Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 22 вересня 2021 року

у справі № 924/1274/20

Господарська юрисдикція

Щодо застосування ч. 5 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання"

ФАБУЛА СПРАВИ

АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Тепломережа", про стягнення 4 747 658,22 грн.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у позові відмовлено.

ОЦІНКА СУДУ

Умови зміни права власності та особливості правонаступництва зобов'язань у сфері теплопостачання визначено статтею 22 Закону України "Про теплопостачання", яку Законом України "Про внесення змін до статті 22 Закону України "Про теплопостачання" від 15.03.2012 N 4521-VI (набрав чинності 08.04.2012), було доповнено частинами третьою - п'ятою.

Так, відповідно до частини п'ятої вказаної статті учасник (засновник) теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про її ліквідацію забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв.

Отже, наведеними законодавчими положеннями закріплено гарантію стабільності правовідносин у сфері теплопостачання, незалежно від організаційної зміни складу їх учасників, у зв`язку з чим на засновника теплопостачальної або теплогенеруючої організації в разі прийняття рішення про ліквідацію особи первісного боржника було покладено обов'язок забезпечити погашення боргу такої особи перед постачальником енергоносіїв.

При цьому умови та порядок субсидіарної відповідальності врегульовані у статті 619 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред`явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред`явлення позову, - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.

ВИСНОВКИ: частиною 5 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" визначено саме умови виникнення зобов'язань з погашення заборгованості перед постачальником енергоносіїв у засновника теплопостачальної або теплогенеруючої організації, як субсидіарного боржника.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави субсидіарної відповідальності, відповідальність комунальних підприємств, межі відповідальності юридичної особи