Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 квітня 2025 року
у справі № 752/4458/23
Цивільна юрисдикція
Щодо можливості дядька спадкоємця за заповітом бути свідком при посвідченні заповіту
Фабула справи: ОСОБА_1, яка є законним представником неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус міського нотаріального округу, ОСОБА_6, служба у справах дітей та сім'ї районної в місті державної адміністрації, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання заповіту нікчемним та застосування наслідків нікчемного правочину.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано заповіт ОСОБА_7, складений та посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу нікчемним. Скасовано у Спадковому реєстрі запис про заповіт ОСОБА_7. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_5 стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про віднесення дядька до категорії близьких родичів. Під час вирішення спору апеляційним судом неправильно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 26 СК України, п. 3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України щодо віднесення рідного дядька спадкоємця за заповітом до кола близьких родичів. В оскаржуваній постанові апеляційним судом не було встановлено жодних ознак того, що спадкоємець ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_10 мають тісні стосунки між собою та особливі права через наявність таких стосунків, внаслідок чого цих осіб можна ідентифікувати як близьких родичів. Чинне законодавство не містить чіткого переліку членів сім`ї або близьких родичів. Існують неоднакові підходи до розуміння кола таких осіб, що викликано спеціальними цілями правового регулювання у відповідних правовідносинах.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу, згідно з якою, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Відповідно до ч. 2 ст. 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 ЦК України).
Ст. 1253 ЦК України визначено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.
У випадках, встановлених абз. 3 ч. 2 1248 і ст. 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.
Свідками не можуть бути: 1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
П.п. 1.8, 1.11 глави 3 «Посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування» розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.
На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
Тобто, близькі родичі спадкоємців за заповітом не можуть бути свідками при посвідченні заповіту.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним відповідно до вимог ст. 1257 ЦК України.
Дядько є спадкоємцем за законом третьої черги (ст. 1263 ЦК України).
Ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у ч. 1 ст. 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного об'єкта. Члени сім`ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб'єктом, зазначеним у ч. 1 ст.і 3 цього Закону, та діти зазначеного об'єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб'єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб'єктом, зазначеним у ч. 1 ст. 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Висновки: у матеріалах справи наявні належні докази того, що заповіт був складений з порушенням вимог щодо його форми й посвідчення, а саме п. 3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України та п. 11.1 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки ОСОБА_10, який був свідком під час складання оспореного заповіту, є рідним дядьком спадкоємця, тобто близьким родичем спадкоємця за заповітом. Такий заповіт є нікчемним.
Ключові слова: порядок посвідчення заповіту, спадкування за заповітом, вимоги до форми заповіту, недійсність правочинів
