Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 березня 2026 року
у справі № 140/4934/25[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо доказового значення відсутності дефектних актів при встановленні реальності господарських операцій
ФАБУЛА СПРАВИ
Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково.
ОЦІНКА СУДУ
Суди попередніх інстанцій установили, що у 2022 році позивачем було придбано будівельні матеріали (бетон, щебінь, пісок, металеві конструкції, металочерепицю, арматуру тощо), які оприбутковано на склад та відображено в бухгалтерському обліку на рахунках обліку запасів.
Надалі зазначені матеріали списані з кредиту рахунку обліку будівельних матеріалів із віднесенням їх вартості на дебет рахунку 94 «Інші операційні витрати» з визначенням напряму використання - поточний ремонт основних засобів виробничого призначення.
Суди встановили, що списання здійснювалося щодо конкретно визначених об'єктів нерухомості та виробничої інфраструктури підприємства (корівники, зерносклади, гаражі, виробничі приміщення тощо), які перебувають на балансі підприємства та використовуються в його основній діяльності - сільськогосподарському виробництві.
Також суди встановили, що: матеріали фактично були придбані у постачальників, їх постачання не оспорюється контролюючим органом; оплата за них здійснена у безготівковій формі; рух матеріалів відображений у складському та бухгалтерському обліку; списання здійснювалося на підставі актів списання, які містять відомості про номенклатуру, кількість та вартість використаних матеріалів; відповідні об'єкти основних засобів перебувають у стані експлуатації та використовуються у виробничому процесі.
При цьому суди попередніх інстанцій звернули увагу, що контролюючий орган не заперечує факту існування відповідних об'єктів основних засобів, їх використання у господарській діяльності та необхідності підтримання їх у належному технічному стані.
Водночас податковий орган не встановив: використання матеріалів у негосподарській діяльності; їх відчуження, безоплатну передачу чи інше вибуття; формування активу, який підлягав би капіталізації замість віднесення витрат до поточних.
Суди також виходили з того, що відповідно до пунктів 5, 7 П(С)БО 16 «Витрати» витрати визнаються у періоді їх здійснення за умови зменшення активів або збільшення зобов'язань, якщо вони пов`язані з отриманням доходу.
Вирішальним для правової оцінки було те, що контролюючий орган не довів зміни функціонального призначення об`єктів, їх модернізації чи реконструкції, яка б обумовлювала збільшення первісної вартості основних засобів відповідно до правил бухгалтерського обліку.
Згідно зі статтею 77 КАС України саме на контролюючий орган покладається обов'язок доведення правомірності прийнятого рішення. Натомість у цій справі податковий орган обмежився констатацією недостатності документального оформлення без доведення відсутності фактичного здійснення операцій або їх невідповідності економічному змісту.
Отже, встановлені судами фактичні обставини у сукупності свідчать про реальність придбання та використання матеріалів у виробничій діяльності позивача, а доводи касаційної скарги фактично спрямовані на переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 341 КАС України.
ВИСНОВКИ: відсутність окремих документів, зокрема дефектних актів, сама по собі не свідчить про відсутність господарської операції, якщо інші наявні докази у своїй сукупності підтверджують фактичне використання матеріалів у межах господарської діяльності.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: витрати платника податку, справляння податку на прибуток, підтвердження реальності господарських операцій
