Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 жовтня 2025 року
у справі № 917/276/25
Господарська юрисдикція
Щодо випадку, коли у позивача виникає право на відшкодування понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, згідно з ч. 3 ст. 130 ГПК України
ФАБУЛА СПРАВИ
ПрАТ "СК "Уніка" звернулося до суду з позовом до ПрАТ "СК "Саламандра" про стягнення 11 704,97 грн страхового відшкодування.
Ухвалою господарського суду закрито провадження у справі №917/276/25 на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору. Стягнуто з ПрАТ "СК "Саламандра" на користь ПрАТ "СК "Уніка" 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Постановою апеляційного господарського суду у справі №917/276/25 ухвалу господарського суду змінено, шляхом викладення абзацу 2 резолютивної частини ухвали в наступній редакції:
"Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. "
В решті ухвалу господарського суду у справі №917/276/25 залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частиною третьою статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі саме внаслідок відмови позивача від позову через задоволення відповідачем заявлених до нього вимог після відкриття провадження у справі, суд, вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, має виходити з положень частини третьої статті 130 ГПК України.
Як встановлено судом апеляційної інстанції провадження у даній справі було закрито не внаслідок ініціативи з боку позивача (який був обізнаний з погашенням страхового відшкодування) шляхом подання ним відповідної заяви про закриття провадження, а через фактичне усунення предмета спору на стадії судового розгляду шляхом здійснення виплати Моторно (транспортне) страховим бюро України та саме з ініціативи суду першої інстанції внаслідок відсутності предмета спору.
Щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 130 ГПК України слід відзначити таке.
За встановленими судами обставинами справи провадження у справі було закрито саме за ініціативою суду у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, а не за заявою позивача про відмову від позову у зв`язку із задоволення позовних вимог відповідачем. Ухвала суду першої інстанції у цій частині не оскаржувалася, а відтак є чинною.
Отже, з урахуванням фактичних обставин даної справи положення частини третьої статті 130 ГПК України не розповсюджуються на спірні правовідносини.
Ураховуючи наведене вище у своїй сукупності колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на підставі статті 130 ГПК України, чого суди попередніх інстанцій не врахували.
ВИСНОВКИ: зі змісту норми частини третьої статті 130 ГПК України вбачається, що лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволення позовних вимог відповідачем після пред'явлення позову і закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України у нього виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, до яких належить і витрати, пов`язані з розглядом справи.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: припинення судового провадження, умови відшкодування судових витрат, витрати на адвоката
