З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про телебачення і радіомовлення
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 10, ст. 43 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 3760-XII ( 3760-12 ) від 21.12.93, ВВР, 1994, N 10, ст. 44 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85
N 198/95-ВР від 02.06.95, ВВР, 1996, N 5, ст. 18
N 70/97-ВР від 14.02.97, ВВР, 1997, N 15, ст.115
N 595/97-ВР від 22.10.97, ВВР, 1998, N 2, ст. 6
N 196/98-ВР від 05.03.98, ВВР, 1998, N 34, ст.233
N 193-XIV ( 193-14 ) від 20.10.98, ВВР, 1998, N 49, ст.302
N 998-XIV ( 998-14 ) від 16.07.99, ВВР, 1999, N 41, ст.373
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213
N 1709-III ( 1709-14 ) від 11.05.2000, ВВР, 2000, N 32, ст.257
N 2680-III ( 2680-14 ) від 13.09.2001, ВВР, 2002, N 2, ст.5
N 2921-III ( 2921-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст.114
N 744-IV ( 744-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.234
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247
N 871-IV ( 871-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 37, ст.303
N 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 13, ст.181
N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238
N 2810-IV ( 2810-15 ) від 06.09.2005, ВВР, 2005, N 49, ст.518
N 3099-IV ( 3099-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.566 )
( У тексті Закону слова "Державний комітет телебачення ірадіомовлення України" в усіх відмінках замінено
словами "спеціально уповноважений центральний орган
виконавчої влади з питань телебачення і радіомовлення"
у відповідних відмінках згідно із Законом
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 )
Цей Закон відповідно до Закону України "Про інформацію"
( 2657-12 ) регулює діяльність телерадіоорганізацій на території
України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні
умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова,
прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної
інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.
РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
Для цілей цього Закону вживаються такі терміни: абонент - юридична або фізична особа, яка користується
послугами телерадіомовлення на договірних засадах; аудіовізуальна інформація - зорова інформація, що
супроводжується звуком; громадське телерадіомовлення - система позабюджетного
неприбуткового загальнонаціонального, регіонального або місцевого
телерадіомовлення, що створюється засновниками - юридичними та/або
фізичними особами; ( Статтю 1 доповнено абзацом четвертим згідно
із Законом N 595/97-ВР від 22.10.97 ) загальнонаціональний канал мовлення - канал мовлення,
призначений для трансляції телерадіопрограм більш як на половину
областей України; канал мовлення - сукупність технічних засобів з частотними
присвоєннями, призначених для трансляції теле- та радіопередач на
територію, що визначається параметрами технічних засобів мовлення; ліцензія - письмовий дозвіл Національної ради України з
питань телебачення і радіомовлення, що дає право на створення і
використання каналу мовлення та часу мовлення; логотип (фірмовий, торговий знак) - постійний словесний,
образотворчий або об'ємний знак, комбінований з літерами, цифрами,
словами або без них, що є емблемою телерадіоорганізації, студії,
агентства чи окремої особи, які представляють свої
телерадіопрограми чи передачі; мовлення (телебачення і радіомовлення) - передача на відстань
звукової або зорової інформації за допомогою електромагнітних
хвиль, що розповсюджуються передавальними пристроями і приймаються
будь-якою кількістю телерадіоприймачів; Національна телекомпанія, Національна радіокомпанія -
державні телерадіоорганізації, що ведуть мовлення на
загальнонаціональних каналах мовлення і підзвітні Верховній Раді
України та Президенту України; пряма трансляція - безпосереднє розповсюдження теле- або
радіопередач без попереднього запису і монтажу; радіомовлення - виробництво і розповсюдження аудіопрограм; розклад мовлення телерадіоорганізацій - відкрита інформація
телерадіоорганізацій про послідовність виходу в ефір та
хронометраж телерадіопередач упродовж певного визначеного відрізку
часу; ( Статтю 1 доповнено абзацом дванадцятим згідно із Законом
N 70/97-ВР від 14.02.97 ) соціальне телерадіомовлення - передачі чи програми для
сліпих, глухих, людей з послабленим слухом освітнього, навчального
та довідкового характеру, а також програми і передачі з проблем
екологічного виховання; спонсорство - участь фізичної чи юридичної особи у прямому
або опосередкованому фінансуванні програм з метою реклами свого
імені, фірмового найменування чи своєї торгової марки; суборенда каналу мовлення - юридично оформлена або прихована
поступка ліцензії на канал (час) мовлення іншій юридичній чи
фізичній особі, що не є ліцензіатом, включаючи систематичну
ретрансляцію сигналів інших телерадіоорганізацій, крім випадків
юридично оформленого надання телерадіопрограм та обміну ними між
телерадіоорганізаціями-виробниками, а також ретрансляції новин,
спортивних чи інших видовищних заходів; суспільне телерадіомовлення - система неприбуткового єдиного
загальнонаціонального телебачення і радіомовлення, що має єдину
програмну концепцію, створюється та діє згідно із Законом України
"Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення"
( 485/97-ВР ); ( Абзац сімнадцятий статті 1 в редакції Закону
N 595/97-ВР від 22.10.97 ) трансляція - розповсюдження телевізійних або радіомовних
програм з допомогою технічних засобів зв'язку; телекомунікація - передача і приймання будь-яких знаків,
сигналів зображення і звуку з допомогою електромагнітних засобів
зв'язку (кабельного, оптичного, радіозв'язку); телебачення - виробництво і розповсюдження аудіовізуальних
передач та програм; телерадіоорганізація (редакція, студія, агентство,
об'єднання, асоціація, компанія, радіостанція тощо) - юридична
особа, зареєстрована у встановленому чинним законодавством
порядку, яка має право виробляти та розповсюджувати
телерадіопередачі та програми; телерадіопрацівник - штатний або позаштатний працівник
телерадіоорганізації, який за характером своєї професійної
діяльності бере участь у створенні та розповсюдженні
телерадіопередач та програм; телерадіопрограма - сукупність телерадіопередач, що
транслюються безпосередньо або в запису; телерадіоцентр (телецентр, радіоцентр, технічний центр
телерадіомовлення) - підприємство, що забезпечує технічну
експлуатацію обладнання, призначеного для виробництва
телерадіопередач та програм; технічні засоби мовлення - сукупність радіоелектронних
засобів та технічних пристроїв, за допомогою яких програми та
передачі доводяться до споживачів. Стаття 1 в редакції Закону N 198/95-ВР від 02.06.95 )
Стаття 2. Основні принципи діяльності телерадіоорганізацій
Телерадіоорганізації України у своїй діяльності реалізують
принципи об'єктивності, достовірності інформації, компетентності,
гарантування права кожного громадянина на доступ до інформації,
вільне висловлювання своїх поглядів та думок, забезпечення
ідеологічного та політичного плюралізму, дотримання
телерадіопрацівниками професійної етики та загальнолюдських норм
моралі. Телерадіоорганізації не мають права у своїх програмах
розголошувати дані, що становлять державну таємницю або іншу
таємницю, яка охороняється законодавством, закликати до
насильницької зміни або повалення існуючого державного і
суспільного ладу, порушення територіальної цілісності України,
вести пропаганду війни, насильства і жорстокості, розпалювання
расової, національної, релігійної ворожнечі, поширювати
порнографію або іншу інформацію, яка підриває суспільну мораль або
підбурює до правопорушень, принижує честь і гідність людини.
Стаття 3. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на відносини між суб'єктами в
галузі телебачення і радіомовлення незалежно від форм власності,
мети створення і виду статутної діяльності телерадіоорганізацій,
а також від способу розповсюдження телерадіоінформації, якщо їх
передачі розраховані на масове приймання споживачами. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що регулюють
створення і діяльність спеціальних телевізійних і радіомовних
систем закритого типу (виробничих, технологічних, навчальних,
службових тощо), радіоаматорський зв'язок, радіоспорт або інші
види зв'язку, що діють на основі індивідуального виклику чи
використовуються для поширення інформації спеціального
призначення і не розраховані на масове приймання їх передач; на
діяльність по неефірному прокату відео- та аудіопродукції в
різних установах.
Стаття 4. Повноваження державних органів щодо телебачення ірадіомовлення в Україні
Верховна Рада України і Президент України визначають державну
політику щодо телебачення і радіомовлення, законодавчі основи її
реалізації, гарантії соціального і правового захисту працівників
цієї сфери. Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної
політики щодо телебачення і радіомовлення, координує діяльність
міністерств та інших центральних органів державної виконавчої
влади у цій сфері. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з
питань телебачення і радіомовлення є уповноваженим органом
управління державним телебаченням і радіомовленням України, що
забезпечує реалізацію інформаційної політики держави, визначеної
Верховною Радою України, Президентом України та контрольованої
Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим,
місцевих Рад народних депутатів щодо розвитку телебачення і
радіомовлення визначаються чинним законодавством України. Стаття 4 в редакції Закону N 198/95-ВР від 02.06.95 )
Стаття 5. Національна рада України з питань телебачення ірадіомовлення
З метою реалізації та додержання законодавства в галузі
телебачення і радіомовлення та інших нормативних актів створюється
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення
(далі - Національна рада). Національна рада є позавідомчим державним контролюючим
органом, який діє відповідно до цього Закону та чинного
законодавства України і є відповідальним за розвиток, якісний стан
телебачення і радіомовлення України, за зростання професійного,
художнього та етичного рівня програм та передач
телерадіоорганізацій. Склад Національної ради затверджується Верховною Радою
України строком на чотири роки в кількості 8 осіб: за поданням
чотирьох кандидатур Головою Верховної Ради України та чотирьох
кандидатур - Президентом України. Члени Національної ради, які здійснюють свої повноваження на
постійній основі, є державними службовцями і не можуть займати
посади в інших державних і недержавних установах, організаціях та
на підприємствах, одержувати разові винагороди за виконання робіт
(крім гонорарів за творчу діяльність і позаштатну викладацьку
(лекційну) роботу), займатися підприємницькою діяльністю у сфері
телебачення і радіомовлення, призупиняють членство в політичних
партіях. Члени Національної ради та працівники її апарату не можуть
отримувати будь-які види винагород (у тому числі і заробітну
плату) від телерадіоорганізацій, а також від підприємств, установ
та організацій - засновників телерадіоорганізацій. Члени Національної ради та працівники її апарату не можуть
бути засновниками (співзасновниками) телерадіоорганізацій або
брати участь у комерційній діяльності. Повноваження члена Національної ради достроково припиняються
у разі: подання заяви про відставку; втрати громадянства України; порушення вимог статті 2 цього Закону; висловлення недовіри Верховною Радою України; невиконання службових обов'язків, професійної
невідповідності; винесення щодо нього обвинувального вироку суду, який
набрав чинності. У разі припинення повноважень члена Національної ради вибори
нового кандидата відбуваються у порядку, визначеному цією статтею. Члени Національної ради обирають зі свого складу Голову
Національної ради, першого заступника та заступника Голови. Голова
Національної ради і перший заступник повинні представляти різні
гілки влади. Голова Національної ради та заступники Голови
підзвітні Національній раді. Голова та його заступники працюють у Національній раді на
професійній основі, решта членів Національної ради - за бажанням,
на громадських засадах. Голова Національної ради: організовує діяльність Національної ради, здійснює
керівництво підготовкою питань до розгляду; скликає засідання Національної ради за власною ініціативою
або за пропозицією не менш як двох членів Національної ради,
вносить на розгляд Національної ради питання і головує на її
засіданнях; організовує роботу апарату Національної ради; видає накази та розпорядження, підписує ліцензії на право
користування каналами мовлення, а також повідомлення про відмову у
видачі ліцензії або про її анулювання згідно з рішенням
Національної ради; приймає на роботу і звільняє з посади, укладає контракти з
працівниками апарату Національної ради; є розпорядником бюджету Національної ради. Перший заступник та заступник Голови Національної ради: відповідають за окремі напрями діяльності Національної ради; організовують діяльність робочих груп, створених Національною
радою для вирішення покладених на неї завдань. Основними функціями Національної ради є: координація розробки концепції розвитку
телерадіоінформаційного простору України та участь у її
реалізації; видача телерадіоорганізаціям на конкурсній основі ліцензій на
право використання каналу мовлення та часу мовлення; контроль за дотриманням законодавства в галузі телебачення і
радіомовлення України та умов, зазначених у ліцензії; забезпечення реалізації прав телеглядачів і радіослухачів; контроль за раціональним використанням радіочастот,
призначених для телерадіомовлення; участь у розробці міжнародних договорів України з питань
телебачення і радіомовлення; контроль за дотриманням законодавства України про рекламу
телерадіоорганізаціями всіх форм власності. ( Частину тринадцяту
статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 70/97-ВР від
14.02.97 ) До обов'язків Національної ради належить: ведення державного реєстру телерадіоорганізацій України,
створення єдиного банку даних про них; контроль за додержанням телерадіоорганізаціями вимог чинного
законодавства, зокрема щодо іноземного інвестування та порядку
телерадіомовлення під час виборчих кампаній і референдумів; узгодження стандартів та норм технічної якості
телерадіопрограм, контроль за їх додержанням; розробка положень про порядок ліцензування і використання
каналів мовлення та умов конкурсу на отримання ліцензій,
погодження їх з відповідною постійною Комісією Верховної Ради
України і публікація у засобах масової інформації; визначення, на підставі розроблених положень, порядку
ліцензування та використання каналів мовлення, порядку мовлення з
використанням супутників; погодження розміру грошового збору за видачу ліцензії, а
також погодження максимальних граничних тарифів на оренду
технічних засобів мовлення, мінімальних рівнів розцінок за
рекламу, що розповсюджується по загальнонаціональних каналах
мовлення та погодження їх з відповідною постійною Комісією
Верховної Ради України; узагальнення практики застосування законодавства з питань, що
входять до її компетенції, розроблення пропозицій щодо його
вдосконалення; організація творчих семінарів, спрямованих на поліпшення
діяльності телерадіоорганізацій, сприяння підготовці та
перепідготовці творчих кадрів для телебачення та радіомовлення,
встановлення міжнародних зв'язків та вивчення досвіду роботи
відповідних зарубіжних організацій; визначення правил документування, формування та зберігання
тимчасового архіву та архівного фонду телерадіопередач; створення та утримання національного архіву та музею
телерадіомовлення; надання консультативної допомоги в сфері телерадіомовлення; подання Верховній Раді України та Президенту України
щорічного звіту про свою діяльність і опублікування його у пресі. Національна рада має право: визнавати ліцензію такою, що втратила чинність, якщо
телерадіоорганізація не розпочала діяльність протягом двох місяців
з дня, визначеного у ліцензії; отримувати від усіх телерадіоорганізацій документи, відомості
та пояснення щодо їх діяльності згідно з чинним законодавством; проводити у межах своєї компетенції перевірку діяльності
телерадіоорганізацій щодо умов та порядку використання каналів
мовлення; координувати з Головним управлінням з питань радіочастот при
Кабінеті Міністрів України розподіл смуг радіочастот, які виділено
для телерадіомовлення, створення і використання радіочастотних
засобів мовлення, розробляти положення про використання каналів
мовлення та умови конкурсу на отримання ліцензій, які вона
погоджує з відповідною комісією Верховної Ради України,
публікувати їх у засобах масової інформації; накладати стягнення в разі порушення чинного законодавства
України та умов, зазначених у ліцензії; проводити аудиторські перевірки телерадіоорганізацій.
( Частину шістнадцяту статті 5 виключено на підставі Закону
N 3099-IV ( 3099-15 ) від 17.11.2005 )
( Частину сімнадцяту статті 5 виключено на підставі Закону
N 3099-IV ( 3099-15 ) від 17.11.2005 )
( Частину вісімнадцяту статті 5 виключено на підставі Закону
N 3099-IV ( 3099-15 ) від 17.11.2005 )
Національна рада здійснює також інші повноваження,
передбачені законами України. ( Статтю 5 доповнено частиною
дев'ятнадцятою згідно із Законом N 3099-IV ( 3099-15 ) від
17.11.2005 ) Стаття 5 в редакції Закону N 198/95-ВР від 02.06.95 )
Стаття 6. Заборона втручання у творчу діяльністьтелерадіоорганізацій
Втручання державних органів, органів місцевого, регіонального
самоврядування, їх посадових осіб, об'єднань громадян, окремих
громадян у творчу діяльність телерадіоорганізацій, а також
цензура, як контроль за ідеологічним змістом передач,
забороняються; контролюється лише зміст інформації, яка
охороняється законом.
Стаття 7. Обмеження щодо діяльності телерадіоорганізацій
( Назва статті 7 в редакції Закону N 1294-IV ( 1294-15 ) від
20.11.2003 )
Одна телерадіоорганізація, а також її структурні підрозділи з
правами юридичної особи не мають права вести мовлення більш як на
двох каналах по телебаченню і трьох каналах - по радіо на
територію всієї країни, області, міста або іншого регіону,
зазначеного в ліцензії, крім кабельних (проводових) мереж та
мовлення на зарубіжні країни. Юридична або фізична особа не має права бути засновником
(співзасновником) телерадіоорганізацій, які ведуть мовлення більш
як на двох каналах мовлення по телебаченню і трьох каналах
мовлення - по радіо на територію всієї країни, області, міста або
іншого регіону. Телерадіоорганізаціям, що ведуть мовлення по
загальнонаціональних каналах, не може надаватись у користування
одночасно більше половини каналів мовлення на територію всієї
країни, області, міста або іншого регіону. Організації та підприємства зв'язку, які експлуатують мережі
мовлення, не можуть бути засновниками або співвласниками
телерадіоорганізацій. Стаття 7 в редакції Закону N 198/95-ВР від 02.06.95 )
Стаття 8. Захист інтересів національноготелерадіовиробництва
З метою захисту інтересів національного телерадіовиробництва
і спрямування інвестицій на розвиток національної бази телебачення
та радіомовлення не менше 50 відсотків від загального обсягу
мовлення кожної телерадіоорганізації мають становити передачі
(фільми), виготовлені безпосередньо даною телерадіоорганізацією
або іншими юридичними особами, які діють в Україні. Не допускається трансляція в ефірних мережах України
рекламної продукції, за розповсюдження якої не сплачено
телерадіоорганізації, що має ліцензію Національної ради України з
питань телебачення і радіомовлення на право користування каналами
мовлення. ( Статтю 8 доповнено частиною другою згідно із Законом
N 196/98-ВР від 05.03.98 )
Стаття 9. Мова телерадіопередач та програм
Телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою. Мовлення на певні регіони може здійснюватися також мовою
національних меншин, що компактно проживають на даній території. Мовлення на зарубіжну аудиторію ведеться українською і
відповідною іноземною мовою.
Стаття 10. Законодавство про телебачення і радіомовлення
Законодавство України про телебачення і радіомовлення
складається з Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ), цього
Закону та інших актів законодавства України, що видаються
відповідно до них.
Стаття 11. Структура національного телебачення ірадіомовлення України
Структуру національного телебачення і радіомовлення України
складають державні, недержавні (приватні) та громадські
телерадіоорганізації, засновані юридичними та/або фізичними
особами відповідно до чинного законодавства України, а також
система Суспільного телебачення і радіомовлення. Стаття 11 в редакції Законів N 198/95-ВР від 02.06.95,
N 595/97-ВР від 22.10.97 )
Стаття 12. Державні телерадіомовні організації України
Державні телерадіоорганізації поряд із Суспільним
телебаченням і радіомовленням становлять основу національного
телебачення і радіомовлення України і забезпечують
телерадіотрансляцію на всю територію чи відповідний регіон України
і на зарубіжну аудиторію. Державні телерадіоорганізації
утримуються за рахунок коштів державного бюджету, коштів,
отриманих за виконання державних замовлень, а також за рахунок
коштів, що надійшли з інших джерел, не заборонених законодавством
України. ( Частина перша статті 12 в редакції Законів N 595/97-ВР
від 22.10.97, N 2810-IV ( 2810-15 ) від 06.09.2005 ) У своїй діяльності державні телерадіоорганізації керуються
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законами України та
реалізують основні завдання, визначені цим Законом. Пріоритетне право на загальнонаціональні канали мовлення,
технічні засоби яких створено за рахунок державного бюджету чи
державних підприємств, має спеціально уповноважений центральний
орган виконавчої влади з питань телебачення і радіомовлення в
межах, передбачених статтею 7 цього Закону. Державним телерадіоорганізаціям в частині прав, яких вони
набувають на підставі ліцензії, надається пріоритетне право на
користування державними теле- і радіомережами. Щорічні грошові надходження на рахунки державних
телерадіоорганізацій від реклами, інших видів діяльності, не
заборонених законом, спонсорства та меценатства використовуються
на виконання статутних завдань, у тому числі на розвиток
телерадіомереж, поліпшення умов праці та підвищення розмірів
оплати праці їх співробітників. ( Частина п'ята статті 12 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 871-IV ( 871-15 ) від
22.05.2003; в редакції Закону N 2810-IV ( 2810-15 ) від
06.09.2005 ) Основними завданнями державних телерадіоорганізацій є: а) оперативне інформування телеглядачів і радіослухачів про
суспільно-політичні та інші події в Україні і за кордоном, про
надзвичайні події та ситуації, що становлять загрозу життю чи
здоров'ю населення, розповсюдження офіційних повідомлень,
роз'яснення рішень органів законодавчої, виконавчої та судової
влади; ( Пункт "а" частини шостої статті 12 в редакції Закону
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 ) б) створення та розповсюдження економічних, публіцистичних,
культурно-освітніх, медико-гігієнічних, художніх, навчальних,
розважальних, спортивних програм, а також програм для дітей та
юнацтва; ( Пункт "б" частини шостої статті 12 в редакції Закону
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 ) в) сприяння зміцненню міжнародних зв'язків України, зростанню
її авторитету в світі. Стаття 12 в редакції Закону N 198/95-ВР від 02.06.95 )
РОЗДІЛ II. ЗАСНУВАННЯ ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯКАНАЛІВ МОВЛЕННЯ Назва розділу II в редакції Закону N 198/95-ВР від 02.06.95 )
Стаття 13. Право на заснування телерадіоорганізацій
Право на заснування телерадіоорганізацій в Україні належить
громадянам України, не обмеженим у цивільній дієздатності,
Верховній Раді України, Президенту України, іншим юридичним особам
України. Рішення про заснування Національної телекомпанії України та
Національної радіокомпанії України приймаються спільно Верховною
Радою України та Президентом України. Фінансування Національної
телекомпанії України та Національної радіокомпанії України
фіксується окремим рядком у Державному бюджеті України. Для суспільного мовлення виділяється один із
загальнонаціональних теле- та радіоканалів. Рішення про заснування
телерадіоорганізацій Суспільного телебачення і радіомовлення
приймається Верховною Радою України. Суспільне телебачення і
радіомовлення має пріоритет в одержанні ліцензії на право
користування загальнонаціональними теле- та радіоканалами. Статус
і діяльність системи Суспільного телебачення і радіомовлення
визначаються окремим законом. ( Частина третя статті 13 в
редакції Закону N 595/97-ВР від 22.10.97 ) В Україні забороняється створення телерадіоорганізацій
іноземними юридичними і фізичними особами та особами без
громадянства. Забороняється створення і діяльність
телерадіоорганізацій з іноземними інвестиціями, у статутному фонді
яких більш як 30 відсотків іноземних інвестицій. Іноземне інвестування телерадіоорганізацій України
здійснюється під контролем та за згодою Національної ради. Мовлення іноземних телерадіоорганізацій з використанням
каналів мовлення України здійснюється на основі міждержавних або
міжнародних угод. Державна реєстрація телерадіоорганізацій як суб'єктів
інформаційної діяльності здійснюється шляхом їх внесення до
Державного реєстру телерадіоорганізацій України, що ведеться
Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.
( Частина сьома статті 13 в редакції Закону N 196/98-ВР від
05.03.98 ) Державна реєстрація телерадіоорганізацій як суб'єктів
господарської діяльності здійснюється в порядку, встановленому
законодавством України про державну реєстрацію суб'єктів
господарської діяльності. ( Частина восьма статті 13 в редакції
Закону N 196/98-ВР від 05.03.98 ) Стаття 13 в редакції Закону N 198/95-ВР від 02.06.95 )
Стаття 14. Ліцензування каналів мовлення
Для отримання (продовження) ліцензії на право користування
каналами мовлення телерадіоорганізація подає заяву до Національної
ради.
У заяві повинні міститися такі дані:
а) відомості про засновника (для юридичної особи - назва,
юридична адреса, банківські реквізити, а для фізичної особи -
прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство,
адреса);
б) назва телерадіоорганізації, її реквізити та інші вихідні
дані (логотип, позивні, емблема тощо);
в) місцезнаходження телерадіоорганізації;
г) програмна концепція телерадіоорганізації;
д) мова (мови), якою (якими) вестимуться передачі;
е) територія, на яку передбачається розповсюдження програм чи
передач;
є) передбачувана аудиторія;
ж) періодичність, час та обсяги мовлення (в тому числі
виробництво власних передач);
з) вид мовлення (телевізійне, звукове, телетекст тощо);
и) спосіб розповсюдження програм (ефірний, кабельний,
ефірно-кабельний, проводовий, супутниковий тощо);
і) місцезнаходження, частота та потужність передавача.
До заяви додаються:
а) копії затверджених у встановленому порядку статутних
документів;
б) орієнтовний штатний розклад телерадіоорганізації;
в) підтвердження фінансової спроможності (банківська
гарантія) здійснення мовлення відповідно до заявленої концепції
протягом одного року з моменту виходу в ефір.
Вимагання інших документів для отримання (продовження)
ліцензії не допускається.
Заява про видачу (продовження) ліцензії на право користування
каналами мовлення телерадіоорганізації розглядається і рішення
щодо неї приймається у місячний строк з дня її надходження до
Національної ради з обов'язковим повідомленням про це рішення
заявника.
Під час проведення конкурсного відбору між заявниками на
отримання ліцензії Національна рада враховує: інтереси
телеглядачів та радіослухачів; необхідність захисту
загальнонаціональних інтересів, поширення культурних цінностей;
необхідність більш повного висвітлення позицій різних соціальних
груп в теле- і радіопрограмах; відповідність умов, зазначених у
заяві про видачу ліцензії, конкурсним умовам; відповідність
технічних можливостей та творчого потенціалу в організації
телерадіомовлення заявленим характеристикам, зобов'язанням
телерадіоорганізацій щодо ведення соціального мовлення; попереднє
користування каналом мовлення.
Телерадіоорганізації, які здійснювали ліцензійне мовлення
разом з іншими телерадіоорганізаціями на одному каналі мовлення,
мають пріоритетне право під час конкурсного відбору на інші канали
мовлення, аналогічні по території розповсюдження сигналу.
Під час конкурсного відбору між заявниками на отримання
ліцензії Національної ради на загальнонаціональні канали мовлення,
технічні засоби розповсюдження і трансляції сигналу яких були
створені за рахунок бюджетних коштів або за рахунок коштів
державних організацій чи підприємств, пріоритетне право мають
телерадіоорганізації неприбуткового мовлення (системи суспільного
і державного телерадіомовлення).
Стосовно каналів (частот), які були в попередньому
користуванні, конкурсний відбір на отримання ліцензії проводиться
лише у випадках, коли:
а) Національна рада відмовила попередньому користувачу
(телерадіоорганізації) у продовженні ліцензії;
б) телерадіоорганізація, яка працювала на каналі в попередній
період, за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії не подала до
Національної ради заяву на продовження ліцензії.
Ліцензія на право користування каналом мовлення видається
(продовжується) не пізніше ніж в десятиденний строк після
прийняття рішення Національною радою за умови сплати грошового
збору і є єдиною законною підставою на право користування каналом
мовлення.
У ліцензії вказуються дані, які містяться у заяві про її
видачу, а також: зобов'язання, визначені чинним законодавством і
взяті телерадіоорганізацією під час конкурсного відбору, строк дії
ліцензії, дата набрання ліцензією чинності, дата початку мовлення.
На отримання ліцензії не мають права претендувати
телерадіоорганізації, не зареєстровані у встановленому порядку, а
також телерадіоорганізації, створені політичними партіями,
професійними спілками, релігійними організаціями та
підприємствами, які вони заснували (або виступили
співзасновниками). Стаття 14 в редакції Закону N 198/95-ВР від 02.06.95, із
змінами, внесеними згідно із Законом N 998-XIV ( 998-14 ) від
16.07.99, в редакції Закону N 2680-III ( 2680-14 ) від
13.09.2001 )
Стаття 15. Залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду
Заява про видачу ліцензії на право користування каналом
мовлення залишається без розгляду, якщо:
а) заява подана (підписана) особою, яка не має на це
повноважень;
б) заява подана з порушеннями вимог статті 14 цього Закону;
в) раніше видано ліцензію телерадіоорганізації з тією ж
назвою і на тій же території мовлення;
г) статут телерадіоорганізації суперечить положенням частини
другої статті 2 цього Закону.
Про залишення заяви без розгляду повідомляється заявнику в
письмовій формі з викладенням причин у строки, встановлені для
ліцензування. Це рішення може бути оскаржено заявником у судовому
порядку.
Після усунення причин, що були підставою для винесення
рішення про залишення заяви без розгляду, вона повинна
розглядатися по суті в порядку і в строки, встановлені статтею 14
цього Закону. Стаття 15 в редакції Закону N 2680-III ( 2680-14 ) від
13.09.2001 )
Стаття 16. Відмова у продовженні ліцензії
Відмова телерадіоорганізації у продовженні ліцензії на право
користування каналом мовлення допускається у випадках, якщо:
а) телерадіоорганізація невчасно (менше ніж за 180 днів до
закінчення терміну дії ліцензії) подала заяву на продовження
ліцензії;
б) телерадіоорганізація порушувала умови ліцензії та вимоги
чинного законодавства.
Відмова у продовженні ліцензії телерадіоорганізації в
місячний термін надсилається заявникові в письмовій формі з
зазначенням підстав відмови.
Відмову у продовженні ліцензії може бути оскаржено до суду в
тримісячний строк.
Телерадіоорганізація, якій відмовлено у продовженні ліцензії,
не позбавляється права брати участь у конкурсі на право
користування каналами мовлення на загальних підставах. Стаття 16 в редакції Закону N 2680-III ( 2680-14 ) від
13.09.2001 )
Стаття 17. Строк дії ліцензії
Ліцензія на право користування каналом мовлення видається на
строк, вказаний заявником, але не менш як на 7 років для цілей
ефірного мовлення і 10 років - для цілей кабельного (проводового)
мовлення. Після закінчення цього строку ліцензія втрачає чинність.
Для продовження мовлення телерадіоорганізація повинна не
менше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії подати до
Національної ради заяву на продовження ліцензії.
У разі відмови у продовженні ліцензії телерадіоорганізація
має право повторно отримати ліцензію в порядку, встановленому цим
Законом.
Право розпочинати мовлення зберігається за
телерадіоорганізацією протягом одного року з дня набрання
ліцензією чинності. Про початок мовлення телерадіоорганізація в
десятиденний строк повідомляє Національну раду. Якщо
телерадіоорганізація протягом року з часу набрання ліцензією
чинності не розпочала мовлення, ліцензія втрачає чинність. Стаття 17 в редакції Закону N 2680-III ( 2680-14 ) від
13.09.2001 )
Стаття 18. Сплата за видачу ліцензії
За видачу ліцензії телерадіоорганізація сплачує грошовий збір
у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. За видачу дубліката ліцензії стягується 10 відсотків суми
грошового збору. Реєстраційний збір перераховується до Державного бюджету
України. ( Частина третя статті 18 в редакції Закону N 1709-III
( 1709-14 ) від 11.05.2000 )
Стаття 19. Припинення діяльності телерадіоорганізацій
Припинення діяльності телерадіоорганізації проводиться за
рішенням засновника (співзасновників) або суду, про що він
повідомляє у десятиденний строк Національну раду для внесення
відповідних змін до Державного реєстру.
РОЗДІЛ III. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕЛЕРАДІОМОВЛЕННЯ
Стаття 20. Початок мовлення та випуск телерадіопередаччи програм
Телерадіоорганізація має право розпочати мовлення з моменту
набрання ліцензією чинності. Власник технічних засобів мовлення або організація, що їх
експлуатує, не має права надавати ці засоби у користування
телерадіоорганізаціям, які не мають ліцензії. Забороняється
розповсюджувати телерадіопередачі на територію, більшу від
вказаної в ліцензії. Власник ліцензії не має права передавати канал мовлення у
суборенду. Керівник телерадіоорганізації або уповноважена ним особа дає
дозвіл на випуск телерадіопередач чи програм і несе особисту
відповідальність за її зміст та якість.
Стаття 21. Вихідні дані
Телерадіоорганізація зобов'язана повідомляти свою назву та
інші вихідні дані (позивні, емблема тощо): при цілодобовому
мовленні - не менше чотирьох разів, в інших випадках - на початку
та в кінці мовлення. Для виділення власних програм чи передач телерадіоорганізація
використовує постійний логотип. Логотип, зареєстрований у встановленому порядку, захищається
законодавством про патенти. Стаття 21 в редакції Закону N 198/95-ВР від 02.06.95 )
Стаття 22. Право та порядок використання каналів мовлення
Порядок використання каналів мовлення визначається
Національною радою. Телерадіоорганізації, незалежно від форм власності, мають
право на використання частот, призначених для мовлення, а також на
володіння, розпорядження і використання технічних засобів
мовлення. Підприємства зв'язку, що надають послуги зв'язку
телерадіоорганізаціям по забезпеченню телерадіомовлення, не можуть
відмовити у наданні наявних технічних засобів мовлення і передачі
сигналу організаціям, які мають ліцензію Національної ради України
з питань телебачення і радіомовлення на право користування
каналами мовлення. Підприємство зв'язку має право призупиняти
надання телерадіоорганізації послуг, якщо загальна заборгованість
по їх оплаті перевищує 25 відсотків суми річної оплати. ( Статтю
22 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 196/98-ВР від
05.03.98, в редакції Закону N 2680-III ( 2680-14 ) від
13.09.2001 )
Стаття 23. Супутникове телерадіомовлення
Система супутникового телерадіомовлення розвивається і
використовується в Україні в таких пріоритетних напрямах: а) розповсюдження на всій території України або в окремих її
регіонах програм або передач телерадіоорганізацій, зареєстрованих
в Україні для приймання індивідуальними абонентами чи
колективними розподільними мережами; б) обмін програмами і передачами між телерадіоорганізаціями
України та інших держав. Порядок мовлення з використанням супутників встановлюється
Національною радою.
Стаття 24. Кабельне (проводове) телерадіомовлення
Мережі кабельного (проводового) телерадіомовлення створюються
за дозволом місцевих органів державної виконавчої влади. Порядок роботи телерадіоорганізацій, пов'язаний з
використанням мереж кабельного (проводового) телерадіомовлення,
визначається статтями 13-18 цього Закону. Організація кабельного телебачення зобов'язана забезпечити
своїм абонентам трансляцію по кабельному каналу програм державного
та суспільного мовлення. Стаття 24 в редакції Закону N 198/95-ВР від 02.06.95 )
Стаття 25. Дозвіл на право використання програм чи передачінших телерадіоорганізацій
Телерадіоорганізації мають право використовувати програми чи
передачі інших телерадіоорганізацій тільки після отримання від них
відповідного дозволу, за винятком випадків, передбачених статтею
36 цього Закону. Забороняється тиражування, показ, реалізація теле-, радіо-,
відеопродукції без дозволу їх власників. У разі використання програм чи передач телерадіоорганізації
без її дозволу вона має право на відшкодування збитків, заподіяних
внаслідок порушення її права. Спори, що виникають, вирішуються судом у порядку,
встановленому чинним законодавством. ( Частина четверта статті 25
із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від
15.05.2003 )
Стаття 26. Право на одержання інформації
Телерадіоорганізації, їх працівники мають право на одержання
від державних органів, підприємств, установ, організацій,
незалежно від форм власності, необхідної інформації для здійснення
своєї статутної діяльності у порядку, передбаченому чинним
законодавством України. Посадові особи, які надають інформацію,
несуть відповідальність за її достовірність. Стаття 26 в редакції Закону N 198/95-ВР від 02.06.95 )
Стаття 27. Розповсюдження офіційних повідомлень та іншоїобов'язкової інформації
Державні телерадіоорганізації зобов'язані безкоштовно
передавати офіційні повідомлення Верховної Ради України,
Президента України, Кабінету Міністрів України та Конституційного
Суду України на територію всієї країни, а офіційні повідомлення
Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів,
місцевих державних адміністрацій - на підвідомчу їм територію. Телерадіоорганізації, незалежно від форм власності, не мають
права відмовитися від розповсюдження повідомлень про надзвичайні
обставини. Право на використання телебачення і радіомовлення з
цією метою належить органам і посадовим особам, які уповноважені
приймати рішення в умовах надзвичайних обставин. Телерадіоорганізації зобов'язані безкоштовно повідомляти
рішення суду, що набрали чинності і містять розпорядження про
оголошення їх через дану телерадіоорганізацію. ( Частина третя
статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV
( 762-15 ) від 15.05.2003 )
Стаття 28. Діяльність телерадіоорганізацій, пов'язаназ виборчим процесом або процесом референдуму
Діяльність телерадіоорганізацій, пов'язана з передвиборною
агітацією чи політичною рекламою під час виборчого процесу або
процесу референдуму, провадиться з урахуванням вимог законодавства
про вибори та референдуми.
Контроль за дотриманням телерадіоорганізаціями вимог
законодавства про вибори та референдуми стосовно передвиборної
агітації та політичної реклами здійснюють Національна рада України
з питань телебачення і радіомовлення, Центральна виборча комісія,
окружні (територіальні) виборчі комісії, що проводять відповідні
вибори чи референдуми.
Телерадіоорганізації та їхні керівники або уповноважені ними
особи не несуть відповідальності за зміст виступів посадових осіб,
представників політичних партій (блоків) і громадських
організацій, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у
народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських,
селищних, міських голів під час передвиборної агітації та під час
підготовки і проведення референдумів, крім випадків, коли у
виступах зазначених осіб, які транслюються в запису, міститься
інформація, поширення якої заборонено законодавством.
( Частину четверту статті 28 виключено на підставі Закону
N 3099-IV ( 3099-15 ) від 17.11.2005 )
Дію виданої Національною радою ліцензії може бути тимчасово
зупинено за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
( Частина п'ята статті 28 в редакції Закону N 3099-IV ( 3099-15 )
від 17.11.2005 )
У період між виборами державні телерадіоорганізації для
об'єктивного висвітлення процесів та подій, що відбуваються в
суспільстві, надають політичним партіям однакові можливості для
висловлення своїх поглядів. Стаття 28 із змінами, внесеними згідно із Законами N 595/97-ВР
від 22.10.97, 196/98-ВР від 05.03.98, в редакції Закону N 744-IV
( 744-15 ) від 15.05.2003
Стаття 29. Надання ефірного часу для офіційнихвиступів і заяв
Трансляція (звіт) сесій Верховної Ради України, Верховної
Ради Республіки Крим проводиться державними телерадіоорганізаціями
у межах встановленого обсягу мовлення і загального фінансування. Трансляції (звіти) сесій обласної та інших місцевих Рад
народних депутатів державними телерадіоорганізаціями здійснюються
на основі договору між відповідного рівня Радою і
телерадіоорганізацією. На вимогу Президента України, Голови Верховної Ради України,
Прем'єр-міністра України та Голови Конституційного Суду України
державні телерадіоорганізації надають їм час для екстрених
офіційних виступів з важливих питань державного життя. Державні телерадіоорганізації зобов'язані передбачати в своїх
програмах час і форми та забезпечувати можливості для виступів
народних депутатів України з питань їх депутатської діяльності.
Участь народних депутатів України у передачах з інших питань
здійснюється на загальних засадах. Виступи народних депутатів місцевих Рад з питань їх
депутатської діяльності в телерадіопрограмах, що транслюються на
території відповідної Ради, здійснюються за домовленістю з
місцевими телерадіоорганізаціями.
Стаття 30. Реклама
Реклама в передачах і програмах повинна чітко відрізнятися і
відмежовуватися від інших елементів даної передачі чи програми. Час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати
15 відсотків на кожну годину мовлення (без урахування часу,
відведеного на політичну рекламу під час виборчого процесу) для
телерадіоорганізацій будь-якої форми власності. Це положення не
поширюється на спеціалізовані рекламні канали мовлення. Час,
відведений на політичну рекламу впродовж виборчого процесу на
спеціалізованих рекламних каналах, не може перевищувати 20
відсотків фактичного обсягу мовлення протягом кожної години
мовлення. ( Частина друга статті 30 в редакції Закону N 3099-IV
( 3099-15 ) від 17.11.2005 ) Трансляції концертно-видовищних і спортивних програм
тривалістю більше 45 хвилин можуть бути перервані для реклами лише
один раз за повний 45-хвилинний проміжок часу. Не можуть
перериватись кіно- та телефільми. Реклама може бути розміщена
перед їх початком або після їх закінчення. Телепередачі тривалістю
понад 10 хвилин не можуть суміщатися з рекламною інформацією без
погодження з суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав.
Забороняється реклама у передачах, розрахованих на дитячу (до 14
років) аудиторію. ( Частина третя статті 30 в редакції Закону
N 70/97-ВР від 14.02.97, із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004 ) Ведучі, диктори та інші учасники телерадіопередачі за межами
часу, який відведено на рекламу, не мають права спеціально
демонструвати товари чи продукцію або характеризувати їх споживчі
якості як прямо, так і побічно (за допомогою одягу, зовнішнього
оформлення, зображення тощо). Телерадіопрацівникам забороняється займатися рекламою під
виглядом інформації: вказувати реквізити виробника продукції чи
послуг, адресу, контактний телефон, рахунок, комерційні ознаки
товару чи послуг. Відповідальність за включення до програми, передачі реклами з
низькими художніми чи технічними якостями несе
телерадіоорганізація, а за достовірність реклами - рекламодавець. Рекламна діяльність на каналах Суспільного телерадіомовлення
забороняється, за винятком спеціально означених у програмі
комерційних презентацій, обсяг трансляції яких не може
перевищувати трьох відсотків мовлення на добу. ( Статтю 30
доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 595/97-ВР від
22.10.97 ) Граничні розміри розцінок за рекламу, що розповсюджується по
загальнонаціональних та суспільних каналах мовлення,
встановлюються Національною радою України з питань телебачення і
радіомовлення за погодженням з Міністерством фінансів України. Частина статті 30 в редакції Закону N 70/97-ВР від 14.02.97 )
( Стаття 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 75/95-ВР
від 28.02.95, в редакції Закону N 198/95-ВР від 02.06.95 )
Стаття 31. Заборона і обмеження реклами
Забороняється переривати з метою розміщення реклами
трансляції сесій Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної
Республіки Крим, офіційних державних заходів і церемоній, виступів
Президента України, Голови Верховної Ради України,
Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України,
народних депутатів України, членів Уряду України. ( Частина перша
статті 31 в редакції Закону N 70/97-ВР від 14.02.97 ) Не допускаються рекламно-агітаційні передачі політичного
змісту в день проведення виборів та референдумів. Забороняється реклама тютюнових виробів та алкогольних
напоїв. Реклама лікувальних сеансів, інших аналогічних заходів з
використанням гіпнозу та інших методів психічного або
біоенергетичного впливу може здійснюватися з дозволу Міністерства
охорони здоров'я України. Реклама лікарських засобів, виробів
медичного призначення, методів профілактики, діагностики та
лікування здійснюється відповідно до Закону України "Про рекламу"
( 270/96-ВР ). ( Частина третя статті 31 в редакції Закону
N 70/97-ВР від 14.02.97 ) Реклама не повинна містити в тексті і зображенні те, що
може завдати духовної, моральної чи психічної шкоди молоді і
дітям. Забороняється реклама у передачах, розрахованих на дитячу (до
14 років) аудиторію.
Стаття 32. Участь спонсорів у створенні телерадіопередач
Передачі можуть створюватися за участю юридичних і фізичних
осіб, які виступають як спонсори, крім тих, чиєю основною
діяльністю є виробництво чи реалізація продукції або послуг,
реклама яких заборонена статтею 31 цього Закону. Передача, підготовлена за участю спонсора, повинна бути ясно
і належно означена з допомогою титрів чи дикторського тексту на її
початку, якщо інше не передбачено угодою між телерадіоорганізацією
і спонсором. Спонсор має право на оприлюднення у програмі свого
імені або назви фірми без зазначення реквізитів (адреси,
телефонів, поточного рахунку тощо). ( Частина друга статті 32 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III ( 2921-14 ) від
10.01.2002 ) Забороняється спонсорство щодо випусків новин. Забороняється
втручання спонсорів у професійну діяльність телерадіоорганізацій
та їх працівників. Стаття 32 в редакції Закону N 198/95-ВР від 02.06.95 )
Стаття 33. Кореспондентські пункти
Телерадіоорганізації мають право у встановленому порядку
відкривати кореспондентські пункти на території України та за її
межами. Кореспондентський пункт є структурним підрозділом (філією)
телерадіоорганізації і представляє її інтереси.
Стаття 34. Акредитація телерадіопрацівників
Телерадіоорганізації мають право за погодженням з державними
органами та органами об'єднань громадян акредитувати при них (при
їх прес-службах) творчі групи, окремих працівників. Органи, при
яких акредитовано телерадіопрацівників, забезпечують їм умови для
виконання службових обов'язків з урахуванням специфіки підготовки
телерадіоматеріалів (розміщення апаратури, режим освітлення,
підключення до джерел звуку тощо), а також попередньо повідомляють
їх про час і місце проведення засідань, прес-конференцій,
презентацій, нарад та інших заходів, надають стенограми, протоколи
та інші матеріали. Припинення акредитації телерадіопрацівників можливе за
рішенням організації, при якій їх акредитовано, за погодженням з
телерадіоорганізацією, що акредитувала цих працівників, або у разі
відкликання їх телерадіоорганізацією.
Стаття 35. Зберігання матеріалів телерадіомовлення
Телерадіоорганізації зобов'язані зберігати текстові матеріали
передач протягом одного року після їх випуску і вести журнал
реєстрації передач, які йдуть без попереднього запису (прямий
ефір), в якому фіксуються: тема передачі, дата, час її початку і
закінчення, прізвища авторів, ведучих та інших учасників. Журнал
реєстрації передач, які йдуть у прямій трансляції, зберігається
протягом року з дня останнього запису у ньому. Передачі, записані в повному обсязі на магнітну плівку,
можуть бути розмагнічені після закінчення десятиденного строку з
часу останньої трансляції, якщо в цей строк не надійшла заява про
спростування відомостей, які в них містяться. У разі виникнення
спору вони розмагнічуються лише після його розв'язання (прийняття
судового рішення, укладення мирової угоди тощо). Порядок, критерії відбору, строки і умови довгострокового
зберігання телерадіопередач, що становлять історичну, художню
культурну чи іншу цінність, визначаються чинним законодавством
України.
РОЗДІЛ IV. ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙТА ЇХ ПРАЦІВНИКІВ
Стаття 36. Особисті немайнові та майнові правателерадіоорганізацій
Телерадіоорганізації та їх правонаступники є суб'єктами
суміжних прав.
Телерадіоорганізація має право вимагати згадування свого
найменування у зв'язку із записом, відтворенням, розповсюдженням
своєї передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою
телерадіоорганізацією.
До майнових прав телерадіоорганізації належить її виключне
право на використання своїх програм будь-яким способом та виключне
право дозволяти чи забороняти іншим особам:
публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і
ретрансляції;
фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх
відтворення;
публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у
місцях з платним входом.
Телерадіоорганізація також має право забороняти поширення на
території України чи з території України сигналу із супутника, що
несе її програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із
супутника не призначався.
Майнові права телерадіоорганізації можуть передаватися
(відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому
визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір
і порядок виплати винагороди, територія, на яку поширюються
передані права, тощо.
Майнові права телерадіоорганізації можуть бути також передані
(відчужені) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок
припинення юридичної особи - суб'єкта суміжних прав.
Без згоди телерадіоорганізації допускається використання її
програм і передач у випадках, передбачених статтею 42 Закону
України "Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ). Стаття 36 в редакції Закону N 1407-IV ( 1407-15 ) від
03.02.2004 )
Стаття 37. Обов'язки телерадіоорганізації
Телерадіоорганізація зобов'язана: а) розповсюджувати об'єктивну інформацію; б) не створювати перешкод у передачі та прийманні програм
інших телерадіоорганізацій, функціонуванні ліній зв'язку; в) дотримувати вимог державних стандартів і технічних
параметрів телерадіомовлення; г) попереджати телеглядачів про те, що її програми є
платними; д) виконувати правила рекламної діяльності і спонсорства,
встановлені чинним законодавством; ( Пункт "д" частини першої
статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом N 70/97-ВР від
14.02.97 ) е) з повагою ставитися до національної гідності, національної
своєрідності і культури всіх народів; є) зберігати у таємниці, на підставі документального
підтвердження, відомості про особу, яка передала інформацію або
інші матеріали за умови нерозголошення її імені; ж) не розповсюджувати матеріали, які порушують презумпцію
невинуватості підсудного або упереджують рішення суду; з) не розголошувати інформацію про приватне життя
громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно
необхідною. У разі, якщо суд визнає, що розповсюдження інформації
про особисте життя громадянина не становить суспільно необхідної
інформації, моральна шкода та матеріальні збитки відшкодовуються
в порядку, встановленому чинним законодавством України; и) забезпечувати для осіб та організацій, які мають у цьому
виробничу потребу, вільний доступ до розкладу мовлення
телерадіоорганізацій і безкоштовне його використання; ( Частину
першу статті 37 доповнено пунктом "и" згідно із Законом N 70/97-ВР
від 14.02.97 ) і) дотримуватися встановленої квоти демонстрування
національних фільмів та передач чи програм національного
виробництва відповідно до законів. ( Частину першу статті 37
доповнено пунктом "і" згідно із Законом N 998-XIV ( 998-14 ) від
16.07.99 ) Телерадіоорганізація не має права: - докорінно змінювати характер, обсяг мовлення та програмну
концепцію без попереднього оповіщення телеглядачів і радіослухачів
у своїх передачах; - збільшувати в односторонньому порядку розмір абонентної
плати чи інших видів оплати послуг до закінчення строку договору,
крім випадків зміни централізовано затверджених тарифів на послуги
телебачення та радіомовлення. У межах зони впевненого прийому телерадіопрограм не
дозволяється проведення будь-яких видів робіт, які можуть
перешкоджати прийому передач чи погіршувати їх технічну якість.
Винні у цьому юридичні та фізичні особи зобов'язані за свій
рахунок відшкодувати всі витрати, пов'язані з поновленням
попередньої якості прийому телерадіопрограм.
Стаття 38. Права творчих працівників телерадіоорганізацій
Творчий працівник телерадіоорганізації, який виконує її
завдання, має право: а) збирати і отримувати без перешкод інформацію, яка
необхідна для підготовки передач; б) проводити кіно-, відео-, звуко- та інші записи,
фотозйомки, за винятком випадків, передбачених чинним
законодавством України; в) за завданням телерадіоорганізації відвідувати органи
влади, підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх
посадовими особами; г) при пред'явленні посвідчення працівника
телерадіоорганізації перебувати в районах стихійного лиха і
катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах,
зборах, демонстраціях та інших масових заходах, на територіях, де
оголошено надзвичайний стан; д) на доступ (зйомку, запис) до документів та матеріалів, за
винятком тих, що спеціально охороняються чинним законодавством
України; е) користуватися псевдонімом, застерігати від розголошення
таємниці псевдоніму; є) перед трансляцією знайомитися з остаточно готовою до
випуску передачею, яку підготовлено з використанням зібраних ним
матеріалів, і робити щодо неї свої зауваження; ж) зняти з себе відповідальність за матеріали, зміст яких, на
його думку, було змінено (перекручено) в процесі редакційної
підготовки; з) відмовитися від виконання доручення телерадіоорганізації,
якщо воно суперечить чинному законодавству.
Стаття 39. Обов'язки творчих працівниківтелерадіоорганізацій
Творчий працівник телерадіоорганізації зобов'язаний: а) дотримувати програмної концепції телерадіоорганізації,
керуватися її статутом; б) перевіряти достовірність одержаної ним інформації; в) не допускати розповсюдження інформації, передбаченої
частиною другою статті 2 цього Закону; г) не допускати випадків розповсюдження в телерадіопрограмах
відомостей, які порушують права і законні інтереси громадян,
принижують їх честь і гідність; д) виконувати інші вимоги, які випливають з цього Закону і
статуту телерадіоорганізації та укладеного ним з
телерадіоорганізацією трудового договору. Обов'язки, передбачені частиною першою цієї статті,
поширюються і на позаштатних працівників телерадіоорганізації. У разі висунення творчого телерадіопрацівника кандидатом на
виборні посади він має рівні з іншими кандидатами права у
використанні телебачення і радіомовлення. Творчий телерадіопрацівник не має права використовувати своє
службове становище в інтересах кандидата, довіреною особою якого
він є.
РОЗДІЛ V. ПРАВА ТЕЛЕГЛЯДАЧІВ І РАДІОСЛУХАЧІВ
Стаття 40. Захист прав телеглядачів, радіослухачів
Телеглядачі і радіослухачі мають право: - приймати для індивідуального користування всі програми
державних, недержавних, а також зарубіжних телерадіоорганізацій; - звертатися до телерадіоорганізації, її засновників,
Національної ради з зауваженнями та пропозиціями щодо змісту і
технічної якості програм і отримувати відповідь безпосередньо у
передачах або письмово; своєчасно отримувати розклад мовлення телерадіоорганізацій;
( Статтю 40 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом
N 70/97-ВР від 14.02.97 ) - спростовувати розповсюджені телерадіоорганізацією дані, що
не відповідають дійсності або принижують честь і гідність
громадян.
Стаття 41. Захист прав неповнолітніх телеглядачів ірадіослухачів
Передачі (фільми), що можуть завдати шкоди фізичному,
психічному, моральному розвиткові неповнолітніх, забороняються. Не допускається без згоди батьків або осіб, що їх замінюють,
розповсюджувати інформацію про неповнолітніх, які вчинили злочин,
про злочини, вчинені щодо неповнолітніх, а також про самогубство
неповнолітніх, якщо така інформація дозволяє ідентифікувати особу
неповнолітнього. Не допускається демонстрування на каналах мовлення фільмів,
що мають обмеження глядацької аудиторії, без обов'язкового
попередження про ці обмеження у програмах телепередач та перед
демонструванням цих фільмів. Ефірний час демонстрування фільмів,
що мають обмеження глядацької аудиторії, визначається умовами їх
демонстрування відповідно до державного посвідчення на право
розповсюдження і демонстрування фільмів. ( Статтю 41 доповнено
частиною третьою згідно із Законом N 998-XIV ( 998-14 ) від
16.07.99 )
Стаття 42. Недопустимість перекручення інформації
Особа, в якої беруть інтерв'ю, або особа, яка надала
інформацію для телерадіоорганізації, має право вимагати у
письмовій формі перегляду чи прослуховування готового матеріалу
перед його трансляцією, а в разі незгоди - вилучення матеріалу з
передачі. Спори у зв'язку з порушенням норм, викладених у частині
першій цієї статті, розглядаються судом.
Стаття 43. Право на відповідь, спростування чи власнетлумачення обставин справи
Телерадіоорганізація зобов'язана надавати громадянам чи
представникам організацій, інтересам яких заподіяно шкоди
розповсюдженою інформацією, можливість відповіді, спростування чи
власного тлумачення обставин справи. В разі розповсюдження в телерадіопередачі відомостей, що
принижують честь і гідність громадян або не відповідають
дійсності, вони повинні бути на прохання зацікавлених осіб в
місячний строк спростовані телерадіоорганізацією, яка розповсюдила
ці відомості. Зміст і час спростування визначаються за угодою
зацікавлених сторін. Спори про реалізацію вказаних прав розглядаються судом.
РОЗДІЛ VI. ФІНАНСУВАННЯ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗАТЕЛЕРАДІООРГАНІЗАЦІЙ
Стаття 44. Фінансування телерадіоорганізацій
Джерелами фінансування телерадіоорганізацій є бюджетні
асигнування, абонентна плата, а також кошти, отримані від: - виробництва і трансляції реклами, видання газет, журналів,
інформаційних бюлетенів, книг, відеогазет, створення
телерадіопрограм на замовлення; ( Абзац третій частини першої статті 44 виключено на підставі
Закону N 70/97-ВР від 14.02.97 ) - продажу газетам, журналам,
інформаційним агентствам права на публікацію програм своїх
телерадіопередач; - діяльності комерційних каналів, а також кабельного,
довідкового (телетексту) та інших видів телерадіомовлення; - виробництва, продажу і прокату касет із записами
відео- та аудіопродукції; - прокату телефільмів, платних спектаклів, концертів,
організованих безпосередньо телерадіоорганізацією; - зовнішньоекономічної діяльності телерадіоорганізації та
інших видів діяльності, передбачених статутом; - внесків засновників, спонсорів, державних органів,
благодійних та інших громадських фондів, а також окремих громадян. Іноземні інвестиції, як джерело фінансування
телерадіоорганізацій, допускаються в порядку, встановленому
чинним законодавством України, з обмеженням, встановленим статтею
13 цього Закону. Фінансування системи Суспільного телебачення і радіомовлення
здійснюється відповідно до Закону України "Про систему Суспільного
телебачення і радіомовлення України" ( 485/97-ВР ). ( Статтю 44
доповнено частиною третьою згідно із Законом N 595/97-ВР від
22.10.97 )
Стаття 45. Матеріально-технічна база телерадіоорганізації
Матеріально-технічна база телерадіоорганізації, що забезпечує
виробництво телерадіопередач та програм і доведення їх до
споживачів, може включати до свого складу підприємства та
організації (телецентри, телерадіоцентри, технічні центри
телебачення і радіомовлення, радіобудинки тощо), а також технічні
засоби розповсюдження телерадіопрограм (передавачі, супутникові,
кабельні, радіорелейні мережі зв'язку та інші засоби). Технічні засоби телебачення і радіомовлення, створені
(придбані, побудовані) за рахунок державних капіталовкладень, не
можуть бути надані в користування недержавним
телерадіоорганізаціям без згоди Національної ради. Плани, програми і схеми розвитку громадського, відомчого та
інших видів телебачення і радіомовлення повинні бути узгоджені
телерадіоорганізацією з програмою розвитку державного телебачення
і радіомовлення на відповідних територіях. Під час проектування, будівництва і реконструкції об'єктів
(будинків, споруд), призначених для проведення громадських заходів
(культурно-масових, спортивних, видовищних тощо), мають бути
передбачені необхідні технічні вимоги щодо забезпечення
телерадіотрансляцій з цих приміщень (освітлення, площа для
розміщення телекамер та іншого устаткування і роботи персоналу,
засоби зв'язку тощо). Витрати телерадіоорганізацій на капітальне будівництво
об'єктів, призначених для здійснення телерадіомовлення,
включаються у собівартість їх продукції. Стаття 45 в редакції Закону N 198/95-ВР від 02.06.95 )
РОЗДІЛ VII. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВАПРО ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ
Стаття 46. Відповідальність за порушення законодавства протелебачення і радіомовлення
Порушеннями законодавства України про телебачення і
радіомовлення є: - порушення, передбачені статтею 47 Закону України "Про
інформацію" ( 2657-12 ); - порушення вимог, встановлених частиною другою статті 2,
статтею 8, частиною четвертою статті 20 цього Закону; - порушення обмежень щодо діяльності телерадіоорганізацій,
встановлених цим Законом; ( Абзац четвертий частини першої статті
46 в редакції Закону N 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003 ) - порушення обмежень, встановлених для іноземних інвесторів; - мовлення без ліцензії; - одержання ліцензії на використання каналів мовлення шляхом
обману; - здійснення мовлення з порушенням умов, які вказуються в
ліцензії; - порушення порядку та строків видачі ліцензії; - порушення інтересів та законних прав телерадіоорганізацій,
що отримали ліцензію; - надання в користування технічних засобів мовлення
телерадіоорганізаціям, які не мають ліцензії; - повна або часткова передача каналу мовлення в користування
іншій юридичній або фізичній особі; - порушення вимог щодо обов'язкового повідомлення вихідних
даних; - створення мереж кабельного (проводового) мовлення без
дозволу місцевих органів державної виконавчої влади; - незабезпечення телерадіоорганізацією кабельного мовлення
трансляції своїм абонентам програм державного мовлення; - порушення прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних
прав; ( Абзац шістнадцятий частини першої статті 46 в редакції
Закону N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004 ) - порушення вимог щодо рекламної діяльності, встановлених
чинним законодавством; ( Абзац сімнадцятий частини першої статті
46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 70/97-ВР від
14.02.97 ) - порушення умов спонсорської діяльності; - порушення прав творчих працівників телерадіоорганізації; - порушення законних прав телеглядачів та радіослухачів; - створення перешкод у законній діяльності Національної ради; - порушення вимог, встановлених статтями 15 і 22 Закону
України "Про кінематографію" ( 9/98-ВР ). ( Частину першу
статті 46 доповнено абзацом згідно із Законом N 998-XIV ( 998-14 )
від 16.07.99 ) Особи, винні в цих порушеннях, несуть цивільно-правову,
адміністративну і кримінальну відповідальність згідно з чинним
законодавством України.
Стаття 47. Відшкодування моральної шкоди
Моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові в
результаті розповсюдження телерадіоорганізацією даних, що не
відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадянина
або завдають йому іншої немайнової шкоди, компенсується за
рішенням суду цією телерадіоорганізацією, а також винними
посадовими особами і громадянами. Розмір відшкодування моральної
(немайнової) шкоди в грошовому виразі визначається судом.
Стаття 48. Звільнення від відповідальності за розповсюдженняданих, що не відповідають дійсності
Телерадіоорганізація та телерадіопрацівники не несуть
відповідальності за розповсюдження по телебаченню і радіо даних,
що не відповідають дійсності, у випадках: а) якщо ці дані містились в офіційних повідомленнях; б) якщо їх одержано від інформаційних агентств або прес-служб
державних органів та органів об'єднань громадян; в) якщо вони є дослівним цитуванням виступів народних
депутатів, а також офіційних виступів посадових осіб державних
органів; г) якщо вони містилися в авторських виступах, які передаються
в ефір без попереднього запису.
РОЗДІЛ VIII. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ
Стаття 49. Міжнародне співробітництво телерадіоорганізацій
Співробітництво телерадіоорганізацій із зарубіжними
партнерами здійснюється на підставі ратифікованих Україною
міжнародних договорів або прямих договорів. Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна,
встановлено інші норми, ніж ті, що містяться в цьому Законі, то
застосовуються норми міжнародного договору.
Стаття 50. Діяльність представників зарубіжнихтелерадіоорганізацій на території України
Акредитація зарубіжних кореспондентів телебачення і
радіо проводиться Міністерством закордонних справ України. Правовий стан і професійна діяльність представників
зарубіжних телерадіоорганізацій, акредитованих в Україні,
регулюються Кабінетом Міністрів України. Представники зарубіжних телерадіоорганізацій, не акредитовані
в Україні у встановленому порядку, здійснюють свою діяльність як
співробітники іноземних юридичних осіб.
Розділ IX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. На час загальної або часткової мобілізації та/чи воєнного
стану в Україні або в окремих її місцевостях встановлюється
особливий режим роботи телебачення і радіомовлення, за якого
розповсюдження в ефері теле- і радіопередач (програм) здійснюється
лише телерадіоорганізаціями спеціального уповноваженого
центрального органу виконавчої влади з питань телебачення і
радіомовлення з використанням лише каналів підприємств, що
віднесені до сфери управління Державного комітету зв'язку України
і спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади
з питань телебачення і радіомовлення. Органам виконавчої влади, уповноваженим у справах цивільної
оборони, захисту населення і надзвичайних ситуацій, надається
право використовувати без перешкод державні телерадіоорганізації і
технічні засоби мовлення для передачі інформації, пов'язаної з
захистом населення.
2. Дія статей 6, 22, 23, 26 і 38 Закону України "Про
телебачення і радіомовлення" під час загальної або часткової
мобілізації та/чи воєнного стану тимчасово припиняється. Порядок мовлення телерадіоорганізацій під час загальної або
часткової мобілізації та/чи воєнного стану визначається Кабінетом
Міністрів України.
( Закон доповнено розділом IX згідно із Законом N 193-XIV
( 193-14 ) від 20.10.98
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 21 грудня 1993 рокуN 3759-XII
