Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 квітня 2025 року
у справі № 924/635/24
Господарська юрисдикція
Щодо можливості укладення договору про співпрацю як забезпечувального договору
ФАБУЛА СПРАВИ
ФГ «Фортуна-Агро Д» звернулося до суду з позовом до СТОВ «Довіра» про стягнення 12 092 152, 60 грн штрафу.
СТОВ «Довіра» звернулося із зустрічним позовом до ФГ «Фортуна-Агро Д» про визнання недійсним договору про співпрацю.
Господарський суд, яке залишив без змін апеляційний господарський суд постановою, у задоволенні первісного позову відмовив. Зустрічний позов задовольнив, визнав недійсним договір про співпрацю.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з вимогами статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
У частині 1 статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини лише у випадках якщо: існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає зі змісту акта законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.
Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
За змістом положень частини 1 статті 546 ЦК України видами забезпечення виконання зобов`язання є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).
Отже перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи передбачений статтею 627 ЦК України принцип свободи договору, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
ВИСНОВКИ: укладенням договору про співпрацю сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили взаємні заходи забезпечення виконання взаємних зобов'язань, пов'язаних із користуванням земельними ділянками, що відповідає положенням статей 546, 548 ЦК України.
Тобто договір про співпрацю за своєю правовою природою є забезпечувальним договором, який встановлює певні межі поведінки його сторін та відповідальність за невиконання основного зобов'язання, яке виникне у разі укладення між цими сторонами договорів оренди землі.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, забезпечувальне зобов'язання, виконання договору оренди землі
