Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 березня 2025 року
у справі № 524/11562/21
Цивільна юрисдикція
Щодо припинення представництва у разі смерті і особи, яка видала довіреність
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом.
Заочним рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Постановою апеляційного суду заочне рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на частку квартири в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_10 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Змінено заочне рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору, зменшивши стягнуту з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору. В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (частина перша статті 239 ЦК України).
Представництво на підставі договору регулюється главою 68 ЦК України (доручення), згідно зі статтею 1000 якої за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.
До обов'язків повіреного, зокрема, належить надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення, негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення (стаття 1006 ЦК України).
У частинах першій, третій статті 248 ЦК України передбачено, що представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків; 7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.
ВИСНОВКИ: тлумачення статті 248 ЦК України свідчить, що підстави припинення представництва, які безпосередньо не пов'язані з особою самого представника, розраховані на їх сприйняття (обізнаність) представником. Водночас навіть в ситуації обізнаності представника про смерть особи, яка видала довіреність, за представником може бути визнане збереження його повноважень за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків. В такій ситуації представник фактично діє щодо інших осіб та в їх інтересах (правонаступників особи, яка видала довіреність - довірителя).
Тому представник зберігає повноваження, які він мусить здійснювати за наявності певних обставин. Законодавець їх визначає найширшим чином - якщо цього вимагають невідкладні справи або такі дії, невиконання яких може призвести до виникнення збитків (абз. 2 пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України). З урахуванням презумпції правомірності, слід покладатися на добросовісність дій представника. Тим більше, що їх здійснення ним має відповідати інтересам спадкоємців. Але в разі зловживання представником своїми повноваженнями або прямим порушенням приписів закону спадкоємці можуть оспорювати з цих підстав вчинений правочин
КЛЮЧОВІ СЛОВА: припинення повноважень представника, межі повноважень представника, обсяг представництва
