Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 лютого 2026 року
у справі № 346/5857/23
Цивільна юрисдикція
Щодо належного способу захисту прав, якщо право особи на реєстрацію земельної ділянки обмежене внаслідок вже зареєстрованої суміжної ділянки іншого власника, яка частково накладається на земельну ділянку цієї особи
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2, третя особа - селищна рада, з позовом про встановлення спільної межі земельної ділянки.
ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1, третя особа - селищна рада, з зустрічним позовом про встановлення меж земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного суду, відмовив у задоволенні первісного та зустрічного позовів.
ОЦІНКА СУДУ
Стаття 91 ЗК України визначає, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 391 ЦК України).
Відповідно до частин першої, сьомої, восьмої статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
У частині першій статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» зазначено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 791 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.
Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.
ВИСНОВКИ: якщо право особи на реєстрацію земельної ділянки обмежене внаслідок вже зареєстрованої суміжної ділянки іншого власника, яка частково накладається на земельну ділянку цієї особи, то обмежене право особи може бути поновлене шляхом приведення меж належної суміжному власнику земельної ділянки у відповідність та внесення відповідних змін щодо земельної ділянки до Державного земельного кадастру.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: суміжне землекористування, обов'язки суміжного власника, захист прав землевласника
