Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 березня 2026 року
у справі № 140/4934/25[3]
Адміністративна юрисдикція
Щодо відсутності правових підстав для застосування 30-відсоткового коригування фінансового результату згідно з пп. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 ПК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково.
ОЦІНКА СУДУ
Підпунктом 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України визначено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь:
- нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;
- нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2-1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
За правилами підпункту 39.1.2 пункту 39.1 статті 39 ПК України обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу «витягнутої руки», якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов'язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.
Відповідно до абзацу «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення змін до переліку організаційно-правових форм нерезидентів у розрізі держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до цього підпункту, вони набирають чинності з 1 січня звітного року, що настає за календарним роком, у якому внесено такі зміни.
Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» - «в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» - «в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими.
Застосування підпункту 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України можливе лише за наявності передумов, прямо визначених цією нормою, яка містить два альтернативні випадки її застосування.
ВИСНОВКИ: контролюючий орган, обґрунтовуючи спірне коригування, послався на «особливий податковий статус» контрагента виключно через його організаційно-правову форму та включення такої форми до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, не навівши при цьому належних та допустимих доказів на підтвердження юридично значущих обставин, з якими закон пов'язує податкові наслідки у вигляді 30-відсоткового збільшення фінансового результату, зокрема факту несплати таким нерезидентом податку на прибуток (корпоративного податку) у державі реєстрації та/або відсутності в нього статусу податкового резидента відповідної держави.
Натомість судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що між сторонами укладено експортний контракт, операція фактично відбулася та супроводжувалася належними первинними й митними документами, а також те, що позивачем подано документи, які свідчать про оподаткування діяльності контрагента податком на прибуток у Республіці Польща.
За таких обставин висновки контролюючого органу про обов'язковість застосування коригування ґрунтуються на припущеннях і формальному ототожненні включення організаційно-правової форми до переліку з автоматичною наявністю законодавчих критеріїв для застосування підпункту 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України, тоді як податковий орган не спростував наданих платником доказів, не навів контрдоказів та не вжив процесуальних заходів для отримання від компетентних органів іноземної держави інформації, яка могла б підтвердити протилежне.
Отже, за відсутності доведених передумов, визначених законом, застосування 30-відсоткового коригування є необґрунтованим.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: різниці при фінансових операціях, справляння податку на прибуток, операції з нерезидентами
