П О С Т А Н О В АВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР
{ Постанова не застосовується на території Українизгідно із Законом
N 2215-IX ( 2215-20 ) від 21.04.2022 }
Про порядок введення в дію Закону СРСР"Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР"
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1990, N 23, ст. 417 )
Верховна Рада СРСР п о с т а н о в л я є:
1. Ввести в дію Закон СРСР "Про пенсійне забезпечення
громадян в СРСР"* ( v1480400-90 ) в такі строки:
_______________* У подальшому викладі - Закон.
з 1 жовтня 1990 року - в частині пенсій для інвалідів війни
та інших учасників війни;
з 1 січня 1991 року - у частині мінімальних розмірів пенсій
для інших категорій пенсіонерів, соціальних пенсій, пенсій по
інвалідності з дитинства внаслідок поранення, контузії чи
каліцтва, пов'язаних з бойовими діями у період Великої Вітчизняної
війни або з їх наслідками, пенсій дітям - круглим сиротам,
матерям, які мають дітей-інвалідів (інвалідів з дитинства I і II
груп), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській
АЕС, а також у частині норм, що не стосуються розмірів пенсій.
Одночасно підвищити на 5-40 карбованців пенсії, призначені до
введення в дію Закону, залежно від тривалості перебування на
пенсії, передбаченого пунктом 3 цієї Постанови;
з 1 січня 1992 року - для новопризначуваних пенсій і
перерахунку інших пенсій, призначених до введення в дію Закону (за
стажем, заробітком та з інших підстав, передбачених Законом, із
зарахуванням підвищення з 1 січня 1991 року). При цьому пенсії,
обчислені відповідно до цього Закону в розмірі понад 160
карбованців виплачуються: у період до 1 липня 1993 року - в межах
до 160 карбованців, але не нижче розмірів, встанолених з 1 січня
1991 року з підвищенням на 5-40 карбованців, з 1 липня 1993 року -
повною сумою.
Проте у період до 1 липня 1993 року в усіх випадках пенсії
виплачуються в розмірах, не нижчих від передбачених законодавством
до введення в дію Закону.
2. Скасувати з 1 січня 1991 року, обмеження у праві на пенсію
по старості у підвищених максимальних розмірах, встановлених
статтею 13 Закону СРСР "Про державні пенсії" для робітників і
службовців вугільної, металургійної та інших галузей промисловості
і будівництва, які залишили роботу, що дає право на зазначену
пенсію, до запровадження підвищених максимальних розмірів пенсій
цим категоріям працівників.
Для робітників і службовців, яким установлено
зазначені підвищені максимальні розміри пенсій, ввести в дію Закон
з 1 січня 1991 року з виплатою пенсій до 1 січня 1992 року у межах
до 210 карбованців, з 1 січня 1992 року - повною сумою.
3. Пенсії, призначені до введення в дію Закону, в тому числі
мінімальні, при перерахунку підвищуються до розмірів, установлених
Законом, з нарахуванням відповідних надбавок, але не менш як на 5
карбованців на місяць у випадках перебування на пенсії до 5 років
включно, на 10 карбованців - від 5 до 10 років, на 15 карбованців
- від 10 до 15 років, на 20 карбованців - від 15 до 20 років, на
30 карбованців - від 20 до 25 років, на 40 карбованців - 25 і
більше років (для інвалідів війни та інших учасників війни - без
урахування підвищення, передбаченого статтями 22 і 35 Закону).
Пенсії по інвалідності з дитинства внаслідок поранення, контузії
чи каліцтва, пов'язаних з бойовими діями у період Великої
Вітчизняної війни або з їх наслідками, а також пенсії у зв'язку з
втратою годувальника інвалідам з дитинства внаслідок зазначених
причин підвищуються зверх того на 15 процентів мінімальної пенсії
за віком.
При подальшому збільшенні мінімального розміру пенсії у
зв'язку із зростанням мінімальної заробітної плати перерахунок
пенсій провадиться без урахування зазначеного підвищення пенсій на
5-40 карбованців.
4. Встановити, що незалежно від положень статті 67 Закону час
роботи після призначення пенсії у період до введення в дію Закону
враховується при збільшенні розміру пенсії (стаття 20 Закону).
5. Зберегти порядок, що діяв до введення в дію Закону:
призначення і виплати пенсій космонавтам, пенсій за вислугу
років працівникам освіти, охорони здоров'я, спортсменам (з
урахуванням права вибору пенсії відповідно до статті 6 Закону);
включення до трудового стажу часу перебування на окупованій
частині території СРСР та інших держав у період Великої
Вітчизняної війни;
включення до трудового стажу часу перебування за кордоном
дружин працівників радянських установ та міжнародних організацій;
виплати пенсій громадянам, які виїжджають за кордон, якщо цей
порядок передбачає більш пільгові умови ніж це встановлено
Законом;
нарахування надбавки до пенсії за віком за кожний рік роботи
після досягнення пенсійного віку (але не довше ніж до 1 січня
1991 року) у межах розмірів, обчислених відповідно до статей 20 і
76 Закону при відповідному стажі роботи з десятикратного розміру
мінімальної заробітної плати.
6. Раді Міністрів СРСР, Радам Міністрів союзних і автономних
республік, виконкомам крайових, обласних, міських, районних Рад
народних депутатів для забезпечення своєчасного перерахунку,
призначення і виплати пенсій відповідно до Закону розробити і
здійснити невідкладні заходи щодо зміцнення матеріально-технічної
бази системи органів соціального забезпечення, якнайповнішого
оснащення їх сучасними засобами обчислювальної техніки, зв'язку і
транспорту, укомплектування кваліфікованими кадрами, вдосконалення
матеріального стимулювання праці працівників цих органів.
Раді Міністрів СРСР у строк до 1 листопада 1990 року:
прийняти необхідні нормативні акти щодо застосування Закону
СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" ( v1480400-90 ) у
питаннях, віднесених Законом до компетенції Ради Міністрів СРСР;
затвердити спільно з ВЦРПС Положення про Пенсійний фонд СРСР,
а також умови і порядок сплати громадянами обов'язкових страхових
внесків у цей фонд, державного соціального страхування осіб, які
займаються індивідуальною трудовою діяльністю, в тому числі на
умовах індивідуальної (групової) оренди або в особистому
селянському господарстві;
з участю ВЦРПС завершити формування списків виробництв,
цехів, професій, посад та показників, які дають право на пільгове
пенсійне забезпечення, списків виробництв і професій, які дають
право на пенсію за вислугу років, розглянувши при цьому висловлені
в ході нинішньої сесії пропозиції народних депутатів СРСР, які
стосуються зазначених списків;
подати у Верховну Раду СРСР пропозиції про порядок і строки
підвищення пенсій у зв'язку із зміною індексу вартості життя і
зростанням заробітної плати (стаття 124 Закону) одночасно з
проектом Закону про індексацію доходів населення;
при встановленні порядку підтвердження трудового стажу
(стаття 74 Закону) передбачити можливість підтвердження за
свідченнями стажу роботи для збільшення розміру пенсії відповідно
до статті 20 Закону;
вирішити питання про пільгове пенсійне забезпечення медичних
і фармацевтичних працівників, які заразилися при виконанні
службових обов'язків вірусом імунодефіциту людини;
розглянути питання про зарахування до стажу у подвійному
розмірі часу роботи в лікувальних закладах на територіях з
радіаційним забрудненням, в інфекційних закладах для лікування
осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у
патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних
закладів:
подати у Верховну Раду СРСР пропозиції про внесення до
чинного законодавства змін і доповнень, які випливають із Закону
СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР", в тому числі про
зміну законодавства про пільги щодо обчислення трудового стажу за
період роботи у районах Крайньої Півночі та місцевостях,
прирівняних до цих районів.
Раді Міністрів СРСР привести акти Уряду СРСР у відповідність
із Законом СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" і
забезпечити перегляд та скасування міністерствами, державними
комітетами і відомствами СРСР їхніх нормативних актів, у тому
числі інструкцій, які суперечать названому Законові.
Встановити, що порядок обчислення стажу роботи, передбачений
статтею 70 Закону для трудівників тилу і вільнонайманого складу
військових частин у період Великої Вітчизняної війни, поширюється
на осіб, які проживали у працездатному віці в м. Ленінграді у
період його блокади, а також на осіб, насильно вивезених з
тимчасово окупованої території СРСР у період Великої Вітчизняної
війни на територію держав, які перебували у стані війни з СРСР, на
в'язнів, у тому числі дітей, фашистських концтаборів (гетто та
інших місць примусового тримання у період війни), якщо вони не
вчинили в цей період злочинів проти Батьківщини.
Надати Державному комітетові СРСР по праці і соціальних
питаннях у період проведення пенсійної реформи відповідно до
Закону право приймати рішення про порядок його застосування, в
тому числі такі, що стосуються окремих категорій громадян,
обов'язкові для міністерств і відомств СРСР, союзних і автономних
республік, місцевих органів державного управління, підприємств та
організацій. При цьому за громадянами зберігається право на
звернення в суд відповідно до статті 102 Закону.
7. Рекомендувати Верховним Радам союзних і автономних
республік, місцевим Радам народних депутатів розглянути висловлені
в ході нинішньої сесії пропозиції народних депутатів СРСР про
поліпшення та оздоровлення умов праці і про пільги щодо пенсійного
забезпечення працівникам сільського господарства (механізаторам,
рільникам, овочівникам, бавовнярам, шовківникам, телятницям,
чаївникам, конярам, табунникам, працівникам теплиць, птахівникам,
кролівникам, звірівникам, операторам по вирощуванню та відгодівлі
великої рогатої худоби), а також оленярам, чабанам, рибалкам,
мисливцям, у тому числі тим, що ведуть кочовий спосіб життя,
лісникам, провідникам пасажирських канатних доріг,
нафтовидобувникам морських промислів, обробникам, зайнятим на
ручному поліруванні меблів, водіям міського пасажирського та інших
видів транспорту, окремим професіям робітників, зайнятих у
лісовій, деревообробній та целюлозно-паперовій промисловості, а
також у будівництві й енергетиці, кухарям, пекарям, кондитерам,
килимницям, медичним та фармацевтичним працівникам і з урахуванням
особливостей їхньої праці прийняти рішення відповідно до статей
129 і 130 Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР"
( v1480400-90 ), Закону СРСР "Про основи економічних відносин
Союзу РСР, союзних і автономних республік" ( v1421400-90 ) та
Закону СРСР "Про загальні засади місцевого самоврядування і
місцевого господарства в СРСР" ( v1417400-90 ).
8. Для фінансування витрат, пов'язаних із прийняттям Закону,
підвищити тарифи внесків на державне соціальне страхування, що їх
сплачують підприємства, установи, організації, крім громадських
організацій інвалідів та пенсіонерів, їхніх підприємств, установ,
об'єднань та навчальник закладів, установивши їх у розмірі 37
процентів одночасно із запровадженням нових оптових і
закупівельних цін.
Встановити обов'язкові страхові внески громадян у Пенсійний
фонд СРСР (стаття 8 Закону) в розмірі 1 процента заробітної плати.
9. Раді Міністрів СРСР разом з Академією наук СРСР та
Академією медичних наук СРСР провести роботу з підготовки
кардинальної реформи державного пільгового пенсійного
забезпечення, в тому числі за вислугу років, обмеживши сферу його
дії специфічними галузями, де шкідливі і важкі умови праці або
небезпека для здоров'я людини зберігаються незалежно від стану
науково-технічного прогресу, для наступної передачі вирішення цих
питань підприємствам та організаціям у рамках колективних
договорів. Подати Верховній Раді СРСР відповідні пропозиції до
1 січня 1992 року.
На сесії Верховної Ради СРСР заслухати питання про стан умов
праці на підприємствах країни. Доручити підготовку цього питання
Комісії Ради Союзу в питаннях праці, цін та соціальної політики,
Комітетові Верховної Ради СРСР по охороні здоров'я народу, Комісії
Ради Союзу з питань розвитку промисловості, енергетики, техніки і
технології.
10. Раді Міністрів СРСР з урахуванням пропозицій, висловлених
народними депутатами СРСР у ході нинішньої сесії:
одночасно із внесенням у Верховну Раду СРСР проектів
Державного плану економічного і соціального розвитку СРСР на 1991-
1995 роки та Державного бюджету СРСР на 1991 рік подати пропозиції
про поетапне збільшення мінімальної заробітної плати, маючи на
увазі залежність мінімального розміру пенсії від мінімального
заробітку;
розглянути питання про організацію повторного огляду в
лікарсько-трудових експертних комісіях учасників війни та інших
бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального
обов'язку, які дістали при цьому поранення, контузію або каліцтво
і були визнані інвалідами внаслідок загального захворювання, з
метою встановлення можливого причинного зв'язку їхньої
інвалідності із зазначеними пораненням, контузією або каліцтвом;
разом з Комітетом Верховної Ради СРСР у справах жінок,
охорони сім'ї, материнства і дитинства та Комітетом радянських
жінок при формуванні програми щодо поліпшення становища жінок у
країні розглянути пропозиції, пов'язані з достроковим виходом їх
на пенсію незалежно від віку при наявності тривалого трудового
стажу;
разом з Комітетом Верховної Ради СРСР у питаннях екології та
раціонального використання природних ресурсів при розробленні
екологічної програми підготувати пропозиції про форми компенсації
населенню за втрату здоров'я в містах і регіонах з кризовою
екологічною ситуацією;
разом з відповідними комітетами Верховної Ради СРСР та
постійними комісіями палат підготувати і подати на розгляд
Верховної Ради СРСР до 1 листопада 1990 року пропозиції у питаннях
соціального захисту та поліпшення матеріально-побутового становища
осіб, які зазнали необгрунтованих репресій і пізніше були
реабілітовані, їхніх дітей, а також і дітей - в'язнів фашистських
концтаборів (гетто та інших місць примусового тримання у період
Великої Вітчизняної війни);
розглянути пропозиції про порядок обчислення стажу роботи
окремих категорій громадян з числа народностей, насильно виселених
з місць постійного проживання у 30-40-х роках;
разом з Комітетом Верховної Ради СРСР по охороні здоров'я
народу, Комісією Ради Національностей з національної політики та
міжнаціональних відносин і Комісією Ради Союзу в питаннях праці,
цін та соціальної політики розглянути пропозиції про умови і
порядок пенсійного забезпечення трудящих з числа нечисленних
народностей та етнічних груп Крайньої Півночі, Сибіру і Далекого
Сходу і про результати доповісти Верховній Раді СРСР.
11. Рекомендувати Верховним Радам союзних і автономних
республік, місцевим Радам народних депутатів здійснити на підставі
Закону заходи щодо забезпечення додаткових гарантій соціальної
захищеності та поліпшення умов життя ветеранів війни і праці,
інвалідів та сімей, що втратили годувальника, і особливо щодо
посилення турботи про менш забезпечені категорії пенсіонерів.
Голова Верховної Ради СРСР А.ЛУК'ЯНОВ
Москва, Кремль. 15 травня 1990 рокуN 1481-I
