Єдиний унікальний номер 234/6607/17 Номер провадження 22-ц/804/682/19
Єдиний унікальний номер 234/6607/17 Головуючий у 1 інстанції Демидова В.К.
Номер провадження 22-ц/804/682/19 Доповідач Корчиста О.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 березня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Жданової В.С., Тимченко О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №234/6607/17 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення заборгованості по заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 липня 2017 року, ухвалене в місті Краматорськ Донецької області,
встановив:
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення заборгованості по заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якого послалась на те, що наказом 407л. від 07 грудня 2010 року вона була прийнята на роботу на посаду слюсаря з експлуатації та ремонту підземних газопроводів 2-го розряду, наказом №275 л. від 30 червня 2015 року вона була звільнена за угодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП. При звільненні роботодавець не здійснив їй належних виплат заробітної плати за квітень, травень та червень 2015 року.
Просила суд стягнути з Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ПАТ «по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на її користь заборгованість заробітної плати: з квітня 2015 року до 30 червня 2015 року в розмірі 3554,59 гривень, середній заробіток в розмірі 1565,45 гривень за весь час затримки виплати заробітної плати, а саме: з 01 липня 2015 року до 31 березня 2017 року включно, тобто за 21 місяць, що складає 32874,34 гривень, а також в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 3000 гривень та витрат на правову допомогу у розмірі 2500 гривень.
31 липня 2017 року представник позивача ОСОБА_2 просила позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 гривень залишити без розгляду.
Ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 31 липня 2017 року заяву представника позивача ОСОБА_2 про залишення позову в частині вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 3000 гривень задоволено, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 31 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за квітень - червень 2015 року в розмірі 3554,59 гривень та витрати на правову допомогу, в розмірі 2500 гривень. Стягнуто з ПАТ «по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» у дохід держави судовий збір у сумі 800 гривень. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та постановити нове рішення в цій частині, а саме: стягнути з Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ПАТ «по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на її користь середній заробіток в розмірі 1565,45 гривень за весь час затримки виплати заробітної плати, а саме: з 01 липня 2015 року до 31 березня 2017 року включно, тобто за 21 місяць, що складає 32874,34 гривень.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, в судовому засіданні не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, що призвело до ухвалення незаконного рішення. В обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог стягнення розміру середнього заробітку та моральної шкоди поклав ті обставини, що відповідно до Сертифікату (висновку) про настання обставин непереборної сили від 30 липня 2014 року ОСОБА_3 України засвідчує настання обставин непереборної сили з 14 травня 2014 року для ПАТ «по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) ОСОБА_3 палатою України обставин непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо. При цьому в зазначеному висновку зазначено настання для відповідача обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів. Однак, в зазначеному висновку не йдеться про настання обставин непереборної сили які унеможливлюють своєчасне та в повному обсязі виконання зобов’язань щодо додержання законодавства України про працю. Зазначила, що зобов’язання з додержання законодавства України про працю не входить до зобов’язань зі справляння та сплати податків та обов’язкових платежів.
У запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 липня 2017 року посилаючись на те, що станом на сьогоднішній день відповідач та його відокремлені структурні підрозділи знаходиться під впливом форс-мажорних обставин, початок дії: з 14 квітня 2014 року. Факт форс-мажору (обставин непереборної сили) у зв’язку з проведенням заходів АТО відносно ПАТ «Донецькоблгаз» підтверджується Сертифікатом ТПП України від 30 червня 2014 року №2059/05-4. Жодні документи з території структурного підрозділу вивезти або передати не вбачається за можливе. На даний час всі первинні бухгалтерські та кадрові документи знаходяться у приміщеннях захоплених підрозділів (філій) і ПАТ «Донецькоблгаз» не має до них доступу. Крім того, втрачені печатки цих підрозділів, про що є повідомлення у газеті «Урядовий кур’єр». Усі додані до позовної заяви документи (докази) позивачем є недостовірними, виданими невстановленими особами з проставлянням невідомих штампів та печаток з території де органи державної влади тимчасово не виконують функції держави, тому не можуть слугувати доказами по справі.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України визначено, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у позовній заяві, складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за таких підстав.
Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що відповідно до копії трудової книжки, ОСОБА_1, згідно наказу №275 Л від 30 червня 2015 року, була звільнена з посади слюсаря по ремонту підземних газопроводів ПАТ «Донецькоблгаз» Єнакіївське УГГ за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП.
Згідно довідки про середню заробітну плату, надану Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську, позивачці ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за 2015 рік: квітень - 2129,61 гривень, травень - 2289,17 гривень, червень - 1559,71 гривень.
Відповідно до довідки наданої позивачці відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачкою ОСОБА_1 по заробітній платі становить за 2015 рік: квітень - 423,70 гривень, травень - 1852,86 гривень, червень - 1278,03 гривень.
Відповідно до Сертифікату (висновку) про настання обставин непереборної сили від 30 липня 2014 року ОСОБА_3 палата України засвідчує настання обставин непереборної сили з 14 травня 2014 року для ПАТ «по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) ОСОБА_3 палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Згідно апеляційної скарги позивачем рішення суду оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог, тому апеляційний суд відповідно перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що відсутня вина відповідача у не проведенні своєчасного розрахунку з позивачем, про що свідчать форс – мажорні обставини, які підтверджені Сертифікатом (висновком) про настання обставин непереборної сили від 30 липня 2014 року ОСОБА_3 палати України.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за таких підстав.
Згідно із частиною 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, за положеннями ст. 117 КЗпП України обов’язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Згідно ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно частина 1 статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.
З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на такі відносини.
Враховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема вимоги щодо виплати компенсації у зв’язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Відповідно до Сертифікату (висновку) ОСОБА_3 палати України № 2059/05-4 від 30 липня 2014 року про настання обставин непереборної сили для Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовьязквих платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) ОСОБА_3 палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.
Крім того, за змістом п.3.3 Регламенту (нова редакція) засвідчення ОСОБА_3 палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 № 44(5) сертифікат у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутня вина відповідача в невиплаті заборгованості по заробітній платі.
Відповідні правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 6-2159цс15, від 11 травня 2016 року № 6-383цс15, від 23 березня 2016 року № 364цс16, від 23 березня 2016 року № 365цс16, від 25 травня 2016 року № 948цс16, від 31 травня 2017 року № 6-2163 цс16, а також у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 264/925/17 –ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 225/5072/17.
Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутня вина відповідача в невиплаті заборгованості по заробітній платі.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
На підставі ст. 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий
Судді:
Повний текст постанови складений 14 березня 2019 року.
Головуючий
