Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 серпня 2024 року
у справі № 925/80/23
Господарська юрисдикція
Щодо покладання на орган місцевого самоврядування, який є засновником теплопостачального комунального комерційного підприємства та прийняв рішення про його ліквідацію, субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями такого комунального підприємства як боржника перед постачальниками енергоносіїв
ФАБУЛА СПРАВИ
АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом до міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Госпрозрахункового підприємства "Чигиринські теплові мережі", про стягнення з відповідача 6 092 868,11 грн, з яких: 4 346 487,14 грн заборгованості за поставлений природний газ; 1 746 380,97 грн нарахованих пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено частково.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини 5 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" учасник (засновник) теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про її ліквідацію забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв.
Виходячи зі змісту частини 5 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", текстуально в цій нормі, на відміну від положень частини 7 статті 77, частини 6 статті 126 ГК України, частини 5 статті 107, частини 3 статті 109, статей 119, 133, 141, 163 ЦК України, не закріплено прямої вказівки про субсидіарну відповідальність засновника в спірних правовідносинах, натомість вжите в цій нормі формулювання "забезпечує погашення боргу" не виражає юридичного змісту терміну "додаткова (субсидіарна) відповідальність", позаяк загальні умови та види забезпечення виконання зобов'язання врегульовано положеннями глави 49 ЦК України.
Водночас питання погашення боргу в процедурі ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників до початку процедури банкрутства такої юридичної особи має вирішуватися в порядку, передбаченому статтями 110- 112 ЦК України.
В розумінні частини 5 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" учасник (засновник) теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про її ліквідацію може вважатися особою, яка забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв.
Однак загальні умови та види забезпечення виконання зобов`язання врегульовано саме положеннями глави 49 ЦК України, а не статтею 619 цього Кодексу.
Так, відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
Згідно з частиною 1 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частиною 1 статті 583 ЦК України передбачено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 11 Закону України "Про заставу".
Згідно із частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Зважаючи на викладене вище, в разі недостатності майна боржника - комунального комерційного підприємства для задоволення всіх вимог кредиторів, перелік яких включено до проміжного ліквідаційного балансу, питання субсидіарної відповідальності засновника (органу місцевого самоврядування) за зобов'язаннями боржника має вирішуватися в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (частина 3 статті 110 ЦК України), оскільки норма частини 5 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не покладає на засновника субсидіарної відповідальності за борговими зобов'язаннями заснованого ним комунального комерційного підприємства.
Крім того, об`єднана палата зазначає, що на підставі частини 5 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" стосовно органу місцевого самоврядування як засновника теплопостачального комунального комерційного підприємства можуть бути застосовані види забезпечення виконання зобов`язання комунального комерційного підприємства, визначені статтею 546 ЦК України, якщо це відповідає вимогам частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та передбачено відповідним договором (застави, іпотеки, поруки тощо), укладеним за участю відповідного органу місцевого самоврядування як поручителя або заставодавця (майнового поручителя).
Разом з тим вжите у нормі частини 5 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" словосполучення "забезпечує погашення боргу такої організації" також може передбачати обов`язок учасника (засновника) забезпечувати вчинення всіх передбачених законом необхідних організаційно-розпорядчих і юридично значимих дій, спрямованих на погашення боргу, як-от: призначення ліквідаційної комісії; забезпечення її належної роботи з метою включення боргу теплопостачального підприємства до ліквідаційного балансу; звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство такого підприємства в разі, якщо у процедурі його ліквідації виявиться, що майна недостатньо.
ВИСНОВКИ: з урахуванням того, що згідно з частиною 5 статті 24 Господарського кодексу України органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб'єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом, то орган місцевого самоврядування, який є засновником теплопостачального комунального комерційного підприємства - боржника та прийняв рішення про його ліквідацію, в розумінні положень частини 5 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не є тим суб`єктом, який має нести субсидіарну (додаткову) відповідальність за зобов'язаннями зазначеного комунального підприємства перед постачальниками енергоносіїв, оскільки в цій нормі закону йдеться виключно про можливість забезпечення учасником (засновником) теплопостачальної або теплогенеруючої організації погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв шляхом застосування тих видів забезпечення виконання зобов'язання, які передбачено статтею 546 Цивільного кодексу України, зокрема, в разі, якщо на договірних засадах засновник (учасник) є поручителем такого боржника (частина 1 статті 554 цього Кодексу) або заставодавцем - майновим поручителем (частина 2 статті 11 Закону України "Про заставу", частина 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави субсидіарної відповідальності, відповідальність комунальних підприємств, межі відповідальності юридичної особи
