редакції:

     "1) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням
або  прийняттям  відставки відповідно до вимог Закону України "Про
державну службу" ( 3723-12 );

     е) статтю 9 доповнити частиною сьомою такого змісту:

     "7. Голова  Національної  ради  є   розпорядником   бюджетних
асигнувань  на  утримання  і  забезпечення діяльності Національної
ради та,  на  підставі  рішень  Національної  ради,  позабюджетних
коштів,  інших коштів,  що надійшли на рахунок Національної ради з
джерел, не заборонених законодавством України";

     є) у статті 11:

     частину другу доповнити реченням такого змісту:  "Представник
Національної  ради  є  працівником  апарату  Національної  ради  і
виконує службові функції відповідно до  штатного  розпису  апарату
Національної ради";

     абзац другий частини сьомої викласти в такій редакції:

     "нагляд за дотриманням ліцензіатами умов ліцензії";

     ж) частину  шосту  статті  12  після  слів "прирівнюються до"
доповнити словом "відповідних";

     з) другий абзац статті 13 викласти в такій редакції:

     "нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами
програмної     послуги     вимог     законодавства     у    галузі
телерадіомовлення";

     и) статтю 14 після абзацу  другого  доповнити  новим  абзацом
такого змісту:

     "ліцензування провайдерів програмної послуги".

     У зв'язку  з  цим  абзаци  третій - шостий вважати відповідно
абзацами четвертим - сьомим;

     і) статтю 15 після абзацу  другого  доповнити  новим  абзацом
такого змісту:

     "розробка і   затвердження   Плану   розвитку   національного
телерадіоінформаційного простору".

     У  зв'язку   з   цим  абзаци  третій - одинадцятий    вважати
відповідно абзацами четвертим - дванадцятим;

     ї) у статті 16:

     у частині третій:

     після абзацу  першого доповнити трьома новими абзацами такого
змісту:

     "визначені Планом           розвитку            національного
телерадіоінформаційного простору завдання  на  звітний  період  та
підсумки їх виконання;

     інформація про внесені  за  звітний  період  зміни  до  Плану
розвитку національного телерадіоінформаційного простору;

     визначені Планом            розвитку            національного
телерадіоінформаційного простору  завдання  на  наступний  звітний
період".

     У зв'язку  з  цим  абзаци  другий - сьомий вважати відповідно
абзацами п'ятим - десятим;

     абзац дев'ятий викласти в такій редакції:

     "інформація про дотримання вимог  законодавства  щодо  участі
іноземного  капіталу  в  статутних  фондах телерадіоорганізацій та
вимог до установчих і статутних документів телерадіоорганізацій";

     частину п'яту викласти в такій редакції:

     "5. За результатами розгляду звіту Національної ради Верховна
Рада  України  може  висловити  недовіру  Національній раді.  Якщо
недовіру висловив і Президент України,  це має наслідком відставку
всього складу Національної ради";

     й) статтю 19 викласти в такій редакції:

     "Стаття 19. Державна реєстрація телерадіоорганізацій та
            провайдерів програмної послуги

     Національна рада      здійснює      державну       реєстрацію
телерадіоорганізацій  та  провайдерів  програмної  послуги  і веде
відповідні реєстри в порядку,  визначеному  Законом  України  "Про
телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 );

     к) статтю 21 викласти в такій редакції:

     "Стаття 21. Санкції за порушення законодавства про
            телебачення і радіомовлення

     Національна рада    застосовує    санкції    до    порушників
законодавства  про телебачення і радіомовлення відповідно до вимог
Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 );

     л) статтю 22 доповнити частиною п'ятою такого змісту:

     "5. Національна  рада   має   право   виступати   засновником
(співзасновником) друкованих засобів масової інформації";

     м) у частині другій статті 24:

     після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:

     "затверджуються План          розвитку          національного
телерадіоінформаційного простору та зміни до нього".

     У зв'язку  з  цим  абзаци  четвертий - чотирнадцятий  вважати
відповідно абзацами п'ятим - п'ятнадцятим;

     після абзацу дев'ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

     "приймаються рішення   про  видачу  та  продовження  ліцензій
провайдерів програмної послуги,  про затвердження та внесення змін
до відповідних пакетів програм універсальної програмної послуги".

     У зв'язку   з   цим   абзаци  десятий - п'ятнадцятий  вважати
відповідно абзацами одинадцятим - шістнадцятим;
 

     після абзацу  тринадцятого  доповнити  новим  абзацом  такого
змісту:

     "приймаються рішення   про   застосування   санкцій   та  про
звернення до суду із заявою про анулювання  ліцензії  на  мовлення
або  про  скасування  державної  реєстрації  провайдера програмної
послуги".

     У зв'язку  з цим абзаци чотирнадцятий - шістнадцятий  вважати
відповідно абзацами п'ятнадцятим - сімнадцятим;

     н) абзац  четвертий частини першої статті 25 викласти в такій
редакції:

     "розробку та   реалізацію   Плану   розвитку    національного
телерадіоінформаційного простору,  впровадження нових технологій і
проведення досліджень щодо  користування  радіочастотним  ресурсом
для цілей телерадіомовлення";

     2) частину    другу    статті    28   Закону   України   "Про
телекомунікації" ( 1280-15 ) (Відомості  Верховної  Ради  України,
2004 р., N 12, ст. 155) викласти в такій редакції:

     "2. Надання  телекомунікаційних послуг для потреб телебачення
і радіомовлення регулюється Законом  України  "Про  телебачення  і
радіомовлення" ( 3759-12 );

     3) у    Законі    України    "Про    радіочастотний    ресурс
України" ( 1770-14 ) (Відомості Верховної Ради України,  2004  р.,
N 48, ст. 526):

     а) абзац  дев'ятий  статті  1  після  слів  "діяльність якої"
доповнити словом "безпосередньо";

     б) пункт 7 частини третьої статті 16 після  слів  "підготовка
висновків" доповнити словами "на безпосереднє замовлення";

     в) частину четверту статті 19 викласти в такій редакції:

     "4. Радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального
та спеціального користування здійснюється на  платних  засадах  за
рахунок коштів Державного бюджету України";

     г) у статті 24:

     у пункті 2 слова "в частині телерадіомовлення" виключити;

     у пункті   3   слово   "телерадіомовлення"  замінити  словами
"каналів мовлення, мереж мовлення";

     ґ) пункт  2  частини  другої  статті  30   доповнити   словом
"телерадіоорганізаціями";

     д) частину   п'яту   статті  31  після  слів  "радіочастотним
ресурсом України"  доповнити  словами  "телерадіоорганізаціями  та
провайдерами програмної послуги";

     е) пункт  3  частини  сьомої  статті  42  після  слів  "копію
ліцензії  на  мовлення"  доповнити  словами  "або  копію  ліцензії
оператора   багатоканальної   телемережі",  а  слово  "телесистем"
замінити словом "телемереж";

     4) у  Законі   України   "Про   ліцензування   певних   видів
господарської діяльності"  (  1775-14  ) (Відомості Верховної Ради
України, 2000 р.,  N 36,  ст. 299; 2001 р., N 11, ст. 45; 2002 р.,
N 1,  ст. 1, N 20, ст. 134; 2004 р., N 12, ст. 155; 2005 р., N 42,
ст. 465):

     а) у частині другій  статті  2  слова  "ліцензування  каналів
мовлення"  замінити  словами  "ліцензування  діяльності  в  галузі
телебачення і радіомовлення";

     б) статтю 4 доповнити частиною третьою такого змісту:

     "Розробку та  реалізацію  державної   політики   ліцензування
телерадіомовлення  здійснює  Національна  рада  України  з  питань
телебачення і радіомовлення";

     5) статтю 19 Закону України "Про кінематографію" ( 9/98-ВР  )
(Відомості Верховної  Ради  України,  1998  р.,  N  22,  ст.  114;
2003 р.,  N 30,  ст.  248) після частини  першої  доповнити  новою
частиною такого змісту:

     "З метою  сприяння  розвитку  кінематографії України,  в тому
числі  шляхом  залучення  спонсорських  та   благодійних   коштів,
встановити,   що  до  складу  валових  витрат  платників  податків
незалежно від їх  організаційно-правових  форм  і  форм  власності
включаються  суми коштів або вартість майна,  що спрямовані такими
платниками   податків   як   допомога   на   виробництво    та/або
демонстрування   національного   фільму,   але  не  більше  десяти
відсотків  від  валового  доходу  такого  платника   податків   за
попередній звітний (податковий) рік".

     У зв'язку  з  цим  частини  другу - восьму вважати відповідно
частинами третьою - дев'ятою;

     6) у Законі України "Про оподаткування прибутку  підприємств"
( 334/94-ВР  ) (Відомості Верховної Ради України,  1997 р.,  N 27,
ст. 181;  1998 р., N 10,  ст. 35; 1999 р., N 48, ст. 418; 2000 р.,
N 32,  ст.  254,  N 39,  ст. 333; 2001 р., N 32, ст. 169; 2002 р.,
N 2,  ст.  12,  N 29,  ст.  192;  2003 р.,  N 12, ст. 88, N 33-34,
ст. 267;  2004 р.,  N 35,  ст.  412,  N 52, ст. 563; 2005 р., N 5,
ст. 114, NN 17-19, ст. 267):

     а) пункт 5.2 статті 5 доповнити підпунктами 5.2.18 та  5.2.19
такого змісту:

     "5.2.18. Суми   коштів  або  вартість  майна,  спрямовані  як
фінансова   допомога   на   виробництво   та/або    демонстрування
національних фільмів.

     5.2.19. Суми   коштів   або  вартість  майна,  спрямовані  на
придбання, створення, виробництво аудіовізуальних творів";

     б) підпункт 8.1.3  пункту  8.1  статті  8  доповнити  абзацом
шостим такого змісту:

     "створення та/або придбання аудіовізуальних творів".

     5. Кабінету  Міністрів  України  протягом трьох місяців з дня
набрання   чинності    цим    Законом    забезпечити    приведення
міністерствами   та   іншими  органами  виконавчої  влади  України
нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

     Національній раді   України   з    питань    телебачення    і
радіомовлення  протягом  трьох місяців з дня набрання чинності цим
Законом   привести   видані   нею   нормативно-правові   акти    у
відповідність із цим Законом.
 

 Президент України                                       Л.КРАВЧУК

 м. Київ, 21 грудня 1993 року
     N 3759-XII
Джерело:Офіційний портал ВРУ