Цивільний процесуальний кодекс України( ст.1 - ст.122 )
( ст.123 - ст.288 ( 1502-06 )( ст.289 - ст.428 ( 1503-06 )
( Постатейні матеріали ( 1504-06 )
( Додатки ( 1505-06 )
( Затверджений Законом від 18.07.63 ( 1500-06 )ВВР, 1963, N 30, ст. 464 )
( Із змінами, внесеними згідно з Указами ПВРвід 15.10.66, ВВР, 1966, N 41, ст.258
N 598-07 від 29.01.68, ВВР, 1968, N 6, ст. 25
N 2913-07 від 24.07.70, ВВР, 1970, N 32, ст.237
N 1736-08 від 05.06.73, ВВР, 1973, N 25, ст.213
N 2135-08 від 15.10.73, ВВР, 1973, N 44, ст.387
N 3764-08 від 25.04.75, ВВР, 1975, N 19, ст.249
N 52-09 від 18.07.75, ВВР, 1975, N 30, ст.371
N 2422-09 від 19.08.77, ВВР, 1977, N 35, ст.422
N 1461-10 від 23.01.81, ВВР, 1981, N 5, ст. 69
N 2994-10 від 11.01.82, ВВР, 1982, N 4, ст. 47
N 7194-10 від 22.06.84, ВВР, 1984, N 27, ст.512
N 8520-10 від 01.03.85, ВВР, 1985, N 11, ст.206
N 8627-10 від 20.03.85, ВВР, 1985, N 14, ст.321
N 1897-11 від 11.03.86, ВВР, 1986, N 12, ст.255
N 3546-11 від 10.02.87, ВВР, 1987, N 8, ст.149
N 4452-11 від 21.08.87, ВВР, 1987, N 35, ст.674
N 5095-11 від 24.12.87, ВВР, 1988, N 1, ст. 5
N 5207-11 від 11.01.88, ВВР, 1988, N 4, ст.114
N 5803-11 від 25.04.88, ВВР, 1988, N 19, ст.480
N 8658-11 від 10.01.90, ВВР, 1990, N 4, ст. 45
N 8710-11 від 19.01.90, ВВР, 1990, N 5, ст. 59
N 9166-11 від 04.05.90, ВВР, 1990, N 20, ст.313
N 659-12 від 28.01.91, ВВР, 1991, N 8, ст. 54
Законами
N 2295-12 від 23.04.92, ВВР, 1992, N 30, ст.418
N 2464-12 від 17.06.92, ВВР, 1992, N 35, ст.508
N 2857-12 від 15.12.92, ВВР, 1993, N 6, ст.35
N 3039-12 від 03.03.93, ВВР, 1993, N 18, ст.189
N 3129-12 від 22.04.93, ВВР, 1993, N 22, ст.228
N 3179-12 від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.276
N 3188-12 від 06.05.93, ВВР, 1993, N 24, ст.259
N 3906-12 від 02.02.94, ВВР, 1994, N 21, ст.132
N 4018-12 від 24.02.94, ВВР, 1994, N 26, ст.206
N 76/94-ВР від 01.07.94, ВВР, 1994, N 30, ст.285
N 145/94-ВР від 27.07.94, ВВР, 1994, N 34, ст.318
N 287/94-ВР від 14.12.94, ВВР, 1995, N 1, ст. 3
N 68/95-ВР від 15.02.95, ВВР, 1995, N 11, ст. 66
N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85
N 82/95-ВР від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 90
N 360/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, N 35, ст.271
N 403/95-ВР від 31.10.95, ВВР, 1995, N 42, ст.301
N 27/96-ВР від 02.02.96, ВВР, 1996, N 8, ст. 30
N 269/96-ВР від 03.07.96, ВВР, 1996, N 38, ст.175
N 329/96-ВР від 12.07.96, ВВР, 1996, N 44, ст.217 )
( Офіційне тлумачення до кодексу див. в РішенняхКонституційного Суду України
N 1-зп ( v001p710-97 ) від 13.05.97
N 6-зп ( v006p710-97 ) від 25.11.97 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1464-III ( 1464-14 ) від 17.02.2000, ВВР, 2000, N 13, ст.105
N 1970-III ( 1970-14 ) від 21.09.2000, ВВР, 2000, N 45, ст.378
N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436Рішенням Конституційного Суду
N 6-рп/2001 ( v006p710-01 ) від 23.05.2001 )
( У назві Кодексу та його тексті найменування "УкраїнськаРСР", "Українська Радянська Соціалістична Республіка"
і "УРСР" замінено найменуванням "Україна" згідно із
Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
( Із Кодексу виключено слово "народний" у відповіднихвідмінках згідно із Законом N 4018-12 від 24.02.94 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1Основні положення
Стаття 1. Законодавство про цивільне судочинство
Порядок провадження в цивільних справах у судах України
визначається цим Кодексом. Законодавство про цивільне судочинство встановлює порядок
розгляду справ по спорах, що виникають з цивільних, сімейних,
трудових та колгоспних правовідносин, справ, що виникають з
адміністративно-правових відносин, і справ окремого провадження.
Справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справи
окремого провадження розглядаються за загальними правилами
судочинства, крім окремих винятків, встановлених цим Кодексом та
іншими законами України. Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 2. Завдання цивільного судочинства
Завданнями цивільного судочинства є охорона прав та законних
інтересів фізичних, юридичних осіб, держави шляхом всебічного
розгляду та вирішення цивільних справ у повній відповідності з
чинним законодавством. Стаття 2 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10 від
23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 3. Порядок провадження в цивільних справах
Провадження в цивільних справах у судах України ведеться за
цивільними процесуальними законами України, що діють на час
розгляду справи, вчинення окремих процесуальних дій або виконання
рішення суду. Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 4. Право на звернення до суду за судовим захистом
Усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому
законом, звернутись до суду за захистом порушеного або
оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу. Відмова від права на звернення до суду недійсна.
Стаття 5. Порушення цивільної справи в суді
Суд приступає до розгляду цивільної справи: 1) за заявою особи, яка звертається за захистом свого права
або охоронюваного законом інтересу; 2) за заявою прокурора; 3) за заявою органів державного управління, профспілок,
державних підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших
кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських
організацій або окремих громадян у випадках, коли за законом вони
можуть звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших
осіб; 4) за заявою органів Антимонопольного комітету України з
питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. У справах позовного провадження подаються позовні заяви, у
справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, і в
справах окремого провадження - скарги і заяви. Стаття 5 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10 від
23.01.81; Законом N 82/95-ВР від 02.03.95 )
Стаття 6. Здійснення правосуддя тільки судом і на засадахрівності громадян перед законом і судом
Правосуддя в цивільних справах здійснюється тільки судом і на
засадах рівності перед законом і судом усіх громадян незалежно від
їх походження, соціального і майнового стану, расової і
національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до
релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших
обставин. Стаття 6 в редакції Указу ПВР N 1461-10 від 23.01.81 )
( Статтю 6-1 виключено на підставі Указу ПВР N 1461-10 від
23.01.81 )
Стаття 7. Колегіальний і одноособовий розгляд справ
Цивільні справи у всіх судах розглядаються колегіально або
одноособово суддями, обраними у встановленому порядку. Суддя при одноособовому розгляді справи діє від імені суду. При колегіальному розгляді справ судді користуються рівними
правами з головуючим у судовому засіданні у вирішенні всіх питань,
що виникають при розгляді справи і постановленні рішення. Стаття 7 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10 від
23.01.81; Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 3129-12 від 22.04.93)
Стаття 8. Незалежність суддів і підкорення їхтільки законові
При здійсненні правосуддя в цивільних справах судді незалежні
і підкоряються тільки законові. Судді вирішують цивільні справи на
основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на них. Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2464-12 від
17.06.92, N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 9. Мова, якою ведеться судочинство
Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості
населення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою
провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати
пояснення і показання, виступати на суді і заявляти клопотання
рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача в
порядку, встановленому цим Кодексом. Судові документи, відповідно до встановленого законом
порядку, вручаються особам, які беруть участь у справі, в
перекладі на їх рідну мову або на іншу мову, якою вони володіють.
( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81)
Стаття 10. Гласність судового розгляду
Розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків,
коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. Закритий судовий розгляд, крім того, допускається за
мотивованою ухвалою суду з метою запобігання розголошенню
відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у
справі, а також забезпечення таємниці усиновлення. В закритому судовому засіданні присутні особи, які беруть
участь у справі, представники громадських організацій і трудових
колективів, які беруть участь в судовому розгляді відповідно до
статті 161 цього Кодексу, а в необхідних випадках також свідки,
експерти і перекладачі. До залу судового засідання не допускаються громадяни, молодші
шістнадцяти років, якщо вони не є особами, які беруть участь у
справі, або свідками. Слухання справи в закритому засіданні суду ведеться з
додержанням усіх правил судочинства. Рішення судів у всіх випадках
проголошуються прилюдно, крім рішень про усиновлення у випадках,
передбачених статтею 112 Кодексу про шлюб та сім'ю України 2006-07 ).
( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 329/96-ВР від 12.07.96 )
Стаття 11. Вирішення справ на підставі діючогозаконодавства
Суд вирішує справи на підставі Конституції ( 888-09 ), інших
актів законодавства України, міжнародних договорів України в
порядку, передбаченому цим Кодексом. Суд у випадках, передбачених законом, застосовує норми права
інших держав. В разі відсутності закону, що регулює спірні відносини, суд
застосовує закон, що регулює подібні відносини, а при відсутності
такого закону суд виходить із загальних начал і змісту
законодавства України. Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 12. Нагляд вищестоящих судів за судовою діяльністю
Верховний Суд України здійснює нагляд за судовою діяльністю
всіх судів України. Верховний суд Республіки Крим, обласні, Київський і
Севастопольський міські суди здійснюють нагляд за судовою
діяльністю районних (міських), міжрайонних (окружних) судів
відповідно Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя. Військові суди регіонів, Військово-Морських Сил здійснюють
нагляд за судовою діяльністю військових судів гарнізонів. Стаття 12 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 4018-12 від
24.02.94 )
Стаття 13. Участь прокурора в розгляді цивільних справ
Прокурор бере участь у розгляді цивільних справ за його
заявами про захист інтересів держави або прав і законних інтересів
громадян, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не
можуть захистити свої права. Прокурор, який бере участь у розгляді цивільних справ у
судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх
тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний
і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що
грунтуються на законі. Обсяг і межі повноважень прокурора під час розгляду справ
визначаються цим Кодексом. Стаття 13 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10 від
23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
( Статтю 13-1 виключено на підставі Указу ПВР N 1461-10 від
23.01.81 )
Стаття 14. Обов'язковість рішення, ухвали і постанови суду
Рішення, ухвала і постанова суду або судді, що набрали
законної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств,
установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають
виконанню на всій території України. Обов'язковість рішення, ухвали і постанови не позбавляє
заінтересованих осіб можливості звернутися до суду за захистом
прав і охоронюваних законом інтересів, спір про які судом не був
розглянутий і вирішений. Стаття 14 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 15. З'ясування судом обставин справи назасадах змагальності
Розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на
засадах змагальності. Суд зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до
всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи,
роз'ясняти особам, які беруть участь у справі, їх права та
обов'язки та сприяти у здійсненні їх прав. Стаття 15 в редакції Закону N 27/96-ВР від 02.02.96 )
Глава 2Склад суду, відводи
Стаття 16. Склад суду
Розгляд цивільних справ у всіх судах першої інстанції
провадиться в складі трьох суддів або суддею одноособово. Розгляд справ у касаційному порядку здійснюється у складі
трьох суддів, а в порядку судового нагляду - у складі не менше
трьох суддів; у президії обласного, Київського міського судів - у
складі більшості членів президії; у Пленумі Верховного Суду
України - при наявності не менше двох третин складу Пленуму. Питання, пов'язані з рухом справи у суді, діями судді по
підготовці справи, виконанням судових рішень, вирішуються суддею
одноособово, крім випадків, коли ці питання виникають у судовому
засіданні під час розгляду справи у колегіальному складі суддів.
( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2464-12 від 17.06.92 )
Стаття 17. Порядок вирішення питань судом
Всі питання, що виникають при розгляді справи, вирішуються
суддями за більшістю голосів, а при одноособовому розгляді справи
- суддею. У Пленумі Верховного Суду України та у президіях Верховного
суду Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського
міських судів за однакової кількості голосів, поданих за протест і
проти протесту, він вважається відхиленим. При вирішенні кожного питання жоден із суддів не має права
утримуватись від голосування. Головуючий голосує останнім. Суддя, не згодний з рішенням більшості, може письмово
викласти свою окрему думку. Окрема думка приєднується до справи,
але в судовому засіданні не оголошується. Справа з окремою думкою одного із суддів, викладеною під час
розгляду справи в районному (міському), міжрайонному (окружному)
суді, військовому суді гарнізону або в Верховному суді Республіки
Крим, обласному, Київському чи Севастопольському міському,
міжобласному суді, військовому суді регіону, Військово-Морських
Сил по першій інстанції, надсилається голові суду вищої інстанції
після закінчення десятиденного строку, якщо рішення в справі не
було оскаржено або на нього не було внесено касаційного подання. Про справу з окремою думкою члена судової колегії в
цивільних справах Верховного суду Республіки Крим, обласного,
Київського і Севастопольського міських судів або Верховного Суду
України доповідають в той самий строк відповідно голові
Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і
Севастопольського міських судів чи Верховного Суду України. Справа з окремою думкою голови або члена президії Верховного
суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського
міських судів, судді військового суду регіону, Військово-Морських
Сил в той самий строк надсилається Голові Верховного Суду України.
( Стаття 17 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від
24.02.94 )
Стаття 18. Підстави для відводу суддів
Судді не можуть брати участі в розгляді справи і підлягають
відводу (самовідводу): 1) якщо вони при попередньому розгляді даної справи брали
участь у процесі як свідки, експерти, перекладачі, представники,
прокурор, секретар судового засідання; 2) якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в
результаті справи; 3) якщо вони є родичами сторін або інших осіб, які беруть
участь у справі; 4) якщо вони перебувають в особливих стосунках з особами, які
беруть участь у справі; 5) якщо будуть встановлені інші обставини, які викликають
сумнів у їх безсторонності. До складу суду не можуть входити особи, які є родичами між
собою. Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-12 від
17.06.92 )
Стаття 19. Відвід прокурора, експерта, перекладача,секретаря судового засідання
Прокурор, експерт, перекладач, секретар судового засідання не
можуть брати участі в розгляді справи та підлягають відводу з
підстав, зазначених у пунктах 2, 3, 4 і 5 статті 18 цього Кодексу. Експерт, крім того, не може брати участі у розгляді справи,
якщо він: 1) знаходиться або знаходився у службовій або іншій
залежності від сторін, інших осіб, які беруть участь у справі; 2) провадив ревізію, матеріали якої послужили підставою до
порушення даної цивільної справи; 3) виявився некомпетентним. Участь прокурора, експерта, перекладача і секретаря судового
засідання у попередньому розгляді даної справи відповідно як
прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання не
є підставою для їх відводу.
Стаття 20. Заяви про відводи
При наявності підстав, зазначених у статтях 18 і 19 цього
Кодексу, судді, прокурор, секретар судового засідання, експерт і
перекладач повинні заявити про це судові (самовідвід). З тих же підстав відвід вказаним особам можуть заявити особи,
які беруть участь у справі. Відвід повинен бути мотивований і заявлений до початку
розгляду справи по суті (стаття 178 цього Кодексу). Заявляти
відвід після цього можна лише у випадках, коли про підставу
відводу суд або особа, яка заявляє відвід, дізналися після початку
розгляду справи по суті. Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-12 від
17.06.92 )
Стаття 21. Недопустимість повторної участі судді урозгляді справи
Суддя, який брав участь у розгляді цивільної справи по першій
інстанції, не може брати участі в розгляді тієї ж справи в
касаційному порядку або в порядку нагляду, а так само в новому
розгляді справи по першій інстанції в разі скасування рішення,
постановленого з його участю. Суддя, який брав участь у розгляді справи в касаційному
порядку, не може брати участі у розгляді тієї ж справи по першій
інстанції або в порядку нагляду. Суддя, який брав участь у розгляді справи в порядку нагляду,
не може брати участі в розгляді тієї ж справи по першій інстанції
і в касаційному порядку. Суддя, який брав участь у розгляді справи по першій
інстанції, в касаційному порядку або в порядку нагляду в судовій
колегії в цивільних справах Верховного Суду України, не може брати
участі в розгляді цієї справи на Пленумі Верховного Суду України.
Участь у розгляді справи на Пленумі не є перешкодою для участі
судді в розгляді справи у складі судової колегії в цивільних
справах Верховного Суду України. Стаття 21 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 22. Порядок вирішення заявленого відводу
Якщо заявлено відвід, суд повинен заслухати особу, якій
заявлено відвід, коли вона бажає дати пояснення, а також думку
осіб, які беруть участь у справі. Питання про відвід судді вирішують інші судді у відсутності
того, кому заявлено відвід. При рівній кількості голосів, поданих
за відвід і проти нього, суддя вважається відведеним. Питання про відвід, заявлений кільком суддям або всьому
складові суду, вирішується цим же судом у повному складі простою
більшістю голосів. При одноособовому розгляді справи заява про відвід судді
подається не менш як за три дні до початку розгляду справи.
Відвід, заявлений судді, який одноособово розглядає справу,
вирішується відповідно головою районного (міського) суду,
військового суду гарнізону. Якщо відвід заявлено у судовому
засіданні з підстав, про які особа, яка заявляє відвід, дізналась
в процесі розгляду справи, суддя відкладає розгляд справи до
вирішення заяви про його відвід у встановленому порядку. Якщо до
складу районного (міського) суду обрано одного суддю або відвід
заявлено голові районного (міського) суду, який одноособово
розглядає справу, питання про їх відвід вирішує голова
міжрайонного (окружного) суду. Питання про відвід, заявлений
голові військового суду, який одноособово розглядає справу,
вирішується головою військового суду вищої інстанції. На заяву про відвід судді, подану після закінчення
встановленого цією статтею строку, поширюються правила статті 85
цього Кодексу. Питання про відвід прокурора, секретаря судового засідання,
експерта, перекладача вирішує суд, що розглядає справу. Для вирішення питання про відвід суд іде до нарадчої кімнати
і постановляє ухвалу. Стаття 22 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 3129-12 від
22.04.93, N 4018-12 від 24.02.94 )
Стаття 23. Наслідки задоволення заяви про відвід
В разі відводу судді або всього складу суду районного
(міського) суду, військового суду гарнізону справу розглядає той
самий районний (міський) суд, військовий суд гарнізону, але в
іншому складі суддів, а за наявності обставин, зазначених у
частині третій статті 133 цього Кодексу, справа надсилається до
відповідного суду вищої інстанції для передачі її на розгляд
іншого районного (міського) суду, військового суду гарнізону. У разі відводу судді або всього складу суду під час розгляду
справи у Верховному Суді України, Верховному суді Республіки Крим,
обласному, Київському і Севастопольському міських судах,
міжобласному суді, військовому суді регіону, Військово-Морських
Сил справу розглядає той самий суд, але в іншому складі суддів. Справа передається до Верховного Суду України, якщо у
Верховному суді Республіки Крим, обласному, Київському чи
Севастопольському міському, міжобласному, військовому суді
регіону, Військово-Морських Сил після задоволення відводів або з
причин, зазначених у статті 21 цього Кодексу, неможливо утворити
новий склад суду для розгляду даної справи. Стаття 23 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від
24.02.94 )
Глава 3Підвідомчість цивільних справ судам
( Назва глави 3 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВРN 1461-10 від 23.01.81 )
Стаття 24. Цивільні справи, що розглядаються судами
Судам підвідомчі: 1) справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних,
трудових і кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією з
сторін у спорі є громадянин, за винятком випадків, коли вирішення
таких спорів віднесено законом до відання інших органів; 2) справи, що виникають з адміністративно-правових відносин,
перелічені у статті 236 цього Кодексу; 3) справи окремого провадження, перелічені у статті 254 цього
Кодексу. Судам підвідомчі й інші справи, віднесені законом до їх
компетенції. Суди також розглядають справи, в яких беруть участь іноземні
громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства та
організації. Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
15.10.66, N 1736-08 від 05.06.78, N 3764-08 від 25.04.75,
N 2422-09 від 19.08.77, N 1461-10 від 23.01.81; Законом N 2857-12
від 15.12.92 )
Стаття 25. Підвідомчість цивільних справ товариським ітретейським судам
У випадках, передбачених законом, цивільні справи можуть
розглядатись товариськими і третейськими судами в порядку,
передбаченому Положенням про товариські суди і Положенням про
третейські суди України. У випадках, передбачених законом або міжнародними договорами,
спори, що виникають з цивільних правовідносин, за згодою сторін
можуть бути передані на вирішення Міжнародного комерційного
арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при
Торгово-промисловій палаті України. Стаття 25 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-10
від 23.01.81, N 5207-11 від 11.01.88; Законами N 2857-12 від
15.12.92, N 68/95-ВР від 15.02.95 )
Стаття 26. Підвідомчість кількох зв'язаних між собою вимог
При об'єднанні кількох зв'язаних між собою вимог, з яких одні
підвідомчі суду, а інші - арбітражному суду, всі вимоги підлягають
розглядові у суді. Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Глава 4Докази
Стаття 27. Докази
Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на
підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює
наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і
заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для
правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і
третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими
доказами і висновками експертів.
Стаття 28. Належність доказів
Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення
для справи.
Стаття 29. Допустимість засобів доказування
Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими
іншими засобами доказування.
Стаття 30. Обов'язки доказування і подання доказів
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть
участь у справі. У випадках, коли щодо витребування доказів для
сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є труднощі, суд
за їх клопотаннями сприяє у витребуванні таких доказів. Стаття 30 в редакції Закону N 27/96-ВР від 02.02.96 )
Стаття 31. Обов'язковість вироку для суду, якийрозглядає цивільну справу
Вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили,
є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові
наслідки дій особи, відносно якої відбувся вирок суду, лише в
питаннях, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони даною особою.
Стаття 32. Підстави звільнення від доказування
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують
доказування. Факти, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили
по одній цивільній справі, не доводяться знову при розгляді інших
цивільних справ, в яких беруть участь ті самі особи. Факти, які згідно з законом припускаються встановленими, не
доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути
спростоване в загальному порядку. Ухвала суду про визнання певної обставини такою, що не
потребує доказів, повинна бути мотивована.
Стаття 33. Судові доручення по збиранню доказів
Суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання
доказів у іншому місті або районі, доручає відповідному судові
провести певні процесуальні дії. В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть
справи, що розглядається, зазначаються обставини, що підлягають
з'ясуванню, докази, які повинен зібрати суд, що виконує доручення.
Ця ухвала обов'язкова для суду, якому вона адресована, і має бути
виконана в строк до десяти днів. Судове доручення виконується у судовому засіданні за
правилами, встановленими цим Кодексом. Особи, які беруть участь у
справі, повідомляються про час і місце засідання, проте їх неявка
не є перешкодою для виконання доручення. Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення матеріали
негайно пересилаються до суду, який розглядає справу. Якщо особи, які беруть участь у справі, або свідки, які дали
пояснення або показання судові, що виконував доручення, прибудуть
у суд, який розглядає справу, вони дають пояснення і показання у
загальному порядку.
Стаття 34. Строк подачі доказів
Сторони зобов'язані подати свої докази або повідомити про них
суд до початку судового засідання в справі. Питання про прийняття
доказів після цього строку вирішується судом залежно від обставин
справи.
Стаття 35. Підстави забезпечення доказів
Особи, які мають підстави побоюватись, що подача потрібних
для них доказів стане згодом неможливою або утрудненою, мають
право просити суд під час розгляду справи або суддю як до, так і
після подачі заяви забезпечити ці докази. Стаття 35 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 36. Способи забезпечення доказів
Суддя забезпечує докази, зокрема: допитом свідків,
призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових і
речових доказів. Про забезпечення доказів суд або суддя постановляє ухвалу, в
якій зазначає порядок і спосіб її виконання. Протоколи і всі зібрані в порядку забезпечення доказів
матеріали надсилаються до суду, який розглядає справу.
Стаття 37. Заява про забезпечення доказів
Заява про забезпечення доказів повинна містити: 1) суть і форму потрібних доказів; 2) зазначення обставин, які підтверджуються цими доказами; 3) підставу, на якій просять забезпечити докази; 4) справу, для якої потрібні забезпечувані докази.
Стаття 38. Порядок розгляду заяв про забезпечення доказів
Заяву про забезпечення доказів розглядає протягом десяти днів
відповідно суд або суддя того суду, в районі діяльності якого
належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням
заінтересованих осіб. Однак неявка їх не перешкоджає розглядові
заяви. У невідкладних випадках, а також у випадках, коли не можна
встановити, до кого позивач може згодом пред'явити позов, заява
про забезпечення доказів розглядається тільки з участю заявника.
Стаття 39. Оскарження ухвали про забезпечення доказів
Оскарження ухвали про забезпечення доказів не допускається,
на неї не може бути внесено окреме подання прокурора. На ухвалу про відмову забезпечити докази може бути подано
скаргу або внесено окреме подання. Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 40. Пояснення сторін і третіх осіб
Пояснення сторін і третіх осіб про відомі їм обставини, що
мають значення для справи, підлягають перевірці і оцінці поряд з
іншими зібраними в справі доказами. Визнання стороною на суді фактів, якими друга сторона
обгрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду
обов'язковим. Суд може вважати визнаний факт встановленим, коли у нього не
виникає сумніву в тому, що визнання відповідає дійсним обставинам
справи, не порушує будь-чиїх прав і законних інтересів і не
зроблено під впливом обману, насильства, погрози, помилки або з
метою приховання істини. На доказування визнаного в суді факту не поширюються правила,
встановлені статтею 29 цього Кодексу, крім випадків, коли факт
повинен бути стверджений нотаріально посвідченим документом.
Стаття 41. Показання свідка
Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які
обставини, що відносяться до справи. Свідок зобов'язаний з'явитись до суду і дати правдиві
показання про відомі йому обставини.
Стаття 42. Особи, які не можуть бути свідками
Не можуть бути свідками особи, нездатні через свої фізичні
або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення
для справи, або давати про них правильні показання. Не можуть бути свідками також представники по цивільній
справі або захисники в кримінальній справі по обставинах, які
стали їм відомі у зв'язку з виконанням обов'язків представника або
захисника.
Стаття 43. Зміст заяви про виклик свідка
Особа, що просить про виклик свідка, повинна зазначити його
прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання та обставини, що він
може ствердити.
Стаття 44. Відповідальність свідка
Якщо викликаний свідок не з'явиться в судове засідання з
причин, визнаних судом неповажними, його може бути піддано штрафу
в розмірі до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
і примусовому приводу через органи внутрішніх справ. За злісне ухилення від явки до суду свідок несе
відповідальність за частиною першою статті 185-3 Кодексу України
про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ), а за дачу
завідомо неправдивих показань або за відмову від дачі показань -
відповідно за статтями 178 чи 179 Кримінального кодексу України
( 2002-05 ). Стаття 44 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-10
від 23.01.81, N 8627-10 від 20.03.85, N 9166-11 від 04.05.90;
Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 27/96-ВР від 02.02.96 )
Стаття 45. Допит свідків у місці їх проживання абоперебування
Свідків, які постійно живуть поза місцем знаходження суду, що
розглядає справу, і не можуть з поважних причин з'явитись в судове
засідання, може допитати суд в місці їх проживання за дорученням
суду, що розглядає справу. Свідок може бути допитаний судом у місці його перебування,
якщо він внаслідок хвороби, старості, інвалідності або інших
поважних причин не може з'явитись на виклик суду. Якщо зазначені вище свідки з'являться у засідання суду, що
розглядає справу, їх слід допитати. Допит свідків у місці їх проживання або перебування
провадиться з ініціативи суду, на прохання сторони або інших осіб,
які беруть участь у справі, чи самого свідка.
Стаття 46. Письмові докази
Письмовими доказами є: всякого роду документи, акти,
листування службового або особистого характеру, що містять в собі
відомості про обставини, які мають значення для справи.
Стаття 47. Витребування письмових доказів
Особа, яка порушує клопотання перед судом про витребування
від інших осіб письмових доказів, повинна докладно зазначити: який
письмовий доказ вимагається, підстави, з яких вона вважає, що
письмовий доказ має інша особа, і обставини, які може підтвердити
цей доказ. Письмові докази, що їх вимагає суд або суддя від державних
підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних
організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій, а також
від окремих громадян, надсилаються безпосередньо до суду. Суд або суддя може також уповноважити заінтересовану сторону
або іншу особу, яка бере участь у справі, одержати письмовий доказ
для представлення його суду. Стаття 47 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10 від
23.01.81 )
Стаття 48. Відповідальність за невиконання вимоги судуподати письмові докази
Державні підприємства, установи, організації, колгоспи, інші
кооперативні організації, їх об'єднання, інші громадські
організації, а також громадяни, які не можуть подати письмових
доказів, що їх вимагає суд або суддя, зобов'язані повідомити про
це суд, зазначивши причину. В разі неповідомлення у встановлений
для подачі строк, а також в разі неповажності причин відмовлення
від подачі письмового доказу суд або суддя можуть накласти на
винних службових осіб державних підприємств, установ,
організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій, їх
об'єднань, інших громадських організацій, а також на громадян
штраф у розмірі до одного неоподатковуваного мінімуму доходів
громадян. Накладення штрафу не звільняє відповідних службових осіб і
громадян від обов'язку подати письмовий доказ, що вимагається
судом. Стаття 48 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-10
від 23.01.81, N 8627-10 від 20.03.85; Законом N 27/96-ВР від
02.02.96 )
Стаття 49. Подання витягів з письмових доказів та оглядцих доказів на місці
Якщо подання письмових доказів до суду утруднено, наприклад,
через їх численність або внаслідок того, що тільки частина з них
має значення для справи, суд може вимагати подання належно
засвідчених витягів з них або оглянути їх на місці.
Стаття 50. Подання письмових доказів у оригіналі
Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо
подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які
беруть участь у справі, або з власної ініціативи вправі, в разі
необхідності, вимагати подання оригіналу.
Стаття 51. Повернення оригіналів письмових доказів
Оригінали письмових доказів, що є в справі, на прохання осіб,
які подали їх, можна повернути після того, як рішення суду набере
законної сили. Проте в справі залишається засвідчена суддею копія
письмового доказу.
Стаття 52. Речові докази
Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями
свідчать про обставини, які мають значення для справи.
Стаття 53. Витребування речових доказів тавідповідальність за їх неподання
Витребування речових доказів та вирішення питань про
відповідальність за їх неподання провадиться в порядку,
встановленому статтями 47 і 48 цього Кодексу.
Стаття 54. Зберігання речових доказів
Речові докази до набрання рішенням законної сили зберігаються
в справі або за окремим описом здаються до камери схову речових
доказів суду. Речі, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються в
місці їх знаходження; вони повинні бути докладно описані і
опечатані, а в разі потреби - сфотографовані. Суд вживає заходів до зберігання речей у незмінному стані.
Стаття 55. Огляд речових доказів, що швидко псуються
Продукти та інші речі, що швидко псуються, негайно
оглядаються судом з повідомленням про призначений огляд осіб, які
беруть участь у справі. Після огляду ці речі повертаються особам, від яких вони були
одержані, або передаються підприємствам, установам чи
організаціям, що можуть їх використати за призначенням. Ці
підприємства, установи або організації згодом повертають
володільцеві предмети того ж роду і якості або їх вартість за
державними цінами на час повернення. Стаття 55 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 56. Повернення речових доказів
Речові докази після набрання рішенням суду законної сили
повертаються особам, від яких були одержані, або передаються
особам, за якими суд визнав право на ці речі. Предмети, що за законом не можуть бути у володінні громадян,
передаються відповідним державним підприємствам, установам або
організаціям. В окремих випадках речові докази після огляду та дослідження
їх судом можуть бути до закінчення справи повернуті особам, від
яких вони були одержані, якщо останні про те просять і якщо
задоволення такого клопотання можливе без шкоди для розгляду
справи. Стаття 56 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 57. Призначення експертизи
Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і
потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки
або ремесла, суддя порядком забезпечення доказів та під час
підготовки справи або суд під час розгляду справи може призначити
експертизу. Експертизу провадять на суді або поза судом, коли це потрібно
за характером дослідження або коли об'єкт дослідження неможливо
доставити до суду. Призначаючи експертизу та встановлюючи коло питань, що слід
поставити перед експертами, суддя або суд повинен з цього приводу
врахувати пропозиції сторін та інших осіб, які беруть участь у
справі. Відхилення питань, запропонованих особами, які беруть
участь у справі, суд зобов'язаний мотивувати. В ухвалі про призначення експертизи належить зазначити, з
яких питань потрібні висновки експертів і кому доручається
провести експертизу. Експертиза провадиться експертами відповідних установ або
іншими спеціалістами, призначеними судом. Експертом може бути
призначена будь-яка особа, яка володіє необхідними знаннями для
дачі висновку.
Стаття 58. Обов'язки і відповідальність експертів
Особа, яку призначено експертом, повинна з'явитися на виклик
суду і дати правдивий висновок щодо поставлених їй питань. За злісне ухилення від явки до суду експерт несе
відповідальність за частиною другою статті 185-3 Кодексу України
про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо
неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від
виконання покладених на нього обов'язків - відповідно за статтями
178 чи 179 Кримінального кодексу України ( 2002-05 ). Стаття 58 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 9166-11
від 04.05.90; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 59. Процесуальні права експерта
Експерт, оскільки це необхідно для дачі висновку, має право
знайомитися з матеріалами справи, брати участь у розгляді справи
судом, просити суд про надання йому додаткових матеріалів. Експерт має право відмовитись від дачі висновку, якщо наданих
йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань
для виконання покладеного на нього обов'язку.
Стаття 60. Висновок експерта
Висновок експерта повинен містити в собі докладний опис
проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і
обгрунтовані відповіді на поставлені судом питання. Якщо експерт під час проведення експертизи встановить
обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не
були поставлені питання, він вправі свої міркування про ці
обставини включити до свого висновку. Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який
приєднується до справи. Суд має право запропонувати експерту дати
усне пояснення свого висновку. Усне пояснення заноситься до
протоколу судового засідання, прочитується експертові і
підписується ним. Коли призначено кількох експертів, вони мають право радитись
між собою. Якщо експерти прийдуть до одного висновку, вони всі
підписують його. Експерт, не згодний з іншими експертами, складає
окремий висновок. Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється
судом за правилами, встановленими статтею 62 цього Кодексу. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в
рішенні або ухвалі.
Стаття 61. Додаткова експертиза. Повторна експертиза
В разі необхідності провести додаткові дослідження, а також в
разі суперечливості висновків кількох експертів, суд може зажадати
додаткового висновку або призначити інших експертів.
Стаття 62. Оцінка доказів
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що
грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в
судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Стаття 62 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Глава 5Судові витрати
Стаття 63. Види судових витрат та розмір державного мита
Судові витрати складаються з державного мита і витрат,
пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) суми, що підлягають виплаті свідкам, експертам; 2) витрати, пов'язані з проведенням огляду на місці; 3) витрати на розшук відповідача.
( Пункт 4 частини другої статті 63 виключено на підставі
Закону N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000 )
Розмір державного мита та звільнення від його сплати
встановлюються законодавством України про державне мито. Суд або суддя, виходячи з майнового стану громадянина, вправі
звільнити його від сплати судових витрат у доход держави. Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92, в редакції Закону N 27/96-ВР від 02.02.96 )
( Статтю 64 виключено на підставі Закону N 27/96-ВР від
02.02.96 )
Стаття 65. Ціна позову
Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою; 2) у позовах про витребування майна - вартістю відшукуваного
майна; 3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх
виплат, але не більше як за один рік; 4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх
платежів або видач, але не більше як за три роки; 5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі -
сукупністю платежів або видач за три роки; 6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач
- сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі,
але не більше як за один рік; 7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю
платежів або видач, що залишилися, але не більше як за один рік; 8) у позовах про дострокове розірвання договору майнового
найму - сукупністю платежів за користування майном протягом
строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше як за
три роки; 9) у позовах про право власності на будинки, що належать
громадянам на праві приватної власності, - дійсною вартістю
будинку, а для будинків, що належать державним, кооперативним та
іншим громадським організаціям, - не нижче їх балансової вартості; 10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, -
загальною сумою всіх вимог, за винятком вимог про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди. Стаття 65 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81, Законами N 3188-12 від 06.05.93, N 27/96-ВР від
02.02.96 )
Стаття 66. Порядок встановлення ціни позову
Ціну позову вказує позивач. Коли зазначена ціна явно не
відповідає дійсній вартості стягуваного, то ціну позову встановлює
суддя, постановляючи про це ухвалу. Якщо в момент пред'явлення позову встановити точну його ціну
неможливо, розмір мита попередньо визначає суддя з наступним
стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого мита
відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні
справи. Стаття 66 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 67. Обчислення державного мита при зміні ціни позову
В разі зменшення позовних вимог, відмови від позову, закриття
справи за мировою угодою або залишення заяви без розгляду з
підстав, передбачених пунктами 3-5 статті 229 цього Кодексу,
сплачене мито не повертається. В разі збільшення позову,
недоплачену суму мита належить внести одночасно з заявою про
збільшення вимог. В цьому разі суд може відстрочити сплату мита.
( Стаття 67 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 68. Відстрочення та розстрочення сплати судовихвитрат
Суд або суддя, враховуючи майновий стан громадян, може своєю
ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на строк
не більше як до закінчення розгляду справи в суді першої
інстанції, проте в усякому разі не більше як на три місяці з дня
пред'явлення позову. Коли у встановлений строк судові витрати не будуть оплачені,
стягнення їх провадиться за виконавчим листом. Суд або суддя може також зменшити розмір судових витрат, що
стягуються в доход держави.
Стаття 69. Повернення державного мита
Сплачене державне мито повертається за ухвалою суду або судді
у випадках: 1) внесення мита в більшому розмірі, ніж потрібно за чинним
законодавством; 2) відмови в прийнятті заяви; 3) повернення позивачу позовної заяви з підстав, передбачених
статтею 139 цього Кодексу; 4) закриття провадження в справі з підстав, передбачених
пунктами 1 і 2 статті 227 цього Кодексу; 5) залишення заяви без розгляду з підстав, передбачених
пунктами 1 і 2 статті 229 цього Кодексу. У випадку, передбаченому пунктом 1 цієї статті, державне мито
повертається в розмірі зайво внесеної суми; у випадках,
передбачених іншими пунктами цієї статті, - повністю. Державне мито підлягає поверненню і в інших випадках,
передбачених законодавством України. Державне мито повертається при умові, якщо заяву про
повернення було подано суду до закінчення річного строку з дня
зарахування суми в бюджет. Стаття 69 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
( Статтю 70 виключено на підставі Закону N 27/96-ВР від
02.02.96 )
Стаття 71. Збереження за свідками, експертами і перекладачамисереднього заробітку, відшкодування їм витрат,
пов'язаних з їх участю у розгляді справи
За викликаними до суду свідками, експертами та перекладачами
зберігається їх середній заробіток за місцем роботи. Зазначеним
особам, які не є працівниками підприємств, установ і організацій,
виплачується винагорода за явку до суду або виконану роботу. Якщо виконання свідками, експертами і перекладачами
процесуальних обов'язків пов'язано з їх перебуванням за межами
постійного місця проживання, їм відшкодовуються витрати,
пов'язані з переїздом до місця виклику і назад, наймом житла, та
виплачуються добові. Перекладачам, а також експертам, яких призначено під час
підготовки справи або судового розгляду не в порядку службового
доручення, за виконану роботу виплачується винагорода. Розміри і порядок виплат, зазначених у цій статті,
визначаються Кабінетом Міністрів України. Стаття 71 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
15.10.66, N 1461-10 від 23.01.81; Законом N 360/95-ВР від
05.10.95 )
( Статтю 72 виключено на підставі Закону N 360/95-ВР від
05.10.95 )
Стаття 73. Порядок внесення коштів на оплату судових витрат
Кошти, потрібні на оплату свідків і експертів, а також на
проведення огляду на місці, вносить наперед сторона, яка порушила
відповідне клопотання. Якщо виклик цих осіб або огляд на місці
провадиться за клопотанням обох сторін або з ініціативи суду,
потрібні для цього кошти вносяться обома сторонами порівну. Перелічені в цій статті суми не вносяться стороною,
звільненою від оплати судових витрат.
Стаття 74. Виплата сум, належних свідкам, експертам іперекладачам
Суми, належні свідкам, експертам і перекладачам, виплачуються
судом після виконання ними своїх обов'язків, незалежно від
стягнення з сторін сум для оплати свідків і експертів.
( Частину другу статті 74 виключено на підставі Закону
N 360/95-ВР від 05.10.95 )
( Стаття 74 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 75. Розподіл судових витрат між сторонами
Стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує
з другої сторони всі судові витрати, хоча б ця сторона і була
звільнена від оплати судових витрат на користь держави. Якщо позов
задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві
пропорціонально до розміру задоволених судом позовних вимог, а
відповідачеві - пропорціонально до тієї частини позовних вимог, в
якій позивачеві відмовлено. Судові витрати, понесені судом, стягуються з кожної сторони
пропорціонально до тієї частини позову, відносно якої рішення
постановлено проти неї, і зараховуються в доход держави. Коли сторона, на користь якої постановлено рішення, звільнена
від судових витрат, то судові витрати стягуються з другої сторони
у доход держави. В разі відмови в позові позивачеві, звільненому від оплати
судових витрат, вони приймаються на рахунок держави. Якщо суд вищестоящої інстанції, не передаючи справи на новий
розгляд, змінить рішення або постановить нове, він відповідно
змінює розподіл судових витрат. У разі скасування рішення і
закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду
суд, який скасував рішення, вирішує питання про повернення судових
витрат, пов'язаних з подачею скарги. В разі закриття справи внаслідок відмови позивача від позову
витрати стягуються за ухвалою суду. Стаття 75 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 76. Відшкодування витрат по оплаті допомоги адвоката
Стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує
з другої сторони витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката,
який брав участь у справі, в розмірі до п'яти процентів від
задоволеної частини позовних вимог, але не більше встановленої
таксою суми. Якщо відповідно до встановленого порядку допомога адвокатом
була подана стороні безкоштовно, суд стягує з другої сторони
зазначену суму на користь юридичної консультації або в доход
держави. Стаття 76 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 77. Стягнення винагороди за втрату робочого часу
На сторону, яка недобросовісно заявила безпідставний позов,
або розпочала безпідставний спір проти позову, або систематично
протидіяла правильному і швидкому розглядові та вирішенню справи,
суд може покласти оплату на користь другої сторони винагороди за
фактичну втрату робочого часу відповідно до середнього заробітку,
але не більше п'яти процентів від задоволеної частини позовної
вимоги.
Стаття 78. Розподіл судових витрат при відмові відпозову і мировій угоді
При відмові позивача від позову понесені ним витрати
відповідачем не відшкодовуються. Однак якщо позивач не підтримує
своїх вимог внаслідок добровільного задоволення їх відповідачем
після пред'явлення позову, то суд за проханням позивача присуджує
з відповідача всі понесені позивачем по справі судові витрати. Якщо сторони при укладенні мирової угоди не передбачили
порядку розподілу судових витрат і витрат по оплаті допомоги
адвоката, суд вирішує це питання відповідно до статті 75 цього
Кодексу.
Стаття 79. Відшкодування сторонам судових витрат
При відмові повністю або частково в позові органам
прокуратури, а також органам державного управління, профспілкам,
державним підприємствам, установам, організаціям, колгоспам, іншим
кооперативним організаціям, їх об'єднанням, іншим громадським
організаціям або окремим громадянам, які звернулися до суду на
захист прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб,
відповідачеві відшкодовуються з коштів бюджету понесені ним судові
витрати повністю або пропорціонально тій частині позовних вимог, в
якій позивачеві відмовлено. При відмові в позові до відповідача, притягнутого судом в
порядку, передбаченому частиною третьою статті 105 цього Кодексу,
понесені ним судові витрати позивачем не відшкодовуються, а
повертаються з коштів бюджету. В разі задоволення позову про звільнення майна від арешту
позивачеві відшкодовуються з коштів бюджету понесені ним судові
витрати. Стаття 79 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 80. Відшкодування державі судових витрат
Витрати, понесені судом у зв'язку з розглядом справи, і
державне мито, від сплати яких позивач був звільнений, стягуються
з відповідача у доход держави пропорціонально задоволеній частині
позовних вимог. Якщо відповідача звільнено від судових витрат, то при відмові
в позові витрати, понесені судом у зв'язку з розглядом справи,
стягуються з позивача в доход держави. Якщо позов задоволено частково, а відповідача звільнено від
сплати судових витрат, понесені судом витрати у зв'язку з
розглядом справи стягуються у доход держави з позивача, не
звільненого від сплати судових витрат, пропорціонально тій частині
позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, то
понесені судом витрати у зв'язку з розглядом справи відносяться за
рахунок держави. В разі оголошення розшуку особи, яка ухиляється від сплати
належних з неї платежів, суд стягує з цієї особи витрати по
проведенню розшуку в доход держави. Стаття 80 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 81. Оскарження ухвал в питаннях визначення цінипозову та судових витрат
На ухвалу в питанні визначення ціни позову, а також в
питаннях, пов'язаних з судовими витратами, може бути подана скарга
або внесено окреме подання. Стаття 81 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Глава 6Судові штрафи
Стаття 82. Підстави накладення штрафів
За порушення правил цього Кодексу суд або суддя накладає
штрафи у випадках і розмірах, передбачених статтями 44, 48, 95,
153, 172, 173, 174 цього Кодексу. Штрафи, накладені судом на службових осіб державних
підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних
організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій,
стягуються з їх особистих коштів. Копія ухвали про накладення штрафу надсилається особі, на яку
накладено штраф. Стаття 82 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-10
від 23.01.81, N 8627-10 від 20.03.85, N 9166-11 від 04.05.90;
Закону N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000 )
Стаття 83. Зняття або зменшення штрафу
Протягом десяти днів по одержанні копії ухвали особа, на яку
накладено штраф, може просити суд, що наклав штраф, про зняття або
зменшення розміру штрафу. Ця заява розглядається в судовому
засіданні з повідомленням особи, на яку накладено штраф. Однак
неявка цієї особи не є перешкодою для розгляду заяви. На ухвалу про відмову суду або судді зняти штраф або зменшити
його розмір може бути подано скаргу, внесено окреме подання. Стаття 83 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Глава 7Процесуальні строки
Стаття 84. Види процесуальних строків
Строки, в межах яких вчинюються процесуальні дії,
встановлюються законом або призначаються судом.
Стаття 85. Наслідки пропуску процесуальних строків
Право на вчинення процесуальних дій втрачається з закінченням
встановленого законом або призначеного судом строку. Скарги і
документи, подані після закінчення процесуальних строків,
залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для
продовження або поновлення строку.
Стаття 86. Обчислення процесуальних строків
Строки, встановлені в законі або призначені судом,
обчислюються роками, місяцями і днями. Строк може визначатись також вказівкою на подію, яка повинна
неминуче настати.
Стаття 87. Закінчення процесуальних строків
Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць
і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число
останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного
місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має,
то строк закінчується в останній день цього місяця. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня,
наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо кінець
строку припадає на день неробочий, то за останній день строку
вважається перший після нього робочий день. Перебіг строку,
визначеного вказівкою на подію, яка повинна неминуче наступити,
починається наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей
строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де службові
заняття кінчаються раніше, то строк закінчується в момент
припинення цих занять. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення
скарга або необхідні для суду документи чи грошові суми здано на
пошту.
Стаття 88. Зупинення процесуальних строків
З зупиненням провадження зупиняються і всі поточні, але ще не
закінчені по ньому строки. Зупинення строків починається з тієї
події, внаслідок якої суд зупинив провадження. З дня відновлення
провадження перебіг процесуальних строків продовжується.
Стаття 89. Продовження та поновлення процесуальних строків
Строки, призначені судом, на прохання сторони або іншої
особи, яка бере участь у справі, суд може продовжити. Стороні або іншій особі, яка бере участь у справі, в разі
пропуску встановленого законом строку з причин, визнаних судом
поважними, суд може поновити пропущений строк. Питання про поновлення пропущеного строку вирішує з викликом
сторін і повідомленням осіб, які беруть участь у справі, той суд,
в якому слід було вчинити пропущену процесуальну дію або до якого
слід було подати документ, проте неявка цих осіб не перешкоджає
вирішенню поставленого перед судом питання. Одночасно з проханням про поновлення строку належить провести
ту дію або подати той документ, відносно якого порушено прохання. На ухвалу суду або судді про відмову поновити пропущений
строк може бути подано скаргу, внесено окреме подання. Стаття 89 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Глава 8Судові виклики і повідомлення
Стаття 90. Судові повістки
Судові виклики і повідомлення провадяться повістками, що
надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам,
експертам, представникам громадських організацій і трудових
колективів за адресою, вказаною стороною, самими цими особами або
іншими учасниками справи. Повістки разом із зворотною розпискою надсилаються
рекомендованим листом або через розсильних. Як виняток, повістку можна видати на руки стороні або її
представникові з їх згоди для вручення відповідним особам. Стаття 90 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 91. Строк вручення повістки про виклик до суду
Повістка про виклик до суду повинна бути завчасно вручена
особі, яка викликається, але у всякому разі не пізніше ніж за
п'ять днів до судового засідання.
Стаття 92. Зміст повістки про виклик
Повістка про виклик до суду повинна містити в собі: 1) найменування і адресу суду з зазначенням місця, дня і часу
явки за викликом; 2) назву справи, по якій робиться виклик; 3) вказівку, як хто викликається дана особа (як позивач,
відповідач, третя особа, свідок, експерт, перекладач); 4) вказівку, чи викликається дана особа в судове засідання чи
на прийом до судді; 5) попередження про наслідки неявки або неповідомлення про
причини неявки в судове засідання. У випадках, зазначених у статті 138 цього Кодексу, з
повісткою про виклик відповідача суд направляє йому копію позовної
заяви і копії документів, доданих до неї. У повістці, що
надсилається відповідачеві, має бути зазначено, що при наявності у
нього заперечень проти позову він повинен подати докази на
підтвердження своїх заперечень. Стаття 92 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 93. Судові повістки-повідомлення
Судові повістки-повідомлення надсилаються особам, які беруть
участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, в яких
участь цих осіб не є обов'язковою. Повістка-повідомлення повинна містити найменування і адресу
суду, назву справи, вказівку про те, яку процесуальну дію буде
вчинено, місце, день і час її вчинення.
Стаття 94. Порядок вручення повісток про виклик
Повістки про виклик, адресовані громадянам, вручаються їм під
розписку. Зворотна розписка з їх підписом підлягає поверненню до
суду з зазначенням часу одержання. Повістка, адресована державному підприємству, установі,
організації, колгоспу, іншій кооперативній організації, їх
об'єднанню, іншій громадській організації, вручається відповідній
службовій особі, яка розписується про одержання її на зворотній
розписці. Коли особа, яка викликається, не буде виявлена у місці
проживання, повістку вручають будь-кому з дорослих членів сім'ї,
які проживають разом з нею, а при відсутності їх - домоуправлінню
або адміністрації за місцем роботи, а в сільських місцевостях -
виконавчому комітетові сільської Ради народних депутатів. Службова
особа, яка одержала повістку, зобов'язана під свою
відповідальність негайно вручити її належній особі. При відмові адресата одержати повістку, особа, яка її
доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, яка
повертається до суду. Відмітка про відмову одержати повістку
стверджується підписом службової особи домоуправління чи виконкому
сільської Ради народних депутатів, або представника адміністрації
за місцем роботи, або підписами не менше двох громадян. Стаття 94 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 95. Обов'язок осіб, які беруть участь у справі,повідомляти суд про зміну своєї адреси та про
причини неявки в судове засідання
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,
зобов'язані повідомляти суд про зміну своєї адреси під час
провадження справи. При відсутності заяви про зміну адреси
повістки надсилаються на останню відому судові адресу і вважаються
доставленими, навіть коли адресат за цією адресою більше не
проживає. За невиконання обов'язку повідомляти суд про зміну своєї
адреси під час провадження по справі суд вправі на сторони і
інших осіб, які беруть участь у справі, накласти штраф у розмірі
до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов'язані
також повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. В
разі неповідомлення ними суду про причини неявки питання про
розгляд справи вирішується за правилами статей 172, 173 цього
Кодексу. Стаття 95 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-10
від 23.01.81, N 8627-10 від 20.03.85; Законом N 27/96-ВР від
02.02.96 )
Стаття 96. Вручення повістки відповідачеві, місцефактичного перебування якого невідоме
Якщо місце фактичного перебування відповідача невідоме, суд
розглядає справу після надходження повістки з підписом службової
особи виконкому сільської Ради народних депутатів за місцем
знаходження майна відповідача або домоуправління останнього
відомого місця перебування відповідача про те, що вручити повістку
адресатові не можна через його відсутність. Стаття 96 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 97. Розшук відповідача
Якщо місце фактичного перебування відповідача невідоме, суд
може оголосити його розшук як з власної ініціативи, так і за
заявою позивача. Якщо невідоме місце фактичного перебування відповідача по
справах за позовами про стягнення аліментів, про відшкодування
шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а
також втратою годувальника, суддя зобов'язаний оголосити розшук
відповідача. Розшук відповідача провадиться за ухвалою суду або судді
органами внутрішніх справ. Витрати за розшук стягуються судом на користь держави.
( Частину п'яту статті 97 виключено на підставі Закону
N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000 )
( Стаття 97 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-10
від 23.01.81, N 2994-10 від 11.01.82; Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Розділ II
ОСОБИ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У СПРАВІ;Загальні положення
Стаття 98. Склад осіб, які беруть участь у справі
Особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони,
треті особи, представники сторін та третіх осіб, прокурор, органи
державного управління, профспілки, державні підприємства,
установи, організації, колгоспи, інші кооперативні організації, їх
об'єднання, інші громадські організації та окремі громадяни, які
захищають права і законні інтереси інших осіб, а також заявники та
інші заінтересовані особи у справах, передбачених главами 29 і 33
цього Кодексу. Стаття 98 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 99. Права і обов'язки осіб, які беруть участьу справі
Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з
матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень,
ухвал, постанов і інших документів, що є у справі, брати участь у
судових засіданнях, подавати докази, брати участь в їх
дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні і
письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та
заперечення, оскаржувати рішення і ухвали суду, а також
користуватись іншими процесуальними правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно
користуватися належними їм процесуальними правами.
Стаття 100. Цивільна процесуальна правоздатність
Здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки
(цивільна процесуальна правоздатність) визнається за всіма
громадянами України незалежно від походження, соціального і
майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти,
мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця
проживання та інших обставин, а також за державними
підприємствами, установами, організаціями, колгоспами, іншими
кооперативними організаціями, їх об'єднаннями, іншими громадськими
організаціями, які користуються правами юридичної особи. Стаття 100 в редакції Указу ПВР N 1461-10 від 23.01.81; із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 101. Цивільна процесуальна дієздатність
Здатність особисто здійснювати свої права в суді та доручати
ведення справи представникові (цивільна процесуальна дієздатність)
належить громадянам, які досягли повноліття, а також юридичним
особам. Неповнолітні віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років
можуть виступати в суді особисто як сторона лише в справах, що
виникають з угод, які вони вправі згідно з законом укладати
самостійно, та в справах про відшкодування заподіяної ними шкоди.
Притягнення до участі в таких справах батьків, усиновителів або
піклувальників неповнолітніх для подання їм допомоги залежить від
суду. Якщо справа виникає з угоди, на укладення якої неповнолітнім
потрібна згода батьків, усиновителів або піклувальників, суд
повинен притягти останніх до участі в справі для захисту інтересів
неповнолітніх. Права та охоронювані законом інтереси неповнолітніх, які не
досягли п'ятнадцяти років, а також громадян, визнаних
недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства або
обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями чи
наркотичними засобами, захищають в суді їх законні представники -
батьки, усиновителі, опікуни чи піклувальники.
Глава 10Сторони
Стаття 102. Позивач і відповідач
Сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач. Сторонами можуть бути громадяни, а також державні
підприємства, установи, організації, колгоспи, інші кооперативні
організації, їх об'єднання, інші громадські організації, що
користуються правами юридичної особи. Стаття 102 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 103. Процесуальні права сторін
Сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім
прав, зазначених у статті 99 цього Кодексу, позивач вправі
протягом усього часу розгляду справи по суті змінити підставу або
предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або
відмовитися від позову. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Сторони можуть закінчити справу мировою угодою в усякій
стадії процесу, вимагати виконання рішення, ухвали, постанови
суду. Особи, які беруть участь у справах, що виникають з
адміністративно-правових відносин, і в справах окремого
провадження, користуються правами і несуть обов'язки сторін за
винятками, передбаченими главами 29-39 цього Кодексу. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову
відповідачем і не затверджує мирової угоди сторін, якщо ці дії
суперечать законові або порушують чиї-небудь права і охоронювані
законом інтереси.
Стаття 104. Участь у справі кількох позивачів абовідповідачів
Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або
до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо
другої сторони виступає в процесі самостійно. Співучасники можуть доручити вести справу одному із
співучасників, якщо він не є особою, вказаною в пунктах 1 і 2
статті 116 цього Кодексу. Особа, в інтересах якої розпочато справу за заявою прокурора,
органу державного управління, профспілки, державного підприємства,
установи, організації, колгоспу, іншої кооперативної організації,
їх об'єднання, іншої громадської організації або окремого
громадянина (пункти 2 і 3 статті 5 цього Кодексу), повідомляється
судом про це, і вона може взяти участь у процесі як позивач поряд
з особою, яка подала заяву. Стаття 104 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 105. Заміна неналежної сторони
Суд, встановивши під час розгляду справи, що позов
пред'явлений не тією особою, якій належить право вимоги, або не до
тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою
позивача, не припиняючи справи, допустити заміну первісного
позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем. Якщо позивач не згоден на заміну його іншою особою, то ця
особа може вступити в справу як третя особа, що заявляє самостійні
вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою,
суд може притягти цю особу як другого відповідача. При відмові у
позові до такого відповідача понесені ним витрати не присуджуються
з позивача, а відносяться за рахунок держави. Після заміни сторони розгляд справи починається заново.
Стаття 106. Процесуальне правонаступництво
В разі вибуття однієї з сторін в спірному або встановленому
судом правовідношенні суд допускає у всіх стадіях процесу заміну
відповідної сторони її правонаступником. Усі дії, вчинені в
процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій
самій мірі, в якій вони були б обов'язкові для особи, яку він
замінив.
Глава 11Треті особи
Стаття 107. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет
спору, можуть вступити в справу до постановлення судового рішення,
подавши позов до однієї або до двох сторін. Вони користуються
усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Стаття 108. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору, можуть вступити в справу на стороні позивача або
відповідача до постановлення судом рішення, якщо рішення в справі
може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Вони
можуть бути притягнуті до участі в справі також за клопотанням
сторін, прокурора або з ініціативи суду. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються
процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторони,
крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи
зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову,
визнання позову або укладення мирової угоди, вимоги виконання
судового рішення, ухвали, постанови суду. В заявах про притягнення третіх осіб і в заявах третіх осіб
про вступ у справу на стороні позивача або відповідача слід точно
зазначити, на яких підставах третіх осіб належить притягти або
допустити до участі в справі.
Стаття 109. Участь третіх осіб у трудових справах
У справах про поновлення на роботі незаконно звільнених або
переведених працівників суд може з власної ініціативи притягти до
участі в справі як третю особу на стороні відповідача службову
особу, за розпорядженням якої було проведено звільнення або
перевід. Встановивши, що звільнення або перевід були проведені з
явним порушенням законодавства, суд в тому ж процесі повинен
покласти на винну службову особу обов'язок відшкодувати державному
підприємству, установі, організації, колгоспу, іншій кооперативній
організації, їх об'єднанню, іншій громадській організації шкоду,
заподіяну в зв'язку з оплатою за час вимушеного прогулу або за час
виконання нижчеоплачуваної роботи, у розмірі, передбаченому
законодавством про працю. Стаття 109 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Глава 12Представництво в суді
Стаття 110. Види представництва
Громадяни можуть вести свої справи в суді особисто або через
своїх представників. Особиста участь у справі громадянина не
позбавляє його права мати по цій справі представника. Справи юридичних осіб ведуть у суді їх органи, що діють в
межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або
їх представники. Керівники організацій, які виступають як органи юридичної
особи, представляють в суд документи, що посвідчують їх службове
становище і повноваження.
Стаття 111. Представництво по справах недієздатнихі обмежено дієздатних
Права і охоронювані законом інтереси недієздатних громадян,
громадян, які не мають повної дієздатності, та громадян, визнаних
обмежено дієздатними, захищають у суді їх батьки, усиновителі,
опікуни або піклувальники, які представляють в суд документи, що
посвідчують їх повноваження. По справі, в якій повинен брати участь громадянин, визнаний в
установленому порядку безвісно відсутнім, як його представник
виступає опікун, призначений для охорони і управління майном
безвісно відсутнього. По справі, в якій повинен брати участь спадкоємець особи,
померлої або оголошеної в установленому порядку померлою, якщо
спадщина ще ніким не прийнята, як представник спадкоємця виступає
опікун, призначений для охорони і управління спадковим майном. У випадках, передбачених в цій статті, законні представники
можуть доручити ведення справи в суді іншій особі, обраній ними як
представник.
Стаття 112. Особи, які можуть бути представниками
Представниками сторін і третіх осіб у суді можуть бути: 1) члени органів управління, працівники державних
підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних
організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій - в
справах цих підприємств, установ і організацій; 2) уповноважені професійних спілок - у справах робітників,
службовців, членів колгоспу, а також інших осіб, захист прав і
інтересів яких здійснюється професійними спілками; 3) уповноважені організацій, яким їх статутом чи положенням
надано право представляти інтереси членів цих організацій, - у
справах членів цих організацій; 4) адвокати; 5) один із співучасників за дорученням інших співучасників
(стаття 104 цього Кодексу); 6) інші особи, допущені судом, який розглядає справу, до
представництва в даній справі. Стаття 112 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 113. Документи, що стверджують повноваженняпредставників
Повноваження представників сторін і третіх осіб на ведення
справи в суді повинні бути стверджені такими документами: 1) членів колегіальних органів управління колгоспами, іншими
кооперативними організаціями, їх об'єднаннями, іншими громадськими
організаціями - витягом з протоколу засідання належного органу
управління, що уповноважив вести справу в суді; 2) представників підприємств, установ, організацій -
довіреністю від імені підприємства, установи, організації; 3) уповноважених профспілок - довіреністю відповідного
профспілкового органу; 4) адвокатів - ордером, виданим юридичною консультацією; 5) інших осіб - довіреністю чи усною заявою довірителя з
занесенням її до протоколу судового засідання. Оригінали документів, зазначені у цій статті, або копії з них
приєднуються судом до справи. Стаття 113 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 114. Оформлення довіреності на ведення справи в суді
Довіреності від імені державних підприємств, установ,
організацій видаються за підписом керівника або іншої
уповноваженої ним службової особи і з прикладенням печатки
підприємства, установи, організації. Довіреності від імені колгоспів, інших кооперативних
організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій видаються
за підписом службових осіб, уповноважених статутом (положенням),
і з печаткою колгоспу, організації. Письмові довіреності громадян посвідчуються нотаріально. Громадяни можуть також посвідчити довіреність на ведення
справи в суді на підприємстві, в установі, організації, де вони
працюють, або в управлінні будинками, де вони проживають;
військовослужбовці - у відповідній військовій частині; особи, які
проживають у населених пунктах, де немає державних нотаріальних
контор, - у виконавчому комітеті міської, селищної, сільської Ради
народних депутатів; особи, які перебувають на лікуванні, - у
відповідному лікувальному закладі. Довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі,
можуть бути посвідчені начальниками місць позбавлення волі. Стаття 114 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 115. Повноваження представника в суді
Повноваження на ведення справи в суді дає представникові
право на вчинення від імені особи, яку він представляє, всіх
процесуальних дій, крім передачі справи в товариський чи
третейський суд, повної або часткової відмови від позовних вимог,
визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди,
передачі повноважень іншій особі (передоручення), оскарження
рішення суду, подачі виконавчого листа до стягнення, одержання
присудженого майна або грошей. Повноваження представника на
вчинення кожної із зазначених в цій статті дій повинні бути
спеціально обумовлені у виданій йому довіреності.
Стаття 116. Особи, які не можуть бути представниками в суді
Не можуть бути представниками в суді: 1) особи, які не досягли повноліття; 2) особи, над якими встановлено опіку, піклування; 3) адвокати, які прийняли доручення про подання юридичної
допомоги з порушенням правил, встановлених законодавством України
про адвокатуру, а також особи, виключені з колегії адвокатів, у
випадку, зазначеному в пункті 6 статті 112 цього Кодексу. Судді, слідчі і прокурори не можуть бути представниками в
суді, крім випадків, коли вони діють як батьки, опікуни,
піклувальники або як представники відповідного суду чи органу
прокуратури, що є стороною в справі. Стаття 116 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 117. Відповідальність представників за несумлінневедення справи
Представники сторін та третіх осіб, що є службовими особами,
а також члени колегії адвокатів за несумлінне ведення справи
відповідають у дисциплінарному порядку або в порядку громадського
впливу.
Глава 13Повноваження прокурора в процесі
( Назва глави 13 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 118. Право прокурора звернутися до суду з заявоюна захист прав і законних інтересів громадян
та державних інтересів
Прокурор має право звернутися до суду з заявою на захист прав
і законних інтересів громадян та державних інтересів. Стаття 118 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
( Статтю 119 виключено на підставі Закону N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 120. Процесуальні права прокурора в суді першоїінстанції
Прокурор є учасником розгляду цивільних справ у суді. Він
користується правами, зазначеними у статті 99 цього Кодексу, і,
крім того, має право: 1) підтримувати або змінювати заяви, з якими він звернувся до
суду на захист прав і законних інтересів громадян та державних
інтересів, чи відмовлятись від них; 2) вносити касаційні або окремі подання відповідно на рішення
або ухвали і постанови суду першої інстанції у справах чи з
питань, розглянутих з участю прокурора. Відмова прокурора від поданої ним заяви або зміна заявлених
ним вимог не позбавляє особу, на захист прав та законних інтересів
якої цю заяву було подано, права вимагати від суду розгляду
справи по суті. Судові витрати в такому разі оплачуються на
загальних підставах. Стаття 120 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Глава 14Участь в процесі органів державного управління,
профспілок, підприємств, установ, організацій та
окремих громадян, які захищають права інших осіб
( Назва глави 14 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВРN 1461-10 від 23.01.81 )
Стаття 121. Завдання та форми участі
У випадках, передбачених законом, органи державного
управління, профспілки, державні підприємства, установи,
організації, колгоспи, інші кооперативні організації, їх
об'єднання, інші громадські організації або окремі громадяни
можуть звернутися до суду з заявою на захист прав та охоронюваних
законом інтересів інших осіб. Органи державного управління в передбачених законом випадках
можуть бути залучені судом до участі в процесі або вступити в
процес за своєю ініціативою для дачі висновку в справі з метою
здійснення покладених на них обов'язків і для захисту прав
громадян та інтересів держави. Участь зазначених органів державного управління у процесі для
дачі висновків у справі є обов'язковою, коли суд визнає це за
необхідне. Стаття 121 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 122. Процесуальні права органів державногоуправління, профспілок, підприємств, установ,
організацій і окремих громадян, які захищають
права інших осіб
Коли органи державного управління, профспілки, державні
підприємства, установи, організації, колгоспи, інші кооперативні
організації, їх об'єднання, інші громадські організації і окремі
громадяни починають справу в суді в інтересах інших осіб, вони
користуються процесуальними правами і несуть процесуальні
обов'язки сторони, за винятком права закінчувати справу мировою
угодою. Відмова зазначених органів і громадян від поданої ними заяви
або зміна заявлених ними вимог не позбавляє особу, на захист прав
та охоронюваних законом інтересів якої подано заяву, права
вимагати від суду розгляду справи по суті. Судові витрати в такому
разі оплачуються на загальних підставах. Стаття 122 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
( ст.123 - ст.288 ( 1502-06 )( ст.289 - ст.428 ( 1503-06 )
( Постатейні матеріали ( 1504-06 )
( Додатки ( 1505-06 )
