Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 грудня 2018 року
у справі № 234/6607/17
Цивільна юрисдикція
Щодо звільнення від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі
Фабула справи: ОСОБА _3 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Донецькоблгаз» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням міського суду позов ОСОБА_3 задоволено частково. Судом стягнуто з ПАТ «Донецькоблгаз» на користь ОСОБА_3 заборгованість за заробітною платою та витрати на правову допомогу; в іншій частині позову відмовлено. Ухвалою міського суду позов ОСОБА_3 до ПАТ «Донецькоблгаз» про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху з підстав несплати судового збору.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 зазначає, що структуру заробітної плати визначено у ст.2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочуючих чи компенсаційних витрат. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 26 жовтня 2013 року у справі № 6-1395цс16, вимоги про стягнення середнього заробітку є вимогами, пов'язаними з виплатою заробітної плати.
Правова позиція Верховного Суду: у ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, відповідно до якої заробітна плата складається з: основної заробітної плати - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткової заробітної плати - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до абз. 3,5, 7, 8 пп. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України констатував, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у п. 4 ч. I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов'язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим ст. 12 Закону, зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника.
Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому зазначені виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або за визначенням, використаним у ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Верховний Суд врахував, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 06 грудня 2017 року у справі № 6-331цс17, в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Висновки: категорія «заробітна плата» використана в трудовому законодавстві й в контексті правових питань з оплати праці за виконану роботу, й в контексті правових питань притягнення до юридичної відповідальності за вчинення порушення норм трудового права (за ст.ст. 117, 235, 236 та іншими КЗпП України). При цьому, враховуючи, що за правилом п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, категорія «заробітна плата» повинна розумітися в усіх застосовуваних у Кодексі законів про працю України значеннях.
Ключові слова: залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, пільги зі сплати судового збору, поняття заробітної плати
