Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 січня 2026 року
у справі № 514/566/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікуючої ознаки «проникнення» при встановленні у діях особи складу грабежу
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджено за ст. 186 ч. 4 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.
Вироком апеляційного суду скасовано вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 призначено за ст. 186 ч. 4 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно статті 186 КК України грабіж це відкрите викрадення чужого майна. При цьому викрадення вважається відкритим, якщо воно вчинюється у присутності власника майна або особи, у віданні чи під охороною якої перебуває майно, і винний усвідомлює, що ці особи розуміють сутність його злочинних дій. Грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном і таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпоряджатися вилученим майном.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, в тому числі й інші наявні в матеріалах провадження письмові та речові докази, врахувавши показання ОСОБА_6, потерпілої та свідків події, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 відкрито викрав чуже майно (грабіж), повторно, в умовах воєнного стану, чим скоїв злочин, передбачений ст. 186 ч. 4 КК України.
За встановлених у вироку обставин, місцевий суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ст. 186 ч. 4 КК України саме як грабіж, а не як шахрайство за ст. 190 ч. 2 КК України, як про це вказує захисник у касаційній скарзі, оскільки обман свідка ОСОБА_9 у цьому разі був лише способом отримання доступу до майна потерпілої ОСОБА_8, а вилучення майна ОСОБА_6 здійснив відкрито, після висловленого йому прохання розрахуватись за товар, а тому такі доводи касаційної скарги захисника є безпідставними.
Згідно вироку суду ОСОБА_6 проник до приміщення торговельної зали магазину-кафе шляхом вільного доступу, а тому такі його дії не можуть кваліфікуватись як проникнення.
ВИСНОВКИ: при вирішенні питання щодо наявності у діях особи ознаки проникнення важливим є факт усвідомлення особою незаконності входження (потрапляння) у відповідне приміщення або перебування в ньому. Вчиняючи грабіж, поєднаний з проникненням, особа повинна усвідомлювати протиправність входження (потрапляння) у приміщення або перебування в ньому під час його вчинення, передбачати суспільно небезпечні наслідки такого протиправного входження (потрапляння) у приміщення й бажати їх настання або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати їх настання.
Вирішальним при визначенні законності/незаконності входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення або перебування в ньому під час вчинення грабежу, є режим доступу до об'єкта (вільний/обмежений).
Відповідно, наявність режиму вільного доступу до приміщення свідчить про законність входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення та правомірне її перебування там, а отже, виключається інкримінування кваліфікуючої ознаки «проникнення», навіть якщо особа потрапила в приміщення з умислом заволодіти чужим майном.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти власності, правовий режим доступу до об'єкта, кваліфікація грабежу
