Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 червня 2025 року
у справі № 684/477/19[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо відмежування примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань від розбою
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції вироком визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК, і призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_7 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 162 цього Кодексу, у зв`язку із закінченням строків давності.
Крім того, визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК, та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та поклав на нього обов'язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
За наслідком апеляційного розгляду апеляційний суд ухвалою вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що внаслідок заподіяння ОСОБА_8 матеріальної шкоди - пошкодження скла на мобільному телефоні ОСОБА_7, ремонт якого коштував 800 грн, та душової шторки ОСОБА_9 вартістю 150 грн (потерпілий визнавав обов`язок та обіцяв компенсувати шкоду, але через відсутність коштів неодноразово уникав виконання цього обов'язку), у потерпілого виникли цивільно-правові зобов`язання. ОСОБА_7 разом із особою 1, з метою повернення боргу, прибули до помешкання потерпілого. ОСОБА_8, розуміючи мету їх візиту, не відкрив дверей, тоді вони, пошкодивши замок, без дозволу проникли до житла. Перебуваючи в домоволодінні ОСОБА_8 , вони висунули вимогу повернути борг, який той зобов`язувався відшкодувати. Оскільки потерпілий продовжував ухилятися від виконання зобов`язань, ОСОБА_7 від злості вдарив його в голову та наказав повернути хоча б частину боргу - 200 грн за ремонт телефону. Усвідомлюючи серйозність намірів, потерпілий позичив у сусідки 300 грн, а потім, через те що сума була недостатньою, ще 40 грн. Цивільно-правове зобов'язання не було погашено у повному обсязі, тому особа 1, з метою забезпечення його виконання, узяв належний потерпілому DVD-програвач, заявивши, що віддасть після остаточного розрахунку.
З урахуванням наведеного вище, за встановлених судами попередніх інстанцій конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення за цим провадженням, послідовних показань потерпілого, обвинувачених Верховний Суд погоджується з кваліфікацією діяння ОСОБА_7.
ВИСНОВКИ: відмежовуючи примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань від розбою, необхідно виходити з того, що під час вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 355 КК, винувата особа прагне поновити порушені з вини потерпілого відносини власності й примушує його виконати свій юридичний обов`язок, що випливає з цивільно-правових зобов`язань. Водночас обов'язковою ознакою суб`єктивної сторони розбою є мета заволодіння чужим майном.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти власності, правила кваліфікації злочинів, Злочини проти авторитету органів державної влади
