Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 вересня 2025 року
у справі № 753/4989/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо обов'язковості настання наслідків для кваліфікації самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 197-1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік і на підставі ч. 5 ст. 74 цього Кодексу звільнено від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Також суд скасував арешт, накладений ухвалою суду на нерухоме майно; ухвалив демонтувати житловий будинок, який є речовим доказом, і зобов`язав ОСОБА_7 звільнити земельну ділянку за вказаною адресою, привівши її до попереднього стану шляхом знесення споруд (огорожі) та нерухомого майна.
Крім того, за вироком суду ОСОБА_7 визнано невинуватим і виправдано в пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 358 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю в його діянні складу цього кримінального правопорушення.
Апеляційний суд ухвалою залишив без змін вирок місцевого суду.
ОЦІНКА СУДУ
У ст. 197-1 КК України передбачено відповідальність за два самостійних кримінальні правопорушення - самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику (ч. 1) і самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці (ч. 3). Відповідальність за їх вчинення обтяжують кваліфікуючі ознаки, вказані, відповідно, у ч. 2 і ч. 4 цієї статті.
Самовільне зайняття земельної ділянки є кримінальним правопорушенням із матеріальним складом, який вважається закінченим з того моменту, коли особа фактично заволоділа земельною ділянкою або розпочала її протиправну експлуатацію (освоєння), завдавши цим власнику земельної ділянки або її законному володільцю значної шкоди. Кількісний аспект цієї ознаки (шкоди) дозволяє відмежувати злочинне самовільне зайняття земельної ділянки без обтяжуючих обставин від відповідного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП.
Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці полягає у веденні на такій ділянці без належного дозволу будівельних робіт, а також виконанні монтажних робіт по спорудженню нового об'єкта - будівлі чи споруди. Кримінальне правопорушення вважається закінченим з початку ведення цих перелічених робіт. Зі змісту ч. 3 ст. 197-1 КК України випливає, що поняття кримінально караного самовільного будівництва має специфіку, яка полягає у його поєднанні із самовільним зайняттям земельної ділянки. Водночас указаний у ч. 3 цієї статті об'єкт кримінального правопорушення - самовільно зайнята земельна ділянка, зазначена у ч. 1 цієї статті, означає лише те, що самовільно зайнята земельна ділянка є місцем самовільного будівництва і не належить до земель, зазначених у ч. 2 цієї ж статті (земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель).
ВИСНОВКИ: для кваліфікації самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди не є обов'язковим.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти власності, самовільне землекористування, незаконне використання землі
