Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 березня 2026 року
у справі № 712/6681/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо «обману в особі» власника банківських рахунків та позичальника за кредитними договорами
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 3 ст. 190 КК, та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 361 КК - у виді обмеження волі на строк на 2 роки; за ч. 3 ст. 190 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, з урахуванням ст. 72 цього Кодексу, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Апеляційний суд ухвалою вирок районного суду стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно із законодавчим визначенням об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК, полягає в заволодінні чужим майном або придбанні права на нього шляхом обману чи зловживання довірою.
В складі шахрайства обман чи зловживання довірою є самостійними (альтернативними) способами вчинення кримінального правопорушення.
За усталеною судовою практикою обман, як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно, у його класичному розумінні, є інформаційним впливом з метою введення в оману через повідомлення власнику, особі у фактичному володінні якої перебуває майно або вона має право розпорядитися майном, завідомо неправдивих відомостей, повідомлення яких має вагоме значення для ухвалення останніми рішення щодо передачі майна, права на майно винуватому, який в такий спосіб прагне протиправно, безповоротно і безоплатно заволодіти чужим для нього майном, а також приховування певних відомостей з такою ж метою, коли винуватий прагне підтримати оману, яка виникла внаслідок інших обставин до його протиправних дій.
Характерною ознакою шахрайства є зовні добровільна передача винному майна чи права на нього власником (володільцем), який діє під впливом омани, викликаної протиправною поведінкою з боку винного, яка й обумовлює похідне від неї волевиявлення та передачу останньому чужого для нього майна чи права на майно.
Використання засобів дистанційної комунікації (телефон, комп`ютер тощо) суттєво розширює межі можливого протиправного впливу з метою введення в оману уповноваженої особи щодо тих чи інших обставин, які обумовлюють заволодіння чужим майном.
Так, особа шляхом обману, зокрема, за допомогою використання відповідних додатків та програмного забезпечення, завантажених у мобільний телефон з метою віддаленого керування відкритими в банку рахунками та розпорядження коштами, може розпорядитися чужими для неї грошима як власними і протиправно заволодіти ними. У цьому випадку подана особою в такий спосіб завідомо неправдива інформація, яка нібито виходить від власника банківського рахунку, обумовлює можливість розпорядження «як власником» чужими грошима з чужого банківського рахунку.
ВИСНОВКИ: засуджений шляхом використання мобільних телефонів, невстановлених електронних пристроїв та фінансових номерів потерпілого ідентифікувався через мережу «Інтернет» як потерпілий, і здійснив низку фінансових операцій, без згоди потерпілого. Так, засулдений видав себе за потерпілого, як власника банківських рахунків та позичальника за кредитними договорами, і за допомогою введення через технічні засоби неправдивої інформації, видавши себе за власника, ввів в оману низку банків і небанківських фінансових установ для заволодіння чужим майном, яке належало потерпілому.
В цьому випадку мав місце обман як спосіб протиправного заволодіння чужим майном, зміст якого полягає в повідомленні неправдивих відомостей за допомогою використання мобільних телефонів та невстановлених електронних пристроїв щодо персональних ідентифікаційних даних власника банківських рахунків та особи позичальника за кредитними договорами («обман в особі»).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти власності, способи заволодіння чужим майном, склад незаконного заволодіння майном
