Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 липня 2025 року
у справі № 725/2205/24
Цивільна юрисдикція
Щодо поширення позовної давності на вимогу іпотекодержателя до іпотекодавця про визнання права власності на земельну ділянку, на якій розміщений предмет іпотеки, що необхідна для його обслуговування, та на який іпотекодержатель звернув стягнення в позасудовому порядку
ФАБУЛА СПРАВИ
АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності та визнання права власності на земельну ділянку.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове судове рішення яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено
ОЦІНКА СУДУ
У цивільному законодавстві закріплено об'єктивні межі застосування позовної давності. Об`єктивні межі застосування позовної давності встановлюються: (а) прямо (стаття 268 ЦК України); (б) опосередковано.
Положеннями глави 19 ЦК України встановлено загальне правило про поширення позовної давності на всі цивільно-правові вимоги, окрім тих, що як виняток зазначені у статті 268 ЦК України. Так, у частині першій статті 268 ЦК України законодавець визначив, на які позовні вимоги не поширюється позовна давність. У частині другій статті 268 ЦК України закріплено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Опосередковано межі застосування позовної давності визначаються з урахуванням сутності пред`явленої вимоги.
Серед переліку вимог, на які відповідно до закону позовна давність не поширюється, не має вимоги іпотекодержателя до іпотекодавця про визнання права власності на земельну ділянку, на якій розміщений предмет іпотеки, що необхідна для його обслуговування, та на який іпотекодержатель звернув стягнення в позасудовому порядку.
ВИСНОВКИ: вимога іпотекодержателя до іпотекодавця про визнання права власності на земельну ділянку, на якій розміщений предмет іпотеки, що необхідна для його обслуговування, та на який іпотекодержатель звернув стягнення в позасудовому порядку є «вимогою» у розумінні статей 256, 268 ЦК України. Сутність вимоги іпотекодержателя до іпотекодавця про визнання права власності на земельну ділянку, на якій розміщений предмет іпотеки, що необхідна для його обслуговування, та на який іпотекодержатель звернув стягнення в позасудовому порядку, не виключає застосування до неї позовної давності. По своїй суті вимога про іпотекодержателя до іпотекодавця про визнання права власності на земельну ділянку, на якій розміщений предмет іпотеки, , що необхідна для його обслуговування, та на який іпотекодержатель звернув стягнення в позасудовому порядку,не може бути кваліфікована як негаторний позов.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила застосування позовної давності, захист прав іпотекодержателя, набуття земельних прав, іпотечне зобов'язання