Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 січня 2019 року
у справі № 910/4518/16
Господарська юрисдикція
Щодо сплати судового збору у справах про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати
Фабула справи: Позивач звернувся до господарського місцевого суду з майновими вимогами до боржника - ПрАТ «Азовелектросталь» у межах справи про його банкрутство про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, компенсації за втрату частини заробітної плати та суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам ст. 116 КЗпП відповідач станом на день звільнення позивача не провів з нею повного розрахунку з виплати заробітної плати.
Господарський місцевий суд позов задовольнив частково. Апеляційний господарський суд повернув позивачу апеляційну скаргу з доданими до неї документами, оскільки позивач не сплатив судовий збір у встановлений строк.
Мотивація касаційної скарги: суд апеляційної інстанції помилково не врахував скрутне матеріальне становище ОСОБА_3 та відсутність у неї на момент звернення до суду з апеляційною скаргою коштів для сплати судового збору, тому протиправно відмовив у задоволенні клопотання зазначеної фізичної особи про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та повернув подану цією особою апеляційну скаргу.
Правова позиція Верховного Суду: для встановлення наявності чи відсутності підстав для відступлення від указаного висновку Верховного Суду України щодо застосування приписів пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» необхідно визначити, чи входить середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати, у справах про стягнення якої позивачі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Немає підстав для відступлення від висновку Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 226/168/15-ц щодо застосування приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону «Про судовий збір» при вирішенні спору про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Висновки: середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
