Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 липня 2025 року
у справі № 487/3703/22
Цивільна юрисдикція
Щодо правомірності отримання в оренду або у приватну власність для будівництва й обслуговування індивідуального житлового будинку земельної ділянки, зайнятої прибережною захисною смугою
Фабула справи: прокурор в інтересах держави в особі міської ради звернувся до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності та знесення житлового будинку.
Рішенням районного суду, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості віднесення земельної ділянки до категорії водного фонду «за зовнішніми ознаками» без прийняття органом влади рішення про затвердження документації із землеустрою, яка визнається підставою внесення до державного земельного кадастру відомостей про категорію земельної ділянки.
Правова позиція Верховного Суду: водні об`єкти та землі водного фонду є національним багатством держави і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства у водних ресурсах.
Усі водні об`єкти та землі водного фонду на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони протікають, та незалежно від права власності на них, становлять єдиний водний фонд та землі водного фонду України і перебувають під охороною держави. Водні об`єкти та землі водного фонду, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на землі водного фонду здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Крім того, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати, зокрема, громадянам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 ЗК України; близький за змістом припис закріплює ч. 3 ст. 85 ВК України).
Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією (ч. 1 ст. 90 ВК України; абз. 4 п. 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів). У межах таких смуг уздовж морів, морських заток і лиманів забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені (ч. 2 ст. 113 ЗК України).
Висновки: якщо земельна ділянка зайнята прибережною захисною смугою, її не можна отримувати в оренду або у приватну власність для будівництва й обслуговування індивідуального житлового будинку.
Ключові слова: добросовісність набувача, умови примусового знесення будівлі, законність будівництва, захист права власності
