МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

                             Л И С Т

                      07.07.2008  N 1/9-433

                                      Міністерству освіти і науки
                                 Автономної Республіки Крим
                                 Управлінням освіти і науки
                                 обласних, Київської
                                 та Севастопольської міських
                                 державних адміністрацій
                                 Інститутам післядипломної
                                 педагогічної освіти
                                 Загальноосвітнім навчальним
                                 закладам
 

     Міністерство освіти і науки України надсилає для  практичного
використання  інструктивно-методичні  рекомендації щодо вивчення в
загальноосвітніх  навчальних   закладах   предметів   інваріантної
складової Типових навчальних планів у 2008/2009 навчальному році.     Просимо довести  їх  до  відома   вчителів   загальноосвітніх
навчальних закладів.

 Заступник Міністра                                 П.Б.Полянський
 

                                      Додаток
 

                      МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
       упровадження допрофільної підготовки учнів
          загальноосвітніх навчальних закладів
 

     Відповідно до Концепції профільного навчання ( v10_1290-03  )
допрофільна  підготовка  здійснюється  у  8  -  9  класах  з метою
професійної орієнтації учнів,  сприяння усвідомленому вибору  ними
напряму профільного навчання у старшій школі.     Методичні рекомендації спрямовані на  допомогу  в/організації
допрофільної    підготовки    вчителям,   психологам,   керівникам
загальноосвітніх навчальних закладів і місцевих органів управління
освітою.

                Структура допрофільної підготовки
                 і форми її реалізації

     Основними складовими  допрофільної  підготовки   є   вивчення
окремих  предметів  на диференційованій основі,  курси за вибором,
інформаційна робота, профільна орієнтація.

     Курси за вибором у складі допрофільної підготовки

     Основна мета  курсів  за  вибором  -  сприяти  самовизначенню
школяра щодо профілю навчання.  При виборі й розробленні курсів за
вибором необхідно враховувати  такі  вимоги  до  них:  варіативний
характер,  достатня (надлишкова) кількість (для забезпечення учнів
можливості реального вибору),  короткотривалість - 8  -  16  годин
(дасть  можливість  школяру  протягом навчального року змінити,  у
разі  потреби,  декілька   курсів   за   вибором),   завершеність,
оригінальний зміст.     Набір курсів за вибором слід визначити наприкінці навчання  в
7 класі на основі опитування,  анкетування, співбесіди тощо. Зміст
курсів за вибором допрофільної  підготовки  не  повинен  дублювати
зміст предметів,  містити не лише інформацію, що розширює знання з
навчальних  предметів,  але  й  знайомить   учнів   із   способами
діяльності,  необхідними  для  успішного  опанування  програмового
матеріалу з того чи іншого  профілю  навчання.  Власне,  курси  за
вибором  повинні допомогти учням реально оцінити свої можливості і
зорієнтувати  їх  на  подальший  вибір   профілю   навчання.   Для
формування  інтересу  і  позитивної  мотивації  до обрання того чи
іншого профілю навчання через опанування нових аспектів  змісту  і
складніших   способів   діяльності,   зміст   курсів   за  вибором
допрофільної  підготовки  має  містити  цікавий   пізнавальний   і
розвивальний матеріал і матеріал,  що виходить за рамки навчальної
програми.   При   виборі    курсу    вчитель    має    передбачати
результативність навчання учнів.     Умовно курси  за  вибором  можна  розділити  на   два   види:
а) предметні  (або  предметно-зорієнтовані),  б) міжпредметні (або
орієнтаційні).     Предметні курси   є   пропедевтичними   стосовно   профільних
загальноосвітніх предметів підвищеного рівня  і  дають  можливість
учневі реалізувати свої здібності та інтереси до обраної освітньої
галузі,  пересвідчитися у власній готовності  засвоювати  предмети
цієї галузі в старшій школі на рівні профільного навчання. Зміст і
форма організації  предметних  курсів  мають  бути  спрямовані  на
поглиблене вивчення окремих тем.     Міжпредметні курси  допомагають  школярам  зорієнтуватися   в
сучасному світі професій, познайомитися зі специфікою різних видів
діяльності.  Ці курси за вибором можна  організовувати  у  вигляді
навчальних модулів і проводити протягом місяця або семестру.     Форми навчання у процесі вивчення курсів  за  вибором  можуть
бути як академічними (урок, практикум, лекція, семінар тощо) так і
орієнтованими на інноваційні педагогічні технології (комунікативні
методи, групові, дослідницька діяльність, метод проектів, розробка
індивідуальних навчальних планів тощо).

     Інформаційна робота як складова допрофільної підготовки

     Інформаційна робота - це організоване ознайомлення учнів 8  -
9 (особливо 9) класів, а також їхніх батьків з освітніми закладами
регіону чи міста для можливого продовження освіти після закінчення
основної  школи,  вивчення умов прийому,  особливостей організації
навчально-виховного процесу,  освітніх програм, відвідування "днів
відкритих  дверей"  у  вищих  навчальних  закладах тощо.  У кожній
області,  районі  слід  створити  "освітню  карту"   з   детальною
інформацією  про  всі загальноосвітні навчальні заклади,  установи
додаткової  освіти,  інші   організації   на   території   району,
мікрорайону,   на   базі   яких   буде  здійснюватися  допрофільна
підготовка і профільне навчання.

     Профільна орієнтація як складова допрофільної підготовки

     Профільна орієнтація      зорієнтована      на      виявлення
психолого-педагогічної  допомоги  учням  у  прийнятті рішення щодо
вибору профілю навчання та створення умов для готовності підлітків
до   соціального,  професійного  і  культурного  самовизначення  в
цілому.     Підготовка учнів   до   ситуацій   вибору   профілю  навчання
здійснюється в три етапи: пропедевтичний, основний, завершальний.     На першому   (пропедевтичному)   етапі   необхідно  з'ясувати
освітні запити учнів,  які закінчують 7 клас.  Цей  етап  включає:
попередню  діагностику освітнього запиту учнів з урахуванням думки
їхніх батьків,  основних мотивів подальшого  вибору,  інтересів  і
нахилів.   У   результаті   такої  роботи  з'являється  можливість
диференціювати учнів відповідно до їхніх потреб у різних варіантах
допрофільної підготовки.     Другий (основний)   етап   (для   восьмикласників)   включає:
навчання       способів      вибору      профілю;      організацію
психолого-педагогічної діагностики щодо нахилу до того  чи  іншого
напряму   освітньої  діяльності  в  умовах  профільного  навчання;
виявлення основних проблем у виборі профілю навчання.     Третій (завершальний) етап (для дев'ятикласників) передбачає:
виявлення  відповідності  між  можливостями  школяра  і   вимогами
профілю  навчання,  що обирається;  оцінку і самооцінку готовності
школяра до ухвалення рішення про вибір профілю навчання в  старшій
школі;  співвіднесення  аргументів  "за і проти" зробленого вибору
профілю навчання за участі самого учня, його батьків і вчителів.     Формами реалізації  допрофільної  підготовки  є:  активні  та
інтерактивні уроки (інтелектуально-творчі ігри,  діалог, дискусія,
екскурсія  -  залучення  учнів  до  відвідування станцій технічної
творчості, юних натуралістів тощо), практикуми, лабораторні роботи
курси за вибором,  лабораторні заняття, майстерні, творчі проекти,
поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій  основі,
факультативи,   предметні   гуртки,  секції,  виставки,  конкурси,
наукові   товариства   учнів.   Мала    академія    наук    (МАН),
науково-практичні   конференції,   предметні  олімпіади,  кабінети
профорієнтації тощо.  Доцільно застосовувати змагання,  імітаційне
моделювання,    трибуну    лідера,    дослідницьке   проектування,
винахідництво тощо.  Це сприяє  прискоренню  самовизначення  учня,
розкриттю його природних здібностей,  прояву ініціативи,  розвитку
творчості, орієнтації на певну сферу професійної діяльності.     Роботу з  допрофільної  підготовки доцільно організовувати за
кількома напрямами,  завдання і  зміст  яких  наведено  в  поданій
таблиці.

     Завдання і зміст основних напрямків допрофільної підготовки

------------------------------------------------------------------
|Напрям роботи |    Завдання, напряму   |      Зміст роботи      |
|--------------+------------------------+------------------------|
|Інформаційний |Розширення уявлень учнів|Створення системи       |
|              |про навчальний предмет, |гуртків, курсів за      |
|              |освітні програми з      |вибором, екскурсійні    |
|              |цього предмета, вимоги  |роботи. Ознайомлення    |
|              |до учнів профільних     |учнів з вимогами        |
|              |класів                  |освітніх програм з      |
|              |                        |навчального предмета,   |
|              |                        |технологією створення   |
|              |                        |особистого портфоліо    |
|              |                        |навчальних досягнень    |
|--------------+------------------------+------------------------|
|Психологічний |Розширення уявлень про  |Психологічне тестування |
|              |себе, свої здібності та |задля визначення        |
|              |можливості, розвиток    |здібностей, схильностей,|
|              |уміння співвідносити    |інтересів.              |
|              |свої здібності з        |Профорієнтаційні проекти|
|              |вимогами до певної      |(ярмарок професій,      |
|              |професії; розвиток      |аналіз професіограм).   |
|              |рефлексії               |Курси за вибором        |
|--------------+------------------------+------------------------|
|Діяльнісний   |Залучення учнів до      |Інтелектуальні ігри.    |
|              |активної творчої,       |Проектна діяльність.    |
|              |дослідницької і         |Участь у виставках      |
|              |соціальне значущої      |творчих робіт,          |
|              |діяльності. Створення   |предметних олімпіадах і |
|              |технології вибору і     |турнірах, роботі МАН.   |
|              |зміни освітньої         |Інформування учнів і    |
|              |траєкторії              |батьків про можливості й|
|              |                        |умови вибору            |
|              |                        |індивідуальної освітньої|
|              |                        |траєкторії. Аналіз      |
|              |                        |життєвих планів учнів.  |
|              |                        |Індивідуальне           |
|              |                        |консультування фахівцями|
|              |                        |служби зайнятості       |
|              |                        |населення. Аналіз       |
|              |                        |навчальних і творчих    |
|              |                        |досягнень учнів з       |
|              |                        |предмета. Курси за      |
|              |                        |вибором. Наповнення     |
|              |                        |особистого портфоліо    |
|              |                        |навчальних досягнень та |
|              |                        |його презентація        |
------------------------------------------------------------------

           Зміст та організація допрофільної підготовки

     Основні принципи допрофільної підготовки

     Допрофільна підготовка учнів 8 - 9 класів основної школи буде
успішною за умови дотримання педагогами таких основних принципів:     1) особистісно-орієнтована   спрямованість   усіх   складових
підготовки;  2) варіативність і свобода вибору  учнями  курсів  за
вибором (завдяки цим принципам має відбутися самовизначення учнів,
формування їхньої особистої відповідальності за  зроблений  вибір;
учні повинні мати можливість відвідувати курси за вибором з різних
профілів навчання);  3) поглиблення і розширення змісту освіти; 4)
забезпечення  умов  для  самореалізації  і  усвідомлення  старшими
підлітками    своєї    індивідуальності;    5)    індивідуалізація
навчально-виховного   процесу   (нечисленні  групи,  індивідуальні
навчальні плани);  6)  активність  школярів  (самовизначення  щодо
майбутнього профілю навчання відбуватиметься через конкретні проби
евристичного  характеру);  7)  відкритість  системи   допрофільної
підготовки   (проведення  атестації  і  комплектування  профільних
класів незалежними експертами).

     Моделі допрофільної підготовки

     Допрофільна підготовка у 8 - 9 класах здійснюється за тими  ж
основними напрямами і відповідними до них профілями, що передбачає
профільне навчання в 10 -  12  класах(*):  природничо-математичний
(фізико-математичний, математичний, агрохімічний, фізико-хімічний,
фізичний,           біолого-хімічний,            біолого-фізичний,
біолого-географічний,    біотехнологічний,   хіміко-технологічний,
екологічний);   суспільно-гуманітарний   (історичний,    правовий,
філософський,  економічний);  філологічний (української філології,
іноземної   філології,    історико-філологічний);    технологічний
(технологічний,  інформаційно-технологічний);  художньо-естетичний
(художньо-естетичний); спортивний (спортивний).

---------------     (*) -  Наказ МОН України N 357 ( v0357290-07 ) від 07.05.2007
"Про внесення змін до наказу МОН України від 23.02.2004 N 132 "Про
затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних
закладів 12-річної школи".

     У разі потреби загальноосвітні  навчальні  заклади  можуть  у
межах визначених профілів навчання укладати робочі навчальні плани
з іншими  профілями:  хіміко-біологічним,  економіко-географічним,
правовим тощо. За неможливості чи відсутності потреб в організації
профільного  навчання   і   відповідно   допрофільної   підготовки
використовується   загальноосвітній   варіант  навчального  плану,
складений  відповідно  до  академічного  рівня  змісту  освіти,  -
універсальний.  У  ньому навчальний час розподілено рівномірно між
базовими загальноосвітніми навчальними предметами,  при цьому дещо
розширено   вивчення   окремих   навчальних  предметів,  доповнено
інваріантну  складову  типових   навчальних   планів   додатковими
предметами, курсами за вибором, факультативами. Навчальні предмети
і курси  за  вибором  визначаються  загальноосвітніми  навчальними
закладами в межах гранично допустимого навчального навантаження на
учня  з  урахуванням   інтересів   і   потреб   учнів   та   рівня
забезпеченості навчального закладу.     Допрофільна підготовка здійснюється  за  рахунок  варіативної
складової     змісту    освіти    Типового    навчального    плану
загальноосвітніх навчальних закладів 8  -  9  класів.  Оптимальний
обсяг  підготовки  учнів має становити не менше 35 - 70 навчальних
годин на рік.

     Орієнтовна структура    навчального    плану     допрофільної
підготовки

------------------------------------------------------------------
|Складові допрофільної|    Зміст роботи     |    Рекомендована   |
|      підготовки     |                     |  кількість годин   |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|          1          |          2          |          3         |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|Курси за вибором     |Поглиблення і        |    68 - 70 годин   |
|                     |розширення окремих   |                    |
|                     |тем базових освітніх |                    |
|                     |програм. Формування  |                    |
|                     |позитивної мотивації |                    |
|                     |до того чи іншого    |                    |
|                     |профілю навчання,    |                    |
|                     |забезпечення         |                    |
|                     |профільної орієнтації|                    |
|                     |учнів. Створення бази|                    |
|                     |для орієнтації учні в|                    |
|                     |у світі сучасних     |                    |
|                     |професій, знайомство |                    |
|                     |зі специфікою різних |                    |
|                     |видів діяльності.    |                    |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|Інформаційна робота  |Ознайомлення з       |    15 - 17 годин   |
|                     |освітніми закладами, |                    |
|                     |в яких можна         |                    |
|                     |продовжити навчання  |                    |
|                     |після 9 класу,       |                    |
|                     |вивчення умов        |                    |
|                     |прийому до них,      |                    |
|                     |особливостей         |                    |
|                     |організації          |                    |
|                     |навчально-виховного  |                    |
|                     |процесу, освітніх    |                    |
|                     |програм тощо.        |                    |
|                     |Створення "освітньої |                    |
|                     |карти" регіону       |                    |
|                     |(району, міста, села)|                    |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|Профільна орієнтація |Психолого-педагогічна|    15 - 17 годин   |
|                     |підтримка учнів у    |                    |
|                     |виборі профілю       |                    |
|                     |навчання в старшій   |                    |
|                     |школі:               |                    |
|                     |діагностика,         |                    |
|                     |консультування,      |                    |
|                     |анкетування,         |                    |
|                     |організація проб     |                    |
|                     |вибору профілю       |                    |
|                     |навчання             |                    |
------------------------------------------------------------------

     Для організації  допрофільної  підготовки   і   переходу   до
профільного навчання органам управління освітою спільно з органами
місцевого самоуправління рекомендується провести  таку  підготовчу
роботу:     - визначити   кількість   навчальних   закладів,    в    яких
здійснюватиметься  допрофільна  підготовка  учнів  8  - 9-х класів
(загальноосвітні  навчальні  заклади,  гімназії,  ліцеї,  коледжі,
міжшкільні  навчально-виробничі  комбінати,  позашкільні навчальні
заклади, вищі навчальні заклади тощо);     - організувати   інформаційну   роботу   в   загальноосвітніх
навчальних закладах та серед батьків;     - проаналізувати   можливі   варіанти   взаємодії  навчальних
закладів (школа-школа,  школа-гімназія, школа-ліцей, школа-коледж,
школа-міжшкільний   навчально-виробничий   комбінат,   школа-вищий
навчальний  заклад  тощо),  включаючи  академічні,  організаційні,
економічні аспекти взаємодії.

     Організаційні моделі здійснення допрофільної підготовки

     Необхідно розробити    організаційні    моделі   допрофільної
підготовки учнів загальноосвітніх  навчальних  закладів  у  різних
варіантах:  в однопрофільних і багатопрофільних школах; профільних
школах інтернатного  типу;  навчально-виховних  комплексах  (НВК);
міжшкільних   навчально-виробничих  комбінатах  (МНВК);  школах  у
поєднанні з ПТНЗ;  профільних  загальноосвітніх  школах  разом  із
ресурсним  центром  для  використання іншими закладами мікрорайону
(шкільного округу,  регіону) тощо.  Пропонуємо  три  організаційні
моделі  до профільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних
закладів:

     Допрофільна підготовка   в  межах  одного  загальноосвітнього
навчального закладу

     Переваги цієї   моделі   в   організаційній   простоті,  учні
гарантовано  отримують  запланований   зміст   освіти   в   рамках
визначеного   навчального  часу  на  одній  території.  Ця  модель
допускає тісніший зв'язок усіх напрямів допрофільної підготовки, а
саме:     інформаційної     роботи,     курсів     за     вибором,
психолого-педагогічного супроводу допрофільної підготовки. Недолік
моделі  -  при  нечисленному  складі учнів мала ймовірність вибору
того чи іншого курсу за вибором, а також недостатність кадрового і
матеріально-технічного ресурсів.

     Допрофільна підготовка   в   рамках  мережі  загальноосвітніх
навчальних закладів

     У рамках цієї моделі курси за вибором пропонуються  закладами
різних типів і видів, що розташовані на одній компактній території
(у малому  містечку  або  в  мікрорайоні  великого  міста).  Учням
надається  можливість  вибрати  курс  із запропонованого переліку.
Перевага цієї моделі - підвищення варіативності освітніх  програм,
збільшення можливостей вибору для учня.  Крім того, учні не тільки
засвоюють навчальну програму курсу за вибором,  але й знайомляться
із закладом (установою), що їх зацікавив. Ризик застосування такої
моделі - організаційна складність,  у тому  числі  в  забезпеченні
фінансування   навчально-виховного  процесу.  Ускладнюється  також
організація   психолого-педагогічного    супроводу    в    частині
моніторингу засвоєння учнями курсів за вибором.

             Умови реалізації допрофільної підготовки

     Успішність реалізації     допрофільної    підготовки    учнів
загальноосвітніх навчальних закладів передбачає:     - створення  відповідної нормативно-правової бази (підготовка
концепції допрофільної підготовки, положення про курси за вибором,
інструктивних  листів,  наказів  щодо організації окремих аспектів
допрофільної підготовки, запровадження портфоліо тощо);     - навчально-методичне  забезпечення  допрофільної  підготовки
(створення  навчальних  програм  курсів  за  вибором,  орієнтовних
навчальних   планів   для   деяких   можливих  профілів  навчання,
підручників,  навчальних і методичних посібників, методик, засобів
навчання);     - створення психологічного супроводу допрофільної  підготовки
учнів загальноосвітніх навчальних закладів (проведення діагностики
з виявлення нахилів,  спрямованості і мотивації учнів  до  певного
профілю  навчання,  того  чи  іншого  виду діяльності;  моніторинг
успіхів  школярів  у   процесі   освоєння   курсів   за   вибором;
індивідуальні консультації, групові тренінги тощо);     - підготовка і перепідготовка  педагогів  основної  школи  до
роботи  в умовах допрофільної підготовки (директорів,  заступників
директорів,  класних керівників,  учителів, соціальних педагогів і
шкільних психологів);     - розроблення механізму фінансування допрофільної підготовки.     На етапі  допрофільної  підготовки важливо створити умови для
випробування учня в навчальній діяльності різних видів.  Вона  має
здійснюватися   на   діагностичній   основі  і  виявляти  не  лише
професійні орієнтації учнів,  схильності в різних галузях знань, а
й формувати інтереси,  потреби, самомотивоване самостійне навчання
як  усвідомлену  навчальну  діяльність.  Ці  форми  мають   широко
використовуватися у старшій школі.     На цьому етапі важливим стане своєчасне оцінювання  комплексу
індивідуальних особливостей підлітка з урахуванням його готовності
до успішного навчання за  певним  профілем  навчання;  запобігання
дезадаптації  в  умовах виникнення навчальних труднощів і стресів,
пов'язаних із спілкуванням у новому колективі.  Важливо, щоб учень
усвідомив  себе  суб'єктом  вибору  профілю навчання.  Допрофільна
підготовка потребує  психологічного  супроводження,  соціологічних
вимірювань, накопичення бази бажаного у зіставленні з можливим.

           Особливості організації навчально-виховного
      процесу в початкових класах загальноосвітніх
    навчальних закладів у 2008/2009 навчальному році

     У початкових   класах  загальноосвітніх  навчальних  закладів
незалежно від   типу,   підпорядкування    і    форми    власності
2008/2009 навчальний  рік  розпочинається  1  вересня Днем знань і
закінчується, включаючи проведення навчальних екскурсій та річного
оцінювання, 30 травня.     Відповідно до  рекомендацій  Міністерства  освіти   і   науки
України (лист    Міністерства   освіти   і   науки   України   від
18.02.2008 р.  N 1/9-83) ( v9-83290-08 ) перший семестр  2008/2009
навчального  року триває з 1 вересня по 26 грудня включно.  Другий
семестр розпочинається 12 січня, а закінчується 30 травня.     Упродовж навчального  року для учнів 1 - 4 класів проводяться
канікули загальним обсягом не менше 30 днів:  орієнтовно, осінні -
з  27  жовтня  по  2 листопада;  зимові - з 29 грудня по 11 січня;
весняні - з 21 по 29 березня.     З урахуванням особливостей місцевості,  кліматичних умов,  за
погодженням з місцевими органами управління освітою,  допускається
зміна  структури  навчального  року,  графіка  учнівських канікул,
зокрема,  впровадження  для  учнів  1  класу  додаткових  весняних
тижневих канікул, організації та проведення навчальних екскурсій.     Час проведення  та  тривалість   навчальних   екскурсій,   як
обов'язкової складової навчально-виховного процесу, встановлюється
відповідно до рекомендацій Міністерства освіти і науки України про
організацію   навчально-виховного   процесу   під  час  проведення
навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх
навчальних   закладів.   Зміст   та  форма  проведення  навчальних
екскурсій   для   учнів   початкових   класів   визначені   листом
Міністерства освіти  і  науки  України від 06.02.2008 р.  N 1/9-61
( v9-61290-08 ).     Відповідно до  Інструкції  про  переведення  та  випуск учнів
навчальних закладів системи загальної середньої освіти усіх  типів
та форм  власності  (наказ  МОН  України  від 14.04.2008 р.  N 319
( z0383-08 ),  зареєстрований у  Міністерстві  юстиції  України  6
травня  2008  року  за  N  383/15074)  у кінці навчального року на
кожного  учня  1  класу  учитель   складає   характеристику,   яка
заноситься  до  особової  справи учня (п.  5.2 Інструкції).  У ній
зазначається рівень розвитку учня  та  результати  оволодіння  ним
усіма компонентами навчальної діяльності.     Інструкцією про  переведення  та  випуск   учнів   навчальних
закладів  системи  загальної  середньої  освіти усіх типів та форм
власності  (  z0383-08  )  запроваджено  бальне  оцінювання  учнів
початкової   школи   з   другого  класу.  Таким  чином,  вербальне
оцінювання навчальних досягнень учнів з 2008/2009 навчального року
здійснюватиметься лише у 1 класі.     У 2 класі оцінювання в балах учитель розпочинає застосовувати
поступово.  У  першому  семестрі  важливо  надавати перевагу балам
достатнього   і   високого   рівнів,   ураховуючи    індивідуальні
особливості  учнів  та  різні  можливості  досягнення ними певного
рівня знань.     Усі учні  1  -  4  класів,  незалежно від результатів річного
оцінювання,  переводяться до наступного  класу.  Учні,  які  через
поважні  причини  (хвороба,  сімейні  обставини)  за  результатами
річного оцінювання мають початковий рівень  навчальних  досягнень,
можуть бути,  як виняток, залишені для повторного навчання у класі
за рішенням педагогічної ради та за згодою батьків або  осіб,  які
їх замінюють.     У 2008/2009  навчальному  році  робочі  навчальні  плани  для
1 - 4 класів загальноосвітніх навчальних закладів розробляються на
основі Типових навчальних  планів  початкової  школи  з  навчанням
українською  та мовами національних меншин,  затвердженими наказом
Міністерства освіти і  науки  України  від  29.11.2005  р.  N  682
( v0682290-05 ).     Для спеціалізованих шкіл з  поглибленим  вивченням  іноземних
мов  робочі  навчальні плани розробляються за Типовими навчальними
планами спеціалізованих  шкіл  цього  типу,  затверджених  наказом
Міністерства освіти  і  науки  України  від  13.03.2006  р.  N 182
( v0182290-06 ).     Для спеціалізованих  шкіл  з  поглибленим вивченням предметів
художньо-естетичного циклу робочі навчальні плани розробляються за
Типовими  навчальними  планами  спеціалізованих шкіл з поглибленим
вивченням  іноземних   мов   та   предметів   художньо-естетичного
циклу, затвердженими  наказом  Міністерства освіти і науки України
від 13.05.2005 р. N 291 ( v0291290-05 ).     Кожним з  варіантів  Типових  навчальних  планів  передбачено
додаткові   години,   які   можна   використовувати   за   вибором
загальноосвітнього  навчального  закладу:  на  посилення предметів
інваріантної  складової;  на  предмети,  курси  за   вибором,   що
реалізуються   за   навчальними   програмами,   які   мають   гриф
Міністерства освіти і науки; на індивідуальні та групові заняття.     Важливим є  дотримання  вимог ДсанПіН 5.2008-01 щодо гранично
допустимого тижневого навантаження  учнів  початкових  класів,  що
становить:  у 1 класі - 20 годин;  у 2 класі - 22 години;  у 3 і 4
класах -  по  23  години  інваріантної  та  варіативної  складових
навчального плану.     У початковій школі з першого року навчання може здійснюватися
поділ  класів  на  групи  при  вивченні  української чи іншої мови
навчання (мови і читання),  української мови (мови  і  читання)  у
школах  з  навчанням  мовами  національних меншин,  іноземної мови
відповідно до чинних нормативів (наказ Міністерства освіти і науки
України  від  20.02.2002  р.  N 128) ( z0229-02 ).  Місцеві органи
виконавчої  влади  або  органи  місцевого  самоврядування   можуть
прийняти  рішення  про  поділ  класів  на  групи  і при меншій від
нормативної наповнюваності за наявності  бюджетних  асигнувань  та
залученні додаткових коштів.     Організація навчання  у  1  -  4   класах   здійснюється   за
навчальними   програмами,  розробленими  відповідно  до  Державних
стандартів   початкової   загальної   освіти   та    затвердженими
Міністерством  освіти і науки України 20.06.2006 р.  (Програми для
середньої загальноосвітньої школи:  1 - 4  класи.  -К.:  Початкова
школа, 2006);     При складанні     календарно-тематичного     плану      можна
використовувати орієнтовні зразки календарних планів, надрукованих
у науково-методичному журналі "Початкова школа" (N 1,  2007) та  у
щотижневику "Початкова освіта" (N 25 - 28, 2007).     Зазначимо, що в цьому навчальному році учні початкових класів
навчатимуться   за   підручниками   та   навчальними  посібниками,
рекомендованими Міністерством   освіти   і   науки    України    у
2003 -  2008 рр.,  та зазначеними у Переліку навчальної літератури
для використання у початковій  школі  загальноосвітніх  навчальних
закладів у 2008/2009 навчальному році.     Перший урок у початкових класах  загальноосвітніх  навчальних
закладів рекомендуємо провести за темами:  орієнтовно, у 1 класі -
"Моя рідна школа"; у 2 - 4 класах - "Україна - моя Батьківщина".     Увагу першокласників слід закцентувати на тому, що школа - це
велика і дружна родина, у якій діти не лише здобувають знання, а й
вчаться  дружити,  спілкуватися  між  собою,  вирішувати проблеми,
допомагати  один   одному,   виконувати   внутрішній   розпорядок,
зберігати традиції, гідно нести звання учня.     Завдання вчителя у 2 - 4 класах - у доступній і цікавій формі
ознайомити    дітей    з    нашою    Батьківщиною   -   незалежною
багатонаціональною державою славного, працьовитого народу зі своєю
історією,  мовою,  самобутньою  культурою,  звичаями і традиціями;
наголосити на  важливості  закладу  та  індивідуальні  особливості
учнів класу.     З метою визначення відповідності освітнього рівня випускників
початкової школи вимогам Державного стандарту початкової загальної
освіти  у  4  класах  загальноосвітніх  навчальних   закладів   та
визначення   рівня   сформованості   в   молодших  школярів  умінь
застосовувати набуті знання  і  вміння  на  практиці  здійснюється
державна  підсумкова атестація з української мови (мова і читання)
та математики (відповідно до  Положення  про  державну  підсумкову
атестацію  учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти
(наказ Міністерства освіти і науки України від 18.02.2008 р.  N 94
(  z0151-08  );  зареєстровано  в Міністерстві юстиції України від
27.02.2008 р.  за  N  151/14842)).  У  4  класах  загальноосвітніх
навчальних  закладів  з навчанням мовами національних меншин також
можуть підлягати атестації результати навчальної діяльності з мови
навчання (мова і читання).     Бали за   атестацію   з   цих    предметів   виставляються за
результатами річних підсумкових контрольних робіт.     Зміст завдань для підсумкових контрольних робіт розробляються
методичним      об'єднанням     вчителів     початкових     класів
загальноосвітнього навчального закладу відповідно до  рекомендацій
Міністерства  освіти  і  науки України і затверджуються керівником
навчального закладу.

     Особливості вивчення   предметів    інваріантної    складової
навчальних планів

     Вивчення предметів  інваріантної  частини  Типових навчальних
планів в початкових класах здійснюється відповідно  до  Державного
стандарту початкової загальної освіти ( v-695290-05 ).     Результативність навчальних досягнень учнів  з  математики  в
основній  школі  значною  мірою  залежить  від  якості  початкової
математичної освіти,  оскільки саме на цьому етапі міцне засвоєння
навчального  матеріалу з математики в початковій школі забезпечить
учням успішне продовження математичної освіти на наступному  етапі
навчання.     На виконання наказу Міністерства освіти і науки  України  від
26.12.2006   р.   N   855   (   v0855290-06   )   "Про  проведення
моніторингового   дослідження   якості   математичної   освіти   у
початковій  школі"  у  травні  2007 року організовано та проведено
дослідження якості математичної освіти учнів 4 класів.     Перевірку досягнень  четвертокласників здійснено за допомогою
завдань,  складених відповідно до чинної програми з математики, що
забезпечило  єдині  вимоги  до  учнів,  які  навчалися  за різними
підручниками, у школах різних типів.     Дослідження мало на меті вивчити також рівень сформованості в
учнів загальнонавчальних умінь і способів діяльності.     Згідно з   отриманими   результатами   значна  частина  учнів
виконали завдання тесту на високому  та  достатньому  рівнях.  Три
чверті  учнів  успішно  опанували  матеріал  усіх  змістових ліній
навчальної програми з математики й готові до навчання  в  основній
школі.     Водночас результати дослідження засвідчують,  що майже чверть
школярів   засвоїли   навчальний  матеріал  на  початковому  рівні
навчальних досягнень.  Особливі  труднощі  викликали  завдання  на
визначення  розрядного  складу багатоцифрових чисел,  порозрядного
значення кожної цифри  у  багатоцифровому  числі,  на  вимірювання
довжини відрізка.  Такі результати дають підстави стверджувати, що
в навчальному процесі не достатньо добре приділено уваги засвоєнню
такого навчального матеріалу.     Якщо під час  виконання  завдання  на  визначення  необхідної
кількості  цифр  у  частці,  записі  виразу  за  поданою умовою та
обчислення  значення  складеного  виразу  учні   показали   знання
достатнього   рівня   навчальних   досягнень,  то  значно  нижчими
виявилися показники,  що відображають  уміння  учнів  розв'язувати
задачі  на зведення до одиниці,  знаходити четверте пропорційне та
площу геометричної фігури.     Найскладнішими для  четвертокласників  виявилися завдання,  у
яких  потрібно  було  розв'язати  складену  задачу  на   різницеве
порівняння величин (швидкість, час, відстань), а також розв'язання
задач, пов'язаних з реальними життєвими ситуаціями.     Результати моніторингового  дослідження  засвідчують достатні
умови для організації та проведення навчання учнів  математики,  а
також   розвитку   їхніх   здібностей.   Однак  перше  національне
дослідження якості математичної освіти учнів 4 класів виявило  ряд
проблем,  що  потребують  детального  аналізу  та пошуку шляхів їх
розв'язання.     В організації навчання математики необхідно звернути особливу
увагу на такі завдання:     формування в учнів загальнонавчальних умінь і навичок,  умінь
планувати свої дії у процесі навчання;     цілеспрямований розвиток    в   учнів   уміння   аналізувати,
синтезувати, оцінювати, порівнювати;     застосування творчих, проблемних завдань, що заохочують учнів
до пізнавальної активності;     посилення уваги   розвитку   просторових   уявлень   молодших
школярів;     систематичне проведення геометричної пропедевтики.  На уроках
доцільно  використовувати  моделі  об'ємних  геометричних   фігур,
відтворювати  геометричні  форми  в  процесі ліплення,  малювання,
вирізування тощо не обмежуючи учнів тільки спогляданням малюнків;     дотримання навчальної   програми,   що  визначає  рівномірний
розподіл  навчального  змісту  по  класах.  Намагання   прискорити
опрацювання   окремих  тем  приводить  до  поверхневого  засвоєння
понять.  У процесі вивчення таблиць множення і ділення  недоцільно
вимагати заучувати напам'ять таблиці до того,  як діти усвідомлять
зміст дій множення і ділення.  Випереджувальне навчання не повинно
відбуватися за рахунок пропуску окремих вправ з підручника, які на
перший погляд є неактуальними  на  даному  етапі  навчання.  Кожна
вправа  є елементом методичної системи формування певного поняття.
Час, який залишається вільним, варто спрямовувати на узагальнення,
поглиблення  вивченого,  а  не на опрацювання матеріалу наступного
класу.  Це сприятиме міцному засвоєнню опрацьованого  матеріалу  і
дасть підґрунтя для опрацювання наступних тем;     формування математичного мовлення учнів.     Важливо привчати  дітей  висловлювати свої міркування вголос,
не обмежуватися тільки повними відповідями на  запитання  вчителя.
Учитель   повинен   вчити   учнів  аргументовано  і  несуперечливо
обґрунтовувати свою точку  зору  або  прийняте  рішення.  Розвиток
мовлення   на   уроках  математики  відбувається  безпосередньо  з
розвитком  логічного  мислення.  Системна   робота   вчителя   над
розвитком   логічного   мислення   збагачує  мовний  запас  дитини
конструкціями, відповідними логічним операціям.     упорядкування засвоєння    програмового    матеріалу   шляхом
побудови  уроків  математики  за  блочною   структурою.   Невелика
кількість блоків сприяє уникненню хаотичності у виконанні завдань,
поспішності  і  поверховості  під  час  розгляду  тих   чи   інших
програмних   питань.  Окрім  того,  на  сучасному  етапі  розвитку
початкової школи у педагогічній практиці ширше стали розробляти  і
проводити  тематичні уроки.  Тематичні уроки дають змогу глибоко і
всебічно  розглянути  певне  явище,  узагальнити  той   чи   інший
матеріал;     формування умінь розв'язувати  текстові  задачі.  Це  важливе
завдання  навчальної  діяльності  учнів  початкових класів посідає
чільне місце у розвитку логічного мислення, інтуїції, кмітливості.
Уміння  розв'язувати текстові задачі знаходить широке застосування
в  повсякденному  житті.  Тому  у   роботі   надзвичайно   важливо
використовувати навчальний матеріал, що формує уміння розв'язувати
задачі практичного змісту,  міцні обчислювальні навички  й  уміння
застосовувати   знання   у   змінених  умовах  і  різних  життєвих
ситуаціях.     Надзвичайно важливою   є   систематична  робота  вчителя  над
виробленням уміння в учнів проаналізувати умову задачі, перевірити
виконання дій та оцінити одержаний результат.     У навчальній  програмі  розроблено   відповідні   вимоги   до
кінцевих  навчальних  результатів  згідно  з визначеними основними
функціями задач-навчальною,  пізнавальною,  виховною.  Усі названі
функції  мають  реалізуватися в практиці навчання цілеспрямовано і
послідовно.     Серед навчальних предметів початкової школи вирішальна роль у
навчанні,  вихованні і розвитку особистості  належить  українській
мові (мові навчання).     Як навчальний предмет українська мова  є  важливою  складовою
загального   змісту   початкової   освіти,  оскільки  її  вивчення
спрямоване  на   формування   функціональної   грамотності   дітей
молодшого  шкільного віку.  Володіння усним і писемним мовленням є
не лише спеціальним навчальним  умінням,  а  й  виступає  основним
засобом опанування учнем усіх інших шкільних дисциплін,  зростання
його загального розвитку, підвищення культурного рівня, розширення
кругозору.     У процесі  початкового  навчання   української   мови   (мови
навчання)   забезпечується   розвиток,   удосконалюються   усні  і
мовленнєві  уміння  і  навички  (слухання-розуміння,   говоріння);
прищеплюються навички читання і письма,  навчання роботи з дитячою
книжкою;  формується певне коло знань про  мову  і  мовні  уміння;
забезпечується мотивація вивчення рідної мови.     Навчання української мови спрямоване  на  розвиток  у  дітей,
окрім   загальномовленнєвих,   таких   загальнонавчальних   умінь:
організаційних,  загальнопізнавальних, контрольно-оцінних. Важливо
формувати   у  школярів  почуття  відповідальності  за  виконуване
завдання,  готовність самостійно працювати з новим,  доступним  за
складністю  навчальним  матеріалом,  мати  власну  думку з приводу
обговорюваних питань, обґрунтовувати її.     Особливо важливим для школярів, які розпочинають вивчати курс
української мови, є навчання у 1 класі, коли відбувається навчання
грамоти.     Цей процес поділяється на три періоди: добукварний, букварний
і післябукварний, кожний з яких має свої завдання.     Тривалість періодів залежить від часу оволодіння учнями  тими
знаннями й уміннями,  що закладені у програмі навчання грамоти для
кожного  з  періодів.  Під  час  навчання  письма  особлива  увага
звертається на індивідуальні особливості кожного учня (ліворукість
темперамент,  стан здоров'я тощо). Зазначимо, що в період навчання
грамоти   відбувається  підготовка  й  до  самостійного  писемного
мовлення - формуються  правописні  навички,  а  саме:  елементарні
орфографічні й пунктуаційні. Важливими завданнями на цьому етапі є
засвоєння учнями механізму списування,  розвиток уміння зіставляти
звуковий і графічний образи літер, перевіряти написане за зразком.     У 1 класі,  беручи до  уваги  вік  дітей  і  складність  цієї
навчальної діяльності,  необхідно практикувати різні заохочення та
ігрові прийоми.     Зважаючи на      фізіологічні     особливості     шестирічних
першокласників,  неприпустимим  є  прискорене  вивчення   Букваря,
оскільки,  навіть  за умови інтенсивної підготовки дітей до школи,
коли вони уже в 1 класі добре  читають,  навичка  письма  потребує
тривалого часу для її професійного формування.     У процесі навчання грамоти важливо враховувати уміння, набуті
дітьми  у  дошкільному  віці.  Учитель  має  забезпечити  достатнє
навчальне навантаження тим учням, які певною мірою вміють читати й
писати,  та  надати  індивідуальну допомогу менш підготовленим.  В
окремих випадках учителеві необхідно буде скоригувати  ці  уміння,
допомагаючи  дітям подолати побуквене читання,  невміння правильно
сидіти, тримати ручку під час письма та ін.     Враховуючи вікові   особливості  розвитку  шестирічних  учнів
(слабкість дрібних м'язів руки, недостатню регуляцію рухів під час
письма,  значну стомлюваність при тривалому напруженні, недостатню
сформованість зорового сприйняття  графічного  образу  букви),  не
рекомендується   форсувати   навчання   учнів   письма.   Зокрема,
опанування  письма  великих  літер  складної   конфігурації   може
відбуватись  не одночасно з навчанням відповідних рядкових (малих)
букв,  а  з  певним  інтервалом.   Однак   за   умови   достатньої
підготовленості  учнів  до  опанування  графічних  навичок  письма
учитель може будувати вивчення малої і  великої  літер  синхронно.
Особливо такі можливості з'являються в II семестрі.     У навчанні  письма  вчителю  необхідно  формувати   в   учнів
координацію дій рухового і зорового аналізаторів, графічні навички
письма (правильне,  чітке зображення  букв,  їх  поєднань,  плавне
письмо  складів,  слів,  невеликих  речень  у темпі,  відповідному
індивідуальним можливостям учнів); дбати про засвоєння гігієнічних
правил, яких слід дотримуватися під час письма.     У період удосконалення графічних навичок письма (2 -  4  кл.)
на  початку  уроку  української  мови  рекомендується продовжувати
зображувати вільні графічні розчерки для  зміцнення  м'язів  руки,
розвитку окоміру; відпрацьовувати безвідривні поєднання букв та їх
елементів.     Окрім списування   із  друкованого  або  рукописного  текстів
необхідно проводити диктанти речень,  до складу яких вводити слова
з  поєднаннями  букв,  складних  (невідпрацьованих)  для  учнів та
неакуратно ними написаних.     Важливо на  кожному  уроці мови звертати увагу на чіткість та
швидкість письма школярів.  Вважати  найбільшою  швидкістю  письма
учня ту, за якої зберігається чіткість і розбірливість письма.     Програма не передбачає обов'язкового навчання  першокласників
безвідривного   письма   -   за  винятком  тих  випадків,  у  яких
безвідривне поєднання букв є природними (ми,  пе)  і  не  потребує
повторного  проведення  по  одній і тій самій лінії чи руху руки у
зворотному напрямку по цій самій лінії (ол,  по,  оо). Поєднання з
овальними  і  півовальними  елементами  відбувається  за допомогою
коротких прямих чи дугоподібних ліній.     За наявності  в  класі  дітей,  у  яких переважають дії лівою
рукою (визнаних лівшами після відповідної консультації з лікарем),
учитель   має   коригувати   методику  навчання  таких  учнів,  не
наполягаючи на переучуванні їх на письмо правою рукою.     За умови  завершення  вивчення  першокласниками  програмового
матеріалу з навчання  грамоти  за  1  -  2  місяці  до  закінчення
навчального  року  варто продовжувати навчання української мови за
посібником    "Післябукварик".     Водночас     зазначаємо,     що
"Післябукварик"  необхідно використовувати у післябукварний період
навчання  грамоти  для  забезпечення  наступності  в   організації
навчальної діяльності за підручником з української мови,  який має
іншу структуру.     Вивчення теоретичних знань з таких розділів мови,  як "Мова і
мовлення",  "Текст",  "Речення", "Слово", "Частини мови", "Звуки і
букви"    має    бути   підпорядковане   формуванню   в   молодших
школярів комунікативних (мовленнєвих) умінь: сприймати і  розуміти
усне  й  писемне мовлення;  вести діалог;  доречно вживати формули
мовленнєвого етикету;  переказувати прочитане,  почуте; створювати
розповіді  про  події  навколишнього  життя;  описувати  предмети,
явища,  дії;  висловлювати власні міркування;  обґрунтовувати свої
думки як в усній, так і в письмовій формах.     Важливо підкреслити,  що у  процесі  вивчення  мовної  теорії
пріоритетним є розвиток практичних умінь і навичок,  пов'язаних із
застосуванням мовних засобів відповідно до орфоепічних, лексичних,
граматичних  норм  літературної  мови.  Тому перевірку результатів
засвоєння учнями мовних знань  і  вмінь  не  потрібно  зводити  до
механічного відтворення учнями правил,  а,  натомість, пропонувати
їм виконувати завдання,  які передбачають застосування цих  правил
на практичному рівні.     Паралельно з вивченням  мовних  тем  на  кожному  уроці  мови
формуються   вміння   і   навички  з  чотирьох  видів  мовленнєвої
діяльності:  аудіювання (слухання і розуміння), говоріння, читання
і  письма.  Таким  чином  протягом навчального року без відведення
окремих годин реалізується мовленнєва лінія.     Зазначимо, що  аудіативні вміння молодших школярів формуються
не тільки  на  матеріалі  зв'язних  текстів,  а  й  на  матеріалі,
складеному  з  окремих  одиниць  різних  мовних рівнів (слухання і
розпізнавання  у  мовленнєвому  потоці  звуків,   складів,   слів,
словосполучень, речень з певними ознаками).     Щодо особливостей сприймання на слух незнайомого  тексту,  то
учні  другого  класу  повинні розуміти основні елементи фактичного
змісту (хто?  що?  де?  коли?  як?), запам'ятовувати послідовність
подій.     У 3 - 4 класах  школярі  вчаться  розуміти,  крім  фактичного
змісту  тексту,  причиново-наслідкові  зв'язки,  образні  вислови,
основну думку висловлювання.     Важливо зауважити,  що  вправи  на  слухання  і  розуміння не
повинні бути  відірваними  від  інших  навчальних  завдань  уроку.
Матеріал  для  них  радимо  добирати  так,  щоб  його  можна  було
використати   на   інших   етапах   уроку.    Наприклад,    текст,
запропонований  для  аудіювання,  може  бути  основою  для  всього
уроку-побудови завдань для різнопланової лексичної роботи  (добору
синонімів,  антонімів,  тлумачення багатозначних слів,  з'ясування
прямого і переносного значення слів), роботи над словосполученнями
і реченнями,  для вивчення граматичних категорій частин мови,  для
списування, переказування, побудови висловлювань про свої враження
від прослуханого тощо.     Особливої уваги потребує розвиток зв'язного  (діалогічного  і
монологічного)   мовлення   молодших  школярів,  оскільки  основне
завдання початкового курсу української мови - сформувати  в  учнів
уміння  правильно,  грамотно  і красиво висловлюватися як в усній,
так і в письмовій формах.     Необхідною умовою організації мовленнєвої діяльності учнів на
уроці має  бути  її  комунікативне  спрямування,  створення  таких
ситуацій,  які б спонукали школярів висловлюватися,  виражати свої
думки,  почуття,  тому в процесі розвитку усного мовлення  важливо
використовувати   такі  форми  роботи,  які  давали  б  можливість
висловитися якомога більшій кількості учнів класу.     Під час  навчання  учнів будувати діалог важливо прищеплювати
їм навички культури  спілкування:  вчити  доречно  використовувати
формули   мовленнєвого  етикету,  уважно  слухати  співрозмовника,
призупиняти своє мовлення,  аби дати можливість висловитись іншому
висловлювати  критичні  зауваження у такій формі,  щоб не образити
співрозмовника тощо.     Належне місце  в  мовленнєвому розвитку молодших школярів має
бути  відведено  роботі   над   створенням   усних   і   письмових
монологічних  висловлювань.  Підготовка  до  побудови  розповідей,
переказів,  творів здійснюється на всіх уроках рідної  мови.  Вона
полягає  у збагаченні словникового запасу учнів,  формуванні умінь
будувати словосполучення і речення,  засвоєнні  теоретичних  знань
про структуру тексту тощо.     Однак для створення усних і письмових  зв'язних  висловлювань
рекомендуємо відводити   окремі   уроки   розвитку   мовлення.   У
1 - 2 класах ці уроки  потрібно  пов'язувати  з  розвитком  усного
мовлення,  у  3  -  4  класах - формуванню умінь писати перекази і
твори.     У 1   класі   уроки   розвитку  мовлення  можна  будувати  за
тематичним принципом:  на уроці  учні  опрацьовують  слова  певної
тематичної  групи  та створюють усні висловлювання з використанням
цих слів.     Другокласників на  зазначених уроках доцільно практично,  без
уживання термінів,  ознайомлювати  з  виражальними  засобами  мови
(порівняннями,  синонімами,  сталими словосполученнями тощо) та їх
роллю у мовленні,  вчити добирати заголовки до текстів, створювати
усні  розповіді  за малюнком,  серією малюнків,  заданим початком,
перебудовувати і записувати деформований текст.     У 3  класі  учні  повинні  вчитися  складати  план переказу і
твору,  писати  переказ  прослуханого   чи   прочитаного   тексту,
твір-розповідь   твір-опис,   твір-міркування.  У  4  класі  уроки
розвитку мовлення спрямовані на формування в учнів умінь  письмово
висловлювати  свої  враження від прочитаної книжки,  переглянутого
фільму,  власну оцінку їх персонажів, думки з приводу певних подій
з   навколишнього  життя  тощо.  На  цих  уроках  четвертокласники
створюють  також  різні  види   переказів   (докладний,   стислий,
вибірковий,   творчий),   самостійно  складають  план  майбутнього
висловлювання.     Важлива роль   у   мовленнєвому  розвитку  молодших  школярів
належить читанню як виду мовленнєвої діяльності.  Специфіка роботи
з  читання  на  уроках  мови полягає в тому,  щоб привернути увагу
учнів до дотримування найважливіших орфоепічних  норм  української
літературної  мови:  правильного вимовляння ненаголошених голосних
/е/,  /й/;  чіткої вимови звука /о/;  чіткого вимовляння  дзвінких
приголосних  у  кінці  слова  та  в  кінці  складу перед наступним
глухим;  нормативного вимовляння звуків /дж/,  /дз/,  /дз"/, /г"/,
/ф/;  правильного  наголошування  і вимовляння слів,  передбачених
програмою для запам'ятовування у  кожному  з  класів;  інтонування
речень,  різних  за  метою  висловлювання-розповідних,  питальних,
спонукальних;   правильного   відтворення   інтонації    прохання,
побажання, вимоги, наказу, заклику тощо у спонукальних реченнях.     Комунікативне спрямоване навчання  української  мови  вимагає
урізноманітнення форм організації навчальної діяльності. При цьому
перевага  надається  формам,  які  передбачають  створення   таких
мовленнєвих ситуацій, коли кожний учень має можливість висловитись
проявити  себе  в  комунікативному  процесі.  Ефективним  з  таких
позицій  є  інтерактивне навчання,  суть якого полягає в тому,  що
навчальний  процес  відбувається  в  умовах   постійної   активної
взаємодії всіх його учасників. Організація інтерактивного навчання
передбачає моделювання життєвих  ситуацій,  використання  рольових
ігор,   які  сприяють  формуванню  мовленнєвих  умінь  і  навичок,
виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії.     Однак звертаємо   вашу   увагу   на   те,   що  запровадження
інноваційних форм навчання не повинно стати самоціллю.  Їх  відбір
та    використання    мають    бути   виваженими,   доцільними   і
підпорядкованими змісту і меті навчального предмета.     Кінцева мета  навчального  предмета  "Українська  мова  (мова
навчання)" полягає у формуванні в молодших школярів комунікативної
компетенції -   здатності   творчо  застосовувати  набуті  знання,
вміння,  навички  і  досвід  творчої  діяльності  в  нестандартних
життєвих ситуаціях.     Державна підсумкова атестація  з  української  мови  якраз  і
передбачає   визначення   рівнів   сформованості   у   випускників
початкової  школи  умінь  застосовувати  набуті  мовні  знання   і
мовленнєві вміння на практиці.     Починаючи з  минулого  навчального  року,  бали  за  державну
підсумкову  атестацію  виставляються  за  результатами підсумкових
контрольних робіт.  Тому звертаємо увагу вчителів 4 класів на  те,
що в процесі підготовки учнів до атестації, а також під час добору
завдань для підсумкових контрольних робіт з української мови, вони
мають  керуватися  тим,  що  ці  завдання  повинні носити виключно
практичний характер.  А саме-бути спрямованими на перевірку  рівня
сформованості мовленнєвих умінь учнів (зокрема:  будувати речення,
тексти, висловлювати міркування обґрунтовувати власну думку тощо),
а також   на  практичне  застосування  мовних  знань  з  фонетики,
лексики,  граматики,  орфографії відповідно до  програмових  вимог
щодо рівня навчальних досягнень учнів з української мови.     Зміст предмета "Читання" як з навчанням українською мовою так
і  з  навчанням мовами національних меншин є багатофункціональним.
Він  є  потужним  засобом  виховання  і  розвитку  у  дітей  основ
читацької  культури,  формування  особистості  засобами художнього
слова; має величезний потенціал для морально-етичного, естетичного
виховання;  мовленнєвого,  інтелектуального  і  творчого  розвитку
дітей засобами художнього слова.     У методичних  пошуках  ефективності  уроку  читання  є великі
резерви:  варіативність  його  побудови,   застосування   емоційно
привабливих  елементів  (ігрового  сюжету,  девізів,  оцінка форми
уроків),   використання   музики,   образотворчого   мистецтва   і
краєзнавчого   матеріалу;   заохочення   дітей   до   використання
короткочасних проектів та ін.  Уміння читати розвивається не  лише
на всіх уроках,  але і в різних життєвих ситуаціях.  Однак лише на
уроках  читання  воно  є  об'єктом  цілеспрямованого,   системного
опрацювання,  що дозволяє умінню стати повноцінною навичкою, яка є
інструментом неперервної освіти людини упродовж життя.     Відповідно до   завдань  доопрацьованої  програми  з  читання
відбулися  суттєві  зміни  у  напрямку   інтеграції   класного   і
позакласного читання.     Змістова лінія "Робота з дитячою книжкою. Позакласне читання"
реалізується   через   систему   спеціальних  занять.  Час  на  їх
проведення виділяється із загальної кількості годин,  передбачених
на уроки читання.     У 1  класі  на  роботу  з  дитячою   книжкою   рекомендується
відводити  до 20 хв.  уроку з навчання грамоти (1 раз на тиждень).
Якщо учні класу мають достатній рівень розвитку  навички  читання,
учитель може    проводити    заняття    упродовж    усього   року.
У 2 - 4 класах уроки проводяться 1 раз на 2  тижні  (17  годин  на
рік).     Крім класних занять вчителю необхідно передбачити бібліотечні
заняття,  які  проводяться  у  кожному класі кілька разів на рік у
шкільній  та  дитячій  (районній,  міській)  бібліотеці,  а  також
літературні ранки, вікторини, екскурсії тощо.     З метою раціонального  проведення  уроків  роботи  з  дитячою
книжкою використовуються навчальні посібники "Читаю сам" (1 клас),
"Читаю сам" (2 клас).  -  К.:  АВДІ,  2004,  "Збірник  творів  для
позакласного читання" (3 клас) - К.: АВДІ, 2008.     Визначення нових вимог до  навчальних  досягнень  учнів,  яке
здійснено на засадах компетентнісного підходу вимагає від учителів
окрім  цілеспрямованої  роботи  над  усіма   змістовими   лініями,
особливої  уваги до організації всіх видів перевірки і оцінювання:
поточного, тематичного, підсумкового.     Процес оцінювання має ґрунтуватися на врахуванні всіх функцій
оцінки,  стимулювати учнів до самоперевірки і самооцінювання. Тому
радимо  уточнити  і розширити блоки перевірочних завдань,  які є у
підручниках,  відповідно до основних етапів. організації читацької
діяльності  і  логіки пізнання,  врахування вимог кожної змістової
лінії.     Проведення уроків    читання   в   усіх   класах   має   бути
цілеспрямованим за результатами і різноманітним  за  структурою  і
методиками   організації   навчальної  взаємодії.  Центральною  на
кожному уроці є  робота  з  текстом,  яка  набуває  щоразу  нового
вирішення  залежно від жанру твору,  його образності,  складності,
контексту спілкування з дітьми саме даного класу.     Особливу увагу   звертаємо   на   необхідність  відпрацювання
повноцінного уміння читати і розуміти тексти,  яке є міжпредметним
базовим умінням.     За результатами  моніторингу  цього  уміння   у   випускників
початкової   школи   виявлена   необхідність   більш   продуктивно
забезпечувати цей аспект навчання. Зокрема, є потреба систематично
з  нарощуванням  складності  і  достатньої частотності пропонувати
дітям  визначити  послідовність  подій  у  тексті,  головну  думку
прочитаного,     висловити     оцінні     судження,     встановити
причиново-наслідкові зв'язки тощо.     Впровадження ідей    особистісно    зорієнтованого   навчання
зобов'язує вчителів активно і послідовно застосовувати  на  уроках
різні  моделі  співпраці  дітей  (парна,  групова  робота,  ігрові
прийоми,  інсценізація,  зміна ролей), завдання різної складності,
залучання учнів до літературної творчості і самооцінки тощо.     Звертаємо увагу на потребу  більш  повного  і  різноманітного
використання  прийомів  емоційно-почуттєвого  впливу на розвиток в
учнів образного мислення і мовлення,  збагачення  уяви,  залучення
всіх  дітей  до  участі  у  різних  видах  драматизації,  творчого
відображення текстів, їх перебудови.     У 2008/2009  навчальному  році  передбачається  друге видання
підручника  "Читанка"  для  2  класу,  у  якому  автори  врахували
результати  апробації.  Про  особливості роботи за цим підручником
читачі журналу "Початкова школа" матимуть можливість  ознайомитися
у вересневому номері журналу.     У школах з навчанням російською та іншими мовами національних
меншин учитель початкових  класів  має  виходити  з  основної мети
навчання української  мови  -  сформувати  уміння  з  усіх   видів
мовленнєвої діяльності: аудіативні, говоріння, читання і письма.     Важливим компонентом грамотного письма  українською  мовою  у
школах  з  національними  мовами  навчання  є уміння вживати букви
українського алфавіту.  Разом з тим  спостереження  показують,  що
формування  цих  умінь  і  навичок  є одним з найскладніших як для
учнів,  що вчаться  у  школах  із  спорідненою  українській  мовою
навчання, наприклад, російською, так і в школах, де рідна мова має
іншу графічну систему-латиницю.     Практика засвідчує,   що  помилки  на  вживання  учнями  букв
українського алфавіту є найбільш поширеними і стійкими, оскільки з
початкової школи переносяться в основну і навіть старшу.  Причиною
їх є інтерференція умінь  писати:  в  процесі  письма  українською
мовою  учні  переносять  навички  позначення однакових та подібних
звуків з рідної мови в  українську,  що  виявляється  в  чисельних
графічних  помилках.  Під  дією  інтерференції формування уміння і
навичок  письма  українською  мовою  уповільнюється   і   потребує
чисельних  спеціально підібраних вправ,  спрямованих на формування
інших, ніж у рідній мові асоціативних зв'язків: "звук - буква".     Для успішного  формування  зазначених  умінь важливе значення
мають і такі фактори, як:     порядок вивчення   букв   української  мови,  спрямований  на
зменшення інтерференції;     методика пояснення    нової    звуко-букви,   спрямована   на
диференціацію буквених знаків у рідній та українській мовах;     система графічних  вправ,  в  основі яких також диференціація
букв, активізація слухо-зорової і зорової пам'яті.     Порядок вивчення      букв      обумовлюється      навчальною
книжкою-Букварем. Аналіз українських букварів для шкіл з угорською
й  румунською  мовами  навчання  показує,  що  вони  побудовані за
методичною системою рідної мови і тому не спрямовані на  подолання
буквеної  інтерференції.  Зауважимо,  що  надзвичайно  важливим  є
врахування  психологічних   особливостей   для   засвоєння   учнем
українських букв.     На етапі пояснення  нової  звуко-букви  рекомендуємо  вчителю
вказувати  на  спільне:  в  обох  мовах  -  рідній і українській є
(однаковий,  схожий) звук...,  а далі - спрямувати увагу учнів  на
різне   буквене   позначення   цього  звука:  у  рідній  мові  він
позначається так (учитель записує на дошці,  а в українській - ось
так...).     Таке пояснення  спрямоване  на   усвідомлення   розбіжностей.
Наступний  крок  -  свідоме  застосування  одержаних знань під час
письма. Тут важливе значення має відбір таких складів, слів, які б
звучали  однаково,  а  відрізнялися  лише позначенням звука,  який
вивчається.  На  цьому  етапі  доцільно  пропонувати   вправи   на
протиставлення запису:  у рідній мові - в українській мові. Так, у
школах з  російською  мовою  навчання  учитель  пропонує  записати
українською  такі  (спільні  для  обох  мов) імена або інші слова,
записані  на   дошці   російською   (формується   уміння   вживати
букву і): Ира -..., Иван -..., Инна -..., линия -....     У польській мові для  прикладу  обираємо  буквене  позначення
звука и, оскільки в   обох   мовах  звукі  позначається  однаково.
Пропонуємо записати українською мовою звуки та  українські  слова,
подані польською мовою: dym -...., ty -..., tym -... та ін.     На цьому етапі ефективними  будуть  вправи  на  диференціацію
позначення  звука  у  рідній і українській мові:  учитель вимовляє
звуки,  учні-записують букви.  Корисним тут буде диктант складів і
слів, з використанням сигнальних карток, на яких зображені вивчені
букви.  Якщо  вивчається  буква  Тт,   то   корисно   продиктувати
склади: та,  то,  ті, те (буквене позначення голосних а, о, і, е є
спільними) та одно-двоскладові слова, в яких вживається буква т та
інші вивчені букви.     Ефективними для  формування  графічних  умінь  є  вправи   на
списування  з проговорюванням найпростіших слів і коротких речень,
які учні вже читали у підручнику,  а  тепер  мають  їх  списати  з
дошки.  Методика списування така:  вчитель читає запис на дошці, а
учні  повторюють  за  ним,  потім  одержують   завдання   списати,
проговорюючи  кожне  слово.  Такий  прийом  запобігає  побуквеному
списуванню.  Крім того, важливими для формування графічних умінь є
зорово-слухові диктанти. Для них, як правило, добираються невеликі
римовані рядки, загадки, які записуються на дошку.     Слід зазначити,  що  для формування графічних умінь і навичок
надзвичайно важливе значення має розвиток  зорової  пам'яті.  Тому
корисними,  крім зазначеного,  будуть і зорові диктанти,  для яких
спочатку добирається один римований рядок,  а з часом їх кількість
збільшується.     Такі та  подібні   вправи   необхідно   застосовувати   і   в
3 -  4  класах  замість  каліграфічних хвилинок (для останніх слід
пропонувати лише ті букви,  яких немає у рідній  мові).  Практичне
застосування  пропонованої  методики  сприяє  успішному формуванню
умінь і навичок вживати на письмі букви українського алфавіту.     У 1  класі  учні оволодівають усним українським мовленням.  У
них формуються  орфоепічні  і  граматичні  уміння  у  межах  вимог
програми,  формується певний словниковий запас і,  звичайно, свого
розвитку потребують аудіативні уміння.  Формування кожного  з  цих
складових має свої особливості,  свої методичні підходи, якими має
володіти вчитель.     Окрім того,   ефективність   уроків   українського   мовлення
залежить і від того, наскільки цікаво проводяться такі уроки. Вони
можуть  бути  повністю  "театралізованими".  Це  і  урок-подорож у
країну ввічливості,  урок-інсценізація тієї  чи  іншої  казки  ("В
гостях  у  казки"),  уроки-екскурсії  в природу,  похід з мамою на
базар,  приготування з бабусею обіду тощо.  Саме на  таких  уроках
матимуть  місце інтерактивні методи навчання (діалог,  рольова гра
тощо).     У 2  класі  паралельно  із завданням розвитку й удосконалення
усного мовлення ставиться ще одне -  сформувати  початкові  уміння
писемного,  тобто  навчити  дітей правильно (не перекручуючи слів,
дотримуючись норм вимови і  наголошування)  і  свідомо  читати  та
писати, вживаючи букви і,  и, е, є, ї, які дають найбільше помилок
в учнівських  роботах.  У  2  класі  уроки  матимуть  інтегрований
характер.  На  кожному з них стоятимуть завдання розвитку усного і
писемного мовлення.     Для забезпечення правильності читання важливе значення матиме
зразок,  який дає вчитель,  та вправи  перед  читанням  тексту  на
правильне і в міру швидке прочитування складів і слів з буквами и,
і,  е,  є типу:  ли, ти, си, ни: лити-літо, сито-сіни, нитка-нірка
тощо,  а  також  вправи на читання слів,  які відрізняються в обох
мовах іншими  буквами  (дощ,  кущ,  площа,  дошка,  кішка,  учень,
червень і т.д.).     Свідоме розуміння змісту забезпечуватиме  словникова  робота,
яка проводиться перед читанням тексту.     Так само від правильного добору вправ  і  різноманітності  їх
видів   залежатиме  якість  формування  умінь  вживати  на  письмі
зазначені вище букви.  Доречними будуть словникові диктанти (10  -
12   слів)   з  використанням  сигнальних  карток  з  буквами,  що
вивчаються; списування з проговорюванням; слухово-зорові та зорові
диктанти,  для  яких  використовуються  4-рядкові  строфи  віршів,
загадки,  скоромовки   тощо.   При   цьому   важливо   раціонально
розподіляти  час уроку:  і на читання,  і на письмо слід відводити
час у межах 15 хвилин.     У 3  -  4  класах  учні одержують елементарні знання з мови й
орфографії.  Свідомість цих знань  забезпечується  зіставленням  з
російською   чи  іншою  мовою,  що  дає  можливість  учню  зробити
правильні  висновки  щодо  особливостей  української  мови.   Слід
зазначити,  що одержані знання - не самоціль.  Вони підпорядковані
удосконаленню умінь комунікативного мовлення у двох його формах  -
усній і писемній.     У школах з українською мовою навчання з вивченням  російської
та  інших мов національних меншин початкове навчання російської чи
іншої  мови  національних  меншин  (другої   мови)   спрямовується
насамперед на розвиток усного мовлення, навчання читання й письма,
а також на пропедевтичну роботу з формування знань про  мову.  При
цьому  вчителю  важливо враховувати рівень попередньої мовленнєвої
підготовки дітей і відповідно коригувати навчання.     Рекомендуються наступні    загальні   підходи   до   побудови
початкового навчання мов національних меншин:     У 1  класі,  коли  найважливішою проблемою є навчання грамоти
мовою  навчання,  робота  з  другої  мови  має   бути   спрямована
насамперед  на  розвиток  усного  мовлення учнів (усний курс).  Ця
робота  передбачає  збагачення,  активізацію  словникового  запасу
учнів,  розвиток  граматичних  умінь  і навичок,  уміння слухати й
розуміти  усне  висловлювання,   підтримувати   діалог,   будувати
невеликі зв'язні висловлювання.     У 2 класі продовжується процес розвитку  усного  мовлення  та
здійснюється навчання грамоти.     У 3 - 4 класах розвиток усного мовлення  й  уміння  читати  й
писати  поєднується  з  більш  поглибленою,  ніж у попередні роки,
роботою за мовною змістовою лінією.  У цій роботі вчителю  важливо
забезпечувати  два  напрями:  збагачення  мовлення  учнів  мовними
засобами,  розвиток уміння правильно, доречно використовувати їх у
мовленні,  а  також формування знань про мову,  уміння здійснювати
мовний аналіз.  Але пріоритетним є  розвиток  практичних  умінь  і
навичок, пов'язаних з використанням мовних засобів (належний вибір
слова,  правильна його вимова,  утворення  форми  слова,  побудова
словосполучення,    речення   тощо).   Мовна   робота   передбачає
зіставлення явищ двох мов,  що вивчаються,  орієнтацію на  знання,
уміння  й навички,  що формуються на уроках української мови (мови
навчання).     У цілому,   початкове   навчання  російської  чи  іншої  мови
національних меншин у школах (класах) з українською мовою навчання
має   бути   спрямоване   на   розвиток   в  учнів  комунікативної
компетентності, уміння успішно користуватися мовою для спілкування
пізнання  -  розуміти  тексти,  сприйняті  на  слух  чи  у процесі
читання,  висловлювати усно і письмово свої міркування  з  приводу
прослуханих   (прочитаних)   текстів  чи  обговорюваних  ситуацій,
працювати самостійно,  а також співпрацювати  з  однокласниками  у
парах і групах у процесі виконання навчальних завдань.     Навчання грамоти,  з якого починається  шкільний  курс  мови,
поділяється  на  добукварний,  букварний і післябукварний періоди.
Тривалість добукварного та післябукварного  періодів  визначається
учителем  залежно від підготовки учнів.  У навчанні письма важливо
враховувати вікові особливості  шестирічних  першокласників  і  не
поширювати правило про безвідривне письмо на весь масив графічного
матеріалу;  не вважати обов'язковим одночасне опрацювання малих  і
великих букв складної конфігурації.     На уроках з мови рекомендується регулярно застосовувати  види
діяльності,    що    передбачають    комунікативне    використання
мовлення-слухання  тексту  і  висловлювання  своїх  міркувань  про
почуте;  читання  (мовчки)незнайомого тексту для з'ясування змісту
твору  чи  вилучення  певних  відомостей  і  висловлення   власних
міркувань  про  прочитане;  читання  вголос не "на оцінку",  а для
того,  щоб  донести  до  слухачів  незнайомий   для   них   текст;
переказування самостійно прочитаного тексту тим,  хто не знає його
змісту і має зрозуміти його за переказом учня,  "вільне письмо"  з
метою  висловити  свої думки,  почуття,  поділитися ними з іншими.
Такі види діяльності наближають навчання до реального життя, вчать
застосовувати мову як засіб пізнання, комунікації.     Комунікативне використання мовлення  необхідно  поєднувати  з
такими  навчальними  видами  роботи,  які формують окремі уміння і
здійснюються з опорою  на  допоміжні  матеріали,  на  безпосередню
допомогу  вчителя  (читання вже прослуханого твору;  переказ після
кількаразового  слухання  і  обговорення;  складання  діалогу   чи
монологічного   висловлювання  з  використанням  даних  фрагментів
тощо).     Знання з    мови,    уміння    здійснювати    мовний   аналіз
використовуються для формування правописних навичок. Найважливішим
аспектом  цієї  роботи  є  формування  в  учнів  орфографічної  та
пунктуаційної пильності,  уміння зіставити звуковий  та  графічний
образи слова,  перевірити написане за зразком і за тими правилами,
застосування яких передбачене програмами.  Обов'язковим  завданням
правописної   роботи  є  опрацювання  слів,  написання  яких  слід
запам'ятати.     Важливим завданням успішного навчання мови є розвиток в учнів
уміння самостійно працювати  над  навчальним  завданням,  а  також
взаємодіяти  з  однокласниками,  працюючи  у  парах і групах.  Для
самостійної роботи (індивідуальної і  колективної)  рекомендується
пропонувати,  перш  за  все,  мовленнєві  завдання,  які  є  більш
доступними  для  молодших  школярів,  можуть  викликати  емоційний
відгук, бажання висловитись, вислухати інших.     Цілісність курсу   "Я   і   Україна"   в   початковій   школі
розкривається через:     а) формулювання  цілей  навчання:   загальної   мети   курсу,
загальних   цілей   його   природознавчої   і   суспільствознавчої
складових,  які конкретизовано в освітніх, розвивальних і виховних
цілях кожної з них;     б) визначення  принципів  добору  і   структурування   власне
предметного змісту;     в) розкриття загальної сутності дидактико-методичних підходів
до організації навчально-виховного процесу з урахуванням специфіки
змісту та вікових можливостей учнів початкових класів.     Зміст навчального  матеріалу  природничої  складової  базової
програми курсу "Я  і  Україна"  для  1  -  4  класів  представлено
системою природничих знань,  оскільки вони є провідним компонентом
природознавства.     Природничі знання  в  початковій  школі  відібрано  з  різних
природничих наук на основі ідеї цілісності природи,  яка  зумовлює
їх інтегрований характер.     У базових   програмах   здійснено   деяке    перекомпонування
природничого   матеріалу   з  метою  забезпечення  наступності  та
рівномірнішого розподілу його  в  1  -  4  класах.  Так,  вивчення
найпростіших властивостей повітря (прозоре, безбарвне, без запаху)
води-рідини (прозора, рідка, без запаху) передбачено у відповідних
темах  розділу "Природа навколо нас" у першому класі.  Властивості
об'єктів  природи  вивчаються,  як   правило,   шляхом   виконання
дослідів.     Залучення учнів, починаючи з 1 класу, до проведення доступних
дослідів,  практичних робіт,  спостережень,  сприяє розвитку в них
пізнавального  інтересу,   поступовому   оволодінню   спеціальними
методами пізнання природи.     Тему "Термометр",  яка вивчалася в  3  класі,  перенесено  до
2 класу.  Другокласники  спроможні оволодіти умінням користуватися
термометром,  тобто визначати температуру повітря,  води тощо.  Це
розширить зміст їхніх спостережень,  підвищить рівень усвідомлення
(в межах програми) взаємозв'язків і залежностей у природі.     Зміст розділу "Природа навколо нас" у другому класі розширено
темами: "Зовнішня будова рослин", "Розповсюдження плодів і насіння
в природі",  "Травоїдні, хижі, всеїдні тварини", "Сніг і лід", які
вивчалися в  третьому  класі.  Перенесення  зазначеного  матеріалу
поглибить   уявлення   дітей   про  різноманітність  рослинного  і
тваринного світу, стане опорою для розуміння змін, що відбуваються
в   природі   в  різні  пори  року,  пояснення  їх  причин,  тобто
встановлення  причинно-наслідкових  зв'язків.  Крім  того,   такий
розподіл  навчального матеріалу сприятиме розвантаженню програми з
природознавства 3 класу.     У 3  класі,  з  метою  глибшого  розуміння взаємозв'язків між
компонентами природи,  передбачено знайомство учнів з утворенням в
природі  деяких  гірських  порід і ґрунту.  А також,  із значенням
сонячної енергії в природі, її використанням, запасанням рослинами
та передачею ними разом з поживними речовинами іншим живим істотам
через ланцюги живлення.     Рівень загальноосвітньої  підготовки учнів,  який досягається
учнями в результаті оволодіння природознавчою складовою курсу "Я і
Україна",  визначений  в  навчальних програмах державними вимогами
щодо нього.     Державні вимоги  розроблені  до  кожного  розділу навчального
матеріалу,  як його логічно завершеної частини,  із  відображенням
взаємозв'язків між ними.     Державні вимоги щодо  загальноосвітньої  підготовки  учнів  з
природознавства  з однієї сторони є формою конкретизації загальних
цілей навчання  природознавства,  а  з  другої  -  узагальнення  і
генералізації вимог до поточних результатів.     Провідний компонент - природознавчі знання,  представлений  у
вимогах  дидактичними формами засвоєння (уявлення чи поняття),  їх
місцем у ієрархічно підпорядкованій  системі  елементів  знань  та
видами    навчально-пізнавальної    діяльності,    в   яких   вони
функціонують.     Уявлення з   більшим   обсягом   і  поняття  з  вищим  рівнем
узагальнення  мають  найбільшу  діагностувальну  вагу  в   системі
засвоєних  знань.  Вони  охоплюють  і  пояснюють значно ширше коло
об'єктів природи,  з  більшою  кількістю  зв'язків  між  ними,  що
вимагає  осмислення  засвоєних  знань  розділу  про окремі об'єкти
природи  як  частини  цілісності.  А  вимоги  встановити  доступні
зв'язки між елементами знань різних розділів сприяють відображенню
у свідомості молодших школярів природи як цілісності.     Види діяльності,  в  яких  функціонують  виділені уявлення чи
поняття та їх системи,  охоплюють усі діяльнісні  компоненти,  які
стосуються  пізнання,  застосування  та оцінювання.  Конкретизація
видів діяльності здійснюється з  урахуванням:  взаємозв'язків  між
видами   навчально-пізнавальної   діяльності;   рівнів  оволодіння
способами    діяльності     (репродуктивний     -     відтворення;
реконструктивний  -  застосування в подібних ситуаціях;  творчий -
застосування  в  нових  ситуаціях);  можливості   опосередкованого
діагностування первинних умінь, які є складовими вторинних.     Особлива увага звертається на оволодіння молодшими  школярами
спеціальними  методами  пізнання  природи (спостереження,  дослід,
практична робота) та формування уміння розв'язувати особистісно  і
соціальне  значущі  природознавчі задачі на застосування засвоєних
знань, умінь, способів діяльності.     Предметно-тематична організація  змісту  громадянської освіти
допоможе школяреві цілеспрямовано розглядати себе у  взаємозв'язку
з іншими  компонентами світу в системах:  я - я;  я - інша людина;
я - суспільство; я - світ.     Зміст і   результати   вивчення   предмета   зорієнтовані  на
компетентісний підхід.  Тому в процесі реалізації програми важливо
збільшити  питому  вагу  навчальних завдань,  які ставлять учнів в
умови вправляння, застосування знань у змінених ситуаціях.     Для педагога  важливим  стає  уміння розподіляти активність -
свою  власну  і  школярів  -  шляхом  розгортання   різних   видів
діалогічних  форм,  спонукати  кожного  прагнути більшого:  більше
знати,  вміти,  самовиражатись   в   різних   формах   активності.
Інтерактивна  навчально-пізнавальна  діяльність  учнів  на уроках,
позаурочних  і  позакласних   заняттях   організовується   різними
методами   з   використанням   засобів   наочності  і  може  бути:
фронтальною,  у  групах,  парами  у  поєднанні  з   індивідуальною
навчально-пізнавальною діяльністю.     Одним з  важливих  факторів  ефективності  реалізації  змісту
предмета "Основи  здоров'я"  є  особистість  учителя,  його спосіб
життя, ставлення до власного здоров'я, особистий приклад.     На уроках  основ  здоров'я  учні  оволодівають  знаннями  про
складові здоров'я,  про необхідність його збереження, про здоровий
і  безпечний  спосіб життя.  Знання засвоюються у формі фактичного
матеріалу,  уявлень  та  елементарних  понять.  Знання  як  об'єкт
засвоєння є лише однією із цілей навчання.  Набуті знання слугують
способом вираження інших об'єктів  знань.  Зокрема,  вони  містять
інформацію про способи навчально-пізнавальної діяльності - уміння,
що насправді є знаннями в дії.  Уміння  з  цих  позицій  означають
доведену готовність досягати мети в діяльності.     В "Основах    здоров'я"    способи     навчально-пізнавальної
діяльності   передаються  через  правила,  вказівки,  алгоритмічні
приписи і засвоюються учнями у формі практичних умінь  і  навичок.
Наприклад,   виконувати   розпорядок  дня,  гігієнічні  процедури,
Правила  дорожнього  руху,  правила   для   пасажирів,   безпечної
поведінки в небезпечних ситуаціях, користуватися підручником тощо.
Щоб оволодіти способами навчально-пізнавальної  діяльності,  знати
їх  недостатньо.  Треба  ще  засвоїти досвід їх реалізації,  тобто
вміти  їх  виконувати.  Способом   засвоєння   цього   досвіду   є
неодноразове   відтворення  дій,  які  входять  до  складу  певних
практичних умінь.     Процес виконання нової дії включає такі етапи:     демонстрування дії  в  нерозривній   єдності   зі   словесним
коментуванням, спрямованим на свідоме оволодіння нею;     вправляння учнів  у  вмінні  виконувати  дію  з   опорою   на
пам'ятку;     виконання дії учнями без підтримки;     виконання дії в змінених або нових умовах.     Відпрацювання алгоритму дій  доречно  здійснювати  в  процесі
ігрової   діяльності.   Так,  наприклад,  рольові  ігри  створюють
можливість для учнів перевірити себе,  потренуватися  й  одночасно
виявити      найбільш      характерні     помилки.     Організація
навчально-пізнавальної  діяльності  у   такий   спосіб   допомагає
підготувати дитину до правильних і вмілих дій у реальних умовах.     Окрім того,  рольова  гра  пробуджує  та   формує   в   дітей
зацікавленість  до  навчання,  викликає в них установку на роботу;
створює атмосферу позитивного  настрою  до  пошукової  діяльності;
сприяє усвідомленню моральної цінності навчання і праці; доброти і
співпереживання.     Вважаємо, що будь-яку тему з основ здоров'я можна опрацювати,
використавши рольові ігри.  Але найкраще  дітьми  сприймаються  ті
ігри, що передбачають моделювання стосунків однокласників у різних
життєвих ситуаціях;  виконання правил здорового способу  життя  та
безпечної поведінки.     Зауважимо, що  формування   знань,   практичних   умінь   має
ґрунтуватися  на  життєвому  досвіді дітей,  на опорних знаннях та
знаннях,  одержаних  з  різних  джерел  інформації,   сформованому
творчому досвіді у застосуванні знань, практичних умінь у змінених
або нових ситуаціях.     Особливістю навчальної   програми   з   "Трудового  навчання:
технічної і художньої праці" є врахування  вимог  щодо  змістового
синтезу технічної і художньої праці.  У реалізації змісту програми
основним є метод ігрових проектів,  який  вимагає  від  учителя  й
учнів        поєднання        мовленнєвих,       графічних       і
предметно-перетворювальних дій.     Мета курсу     -    формування    конструктивно-художніх    і
конструктивно-технічних умінь,  які включають мовленнєву, графічну
і предметно-пластичну творчість учнів.     У програмі виділено п'ять розділів:  "Людина і  природа",  "Я
сам  та  інші  люди",  "Людина  і  знаки  інформації",  "Людина  і
техніка", "Людина і художнє довкілля".     Важливим компонентом       програми      є      пропедевтична
профорієнтаційна робота з молодшими  школярами  на  рівні  ранньої
інформації і первинної діагностики.     Синтезом технічної (виконавської) і художньої (творчої) видів
праці  започатковано  новий  конструктивно-технологічний підхід до
трудового навчання:  технічної  і  художньої  праці  у  початковій
школі.     Учням і вчителю запропоновано не лише виконання трудових дій,
але   й   навчально-ігрове   проектування   майбутніх  виробів.  У
реалізації змісту  програми  основним  є  метод  ігрових  проектів
(ігродизайн),   який   вимагає   від  учителя  й  учнів  поєднання
мовленнєвих, графічних і предметно-перетворювальних дій.     Для тематичного  контролю  навчальних досягнень з технічної і
художньої праці запропоновано колективні практичні роботи учнів  і
вчителя.  Результатом  колективних  практичних  робіт є підсумкові
виставки-композиції.  В такий день інші  предмети  інтегруються  з
трудовим  навчанням:  технічною  і художньою працею.  Образотворче
мистецтво і трудове навчання у розкладі ставляться поруч.     Учителю надається  право вибору і календаризації тем програми
за трьома рівнями методичної майстерності:  інтегрованого уроку  з
іншими  предметами  за  спільною темою;  уроку художньої (творчої)
праці з віршованою темою;  традиційного уроку за прозовою темою  з
технічної (виконавської) праці.     У навчальній  програмі  передбачено   змістове   забезпечення
пропедевтики  інформаційної  культури.  Для  цього  у її структурі
відокремлено  інтеграцію  з  іншими  навчальними   предметами   за
спільною темою. Учителю надається право вибору інтегрованого уроку
за спільною темою або  традиційного  уроку  за  однією  конкретною
темою з трудового навчання.     Освітня галузь "Мистецтво" у початковій школі реалізується  в
інтегрованому   курсі   "Мистецтво"  або  у  навчальних  предметах
"Образотворче мистецтво" і "Музика".     У навчальній програмі "Мистецтво.  1 - 4 кл." (Масол Л.М.  та
ін.) основні змістові лінії стандарту - музична та образотворча  -
взаємно  узгоджені  й  згруповані  в розділи навколо споріднених і
найбільш  узагальнених   художньо-світоглядних   проблем   "Абетка
мистецтв",   "Краса   довкілля   в  мистецтві",  "Образ  людини  в
мистецтві",  "Світ у мистецьких шедеврах".  Це дає змогу ущільнити
зміст  цих  домінуючих  змістових  ліній і доповнити їх елементами
синтетичних  мистецтв  (хореографії,   театру,   кіно).   Водночас
максимально  збережено відносну   самостійність   усіх  складників
єдиного тематичного циклу.     Викладання інтегрованого   курсу   "Мистецтво"  у  початкових
класах  середньої  загальноосвітньої  школи  має  ряд  характерних
особливостей.     На предмет  "Мистецтво"  в  інваріантній   частині   Типового
навчального плану   середньої   загальноосвітньої  школи  виділено
2 години на тиждень,  що зумовлює реалізацію  основного  положення
змісту  програми:  можливості  збереження домінантності двох видів
мистецтва, які традиційно викладаються в школі окремо (музичного і
візуального - по 1 годині на кожен).  Бажано,  щоб уроки мистецтва
проходили спареними (для цілісності та  системності  сприймання  і
засвоєння  матеріалу),  де  першим  уроком доцільно проводити урок
музичного  мистецтва,  а   наступним   -   візуального,   щоб   не
конкретизувати,  візуалізувати  музичні  образи,  запропоновані на
уроках.     Знайомство з    іншими    (синтетичними)   видами   мистецтва
(хореографією,  театральним та кіномистецтвом) відбувається  через
використання  їх елементів залежно від поставлених цілей і завдань
уроку.     Знайомство з     хореографічним    мистецтвом    відбувається
найчастіше  на  уроках  музичного  мистецтва  під  час   створення
танцювальних  рухів до пісень (крім того,  пластичне інтонування є
елементом хореографічного мистецтва,  бо  воно  передбачає  процес
самовираження   людини   через   рухи   і   пластику).   Осягнення
хореографічного мистецтва  відбувається  і  в  процесі  знайомства
учнів  із  народними танцями,  імпровізації рухопластичних етюдів,
створення  рухів  під  музику,  під  час  перегляду   відеозаписів
фрагментів  балетних  спектаклів  та  концертних виступів майстрів
хореографічного мистецтва тощо.     З театральним  мистецтвом  учні  знайомляться  через музичний
театр -  сприймання  театрально-музичних  жанрів-балету,  музичної
казки,   опери-казки;   створення   власних   музичних  інтонацій,
театральних діалогів,  пластичних характеристик  казкових  героїв;
імпровізації   на   тему   театру  ляльок  та  виконання  начерків
театральних костюмів,  театральних масок, макету театральної сцени
з  фігурками  улюблених  казкових героїв та декораціями (на уроках
візуального мистецтва).  Крім того елементи  сценічного  мистецтва
використовуються на уроках музичного мистецтва під час такої форми
роботи як інсценізація пісні.     Кіномистецтво (за наявності відповідної матеріально-технічної
бази) використовується  фрагментарно  для  реалізації  поставлених
дидактичних, виховних та розвивальних завдань.     Провідним педагогічним  принципом   мистецької   освіти   (за
О.Рудницькою) є   усвідомлення  і  засвоєння  специфіки  художньої
мови -   сукупності   особливих   для   кожного   виду   мистецтва
виражально-зображувальних  засобів і прийомів створення художнього
образу.     Інтеграція набутих художніх знань відбувається за принципами:     спільності і відмінності понятійних констант у  різних  видах
мистецтва: трактування форми і змісту, композиції, динаміки, ритму
руху, колориту (тембр), фактури;     тематичної єдності;     спільності емоційно-образного стану.     Зокрема, на    багатьох    уроках    застосовується    прийом
використання  єдиної  спільної  тематики  уроків   для   виявлення
образної спільності,  суголосних емоційних станів різними засобами
різних   видів   мистецтв.   Метод   зіставлення   та   порівняння
використовується,   для   мотивації   аудіовізуальних   асоціацій.
Виявлення єдиних понять у різних видах  мистецтва,  зокрема  темп,
динаміка,  тембр,  колорит,  гармонія  -  виявлення  спільності та
відмінності у їх визначенні.     Тож на  відміну  від монохудожнього виховання (яке традиційно
практикується) поліхудожнє виховання передбачає залучення учнів до
різних видів мистецтва, завдяки чому:     формується цілісність  сприймання   світу,   відтвореного   у
художніх  образах  засобами  різних  видів мистецтва,  що повністю
відповідає  психофізіологічним  особливостям  дітей  цієї  вікової
категорії;     активізуються уява,  емоції, мислення завдяки ознайомленню їх
з можливостями різних видів мистецтв у відображенні дійсності;     у школярів поступово  формуються  потреби  до  спілкування  з
різними  видами  мистецтва  на  основі  розширення  їх  мистецької
компетентності;     розширюється їх  художньо-сенсорний  досвід  осягнення одного
виду мистецтва в інтеграції з іншими.     Оцінювання навчальних  досягнень  учнів  початкової  школи  з
інтегрованого курсу "Мистецтво" відбувається відповідно  змістовій
лінії   (Мистецтво   (музичне   мистецтво);  Мистецтво  (візуальне
мистецтво).     Домашнє завдання  з предметів художньо-естетичного циклу може
бути тільки на рівні споглядання,  сприймання  та  усного  аналізу
власних вражень від мистецтва у довкіллі, побуті тощо.     Доцільним є  викладання   інтегрованого   курсу   "Мистецтво"
насамперед   у   сільських   школах,  зокрема  у  школах  з  малою
наповнюваністю учнів,  а також у навчальних закладах, де є фахівці
з мистецтва.     Зміст предмета "Музика" у початковій школі реалізується двома
навчальними програмами "Музика.  1 - 4 кл" (авт. Ростовський О.Я.,
Хлєбнікова Л.О.,  Марченко Р.О.) та  "Музика.  1  -  4  кл.  (авт.
Лобова О.В.).  Кожен  учитель  обирає  програму  згідно  з власним
баченням щодо вивчення предмета "Музика" у початковій школі. Кожна
з  програм  реалізує  змістову лінію "музичне мистецтво" освітньої
галузі  "Мистецтво"  Державного  стандарту  початкової   загальної
освіти.     Основними видами діяльності на  уроках  музики  є  сприймання
творів  музичного  мистецтва  та  музично-творча діяльність (спів,
інсценізація  пісень,  створення  рухів  під   музику,   ритмічний
супровід,   гра  на  дитячих  музичних  інструментах).  У  процесі
сприймання і виконання музичних творів увага  учнів  спрямовується
на інтонаційно-образний зміст музики, її зв'язок із життям дитини.
Усі види  діяльності  на  уроках  музики  мають  формувати  власне
емоційно-ціннісне   ставлення   учнів   до   музичного  мистецтва,
спрямовувати  його  до  розуміння   можливостей   мистецтва   щодо
спонукання до роздумів,  отримання насолоди,  емоційної і фізичної
терапії.     Зміст предмета  "Образотворче  мистецтво"  у початковій школі
реалізується навчальною   програмою    "Образотворче    мистецтво.
1 -  4  кл"  (авт.  Любарська  Л.М.,  Вовк  Л.М) Програма реалізує
змістову   лінію   "образотворче   мистецтво"   освітньої   галузі
"Мистецтво" Державного стандарту початкової загальної освіти.     Основними видами   діяльності   на   уроках    образотворчого
мистецтва   є   сприймання   творів   візуального   мистецтва   та
художньо-творча діяльність.  Звертаємо увагу на те,  що сприймання
творів  мистецтва  є обов'язковим компонентом кожного уроку,  адже
через знайомство учнів з творчістю професійних і  народних  митців
формується  художній  смак,  емоційно-ціннісне  ставлення учнів до
мистецтва,  уміння аналізувати, порівнювати досягнення митців, які
працюють у різних художніх техніках, видах і жанрах образотворчого
мистецтва.     Опанування змісту   предмета   "Фізична  культура"  освітньої
галузі "Здоров'я і фізична культура" здійснюється  за  навчальними
програмами  для  учнів  1  -  4 класів загальноосвітніх навчальних
закладів:  "Фізична  культура"  для  загальноосвітніх   навчальних
закладів. 1   -   4   класи   (Зубалій   М.Д.,   Дерев'янко  В.В.,
Лакіза О.М., Шегімага В.Ф., 2006 р.); "Фізична культура" для учнів
спеціальних медичних  груп,  1  -  4 класи (Майєр В.І.,  2006 р.);
"Плавання" для загальноосвітніх навчальних закладів.  1 - 4 класи.
(В.В.Дерев'янко, В.О.Сілкова, 2006 р.).     Оскільки в учнів початкових класів  відбувається  інтенсивний
розвиток  більшості  рухових  якостей,  формування  різних  систем
організму,  в цьому віці найкраще розвиваються такі фізичні якості
як   швидкість,   спритність,   гнучкість  і  помірно  -  сила  та
витривалість.  Тому уроки фізичної культури  з  учнями  початкових
класів  має  проводити спеціаліст з фізичної культури і спорту або
відповідно підготовлений учитель початкової школи.     У початковій  школі,  починаючи  з першого класу,  в школярів
формуються основні життєво необхідні  рухові  дії.  Тому  важливою
особливістю змісту є вивчення рухливих і народних ігор, формування
навичок самостійної їх організації і проведення.  В міру зростання
учнів  поступово  у  змісті  навчання  акцент  має  зміщуватися на
засвоєння ними основних рухових  дій,  фізичних  вправ  підвищеної
координаційної  складності  з базових видів спорту,  що входять до
навчальної програми.  На  завершальному  етапі  початкової  освіти
засвоєння  нового  матеріалу має зосереджуватися уже на фрагментах
рухової діяльності,  цілісних комбінаціях та спортивних  іграх  за
спрощеними правилами.     Навчальні програми   з   предмета   "Фізична   культура"   не
встановлюють  чітко визначеної кількості годин для проходження тих
чи інших розділів,  але під час  планування  зобов'язують  вчителя
більшу  частину  часу приділяти навчанню й засвоєнню пріоритетного
матеріалу,  враховуючи  місцеві   умови   проведення   уроків   та
найсприятливіші  вікові  періоди  розвитку  фізичних якостей учнів
(можна змінювати кількість навчальних  годин,  відведених  для  їх
вивчення в обсязі не більше 20% від загальної кількості годин).     Виконання учнями 1 класів контрольних навчальних нормативів і
вимог  не  оцінюється,  вони подані для визначення рівня фізичного
розвитку учнів,  дають змогу  вчителеві  побачити,  які  необхідно
внести  корективи,  відносно  окремого учня,  в навчально-виховний
процес, якщо показники фізичного розвитку будуть нижче зазначених.
Облік  (фіксація)  результатів  контролю  у  формі  оцінок у балах
ведеться вчителем в особистому журналі.     Головними критеріями  оцінювання  навчальних  досягнень учнів
початкових класів є комплексне оцінювання знань, техніки виконання
(за   сприятливих   для  учня  умов)  та  нормативного  показника.
Специфікою при оцінюванні за  12-бальною  системою  є  те,  що  за
нормативним  показником визначають рівень навчальних досягнень,  а
потім  -  за  технічними  показниками  виконання  рухової  дії  та
теоретичними знаннями виставляють остаточний бал.  Якщо рухова дія
не  має  нормативного  показника,  рівень   навчальних   досягнень
визначається за структурою техніки її виконання.     Навчальна програма з плавання передбачає реалізацію змісту  в
обсязі 1 години на тиждень і пропонує вивчення спортивних способів
плавання і проведення різноманітних ігор та естафет у воді.     Зміст програми  з  плавання спрямований на формування в учнів
ключових компетентностей:  соціальних (формування знань про основи
здорового способу життя),  мотиваційних (здатність до застосування
вмінь  і  навичок  плавання  у  різних  за   складністю   умовах),
функціональних   (здатність   до  оперування  знаннями  з  історії
плавання та термінології виду спорту).     Програма фізичної  культури  для  учнів,  за  станом здоров'я
віднесених  до  спеціальної  медичної  групи  враховує  стадію  та
динаміку   патогенезу  захворювання.  Такий  підхід  передбачає  -
можливість,  при  стійкому  покращенню   самопочуття,   послідовно
переходити  до  підготовчої,  а згодом,  за станом здоров'я,  й до
основної медичної групи.     Списки учнів,   які   за   станом   здоров'я  відносяться  до
спеціальної медичної групи,  затверджуються  директором  школи  із
зазначенням  діагнозу захворювання і можливим терміном перебування
в ній.  Також  затверджується  розклад  занять  групи  і  прізвище
вчителя, який має відповідну фахову підготовку.     Група складається з 10 - 15 учнів.  На тиждень проводиться не
менше  2 занять у позакласний час по 45 хвилин.  При несприятливих
кліматичних умовах (при температурі від -  10  град.C)  тривалість
уроку скорочується до 30 хвилин, щоб запобігти переохолодженню.     Учні спеціальної медичної групи повинні обов'язково займатися
на  загальних  уроках фізичної культури у відповідному спортивному
одязі і взутті.  Вони беруть  участь  у  підготовчій  і  заключних
частинах   уроків,   а  при  стійкому  покращенні  стану  здоров'я
виконують елементи рухів основної  частини  зі  значним  зниженням
фізичних  навантажень,  без затримки дихання,  виключаючи стрибки,
струси,  психоемоційне перенавантаження  (з  можливим  виключенням
елементів змагань, естафет тощо).     У кінці початкової школи учень набуває певних  предметних  та
ключових компетенцій. Він має володіти основними життєво важливими
навичками і вміннями:  ходити,  бігати,  стрибати, лазити, метати,
плавати;  вміти  виконувати  основні  рухові  дії  з базових видів
спорту,  що  входять   до   навчальної   програми;   дотримуватись
елементарних навичок здорового способу життя.     Години варіативної складової робочого навчального  плану,  що
використовуються за вибором загальноосвітнього навчального закладу
на вивчення курсів, реалізуються навчальними програмами, які мають
гриф Міністерства освіти і науки України:     "Християнська етика в  українській  культурі",  1  -  4  роки
навчання, Чернуха В.Г., Бєлкіна Е.В. (КМПУ ім. Б.Грінченка, 2007);     "Розмаїття релігій і культур світу",  1 -  12  роки  навчання
(експериментальна програма),   Вільченко   Є.В.   (Гімназія  N  18
м. Луцька Волинської обл.);     "Зарубіжна література",  2  -  4  класи,  Мовчун А.І.  (АВДІ,
2007);     "Поетика", 2 - 4 класи, Петровська Т.В. ("Генеза", 2007);     "Логіка", 2,  3,  4 класи,  Митник О.Я.  ("Початкова  школа",
N 12, 2002, 2003, 2004);     "Логіка", 1 - 4 класи, Псь О. ("Світ", N 12, 2002);     "Комп'ютерна азбука.   Основи   комп'ютерної  грамотності  та
ознайомлення з  навколишнім  світом",  1   клас,   Бєлкіна   Е.В.,
Коваленко О.Т. (КМПУ ім. Б.Грінченка, 2005);     "Сходинки до  інформатики",  2  -  4  клас,   Рівкінд   Ф.М.,
Ломаковська Г.В.,    Колесніков    С.Я.,    Рівкінд   Й.Я.   (КМПУ
ім. Б.Грінченка, 2005);     "Хореографія", 1  -  4  класи,  Тараканова  О.П.  ("Початкова
школа", N 12, 2003);     "Азбука споживача",  1  -  2 роки навчання,  Бородачова Н.В.,
Лаврентьєва Г.І. (Інститут споживчих програм, 2008).     "Основи споживчих    знань",    1   -   12   роки   навчання,
Гільберг Т.Г. Довгань А.П., Капіруліна Т.Л. та ін. (ТОВ "Навчальна
книга", 2008).

               Інструктивно-методичні рекомендації
            щодо вивчення шкільних дисциплін
              у 2008/2009 навчальному році

                         Українська мова

     Оновлення змісту освіти,  структури,  методів, організаційних
форм навчання української мови спрямоване на створення оптимальних
умов  для  піднесення  ефективності  навчально-виховного  процесу,
реалізації особистісного потенціалу кожного учня.     Мова належить  до  числа найважливіших навчальних предметів і
виконує дві функції:  по-перше,  є предметом вивчення і  навчання,
по-друге,  засобом  осягнення  всіх інших шкільних предметів.  Від
рівня її вивчення залежать успіхи учнів у оволодінні  самою  мовою
як  засобом  спілкування  і  передачі інформації,  а також і всіма
іншими навчальними предметами.     Одним із  стратегічних  завдань  реформування  змісту  мовної
освіти є вироблення на  основі  державних  стандартів  системи  та
обсягу  знань  про мову і мовлення,  мовних і мовленнєвих умінь та
навичок,  досвіду  творчої   діяльності   та   емоційно-ціннісного
ставлення  до  світу,  переорієнтація процесу навчання на розвиток
особистості учня, формування його компетентностей.     Провідними у    вивченні   мови  є комунікативно-діяльнісний,
особистісно  зорієнтований,  соціокультурний   і   компетентнісний
підходи. Зокрема,компетентнісний підхід, реалізуючись у навчальних
програмах і відіграючи  роль  у  формуванні  освітнього  простору,
змінює  також  уявлення вчителів про оцінювання.  Важливим стає не
наявність у  індивіда  внутрішньої  організації  знань,  особистих
якостей  і здібностей,  а здатність застосовувати компетентності в
житті й навчанні.     У 2008/2009  навчальному році вивчення української мови в 5 -
8 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за
програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України (лист
N 1/11-6611 від 23.12.2004 року):  Українська (рідна) мова. 5 - 12
класи /       Г.Т.Шелехова,       В.І.Тихоша,       А.М.Корольчук,
В.І.Новосьолова, Я.І.Остаф. За редакцією Л.В.Скуратівського. - К.:
Ірпінь: Перун, 2005. - 176 с.     Однією із передумов якісної  роботи  вчителя  і  ефективності
навчання   учнів   української  мови  є  наявність  підручників  і
навчально-методичних комплектів.  Так, вивчення української мови в
8   класах   загальноосвітніх   навчальних  закладів  у  2008/2009
навчальному    році     здійснюватиметься     за     підручниками,
рекомендованими Міністерством освіти і науки України:     Заболотний О.В.,  Заболотний В.В.  Рідна мова.  Підручник для
8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Генеза, 2008.     Пентилюк М.І, Гайдаєнко І.В. та ін. Рідна мова. Підручник для
8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Освіта, 2008.     Глазова О.П., Кузнецов Ю.Б. Рідна мова. Підручник для 8 класу
загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Зодіак-Еко, 2008.     До деяких    підручників    розроблені    навчально-методичні
комплекти  які  істотно полегшують підготовку вчителя та роботу на
уроці.  Перевагою  таких  навчальних  комплектів  є  те,  що  вони
розроблені  до  конкретних  підручників,  відображаючи  їх основні
методичні концепції,  розширюючи й доповнюючи теоретичний матеріал
різноманітними практичними завданнями.     Вивчення української мови в 9 - 11  класах  здійснюватиметься
за  однією  з  двох  програм,  затверджених Міністерством освіти і
науки України:     Рідна мова.  5  -  11  класи.  Програма  для загальноосвітніх
навчальних закладів     /     Л.В.Скуратівський,     Г.Т.Шелехова,
В.І.Новосьолова. - К.: Шкільний світ, 2001.     Рідна мова:  5  -  11  клас.  Програма  для  загальноосвітніх
навчальних закладів / І.П.Ющук. - К.: Освіта, 2003.     Учителеві, який працюватиме у 9 -  11  класах  за  програмами
11-річної  школи,  доцільно  ознайомитися зі змістом та структурою
програми  для  12-річного  навчання,  оскільки  її  розроблено   з
урахуванням змін,  які відбулися в освітній галузі останнім часом.
При цьому слід більше використовувати ресурс  варіативної  частини
навчального  плану та можливість поділу класів на групи,  за умови
кадрового і фінансового забезпечення.     У вечірніх  (змінних)  загальноосвітніх  навчальних  закладах
українська мова вивчатиметься за програмами:  Українська мова: 6 -
12   класи.  Програми  для  вечірніх  загальноосвітніх  навчальних
закладів / Л.В.Скуратівський, Г.Т.Шелехова, В.Л.Федоренко та ін. /
Програми  з філологічних та суспільно-гуманітарних дисциплін,  для
вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів: 6 - 12 класи. - К.:
Педагогічна преса. - 2006. - С. 3 - 80.     Слід відзначити,  що  наступний  навчальний  рік   розпочинає
етап допрофільного навчання  (8  - 9 кл.) - становлення профільних
намірів учнів.  Суть  допрофільної  освітньої   підготовки   учнів
8 -  9 класів зводиться до формування готовності школяра до освіти
в старшій школі в умовах  профільного  навчання.  Така  готовність
складається із сукупності відповідних компетентностей,  серед яких
вирізняється комунікативна    компетентність,     зокрема     вона
розглядається як готовність використовувати засоби мови й мовлення
з метою одержання і передачі інформації,  уміння  брати  участь  у
навчальному  діалозі,  будувати  монологічні  висловлювання різних
типів,  жанрів мовлення з урахуванням завдань мовлення і  ситуацій
спілкування (знайомих і нестандартних).     Допрофільне навчання  як   вид   диференційованого   навчання
передбачає  врахування нахилів,  здібностей учнів і створення умов
для навчання в старшій школі  за  обраним  профілем.  Здійснюється
допрофільна   підготовка  у  формі  введення  курсів  за  вибором,
поглибленого  вивчення   окремих   предметів,   зокрема   мови   і
літератури,  на диференційованій основі,  що дає змогу максимально
врахувати індивідуальні розумові особливості учнів,  виявити  їхні
інтереси  і  нахили  до  певних  предметів з метою профорієнтації.
Поступова  активізація  різних  видів  диференційованого  навчання
(внутрішньокласна,   курси   за  вибором,  факультативи,  класи  з
поглибленим вивченням предметів) забезпечує реалізацію особистісно
зорієнтованого  навчання,  усвідомлення  учнями  своїх інтересів і
пізнавальних потреб,  а також спробу виявити себе в  різних  видах
діяльності.     Курси за  вибором  дають  змогу  учням  не  тільки  оволодіти
технологією   вибору,   а   й  апробувати  різний  зміст  з  метою
самовизначення.   Для   забезпечення   успішного    самовизначення
підлітками    необхідно    здійснювати    допрофільну   підготовку
комплексно:  доповнити  курси   за   вибором   системою   заходів,
спрямованих    на   самопізнання   (педагогічна   і   психологічна
діагностика), розвивати вміння висловлювати і аргументувати власні
думки,  твердження,  приймати рішення, планувати власну діяльність
(тренінги,   проектна   діяльність),   розвивати   вміння    учнів
орієнтуватися в навколишній освітній і трудовій інфраструктурі.     Відзначимо, що курси  за    вибором,    будучи    компонентом
допрофільної  підготовки,  повинні включати поглиблені відомості з
навчальних предметів,  зокрема з української  мови  і  літератури,
відомості   про   способи   діяльності,  необхідні  для  успішного
засвоєння програми філологічного профілю.  Зміст цих  курсів  може
включати  матеріал,  який  в  школі  не  вивчається (журналістика,
поетика,  редагування, різного роду практикуми тощо). З цією метою
можна    скористатися   програмами   факультативних   курсів   для
філологічного  профілю,   схваленими   МОН   України,   наприклад:
"Культура мовлення    і    стилістика",    9   кл.   (М.Пентилюк),
"Лексикографія української мови", 9 кл. (М.Степанюк); "Практикум з
правопису української мови",  8 - 9 кл. (С.Омельчук, М.Чаловська);
"Українська гумористична література",  9 кл. (О.Ящук); "Українська
усна народна  творчість",  7 - 11 кл.  (Г.Дмитренко,  М.Дмитренко,
Ю.Шутенко); "Література української діаспори",  9 кл.  (Л.Куценко)
та ін.     Дуже важливим   напрямом   роботи   в   умовах   допрофільної
підготовки є     формування     в     підлітків    інтелектуальної
компетентності,  яка  передбачає  здатність  учнів   працювати   з
різноманітною інформацією,  умінням застосовувати здобуті знання в
нестандартних   ситуаціях,   володінням   прийомами   самостійного
здобуття   нових   знань,  високим  рівнем  розвитку  пізнавальних
процесів,  умінням  працювати  в   умовах   пошуку,   дослідження;
формування  креативної  компетентності  - здатності до розв'язання
будь-якої навчальної задачі творчо;  бажання і вміння діяти не  за
зразком,  а  оригінальне,  передбачати новизну під час розв'язання
навчальних завдань тощо.     Ефективність допрофільного  навчання   вимагає   налагодження
дієвої діагностики рівня навчальних досягнень учнів основної школи
профконсультаційної   психодіагностики    з    метою    визначення
професійних   інтересів  і  якостей  школярів,  своєчасної  оцінки
комплексу індивідуальних особливостей  підлітків  з  погляду  його
готовності   до   успішного  навчання  за  філологічним  профілем.
Важливим при цьому є усвідомлення учнем себе як  суб'єкта  вибору,
ситуативний   підхід,   коли   роль   діагноста  виконує  вчитель,
спираючись на суб'єктивний  досвід,  знання  особливостей  кожного
учня,  конкретної  навчальної ситуації,  яка завжди є певною мірою
унікальною.   Особистісно   зорієнтоване    навчання    передовсім
передбачає увагу вчителя до учня, яка допомагає йому краще виявити
себе, розкрити свої пізнавальні і творчі можливості.     На етапі  допрофільного  навчання  важливо  правильно оцінити
комплекс індивідуальних особливостей підлітка з позиції готовності
його   до   успішного   навчання  за  певним  профілем,  запобігти
дезадаптації в умовах виникнення навчальних труднощів.     Технології, що  використовуються в системі курсів за вибором,
повинні бути орієнтовані на те,  щоб учень мав таку практику,  яка
допоможе  йому  краще  оволодіти  загальнонавчальними  вміннями  і
навичками,  необхідними  для  успішного   засвоєння   програми   з
української мови старшої профільної школи.     Для організації допрофільної підготовки  з  української  мови
можна  рекомендувати:  під час організації курсів за вибором варто
ділити класи на підгрупи,  що сприятиме  індивідуалізації  процесу
навчання;  активніше  застосовувати  проектні і дослідницькі форми
роботи;  організовувати гуртки,  клуби, студії з метою професійної
орієнтації   школярів,   з  наближенням  їх  до  можливого  вибору
філологічного профілю,  задоволення їхніх індивідуальних  освітніх
інтересів,     поглиблене    вивчення    української    мови    на
диференційованій основі;  залучати  до  викладання  факультативних
курсів  допрофільної підготовки з української філології науковців,
працівників середньої і вищої професійної освіти.     Отже, до  першочергових завдань допрофільної підготовки учнів
з української мови загальноосвітньої школи слід віднести:     1) розвиток  пізнавального інтересу до української мови як до
феномену,  вироблення  в  учнів  здатності   діставати   естетичне
задоволення  від  читання  художньої літератури українською мовою,
від сприймання усного українського слова;     2) урахування  виняткової ролі державної мови в суспільному й
особистісному розвитку кожного громадянина і необхідності належною
мірою  опанування  її;  необхідність  збереження  і  подальшого її
розвитку як безцінного культурного  надбання  попередніх  поколінь
українського народу і відповідальності кожного громадянина України
в цій справі, у тому числі й школярів, перед світовою спільнотою;     3) формування    потреби    різнобічного   розвитку   власних
здібностей і нахилів, збагачення пам'яті знаннями з різних галузей
наук,   а   розуму   -  сучасними  методами  оперування  знаннями,
використовувати сучасні інформаційні  і  комунікаційні  технології
(Інтернет, дистанційні форми тощо);     4) вироблення цілісного світогляду,  знаходження сенсу  життя
як важливих умов удосконалення власної мовленнєвої здатності;     5) потребу  дотримання  загальнолюдських  моральних  норм  як
необхідної    передумови   уникнення   конфліктних   ситуацій   та
оптимального розв'язання в разі  їх  назрівання;  розвиток  уміння
вести    діалог,   висловлювати   власні   думки   і   переконливо
аргументувати їх;     6) прилучення   учнів   до  загальнолюдських  цінностей,  яке
найпродуктивніше  можна  реалізувати  в   процесі   інтегративного
вивчення  української  мови.  з  використанням  засобів  музики  і
живопису, також спираючись на історичні дані.     Для реалізації  профільного  навчання  на  уроках української
мови потрібно застосовувати такі методи для роботи  з  учнями,  як
лекції   (настановчі,   оглядові),  семінари,  колоквіуми,  творчі
роботи,  самостійне вивчення  навчальної  літератури  (основної  і
додаткової),  постановка проблемних завдань, моделювання ситуацій.
Оскільки   особливої   ваги   набирає    реалізація    особистісно
зорієнтованого  підходу  до  навчання  рідної мови,  то слід також
відводити належне місце диспутам.  Груповій роботі,  рольовій грі,
керованим  дослідженням,  проектам тощо.  Зазначені методи і форми
навчання успішніше формують не лише спеціальні вміння й навички, а
й загальнонавчальні способи розумових дій - планувальні (здатність
побудувати модель  діяльності  на  день,  тиждень,  місяць,  рік);
мислительні   (узагальнення  і  конкретизація,  аналіз  і  синтез,
виділення  головного,  формулювання  проблем,   припущень,   добір
доказів для їх підтвердження) тощо.     У нинішніх  умовах  базової  і   старшої   школи   домінуючою
є особистісна орієнтація  навчання,  яка  передбачає  забезпечення
оптимальних умов для різнобічного  мовленнєвого  розвитку  кожного
учня,  урахування  його індивідуальних особливостей,  пізнавальних
потреб,  інтересів,  прагнень,  заохочення  до   самостійності   у
вивченні мови, самопізнання і саморозвитку.     Головним у навчальному процесі стає переорієнтація з пасивних
форм  навчання  на активну творчу працю.  Основною характеристикою
активних  методів  навчання  є  відповідність  природи   людського
сприйняття, націленість на розкриття особистого "Я" як учня, так і
вчителя через їхню творчу взаємодію.  Серед таких активних методів
виділяються:  евристичне спостереження, порівняння, конструювання,
моделювання,  смислове бачення,  символічне бачення, метод творчої
реалізації тощо.     Упровадження системи   зовнішнього   незалежного   оцінювання
навчальних  досягнень  учнів  з  української мови спричиняє значну
увагу учителів-словесників до  відпрацювання  у  школярів  навичок
виконання   тестових   завдань  різної  форми  й  різного  ступеня
складності,  використання яких відбувається  з  метою  забезпечити
поетапну  різнобічну  й  об'єктивну оцінку знань,  умінь і навичок
учнів у процесі засвоєння ними курсу української мови,  насамперед
її  мовної змістової лінії.  Будучи високотехнологічними,  тести з
української мови можуть розроблятися проводитися й перевірятися  з
використанням   комп'ютерної   техніки,   порівняно   нескладні  у
проведенні,  потребують  невеликих  затрат   часу,   дають   змогу
вчителеві  динамічно  визначити  рівень  засвоєння  учнями  нового
матеріалу,  активізують пізнавальну активність школярів,  сприяють
об'єктивності під час оцінювання навчальних досягнень.     Використання тестів можливе як під час здійснення  поточного,
так і підсумкового контролю,  можуть пропонуватися учням з різними
навчальними можливостями,  передбачаючи різноманітні  завдання  за
ступенем складності й творчим спрямуванням.     Підготовку до виконання тестових завдань з  української  мови
важливо  здійснювати  насамперед  за  таким форматом завдань,  які
пропонуються Українським центром оцінювання якості  освіти,  серед
них:  завдання  з вибором однієї правильної відповіді,  завдання з
вибором кількох правильних відповідей,  завдання  на  встановлення
відповідності, відкрите завдання з короткою відповіддю.     Вичерпну інформацію  про   головні   напрями   діяльності   і
конкретні  напрацювання  згаданого  центру,  типологію і конкретне
наповнення   завдань   і   результати    їх    виконання    учнями
загальноосвітніх  навчальних  закладів  України  можна одержати на
сайті УЦОЯО за такою електронною адресою: www.testportal.gov.ua.     Для ефективного    використання    у    навчальному   процесі
пропонуються схвалені МОН України  і  вже  апробовані  в  шкільній
практиці   збірники   тестових   завдань,  які  готують  учнів  до
тематичних контрольних робіт і зовнішнього незалежного оцінювання:
Новосьолова В.І.,  Скуратівський Л.В.,  Плетньова Л.В.  Українська
мова.  Збірник тестових  завдань  для  підготовки  до  зовнішнього
незалежного оцінювання - 11 клас.  - К.:  Генеза,  2007. - 118 с.;
Шелехова Г.Т.,  Новосьолова В.І.,  Бондаренко Н.В.,  Ярмолюк  А.В.
Плетньова Л.В.  Українська мова.  Збірник тестових завдань.  - К.:
Грамота, 2008. - 192 с.; Коваленко Л.Т., Авраменко О.М. Українська
мова й література. Збірник тестових завдань. - 2-е вид. виправлене
й доповнене.  -  Грамота,  2008.  -  136  с.;  навчально-методичні
посібники: Кобцев  Д.А.  Українська  мова.  8 - 9 класи:  критерії
оцінювання,  тестові  завдання,  дидактичні  матеріали  методичний
коментар.  - Харків:  вид.  група "Основа", 2007. - 220 с.; Кобцев
ДА.  Українська мова.  10 - 11 класи:  критерії оцінювання тестові
завдання,  дидактичні  матеріали,  методичний коментар.  - Харків:
вид.група "Основа", 2007. - 272 с.; Українська мова. Тести. 5 - 12
класи: Посібник  /За  ред.  Гуйванюк  Н.В.  -  К.:  ВЦ "Академія",
2007. - 376 с.     У наказі МОН України від 05.05.2008 р.  N 371 ( v0371290-08 )
"Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень  учнів
у  системі  загальної  середньої  освіти"  ("Інформаційний збірник
Міністерства освіти і науки  України"  N  13  -  15  за  2008  р.,
стор. 20  -  36)  подано  загальні  критерії оцінювання навчальних
досягнень учнів з української мови.     Оцінювання результатів    навчальної   діяльності   учнів   з
української мови здійснюється на основі функціонального підходу до
мовної освіти.  Тобто робота над мовною теорією, формуванням знань
про мову підпорядковується інтересам розвитку мовлення учнів.     При цьому   оцінювання   результатів  мовленнєвої  діяльності
відбувається  за  такими   показниками:аудіювання   (слухання   та
розуміння   прослуханого),говоріння   й   письмо   (діалогічне   і
монологічне мовлення),читання вголос  і  мовчки,  мовні  знання  і
вміння, прав писні (орфографічні і пунктуаційні)вміння учнів.     Матеріали для  перевірки  вищезазначених   видів   діяльності
добираються  відповідно  до  вимог  програми для кожного класу,  з
урахуванням  тематики  соціокультурної  змістової   лінії,   рівня
підготовки,  вікових особливостей та пізнавальних інтересів учнів.
При  цьому  слід  мати  на  увазі  орієнтовні  обсяги  робіт,   що
наводяться.

        I. Аудіювання (слухання та розуміння прослуханого)

     Перевірка аудіювання   учнів   здійснюється   фронтально   за
допомогою тестових завдань.  Для одержання достовірних результатів
тестування  кількість  варіантів відповідей на тестове завдання не
повинна бути меншою від чотирьох.  Запитання мають торкатися  всіх
зазначених  вище  характеристик  висловлювання і розташовуватися в
порядку наростання їх складності.     У п'ятому  класі  учням  пропонуються  6  запитань  з чотирма
варіантами відповідей,  6 - 12 класах  -  12  запитань  з  чотирма
варіантами відповідей.     Матеріал для контрольного завдання  є  зв'язне  висловлювання
(текст),  добирається  відповідно  до  вимог  програми для кожного
класу.     Обсяг тексту для аудіювання орієнтовно визначається так:

------------------------------------------------------------------
|Клас|               Обсяг текстів, що належать до               |
|    |-----------------------------------------------------------|
|    | художнього стилю (кількість |інших стилів (кількість слів)|
|    |            слів)            |                             |
|----+-----------------------------+-----------------------------|
|  5 |        400 - 500 слів       |        300 - 400 слів       |
|----+-----------------------------+-----------------------------|
|  6 |          500 - 600          |          400 - 500          |
|----+-----------------------------+-----------------------------|
|  7 |          600 - 700          |          500 - 600          |
|----+-----------------------------+-----------------------------|
|  8 |          700 - 800          |          600 - 700          |
|----+-----------------------------+-----------------------------|
|  9 |          800 - 900          |          700 - 800          |
|----+-----------------------------+-----------------------------|
| 10 |          900 - 1000         |          800 - 900          |
|----+-----------------------------+-----------------------------|
| 11 |         1000 - 1100         |          900 - 1000         |
|----+-----------------------------+-----------------------------|
| 12 |         1100 - 1200         |         1000 - 1100         |
------------------------------------------------------------------

     Правильна відповідь на кожне із 6 запитань  оцінюється  двома
балами,  кожне  із 12 запитань оцінюється одним балом.  Оцінювання
здійснюється з огляду на те,  що за цей вид діяльності учень  може
одержати від 1 балу (за сумлінну роботу,  яка ще не дала належного
результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу).

                II. Говоріння й письмо (діалогічне
                та монологічне мовлення)

                       Діалогічне мовлення

                       Діалогічне мовлення

     Матеріал для  контрольних  завдань  добирається з урахуванням
тематики соціокультурної змістової лінії  чинної  програми,  рівня
підготовки, вікових особливостей та пізнавальних інтересів учнів.     Орієнтовна кількість реплік зазначена у мовленнєвій змістовій
лінії  чинної  програми  з  української  (рідної) мови в державних
вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів кожного класу.     Під час  оцінювання  діалогу необхідно диференціювати репліки
на розгорнуті (складаються з двох і більше речень) і  нерозгорнуті
(виражені   одним   реченням).  Якщо  репліки  розгорнуті,  то  їх
кількість зменшується.  До  вказаної  кількості  не  зараховуються
слова,   що   відносяться   до  мовленнєвого  етикету  (звертання,
привітання, прощання тощо).

     Монологічне мовлення

     Говоріння (усні переказ і твір);  письмо (письмові переказ  і
твір).

     А. Переказ. Переказ із творчим завданням

     Матеріалом для   переказу  (усного/письмового)  можуть  бути:
текст що читається вчителем,  або попередньо  опрацьований  текст;
самостійно   прочитаний   матеріал   з   газети,  журналу,  епізод
кінофільму чи телепередачі, розповідь іншої людини про певні події
народні  звичаї тощо.  Якщо пишеться переказ із творчим завданням,
учням пропонується,  окрім того,  також  завдання,  що  передбачає
написання   творчої  роботи,  обов'язково  пов'язаної  зі  змістом
переказу.     Обсяг тексту для переказу орієнтовно визначається так:

------------------------------------------------------------------
|            Клас           |           Кількість слів           |
|---------------------------+------------------------------------|
|             5             |              100 - 150             |
|---------------------------+------------------------------------|
|             6             |              150 - 200             |
|---------------------------+------------------------------------|
|             7             |              200 - 250             |
|---------------------------+------------------------------------|
|             8             |              250 - 300             |
|---------------------------+------------------------------------|
|             9             |              300 - 350             |
|---------------------------+------------------------------------|
|            10             |              350 - 400             |
|---------------------------+------------------------------------|
|            11             |              350 - 450             |
|---------------------------+------------------------------------|
|            12             |              400 - 450             |
------------------------------------------------------------------

     Обсяг тексту  для стислого чи вибіркового переказу має бути у
1,5 - 2 рази більшим за обсяг тексту для докладного переказу.     Якщо для контрольної роботи використовуються інші джерела, то
матеріал добирається так,  щоб обсяг переказу  міг  бути  у  межах
пропонованих     для     певного     класу     норм.    Тривалість
звучання усного переказу - 3 - 5 хвилин.

     Обсяг творчого завдання до переказу, виконаного письмово:

------------------------------------------------------------------
|          Клас           |          Кількість сторінок          |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            5            |              0,3 - 0,5               |
|-------------------------|                                      |
|            6            |                                      |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            7            |              0,5 - 0,75              |
|-------------------------|                                      |
|            8            |                                      |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            9            |              0,75 - 1,0              |
|-------------------------|                                      |
|            10           |                                      |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            11           |              1,0 - 1,5               |
|-------------------------|                                      |
|            12           |                                      |
------------------------------------------------------------------

     Твір.

     Матеріалом для  твору (усного/письмового) можуть бути:  тема,
сформульована на основі попередньо обговореної проблеми,  життєвої
ситуації,  прочитаного  та  проаналізованого  художнього твору;  а
також пропоновані для  окремих  учнів  допоміжні  матеріали  (якщо
обирається варіант диференційованого підходу до оцінювання).     Обсяг письмового   твору,   складеного   учнем,    орієнтовно
визначається так:

------------------------------------------------------------------
|          Клас           |          Кількість сторінок          |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            5            |              0,5 - 1,0               |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            6            |              1,0 - 1,5               |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            7            |              1,5 - 2,0               |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            8            |              2,0 - 2,5               |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            9            |              2,5 - 3,0               |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            10           |              3,0 - 3,5               |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            11           |              3,0 - 3,5               |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            12           |              3,5 - 4,0               |
------------------------------------------------------------------

     У монологічному  висловлюванні  оцінюють  його  зміст і форму
(мовне оформлення). За усне висловлювання (переказ, твір) ставлять
одну  оцінку  -  за  зміст,  а  також  якість  мовного  оформлення
(орієнтовно,  спираючись  на  досвід  учителя  і  не  підраховуючи
помилок,  -  зважаючи на технічні труднощі фіксації помилок різних
типів в усному мовленні).     За письмове мовлення виставляють також одну оцінку: на основі
підрахунку  допущених  недоліків  за  зміст  і  помилок  за  мовне
оформлення, ураховуючи їх співвідношення.     Оцінюючи усне висловлювання, ураховують  наявність  відхилень
від    орфоепічних    норм,   правильність   інтонування   речень;
у письмових висловлюваннях -   наявність:   1)   орфографічних   і
пунктуаційних    помилок,    які   підраховуються   сумарно,   без
диференціації; 2) лексичних, граматичних і стилістичних.     Загальну оцінку за мовне оформлення виводять таким чином:  до
бала за орфографію та пунктуацію  додають  бал,  якого  заслуговує
робота за кількістю лексичних, граматичних і стилістичних помилок,
одержана сума ділиться на два.     Під час   виведення  єдиної  оцінки  за  письмову  роботу  до
кількості балів,  набраних за зміст переказу чи  твору,  додається
кількість  балів  за мовне оформлення і їхня сума ділиться на два.
При цьому якщо частка не є цілим числом,  то вона закруглюється  у
бік більшого числа.

                           III. Читання

                          Читання вголос

                          Читання вголос

     Перевірка читання  вголос  здійснюється індивідуально в 5 - 9
класах:  учитель дає  учневі  текст,  опрацьований  на  попередніх
уроках,  деякий  час  на підготовку і пропонує прочитати цей текст
перед класом.     Матеріалом для контрольного завдання є знайомий учневі текст,
дібраний відповідно до вимог програми  для  кожного  класу;  текст
добирається  з  таким  розрахунком,  щоб  час  його  озвучення (за
нормативною швидкістю) окремим учнем дорівнював  1  -  2  хвилинам
(для   читання  слід  пропонувати  невеликі  тексти  зазначених  у
програмі стилів,  типів  і  жанрів  мовлення,  відносно  завершені
уривки творів або порівняно великий текст,  розділений на частини,
які читаються кількома учнями послідовно).     Одиниця контролю:  озвучений учнем текст (швидкість читання у
звичайному для усного, мовлення темпі - 80 - 120 слів за хвилину).

     Критерії оцінювання

------------------------------------------------------------------
|  Рівень  |  Бали |            Характеристика читання           |
|----------+-------+---------------------------------------------|
|Початковий| 1 - 3 |Учень (учениця) читає ще дуже повільно,      |
|          |       |структурує текст і речення, читає і вимовляє |
|          |       |слова, інтонує речення із значною кількістю  |
|          |       |помилок                                      |
|----------+-------+---------------------------------------------|
|Середній  | 4 - 6 |Учень (учениця) читає зі швидкістю, що       |
|          |       |наближається до норми, поділяючи текст на    |
|          |       |речення, пов'язуючи слова в реченні між собою|
|          |       |але читає не досить плавно і виразно,        |
|          |       |припускаючись помилок в інтонуванні, вимові  |
|          |       |тощо                                         |
|----------+-------+---------------------------------------------|
|Достатній | 7 - 9 |Учень (учениця) читає плавно, з належною     |
|          |       |швидкістю, правильно інтонує речення і       |
|          |       |поділяє їх на смислові відрізки, але         |
|          |       |припускається певних недоліків за деякими    |
|          |       |критеріями (вираження авторського задуму,    |
|          |       |виконання комунікативного завдання; норм     |
|          |       |орфоепії, дикції)                            |
|----------+-------+---------------------------------------------|
|Високий   |10 - 12|Учень (учениця) читає плавно, швидко,        |
|          |       |правильно інтонує речення і поділяє їх на    |
|          |       |смислові відрізки; добре відтворює авторський|
|          |       |задум, стильові особливості тексту, розв'язує|
|          |       |комунікативне завдання; читає орфоепічне     |
|          |       |правильно, з гарною дикцією.                 |
------------------------------------------------------------------

                          Читання мовчки

     Перевірка вміння  читати  мовчки  здійснюється  фронтально за
допомогою тестових завдань.  У 5 класі учням пропонують 6 запитань
за  текстом з чотирма варіантами відповідей,  у 6 - 12 класах - 12
запитань з чотирма варіантами відповідей.     Запитання повинні  торкатися  фактичного змісту тексту,  його
причинно-наслідкових   зв'язків,   окремих   мовних   особливостей
(переносне   значення   слова,   виражальні   засоби  мови  тощо),
відображених  у  тексті  образів  (якщо  є),  висловлення   оцінки
прочитаного.     Матеріалом для контрольного завдання є незнайомі учням тексти
різних стилів, типів, жанрів мовлення, що включають монологічне та
діалогічне мовлення (відповідно  до  вимог  програми  для  кожного
класу).  Текст  добирається  таким  чином,  щоб  учні,  які  мають
порівняно високу швидкість читання,  витрачали на нього  не  менше
1 - 2 хвилини часу і були нормально завантажені роботою.

     Обсяг текстів - для контрольного завдання визначається так:

------------------------------------------------------------------
|Клас|              Обсяг тексту для читання мовчки              |
|    |-----------------------------------------------------------|
|    | художнього стилю (кількість |інших стилів (кількість слів)|
|    |            слів)            |                             |
|----+-----------------------------+-----------------------------|
|  5 |          360 - 450          |          300 - 360          |
|----+-----------------------------+-----------------------------|
|  6 |          450 - 540          |          360 - 420          |
|----+-----------------------------+-----------------------------|
|  7 |          540 - 630          |          420 - 480          |
|----+-----------------------------+-----------------------------|
|  8 |          630 - 720          |          480 - 540          |
|----+-----------------------------+-----------------------------|
|  9 |          720 - 810          |          540 - 600          |
|----+-----------------------------+-----------------------------|
| 10 |          810 - 900          |          600 - 660          |
|----+-----------------------------+-----------------------------|
| 11 |          900 - 990          |          660 - 720          |
|----+-----------------------------+-----------------------------|
| 12 |          990 - 1000         |          720 - 800          |
------------------------------------------------------------------

     Оцінювання читання мовчки здійснюється за двома  параметрами:
розуміння прочитаного та швидкість читання.  Розуміння прочитаного
виявляється за допомогою тестової перевірки:  правильна  відповідь
на кожне  із  6  запитань  оцінюється  двома  балами,  а  кожне із
12 запитань оцінюється одним балом  (наприклад,  вибір  правильних
відповідей на 12 запитань дає 12 балів).     Швидкість читання  мовчки  оцінюється  із  урахуванням  норм,
зазначених   у   державних   вимогах  до  рівня  загальноосвітньої
підготовки  у  мовленнєвій  змістовій  лінії  чинної  програми   з
української (рідної) мови для кожного класу.     Швидкість читання при виведенні бала за цей  вид  мовленнєвої
діяльності  враховується  таким  чином:  бали 7 - 12 може одержати
лише  той  учень,  швидкість  читання  у  якого  не   нижча,   ніж
мінімальний показник у нормативах для відповідного класу. Той, хто
не виконує зазначених норм,  одержує на два бали менше. Наприклад:
за  вибір  10 правильних відповідей учень 7 класу повинен одержати
10 балів;  але якщо він читає зі швидкістю,  меншою  120  слів  за
хвилину, то йому виставляється не 10, а 8 балів.     У цілому оцінювання здійснюється з огляду на те,  що  за  цей
вид  мовленнєвої  діяльності  учень  може  одержати від 1 балу (за
сумлінну роботу,  яка  ще  не  дала  задовільного  результату)  до
12 балів  (за правильні відповіді на запитання тестового характеру
і належну швидкість читання).

               IV. Оцінювання мовних знань і вмінь

     Видами оцінювання навчальних досягнень  учнів  з  української
мови є   поточне,   тематичне,  семестрове,  річне  оцінювання  та
державна підсумкова атестація.     Поточне оцінювання  - це процес встановлення рівня навчальних
досягнень  учнів  у  оволодінні  змістом  предмета,  уміннями   та
навичками відповідно до вимог навчальної програми.     Поточне оцінювання здійснюється у процесі поурочного вивчення
теми.  Його  основними  завданнями  є:  встановлення  й оцінювання
рівнів розуміння і первинного засвоєння окремих  елементів  змісту
теми,   встановлення   зв'язків  між  ними  та  засвоєним  змістом
попередніх  тем,  закріплення  знань,  умінь  і  навичок.  Формами
поточного   оцінювання   є  індивідуальне,  групове  і  фронтальне
опитування;  виконання  учнями  різних  видів   письмових   робіт;
взаємоконтроль учнів у парах і групах; самоконтроль тощо.     Для контрольної    перевірки    мовних    знань    і    вмінь
використовуються   завдання   тестового   характеру,  складені  на
матеріалі слова,  сполучення слів,  речення,  груп пов'язаних  між
собою речень. Одиниця контролю є вибрані учнями правильні варіанти
виконання  завдань  тестового  характеру  та  самостійно   дібрані
приклади.     Оцінювання здійснюється таким чином,  що  за  зазначену  вище
роботу  учень міг одержати від 1 балу (за сумлінну роботу,  яка не
дала задовільного результату) до 12 балів (за бездоганно  виконану
роботу).

             V. Оцінювання правописних (орфографічних
              і пунктуаційних) умінь учнів

     Основною формою  перевірки  орфографічної  та   пунктуаційної
грамотності  є  контрольний текстовий диктант. Матеріалом є текст,
доступний  для  учнів  певного   класу.   Перевірка   здійснюється
фронтально за традиційною методикою. Обсяг диктанту по класах:

------------------------------------------------------------------
|         Клас         |         Кількість слів в тексті         |
|----------------------+-----------------------------------------|
|          5           |                90 - 100                 |
|----------------------+-----------------------------------------|
|          6           |                100 - 110                |
|----------------------+-----------------------------------------|
|          7           |                110 - 120                |
|----------------------+-----------------------------------------|
|          8           |                120 - 140                |
|----------------------+-----------------------------------------|
|          9           |                140 - 160                |
|----------------------+-----------------------------------------|
|          10          |                170 - 180                |
|----------------------+-----------------------------------------|
|          11          |                180 - 190                |
|----------------------+-----------------------------------------|
|          12          |                190 - 200                |
------------------------------------------------------------------

     Примітка. У  визначенні  кількості слів у диктанті враховують
як самостійні, так і службові слова.

     Для контрольних диктантів  використовуються  тексти,  в  яких
кожне  з  опрацьованих  протягом  семестру правил орфографії та/чи
пунктуації були представлені 3 - 5 прикладами.  Текст  записується
учнем з голосу вчителя.     Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких  критеріїв:
орфографічні   та   пунктуаційні   помилки   оцінюються  однаково;
виправляються,   але   не   враховуються   такі   орфографічні   і
пунктуаційні помилки:     1) на правила, які не включені до шкільної програми; 2) на ще
не вивчені правила; 3) у словах з написаннями, що не перевіряються
над якими не проводилась спеціальна  робота;  4)  у  передачі  так
званої авторської пунктуації;     повторювані помилки (помилка у тому ж слові, яке повторюється
у  диктанті  кілька  разів) вважаються однією помилкою;  однотипні
помилки (на одне й те ж правило),  але у різних словах  вважаються
різними помилками;     розрізняють грубі і негрубі  помилки;  зокрема,  до  негрубих
відносяться  такі:  1)  у  винятках з усіх правил;  2) у написанні
великої букви в складних  власних  найменуваннях;  3)  у  випадках
написання  разом і окремо префіксів у прислівниках,  утворених від
іменників з прийменниками;  4) у  випадках,  коли  замість  одного
знаку поставлений інший;  5) у випадках,  що вимагають розрізнення
не і ні (у сполученнях не хто інший,  як....;  не що інше, як,...;
ніхто  інший  не...;  ніщо  інше  не...);  6) у пропуску одного із
сполучуваних розділових знаків або в порушенні  їх  послідовності;
7) у заміні українських букв російськими;     п'ять виправлень   (неправильне   написання   на   правильне)
прирівнюються до однієї помилки.

     Нормативи оцінювання по балах:

------------------------------------------------------------------
|          Бали           |          Кількість помилок           |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            1            |           15 - 16 і більше           |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            2            |                13 - 14               |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            3            |                11 - 12               |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            4            |                9 - 10                |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            5            |                7 - 8                 |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            6            |                5 - 6                 |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            7            |                  4                   |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            8            |                  3                   |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            9            |            1 + 1 (негруба)           |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            10           |                  1                   |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            11           |              1 (негруба)             |
|-------------------------+--------------------------------------|
|            12           |                  -                   |
------------------------------------------------------------------

     Контрольна перевірка      здійснюється      фронтально     та
індивідуально.     Фронтально оцінюються:  аудіювання,  читання мовчки, диктант,
письмовий   переказ   та   письмовий   твір,   мовні   знання    і
вміння. Індивідуально   оцінюються:   говоріння   (діалог;   усний
переказ, усний твір) і читання вголос.     Перевірка мовних  знань  та  вмінь  здійснюється за допомогою
завдань тестового   характеру   (на   їх   виконання   відводиться
15 - 20 хвилин уроку) залежно від характеру виучуваного матеріалу.
Решта часу контрольного уроку може бути використана  на  виконання
завдань з аудіювання, читання мовчки.     Тематичну оцінку виставляють на підставі  поточних  оцінок  з
урахуванням контрольної (тестової) роботи з мовної теми. Оцінку за
семестр виставляють на основі тематичного оцінювання.     Оцінювання говоріння,     читання     вголос     здійснюється
індивідуально шляхом поступового накопичення оцінок для того,  щоб
кожний  учень  за семестр одержав мінімум одну оцінку за виконання
завдань на побудову діалогу,  усного переказу та усного твору. Для
цих  видів роботи не відводиться окремий урок,  а тематичні оцінки
виводяться один раз на рік і виставляються в колонки без дати.

     Фронтальні види контрольних робіт:

------------------------------------------------------------------
|    Форми контролю     |            Класи і семестри            |
|                       |----------------------------------------|
|                       |  5  |  6 |  7 |  8 |  9 | 10 | 11 | 12 |
|                       |-----+----+----+----+----+----+----+----|
|                       |I |II|I|II|I|II|I|II|I|II|I|II|I|II|I|II|
|-----------------------+--+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--|
|Перевірка мовної теми* |4 |4 |3|3 |3|3 |2|2 |2|2 |2|2 |2|2 |2|2 |
|-----------------------+--+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--|
|Письмо: переказ        |1 |1 |1|1 |1|1 |1|1 |1|1 |1|1 |1|1 |1|1 |
|-----------------------+--+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--|
|твір                   |- |1 |-|1 |-|1 |1|1 |1|1 |1|- |1|- |1|- |
|-----------------------+--+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--|
|Правопис: диктант(**)  |1 |1 |1|1 |1|1 |1|1 |1|1 |1|1 |1|1 |1|1 |
|-----------------------+--+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--|
|Аудіювання(*)          |- |1 |-|1 |-|1 |-|1 |-|1 |-|1 |-|1 |-|1 |
|-----------------------+--+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--+-+--|
|Читання мовчки(*)      |1 |- |1|- |1|- |1|- |1|- |1|- |1|- |1|- |
------------------------------------------------------------------

---------------     (*) -  Основною  формою  перевірки мовної теми,  аудіювання і
читання мовчки є тестові завдання.     (**) -    Основною    формою    перевірки   орфографічної   і
пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант.

     Ведення зошитів  оцінюється  від  1  до  12  балів   щомісяця
протягом семестру і вважається поточною оцінкою. Під час перевірки
зошитів ураховується наявність різних  видів  робіт,  грамотність,
охайність, уміння правильно оформити роботи.     Докорінний перегляд  існуючих  засобів  навчання   спричинила
поява інформаційних   технологій   на   електронних   носіях,  які
підтримують мету інформатизації освіти:  забезпечення  доступності
знань,  розвиток  інтелектуальних  і  творчих  здібностей учнів на
основі  індивідуалізації  навчання,   інтенсифікації   навчального
процесу тощо.     Все це переконує в необхідності розробки ефективних методів і
засобів  комп'ютерного  навчання  української мови,  яке сприятиме
піднесенню  рівня  зацікавленості  учнів   у   процесі   навчання,
розвиватиме   його   інтерес  до  предмета,  привчатиме  ефективно
використовувати нові технології під час навчання.     Використання комп'ютерних   технологій  є  істотним  резервом
підвищення  грамотності  учнів,  зокрема  систематичне   написання
комп'ютерних  диктантів,  де є така можливість,  за допомогою яких
індивідуалізується  процес  вдосконалення  правописних   умінь   і
навичок та зростає його ефективність.     Можна порадити електронні посібники,  схвалені  Міністерством
освіти  і  науки  України  до  використання в навчальному процесі:
"Практикум  з  української  мови,   10   -   11   класи   (автори:
Л.Скуратівський, Г.Шелехова,      В.Новосьолова,     Л.Плетньова),
розробник  "Квазар-Мікро-Техно",  2006);  Педагогічний  програмний
засіб "Українська    мова,    7    клас"    (автори:   Г.Шелехова,
В.Новосьолова, Я.Остаф,  Л.Скуратівський), розробник ЗАТ "Мальва",
2007).     Доцільним та ефективним є використання в навчальному  процесі
електронного  словника  української мови,  розробленого Інститутом
мовно-інформаційних досліджень НАН України  (автори:  В.А.Широков,
О.Г.Рабулець, І.В.Шевченко,   О.М.Костишин,  К.М.Якименко),  серія
"Словники  України"  -  Словозміна,   транскрипція,   фразеологія,
синонімія, антонімія. - К.: Довіра, 2001 - 2005.     Використання електронного  посібника  на  уроках  української
мови  передбачає  пошук  шляхів  уникнення одноманітності в роботі
вчителя на уроці, наочне представлення мовних об'єктів і процесів,
включення  відеосюжетів,  можливість  виявлення  рівня  навчальних
досягнень  учнів,  забезпечення  диференціації,   індивідуалізації
навчання, мовленнєвого розвитку школярів, широке наведення зразків
мовленнєвого  етикету,  формування   мотивованого   ставлення   до
вивчення мови,  оперативний самоконтроль учнів у процесі виконання
вправ  і  тестів  тощо.  Також  електронний  посібник  має  широкі
можливості  щодо  роботи  з  додатковою  інформацією  (словниками,
енциклопедіями,  довідниками,  бібліографією та  ін.),  проведення
мовних  ігор,  тестів  для  самоконтролю  та відпрацювання з метою
закріплення мовних і мовленнєвих умінь та навичок школярів.     Для отримання  більш  розширеної інформації радимо звернутися
до інтернет-сайтів мовної тематики:     vesna.sammit.kiev.ua;     ingresua.tripod.com/domivka.htm.

                      Українська література

     Метою шкільної літературної освіти є прилучення  учнів  через
розвиток   інтересу  до  читання  і  художнього  слова  до  кращих
літературно-мистецьких надбань людства,  які є  важливим  чинником
формування  духовного  світу  особистості.  Увага  вчителя повинна
зосереджуватися на можливостях літератури  як  джерела  естетичної
насолоди, засобу пізнання особистістю себе й інших людей.     Досягнення цієї мети можливе  за  умови  зміщення  акценту  з
процесу  передачі  знань  про  літературу  на вироблення читацьких
умінь, у єдності їх когнітивної складової (реагування на незнайомі
слова,   з'ясовування  їх  значення,  трактування  змісту  окремих
словосполучень,  речень,  художнього твору загалом) і здатності до
налагодження  діалогу  з  текстом (віднаходження інтертекстуальних
зв'язків,   формулювання   оцінних   суджень   щодо   особистісної
значущості вивченого).  Учень відчує змістову вартість книги, лише
коли відкриє для  себе  виражальні  можливості  художнього  слова,
переконається,  що  ним  можна висловити те,  що непідвладне іншим
видам мистецтва,  зрозуміє, що в ньому можна знайти відповіді і на
свої   запитання.   Критерієм  оцінки  роботи  вчителя  має  стати
сформованість читацької компетентності учня  і  його  особистісний
розвиток. Читацьку компетентність трактуємо як особистісну якість,
що проявляється в готовності і здатності працювати з будь-яким,  у
т.ч. й незнайомим текстом,  застосовувати набуті знання, вироблені
уміння й навички для розв'язання поставлених завдань.     Плануючи й організовуючи читацьку діяльність, слід пам'ятати,
що в умовах сьогодення зовнішня мотивація (страх поганої оцінки чи
прагнення  здобути  гарну,  почуття  обов'язку тощо) втрачає вагу.
Вирішального значення набуває внутрішня  зацікавленість  учня.  Це
вимагає  підвищення  уваги до забезпечення мотиваційної готовності
учнів:  звернення до суб'єктного досвіду юного читача,  з'ясування
емоційно-ціннісного ставлення до матеріалу,  що вивчається. Один з
можливих шляхів - через вироблення загальнонавчальних  діяльнісних
умінь.  До них відносимо:  здатність аналізувати ситуацію, ставити
цілі,  планувати, проектувати й організовувати власну й колективну
діяльність,   рефлексувати   й   оцінювати   її  щодо  виучуваного
літературного матеріалу.     Важливою складовою   цього   процесу  є  розвиток  критичного
мислення учнів - здатності у процесі обговорення художнього  твору
міркувати   логічно   й   неупереджено.  Неупередженість  мислення
передбачає  наявність  умінь   слухати   й   чути   співбесідника,
зіставляти  його  думку (інформацію) зі своєю,  визнавати переваги
чужих міркувань і доказів. Все це, безумовно, активізує роботу над
літературним твором.     Важливим завданням у роботі  вчителя  є  наповнення  реальним
змістом   методичних   підходів   особистісно   зорієнтованого  та
компетентнісного  навчання.  Методика  особистісно  зорієнтованого
навчання   висвітлена   у   публікаціях   на  сторінках  часописів
"Українська мова та література" (2004  -  2006  рр.),  "Дивослово"
(2005.  - N 9;  2006.  - N 6,  7;  2007. - N 10, 12; 2008. - N 5),
"Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях
та  колегіумах"  (2007.  -  N  5,  9  -  10),  "Українська  мова і
література в школі" (2007. - N 6).     У 2008/2009  навчальному році вивчення української літератури
у 5-8     класах     загальноосвітніх     навчальних      закладів
здійснюватиметься за програмою,  затвердженою Міністерством освіти
і науки України: Українська література. 5 - 12 класи. Програма для
загальноосвітніх навчальних     закладів/    Автори    Р.В.Мовчан,
Н.В.Левчик, О.А.Камінчук,  М.П.Бондар,  О.Б.Поліщук,   М.М.Сулима,
Л.П.Шабельникова, В.М.Садівська.  Керівник проекту М.Г.Жулинський.
За загальною редакцією Р.В.Мовчан.  - К.,  Ірпінь:  Перун, 2005. -
201 с.     Однією із передумов якісної  роботи  вчителя  і  ефективності
навчання  учнів  української  літератури є наявність підручників і
навчально-методичних   комплектів.   Так,   вивчення   української
літератури у  8  класах  загальноосвітніх  навчальних  закладів  у
2008/2009  навчальному  році  здійснюватиметься  за  підручниками,
рекомендованими Міністерством освіти і науки України:     Міщенко О.І.  Українська література.  Підручник для  8  класу
загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Генеза, 2008.     Цимбалюк В.І.  Українська література.  Підручник для 8  класу
загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Освіта, 2008.     Слоньовська О.В. Українська література. Підручник для 8 класу
загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Освіта, 2008.     Авраменко О.М.,   Дмитренко   Г.К.   Українська   література.
Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів.  - К.:
Грамота, 2008.     Вивчення української     літератури     у     9-11     класах
загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою  навчання
здійснюватиметься  за  однією з двох чинних програм,  затверджених
Міністерством освіти і науки України:     Українська література:     5-11     класи.    Програма    для
загальноосвітніх навчальних закладів з  українською  і  російською
мовами навчання/ Укладачі Р.В.Мовчан,  Н.В.Левчик,   О.А.Камінчук,
М.П.Бондар, М.М.Сулима, В.І.Сулима; керівник авторського колективу
М.Г.Жулинський. - К.: Генеза, 2002. - 136 с.;     Українська література:    5-11    класи.     Програма     для
загальноосвітніх  навчальних  закладів  з українською і російською
мовами навчання/  Укладачі  О.М.Бандура,   Н.Й.Волошина.   -   К.:
Шкільний світ, 2002. - 86 с.     Українська література  як  навчальний  шкільний   предмет   у
комплексі  здійснює  пізнавальні,  виховні  та естетичні функції у
формуванні підростаючого покоління,  поєднуючи в собі  історичний,
культурологічний,     літературознавчий,    морально-етичний    та
естетичний аспекти.     Основними методологічними  та методичними принципами вивчення
української літератури є:  утвердження особистісно  зорієнтованого
навчання і виховання,  спрямованого на всебічний розвиток школяра;
культурологічний підхід під час вивчення літератури у зв'язках  із
суміжними   видами  мистецтва;  добір  художніх  текстів,  в  яких
виражені національні  та  загальнолюдські  цінності,  що  сприяють
ідейно-естетичному   розвитку   учнів;   забезпечення  естетичного
сприймання художніх творів з позицій сучасного літературознавства;
створення  сприятливих  умов  учителеві  для власної ініціативи та
пошуку найефективніших методів і форм вивчення літератури в школі.     Основними завданнями вивчення літератури в школі визначаємо:

     1. Формування в учнів інтересу до літератури,  до української
книжки, формування читацьких умінь.

     2. Виховання засобами художнього  слова  сучасного  естетично
розвиненого   читача   зі   сформованими   почуттями  національної
самосвідомості та власної людської гідності.

     3. Формування  самостійного,  критичного,  творчого  мислення
учнів  на основі засвоєння ними необхідної системи знань з історії
та теорії літератури у  процесі  аналізу  художнього  твору  через
самостійну   його   оцінку,  дискусійне  обговорення,  висловлення
власного ставлення до прочитаного.

     4. Розвиток літературно-творчих здібностей школярів,  їхнього
загальнокультурного  рівня  через  ознайомлення  учнів  із  світом
прекрасного,  розкриття краси мистецтва слова,  високих  моральних
цінностей людини, втілених у художніх творах.     Головною фігурою   на   уроці    літератури    стає    учень:
забезпечується  суб'єктність (учень отримує можливість впливати на
власну  діяльність:  обирає  рівень  домагань,  завдання,  способи
опрацювання  навчального  матеріалу,  бере  участь  у  складанні й
обговоренні  плану  роботи  та   ін.);   створюються   умови   для
діяльнісного  навчання  (знання,  уміння  й  навички  здобуваються
самостійно,  перевага надається індивідуальній чи груповій роботі,
пошуково-дослідній діяльності); створюються умови для налагодження
діалогу "автор - твір - читач".     Реалізація ідеї   профільного   навчання  ставить  випускника
основної  школи  перед  необхідністю  здійснення   відповідального
вибору  -  попереднього  самовизначення  щодо майбутньої професії.
Важливість  підготовки   до   цього   кроку   обумовлює   значення
допрофільного  етапу  у  8  -  9  класах.  Від  правильного вибору
профілю,   зокрема   філологічного,   залежатиме   подальша   доля
старшокласників.     Одним з основних компонентів допрофільної  підготовки є курси
за   вибором   і   факультативи.  Набір  пропонованих  курсів  має
варіативний характер, кількість їх повинна бути достатньою, навіть
надлишковою,  щоб в учнів була можливість реального вибору.  Набір
курсів за вибором бажано окреслити  в  кінці  8  класу  на  основі
анкетування,  опитування учнів,  співбесід із ними тощо. Необхідно
створити такі умови в організації навчального процесу,  які дали б
змогу  учням  міняти  наповнення індивідуального навчального плану
курсами за вибором принаймні двічі на рік.     Зміст факультативних    курсів   з   української   літератури
передбачає поглиблення окремих тем,  а також їх розширення,  тобто
ознайомлення   з   матеріалом,  який  виходить  за  межі  програми
(журналістика,  редагування,  риторика,  різного роду  практикуми,
тренінги тощо).  Таким чином,  вони доповнюють базову програму, не
порушуючи її  цілісності.  Зміст  цих  курсів  включає  інформацію
подвійного  характеру:  розширені відомості з навчального предмета
"література",  які  викликають   особливий   інтерес   учнів,   та
інформацію,  яка  знайомить їх зі способами навчальної діяльності,
необхідними  для  глибшого   засвоєння   програмового,   а   також
позапрограмового літературного матеріалу.     Додаткові курси   допрофільної   підготовки,   зокрема    для
філологічного  профілю,  можна  умовно  розділити  на  два основні
види: предметно орієнтований і міжпредметний. У завдання предметно
орієнтованих курсів входить:  надати учневі можливість максимально
реалізувати свій інтерес до  літератури;  з'ясувати  готовність  і
здатність  учня  засвоїти  літературний  матеріал  на  підвищеному
рівні.  Таким чином,  курси  цього  виду  є  пропедевтичними  щодо
профільних курсів за вибором і факультативів підвищеного рівня; їх
наявність у  навчальному  плані  збільшує  вірогідність  того,  що
випускник  основної  школи  зробить усвідомлений та успішний вибір
профілю.  У завдання другого  виду  курсів  серед  іншого  входить
розширення   кругозору   учнів,  знання  про  світову  літературу,
критику,  мистецтвознавство  тощо,  які  доповнюють  уявлення  про
майбутню   професію;   підтримувати   мотивацію   учня,   сприяючи
внутріпрофільній  спеціалізації  (література  серед  інших   видів
мистецтв, сучасні напрями в мистецтві, використання мультимедійних
технологій  тощо).  Введення  курсів  допрофільної  підготовки   в
навчальний  план  можна  здійснювати  у вигляді різних комбінацій.
Отже,  сутність допрофільного освітнього процесу у 8  -  9  класах
полягає  у формуванні готовності учнів до навчання у старшій школі
в умовах профілізації.     Ця готовність  складається  з  таких  компетентностей  учнів:
інтелектуальна,  яка включає здатність  працювати  з  літературним
матеріалом  різного  характеру,  вміння використовувати самостійно
здобуті знання для розв'язання самостійно визначеного  навчального
завдання  з  літератури,  високий  рівень пізнавальних здібностей,
здатність та інтерес  до  пошукової  і  дослідницької  діяльності;
особистісна,   яка   включає  бажання  й  уміння  виявляти  творчу
самостійність,  ініціативу,  волю, організовувати свою діяльність,
володіти правилами етики, співробітництва, можливість самостійного
усвідомленого        вибору        профілю;          комунікативна
здатність використовувати   засоби   мови  і  мовлення  у  процесі
обговорення  художніх  творів   (монолог,   діалог,   інтерактивна
діяльність  різного характеру);  рефлексивна здатність здійснювати
самоконтроль і самооцінку власної діяльності знаходити  й  усувати
причини  труднощів,  що виникають у процесі навчання,  прагнути до
самовдосконалення   і  самореалізації; діяльнісна,   яка   включає
здатність  конструювати свою діяльність від постановки проблеми до
одержання бажаного результату,  переносити  сформовані  уміння  на
незнайому навчальну  ситуацію;  креативна - розвиток  мотиваційної
сфери,  чутливість до нових ідей,  здатність творчо  підходити  до
розв'язання  будь-якого  навчального  завдання,  бажання  і вміння
домагатися оригінальності та новизни в кожній навчальній ситуації;
емоційна,  яка  включає  емоційну  реакцію  на кожний літературний
факт,  явище,  пов'язані з вивченням художньої літератури,  уміння
набувати чуттєвий досвід.     Всі ці компетентності формуються на будь-якому  літературному
матеріалі  (програмовому,  позапрограмовому,  курсів  за  вибором,
факультативів)   і   сприяють   досягненню   освітньої   мети   на
допрофільному  етапі.  Курси  за вибором дозволять не лише освоїти
технологію вибору,  але й  апробувати  їх  різний  зміст  з  метою
самовизначення,  а  головне - формування ціннісних орієнтацій,  що
особливо важливе  у  виборі  філологічного  профілю.  У  структурі
сприймання  мистецтва  в цілому і літератури зокрема слід виділяти
три компоненти:               ерудицію               (пізнавальний
аспект), чутливість  (сенсорно-емоційний)  на  мову  і  зміст виду
мистецтва, співпереживання       (морально-вольовий       аспект),
співвідношення яких складає якісну особливість художніх цінностей.     Важливим компонентом вибору відповідного профілю є оцінювання
особистих  досягнень  учня,  які  розглядаються  як  значно  ширше
поняття, ніж результат навчання. Одним із засобів обліку досягнень
учня в  умовах  допрофільної  підготовки  є формування портфоліо -
моделі автентичного оцінювання,  спрямованого більшою  мірою,  ніж
традиційне,  на виявлення:  рівня володіння відповідними уміннями;
прогалин у літературній підготовці учнів;  труднощів  у  засвоєнні
навчального  матеріалу  (їх  причин);  позитивних  мотивів учіння;
інтересу до літератури,  інших  гуманітарних  предметів;  розвитку
мислительної   діяльності;   критичного   ставлення   до   власної
навчальної діяльності.  Така форма  оцінювання  сприяє  формуванню
культури  мислення,  логіки,  уміння  аналізувати,  узагальнювати,
систематизувати, класифікувати тощо.     У концепції  профільного  навчання  відзначається  вирішальне
значення наукового супроводу,  що  передбачає  реалізацію  завдань
дослідницького  і  творчого  характеру,  розроблення  педагогічних
технологій  на  основі  застосування  активних  та   інтерактивних
методів вивчення літератури, самостійної творчої діяльності учнів.
Завдання філологічного  профілю,  на  відміну  від  інших,  значно
ширше -   створити   оптимальні   умови  для  загальнокультурного,
морального,  естетичного  розвитку  особистості.  Проте  створення
класів   філологічного  профілю  не  може  бути  зведене  лише  до
перерозподілу навчального часу  на  користь  збільшення  годин  на
вивчення  літератури.  Великого  значення  у зв'язку з цим набуває
проблема методів викладання,  інтенсифікація  навчання  в  цілому.
Чільне місце тут займає осягнення літератури як виду мистецтва.     Важливим компонентом структури спеціальних читацьких умінь  є
літературно-критичне мислення, тобто формування здатності учнів до
аналізу,  інтерпретації та критичної оцінки прочитаного. Випускник
має  орієнтуватися  у  сучасному  літературному  процесі в цілому,
українському  в  контексті  європейського  і  світового   зокрема.
Розвинені  літературно-критичні  здібності  дають  змогу  школярам
безпомилково відрізнити істинно художні  твори  від  малохудожніх,
виявити   "психологічну  чутливість"  до  сприйняття  й  розуміння
літературного  персонажа,  аналізу  його  вчинків   і   поведінки,
відтворення внутрішнього світу, психологічного стану.     Як і будь-який навчальний предмет,  література включає в себе
предметні   знання   (у  даному  разі  вони  пов'язані  зі  сферою
літературознавства,  теорії та історії літератури) і  надпредметні
знання  (про  способи  навчальної  діяльності,  що  значною  мірою
реалізуються в уміннях  і  навичках  учнів).  Літературні  знання,
уміння  і  навички  формуються  у  процесі  копіткої систематичної
роботи з художнім  твором.  Учні  старших  класів  мають  володіти
відповідними   уміннями:   аналізувати   літературні  явища,  бути
спроможним сформувати власну позицію щодо прочитаного,  самостійно
розібратися в будь-якому художньому творі,  дати йому обґрунтовану
оцінку.     Впровадження системи   зовнішнього   незалежного   оцінювання
навчальних досягнень  учнів  з  української  літератури  спричиняє
необхідність  використання  у  поточній  роботі на уроках тестових
завдань різної форми і ступеня складності. Переваги тестування над
іншими формами контролю навчальних досягнень учнів полягає у тому,
що  рівень   володіння   теоретичним   та   фактичним   матеріалом
перевіряється   швидше,   ніж  під  час  використання  традиційних
методичних  форм  контролю,   процес   перевірки   значною   мірою
об'єктивізується  та  спрощується у своїй процедурі,  що дає змогу
вивільнити час для його ефективнішого використання.     Тестові завдання з української літератури,  як і з будь-якого
іншого предмета шкільного курсу,  мають свою специфіку.  В  центрі
вивчення  - художній твір і його творець - письменник,  неповторна
особистість зі своїм стилем,  художньою формою тощо.  Слід уникати
перевантаження  тренувальних  тестів матеріалом з історії,  теорії
літератури,  а більше зосереджуватись на змісті і формі художнього
твору.     Одним із  важливих  шляхів   оновлення   методичної   системи
вивчення  української літератури та урізноманітнення форм навчання
є використання   сучасних    інформаційних    технологій.    Серед
програмових  засобів  навчання з української літератури,  що мають
схвалення   Міністерства    освіти    і    науки    України,    є:
програмно-педагогічний  засіб "Українська література" для 11 класу
(автор - Бійчук  Г.Л.),  підготовлений  у  співпраці  з  технічною
фірмою   "Квазар-Мікро  Техно";  Авраменко  О.М.,  Дмитренко  Г.К.
Українська література.   Дидактичні    мультимедійні    матеріали.
8 клас.  -  К.:  Грамота,  2008.  - 700 Мб.;  навчальні комплекти,
підготовлені видавничими  структурами  Всеукраїнського  товариства
"Просвіта":  компакт-диски та аудіокасети "Етнічна музика України"
(14  частин),   "Перлини   української   культури"   (5   частин),
компакт-диск   "Т.Шевченко.   Кобзар",  компакт-диски  "Українські
народні казки", серія навчально-ігрових програм "Дитяча колекція",
комп'ютерні ігри україністичної тематики тощо.     У процесі    вивчення    української     літератури     варто
використовувати  й сучасні можливості Інтернету,  наприклад,  такі
сайти:     - pysar.tripod.com - класична українська література;     - www.poetryclub.com.ua  -  сучасна  поезія  світу,  критичні
матеріали про літераторів;     - poetry.uazone.net - українська поезія та  фольклор,  тексти
сучасних пісень, переклади світової поетичної класики;     - books.ms.km.ua    -    твори    репресованих    українських
письменників;     - www.lib.proza.com.ua  -  твори   сучасних   українських   і
зарубіжних авторів;     - litopys.narod.net    -    бібліотека     давньоукраїнського
письменства,  оригінали творів,  переклади,  коментарі,  історичні
відомості;     - www.nbuv.gov.ua/tb/ukr.html  - зібрання творів українського
письменства від найдавніших часів до початку XX століття та ін.     Літературно-критичний матеріал   та  тексти  художніх  творів
можна знайти на сайтах популярних фахових часописів, наприклад:     www.book-courier.com.ua - "Книжковий кур'єр";     www.elitprofi.com.ua/gazeta - "Книжник-ревю";     www.krytyka.kiev.ua - "Критика" та ін.

                       Зарубіжна література

     Шкільний курс   зарубіжної   літератури  -  важлива  складова
літературної та  загальногуманітарної  освіти  сучасних  школярів,
оскільки  синтезує  в собі найвищі досягнення національних культур
народів світу і  створює  якнайкращі  умови  для  перетворення  їх
найважливіших   цінностей   і  надбань  у  індивідуальний  досвід,
розвиваючи  планетарне  мислення,  формуючи   уміння   аналізувати
художні твори, вільно орієнтуючись у культурному просторі.     Одним із   головних   завдань   вивчення   курсу   зарубіжної
літератури в загальноосвітній школі є формування широкої читацької
компетенції у старшокласників,  яка базується на знаннях,  уміннях
пізнавального   і   творчого   характеру,   соціальних   навичках,
світоглядних переконаннях тощо. Також цей курс сприяє формуванню в
учнів  уявлень про єдність світового літературного,  культурного й
соціального процесу і, в той же час, про самобутність національних
особливостей  його  конкретних складових,  неповторність внеску до
світової  скарбниці  людства   кожної   національної   літератури,
вивчення якої передбачено чинними програмами.     Ця мета реалізується в таких першорядних завданнях:     формування гуманістичного    світогляду    та    гуманітарної
свідомості самостійної, творчої особистості;     стимулювання інтересу до читання в цілому;     формування стійкої мотивації  вивчення  літератури,  відчуття
краси та виразності художнього слова;     плекання вміння   сприймати   прекрасне,    творити    власну
особистість його засобами;     створення умов для активного осягнення програмового матеріалу
завдяки  насиченій  розумовій діяльності,  зацікавленості процесом
навчання;     сприяння виробленню  естетичних смаків,  поглядів і уподобань
учнів;     розвиток умінь сприймати літературний твір як явище мистецтва
у єдності його змістових та формальних особливостей;     формування читацької культури, творчих здібностей, критичного
мислення,  навичок   самостійного   аналізу   та   аргументованого
оцінювання прочитаного;     підвищення загального рівня культури  учнів  як  повноправних
членів соціуму та активних учасників соціальних процесів;     виховання в учнів поваги до національної  культури  та  інших
етнокультурних традицій;     формування планетарного  мислення,   вільної   орієнтації   в
розмаїтті культурних явищ;     виховання поваги  до  книги,  до  художнього  твору,   що   є
унікальною одиницею передачі інформації.     Курс "Зарубіжна  література"  передбачає  два  головні  етапи
навчання:пропедевтичний (підготовчий  - 5-8 класи) і систематичний
(9-12 класи).  Такий підхід закладено й у програму  з  української
літератури   для  загальноосвітніх  навчальних  закладів,  у  якій
вивчення   матеріалу   на   істерико-літературній   основі   також
починається   з  9  класу.  Узгодженість  двох  програм  і  змісту
навчальних   дисциплін   дозволятиме   вчителеві-практику    краще
викладати  матеріал  і  уникати  небажаного  дублювання  понять із
теорії літератури.     Добір і  організація  навчального  матеріалу курсу зарубіжної
літератури мають здійснюватися  на  основі  поєднання  особистісно
зорієнтованого,   комунікативно-діяльнісного  та  соціокультурного
підходів.     У основу  курсу  зарубіжної  літератури покладено особистісно
зорієнтовану модель навчання, умовою ефективного застосування якої
є використання таких методичних підходів, які передбачають позицію
учня  як  активного  співтворця  уроку,  самого  процесу  вивчення
літератури.    Така    позиція   формується   завдяки   системному
використанню міжлітературних зв'язків і міжпредметної  інтеграції,
створенню  системи  проектної  діяльності (дослідницької,  творчої
тощо) й умов для самопізнання особистості учня в процесі  вивчення
зарубіжної  літератури.  Отже,  уроки  зарубіжної літератури мають
створювати  умови  для  реалізації   принципів   національного   й
полікультурного    виховання,    мотивації   творчої   активності,
формування  досвіду  творчої  діяльності  та   емоційно-ціннісного
сприйняття світу.     Вивчення зарубіжної літератури в загальноосвітніх  навчальних
закладах з українською мовою навчання у 2008/2009 навчальному році
здійснюватиметься:     у 5  - 8 класах за Програмами для загальноосвітніх навчальних
закладів з українською мовою  навчання  для  12-річної  школи  (за
редакцією Д.С.Наливайка,     керівник     авторського    колективу
Ю.І.Ковбасенко);     у 9 - 11 класах - на вибір учителя за Програмами 2001 р.  для
загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою  навчання
для 11-річної  школи  (за редакцією Д.В.Затонського,  К.О.Шахової,
Є.В.Волощук, керівник авторського колективу Б.Б.Шалагінов) або  за
Програмами 1998 (2003) р. для загальноосвітніх навчальних закладів
з українською мовою навчання для  11-річної  школи  (за  редакцією
Д.С.Наливайка, керівник авторського колективу Ю.І.Ковбасенко).     До змісту  тієї  чи  іншої  програми  вчителеві  дозволяється
вносити    певні   мотивовані   зміни,   доповнення,   здійснювати
перерозподіл годин, визначати твори, які вивчатимуться текстуально
а  які  оглядово.  При  внесенні  змін слід насамперед ураховувати
конкретні навчальні умови,  читацькі інтереси учнів, рівень їхньої
підготовки та стан навчально-методичного забезпечення.     Передбачений програмами  резервний  час  (8   годин   щороку)
учитель  може  використовувати  на  власний  розсуд  відповідно до
завдань вивчення предмета в конкретних умовах:  додати  години  на
вивчення   певної   програмової  теми  з  тим,  щоб  поглибити  її
опрацювання,  увести до кола вивчення додатковий твір, більше часу
спрямувати   на  розвиток  зв'язного  мовлення  школярів,  виразне
читання, опрацювання ними певних критичних матеріалів тощо.     У вечірніх  (змінних)  загальноосвітніх  навчальних  закладах
зарубіжна  література  вивчатиметься   за   програмою:   Зарубіжна
література: 6  -  12  класи / Авторський колектив:  Д.С.Наливайко,
Ю.І.Ковбасенко, В.Л.Федоренко та ін.  / Програми з філологічних  і
суспільно-гуманітарних    дисциплін    для    вечірніх   (змінних)
загальноосвітніх навчальних   закладів:   6-12   класи.   -    К.:
Педагогічна  преса,  2007.  -  С.  197 - 260.  Технологія вивчення
предмета в школах такого типу залишається такою ж,  як і в  денних
школах:  учитель  має  змогу вносити зміни в розподіл часу,  добір
творів для поглибленого та оглядового опрацювання тощо.     Певні зміни, на які вчителеві-словеснику слід звернути увагу,
відбулися й у системі вивчення зарубіжної літератури  в  11-річній
школі (9 - 11 класи).     Вивчення курсу зарубіжної літератури в загальноосвітній школі
здійснюється  українською  мовою.  Відповідно до методичного листа
Міністерства освіти і науки України N 1/9-113 ( v-113290-04 )  від
11.03.2004   року   з   метою   створення   сприятливих  умов  для
самореалізації  й  мовного  самовияву  кожного  учня,   формування
полікультурної  особистості  можливим  є  вивчення творів світової
класикимовою оригіналу,  яку  учні  вивчають  і  знають.  Головною
передумовою  реалізації  ключових  настанов  згаданого методичного
листа є те,  що рівень вивчення школярами іноземної мови має  бути
достатньо  високим,  оскільки робота з оригіналом твору передбачає
комплексне його  опрацювання:  осягнення  його  образної  системи,
художніх    особливостей,    унікальних    словотвірних   моделей,
граматичних форм і синтаксичних конструкцій. Якщо ж засвоєння мови
оригіналу   тих  творів,  що  пропонуються  до  вивчення  в  курсі
зарубіжної літератури (англійська, німецька, французька, японська,
італійська,  іспанська польська,  російська тощо),  не передбачено
інваріантною частиною навчального  плану  конкретного  ЗНЗ,  то  в
процесі  вивчення  курсу  зарубіжної  літератури  використовується
українська мова.  Дія  згаданого  методичного  листа  МОН  України
реалізується  також  за умови якісної підготовки самого вчителя до
опрацювання на уроці художнього твору  мовою  оригіналу,  оскільки
таке вивчення передбачає глибоке знання цієї мови насамперед самим
педагогом.     Учителеві зарубіжної  літератури слід обов'язково враховувати
матеріал,  який засвоюють школярі в курсі української  літератури,
його групування та головні завдання вивчення.  Змістове наповнення
базових програм для 11-річної  школи  та  програма  для  12-річної
школи  уможливлює проведення паралелей між українською та світовою
літературами,  включення кращих зразків українського письменства в
контекст головних тенденцій у розвитку світової культури. Це також
сприятиме увиразненню,  реальному змістовому наповненню  тверджень
про  співпричетність українців до творення світової цивілізації та
світової культури.     Учителеві зарубіжної літератури слід звертати більшу увагу на
глибше  ознайомлення   з   чільними   представниками   української
перекладацької школи,  чий  творчий  доробок  вивчається  в  школі
(Б.Грінченко, М.Рильський,  М.Зеров,  М.Драй-Хмара,   П.Филипович,
М.Лукаш, Г.Кочур, В.Мисик, І.Світличний, Д.Павличко та ін.).     Важливою передумовою  ефективної  педагогічної  діяльності  є
вміння вчителя планувати свою роботу,  раціонально використовувати
навчальний час, здійснювати розподіл відведених на засвоєння курсу
годин  з  урахуванням  конкретних  умов  своєї  праці  та головних
завдань і напрямів літературної освіти школярів.     Велику допомогу        вчителеві-словесникові       (особливо
початківцеві)  щодо  підготовки   планування   уроків   зарубіжної
літератури     можуть     подати     друковані    матеріали    для
календарно-тематичного планування,   наприклад,   цикл    розробок
О.Сутули та  І.Тригуб  (орієнтовне  планування  уроків  зарубіжної
літератури в 5 класі:  Всесвітня література в середніх  навчальних
закладах України.  -  2005.  -  NN  7 - 12;  2006.  - NN 1 - 5;  в
6 класі: там само. - 2006. - N 7; 2007. - NN 1 - 5; в 7 класі: там
само. -   2007.   -   NN   7,   9,   10,  11  -  12),  О.Соколової
(календарно-тематичне  та  методично-тематичне  планування   курсу
зарубіжної  літератури в 5 класі,  друк:  Зарубіжна література.  -
2005. - NN 25 - 28; 47) та ін.     Особливої уваги   з   боку   вчителя   потребує   організація
навчального процесу  під  час  вивчення  зарубіжної  літератури  в
8 класі.   Учителям   слід   звернути   найбільшу  увагу  на  такі
особливості.  Програму із зарубіжної літератури для восьмого класу
побудовано таким чином, щоб у навчальному процесі було забезпечено
принципи  послідовності,  наступності  й   безперервності   змісту
літературної  освіти школярів.  Набутий учнями в попередніх класах
читацький досвід дає змогу узагальнити їхні  знання  та  естетичні
враження,  щоб виробити в них відчуття стилю того чи іншого твору,
сформувати    здатність    визначати    головну    думку    твору,
характеризувати його жанрову специфіку та поетику.     Програма для    8    класу     має     певні     відмінності:
це гіперпропедевтичний блок матеріалу, в  якому,  з  одного  боку,
зберігається орієнтація     на     пропедевтичну      (підготовчу)
спрямованість   викладання   предмета,  а  з  другого  боку  -  це
своєрідний вступ до  вивчення  систематичного  блоку  програм.  Ця
специфіка  репрезентації  програмового  матеріалу  відчутна вже на
рівні назв основних розділів програми 12-річної школи:  "Людина та
її   світ  у  давніх  літературах",  "Жанрово-тематичне  розмаїття
середньовічної літератури" і "Злет  людського  духу  в  літературі
доби Відродження".     У програмі  жанрово-тематичний принцип організації змістового
матеріалу використовується менше,  ніж історико-хронологічний,  що
пояснюється   гіперпропедевтичним  характером  вивчення  світового
письменства у цьому класі,  потребою  поступового  ускладнення  та
розширення  обсягу відомостей з літератури,  які учні одержують на
уроках,  збільшення ступеня та інтенсивності  їхньої  літературної
освіти  і  потребою одночасного врахування при вивченні літератури
її ідейно-змістових та художніх особливостей.  Аналіз передбачених
до  вивчення творів спрямовується,  зокрема,  на з'ясування їхньої
морально-етичної проблематики,  гуманістичного пафосу.  Персонажів
передбачено характеризувати передовсім у морально-етичному аспекті
оцінюючи їхні дії та вчинки з точки зору загальнолюдської етики  й
моралі.   Аналіз   та   інтерпретація   програмових  творів  мають
здійснюватися із щонайширшим залученням  текстуального  матеріалу,
активізуючи    творчу    активність   учнів,   їх   прагнення   до
самовдосконалення і самовизначення.     Належну представленість  у реалізації програми повинна мати й
робота  над  засвоєнням  важливих  теоретичних  понять   (світовий
літературний  процес,  епічний твір,  поетичні строфи - гекзаметр,
терцина, вічний образ, мандрівний сюжет, трагедія тощо). Ця робота
здійснюється  в  суто  практичному аспекті,  з опертям на матеріал
конкретних творів.  Важливо відзначити,  що у восьмому класі  вона
спрямовується   на  поглиблення  матеріалу,  засвоєного  учнями  в
попередні  роки,  наприклад:  у  шостому  класі  вивчаються   такі
поняття,  як  міф,  роман,  новела,  у восьмому ж класі теоретичні
відомості про них  доцільно  закріпити  і  розширити  на  прикладі
конкретних   творів.   Також   особливістю  програми  порівняно  з
попередніми роками є звернення до  таких  літературно-філософських
понять,  як  всесвітній  літературний процес,  правда історична та
художня, інтелектуальний твір та ін.     Оскільки програмою  передбачено  вивчення  чималої  кількості
поетичних творів,  значну частину  навчального  часу  вчитель  має
приділити  виразному  читанню,  зокрема  й  декламуванню віршів та
уривків напам'ять. Частина програми, присвячена розглядові зразків
художньої  літератури  з  акцентуванням  їхньої жанрово-тематичної
специфіки,  розрахована  на   поетапне   формування   літературної
компетенції  та читацької культури дітей,  передбачає ознайомлення
школярів із різноманітними жанрами та  рядом  пов'язаних  із  ними
важливих теоретичних понять. Освоєння нових теоретико-літературних
понять слід здійснювати в суто практичному аспекті,  на  прикладах
конкретних  художніх творів,  не перетворюючи теоретичний матеріал
на домінанту вивчення літератури.     Чинна програма  створює  можливості  для  проведення розлогих
літературних паралелей,  вивчення конкретного художнього  твору  в
широкому   культурному  контексті,  у  зіставленні  з  мистецькими
надбаннями інших епох і національних літературних  традицій.  Хоча
нею  не  передбачено такого розділу,  як "Мистецький контекст" або
"Міжпредметні зв'язки", проте програмовий матеріал дібрано так, що
вчитель   може   забезпечити   культурологічне   наповнення  уроку
зарубіжної  літератури.  Наприклад,  вивчення  пам'яток   світової
духовності (Веди,  Біблія,  Коран),  розділів "Людина та її світ у
давніх    літературах"    або     "Жанрово-тематичне     розмаїття
середньовічної   літератури"   потребуватиме   з'ясування   певних
історичних подій та звернення до матеріалу,  що школярі вивчали  в
курсі    всесвітньої   історії,   історії   України,   української
літератури.     Також програма передбачає активну порівняльно-зіставну роботу
школярів у межах самого предмета, яка спрямовується на пожвавлення
вивченого    раніше    матеріалу    шляхом    проведення    певних
ідейно-змістових та художніх паралелей між творами різних  авторів
і  навіть різних жанрів.  Скажімо,  вивчення різножанрових творів,
які  репрезентують  різні  літературно-мистецькі  епохи  та  різні
національні  літератури,  у  єдиному тематичному блоці (наприклад,
"Людина та її світ у давніх літературах")  даватиме  гарну  нагоду
зіставлення в  репрезентованих у творах головних сюжетних колізій,
мотивів,  персонажів,  особливостей поетики; розгляд китайської та
персько-таджицької  середньовічної  поезії  передбачає опрацювання
цих  жанрів  у   щонайтіснішому   зіставленні   матеріалу   різних
національних  літератур та різних епох,  залучення вивчених раніше
та самостійно прочитаних  творів,  це  вивчення  передбачає  також
звернення до матеріалу за попередні класи (5 клас, творчість Мацуо
Басьо),  вивчення давньогрецького та  римського  героїчного  епосу
створює гарну нагоду для його зіставлення з вивченими в попередніх
класах епічними творами та епічною традицією Давньої України.  Цей
підхід   забезпечуватиме   міцні   знання,   сприятиме  формуванню
читацької культури та виробленню в учнів аналітичних здібностей.     Виразну, постійно  акцентовану представленість у програмі має
особистісний  підхід  до  вивчення   літературного   твору,   який
передбачає   обов'язкове  звернення  до  життєвого  та  читацького
досвіду восьмикласників,  активізує особистісні чинники сприйняття
ними зразків світового письменства, орієнтує вчителя на комплексне
формування особистостей вихованців засобами художньої  літератури.
У  переліку  державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки
учнів  постійно  акцентується  потреба  розвитку  в  учнів   умінь
формулювати  та  висловлювати  особисте  ставлення  до прочитаного
матеріалу,  оцінювати  його  складники  (подію,  персонаж,  мотив,
художній  образ).  Особистісне  наповнення  навчального  процесу є
вимогою й до уроків розвитку зв'язного мовлення, виконання творчих
робіт, що сприяє глибшому освоєнню виучуваного матеріалу.     Домінантні у 5 - 7 класах читання й переказування  художнього
твору  в  повному  обсязі  та  за  ключовими  епізодами  у 8 класі
зрівноважуються  з  аналітичними  формами  опрацювання  художнього
твору, які передбачають вироблення в школярів умінь інтерпретувати
опрацьований літературний матеріал з  точки  зору  ідейно-художніх
його  особливостей;  за кількістю відведеного часу саме ці напрями
роботи  від  8  класу  починають  переважати,  що  неодмінно   має
враховуватися  вчителем  при  розробці цілісної концепції курсу та
плануванні конкретних занять.     Головні напрями  навчальної  діяльності в восьмому класі щодо
цього - ґрунтовне  осмислення  тексту  (виділення  теми,  головних
думок,  упорядкування планів зображення тощо), розвиток у школярів
самостійного мислення,  вміння аналізувати,  узагальнювати  власні
судження.  Важливим завданням літературної освіти учнів цього віку
є  вироблення  в  них  умінь  аргументовано  висловлювати   власні
судження,  уміти  добирати  й використовувати в усній та письмовій
відповіді доречні приклади й цитати з  текстів,  бути  максимально
конкретними та доказовими у висловленні своїх поглядів.     Тому вчителю слідне  стільки  аналізувати  та  інтерпретувати
архаїчні й тим більше сакральні тексти ("Біблію",  "Веди",  Коран,
твори давньогрецької,  давньоримської та середньовічної літератур,
а   також  літератури  доби  Відродження), скільки здійснювати  їх
культурологічне і філологічне коментування.  Слід  увести  учня  в
давню епоху та іноземну культуру, показати їх своєрідність і разом
з тим спільні лінії розвитку світового культурного процесу.     Уроки розвитку  зв'язного  мовлення  проводяться  в  усній та
письмовій формах, їх найголовніші жанри - переказ всього тексту та
його найважливіших епізодів,  детальна характеристика персонажа та
його порівняння з іншими (причому порівнюватися  мають  не  тільки
зовнішні,  але  насамперед  внутрішні показники),  складання плану
такої  характеристики,  складання  плану  твору-роздуму  та   його
компонування в усній і письмовій формах.  Уроки розвитку зв'язного
мовлення неодмінно мають  бути  представлені  в  системі  вивчення
зарубіжної   літератури,   їх  методичні  форми  слід  добирати  з
урахуванням державних вимог до рівня загальноосвітньої  підготовки
учнів  та  відповідно  до жанрово-тематичної специфіки виучуваного
твору.     У 8  класі  загальноосвітніх  навчальних  закладів  зарубіжна
література вивчатиметься за підручниками таких авторів:     Ковбасенко Ю.І., Ковбасенко Л.В. (видавництво "Грамота");     Ніколенко О.М., Столій І.Л. (видавництво "АН ГРО ПЛЮС");     Півнюк Н.О.,   Чепурко  О.М.,  Гребницька  Н.М.  (видавництво
"Освіта").  Переважна більшість цих підручників  розвиває  цілісну
лінію  вивчення зарубіжної літератури у 5 - 8 класах,  що даватиме
змогу від одного року до  наступного  послідовно  й  концептуально
організовувати навчальний процес.     Наприклад, підручник   "Зарубіжна   література.    8    клас"
(Ковбасенко Ю.І.,    Ковбасенко   Л.В.,   видавництво   "Грамота")
спрямований на допомогу учням,  вчителям і батькам  у  організації
засвоєння     восьмикласниками    зазначеного    дидактичного    й
культурологічного  матеріалу.  В  ньому   представлено   унікальні
пам'ятки літератури в найкращих україномовних перекладах. Зовнішнє
незалежне  оцінювання  із  зарубіжної  літератури   показало,   що
головною  проблемою  викладання  продовжує  залишатися  недостатня
робота вчителів щодо стимулювання школярів до  прочитання  текстів
художніх  творів.  Перевагою  даного  підручника є якомога повніша
репрезентація  художнього  тексту,  а  також  створення  сучасного
методичного апарату:  навігатор  (у  т.ч.  для інтернет-ресурсів),
блок завдань і запитань,  насичені й лаконічні довідкові матеріали
тощо.  Ілюстративний матеріал не просто є прикрасою, а має важливе
інформаційно-дидактичне навантаження. Артефакти світового живопису
скульптури  і  навіть паркового мистецтва пов'язані з програмовими
літературними  творами.  Наявна  стрижнева  рубрика   "Літературне
відлуння",  де  проілюстроване  життя  шедеврів  віддалених епох у
сучасному  літературному  дискурсі.  Особливої  уваги   в   умовах
запровадження  тестового  моніторингу  навчальних  досягнень учнів
заслуговує  прикінцевий  розділ  "Перевірте  себе  (готуємось   до
зовнішнього   незалежного  оцінювання)",  де  у  форматі  тестових
завдань закладений фактично увесь навчальний матеріал 8 класу.     У підручнику для 8 класу авторів Ніколенко О.М.,  Столій І.Л.
(видавництво "АН ГРО  ПЛЮС  "),  крім  загального  концептуального
вивчення  світової  літератури  як  єдиного процесу,  також є свої
методичні особливості.  Подаються історичні огляди, які окреслюють
основні  проблеми розвитку культури певного періоду,  монографічні
розділи про письменників,  різноманітні завдання,  виконання  яких
допоможе  уявити  весь обсяг культурних надбань епохи.  Ці розділи
допоможуть усвідомити роль і  значення  письменника  у  загальному
літературному  процесі,  художні  особливості  його творів.  Деякі
твори подаються в кількох  перекладах,  щоб  дати  найбільш  повне
уявлення про текст оригіналу.     Родзинками підручника  авторського  колективу  Півнюк   Н.О.,
Чепурко О.М.,  Гребницької  Н.М.  та ін.  (видавництво "Освіта") є
вміщення рубрик:  "Для допитливих",  що подає додатковий  матеріал
для   поглиблення   знань,   "Художня  галерея",  в  якій  зібрано
інформацію про шедеври світового мистецтва і  подано  коментар  до
картин;    добірка   крилатих   висловів   письменників,   зразків
образотворчого мистецтва, що створюють колорит певної епохи тощо.     Звичайно, у  програмах  та  підручниках закладено лише основи
для вивчення зарубіжної літератури,  для оновлення її  методології
та  методики.  Успішний  результат  навчального процесу залежатиме
передовсім від втілення цих основ у конкретній  практичній  роботі
кожного  вчителя-словесника,  від  його зорієнтованості в сучасній
методології вивчення гуманітарних предметів у  середній  школі  та
від   озброєності   перспективними   педагогічними   технологіями.
Джерелом  одержання  найсучаснішої  інформації  щодо  розвитку  та
вдосконалення   літературної  освіти  школярів  для  вчителя  може
слугувати навчально-методична література,  як,  наприклад, видання
серії  "Сучасний  урок"  тернопільського видавництва "Мандрівець":
Шевченко Т.  Література як мистецтво слова:  Матеріали  до  уроків
зарубіжної  літератури.  - Тернопіль:  Мандрівець,  2005.  - 56 с;
Бусел С.  Зв'язне мовлення  на  уроках  зарубіжної  літератури.  -
Тернопіль:  Мандрівець, 2004. - 108 с; Зарудня І. Міфи та байки на
уроках зарубіжної літератури.  -  Тернопіль:  Мандрівець,  2005  -
76 с. та ін.     Окрім додаткової  навчально-методичної   літератури,   основу
професіоналізму  вчителя-словесника  формує  також і його постійне
звернення до фахової  преси  та  використання  кращих  напрацювань
колег.  Серед  фахових  видань,  які  найперше можна рекомендувати
вчителеві зарубіжної літератури, слід назвати видання Міністерства
освіти  і  науки  України (журнал "Всесвітня література в середніх
навчальних закладах України") та видання,  які виходять друком  за
сприяння  МОН України (газети "Зарубіжна література" та "Зарубіжна
література в школі",  журнал "Зарубіжна  література  в  навчальних
закладах");  чимало цінних методологічних та методичних матеріалів
містяться й у виданнях  провідних  наукових  осередків  ("Вікно  у
світ").     В умовах поступового  переходу  старшої  школи  на  профільне
навчання актуально звучить проблема якісної  теоретичної  розробки
та  втілення  в  щоденну  практику  системи вивчення літератури як
профільного предмета та визначення ступеня її  представленості  як
окремої навчальної дисципліни в профілях інших спеціалізацій.     Згідно з   Типовими   навчальними   планами  для  профільного
навчання на  III  ступені  загальноосвітніх  навчальних  закладів,
затвердженими наказом  Міністерства  освіти  і науки України N 306
( v0306290-03 ) від 20 травня 2003 року,  на  вивчення  зарубіжної
літератури  в загальноосвітніх навчальних закладах має відводитися
така кількість годин:

------------------------------------------------------------------
|              Профіль              |      10      |      11     |
|-----------------------------------+--------------+-------------|
|Універсальний                      |      2       |      2      |
|-----------------------------------+--------------+-------------|
|Філологічний                       |    2 (+1)    |    2 (+1)   |
|-----------------------------------+--------------+-------------|
|Спортивний                         |      2       |      2      |
|-----------------------------------+--------------+-------------|
|Фізико-математичний                |      1,5     |     1,5     |
|-----------------------------------+--------------+-------------|
|Природничий                        |      1,5     |     1,5     |
|-----------------------------------+--------------+-------------|
|Технологічний                      |      1,5     |     1,5     |
|-----------------------------------+--------------+-------------|
|Суспільно-гуманітарний             |      2       |      2      |
|-----------------------------------+--------------+-------------|
|Художньо-естетичний профіль        |      2       |     2,5     |
------------------------------------------------------------------

     Вивчення зарубіжної  літератури   як   профільного   предмета
покликане  розширити обрії філологічного та загально-гуманітарного
мислення школярів,  передбачає здійснення ними аналізу  художнього
твору   за  складнішими  схемами,  вивчення  літературних  явищ  у
щонайширшому   світоглядно-філософському   та    культурологічному
контексті  доби,  в зіставленні з типологічне спорідненими явищами
культури.  Глибшим також  в  Процесі  профільного  вивчення  курсу
зарубіжної  літератури  є  й освоєння школярами теорії літератури,
поетики та ін.  Більша кількість годин на  вивчення  предмета  має
пропорційно   спрямовуватися   на   різні   складники   й  напрями
літературної освіти (життєписи письменників,  текстуальне вивчення
твору,  розвиток зв'язного мовлення,  позакласне читання,  виразне
читання та  ін.).  За  умов  профільного  навчання  зростає  також
можливість   учителя  моделювати  навчальний  курс  відповідно  до
власних  методичних  поглядів,  вводячи  додатковий  матеріал  або
поглиблюючи  методу  його  вивчення.  Також  у  системі профільної
освіти значно  зростає  обсяг  самостійної  навчальної  діяльності
школярів та урізноманітнюються й ускладнюються її форми.     Свою специфіку має й вивчення зарубіжної літератури в  класах
інших  профілів.  Так,  наприклад,  у  класах художньо-естетичного
профілю навчальний матеріал  з  літератури  слід  опрацьовувати  в
щонайтіснішому   зв'язку   з   вивченням   історії   світової   та
національної культури,  у постійному зіставленні літературних явищ
із типологічне спорідненими явищами мистецтв. Обов'язковим також у
класах    цієї     спеціалізації     є     поглиблене     вивчення
ідейно-філософських   поглядів,   які   визначально   впливали  на
становлення світоглядних позицій та  естетичних  уподобань  певної
епохи.  Робота  в  цих  класах потребує використання значно ширших
відомостей про літературний та  культурний  контекст,  активнішого
залучення   різноманітного  додаткового  ілюстративного  матеріалу
(репродукції мистецьких творів, зразки музичної творчості тощо).     У класах     негуманітарної     спеціалізації     опрацювання
літературного матеріалу передбачає зосередження більшої  уваги  на
ознайомленні  школярів  із текстами виучуваних творів,  формуванні
їхніх  читацьких  запитів,  плеканні  у  них  відповідного   рівня
читацької   культури,  засвоєння  потрібного  для  цього  мінімуму
літературознавчої теорії, а також на розвитку духовно-моральної та
емоційної сфер особистості.     Допрофільне навчання з зарубіжної літератури у 8 - 9 класах з
поглибленим  вивченням  філологічних дисциплін або спеціалізованих
навчальних закладів забезпечується також  курсами  за  вибором  та
факультативними   курсами   відповідної   філологічної   тематики.
Зазначені курси сприяють одержанню старшокласниками чітких уявлень
про свою майбутню професію,  що так чи інакше має бути пов'язана з
філологією  (учитель-словесник,  журналіст,  редактор,   коректор,
перекладач,   фольклорист,  науковець  філологічної  спеціалізації
тощо),  а  також  дають  змогу  виробити  в  собі  представлені  у
відповідній  професіограмі  особистісні  риси  і  якості та фахові
навички.     Починаючи з  десятого  класу,  вивчення зарубіжної літератури
як профільного предмета   (класи   філологічного   профілю)   може
здійснюватися на   вибір  учителя  за  програмами:  Д.С.Наливайка,
Ю.І.Ковбасенка, Н.О.Висоцької  та  ін.  (Програми  для  профільних
класів  загальноосвітніх  навчальних  закладів з українською мовою
навчання. -  К.:  Педагогічна  преса,  2004.  -  С.   3   -   73);
Д.В.Затонський, К.О.Шахова, Є.В.Волощук та ін. (згадане видання. -
С.  90 -  127).  У  десятих  класах  художньо-естетичного  профілю
вивчення   зарубіжної   літератури   здійснюється   за  програмами
універсального  профілю,  в  одинадцятому  (з  огляду  на   більшу
кількість навчального   часу   -   2,5   години)  -  за  програмою
Д.В.Затонського, К.О.Шахової,   Є.В.Волощук   та   ін.    (згадане
видання. - С.  108 - 126.). Цю програму побудовано таким чином, що
кількість навчальних годин, які відводяться на вивчення предмета в
класах  цього профілю,  наведено через скісну риску.  За наявності
часового ресурсу  кількість  годин,  що  відводяться  на  вивчення
зарубіжної літератури в класах художньо-естетичного профілю,  може
бути збільшена  до  трьох,  тоді  вчителеві  слід  використовувати
програму     профільних     філологічних    класів.    У    класах
фізико-математичного,  природничого, технологічного та спортивного
профілів  (1,5  години  на  тиждень  у  складі інтегрованого курсу
"Література"  в  поєднанні  з  українською  літературою)  вивчення
предмета здійснюватиметься за однією з програм за вибором учителя:
за редакцією Д.С.Наливайка (згадане видання.  - С. 74 - 87) або за
редакцією Д.В.Затонського  та  ін.  (згадане видання.  - С.  128 -
142).  Обидві програми розраховано на 1,5 години  на  тиждень,  за
наявності часового ресурсу вивчення зарубіжної літератури в класах
цих профілів може  збільшуватися  до  двох  годин  і,  відповідно,
спиратися на програму універсального профілю.     В умовах  переорієнтування  освітньої  системи  на   розвиток
особистісної сфери школяра,  обов'язкового врахування можливостей,
потреб  і  запитів,  плекання  творчих  здібностей  і   обдарувань
учнівської  молоді,  створення  умов  для якнайповнішої реалізації
творчого потенціалу талановитих вихованців значно зростає  роль  і
вага   роботи   вчителя   зарубіжної   літератури   з  філологічне
обдарованими  школярами,  які  вже  зі  шкільної  лави   виявляють
зацікавленість   поглибленим   вивченням  предметів  філологічного
циклу,  демонструють небуденні здібності в царині освоєння мов  та
літератур і мають значний природний потенціал, прагнуть і можуть у
майбутньому  присвятити  себе  науково-дослідницькій  або  творчій
діяльності   в  мовно-літературній  галузі.  Виявити  й  розвинути
інтелектуальні та духовні сили  й  творчі  можливості  філологічне
обдарованого учня, надихнути його на заняття науково-дослідницькою
діяльністю або літературною творчістю, озброїти сучасними методами
наукового   пошуку,   виплекати   у   нього   стійкий  інтерес  до
філологічної галузі знань й  навчити  правильно  оформлювати  свої
інтелектуальні напрацювання  - ці та багато інших завдань постають
перед учителем, який здійснює викладання-філологічних дисциплін.     Під час  вивчення  зарубіжної  літератури  в усіх класах слід
активніше   використовувати   сучасні    педагогічні    технології
(комп'ютеризоване навчання, інтерактивні види і форми роботи), які
збільшують пізнавальну самостійність учнів  та  мотивують  потребу
розвитку  їхньої  читацької  культури.  Серед  інтерактивних  форм
роботи на уроках зарубіжної літератури поширення набуває навчальна
взаємодія  учнів  у  парах,  мікрогрупах,  групах,  що здебільшого
застосовуються під час пошуку  та  аналізу  інформації,  виконання
практичних завдань,  підготовки диспутів, семінарів, різноманітних
творчих завдань тощо. З метою надання школярам більших можливостей
для   спілкування,   висловлювання   власних   думок   і  почуттів
домінантною формою навчання на уроках зарубіжної літератури в усіх
класах  має  бути  діалог,  під час якого виявляється рівень знань
учнів.     На сучасному  етапі  розвитку  освітньої  системи  в  процесі
викладання  зарубіжної  літератури   зростає   роль   інноваційних
технологій,  використання  яких значно сприятиме піднесенню якості
та інтенсивності навчального процесу, приверненню уваги учнівської
молоді до найкращих надбань світового красного письменства.  Одним
із  продуктивних  і  перспективних   напрямів   такої   роботи   є
використання  можливостей комп'ютерної техніки,  за допомогою якої
насамперед якнайкраще вирішується проблема забезпечення вчителя  й
учня художніми текстами та науково-методичною літературою.     Великим заохоченням   до   освоєння    сучасними    школярами
літературних  скарбів  народів  світу  може  стати  використання в
навчальному процесі  можливостей  Інтернету.  Для  цього  доцільно
активніше  використовувати  на  уроках  зарубіжної літератури та в
позаурочній  діяльності  інформацію,  розміщену   на   відповідних
тематичних  сайтах.  Серед  найцікавіших  сайтів,  матеріалом яких
учитель  зарубіжної  літератури  може  скористатися   найперше   й
рекомендувати їх школярам, слід назвати такі:     Бібліотека світової  літератури  (оригінали  та   переклади):
http://ae.lib.narod.ru     Літературна інтернет-бібліотека школяра: http://litbooK.by.ru     Антична література: http: pergam.chat.ru     Електронна бібліотека "Джерело": http://ukrlib.com     Бібліотека Українського центру: http://ukrcenter.com     Національна бібліотека  України  для  дітей   з   віртуальною
бібліографічною довідкою: http://chl.kiev.ua.     Кожен з-поміж цих сайтів має свою специфіку  щодо  наповнення
та  використання  в  навчальному  процесі.  Окремо слід відзначити
наявність на згаданих сайтах  найкращих  зарубіжних  творів  як  в
україномовних  перекладах,  так  і мовою оригіналу.  Це дозволяє в
процесі вивчення зарубіжної літератури  активніше  використовувати
мову оригіналу літературного твору,  який вивчається.  Така робота
сприятиме не  лише  літературній,  а  й  мовній  освіті  школярів,
зростанню їхньої комунікативної компетентності.     Великий навчальний  потенціал  мають  та   ефективно   можуть
використовуватися   й  Інтернет-сайти,  де  розміщено  біографічні
відомості  про  письменників,  і   тематичні   сайти   (наприклад,
"Персько-таджицька  поезія"),  де  згруповано  відомості  з певних
літературних тем,  епох  або  напрямів.  Використання  можливостей
таких сайтів сприяє зміцненню літературної та загальногуманітарної
підготовки школярів,  дає їм змогу зекономити час на підготовку до
занять, посилює їхнє зацікавлення вивченням предмета.     Ще одним напрямом роботи,  пов'язаної з оновленням методичної
бази   навчання   зарубіжної  літератури  та  покликаної  піднести
ефективність її вивчення школярами,  є використання мультимедійних
технологій,    які    являють    собою   скоординоване   одночасне
функціонування візуального  й  аудіорядів,  використання  фото-  й
кіноматеріалів,   малюнків,   таблиць,   схем,   текстів  та  ін.,
підпорядкованих   певній    навчальній    темі.    Учитель    може
використовувати  готові  мультимедійні навчальні програми,  а може
розробляти власні зразки таких програм.  Головні принципи розробки
навчальних  мультимедійних програм та зразки відповідного досвіду,
пропоновані   вчителями-практиками    й    науковцями-методистами,
неодноразово    оприлюднювалися   на   сторінках   фахової   преси
словесників  (див.,  наприклад:  Драч  О.  Використання   сучасних
комп'ютерних  технологій у процесі вивчення зарубіжної літератури.
/ Зарубіжна література.  - 2005.  - N 21 - 24.  -  С.  54  -  59;
Богдан Л. Залучати учнів до сучасних методів роботи з інформацією.
/Всесвітня література в середніх навчальних закладах  України.  -
2005. - N 9. - С. 8 - 13 та ін.).

                          Іноземні мови

     Соціально-економічні та    культурні    тенденції    розвитку
сучасного  суспільства  викликають  необхідність  навчання   учнів
іноземної  мови  як  важливого  засобу міжкультурного спілкування.
Оволодіння  іноземною  мовою  надає   додаткові   можливості   для
самореалізації особистості в сучасних умовах.     Цілі навчання  іноземних   мов   зорієнтовані   на   розвиток
іншомовної   комунікативної   компетенції   (мовленнєвої,  мовної,
соціокультурної,  навчально-пізнавальної) та розвиток і  виховання
учнів засобами іноземної мови.     У 2008/2009 н.  р., як і в попередні роки, іноземна мова буде
вивчатися за кількома навчальними програмами, а саме:     "Програми для середніх загальноосвітніх шкіл.  Іноземні  мови
8-11 класи",   Ж-л   "Іноземні   мови   в   навчальних  закладах",
"Педагогічна преса" 2006 р.;     "Програми для  спеціалізованих  шкіл  з поглибленим вивченням
іноземної мови. Іноземні мови. 8 - 11 класи", Ж-л "Іноземні мови в
навчальних закладах", "Педагогічна преса", 2006 р.;     "Програми для загальноосвітніх навчальних закладів.  Іноземні
мови.   Програми  для  профільного  навчання.  10  -  11  класи.",
"Навчальна книга", 2004 р.;     "Програми для загальноосвітніх навчальних закладів.  Іноземні
мови. 2 - 12 класи", "Перун", 2005 р.;     "Програми для  загальноосвітніх  навчальних  закладів.  Друга
іноземна мова 5 - 12 класи.", "Перун", 2005 р.;     "Програми для  спеціалізованих  шкіл  з поглибленим вивченням
іноземної мови 1 - 12  клас",  Ж-л  "Іноземні  мови  в  навчальних
закладах", "Педагогічна преса", 2005 р.     Навчальні програми не  встановлюють  порядок  (послідовність)
вивчення  предметної  тематики  у рамках навчального року,  а лише
вказують на зміст,  вивчення якого є об'єктом тематичного контролю
та оцінювання у рамках семестрового і підсумкового контролю.

     2. Особливості   навчальних   програм   для   учнів  8  класу
загальноосвітніх навчальних закладів     Програми з   іноземних   мов  мають  наскрізний  характер  та
представлені в єдиній системі,  в діяльнісній термінології з чітко
вираженою кореляцією між класами.     Особливістю програм для 8-го класу є  їхня  спрямованість  на
соціокультурний аспект життєдіяльності людей в країнах,  мова яких
вивчається.  Соціокультурна освіта засобами  іноземної  мови  стає
основою для:     переносу позитивного досвіду вивчення  культури  країн,  мова
яких  вивчається  при наступному самостійному вивченні інших мов і
відповідно інших культурних осередків;     подальшого розвитку   соціокультурної  компетенції  в  рамках
вибраного профілю навчання.     Програма побудована з урахуванням особливостей іноземної мови
як предмета, для якого характерна:     міжпредметність (основним  змістом  мовлення  іноземною мовою
може бути інформація  з  різних  галузей,  наприклад,  літератури,
мистецтва, історії, географії, математики);     багаторівневість (оволодіння різноманітними мовними засобами,
що співвідносяться з аспектами мови:  лексика, граматика, фонетика
та уміння у чотирьох видах мовленнєвої діяльності);     поліфункціональність (мова  може виступати як мета навчання і
як засіб накопичення інформації з інших галузей освіти).

     Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів

     У 2008-2009 н.р.  робочі навчальні плани для загальноосвітніх
навчальних закладів у структурі 11-річної школи для:     9 класів  складаються   за   Типовими   навчальними   планами
загальноосвітніх  навчальних  закладів  на  2001/2002  - 2004/2005
навчальні роки,   затвердженими   наказом    МОН    України    від
25.04.2001 р. N 342 ( v0342290-01 ) (додатки 3, 4);     10 - 11 класів складаються за  Типовими  навчальними  планами
для організації профільного навчання у загальноосвітніх навчальних
закладах, затвердженими наказом  МОН  України  від  20.05.2003  р.
N 306 ( v0306290-03 );     9 - 11 класів спеціалізованих шкіл  з  поглибленим  вивченням
іноземних   мов   складаються   за  Типовими  навчальними  планами
спеціалізованих шкіл з  поглибленим  вивченням  іноземних  мов  та
предметів  художньо-естетичного  циклу,  затвердженими наказом МОН
України від 16.07.2001 р. N 516 ( v0516290-01 ) (додатки 1, 2).     9 -   11   класів  спеціалізованих  шкіл,  гімназій,  ліцеїв,
колегіумів,  класів  з  поглибленим  вивченням  окремих   предметі
складаються   за  Типовими  навчальними  планами  загальноосвітніх
навчальних закладів  на  2001/2002  -  2004/2005  навчальні  роки,
затвердженими наказом   МОН   України  від  25.04.2001  р.  N  342
( v0342290-01 ) (додаток 7).     Робочі навчальні   плани   для   загальноосвітніх  навчальних
закладів у структурі 12-річної школи для:     1 -  4  класів  складаються  за  Типовими навчальними планами
початкової школи,   затвердженими   наказом   МОН   України    від
29.11.2005 р. N 682 ( v0682290-05 );     5 - 8 класів  складаються  за  Типовими  навчальними  планами
загальноосвітніх     навчальних    закладів    12-річної    школи,
затвердженими наказом  МОН  України  від  23.02.2004  р.   N   132
( v0132290-04  ),  зі  змінами,  внесеними наказом МОН України від
07.05.2007 р. N 357 ( v0357290-07 ) (додатки 1 - 4);     1 -   8  класів  складаються  за  Типовим  навчальним  планом
спеціалізованих шкіл цього типу,  затвердженим наказом МОН України
від 13.03.2006 р. N 182 ( v0182290-06 );     5 -  8  класів  спеціалізованих   шкіл,   гімназій,   ліцеїв,
колегіумів,  класів  з  поглибленим  вивченням  окремих  предметів
складаються  за  Типовими  навчальними  планами  12-річної  школи,
затвердженими наказом МОН від 07.05.2007 р.  N 357 ( v0357290-07 )
(додаток 25).     Інваріантна складова   типового  навчального  плану  основної
школи (2 - 8 класи) забезпечує реалізацію змісту іншомовної освіти
на рівні Державного стандарту.     Якість загальної  середньої   освіти   забезпечується   через
реалізацію  інваріантної  та варіативної частин навчального плану,
які обов'язково фінансуються з відповідних бюджетів.     Предмети та  курси  за  вибором визначаються загальноосвітнім
навчальним  закладом  у  межах  гранично  допустимого  навчального
навантаження  з  урахуванням  інтересів  та потреб учнів,  а також
рівня навчально-методичного та кадрового забезпечення закладу.

     Організація навчально-виховного          процесу           та
навчально-методичне забезпечення

     У загальноосвітніх навчальних закладах може використовуватися
лише те навчально-методичне забезпечення,  що має відповідний гриф
Міністерства   освіти  і  науки  України.  Перелік  рекомендованої
літератури затверджується  наказом  Міністерства  освіти  і  науки
України    та    оприлюднюється   через   "Інформаційний   збірник
Міністерства освіти і  науки  України".  Із  зазначеним  переліком
можна  буде  ознайомитись  на  сайті  Міністерства  освіти і науки
Україниwww.mon.gov.ua     На сьогодні  пріоритетними є ті концепції чи системи навчання
іноземних  мов,   котрі   реалізують   особистісно   орієнтований,
діяльнісний комунікативно-когнітивний і соціокультурний підходи до
вивчення іноземних мов.     Особистісний підхід до навчання, його практична направленість
реалізуються:     у врахуванні  вікових  особливостей  учнів,  їхніх інтересів,
можливостей та  потреб,  що  проявляється  у  відборі  предметного
змісту  мовлення,  яке  співвідноситься  з  реальними проблемами і
реальними сферами спілкування;     у наданні  учню  права  вибору рівня навченості та подальшого
профілю навчання;     у врахуванні  професійних устремлінь учнів та їхніх потреб за
рахунок введення профільної освіти у старших класах;     у формулюванні  вимог  до  рівня  підготовки учнів,  при яких
діяльнісна складова домінує над знаннієвою.     Діяльнісна направленість навчання іноземних мов відображена в
цілях навчання і в структурі програми: акцент зміщений на розвиток
іншомовної  комунікативної  компетенції  учня  в  єдності  всіх її
складових       (мовної,       мовленнєвої,       соціокультурної,
навчально-пізнавальної компетенцій).     Зміст навчання зорієнтовано на розвиток  мотивації  учнів  до
вивчення  мов  і  на  формування  умінь  у  всіх видах мовленнєвої
діяльності,  розвиток  загальних  навчальних  умінь   і   навичок,
отримання учнями досвіду навчальної,  пізнавальної, комунікативної
практичної діяльності.  Вперше в документі такого рівня  визначені
необхідні   уміння,   що   повинні   бути  сформовані  в  учнів  у
пізнавальній,    інформаційно-комунікативній    та    рефлексивній
діяльності.     Найбільш прийнятною технологією навчання виступає "навчання у
співпраці" (парні та групові види робіт) і "проектна методика".     Вивчаючи іншу мову і культуру,  особливу увагу слід  звернути
на  автентичність  і  ціннісну  значимість  іншомовних матеріалів,
котрі використовуються на уроках іноземної мови,  для формування в
учнів  уявлень  про  сучасний полікультурний та багатомовний світ,
про загальнолюдські і  національні  цінності,  культурну  спадщину
рідної  країни  і  країн  мову яких вивчають учні.  Недопустимим є
використання  в  навчальному  процесі  іншомовних  матеріалів,  що
можуть  сформувати  в  учнів  викривлене  уявлення  про  історію і
культуру країн мова котрих вивчається в Україні.     Іншомовний культурознавчий  матеріал,  що  використовується в
навчальному процесі,  повинен  відповідати  віковим  особливостям,
когнітивним та комунікативним можливостям учнів.     Наступність у вивченні іноземної мови в початковій,  основній
і  старшій  ланці забезпечується через врахування внутріпредметних
зв'язків при формуванні всіх компонентів іншомовної комунікативної
компетенції.  В  початковій  школі  створюються  умови для ранньої
комунікативно-психологічної   адаптації   молодших   школярів   до
іншомовного  світу  і  для  подолання  в подальшому психологічного
бар'єру у використанні іноземної мови як засобу  спілкування;  для
розвитку   мотивації  до  подальшого  оволодіння  іноземною  мовою
формується  елементарна  комунікативна   компетенція   (мовна   та
мовленнєва)  і  відповідно  розвиваються елементарні комунікативні
уміння  в  основних  видах  мовленнєвої   діяльності   (говоріння,
аудіювання,  читання,  письмо)  а  також  елементарні лінгвістичні
уявлення і загальнонавчальні уміння.     У зв'язку    із   запланованою   зміною   формату   державної
підсумкової  атестації  в  11  класах   (на   зовнішнє   незалежне
оцінювання   -   тести)   змінюються  і  шкільні  підручники.  Всі
підручники випущені в  останні  роки,  включають  аудіо  супровід,
вправи   і   завдання  стали  носити  більш  проблемний  характер;
репродуктивні уміння і навички розглядаються лише як  перший  етап
на шляху реформування продуктивних умінь.     Формування і   розвиток   інформаційної   культури   засобами
іноземної мови посилює увагу до розвитку комунікативно-когнітивних
умінь в процесі вивчення цього предмета.  Насамперед це стосується
умінь:     самостійно і  вмотивовано  організовувати  свою   пізнавальну
діяльність   (від  постановки  цілей  до  отримання  і  оцінювання
результатів) в роботі з іншомовними матеріалами;     брати участь   в   проектній   діяльності,  в  організації  і
проведенні навчально-пошукової роботи;     здійснювати пошук потрібної інформації з іншомовних джерел;     знаходити необхідну інформацію з іншомовних джерел  створених
в різних знакових системах (текст, таблиця, графік, діаграма);     переводити інформацію з однієї знакової  системи  в  іншу  (з
тексту в таблицю, з аудіо запису в текст);     критично оцінювати достовірність отриманої інформації;     вибирати знакові   системи   відповідно  до  пізнавальної  та
комунікативної ситуації;     вибирати вид  читання  відповідно  до  поставленого  завдання
(ознайомлювальне, пошукове, оглядове);     працювати продуктивно і ціленаправлено з текстами художнього,
публіцистичного і ділового стилю, розуміти їх специфіку;     адекватно сприймати мову засобів масової інформації;     створювати матеріал для  усних  презентацій  з  використанням
мультимедійних технологій.     Процес інформатизації   навчання   включає    також    широке
використання  інформаційно-комунікативних  технологій  у  вивченні
іноземних    мов    в    основній    і    старшій    школі     для
комунікативно-мовленнєвого і когнітивного розвитку учнів, розвитку
їхніх творчих можливостей  і  здібностей  та  створення  умов  для
самоосвіти.     Види     навчальної     роботи    з    іншомовними
Інтернет-ресурсами бажано спрямувати на:     - накопичення   учнями   реального   досвіду   міжкультурного
спілкування іноземною мовою;     - розвиток   умінь   орієнтування   в  сучасному  іншомовному
інформаційному   середовищі,   використовуючи   мультимедійні   та
комп'ютерні технології для опрацювання,  передачі,  систематизації
інформації  і  створення  бази  даних,   презентації   результатів
пізнавальної і практичної діяльності;     - розвиток  іншомовних  умінь  спілкування   у   віртуальному
просторі.

     Організація допрофільного навчання та форми його реалізації

     Профільний рівень  орієнтує  на продовження освіти у вибраній
галузі, передбачає в більшій мірі автономію та самостійність учня.     Вивчаючи іноземні мови на профільному рівні, учні поглиблюють
рівень  гуманітарно-філологічної   підготовки,   яка   може   бути
розширена  або  змінена  за  рахунок  курсів за вибором особливо у
допрофільній  підготовці.  Наявні  курси  дозволяють   реалізувати
міжпредметну  взаємодію  з  іншими  предметами гуманітарного циклу
(наприклад з історією,  літературою)  та  створювати  інтегративні
іншомовні   курси  (наприклад  країнознавчі  і  культурознавчі)  у
профільній школі. За допомогою курсів за вибором на до профільному
рівні можлива організація міжпредметної взаємодії іноземної мови і
з іншими предметами  негуманітарного  циклу,  виходячи  з  профілю
навчання кожного конкретного навчального закладу.     В допрофільних  курсах  за  вибором  допускається  розширення
переліку   дидактичних  одиниць  в  межах  допустимого  при  умові
дотримання наступності,  конкретизації та деталізації  дидактичних
одиниць   та  перерозподілу  вивчення  навчального  матеріалу  між
класами.     Профільний рівень  передбачає  поглиблене  вивчення предмета,
використання більш широкого  понятійного  апарату  для  здійснення
іншомовного спілкування,  в тому числі і в професійно орієнтованих
ситуаціях спілкування.     Тестування з іноземних мов. У 2009 році планується проведення
зовнішнього незалежного оцінювання з  іноземних  мов  (англійська,
німецька, французька, іспанська).     Особливістю майбутнього тесту є той  факт,  що  всі  завдання
подаються не в окремих реченнях, а в зв'язному контексті - тексті,
у  якому  дотримується  принцип  комунікативної  спрямованості  та
передаються конкретні життєві реалії.     Зовнішнє незалежне   оцінювання   враховуватиме   міжнародний
досвід у вивченні іноземних мов і надасть змогу об'єктивно виявити
рівень    таких    мовленнєвих     компетенцій:     лінгвістичної;
соціо-лінгвістичної; прагматичної; діяльнісної (стратегічної).     Вищенаведені компетенції реалізуються на практиці в наступних
видах   мовленнєвої   діяльності:   аудіювання;  читання;  письмо;
говоріння.     Зовнішнє незалежне оцінювання з іноземних мов - це процедура,
яка складатиметься з двох частин:  письмової  та  усної.  Письмова
частина буде мати чотири складові (аудіювання,  використання мови,
читання та письмо). Усна частина тесту одну складову - говоріння.

     Сфери та теми, що розглядаються

     Основна тематика: особа та її характеристика; будинок, житло,
оточуюче  середовище;  повсякденне  життя;  відпочинок та розваги;
подорожі та поїздки;     відносини з   іншими;   сфера  послуг;  місцевість;  мова  та
література.

     Забезпечення Рівень А1 та А2

     Фото та малюнки,  що відображають:  вивіски, рекламні щити та
оголошення;     сцени, що зображають події на ринку та на вулиці; повсякденні
ситуації (у школі, вдома, на прогулянці і т.д.)     Звукові матеріали,  що відтворюють:  оголошення у громадських
місцях (вокзал,  аеропорт,  універсальні магазини);  оголошення по
радіо  та  на  телебаченні  (метеорологія,   концертні   програми,
кінофільми і т.д.);     повідомлення на автовідповідачі.

     В1 та В2

     Міні-діалоги (2 - 3 розмови), що відображають: пропозицію, що
супроводжується  відмовою або згодою;  прохання зробити що-небудь,
на яке дається відповідь; запит інформації із відповіддю на нього;
прохання пояснити що-небудь та пояснення; оголошення, повідомлення
або інструкції із відповідями; телефонні дзвінки, запит інформації
і т.д.     Рівень складності вибраного матеріалу відповідатиме  обраному
рівню  досягнень учня.  Увесь підготовлений матеріал відображатиме
автентичні  ситуації,  оскільки  йдеться  про   мовлення.   Записи
складатимуться  з  усних  розмов,  що  мають місце у повсякденному
житті країни, мова якої вивчалась.     На перших  двох  рівнях  (А1  та  А2)  темп мовлення звичайно
повільний, а голос експресивний, ситуація чітка для того, щоб було
легко сприймати  матеріал  для аудіювання.  За типом висловлювання
це - монолог чи розмова,  під  час  якої  легко  можна  відрізнити
чоловічий  голос  від  жіночого,  або  голос  дорослого від голосу
дитини, і співрозмовники гратимуть різні ролі.     На вищих рівнях (В1,  В2) аудіоматеріал містить зміни місця і
часу подій та самих подій.  Мова має багато  елементів  розмовного
стилю, а темп мови швидкий.

     Учні повинні вміти:     виділяти основну  інформацію,  що  знаходиться  у   ситуаціях
повсякденного спілкування;     розуміти прості  висловлювання,  що  пов'язані  зі  знайомими
темами  в повідомленнях,  оголошеннях,  розмовах та спілкуванні по
телефону і т.ін., та визначати тему розмови;     розуміти основні  положення висловлювання на знайомі теми під
час навчання та розваг;     розуміти основні   ідеї  складних  розмов  на  конкретні  або
абстрактні теми, відомі чи невідомі, що зустрічаються у особистому
суспільному житті;     розуміти сутність тексту;     слідкувати за основною ідеєю тексту;     знаходити специфічну інформацію відповідно до завдання;     відділяти фактичну інформацію від вражень;     слідувати усним інструкціям.     З огляду  на  те,  що  майже  всі  стратегічні документи щодо
вивчення  іноземних  мов,  зорієнтовані   на   Загальноєвропейські
рекомендації  з  мовної освіти,  то більш детально ознайомитись із
основними   положеннями   цього   документу   можна   на   сайтах:
http://www.coe.hit; www.bntishcouncil.org.ua; www.goethe.de/kiev

     Критерії оцінювання  навчальних  досягнень  учнів з іноземних
мов

     На сьогодні  внесено  певні  зміни  до  критеріїв  навчальних
досягнень учнів  (наказ  Міністерства освіти і науки України N 371
( v0371290-08 ) від 05.05.2008), а саме: уточнені схеми і критерії
оцінювання письма,  оскільки формат завдань з іноземних мов носить
компетентнісний характер  і  в  тій  чи  іншій  мірі  охоплює  всі
компоненти комунікативної компетенції в якості об'єктів контролю.     Обсяг тексту,  рівень  складності,  лексична  та   граматична
наповнюваність,  тематика текстів для аудіювання та читання; обсяг
монологічного висловлювання та  кількість  реплік  у  діалогічному
мовленні,    характер    і   тематика,   лексична   і   граматична
наповнюваність для говоріння;  обсяг письмового повідомлення, його
тематика,    структура,   повнота   розкриття   змісту,   лексична
насиченість  та  рівень  граматичної  компетентності  для   письма
визначається вчителем відповідно до Програмових вимог, для кожного
етапу навчання та типу навчального закладу.     Основними видами  оцінювання  з  іноземної  мови  є  поточне,
тематичне,  семестрове,  річне оцінювання та  підсумкова  державна
атестація.  Більшість  прийомів поточного оцінювання спрямовано на
детальну перевірку окремих параметрів  мови  або  вмінь  мовлення,
яких  щойно  навчили,  тематичне  оцінювання проводиться на основі
поточного оцінювання і виставляється єдиний  тематичний  бал.  Під
час  виставлення  тематичного  балу  результати  перевірки робочих
зошитів не враховуються.     Семестрове оцінювання  з  іноземної мови проводиться один раз
наприкінці  семестру  за  чотирма  видами  мовленнєвої  діяльності
(аудіювання, говоріння, читання, письмо).     Для виконання всіх видів навчальних робіт  з  іноземної  мови
учням рекомендується мати зошити:     з першого року навчання (2 клас) - 2 зошити, один з яких може
бути на друкованій основі;     для виконання  тематичних,  підсумкових,  контрольних   робіт
окремі зошити не заводяться.     При перевірці робіт з іноземної мови у початковій школі (2  -
4  класи)  вчитель  виправляє  помилки  і  пише  зверху правильний
варіант слова,  виразу тощо.  Зошити, у яких виконуються навчальні
класні та домашні роботи, перевіряються після кожного уроку у всіх
учнів з виставленням оцінок.     В 5 - 9 класах зошити перевіряються один раз на тиждень.     В 10 - 11 класах у  зошитах  перевіряються  найбільш  значимі
роботи але з таким розрахунком, щоб один раз в місяць перевірялись
роботи всіх учнів.     Словники перевіряються один раз в семестр.  Вчитель виправляє
помилки і ставить підпис та дату перевірки.     Всі записи  в  зошитах  учні  повинні проводити з урахуванням
наступних вимог:     писати акуратно та розбірливо;     записувати дату виконання роботи (число та  місяць).  Дата  в
зошитах з іноземних мов записується так,  як це прийнято у країні,
мова  котрої  вивчається.  Після   дати   необхідно   вказати   де
виконується робота (класна чи домашня);     зазначити номер вправи або вид роботи, що виконується. Зошити
та  словники підписуються мовою,  яка вивчається.  Поділ класів на
групи здійснюється відповідно до Нормативів,  затверджених наказом
Міносвіти і  науки  України від 20.02.2002 р.  N 128 ( z0229-02 ).
При поглибленому вивченні іноземної мови з 1 класу кількість дітей
ділиться на групи з 8 - 10 учнів у кожній (не більше 3 груп);  при
вивченні іноземної,  що не  є  мовою  навчання,  а  вивчається  як
предмет - клас чисельністю понад 27 учнів ділиться на 2 групи.     Отже, основний зміст діяльності з навчання іноземної  мови  у
2008/2009  навчальному  році,  як  і  в  попередні роки,  має бути
зосереджений на збалансованому виконанні таких вимог:

     1. Пріоритет комунікативної мети у  навчанні,  що  передбачає
таку  організацію діяльності,  яка спрямована на оволодіння учнями
спілкуванням в усній і писемній формах.  У процесі досягнення цієї
мети реалізуються виховні,  розвивальні та загальноосвітні функції
іноземної мови як шкільного предмета.

     2. Характер навчання,  що  забезпечується  особливими  видами
діяльності,  які  в  умовах  уроку  дозволяють змоделювати реальні
ситуації  спілкування.  Це  мовленнєві  ситуації,  рольові   ігри,
проектна діяльність, групова робота тощо.

     3. Збалансоване    взаємопов'язане    навчання   всіх   видів
мовленнєвої діяльності,  активна опора  на  різноманітні  форми  і
способи засвоєння навчального матеріалу з метою раціонального його
використання в усному і писемному мовленні.

     4. Врахування  особистісних  якостей   учнів,   що   дозволяє
прогнозувати  процес  навчання відповідно до їхніх інтелектуальних
можливостей,  інтересів,  рівня готовності до оволодіння іноземною
мовою, типологічних, індивідуальних і вікових особливостей.

     5. Диференційований   підхід   до   навчального  матеріалу  з
урахуванням перспектив його використання.

     6. Опора на досвід, набутий учнями у вивченні рідної мови, що
сприяє більш усвідомленому оволодінню мовним матеріалом,  дозволяє
раціоналізувати навчальний процес.

     7. Використання різних технологій навчання, які не суперечили
б  прийнятій  концепції,  не  тільки урізноманітнювали б навчальну
діяльність, але й сприяли б її ефективності.

     8. Пріоритети   у   використанні   автентичних   текстів    і
матеріалів,   що  забезпечує  нормативність  мовлення  і  дозволяє
досягти рівнів навченості, визначених програмою для кожного класу.

     9. Соціокультурне   спрямування    процесу    навчання,    що
забезпечується відповідними вербальними та ілюстративними засобами
і  в  майбутньому  дозволить  учневі  комфортніше   почуватись   у
чужомовному середовищі.

                     Художньо-естетичний цикл

     Шкільна художньо-естетична освіта покликана сприяти засвоєнню
учнівською      молоддю      національного      та       світового
культурно-мистецького   досвіду,   а   також   формувати  умови  й
можливості   для   активної   участі    молодого    покоління    в
художньо-комунікативних процесах сучасного суспільства.     Одним із найважливіших завдань шкільної мистецької  освіти  є
досягнення такого рівня художньої культури учнів,  який надасть їм
можливість самостійно сприймати,  розуміти й інтерпретувати  твори
мистецтва різноманітних епох, напрямів, авторів та керуватися ними
у  дорослому  житті  з   метою   збагачення   власного   духовного
світогляду.     У 2008/2009  навчальному  році  слід  приділити  увагу  таким
напрямам діяльності,  як засвоєння нового змісту освіти у 8 класі;
підвищення ефективності особистісно  зорієнтованих  технологій  та
методик навчання; удосконалення контрольно-оцінювальної діяльності
вчителя; реалізація допрофільної підготовки учнів.     Для вивчення   музики  в  1  -  4  класах  на  вибір  учителя
пропонуються програми   авторів   О.Ростовського,   Л.Хлєбнікової,
Р.Марченко або   О.Лобової  (вид.  "Початкова  школа",  2006  р.).
Причому тематичний   зміст   програми   О.Ростовського   відкриває
можливість  досягнення  цілісності  та єдності навчального процесу
всього навчального курсу  на  основі  єдиної  музично-педагогічної
концепції, яку   продовжує  програма  з  музичного  мистецтва  для
5 - 8 класів 12-річної школи (авт. Б.Фільц та ін.), вид. "Перун",
2005 р.     Образотворче мистецтво  в  1  -  4-х  класах  вивчається   за
програмою Л.Любарської   та   Л.Вовк   (вид.   "Початкова  школа",
2006 р.),  а в 5 - 7-х класах - за програмою Е.Бєлкіної, А.Поліщук
та  ін.  (вид.  "Перун",  2005  р.).  Зміст програм спрямований на
збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів під  час  сприймання
навколишнього світу і практичної діяльності.  Віддзеркалення цього
світу  в  художньо-творчій  діяльності  кожного  учня  є  важливим
завданням для вчителя образотворчого мистецтва.     Вивчення автономних   предметів   "Музичне   мистецтво"    та
"Образотворче  мистецтво"  може бути замінено на інтегрований курс
за програмою "Мистецтво" (авт.  Л.Масол та ін.) для 1 -  4  класів
(вид. "Початкова  школа",  2006  р.) та 5 - 8 кл.  (вид.  "Перун",
2005 р.).     Зміст усіх  зазначених вище програм реалізовано в електронних
навчально-методичних посібниках     видавництва      "Контур-плюс"
(м. Рівне).     У 2008/2009  навчальному  році   продовжується   упровадження
нового  змісту  художньо-естетичної  освіти  в 12-річній школі.  У
цьому сенсі особлива увага має бути  приділена  8  класу,  зокрема
завершенню вивчення курсу музичного мистецтва, що надає важливого,
узагальнюючого значення змісту навчального матеріалу й вимогам  до
рівня загальноосвітньої підготовки учнів цього класу.

     Музичне мистецтво. 8 клас

     Зміст основного розділу програми 8 класу "Музичне мистецтво і
сучасність" розкриває соціокультурне значення музичного  мистецтва
в   різні   епохи,   роль   музики  в  сучасній  культурі,  сприяє
усвідомленню  учнями  сутності  та  особливостей  різних  музичних
стильових напрямів через сприймання музики. Допоміжну роль у цьому
процесі відіграє засвоєння основних понять  і  термінів(академічна
(серйозна),  розважальна (легка) музика, стильові напрями тощо). У
процесі  художньо-естетичного   сприймання   музики   відбувається
розвиток відповідних умінь і навичок.     Тема I  семестру  "Відлуння  епох  у   музичному   мистецтві"
націлена  на  виявлення особливостей та відмінностей академічної і
розважальної музики за їх життєвим змістом та  призначенням,  ролі
музичного  мистецтва  в  суспільстві  в різні історичні епохи та в
житті кожної людини.  Увага  учнів  також  має  спрямовуватися  на
порівняння  стильових  напрямів  розважальної  музики (джаз,  рок,
диско  тощо)  за  сферами   їх   емоційного   впливу,   визначення
характерних  рис  творчості  відомих  композиторів  та  виконавців
минулого  й  сучасності.  Враховуючи   попередній   слухацький   і
виконавський досвід, учні в процесі аналізу-інтерпретації музичних
творів  вже  здатні  на  певному  рівні  надавати   характеристику
основних  рис  творчості  відомих композиторів,  наводячи приклади
музичної  спадщини  видатних  представників  різних   національних
культур.  Виконання пісень,  як і в попередні роки,  спрямоване на
розвиток  вокально-хорових  навичок  учнів,  та,  безперечно,   на
розкриття основних завдань теми.     У процесі спостереження за інтонаційно-образною  драматургією
музичних  творів  різних  епох учні мають навчитися розпізнавати і
називати  основні  види  і  жанри  музики,  стильові   напрями   в
українській   та   зарубіжній  музичній  культурі  за  сферами  їх
емоційного впливу на людину,  порівнювати  принципи  композиційної
будови музичних творів щодо відображення ними життєвих образів.     Упродовж 9 - 14 уроків I семестру учні мають ознайомитись  із
основними  стильовими  напрямами легкої (розважальної,  естрадної)
музики різних країн світу.  Важливо, щоб учні усвідомили, що джаз,
рок-   і   поп-музика   як   складові  масової  музичної  культури
орієнтуються, насамперед, на смаки й цінності переважної більшості
слухацької аудиторії. Розвиток цих стильових напрямів залежить від
багатьох,  у тому числі й тимчасових,  часто змінюваних чинників -
стилю життя, моди, технічного розвитку тощо. Тому в царині масової
музичної культури з'являються як малозмістовні  твори  з  низькими
художніми  якостями,  так  і справжні шедеври.  Завдання вчителя -
навчити учнів розрізняти й належно оцінювати зразки легкої  музики
відповідно  до  їхніх змістових та художніх якостей.  Важлива роль
тут належить традиційним домашнім завданням -  слуханню  музики  в
оточуючому  культурному  середовищі та її аналізу-інтерпретації на
уроках.  Навіть якщо учні в позаурочний  час  слухають  музику  не
вищої  художньої  якості,  її  аналіз  на  уроці  та зіставлення з
кращими зразками світової  естради,  передбаченими  програмою  для
сприймання,   спрямовуватимуть   інтереси   учнів  не  на  користь
низькоякісних творів. Цей процес є дуже важливим, як і спрямовуюча
проте ненав'язлива роль вчителя в ньому, для формування естетичних
смаків учнів.  При цьому особливо  актуальними  є  слова  відомого
діяча шкільної  музичної  освіти  О.Апраксіної  про те,  що процес
навчання слід будувати так, щоб діти, навчаючись, "не помічали, що
їх виховують".     У процесі сприймання легкої музики не можна обійти увагою  її
виконавців  -  співаків,  гурти  тощо.  Характеризуючи особливості
музичних творів та риси творчості їх авторів,  важливо вчити учнів
аналізувати  й  висловлювати  судження  про  творчий стиль того чи
іншого виконавця,  оскільки виконавська інтерпретація має особливе
значення саме в легкій музиці.     Враховуючи велику кількість  програмових  орієнтовних  творів
легких  стильових  напрямів  для сприймання,  варто їх об'єднати в
певні групи відповідно до кількості уроків  та  історичних  етапів
розвитку й   становлення   світової  естради.  Наприклад,  9  урок
I семестру присвячується джазу,  його  джерелам  (спірічуел,  блюз
тощо) та   видатним   представникам  (Л.Армстронг,  Е.Фіцджеральд,
А.Козлов). На  10  уроці   слухаємо   музику   англомовного   року
(Е.Преслі, "Beatles",  "Queen",  "Pink Floyd"). Французький шансон
звучатиме на 11 уроці (Е.Піаф,  Д.Дассен,  П.Каас або  М.Матьє  та
П.Моріа). На   12  уроці  простежуємо  етапи  розвитку  російської
естради на    прикладах     її     найвидатніших     представників
(І.Дунаєвський, Л.Утьосов,     А.Пугачова,    Б.Гребенщиков    або
К.Шульженко та В.Висоцький).     Особливу увагу учнів слід привернути до національної естради.
Тому варто  спочатку  проаналізувати  її  народнопісенні  джерела.
Цьому   присвячуємо  наступний,  13  урок,  на  якому  звучатимуть
українські  пісні  в  їх  автентичному   звучанні   та   естрадній
інтерпретації (А.Солов'яненко,   Н.Матвієнко,   тріо   Мареничів).
І врешті, на 14 уроці розглядаємо основні етапи розвитку, стильові
напрями й  творчість  видатних  представників  української естради
(В.Івасюк, "Смерічка",  С.Ротару,  Н.Яремчук,  С.Вакарчук,  "Океан
Ельзи").     Зорієнтувавши учнів щодо характерних особливостей  та  етапів
розвитку легкої музики на зазначених вище прикладах,  що вже стали
класичними,  можна розглянути з учнями та  проаналізувати  основні
тенденції  розвитку  сучасної  естради.  Її зразки,  запропоновані
вчителем  чи  учнями,  краще  розглядати  шляхом   зіставлення   з
програмовими  творами  відповідно  до країн та стильових напрямів,
які вони представляють.     Зміст теми  II  семестру  "Музика  в  діалозі  з  сучасністю"
спрямований на узагальнення поняття  про  основні  види,  стилі  і
жанри  музики  та сферу їх емоційного впливу на людину на прикладі
творчості найвизначніших представників світової музичної культури.
Порівнюючи  твори  визначних  композиторів  - представників різних
національних культур щодо специфіки відображення життя  народу  та
їх  побутування  в  сучасному  суспільстві,  вчимо учнів визначати
характерні  риси  творчості   провідних   представників   світової
музичної  культури,  надавати  характеристику їх творчій спадщини.
Увага  учнів  має  бути   спрямована   на   інтерпретацію   змісту
прослуханих  та  виконаних  творів  щодо  їх  місця і ролі в житті
сучасної людини та виявлення особливостей втілення образу світу  в
музичному мистецтві.  Упродовж цього останнього семестру шкільного
курсу музичного мистецтва відбувається закріплення учнями основних
музичних  понять і термінів,  усвідомлення ними значення музичного
мистецтва в сучасному суспільстві як складової культури людства.     Особливого значення  набувають  11 - 18 уроки II семестру.  У
програмі для 11-річної школи (авт.  О.Ростовський та ін. "Шкільний
світ",  2001  р.),  що  також ґрунтувалась на музично-педагогічній
концепції Д.Кабалевського, ці уроки були об'єднані в загальну тему
"Наші  великі  сучасники".  У чинній програмі ця тема формально не
визначена,  оскільки  в  ній  застосований   семестровий   принцип
загального  тематизму.  Проте  цей  ряд  уроків  - останніх уроків
шкільного курсу музичного мистецтва має сенс проводити, враховуючи
як  пріоритетну  діалогову  стратегію  педагогічної  взаємодії,  у
вигляді діалогів з  митцями.  З  урахуванням  зазначеного  останні
уроки  8  класу  присвячені  творчості найвидатніших представників
світової й  національної  музичної  культури  -  Л.Бетховена  (або
Й.С.Баха), М.Лисенка,   П.Чайковського   (або  М.Мусоргського)  та
Є.Станковича (або   Б.Лятошинського).   Зважаючи   на   безперечну
актуальність  їхньої творчості в сучасному житті,  такі уроки слід
будувати саме як діалоги з "нашими видатними сучасниками". З метою
проведення  глибокого  й  змістовного  "діалогу"  з кожним митцем,
творчості кожного з них присвячено по два уроки.     Пісенний матеріал  у програмі 8 класу підібраний таким чином,
що органічно доповнює та  продовжує  зміст  теми  семестру,  як  і
кожного уроку.    Наприклад,    вивчення   пісні   "Моя   стежина"
П.Майбороди починається   на   уроці,    присвяченому    творчості
Л.Ревуцького. Як і симфонія N 2 Ревуцького,  так і пісня Майбороди
є   загальновизнаними   шедеврами   й   високодуховними   зразками
української професійної    творчості.    Пісня   Дж.   Леннона   і
П.Маккартні "Yesterday"   розучуватиметься   учнями   на    уроці,
присвяченому британській та американській рок-музиці, а "Пісня про
друга" В.Висоцького та "Червона рута" В.Івасюка - відповідно поряд
зі сприйманням зразків російської та української естради. Напрочуд
вдале місце на останніх уроках шкільного курсу музичного мистецтва
посідають "Журавлина   пісня"  К.Молчанова  та  "Пісня  на  добро"
І.Карабиця. Тому, зберігаючи цілісність уроку музичного мистецтва,
твори   для   виконання  слід  аналізувати  на  рівні  творів  для
сприймання в контексті конкретної семестрової теми і  теми  уроку,
що   сприятиме   розвитку   ціннісно-сенсової   та  комунікативної
компетенцій учнів.     Привертаємо увагу  до наявності у програмовому репертуарі для
виконання  кількох   пісень   неукраїнського   походження.   Перед
розучуванням  таких  пісень вчитель спільно з учнями має вирішити,
як їх виконувати - мовою оригіналу чи в  перекладі  на  українську
мову.  У новостворених підручниках для 8 класу, а також у робочому
зошиті "Щоденник  музичних  вражень"  (авт.  О.Корнілова)   наявні
обидва варіанти текстів.     За результатами  Всеукраїнського  конкурсу  підручників   для
8 класу    міністерством    рекомендовано    до   використання   у
навчально-виховному процесі два підручники з музичного  мистецтва:
1 -  авторів  О.Волошиної,  А.Девченко,  О.Мільченко  (видавництво
"Веста"); 2   -   авторів   Г.Макаренко,   Т.Наземнової   та   ін.
(видавництво "Оберіг").     Найактуальнішим результатом    вивчення    курсу    музичного
мистецтва  на  його останньому етапі у 8 класі має бути сформоване
вміння кожного учня реалізувати засвоєні знання у власній  творчій
діяльності   та   виявлення  готовності  до  використання  набутих
предметних компетенцій у  процесі  творчої  самореалізації.  Цьому
сприятимуть  різноманітні творчі завдання для учнів,  зокрема щодо
втілення вражень від прослуханої чи  виконаної  музики  у  власних
творчих доробках за допомогою засобів різних видів мистецтва. Такі
спроби самовираження й розкриття свого ставлення  до  життя  через
мистецтво  покликані  спрямовувати учнів на розвиток універсальних
якостей творчої особистості з високими духовними потребами,  тобто
на формування загальнокультурної компетенції.     Особливе занепокоєння  викликає  проведення  уроків  хорового
співу та нотної грамоти замість уроку музичного мистецтва,  що, на
жаль,  практикується окремими вчителями та  пропагується  всупереч
державним   освітнім   стандартам   і   новій  програмі  в  деяких
навчально-методичних виданнях, заснованих на застарілих поглядах і
методах. Це виражається в нав'язливому, систематично розподіленому
за роками навчання і,  що найгірше, - відокремленому від мистецтва
вивченні нотної грамоти на уроках музики.     При цьому:     втрачається тематично обумовлена цілісність уроку мистецтва;     дублюються функції  музичної  школи  (у  вигляді  професійних
теоретичних  знань  і  вимог,  що  нав'язуються учням,  переважній
більшості з яких це в подальшому житті не знадобиться);     нотна грамота  вивчається як самоціль,  у кращому випадку - з
метою сольфеджування учнями пісень;     провокується поверхове,  дилетантське засвоєння учнями тієї ж
нотної грамоти,  оскільки за 1 академічну годину на тиждень та при
наявності інших завдань уроку глибоке її засвоєння неможливе;     віднімається час,  відведений програмою на головне - слухання
музики, її аналіз-інтерпретацію та пізнання через неї життя.     Слід усвідомити,  що  зміст  предмета   "Музичне   мистецтво"
спрямовує  шкільну  музичну  освіту  учнів на головне - мистецтво,
повертає їй естетичну  природу  і  сконцентровує,  насамперед,  на
вихованні  в учнів слухацької культури.  У процесі вивчення учнями
музичного  мистецтва  вирішуються  й  інші  важливі   завдання   -
опанування  вокально-хоровими  вміннями  та  навичками,  практичне
засвоєння  необхідної  музичної  термінології,  розвиток   творчих
здібностей   тощо.   Таким   чином  формуються  необхідні  освітні
компетенції учнів,  серед яких  -  здатність  керуватися  набутими
музичними знаннями та вміннями у процесі самостійної діяльності та
самоосвіти.  Все це відображено в змісті навчальної  програми  для
12-річної школи.     Вивчення учнями музично-теоретичних дисциплін, зокрема нотної
грамоти,   а   також   опанування   основ   хореографії,   театру,
культурології,  музичного краєзнавства,  хорового  співу,  гри  на
музичних   інструментах   тощо   успішно   вирішується  у  процесі
поглибленого  вивчення  дисциплін  художньо-естетичного  циклу  та
допрофільної підготовки учнів основної школи.

     Допрофільна підготовка учнів та поглиблене вивчення дисциплін
художньо-естетичного циклу

     У школах із поглибленим вивченням  музики  та  образотворчого
мистецтва рекомендуємо використовувати програми "Музика", 2 години
на тиждень  (авт.  О.Гумінська)   та   "Образотворче   мистецтво",
2 години на тиждень,  авт.  Н.Ковальчук (обидві - вид.  "Торсінг",
2006 р.).  Концентричний принцип будови зазначених  програм  надає
можливість  повторного  та щоразу глибшого опанування їх змісту на
різних рівнях навчання.     Важливу роль   у   допрофільній   підготовці  учнів  відіграє
вивчення  факультативних  курсів  та   курсів   за   вибором,   що
створюються  за  рахунок  годин  варіативної  складової навчальних
планів загальноосвітніх навчальних  закладів  за  умови  наявності
бажання  учнів  їх  вивчати  і  створення  належних  умов  для  їх
опанування.     Таким чином,  як  зазначено  в  Концепції загальної середньої
освіти (12-річна школа),  в основній школі створюються  передумови
для  поглибленого  вивчення  окремих  предметів  чи  курсів,  що в
подальшому дасть можливість учням свідомо обрати профіль навчання.
У  старшій  школі вивчення обраних учнями факультативних курсів та
курсів  за  вибором  допомагатиме  їм   визначитися   із   вибором
майбутньої професії.     Розвиткові творчих здібностей учнів сприятимуть, зокрема такі
короткотривалі  (від  12-ти  годин)  та  різноманітні  за  змістом
факультативні курси і курси за вибором,  переважна більшість  яких
розроблена Академією дитячої творчості м. Миколаєва:

-----------------------------------------------------------------------
|Курси за вибором|    музичні   |    художні     |    гуманітарні     |
|  факультативи  |              |                |(художньо-естетичні)|
|----------------+--------------+----------------+--------------------|
|Внутріпрофільні,|"Творчий      |"Художній       |                    |
|практичні       |розвиток і    |розпис";        |                    |
|                |навчання гри  |"Художнє        |                    |
|                |на народних   |соломоплетіння";|                    |
|                |інструментах";|"Художня        |                    |
|                |"Навчання гри |кераміка"*      |                    |
|                |на духових    |                |                    |
|                |інструментах";|                |                    |
|                |"Постановка   |                |                    |
|                |голосу";      |                |                    |
|                |"Хореографія";|                |                    |
|                |"Світ сучасної|                |                    |
|                |музики:       |                |                    |
|                |електронний   |                |                    |
|                |синтезатор"   |                |                    |
|----------------+--------------+----------------+--------------------|
|Пізнавальні     |              |"Основи дизайну"|"Розвиток творчої   |
|                |              |                |особистості";       |
|                |              |                |"Художня культура   |
|                |              |                |України"; "Людина і |
|                |              |                |культура"           |
|----------------+--------------+----------------+--------------------|
|Поглиблювальні  |              |"Малюнок та     |"Історія мистецтв"; |
|                |              |живопис"        |"Медіакультура"     |
|----------------+--------------+----------------+--------------------|
|Професійного    |"Гармонічне   |                |"Космос театру"     |
|характеру       |сольфеджіо на |                |                    |
|                |основі        |                |                    |
|                |української   |                |                    |
|                |музики"       |                |                    |
-----------------------------------------------------------------------

     На реалізацію  допрофільної  підготовки  учнів 8 - 9-х класів
спрямовані також курси за вибором:  "Музична література";  "Основи
музичної грамоти", "Хоровий клас"; "Основи петриківського розпису"
"Конструювання" тощо.     У Міністерстві   освіти   і  науки  України  підготовлено  та
рекомендовано  до  використання  у   навчально-виховному   процесі
збірники  програм  факультативних  курсів та курсів за вибором для
спеціалізованих  загальноосвітніх  шкіл  музичного  та  художнього
профілю. Пропоновані в збірниках програми можуть використовуватися
не лише в спеціалізованих школах, а й у будь-яких загальноосвітніх
навчальних закладах для допрофільної підготовки учнів.     Дані збірники укладено із програм,  розроблених  авторами  та
авторськими  колективами з різних регіонів України,  у складі яких
вчителі,  методисти,  науковці,  зокрема  співробітники   Академії
педагогічних  наук  України.  В окремих програмах ураховано досвід
організації допрофільного та  профільного  навчання  в  конкретних
загальноосвітніх     навчальних     закладах,    як,    наприклад,
спеціалізованій школі I - III ступенів N  29  м.  Сум,  СЗШ  N  50
м. Львова,  спеціалізованій школі ст.  N 58 м. Луганська, СЗШ N 26
та СЗШ N 19 з поглибленим вивченням іноземних мов м.  Донецька  та
інших.     У зазначених збірниках представлено більш ніж одну програму з
деяких  курсів  за  вибором  чи факультативів,  як,  наприклад,  з
хореографії чи  декоративно-ужиткового  мистецтва,  що  передбачає
різні  авторські  підходи  щодо  викладання  та  різну  тривалість
вивчення курсів.  Така варіативність  надасть  учителю  можливість
обрати  програму  відповідно  до  власних  поглядів,  уподобань та
можливостей учнів.     До збірника   програм  факультативних  курсів  та  курсів  за
вибором музичного спрямування увійшли програми з навчання  гри  на
бандурі,  електронних  музичних інструментах,  програми з ритміки,
хорового   класу,   основ   культурології,    театру,    музичного
краєзнавства та ін.     У збірнику  програм   художнього   спрямування   представлено
програми   з   художньої   праці,   дизайну,  графіки,  креслення,
українського   народного   мистецтва,    історії    образотворчого
мистецтва,  етикету  тощо.  Як  приклад  реалізації  міжпредметних
зв'язків заслуговує на увагу  програма  "Екологія  -  образотворче
мистецтво" (авт. Г.Іванеску).     Відповідно до  Типового  навчального  плану   спеціалізованих
загальноосвітніх    шкіл    музичного    і   художнього   профілю,
затвердженого наказом Міністерства  освіти  і  науки  України  від
13.03.2005   р.  N  291,  підготовлено  два  збірники  програм  із
профільних предметів.     У спеціалізованих   загальноосвітніх  навчальних  закладах  з
поглибленим  вивченням  окремих  предметів  мають  бути   створені
належні   умови   для   врахування   й   розвитку   індивідуальних
особливостей,    навчально-пізнавальних    інтересів,     нахилів,
здібностей  і потреб учнів,  для формування орієнтації школярів на
певний вид майбутньої професійної діяльності. Тому навчальний план
таких  шкіл  включає  в себе два основних блоки - загальноосвітній
цикл   (предмети,   обов'язкові   для   вивчення    учнями    всіх
загальноосвітніх навчальних закладів) і цикл профільних предметів,
характерних для школи даного профілю.     Профільні предмети   реалізують   цілі,   завдання   і  зміст
конкретного  профілю.  Вони  належать  до  інваріантної  складової
навчального плану, тобто є обов'язковими для учнів, які навчаються
в спеціалізованій школі з поглибленим вивченням окремих предметів.
Залежно   від   особливостей   та   умов  роботи,  спеціалізований
загальноосвітній  навчальний   заклад   може   вносити   необхідні
корективи  щодо  вивчення  профільних предметів і курсів,  зокрема
може перерозподілятися час між курсами профільного циклу.     До циклу       профільних      предметів      спеціалізованих
загальноосвітніх шкіл музичного профілю належать:  музична грамота
і  сольфеджіо,  хоровий спів,  музичний інструмент,  сольний спів,
музична література,  історія музичного мистецтва,  що  увійшли  до
відповідного збірника.     Збірник програм  із  профільних   предметів   спеціалізованих
загальноосвітніх  шкіл  художнього  профілю  складають  програми з
рисунка,  живопису,   ліплення,   композиції,   художньої   праці,
комп'ютерної  графіки.  Всі  названі збірники програм готуються до
випуску видавництвом "Ранок".     Підвищенню ефективності  шкільної художньо-естетичної освіти,
зокрема - поглибленої та  допрофільної  сприятиме  використання  у
навчально-виховному      процесі      нових      методичних     та
навчально-методичних посібників, виданих у різних областях країни.
До  уваги вчителів мистецьких дисциплін пропонуються:  "Подорож до
країни "Музонії" (система викладання  елементарної  теорії  музики
методом ладового   сольфеджування   (релятиву)   у  формі  казки),
авт. Я.Кирлик,  Ужгород,  2003 р.; "Мова та граматика українського
орнаменту", авт.  А.Гурська,  вид.  "Альтернатива", Київ, 2003 р.;
"Дидактичний матеріал  N  2,  образотворчий  аспект"  (для   учнів
6 класу),   авт.   Г.   Іванеску,  вид.  "Абетка-НОВА",  2004  р.;
"Урізноманітнення типів сучасних уроків музики (з  досвіду  роботи
вчителів м.  Сум)", упор. В.Бочарова, Н.Чернова, м. Суми, 2004 р.;
"Музика, 5,  6,  7,  8   класи"   (посібник),   авт.   М.Назарець,
м. Житомир;  "Музика" клас" (розробки уроків), авт. Т.Наземнова та
ін.,  вид. "Скорпіон", 2008 р.; "Урок музыки в общеобразовательной
школе", авт.    О.Ромазан,    изд.    "Крымучпедгиз",   2007   г.;
"Практико-орієнтовані  навчальні  проекти   в   системі   курсової
підготовки учителів    музичного   мистецтва",   авт.   О.Барабаш,
Н.Глинянюк, В.Римар, м. Івано-Франківськ,  2008  р.;   "Технології
інтегрованого   викладання   предметів   "Мистецтво"  та  "Художня
культура" в загальноосвітній школі",  авт. О.Просіна, м. Луганськ,
2007  р.  У  позакласній  роботі  з  учнями та на уроках музичного
мистецтва можуть бути використані пісні з CD-альбомів (з  караоке)
О.Янушкевич "Я  малюю  мрію"  та "Дай,  Боже,  щастя" (м.  Немирів
Вінницької обл.),   зі   збірок    О.Дуброва    "Музыка    сердца"
(м. Луганськ,  "Знание",  2007 р.) та "Улыбка весны" (м. Луганськ,
"Знание",  2004 р.),  а також зі збірки (разом  із  CD)  пісень  в
обробці та   аранжуванні   В.Черленюка   з  репертуару  вокального
ансамблю "Черлені пацьорки", м. Івано-Франківськ, 2007 р.     Методичні посібники   "Орієнтовні   навчальні   програми   та
методичні рекомендації  для  роботи  студій  раннього  естетичного
виховання дітей  віком  3  -  6  років"  (авт.  З.Богдан та ін.) і
"Навчальні   програми   та    методичні    рекомендації    відділу
образотворчого та         декоративно-ужиткового        мистецтва"
(авт. В.Федина  та  ін.),  укладені  Центром  творчості  дітей  та
юнацтва  Галичини  (вид.  "Край",  Львів,  2007  р.),  містять ряд
програм,  що можуть урізноманітнити  зміст  шкільної  поглибленої,
допрофільної та профільної мистецької освіти.  Це,  зокрема,  такі
програми,  як  "Аплікація",  "Народознавство  та  вокал",  "Основи
акторської  майстерності",  "Художнє  ткацтво",  "Художня  обробка
шкіри",  "Фітодизайн",  "Малярство  на  склі",  "Черпаний  папір",
"Художня обробка дерева" та ін.

     Інтегрований курс "Мистецтво". 8 клас

     У 8  класі  зміст  інтегрованого курсу "Мистецтво" традиційно
будується на основі двох змістових ліній  -  музичне  мистецтво  і
візуальне  мистецтво,  які  доповнюються  синтетичними мистецтвами
(театр,  хореографія,  кіно).  Він  спрямований  на   забезпечення
розуміння  учнями  відмінних  і  споріднених  рис  у  відображенні
навколишнього світу засобами образних мов різних видів  мистецтва,
усвідомлення   взаємозв'язків   між   ними,  вміння  застосовувати
(переносити) набуті знання і вміння у практичній  художньо-творчій
діяльності.     Інтеграція набутих художніх знань відбувається за принципами:     спільності та  відмінності понятійних констант у різних видах
мистецтва;     трактування форми   і   змісту,   композиції,   ритму,  руху,
динаміки, колориту (тембр), фактури;     тематичної єдності;     спільності та відмінності жанрово-стильових особливостей;     спільності емоційно-образного стану.     Загальна тема року -  "Мистецтво  у  культурі  сучасності"  у
8 класі розкриває особливості мистецтва XX століття. Вивчаючи тему
I  семестру  "Художні  напрями  XX  ст.",  учні   знайомляться   з
особливостями   академічного   мистецтва   XX  ст.,  новаторськими
пошуками митців і появою  великої  кількості  мистецьких  течій  і
напрямів.  "Подорожуючи"  мистецькими стежками різних країн,  учні
знайомляться з художніми течіями і напрямами,  що виникли протягом
минулого століття.  Зміст курсу пропонується будувати на визначних
творах мистецтва, що яскраво репрезентують той чи інший мистецький
вияв.    Так,    наприклад,    авангардистські    пошуки-футуризм,
абстракціонізм,  кубізм в  образотворчому  мистецтві  пропонується
показувати на   творах   П.Пікассо,   В.Кандинського,  К.Малевича,
П.Мондріана, О.Архипенка,  У музичному  мистецтві  подібні  пошуки
нових  засобів  виразності  виявилися  у  народженні нових методів
(атональність, додекафонія, алеаторика), появі творів, образи яких
втілювали ознаки індустріального середовища (наприклад,  А.Онеггер
"Пасифік  231").  Ознаки   нових   мистецьких   течій   по-різному
проявлялися  в  різних  видах мистецтва.  Так,  експресіоністичні,
неофольклорні   риси   притаманні   багатьом   творам   музичного,
образотворчого   і  кіномистецтва  того  часу.  А  такі  мистецькі
напрями,  як супрематизм, абстракціонізм були означені переважно в
образотворчому мистецтві.   На   прикладі  творів  різних  авторів
(зокрема,  українських)  учням  пропонується  знайомство  з   цими
мистецькими явищами.  В епоху становлення нового синтетичного виду
мистецтва  -  кінематографу  посилилася  взаємодія  різних   видів
художньої творчості,  зародилася кольоромузика. Учням пропонується
ознайомитися з особливостями синтезу мистецтв.     Зміст теми II семестру висвітлює мистецьке середовище масової
культури - музичне мистецтво естради (джаз,  рок-  і  поп-музику),
особливості  дизайну  та  реклами,  досягнення  театру (народження
нових  жанрів  -  рок-опера,  мюзикл),  кіномистецтва   тощо.   До
практичної   діяльності  учнів  пропонуються  для  вивчення  твори
пісенного  мистецтва,  що  вже  стали  класичними  зразками  ("Два
кольори",   "Чорнобривці",   "Червона  рута",  "Україна"  та  ін.)
Слухаючи джаз,  аналізуючи "плюси" й "мінуси" рок-  і  поп-музики,
особливості  дизайну  та  реклами,  учні  будуть  вчитися критично
оцінювати різні художні явища,  визначати  їх  вплив  на  культуру
сучасного суспільства.     У 8  класі  інтегрований  курс  "Мистецтво"  розрахований  на
1 годину   інваріантної   складової  Типового  навчального  плану.
Рішенням педагогічної ради загальноосвітнього навчального  закладу
вивчення  цього  курсу  доцільно  доповнити  ще однією годиною (за
рахунок годин з варіативної складової Типового навчального  плану)
з  метою  розширення можливостей більш глибокого вивчення курсу та
створення  сприятливих   умов   для   виконання   художньо-творчих
практичних робіт.     Концептуальні підходи щодо методики  роботи  за  інтегрованим
курсом  "Мистецтво"  викладено  у  методичному посібнику "Методика
навчання мистецтва  у  початковій  школі"  (авт.  Л.Масол),   вид.
"Ранок", 2006 р.

     Художня культура та основи естетики

     В 11-річнй  школі  курси художньої культури та основ естетики
вивчаються учнями  10  -  11  класів  загальноосвітніх  навчальних
закладів   гуманітарного   спрямування   за   програмами  "Художня
культура", "Зарубіжна  художня  культура"  (авт.   Н.Миропольська,
Л.Масол) вид.  "Навчальна  книга  - Богдан",  2004 р.,  та "Основи
естетики" (авт.  Л.Левчук,  О.Оніщенко)  вид.  "Початкова  школа",
2002 р.     З 2009/2010  навчального  року  в загальноосвітніх навчальних
закладах усіх типів із упровадженням  нового  змісту  освіти  в  9
класі     розпочнеться     вивчення    художньої    культури.    В
інформаційно-методичних рекомендаціях минулих  років,  а  також  у
листі МОН  від  05.11.2007  N 1/9-670 ( v_670290-07 ) приверталась
увага до своєчасної підготовки вчителів до навчання  цьому  курсу.
Зокрема,   наголошувалось   на   активізації   роботи   інститутів
післядипломної     педагогічної     освіти      щодо      курсової
перепідготовки вчителів  музичного та  образотворчого мистецтва до
викладання художньої культури.     До уваги  вчителів,  які  будуть  навчати  художньої культури
учнів 12-річної школи,  починаючи з 9 класу,  у  збірнику  програм
дисциплін  художньо-естетичного  циклу  (вид.  "Перуй",  2005  р.)
наявна програма  з  художньої  культури  для   9   -   11   класів
(авт. Л.Масол,   Н.Миропольська)   та  календарне  планування  для
9 класу.     За підсумками  Всеукраїнського  конкурсу навчальних програм з
профільного навчання для учнів 10  -  12  класів  загальноосвітніх
навчальних  закладів  колегією Міністерства освіти і науки України
затверджено такі програми:  "Художня культура.  10  -  11  класи".
Академічний рівень  (автори:  Л.Масол,  Н.Миропольська);  "Художня
культура.   10   -   11   класи".   Художньо-естетичний    напрям,
художньо-естетичний профіль   (автори:  Л.Масол,  Н.Миропольська);
"Естетика. 12  клас".  Академічний  рівень   (автор   О.Оніщенко);
"Естетика.      12      клас".     Художньо-естетичний     напрям,
художньо-естетичний профіль (автор О.Оніщенко).

     Деякі актуальні    питання   вивчення   шкільних   мистецьких
дисциплін

     З урахуванням  зауважень  та пропозицій,  що надійшли на сайт
Міністерства освіти і науки України,  було доопрацьовано  критерії
оцінювання     навчальних     досягнень    учнів    з    дисциплін
художньо-естетичного   циклу.   Критерії   оцінювання   навчальних
досягнень  учнів  у системі загальної середньої освіти затверджено
наказом МОН від 05.05.2008 р. N 371 ( v0371290-08 ).     Особливістю системи  оцінювання  досягнень  учнів з дисциплін
художньо-естетичного  циклу  є   її   багатофункціональність,   що
зумовлена    багатокомпонентністю    змісту   мистецької   освіти,
спрямованої на  цілісне  формування  художньо-естетичної  культури
учнів.   Основними   видами   оцінювання  є  поточне  і  тематичне
(відповідно до тем конкретної програми, за якою працює вчитель), а
також семестрове і річне.     Поточне оцінювання - це процес встановлення рівня  навчальних
досягнень  учня (учениці) в оволодінні змістом предмета,  уміннями
та навичками відповідно до вимог навчальних програм.     Об'єктом поточного  оцінювання  є знання,  вміння та навички,
самостійність  оцінних  суджень,  досвід  творчої  діяльності   та
емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.     Поточне оцінювання здійснюється у процесі поурочного вивчення
теми.  Його  основними  завданнями  є:  встановлення  й оцінювання
рівнів розуміння і первинного засвоєння окремих  елементів  змісту
теми,   встановлення   зв'язків  між  ними  та  засвоєним  змістом
попередніх  тем,  закріплення  знань,  умінь  і  навичок.  Формами
поточного   оцінювання  є  індивідуальне,  групове  та  фронтальне
опитування. Інформація, отримана на підставі поточного контролю, є
основною для коригування роботи вчителя на уроці.     Тематичному оцінюванню   навчальних   досягнень    підлягають
основні результати   вивчення  теми  (розділу).  Тематична  оцінка
виставляється на підставі результатів опанування учнями  матеріалу
теми  впродовж  її  вивчення  з  урахуванням  поточних  оцінок  та
навчальної активності школярів.     Оцінка за  семестр  виставляється за результатами тематичного
оцінювання, а за рік - на основі семестрових  оцінок.  Коригуванню
підлягає лише семестрова оцінка.     Наголошуємо на  тому,  що  навчальна   діяльність   учнів   і
тематичне  оцінювання  з  дисциплін  художньо-естетичного  циклу у
початковій та основній школі можуть проводитись  у  різних  формах
окрім  письмових(запис учнями будь-якої інформації зі слів учителя
чи з дошки,  контрольних, самостійних робіт, написання рефератів),
які спричиняють додаткове недоцільне навантаження учнів. Примусове
ведення учнями зошитів,  виконання письмових  домашніх  завдань  є
недоцільним  і  несприятливим  для  організації творчої мистецької
діяльності.     Відповідно до   наказу   МОН   від   24.12.2007   р.  N  1166
( v1166290-07 ) "Про використання навчально-методичної  літератури
у загальноосвітніх навчальних закладах" наголошуємо на уважному та
відповідальному ставленні вчителів до  використання  різноманітних
видань у навчально-виховному процесі.     Останнім часом  трапляються  випадки  випуску   й   поширення
навчально-методичних   видань  з  грифом МОН, який  не  відповідає
дійсності. Так, у посібнику-зошиті "Музичне мистецтво" для 7 класу
(авт. В.М.Островський,  М.В.Сидір)  видавництва "Навчальна книга -
Богдан"  зазначено,  що  він  схвалений   комісією   з   дисциплін
художньо-естетичного циклу Науково-методичної Ради з питань освіти
Міністерства освіти і науки України.  Насправді цей посібник-зошит
на розгляд науково-методичної комісії не подавався.  Видана цим же
видавництвом програма з образотворчого мистецтва для 5 - 7  класів
12-річної школи   (авт.   Л.Любарська)   не   була   рекомендована
міністерством.     Стосовно зазначеного   на   робочому   зошиті   для  1  класу
"Здрастуй, музико!"   (авт.   О.Лобова)   видавництва    "Школяр":
"Рекомендовано колегією Міністерства  освіти і науки України" слід
зауважити,  що  на  засіданнях  колегії  міністерства  зошити   не
розглядаються.  Через  невідповідність змісту віковим особливостям
учнів зазначений зошит не був рекомендований комісією з  дисциплін
художньо-естетичного  циклу  до використання у навчально-виховному
процесі.     Інформація щодо          рекомендованої         міністерством
навчально-методичної літератури з  дисциплін  художньо-естетичного
циклу щороку подається в Переліку програм та навчально-методичного
забезпечення в  "Інформаційному  збірнику  Міністерства  освіти  і
науки України".     З новими  досягненнями  у  царині   культури,   мистецтва   і
мистецької  педагогіки  можна  ознайомитися  на сторінках фахового
журналу  "Мистецтво  та  освіта".   Журнал   друкує   інформаційні
матеріали,  методичні  рекомендації  та  розробки,  а  також нотні
додатки,  що покликані допомагати  в  реалізації  змісту  освітніх
галузей   "Мистецтво"   та   "Естетична   культура"   в  шкільному
навчально-виховному процесі.

              Мова і література національних меншин

     Стратегічним загальнодержавним      завданням       розбудови
української  освіти є створення умов для особистісного зростання і
творчого самовираження кожного  громадянина  нашої  держави.  Таке
завдання   передбачає  глибокі  кардинальні  зміни  усієї  системи
вивчення  мов  і  літератур  відповідно  до   нових   пріоритетів,
ціннісних    орієнтацій,   перспективних   напрямків   суспільного
розвитку. Ця система має ґрунтуватися на таких важливих принципах,
як практична спрямованість та комунікативна орієнтація навчання.     У зв'язку  з  цим   вчителі-словесники   в   загальноосвітніх
навчальних   закладах   з  навчанням  мовами  національних  меншин
покликані не тільки надавати знання та формувати навички для життя
в суспільстві,  а й сприяти набуттю життєвих орієнтацій,  розвитку
вмінь   прийняття    рішень,    застосування    інформаційних    і
комунікаційних технологій, мобільності й адаптації.     Окрім того,  одним із  головних  завдань  у  загальноосвітніх
навчальних   закладах   з  навчанням  мовами  національних  меншин
залишається виховання в учнів поваги до рідної та  державної  мови
та мов інших народів.     Учителі у 1 - 8 класах загальноосвітніх навчальних закладів з
навчанням  мовами  національних  меншин  працюватимуть за Типовими
навчальними  планами,  затвердженими  наказом  МОН   України   від
07.05.2007 N  357 ( v0357290-07 ) "Про внесення змін до наказу МОН
від 23.02.2004 року  N  132  (  v0132290-04  )  "Про  затвердження
Типових  навчальних  планів  загальноосвітніх  навчальних закладів
12-річної школи";  у 9 -  11  класах  -  за  Типовими  навчальними
планами, затвердженими  наказом  МОН  України  від  25.04.2001  р.
N 342 ( v0342290-01 ).     У 2008/2009  навчальному  році  викладання української мови і
літератури  та  рідних  мов  і  літератур   у   5   -   8   класах
загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою
та мовами національних  меншин  здійснюватиметься  за  навчальними
програмами,    повний    перелік    яких   буде   видрукований   в
"Інформаційному збірнику МОН України".     Головною метою   навчання  мов  у  8  класі  загальноосвітніх
навчальних закладів  з  навчанням  мовами  національних  меншин  є
подальше формування в учнів комунікативної компетенції.     Складовими комунікативної компетенції є мовна,  мовленнєва  і
соціокультурні компетенції,  що відображені у навчальних програмах
через відповідні лінії.     Так, мовленнєва  змістова  лінія  у  навчальних програмах має
реалізовуватися вчителем комплексно та інтегративно,  передбачаючи
взаємозв'язаний  розвиток  умінь  і навичок учнів з чотирьох видів
мовленнєвої діяльності.     Через мовну  змістову  лінію  забезпечується засвоєння учнями
знань про мову, що є основою для формування у школярів правильного
уявлення  щодо  її  структури,  базою для оволодіння літературними
нормами.  При реалізації цієї лінії  слід  приділяти  більш  уваги
принципу зіставлення мовних явищ української та рідних мов.     Функцію посилення світоглядного,  виховного  і  розвивального
аспектів   вивчення   мови  взяла  на  себе  соціокультурна  лінія
програми. Реалізація її допоможе формувати в учнів інтерес до мови
і  культури українського народу,  виховувати повагу до інших мов і
культур.  Для  соціокультурного  розвитку  учнів  використовується
дидактичний   матеріал  про  культуру,  звички,  традиції,  свята,
головні історичні події тощо.     Протягом навчального року у процесі вивчення мов реалізується
діяльнісна   змістова    лінія,    яка    передбачає    формування
загальнонавчальних  умінь  і  навичок учнів,  знаходження способів
розв'язання навчальних завдань і життєвих проблем.     У 8  класі  мовний  курс  розпочинається  з повторення частин
мови,  що має підготувати  школярів  до  засвоєння  систематичного
курсу   синтаксиса,  який  складає  основу  навчальних  програм  з
української мови та мов національних меншин.     Систематичний курс   синтаксису   органічно  включає  у  себе
повторення вивченого у попередніх класах та новий матеріал,  зміст
якого   поглиблюється  та  збагачується  новими  даними.  Мета  та
завдання при вивченні цього курсу полягає у тому, щоб сформувати у
школярів   систему   синтаксичних   понять  та  навчити  правильно
використовувати  різні  синтаксичні  конструкції   в   усному   та
писемному  мовленні  з урахуванням його стилістичного спрямування.
Це найбільш комунікативне значущий розділ мовознавства, комплексна
реалізація  якого  в єдності з іншими розділами надасть можливість
забезпечити   функціонально-стилістичний   підхід   у    засвоєнні
синтаксичної  теорії  та  формуванні  відповідних  стійких умінь і
навичок.     Комунікативна спрямованість  у  навчанні синтаксису у 8 класі
має бути зорієнтована на знання того теоретичного матеріалу,  який
потрібен для мовленнєвої практики та мовленнєвого спілкування.     При вивченні синтаксису  у  8  класі  має  приділятися  увага
побудові і значенню таких синтаксичних одиниць, як словосполучення
та речення,  серед яких головним  є  речення,  як  основний  засіб
спілкування, основна одиниця комунікації.     При вивченні речень важливими є опрацювання таких  умінь,  як
визначення  виду  речення,  виявлення у реченні граматичних основ,
розподіл речення на інтонаційно-смислові частини та ін.     На основі  знань  про синтаксичні одиниці необхідно формувати
пунктуаційні знання учнів,  що надасть можливість правильно писати
і читати.     Необхідно удосконалювати   навички   роботи   з   орфографії,
використовуючи для цього синтаксичний матеріал.     Має тривати робота над розвитком діалогічного мовлення учнів.
Мовленнєвий  блок  програм  включає обов'язкову роботу над різними
видами переказів,  творів,  окремими  жанрами  ділового  мовлення,
перекладом різних текстів.     Вивчення програмового  матеріалу  будується   з   урахуванням
міжпредметних зв'язків як під час вивчення окремих розділів, так і
окремих мовних тем,  що слугує поглибленому розумінню мовних явищ,
розширенню  кругозору  учнів,  розвитку  в них умінь застосовувати
суміжні знання з інших предметів.     Одним із  головних завдань курсу літератур у загальноосвітніх
навчальних закладах  з  навчанням  мовами  національних  меншин  є
формування  широкої  читацької  компетенції учнів,  розвиток їхніх
духовноціннісних  орієнтацій  та  естетичних   потреб,   виховання
особистості,  здатної  поціновувати  явища  класичної  і  сучасної
культури.     Сучасна модель    побудови    курсу    літератури    узаконює
варіативність у доборі вчителем текстів чи уривків із  них.  Окрім
того,  кількість  годин  на вивчення конкретних тем і творів мають
орієнтовний характер.  Резервний час учитель може  використовувати
на  власний  розсуд  (додати  години на вивчення програмової теми,
увести до кола вивчення додатковий твір).     Завданням вивчення літератури у 8 класі є продовження роботи,
розпочатої  в  5  -  7  класах,  -  вчити  школярів   правильного,
вдумливого   читання  та  розуміння  прочитаного,  використовувати
елементи аналізу художнього тексту.     У 8  класі,  який  є  перехідним від пропедевтичного курсу до
систематичного  у   9   -   12   класах,   у   більшості   програм
використовується  хронологічний  принцип інтеграції матеріалу.  Це
надасть можливість учням  співставляти  твори,  що  вивчаються,  з
відповідною  історичною та літературною епохою,  робити відповідні
висновки  щодо  особливостей  розвитку   літератури   на   кожному
конкретному етапі.     Працюючи над художнім текстом, вчитель має приділяти особливу
увагу на визначення смислової структури тексту,  на співвідношення
цих елементів для розкриття  теми,  а  також  на  глибокий  аналіз
стилістичних та мовних засобів, на порівняння авторського тексту з
власними думками учнів;  на повернення  до  раніше  прочитаного  з
метою переосмислення та більш глибокого розуміння тексту.     У процесі роботи над текстом необхідно формувати уміння вести
діалог,  читати, віддаючи перевагу при цьому аналітичному читанню,
та коментувати тексти творів, самостійно аналізувати їх відповідно
до  поставлених  завдань;  реалізовувати комунікативно-діяльнісний
підхід до роботи з текстом,  що має поліпшити  рівень  мовленнєвої
культури.     Під час вивчення літератури  слід  активніше  використовувати
сучасні   педагогічні   технології   (комп'ютеризоване   навчання,
інтерактивні види і форми роботи),  які  збільшують  самостійність
учнів та мотивують потребу їхньої читацької культури.  Цьому також
сприятиме  можливість  вивчати  твори   світової   класики   мовою
оригіналу (лист   Міністерства   освіти   і   науки   України  від
11.03.2004 р. N 1/9-113) ( v-113290-04 ).     Звертаємо увагу,  що у загальноосвітніх навчальних закладах з
навчанням  мовами  національних  меншин  (російською,  румунською,
угорською,   молдовською,   польською,  кримсько-татарською  тощо)
працюють за єдиною навчальною програмою з  української  літератури
(авт. О.М.Івасюк,  Н.В.Гуйванюк,  В.Є.Бузинська)  та  відповідними
підручниками за цією  програмою.  Однак  в  залежності  від  рівня
володіння  учнями  цих  навчальних закладів українською мовою,  за
рішенням обласних управлінь освіти і  науки,  можна  користуватися
навчальною  програмою та підручниками з української літератури для
загальноосвітніх  навчальних  закладів  з  навчанням   українською
мовою.     Доводимо до  відома,  що  у  березні  цього  року   відбулася
I Всеукраїнська  нарада  вчителів  української  мови  і літератури
загальноосвітніх   навчальних   закладів   з   навчанням    мовами
національних   меншин.  З  метою  реалізації  рішень  цієї  наради
створено галузеву Програму поліпшення вивчення української мови  у
загальноосвітніх    навчальних   закладах   з   навчанням   мовами
національних меншин на 2008 - 2011 роки  (наказ  МОН  України  від
25.05.2008 р. N 461).     Програма спрямована на зміцнення статусу української мови  як
державної,  створення  належних умов для забезпечення ефективності
процесу  вивчення  української  мови  та  літератури  випускниками
загальноосвітніх    навчальних   закладів   з   навчанням   мовами
національних меншин,  підготовка  їх  до  проходження  зовнішнього
незалежного  тестування,  розроблення і видання підручників нового
покоління  та   навчально-методичної   літератури,   запровадження
новітніх педагогічних технологій.     Одним з головних напрямів модернізації освіти є запровадження
профільного навчання у старшій школі.     Перехід до  профільного  навчання  має  створити  умови   для
диференціації   змісту   навчання   учнів  старших  класів,  більш
ефективно  підготувати  їх  до  засвоєння  програм  вищої  освіти,
забезпечити      поглиблене     вивчення     окремих     предметів
загальноосвітньої школи.     Головна мета  профільного  навчання  учнів  -  розширення  та
поглиблення   знань   з   відповідного   предмета,   удосконалення
мовленнєвої  та загальної культури,  засвоєння навичок самостійної
дослідницької діяльності в галузі професійного вибору.     Тому вивчення  мов  і  літератур  на  профільному  рівні  має
забезпечити  учнів  можливістю  оволодіти  уміннями   аналізувати,
співставляти,  класифікувати  мовні та літературні факти та явища,
оцінювати їх  з  точки  зору  нормативності  та  відповідності  до
ситуації     спілкування;     надавати     історичні    коментарі;
використовувати  отримані  знання  у  особистісному   мовленнєвому
спілкуванні.     Для філологічного   профілю    загальноосвітніх    навчальних
закладів  з навчанням російською мовою (11-річний термін навчання)
розроблені програми  з   мови   (авт.   З.П.Барабанщикова,   Київ:
Педагогічна преса,  2004  р.),  літератури  (авт.  В.І.Силантьєва,
Київ: Педагогічна преса, 2004 р.); для загальноосвітніх навчальних
закладів   з   навчанням   українською   мовою   "Російська  мова.
Факультативний курс" (авт. Л.В.Давидюк, Харків: Торсінг, 2004 р.);
для   загальноосвітніх   навчальних   закладів  (12-річний  термін
навчання) з поглибленим вивченням російської мови і літератури (за
ред. Осьмініна П.Ю.,  журнал "Русское просвещение", NN 1 - 2 2008;
сайт www.potyomkinschool.ks.ua).     Для профільного   вивчення   рідних  мов  і  літератур  інших
національних меншин дозволяється  користуватися  регіональними  та
авторськими  програмами,  які мають бути погоджені в установленому
порядку.     Підручники з  мов  і  літератур,  за  якими  працюватимуть  у
8 класі вчителі та учні,  втілюють  різні  авторські  концепції  і
підходи  щодо  викладання мов і літератур у сучасній школі.  Однак
кожен  з  цих  підручників,  спираючись  на  самобутню  дидактичну
концепцію,  відповідає  чинній  програмі  та вимогам до навчальної
літератури такого типу. Матеріал підручників допомагає учням краще
розуміти красу слова, наштовхує його на самостійний шлях пізнання,
осмислення та  відбору  необхідної  інформації,  розвитку  творчих
здібностей, організації самоосвіти. У текстах підручників ретельно
продумані форми викладу навчального матеріалу, доступні та науково
обґрунтовані коментарі.  Ілюстративний матеріал яскравий, цікавий,
методично доцільний, естетично витриманий.     Окрім того,   вчителі   можуть  використати  у  своїй  роботі
наступну  нову   навчально-методичну   літературу,   створену   до
відповідних підручників:     Вивчення української мови в 5 - 6 класах для ЗНЗ з  навчанням
російською мовою.  Навчально-методичний посібник для вчителя (авт.
Бондаренко Н.В.,  Ярмолюк А.В.).  -  К.:  Освіта,  2008;  Вивчення
української  мови  в 6 класі для ЗНЗ з навчанням російською мовою.
Навчально-методичний посібник  для  вчителя  (авт.   Ворон   А.А.,
Солопенко В.А.).  - К.:  Освіта, 2008; "Література". 5 клас. Книга
для вчителя (авт.  Звіняцьковський  В.Я.).  -  К.:  Генеза,  2007;
"Література".  5  клас.  Зошит  для  оцінювання  знань учнів (авт.
Звіняцьковський В.Я.).  - К.:  Генеза, 2007; "Література". 6 клас.
Книга для вчителя (авт.  Звіняцьковський В.Я.) - К.: Генеза, 2008;
"Література". 5  клас.  Зошит  для  оцінювання  знань  учнів  (авт
Звіняцьковський В.Я.).  - К.:  Генеза, 2008; "Література". 7 клас.
Зошит для тематичних  контрольних  робіт.  (авт.  Гринченко  Н.А.,
Зелинська В.Ф.) - К.:  Генеза,  2007;  Культура мовлення.  Зошит з
російської мови для учнів 7  класів  ЗНЗ  з  навчанням  російською
мовою (авт. Малихіна О.В.). - К.: Генеза, 2007 та ін.     Повний перелік підручників та навчально-методичної літератури
буде  наданий  в  "Інформаційному збірнику МОН України" та фахових
журналах.     Усе більшого    застосування   у   роботі   вчителя   набуває
використання комп'ютерних  технологій  та  мережі  Інтернету.  Для
роботи можна використовувати наступні ресурси мережі Інтернет:     Бібліотека Мошкова (вітчизняна та  зарубіжна  проза,  поезія,
філософська література) - htt:/www.lib.ru)     електронна бібліотека      класичної       літератури       -
http://www.klassikf.ru/;     Весна. Словник       -       http://www.slovnvk.org/        -
літературно-критичні матеріали;     Національна бібліотека     України     ім.     В.Вернадського
http://www.nbuv.gov.ua/     Національна парламентська         бібліотека          України
http://www.nplu.kiev.ua/     Національна Спілка       письменників        України        -
htth:/www.nspu.kiev.ua     Оцінювання з  рідних  мов  і  літератур  має  проводитися  за
удосконаленими  Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів у
системі загальної  середньої  освіти,  затвердженими  наказом  МОН
України від 05.05.2008 N 371 ( v0371290-08 ).     Звертаємо увагу,   що   відповідно    до    згаданого    вище
документа" ...   тематична   оцінка   виставляється   на  підставі
результатів опанування учнями матеріалу теми впродовж її  вивчення
з  урахуванням  поточних  оцінок,  різних  видів  навчальних робіт
(практичних,  лабораторних,  самостійних,   творчих,   контрольних
робіт) та   навчальної  активності  школярів.  Оцінка  за  семестр
виставляється за результатами тематичного оцінювання,  а за рік  -
на основі семестрових оцінок.     Учень (учениця) має право на підвищення  семестрової  оцінки.
При  цьому потрібно мати на увазі,  що відповідно до Положення про
золоту медаль "За високі досягнення в навчанні" та  срібну  медаль
"За  досягнення  в  навчанні",  затвердженого наказом Міністерства
освіти і науки України від  17.03.2008  N  186  (  z0279-08  )  та
погодженого  з  Міністерством  юстиції  України  N  279/14970  від
02.04.2008,  підвищення результатів семестрового оцінювання шляхом
переатестації  не дає підстав для нагородження випускників золотою
або срібною медалями".     Роз'яснення щодо адаптування Критеріїв до особливостей кожної
мови  і  літератури  в  загальноосвітніх  навчальних  закладах   з
навчанням  мовами  національних  меншин  буде  надано  додатково у
відповідних професійних журналах.

          Етика та курси духовно-морального спрямування

     У 2008/2009 навчальному році у 5  -  6  класах  продовжується
вивчення  предмета "Етика".  Цей навчальний предмет спрямований на
формування моральних цінностей і орієнтирів особистості, моральної
культури  і  культури  поведінки  учня,  що  потребує  від вчителя
особливої уваги до  емоційно-ціннісної  та  діяльнісної  складової
навчання.  Саме тому особливістю змісту курсу, який мають засвоїти
учні є не тільки  і  не  стільки  власне  знання,  скільки  досвід
поведінки  і  діяльності  людей  в  різних життєвих ситуаціях,  що
ґрунтується на загальнолюдських цінностях.  На уроках  етики  діти
вчаться  відрізняти  "добро"  від  "зла",  оцінювати  свої вчинки,
вчинки інших.     Вивчення таких фундаментальних етичних категорій,  як мораль,
добро,  зло,  совість,  гідність, честь, щастя передбачає, що учні
можуть  пояснити  їх  суть своїми словами,  навести літературні та
життєві приклади,  а головне вирішити реальну ситуацію.  На  уроці
вчитель   створює  умови  для  формування  і  застосування  учнями
зовнішніх  проявів  людської  культури:  таких   як   вихованість,
дотримання етикетних норм,  правил спілкування, поваги до звичаїв,
традицій тощо.     Очевидно, що  забезпечити виконання цих завдань вчитель зможе
не перевантажуючи учнів заучуванням визначень понять або моральних
правил.  Основний  підхід  до  навчання етики - залучення дітей до
активної пізнавальної і навчальної  діяльності.  Варто  насамперед
обирати  активні та інтерактивні методи,  коли учні є "суб'єктами"
навчання,  спільна  виконують  творчі  завдання,  діляться  своїми
думками,  дискутують  з  однокласниками  і  вчителем.  Такі методи
пов'язані з виконанням творчих завдань (часто вдома),  постановкою
запитань від учня до вчителя і від вчителя до учня,  що розвивають
творче мислення,  апробування учнями моделей бажаної  поведінки  у
рольовій грі.     Дуже важливими і такими,  що вже виправдали  себе  на  уроках
етики, є різноманітні способи роботи з текстом підручника: читання
в ролях,  в парах,  в малих (4 - 5  осіб)  групах  із  заздалегідь
визначеним груповим завданням,  ланцюжком (по черзі) з відповідним
коментуванням і поясненням, методами "критичного читання", такими,
як  "Читаємо в парах - узагальнюємо в парах",  "Читаємо та ставимо
запитання",  "Робимо припущення на основі запропонованих слів"  та
ін.(1) Читання  підручника  є  основою  для розігрування діалогів,
моделювання розвитку ситуацій, пошуку шляхів виходу з кожної.

---------------     (1) -   Див.  приклади  та  опис  подібних  методів  у  книзі
А.Кроуфорд, В.Саул,  С.Метьюз,  Д.Макінстер  "Технології  розвитку
критичного мислення учнів". К.: Плеяди", 2006.

     Робота з   багатим  ілюстративним  матеріалом  підручників  є
прекрасним  способом  активізувати  уяву  учнів,  зорову  пам'ять,
вміння ставити запитання, складати описи та усні твори - роздуми.     Рекомендуємо вчителю   підбирати   ілюстративний    матеріал,
залучаючи   до   цієї   роботи  учнів,  батьків.  Це  можуть  бути
фотографії,  дитячі малюнки,  колажі тощо.  Один-два уроки на  рік
можна  проводити у формі родинних свят,  як-от:  "Яке значення має
для людини сім'я" (5 клас);  "Як  пов'язані  довкілля  і  здоров'я
людини"  (6  клас).  Разом  з  дітьми і батьками можна підготувати
фотовиставку "Як ми  відпочиваємо",  а  потім  на  уроці  провести
імпровізовану екскурсію.     Варто якнайширше залучати життєвий досвід  учнів,  спонукаючи
їх  до активного родинного спілкування.  Так у 5 класі діти можуть
створювати герб сім'ї,  складати список своїх сімейних обов'язків,
готувати  розповідь про традиції сім'ї,  виконувати деякі завдання
спільно з батьками.     Найбільш складні   теми   розділу  IV  в  6  класі  "Цінності
демократичного громадянського  суспільства"  потрібно  максимально
наблизити до дітей, їхнього досвіду участі у шкільному врядуванні,
громадських  справах,  таких   як   екологічні   суботники,   збір
макулатури, допомога дитячим будинкам тощо.     При вивченні  теми  про  права   дитини   та   людини   можна
використати  різноманітний  яскравий ілюстративний матеріал "Дітям
про права людини",  виданий  дитячим  фондом  ЮНІСЕФ.  Обговорюючи
реалізацію  прав  людини,  питання релігії,  громадянськості можна
використовувати різні форми дискусій,  такі,  як "обери  позицію",
"акваріум", "дискусія з заданою позицією"(2).

---------------     (2) - Дивись опис методів  у  книзі  О.Пометун  "Енциклопедія
інтерактивного навчання". - К., 2008.

     Вчитель може  обирати  для  уроків  як запропоновані в тексті
підручників завдання,  так і розробляти свої або орієнтуватись  на
зміст робочих зошитів. Не бажані монологи педагога, одноманітність
обраних  методів  і  прийомів,  заучування   матеріалу.   Вивченню
предмета сприятиме також коректний,  тактовний стиль спілкування з
учнями, заснований на взаємоповазі та творчій співпраці.     Для учнів  5  - 6 класів загальноосвітніх навчальних закладів
діючою залишається програма "Основи християнської  етики"  (газета
"Історія України"  N  36 (486),  журнал "Історія в школах України"
(N 7).     Курс "Основи     християнської     етики"    є    дисципліною
світоглядного, культурного та освітньо-виховного спрямування, який
будується  як основа буттєвих цінностей сучасної людини.  Цей курс
не є вченням віри,  не включає проведення релігійних  обрядів,  не
ставить  за  мету  залучення  до  певної конфесії.  Вивчення курсу
передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних
та  світоглядних  переконань   учнів;    здатності    до співжиття
полікультурному і поліконфесійному українському суспільстві.     Зміст навчання християнської етики має забезпечити досягнення
головної  мети:   ознайомити   учнів   зі   спільними   для   всіх
християнських  конфесій  моральними  цінностями  та  навчити учнів
поводити себе відповідно до них.     Зміст навчання   основ   християнської  етики  включає  сфери
спілкування,  діяльності і поведінки у ставленні до Бога; до себе;
до   своїх  ближніх;  до  держави;  до  природи;  а  також  знання
Біблійного, історичного та культурологічного характеру.     Курс "Основи  християнської  етики" побудований відповідно до
принципів  та  вимог  сучасної  педагогічної  науки,  поєднаних  з
підходами та принципами християнської педагогіки.     Комплект з християнської  етики  для  учня  5  класу  включає
підручник,  хрестоматію  для читання та робочий зошит (видавництво
"Літера ЛТД" 2008 рік").     У підручнику  з  основ  християнської  етики для учня (автори
Жуковський В.М.,  Ніколін  М.М.,  Саннікова  Т.В.,  Лахман   Н.М.,
Филипчук С.В.,  Гаврисюк  О.Я.)  міститься методично організований
матеріал,  подано ключові вірші,  словничок нових  слів,  біблійні
історії,  оповідання та вірші повчального характеру,  завдання для
перевірки отриманих знань  та  їх  застосування  на  практиці  для
формування відповідної поведінки.     Хрестоматія з  основ  християнської   етики   для   5   класу
(Жуковський В.М.,   Мазур  І.Є.)  включає  матеріал  для  читання,
укладений відповідно до тематики підручника.     Зошит для учня (Жуковський В.М.,  Кучма Л.Є.,  Гаврилюк О.Я.)
призначений для закріплення навчального матеріалу,  отриманого  на
уроці.     У шостому  класі   предмет   "Основи   християнської   етики"
викладається  за підручником "Основи християнської етики.  6 клас"
(автори Жуковський В.М., Ніколін М.М., Филипчук С.В.).     Структура уроку з християнської етики ґрунтується на основних
засадах психолого-педагогічної науки як  і  інші  уроки  в  школі.
Особливістю  уроку  християнської  етики  є  його  зміст,  а також
специфіка,   реалізації   цілей,   принципів,   форм   і   методів
навчально-виховної діяльності.     Процес викладання основ християнської етики в  школі  висуває
відповідні   вимоги  до  професійної  підготовки  вчителя  і  його
кваліфікаційної характеристики.     Учитель основ  християнської  етики  в  школі повинен знати і
розуміти:     - систему моралі,  яка включає моральну свідомість,  моральні
норми і принципи,  моральні  ідеали,  моральні  почуття,  моральні
відносини, моральну діяльність (вчинки, поведінка);     - зміст морального виховання,  що  передбачає  цілеспрямоване
формування  моральної  свідомості,  розвиток  моральних  почуттів,
формування звичок і навичок моральної поведінки людини  на  основі
християнських цінностей;     - основні  методи   морального   виховання   -   переконання,
привчання, заохочення.     Учитель християнської етики повинен уміти реалізовувати:     - комунікативно-навчальну    функцію,   яка   складається   з
інформаційного,  мотиваційно-стимулюючого і контрольно-коригуючого
компонентів,  тобто  вміння  кваліфіковано  застосовувати  сучасні
принципи, методи, прийоми й засоби навчання християнської етики;     - виховну   функцію,   тобто   вміння   вирішувати   завдання
морального,   культурно-естетичного   виховання   учнів   засобами
християнської етики з урахуванням особливостей ступеня навчання;     - розвиваючу функцію,  тобто прогнозувати шляхи формування  і
розвитку інтелектуальної та емоційної сфер особистості учня,  його
пізнавальних  і  розумових   здібностей   у   процесі   оволодіння
християнською етикою;     - освітню  функцію,  тобто  допомагати  учням  в   оволодінні
уміннями  вчитися,  формувати  християнський світогляд,  пізнавати
себе  та   християнську   систему   понять,   через   яку   можуть
усвідомлюватися усі інші явища.     Крім основних названих вище  функцій,  учитель  християнської
етики повинен бути здатним здійснювати:     - гностичну функцію,  тобто аналізувати власну  професійну  й
навчальну  діяльність  учнів,  добирати  підручники  та посібники,
прогнозувати  труднощі  засвоєння  учнями   матеріалу,   а   також
оволодіння  моральною свідомістю,  вивчати та узагальнювати досвід
інших вчителів християнської етики в школі;     - конструктивно-плануючу  функцію,  тобто  планувати і творчо
конструювати навчально-виховний процес у цілому і процес  навчання
конкретного матеріалу з урахуванням особливостей ступеня навчання;
планувати навчально-комунікативну діяльність учнів на уроці  та  в
позанавчальній роботі;     - організаторську функцію, тобто реалізовувати плани занять з
урахуванням  особливостей  ступеня  навчання;  творчо розв'язувати
методичні завдання у процесі навчання і  виховання  з  урахуванням
провідних     характеристик     учнів,     вносити    до    планів
методично-правильні  корективи   з   метою   досягнення   бажаного
результату, виходячи з цілей навчання християнської етики в школі.     У 2008/2009   навчальному   році,   як   і   минулого   року.
Міністерство  освіти  і  науки  України надає батькам право вибору
вивчення дітьми курсів духовно-морального спрямування.  Серед них:
"Основи православної культури Криму",  "Історія релігій", "Історія
релігій світу і духовна культура",  "Основи релігійної  культури",
"Християнська    етика    в    українській    культурі",   "Основи
мусульманської етики" тощо.     З метою    формування    у   дітей   та   учнівської   молоді
високоморальних   цінностей   та   орієнтирів,   патріотичної    і
громадянської  свідомості,  пошанування  національних  традицій та
культур народів України,  Європи та світу у 2008/2009  навчальному
році  продовжується  апробація програми курсу "Розмаїття релігій і
культур світу" (автор Є.В.Більченко) для учнів 1 - 11 класів.     Відповідно до  Закону  України  "Про загальну середню освіту"
( 651-14 ) викладати навчальний предмет "Етика"  та  факультативні
курси  морально-етичного спрямування можуть особи,  які мають вищу
педагогічну  освіту  та  документ  про   проходження   відповідної
курсової підготовки на базі інститутів післядипломної педагогічної
освіти.     Необхідна інформація   щодо  організації  навчально-виховного
процесу з суспільних  дисциплін  подається  на  сторінках  журналу
"Історія в школах України".     Рекомендуємо також такі інтернет сайти:     www.mcgill.pvt.kl2.al.us -      дослідження     християнської
культури;     www.aboutislam.ws -  сайт,  який  розкриває основні положення
ісламу.

                          Правознавство

     Чинними у 2008/2009  навчальному  році  для  загальноосвітніх
навчальних закладів  є  програми  з  правознавства,  видруковані у
2001 р.  Для  класів  (груп)   з   поглибленим   вивченням   основ
правознавства   міністерство   рекомендує   дві   програми   курсу
"Правознавство" для учнів гімназій,  ліцеїв  і  профільних  класів
(одна з   них   -  автора  І.Котюка,  друга  -  авторів  І.Усенка,
О.Наровлянського).     Оскільки курси  правознавства як в основній,  так і в старшій
школі  мають  враховувати  зміни  в  політичній  системі  України,
новітні  наукові  досягнення в юриспруденції,  результати активної
нормотворчої діяльності органів державної  влади  особливої  уваги
заслуговує  вивчення  основ  конституційного  та адміністративного
законодавства,  що зазнало  кардинальних  змін.  При  цьому  варто
звернути   увагу   на   те,   що   зміни   в   конституційному  та
адміністративному законодавстві поки не відображені у  підручниках
і  навчальних  посібниках  з  правознавства.  Тому  вчителеві слід
роз'яснювати  ці  зміни  на  уроках,  приділяючи  достатньо  уваги
самостійній  роботі  учнів  з  окремими положеннями Конституції та
законів України.     Основною формою  профільної  підготовки з правознавства учнів
старшої школи залишаються курси за  вибором.  Це  можуть  бути  як
курси,  що  забезпечують  вивчення основного профільного предмета:
"Історія держави  і  права  України",  "Історія  держави  і  права
зарубіжних  країн",  "Судова  риторика",  "Досліджуючи гуманітарне
право",  так і курси,  що виконують  функцію внутрішньо-профільної
спеціалізації:  "Виборче законодавство України", "Органи державної
влади  України",  "Екологічне  законодавство",   "Правові   основи
підприємницької  діяльності",  "Кримінальне право",  "Кримінальний
процес" тощо.     МОП України  також рекомендує курси за вибором "Права людини"
(укладачі Пометун  О.І.,  Ремех   Т.О.),   "Європейські   студії",
"Вчимося обирати",  "Громадянська  освіта"  (Арцишевський Р.А.  та
ін.), "Ми - громадяни України" (Пометун О.І. та ін.) тощо.     Допрофільна підготовка   з   правознавства   здійснюється   у
6 - 8 класах. Її метою є професійна орієнтація учнів та сприяння у
виборі ними напряму профільного навчання у старшій школі.  Формами
допрофільної підготовки учнів з правознавства є правознавчі  курси
за  вибором.  Міністерство  освіти  і  науки  України рекомендує у
2008/2009 навчальному році у 7 (8) класах  вивчати  курс  "Вчимося
бути    громадянами",   котрий   має   повне   навчально-методичне
забезпечення.  Окрім цього слід назвати такі як курси  "Дітям  про
права  людини  і права дитини",  "Перші закони в історії людства",
"Живи  за  правилами",  котрі   рекомендовані   міністерством   до
використання в загальноосвітніх навчальних закладах України.     Звертаємо увагу  на  те,  що   навчальний   предмет   "Основи
правознавства. Практичний курс" є складовою інваріантної частини і
буде обов'язково вивчатись у 9 класах у 2009/2010 навчальному році
тому не варто вивчати курс за вибором "Практичне право" у 8 класах
у поточному навчальному році.     Міжнародними організаціями,  в тому числі Радою Європи велика
увага приділяється вивченню і дотриманню прав людини.  Починаючи з
2007 року в Україні реалізується Загальна програма співробітництва
між Європейським Союзом та Радою Європи "Заохочення культури  прав
людини в Україні та на Південному Кавказі".     Європа прагне побудувати суспільство,  засноване на  спільних
цінностях,  у  тому  числі  на  основній цінності:  рівна гідність
кожної людини. Важливо, щоб молодь зрозуміла, що права людини - це
не лише права кожного з нас,  але насамперед це права Іншого. Саме
через зустріч з Іншими чи з Іншістю  ми  відкриваємо  і  поважаємо
людяність, людську гідність і права людини.     Права людини засновані  на  принципах,  що  лежать  в  основі
Хартії Організації Об'єднаних Націй, Універсальної декларації прав
людини (  995_015  ),  міжнародних   Конвенцій   з   прав   людини
( 995_004 ) і Європейської Соціальної Хартії ( 994_062 ). Вивчаючи
економічні,  соціальні,  культурні, громадянські і політичні права
варто  приділити  увагу особистим та колективним правам,  визнаючи
їхню неподільність та взаємозалежність.     Для молоді  розуміння  і  втілення  прав  людини  - це вагомі
аспекти підготовки  до  життя  в  демократичному,  плюралістичному
суспільстві.  Уже  з раннього віку учнів варто знайомити з правами
дитини та  людини,  характеризувати  умови  життя  дітей  в  інших
регіонах,  їхніми правами, проводити тренінги щодо ненасильницьких
способів вирішення конфліктів.     Під час  уроків та в позакласній діяльності учні знайомляться
з  основними  категоріями  прав,  обов'язків  і  відповідальності;
різними видами несправедливості, нерівності і дискримінації.     Досвід Всеукраїнських  учнівських  олімпіад  з  правознавства
останніх  років дає підстави зробити висновок,  що більшість учнів
ґрунтовно   володіє   знаннями   з   теорії   держави   і   права,
конституційного,  трудового і земельного права; на належному рівні
орієнтуються у питаннях сімейного та кримінального права.  Разом з
тим аналіз відповідей показав недостатні знання адміністративного,
цивільного,  господарського,  трудового права. Більшість учасників
належним чином виконали тестові завдання,  оскільки останнім часом
саме  тестові  завдання  широко  використовуються   в   освітньому
процесі;  певні проблеми виникли при визначенні понять:  більшість
учасників,  розуміючи сутність понять,  замість визначень подавали
опис  ознак,  функцій  тощо.  Відповіді  теоретичних  і практичних
(юридичних ситуацій)  у  багатьох  учасників  мають  фрагментарний
характер  і  являють  собою  узагальнені роздуми,  тобто відповіді
недостатньо конкретні, в окремих роботах відсутній аналіз правової
ситуації.     Виходячи з наведеного вище можемо констатувати,  що  вчителям
необхідно посилити увагу до формування в учнів логічного мислення,
розуміння причинно-наслідкових зв'язків,  вміння порівнювати різні
правові  явища;  синтезувати  та аналізувати навчальну інформацію,
виділяти в ній головне,  формулювати і аргументовано  висловлювати
власну  думку  з  посиланням на норми права,  застосовувати набуті
знання для визначення способу поведінки і порядку дій в конкретних
ситуаціях,  відповідно до закону, процедури звернення до державних
органів й установ по кваліфіковану юридичну допомогу.     Це потребує   ефективної  організації  навчальної  діяльності
учнів на уроках правознавства.  Поряд з лекційними та фронтальними
формами  роботи  на  уроках  правознавства  як  в основній,  так і
старшій школі слід широко використовувати інтерактивні педагогічні
технології, за яких вчитель виконуватиме роль організатора процесу
навчання:  ділові та рольові ігри,  моделювання життєвих ситуацій,
суспільних процесів та процедур,  дискусії,  роботу в групах тощо.
Слід включати до арсеналу уроків правознавства  уроки  -  юридичні
практикуми, уроки з використанням мультимедійного комплексу, уроки
опрацювання   нормативно-правових   актів   тощо.   Це   сприятиме
максимальному   досягненню  запланованих  навчальних  результатів,
розвиткові (формуванню) галузевих  та  предметних  компетентностей
учнів.     Цього року  IV  етап   Всеукраїнської   олімпіади   з   основ
правознавства проходив у м. Києві. За підсумками виконання завдань
кращі результати показали вихованці таких вчителів:     Калініної Майї  Борисівни  (м.  Вінниця).  Її учні традиційно
посідають призові місця на Всеукраїнських  змаганнях;  Гращенкової
Ірини   Миколаївни   -   вчительки   правознавства  Миколаївського
юридичного ліцею;     Шайтана Олександра   Даниловича   -   вчителя   правознавства
Академічного ліцею при  Херсонському  держуніверситеті;  Філіпенко
Тетяни  Михайлівни  -  вчительки Курахівського навчально-виховного
комплексу Донецької області.     Результативним був  виступ  команд  Рівненської,  Харківської
областей та м. Києва.     Як і  минулі роки гарно підготувала до олімпіади свою ученицю
Леонтьєва Людмила Василівна,  вчителька Макошинської ЗОШ I  -  III
ступенів Менського району Чернігівської області.     Згідно Інструкції   з   ведення   ділової   документації    у
загальноосвітніх  навчальних  закладах  I  -  III  ступенів (наказ
Міносвіти і науки  N  240  (  v0240290-00  )  від  23.06.2000  р.)
календарне  планування навчального матеріалу здійснюється учителем
безпосередньо у навчальних програмах.  Можна  користуватись  також
окремими   брошурами,   зробленими   на  основі  програм  з  основ
правознавства.  На основі календарних вчителі розробляють поурочні
плани,  структура  і  форма  яких  визначається  ними  самостійно.
Поурочними планами для вчителів можуть слугувати  також  методичні
посібники,  що  мають  гриф  Міністерства  освіти і науки України.
Зошити з основ правознавства переглядаються учителем один  раз  на
семестр  і  бал  за  ведення  зошита  може  (за  бажанням вчителя)
виставлятись в журнал.     Необхідна інформація   щодо  організації  навчально-виховного
процесу з суспільних  дисциплін  подається  на  сторінках  журналу
"Історія в школах України".

                         Природознавство

     Природознавство згідно   з   Типовими   навчальними   планами
вивчається у 5 - 6 класах по 1 годині  на  тиждень  за  навчальною
програмою     для     загальноосвітніх     навчальних    закладів:
Природознавство 5 - 6 кл. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005.     Курс "Природознавство"  є  пропедевтичним  і  ґрунтується  на
принципі наступності між початковою та  основною  школою.  Так,  у
початковій  школі  природознавча  освіта  спрямована на розвиток в
учнів інтересу до пізнання природи,  усвідомлення школярами  свого
особистого  місця  у  довкіллі.  У  5  -  6 класах природознавство
вивчається на вищому рівні і спрямоване на формування в свідомості
учнів  основи  для цілісного уявлення про природу,  місця людини в
ній,  забезпечує  підготовку   учнів   до   предметного   вивчення
природничих наук в основній школі.     Навчальний предмет "Природознавство" передбачає:     ознайомлення на  рівні уявлень із загальними закономірностями
природи  та  природничо-науковою  картиною  світу,  із   загальною
будовою Всесвіту;     формування початкових  знань  про   довкілля   людини,   його
компоненти   та   взаємозв'язок   між  ними,  природні  та  штучні
екосистеми;     формування уявлень про фізичні, хімічні і біологічні явища та
зв'язок між ними,  взаємозв'язок об'єктів  природи  як  основу  її
цілісності;     розвиток в учнів почуття причетності та  відповідальності  за
збереження природи, формування емоційно-ціннісного ставлення учнів
до навколишнього середовища на основі знань про природу.     Зміст і  структура  курсу  відображають сукупність початкових
понять біології, хімії, фізики, астрономії, географії, екології, а
пропедевтичний  характер  визначає  елементарність  його змістової
частини і рівня вимог до загальноосвітньої підготовки учнів. Обсяг
і  глибина понять,  що вивчаються,  мають відповідати пізнавальним
можливостям учнів  5  -  6  класів.  Розкриваючи  зміст  програми,
вчитель   має  звертати  увагу  на  рівень  засвоєння  навчального
матеріалу, наведений у правій частині програми. Наприклад, запис у
правій колонці "Учень називає" передбачає вивчення поняття лише на
рівні ознайомлення,  а опанування учнями знаннями про  властивості
об'єктів закладено у вимогу "Учень пояснює".     Успішне опанування учнями  змісту  шкільного  природознавства
неможливе   без  застосування  практичних  методів,  які  сприяють
формуванню переконань у можливості пізнання світу і  знайомлять  з
методами наукових досліджень.  На уроках природознавства,  під час
виконання практичних робіт, в учнів формуються навички вимірювання
проведення   простих   дослідів  і  фіксації  результатів,  уміння
здійснювати спостереження та описувати їх.  Доцільність оцінювання
практичних  робіт  визначається  вчителем  залежно  від  форми  їх
проведення  та  вимог   до   оформлення   результатів   навчальної
діяльності школярів. З огляду на вимоги до рівня загальноосвітньої
підготовки і перелік способів діяльності учнів, наведених у правій
частині програми,  необхідно оцінити якнайменше 4 практичні роботи
за рік (по 2 у кожному семестрі).     Успішне засвоєння    школярами    навчального   матеріалу   з
природознавства неможливе без реалізації вчителем міжпредметних та
внутрішньопредметних  зв'язків.  Структура  курсу  природознавства
робить можливим та доцільним постійне повторювання і  використання
попередньо  набутих  знань,  що  забезпечує  усвідомлене засвоєння
учнями основних понять курсу.     Курс природознавства 5 класу дає учням нові знання про тіла і
речовини, природні явища. Землю і Сонце, властивості води, повітря
й  гірських порід,  пристосованість рослин і тварин до різних умов
середовища.     Зміст теми  "Вступ"  має  можливості  для реалізації виховних
завдань навчання. Особливе значення має подальший розвиток в учнів
пізнавального  інтересу  до  вивчення  природи.  На  перших уроках
природознавства необхідно організувати спостереження за  природою.
Важливо   зробити   цей   вид   навчальної  діяльності  цікавим  і
пізнавальним для школярів.  Однією  з  форм  організації  сезонних
спостережень може бути ведення учнями народного календаря, в якому
всі свята розподіляються за порами року.  Учні записують  прикмети
святкових  днів,  погоду  в  цей  день,  а далі спостерігають,  чи
відповідають прикмети тому,  що відбувається насправді.  Фіксувати
результати  таких  спостережень  можна  у  вигляді таблиці,  або в
окремому зошиті чи альбомі,  виділяючи на кожний святковий день по
одному  аркушу.  У цьому ж альбомі доцільно фіксувати і результати
фенологічних спостережень. Варто запропонувати учням підібрати або
скласти  вірші до кожного сезону,  оформити свої роботи малюнками,
фотографіями  тощо.  Проведення  сезонних  спостережень  у   формі
народного  календаря  сприяє  не  тільки формуванню в учнів уміння
здійснювати та описувати спостереження, а й розвитку пізнавального
інтересу  і  творчих здібностей учнів,  розширює їхні уявлення про
звичаї свого народу,  дозволяє школярам відчути себе причетними до
національної культури й духовності.     Вивчаючи тему "Тіла і  речовини,  що  оточують  людину"  учні
одержують   початкові   знання   про   речовини,   їх   будову   і
різноманітність.  Учні мають усвідомити, що тіла, і живі і неживі,
складаються  з  речовин,  а  речовини з частинок (атомів,  молекул
тощо),  що перебувають у постійному русі та взаємодіють між собою.
Особливу    увагу   необхідно   приділити   питанням   практичного
застосування  знань,  наприклад,  використання  розчинів,  способи
розділення сумішей, безпечне поводження з речовинами.     Тема "Світ явищ,  у якому живе людина" дає великі  можливості
для  формування  наукових  поглядів на природу.  Цьому має сприяти
усвідомлення учнями суті природних явищ,  зв'язку  життєдіяльності
організмів з явищами в неживій природі.     Зміст теми "Небесні тіла" викликає в учнів  великий  інтерес.
Вивчаючи тему,  п'ятикласники знайомляться з науковими відомостями
про види небесних тіл,  про розвиток уявлень людини про Всесвіт та
його  дослідження.  Формуючи в учнів загальні уявлення про Сонячну
систему,  необхідно враховувати, що Міжнародна астрономічна спілка
(МАС) запровадила зміни в номенклатурі Сонячної системи:  вилучено
поняття "мала планета" і введено поняття "карликові  планети".  За
новою  номенклатурою Плутон - це карликова планета.  До карликових
планет  зараховано  також  Цереру  (найбільший  об'єкт   з   поясу
астероїдів  між  Марсом  і  Юпітером)  та  Еріду  (об'єкт  з поясу
Койпера).  Отже,  за сучасними даними,  до складу Сонячної системи
входять  8  планет  (та  їх  супутники),  карликові планети (та їх
супутники) і малі тіла - астероїди, комети, метеороїди.     Доцільно під  час  вивчення  теми  "Небесні тіла" запланувати
позакласні заходи,  присвячені "Міжнародному  року  астрономії"  в
рамках  його  головної  теми "Всесвіт для вас" (2009 рік оголошено
"Міжнародним   роком   астрономії"   (МРА-2009)   рішенням    62-ї
Генеральної асамблеї  ООН за ініціативою Міжнародної астрономічної
спілки та ЮНЕСКО).     В останній  темі  5  класу  "Умови  життя  на  планеті Земля"
важливо зосередити увагу учнів на умовах,  завдяки яким  існує  та
підтримується  життя  на  планеті  Земля.  Необхідно наголосити на
значенні води та повітря для живої природи.  Виховне значення теми
полягає   у   формуванні   в   учнів   уявлень   про  необхідність
раціонального використання  природних  ресурсів,  охорони  вод  та
повітря,   а  також,  розвиток  в  учнів  почуття  причетності  та
відповідальності за збереження природи.     Узагальнюючи навчальний матеріал 5 класу, учні мають дійти до
висновку,  що  до  природи  треба  ставитися  бережливо,   як   до
величезної  цінності;  що  природа  зазнає  впливу з боку людини і
потребує охорони.     У 6    класі   продовжується   формування   в   учнів   основ
природничо-наукової картини  світу. Ключовим  для  цього  курсу  є
поняття   "система".   Учні   ознайомлюються  із  закономірностями
існування природних систем і на рівні уявлень вивчають  рукотворні
системи та поняття "сила", "енергія".     Вивчення живих  систем  розпочинається  з  організмів.   Учні
6 класу  мають  певний обсяг знань про основні властивості живого.
Усі  ці  знання  треба  систематизувати,  розширити  й  надати  їм
послідовного   та  наукового  характеру.  Розглядаючи  особливості
будови організмів,  необхідно звернути увагу на їх клітинну будову
і підкреслити, що організми, як й інші тіла, побудовані з речовин,
а клітина - це найменша жива система.  Вивчаючи зв'язки між видами
варто розглянути роль окремих видів в екосистемах,  використовуючи
поняття "виробник", "споживач", "руйнівник". Завершується вивчення
середовища  існування людини ознайомленням із найбільшою природною
системою - біосферою.  Узагальнюючи навчальний матеріал  6  класу,
учні мають дійти до висновку про цілісність природи.     У програмі наведено орієнтовний перелік навчальних екскурсій.
Проводити  їх  можливо за рахунок навчальних годин,  у позаурочний
час або під час навчальної практики, організація якої здійснюється
відповідно  до  листа  Міністерства  освіти  і  науки  України від
06.02.2008 N 1/9-61 ( v9-61290-08 ).     Наведений у програмі розподіл годин є орієнтовним. Учитель на
власний розсуд може  розподіляти  навчальний  матеріал  за  темами
уроків,  переставляти їх місцями в межах розділу,  але так, щоб не
порушувалась  логічна  послідовність.  Резервні  години   доцільно
використовувати  для  повторення,  узагальнення  і  систематизації
навчального матеріалу, проведення навчальних екскурсій.     Основний навчальний  матеріал  учні  мають засвоїти на уроці.
Домашні завдання мають бути  диференційованими,  сприяти  розвитку
пізнавального  інтересу,  творчих  та  інтелектуальних  здібностей
учнів.   Наприклад,   домашні   завдання,   які   спрямовані    на
спостереження певного явища,  постановку елементарного дослідження
в домашніх умовах,  конструювання  простих  пристроїв,  підготовку
повідомлень тощо.     Рівень навчальних досягнень учнів  оцінюється  відповідно  до
критеріїв  оцінювання  навчальних досягнень,  затверджених наказом
Міністерства освіти  і  науки  України  від   05.05.2008   N   371
( v0371290-08  ).  Видами  оцінювання навчальних досягнень учнів є
поточне, тематичне,   семестрове,   річне   оцінювання.    Поточне
оцінювання  здійснюється у процесі поурочного вивчення теми.  Його
основним завданням є встановлення рівня навчальних досягнень  учня
(учениці)  в  оволодінні  змістом предмета,  уміннями та навичками
відповідно до   вимог   навчальних   програм.   Тематична   оцінка
виставляється  на підставі результатів опанування учнями матеріалу
теми впродовж її вивчення з урахуванням  поточних  оцінок,  різних
видів  навчальних  робіт (практичних,  лабораторних,  самостійних,
творчих,   контрольних    робіт)    та    навчальної    активності
школярів. Оцінка  за  семестр  виставляється  на основі тематичних
оцінок, а за рік - на основі семестрових оцінок.  Учень  (учениця)
має право на підвищення семестрової оцінки.     Успішна реалізація завдань курсу  "Природознавство"  залежить
від  рівня  підготовки вчителів.  Предмет "Природознавство" можуть
викладати  вчителі   природничих   дисциплін   (біології,   хімії,
географії,  фізики).  Для  якісного забезпечення вивчення предмета
необхідно інститутам післядипломної педагогічної освіти,  міським,
районним   науково-методичним   центрам   проводити   семінари  із
залученням  фахівців  природничої  галузі  для   ознайомлення   зі
спорідненими методиками викладання і кращим педагогічним досвідом.     На допомогу вчителю  впродовж  останніх  років  створено  ряд
навчально-методичних  посібників  з  природознавства,  серед  яких
практикуми,  робочі  зошити,  завдання  для  перевірки  навчальних
досягнень  учнів.  Звертаємо увагу,  що учитель може рекомендувати
учням користуватися лише тими посібниками,  що  мають  відповідний
гриф МОН України та внесені до переліку рекомендованої МОН України
літератури для учнів загальноосвітніх навчальних закладів.     Підготовлено програмно-методичний     комплекс    навчального
призначення  "Природознавство  5  -  6  клас"  (ЗАТ   "Транспортні
системи"),  який  проходить  апробацію у навчальних закладах.  Цей
посібник може використовуватись для інформаційної підтримки уроків
і для самостійної роботи учнів.  Учні, також, можуть знайти цікаву
інформацію,  що сприятиме кращому засвоєнню  пропедевтичних  знань
про природу,  в науково-популярному природничому журналі для дітей
"Колосок" і у книгах "Місяць" та "Сік життя" із серії "Бібліотечка
колоска".   В  журналі  "Колосок"  можна  ознайомитися  з  умовами
проведення Всеукраїнського  інтерактивного  природничого  конкурсу
"КОЛОСОК",   який   проводиться   для   учнів   3   -   8   класів
загальноосвітніх навчальних закладів  з  метою  розвитку  інтересу
школярів до вивчення природничих дисциплін і підтримки талановитий
учнів.