___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2019 р.

м. Херсон

Справа № 540/675/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА _1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі-відповідач), в якому просить зобов`язати відповідача доплатити позивачу не доплачених суму грошових коштів по пенсійному забезпеченню починаючи з 1993 року по сьогоднішній час з урахуванням вимог раніше діючого Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян СРСР» від 15 травня 1990 року п. а) ст. 14 п.2 ст. 20 п. в), п. д), п. і) ст. 67, ст. 71, ст. 73, з урахуванням вимог діючих Законів України (Про пенсійне забезпечення) від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ п. 2) ст. 29, відповідно до вимоги Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 року № 345- VI ч.2 ст. 10 Прикінцевих положень. Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при призначенні йому пенсії відповідач розрахував її розмір у меншому грошовому виразі, ніж належало відповідно до статей 14, 20, 67, 71, 73 Закону СРСР від 15.05.1990р. № 1480-I "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР", статті 29 Закону України від 05.11.1991р. № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та частини 2 статті 10 Закону України від 02.09.2008р. № 345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці", оскільки, по-перше, пенсію по інвалідності внаслідок профзахворювання слід було йому призначати у розмірі пенсії за віком; по-друге, при призначенні пенсії за віком відповідач не включив до стажу для призначення пенсії такі періоди, як час навчання, стаж роботи на водному транспорті, час проходження військової служби, пільговий стаж на підземних роботах, час перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання, понаднормативний стаж, стаж роботи в районах Крайньої Півночі, без урахування надбавок до пенсії, збільшення пенсії на 1% за кожен рік понад 10 років роботи у шахті.

На підставі викладеного просить зобов`язати відповідача вчинити дії, визначені у позовних вимогах.

Ухвалою суду від 05.04.2019р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) відповідно до положень ст.ст. 257-262 КАС України.

Ухвалою суду від 13.05.2019р. зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надати до суду належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 , а також усіх доказів на підтвердження обставин зазначених у відзиві на позовну заяву. Ухвала суду виконана.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що ГУ ПФУ у Херсонській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Зокрема зазначає, що у січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Каховського міськрайонного суду Херсонської області з позовом до Каховського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області, в якому просив: зобов`язати відповідача призначити та перерахувати йому пенсію починаючи з 01.06.1993 відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці “ та Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Постановою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 31.03.2016 по справі № 658/279/16-а у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Вказане судове рішення залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016р. та ухвалою Вищого адміністративного суду від 04.10.2016р. Крім того, 28.03.2018р., Херсонським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі № 821/343/18, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано провести перерахунок пенсії, починаючи з 01.01.2017 року з урахуванням положень Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці.”. Вказане судове рішення скасовано постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018р., якою задоволено апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Також 18.03.2019р. Херсонським окружним адміністративним судом ухвалено рішення по справі №540/2367/18, яким відмовлено ОСОБА_1 в повному обсязі у задоволенні позовних вимог про перерахунок розміру пенсійного забезпечення у відповідності до вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення” та Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”. На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, зі змісту якого убачається, що позивач наполягає на задоволенні позову та вказує на недостовірність інформації, яку надав відповідач щодо розгляду судами його вимог про перерахунок пенсії відповідно до раніше діючого Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян СРСР» від 15 травня 1990 року п. а) ст. 14 п.2 ст. 20 п. в), п. д), п. і) ст. 67, ст. 71, ст. 73, з урахуванням вимог діючих Законів України (Про пенсійне забезпечення) від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ п. 2) ст. 29, на підставі яких і повинна розраховуватися моя шахтарська пільгова пенсія по інвалідності профзахворювання, яка була призначена мені в травні 1989 року відповідно до вимог норм Закону СРСР від 1956 року "Про державну пенсію". З огляду на викладене позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Як встановлено судом на підставі поданих учасниками справи та зібраних судом доказів, 22.05.1989 р. Пенсійним фондом м. Ухта республіки Комі Російської Федерації за заявою ОСОБА_1 та відповідно до Закону СРСР «Про державні пенсії» від 14.07.1956р. було призначено йому пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання.

З 23.05.1989р. по 15.04.1990р., з 01.12.1993р. по 01.01.1996р. він отримував пенсію в Ухтинському відділі соціального забезпечення, з 01.01.1996р. по 01.05.1996р. - в Сосногорському управлінні соціального забезпечення.

В органах праці і соціального захисту населення та Пенсійного фонду в м. Каховці та Каховському районі Херсонської області він перебував на обліку, зокрема,

- з 16.04.1990р. по 01.12.1993р. та з 01.05.1996р. по 31.10.2006р. - як одержувач пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання в розмірі пенсії за віком;

- з 01.11.2006р. - як одержувач пенсії за віком згідно п. "а" ст.13 Закону України " Про пенсійне забезпечення" та Прикінцевих положень Закону України " Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому до 01 листопада 2006 року ОСОБА_1 пенсія по інвалідності за профзахворюванням розраховувалася в розмірі пенсії за віком.

01.11.2006р. позивачем подано до Управління ПФУ у м. Каховці та Каховському районі заяву про переведення на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

13.12.2006 р. Каховським міським УПФУ розпорядженням за № 121582 призначено ОСОБА_1 вид пенсії - за віком, умови призначення - робота за списком № 1, дата перерахунку - 01.11.2006 р., вид перерахунку - перерахунок з більшого стажу; загальний (повний стаж) з 23.09.1998 р. становить 38 р. 3 міс. 5 дн., який включає в собі: робота за Списком № 1 - 19 р. 0 міс. 16 днів; робота на крайній Півночі 19 р. 0 міс. 16 днів; військова служба 2 р. 2 міс. 16 днів; стаж на підземних роботах 0 р. 0 міс. 0 днів. Розрахунок пенсії здійснено з урахуванням нової формули та наступних критеріїв: коефіцієнт стажу 0,50250 - 603 міс.; розмір пенсії за віком - 1325,1200; доплата за понаднормовий стаж - 91.50000 - за 25 років; загальний розмір пенсії за віком 1 416,62 грн.

Згідно витягу з електронної системи ПФУ: підсистема "Призначення та виплати пенсії" ОСОБА_1 з 01.01.2017р. отримує пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", повний страховий стаж позивача становить 64 роки, коефіцієнт стажу 0,64331, розмір пенсії за віком становить 8763,23 грн. (13 621,67 * 0,64333), доплата за понаднормовий стаж (за 39 років) становить 583,83 грн., загальний розмір пенсії 9 347,06 грн.

Позивач вважає, що при призначенні йому пенсії відповідач розрахував її розмір у меншому грошовому виразі, ніж належало відповідно до статей 14, 20, 67, 71, 73 Закону СРСР від 15.05.1990р. № 1480-I "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР", статті 29 Закону України від 05.11.1991р. № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та частини 2 статті 10 Закону України від 02.09.2008р. № 345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці", оскільки, по-перше, пенсію по інвалідності внаслідок профзахворювання слід було йому призначати у розмірі пенсії за віком; по-друге, при призначенні пенсії за віком відповідач не включив до стажу для призначення пенсії такі періоди, як час навчання, стаж роботи на водному транспорті, час проходження військової служби, пільговий стаж на підземних роботах, час перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання, понаднормативний стаж, стаж роботи в районах Крайньої Півночі, без урахування надбавок до пенсії, збільшення пенсії на 1% за кожен рік понад 10 років роботи у шахті.

Щодо порушення відповідачем статей 14, 20, 67, 71, 73 Закону СРСР від 15.05.1990р. № 1480-I "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР".

Цим Законом у статті 2 визначено, що за ним призначаються:

а) трудові пенсії: за віком (по старості); по інвалідності; у зв`язку з втратою годувальника; за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Згідно із п. «а» ст.14 Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Радою Міністрів СРСР, і за результатами атестації робочих місць;

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 13 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і жінкам.

Згідно із ст.20 Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (статті 76 і 96). За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 14 і статтею 15 цього Закону, за кожний рік роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, понад 10 років у чоловіків і 7 років 6 місяців у жінок пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі 100 процентів мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством Союзу РСР. Розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до цієї статті, не може перевищувати 75 процентів заробітку.

Статтею 67 Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" визначені види трудової діяльності, яка зараховується до стажу роботи, зокрема, це:

військова служба і перебування в партизанських загонах та з`єднаннях, служба в органах державної безпеки і в органах внутрішніх справ;

навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації і перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, в очних вищих і середніх духовних навчальних закладах.

При обчисленні стажу підземної роботи, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (стаття 15), час перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, одержаних на цій роботі, включається до зазначеного стажу.

Згідно із ст.71 вказаного Закону, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, зараховується до стажу роботи для призначення і обчислення пенсій з розрахунку один рік роботи за один рік стажу.

Статтею 73 Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" передбачено, що робота на водному транспорті протягом повного навігаційного періоду зараховується за рік роботи.

Слід звернути увагу, що порядок введення в дію Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" установлений постановою Верховної Ради СРСР від 15.05.1990р. №1481-I.

Згідно із п.1 цієї постанови, Закон СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" вводиться в такі строки:

з 1 жовтня 1990 року - в частині пенсій для інвалідів війни та інших учасників війни;

з 1 січня 1991 року - у частині мінімальних розмірів пенсій для інших категорій пенсіонерів, соціальних пенсій, пенсій по інвалідності з дитинства внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, пов`язаних з бойовими діями у період Великої Вітчизняної війни або з їх наслідками, пенсій дітям - круглим сиротам, матерям, які мають дітей-інвалідів (інвалідів з дитинства I і II груп), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також у частині норм, що не стосуються розмірів пенсій. Одночасно підвищити на 5 - 40 карбованців пенсії, призначені до введення в дію Закону, залежно від тривалості перебування на пенсії, передбаченого пунктом 3 цієї Постанови;

з 1 січня 1992 року - для новопризначуваних пенсій і перерахунку інших пенсій, призначених до введення в дію Закону (за стажем, заробітком та з інших підстав, передбачених Законом, із зарахуванням підвищення з 1 січня 1991 року). При цьому пенсії, обчислені відповідно до цього Закону в розмірі понад 160 карбованців виплачуються: у період до 1 липня 1993 року - в межах до 160 карбованців, але не нижче розмірів, встанолених з 1 січня 1991 року з підвищенням на 5 - 40 карбованців, з 1 липня 1993 року - повною сумою.

Отже, для призначуваних пенсій по інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням, а також перерахунку раніше призначених таких пенсій, Закон СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" введений в дію з 1 січня 1992 року.

Суд наголошує, що цей Закон є нормативно-правовим актом Радянського Союзу.

У той же час, постановою Верховної Ради України від 6 грудня 1991 року №1931-XII введено в дію Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі – Закон №1788-XII) - з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону.

Статтею 2 Закону №1788-XII установлено, що за цим Законом призначаються:

а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Згідно із п. «а» ст.13, ст.14 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.

Статтею 56 Закону №1788-XII було визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

При обчисленні стажу підземної роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (стаття 14), час перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, одержаних на цій роботі, включається в зазначений стаж.

При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

За статтею 61 Закону №1788-XII робота на водному транспорті протягом повного навігаційного періоду зараховувалась за рік роботи.

Таким чином, Закон №1788-XII установлював однакові з Законом СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" умови пенсійного забезпечення громадян, тобто урегульовував однопредметні правовідносини.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» установлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Таким чином, Закон СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин і при призначенні та перерахунку пенсій позивачу відповідач не вправі дотримуватись його вимог.

Щодо порушення відповідачем статті 29 Закону України від 05.11.1991р. № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та частини 2 статті 10 Закону України від 02.09.2008р. № 345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці".

Статтею 29 Закону №1788-XII було установлено, що пенсії по інвалідності призначаються в таких розмірах:

інвалідам I групи - 70 процентів;

інвалідам II групи - 60 процентів;

інвалідам III групи - 40 процентів заробітку (стаття 64).

Якщо у інвалідів є трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, то пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком при відповідному стажі роботи.

Мінімальний розмір пенсії встановлюється на рівні соціальної пенсії по відповідній групі інвалідності (стаття 94).

Максимальна пенсія не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, - чотирьох мінімальних пенсій за віком.

Пенсії інвалідам внаслідок трудового каліцтва та професійного захворювання обчислюються із середнього заробітку на підприємстві для даної професії.

Крім того, з 16.09.2008р. набув чинності Закон України від 02.09.2008р. № 345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці", яким у статті 8 було передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Частиною 2 статті 10 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" було установлено, що дія статті 8 цього Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.

Судом установлено, що питання порушення відповідачем по відношенню до позивача вимог статті 29 Закону України від 05.11.1991р. № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та частини 2 статті 10 Закону України від 02.09.2008р. № 345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" вже неодноразово було предметом судового розгляду.

Так, у справі №821/343/18 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати Головне управління ПФУ в Херсонській області провести перерахунок розміру пенсії відповідно до трудової книжки АТ-1 НОМЕР_1 , починаючи з 01.01.1992 року відповідно до вимог ст.ст. 29, 56, 62, 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 6 ч. 4, ч. 2 ст. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з заробітної плати по довідці від 1989 року №161, виходячи із заробітку за 12 місяців.

У даній справі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду Борісову М.А. відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому суд установив обставини та зробив правові висновки, що характер роботи позивача пов`язаний з видобутком нафти, яка не включена до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», що виключає можливість для перерахунку пенсії позивача і не дає право на пенсію за правилами Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці". Також суд апеляційної інстанції установив, що зазначені обставини також встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили та є чинними, у справах № 2-а-590/10, №658/279/16-а.

Також рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18.03.2019р. у справі №540/2367/18, яке набрало законної сили 03.05.2019р., відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області провести перерахунок розміру його пенсії, починаючи з 01.01.1992 р. до 16.09.2008 р., з урахуванням вимог, зокрема, діючого п. "2" ст. 29, ст. 33 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. за № 1788-ХІІ урахувати 76 років загального стажу (страхового) до 16.09.2008 року, а також 114 років загального стажу (страхового стажу) після 16.09.2008 р. по сьогоднішній час у відповідності до вимог Закону України "Про підвищення престижу шахтарської праці", з урахуванням довідки від 1989 року № 161 про заробітну плату за 12 місяців, з урахуванням надбавок на непрацездатних членів сім`ї.

У цій справі суд установив, що до страхового стажу позивача включено: 1 рік 10 місяців 15 днів навчання; 1 рік 3 місяця роботи до армії; 2 роки 2 місяці 9 днів військової служби; 19 років 16 днів роботи за списком № 1, враховуючи роботу на ОСОБА_2 , при цьому із 16 років перебування на інвалідності 10 років 3 місяці (коли позивач працював) враховано до загального трудового стажу, 5 років 7 місяців враховано як період перебування на інвалідності, тобто загальній стаж становить 38 років 3 місяці 20 днів, тобто до його страхового стажу були включені період його військової служби, період навчання, пільговий стаж за Списком № 1 та період знаходження на інвалідності. Також суд установив відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Херсонській області при призначенні та перерахунку пенсії позивачу з тих підстав та у періоді, в межах якого позивач заявив позовні вимоги у даній справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, при розгляді даної справи суд не вправі повторно встановлювати обставини та переоцінювати їх, оскільки вони вже були встановлені судами і їм ними було надано правову оцінку при розгляді інших вищевказаних справ.

При цьому слід урахувати, що позивач у позовній заяві просить суд зобов`язати вчинити дії, а сам спосіб судового захисту він сформулював наступним чином: «зобов`язати відповідача в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області доплатити позивачу не доплачених суму грошових коштів по пенсійному забезпеченню починаючи з 1993 року по сьогоднішній час з урахуванням вимог раніше діючого Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян СРСР» від 15 травня 1990 року п. а) ст. 14 п.2 ст. 20 п. в), п. д), п. і) ст. 67, ст. 71, ст. 73, з урахуванням вимог діючих Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ п. 2) ст. 29, відповідно до вимоги Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 року № 345- VI ч.2 ст. 10 Прикінцевих положень.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Аналогічно у ст.245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

- встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

- прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У той же час, позивач не просить визнати протиправними дій, бездіяльності чи рішень відповідача та не вказує, чим саме останній порушив його права, на захист яких подано цей позов.

Аналізуючи частину першу статті 5 КАС України, суд звертає увагу на те, що права, свободи або законні інтереси особи підлягають судовому захисту в адміністративному суді за наявності наступних обов`язкових умов - безпосереднього порушення прав, свобод або законних інтересів особи, вчинення такого порушення законодавчо визначеним суб`єктом, а саме суб`єктом владних повноважень, та у разі порушення прав, свобод або законних інтересів особи у спосіб встановлений законодавством, а саме рішенням, дією чи бездіяльністю такого суб`єкта.

З цього приводу суд зазначає те, що захист прав позивача, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії може відбуватись, виключно, внаслідок визнання відповідних рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними.

За відсутності протиправних рішень дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відсутня одна з необхідних, визначених частиною 1 статті 5 КАС України умов, для судового захисту порушених прав позивача.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.11.2018р. у справі №806/3099/17.

Слід зважити на те, що для зобов`язання особи вчинити дію необхідна одночасна сукупність таких умов: існування у особи правомірного обов`язку вчинити конкретну дію та відмова її таку дію вчинити (активна поведінка) або невчинення цієї дії взагалі (пасивна поведінка).

Відповідач як орган Пенсійного фонду здійснює свою діяльність на підставі Конституції України та законів і інших нормативно-правових актів у галузі пенсійного забезпечення та державного пенсійного страхування громадян. Саме цими нормативно-правовими актами визначено підстави, процедуру та повноваження відповідача при призначенні та перерахунку пенсій, його права та обов`язки.

У періоді, зазначеному у позовній заяві, відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, зокрема, Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон №1788-XII) та Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV).

Обидва ці Закони містять положення про призначення та перерахунок пенсії громадянам на підставі звернень цих громадян та документів пенсійної справи (ст.ст.7, 80, 84, 98, 102 Закону №1788-XII, ст.ст.16, 44, 45 Закону №1058-IV).

Таким чином, обов`язок органу пенсійного фонду призначити пенсію чи перерахувати її, чи окремо обчислити розмір пенсії або стаж для призначення (перерахунку) пенсії переважно залежить від активної поведінки громадянина, від його волевиявлення у вигляді звернення до органу пенсійного фонду в установленому законодавством порядку із відповідною заявою.

Серед поданих учасниками справи доказів відсутні будь-які докази щодо звернення позивача до ГУ ПФУ в Херсонській області з заявою про перерахунок розміру пенсій, призначених за раніше діючим законодавством, окрім тих, яким судами у вищезазначених справах вже надавалась правова оцінка (заява від 17.05.1989р. про призначення пенсії по інвалідності, заява від 01.11.2006р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах).

За обома цими заявами позивача прийняті відповідні рішення, правомірність яких раніше була установлена в судовому порядку. Не оскаржуються ці рішення і у даному позові.

При цьому визначений у даному позові спосіб захисту як виконання обов`язку відповідача доплатити суму недоплачених грошових коштів по пенсійному забезпеченню може бути реалізований виключно за умови установлення протиправного обчислення розміру пенсії позивачу на підставі конкретного рішення відповідача та попереднього зобов`язання останнього визначити відповідний законодавству розмір пенсії та здійснити перерахунок із виплатою різниці в сумі пенсії.

Проте жодна з цих умов у даному випадку відсутня.

Згідно ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач не оскаржує рішень, дій або бездіяльності відповідача, які могли б слугувати підставою для висновку про невиконання ним певного обов`язку щодо призначення, перерахунку пенсії позивачу, обчислення її розміру.

Обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, які він вважає порушеними, а також не довів і самого факту порушення таких своїх прав. За таких обставин суд не може самостійно визначити, які права позивача порушені, чим вони порушені та обрати належний і ефективний спосіб їх захисту.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов`язання вчинити дії – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 112010200