ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 924/1274/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І .С.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - Дузь-Крятченко Ю. О. (адвокат),

відповідача - Мініх І. М. (адвокат),

третьої особи - Богуш І. А. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 (судді Розізнана І. В. - головуючий, Бучинська Г. Б., Грязнов В. В.)

та рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2021 (суддя Субботіна Л. О.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Чемеровецької селищної ради смт. Чемерівці Чемеровецького району Хмельницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Тепломережа"

про стягнення 4 747 658,22 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. 30.11.2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Чемеровецької селищної ради смт Чемерівці Хмельницької області (далі - Рада, Відповідач) про стягнення 4 747 658,22 грн.

1.2. Зазначені вимоги обґрунтовано тим, що в період з 2012 по 2015 роки між Позивачем та Комунальним підприємством "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради (далі - КП "Тепломережа", Третя особа) було укладено низку договорів купівлі-продажу природного газу. Відповідно до відомостей з державного реєстру КП "Тепломережа" з 28.07.2016 перебуває в стані припинення шляхом ліквідації за рішенням засновника. У зв`язку з неналежним виконанням КП "Тепломережа" зобов`язань за договорами купівлі-продажу, укладеними з АТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач направив комісії з припинення боржника вимогу від 14.09.2016 про сплату боргу в сумі 5109065,71 грн. Комісія з припинення КП "Тепломережа" відповідь за результатами розгляду вимоги не надіслала, у зв`язку із чим Позивач звернувся до господарського суду. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.10.2017 у справі № 924/772/17 зобов`язано КП "Тепловик" в особі комісії з припинення (ліквідатора) включити грошові вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" в сумі 4 747 658,22 грн до проміжного ліквідаційного балансу. Однак, від початку ліквідаційної процедури (28.07.2016) до цього часу боржник жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості не вчинив, сума боргу залишається незмінною. На думку Позивача, розумний строк для задоволення його вимог ліквідаційною комісією юридичної особи боржника сплинув, тому АТ "НАК "Нафтогаз України" набуло право на пред`явлення позову про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника його засновника - Чемеровецьку селищну раду.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021, у позові відмовлено.

2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що оскільки Чемеровецька селищна рада прийняла рішення про припинення КП "Тепломережа" шляхом ліквідації, то Відповідач, як засновник теплопостачальної (теплогенеруючої) організації, в силу частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" є відповідальним як додатковий (субсидіарний) боржник поряд з основним боржником за борговими зобов`язаннями такого підприємства перед постачальником енергоносіїв. При цьому, за висновком судів, заявлений Позивачем до стягнення розмір заборгованості не потребує доказування в межах дослідження обставин даної справи, оскільки обґрунтованість вимог на суму 4 747 658,22 грн були предметом дослідження під час розгляду Господарським судом Хмельницької області справи №923/772/17.

2.3. У той же час, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском трирічного строку позовної давності, оскільки АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось з позовом у цій справі 25.11.2020.

При цьому, за висновком місцевого суду, обрахування вказаного строку необхідно розпочинати з моменту прийняття Відповідачем рішення про ліквідацію КП "Тепломережа", тобто з 28.07.2016.

Однак, апеляційний суд не погодився з таким висновком та зазначив, що початок строку позовної давності обліковується з серпня 2017 року, коли Позивач звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до КП "Тепломережа" про зобов`язання включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу підприємства.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги Позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 257, 261 Цивільного кодексу України, статті 22 Закону України "Про теплопостачання" при вирішенні питання співвідношення та застосування позовної давності за вимогами до основного боржника та вимогами до особи, яка несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями основного боржника, у аналогічних правовідносинах.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити в силі.

3.4. КП "Тепломережа" також подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити в силі оскаржувані судові рішення.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради (підприємство) створене відповідно до рішення Чемеровецької селищної ради. Підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади селища Чемерівці, статутний фонд якого утворений Чемеровецькою селищною радою для задоволення суспільних та особистих потреб, і підпорядковане селищній раді (засновник) в межах встановлених законодавством України та Статутом (п. 1.1. Статуту КП "Тепломережа").

Відповідно до п. 2.1. Статуту підприємство створене з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади селища, одержання прибутку, найбільш ефективного використання майна територіальної громади, а також забезпечення збереження навколишнього природного середовища в процесі здійснення послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

Згідно з п. 3.2.1. Статуту одним з основних напрямків діяльності підприємства є надання послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення, постачання пари, гарячої води та кондиціонованого повітря.

Пунктом 4.4. Статуту визначено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями у межах належного йому на праві господарського відання майна згідно з діючим законодавством України. Підприємство не відповідає за зобов`язаннями засновника, засновник не відповідає за зобов`язаннями підприємства.

Відповідно до п. 5.2. Статуту майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання підприємство володіє та розпоряджається зазначеним майном відповідно до чинного законодавства та цього Статуту.

4.2. Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також підтверджено, що Комунальне підприємство "Тепломережа" Чемеровецької селищної ради є комунальним підприємством, засновником якого є Чемеровецька селищна рада.

4.3. Господарськими судами також встановлено, що з 28.07.2016 КП "Тепломережа" перебуває в стані припинення у зв`язку з прийняттям засновником рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

4.4. 15.09.2016 Позивач звертався до КП "Тепломережа" із вимогою № 14/2-1754В від 14.09.2016 про погашення заборгованості за договорами купівлі-продажу та постачання природного газу, а також просив включити до ліквідаційного балансу наявну заборгованість.

4.5. Однак, КП "Тепломережа" не надіслало будь-якої відповіді, у зв`язку із чим АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду на підставі статті 112 Цивільного кодексу України із вимогою про зобов`язання включити грошові вимоги в сумі 5 109 065,71 грн до проміжного ліквідаційного балансу.

4.6. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.10.2017 у справі №924/772/17, яке набрало законної сили 02.11.2017, зобов`язано КП "Тепломережа" в особі голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) включити грошові вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у сумі 4 747 658,22 грн до проміжного ліквідаційного балансу, у тому числі: за договором № 13/3191-БО-34 від 28.12.2012 - 43 298,71 грн пені, 34 102,04 грн 3% річних, 326 816,96 грн інфляційних втрат; за договором № 1746/14-ТЕ-34 від 02.12.2013 - 5 652,69 грн пені, 799,49 грн інфляційних, 5 780,34 грн інфляційних втрат; за договором № 1747/14-БО-34 від 02.12.2013 - 371 767,56 грн пені, 39 972,66 грн 3% річних та 556 769,32 грн інфляційних втрат; за договором №2719/14-КП-34 від 31.01.2014 - 5 634,50 грн пені, 927,01 грн 3% річних та 6093,04 грн інфляційних втрат; за договором № 3074/15-КП-34 від 26.11.2014 - 585,03 грн пені, 83,85 грн 3% річних та 751,46 грн інфляційних втрат; за договором №3073/15-БО-15 від 26.11.2014 - 714 949,26 грн заборгованості за рішенням суду, 755 198,39 грн заборгованості за поставлений природний газ, 165 695,35 грн пені, 28 148,76 грн 3% річних та 84 679,83 грн інфляційних; за договором № 3072/15-ТЕ-34 від 26.11.2014 - 16 187,77 грн заборгованості за постановою Рівненського апеляційного господарського суду, 4 301,22 грн пені, 300,41 грн 3% річних та 376,31 грн інфляційних втрат; за договором № 2149/16-ТЕ-34 від 21.12.2015 - 5 182,58 грн пені, 377,23 грн 3% річних та 1 211,61 грн інфляційних втрат; за договором № 2150/16-БО-34 від 15.12.2015 - 206 236,14 грн пені, 16 415,35 грн 3% річних та 20 743,93 грн інфляційних втрат.

4.7. Як встановлено господарськими судами, представник Позивача звернувся до Чемеровецької селищної ради із адвокатським запитом № 39/5-2312-20 від 05.10.2020, в якому просив надати належним чином засвідчені копії рішення Чемеровецької селищної ради щодо затвердження проміжного ліквідаційного балансу КП "Тепломережа".

4.8. У відповідь на вказаний запит Чемеровецька селищна рада листом № 02-17/1217 від 22.10.2020 повідомила, що всі документи, які стосуються КП "Тепломережа" передані до архівного відділу Чемеровецької районної державної адміністрації.

4.9. Згідно з довідкою архівного відділу Чемеровецької районної державної адміністрації № 04-06/98 від 09.12.2020 КП "Тепломережа" внесена до списку юридичних осіб - джерел формування Національного архівного фонду, які передають документи до архівного відділу Чемеровецької райдержадміністрації. Документи постійного зберігання КП "Тепломережа" за 1992 - 2016 роки в кількості 41 од.зб. передано на державне зберігання в архівний відділ Чемеровецької райдержадміністрації. Матеріали справи містять також акт приймання-передавання документів юридичної особи КП "Тепломережа" на постійне зберігання від 17.07.2017 № 19.

4.10. Таким чином, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Чемеровецької селищної ради як особи, що несе субсидіарну відповідальність про стягнення 4 747 658,22 грн, оскільки кредитор не одержав в розумний строк від основного боржника КП "Тепломережа" ані відповіді на свою вимогу, ані задоволення грошових вимог.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, підставами її подання стала незгода заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявлених позовних вимог.

5.3. За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.4. Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

5.5. Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

5.6. Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

5.7. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

5.8. Колегія суддів зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення ЄСПЛ у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; рішення ЄСПЛ у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

5.9. З огляду на викладене, суд зобов`язаний у будь-якому випадку, в разі подання заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, розглянути її, і якщо позовна давність спливла - відмовити в позові у зв`язку зі її закінчення за відсутності наведених позивачем поважних причин пропуску вказаного строку.

5.10. Водночас позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно з нормами частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності, саме на позивача покладено обов`язок доведення тієї обставини, що зазначений строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.

Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі №911/3681/17.

5.11. У свою чергу, аналіз наведених норм Глави 19 Цивільного кодексу України щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами Господарського процесуального кодексу України (які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин) не дає Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного дослідження такої заяви щодо визначення обставин початку перебігу строку позовної давності, однак не обмежує його у перевірці правильності встановлення судами попередніх інстанцій початку відліку такого строку.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 910/14469/18, від 22.10.2019 у справі № 910/2968/18, від 23.01.2020 у справі №916/2128/18.

5.12. Іншими словами, касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм Глави 19 Цивільного кодексу України на предмет правильності такого застосування з урахуванням встановлених фактичних обставин.

5.13. Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, з 28.07.2016 КП "Тепломережа" перебуває в стані припинення у зв`язку з прийняттям засновником рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

15.09.2016 Позивач звертався до КП "Тепломережа" із вимогою про погашення заборгованості за договорами купівлі-продажу та постачання природного газу, а також просив включити до ліквідаційного балансу наявну заборгованість.

Однак, КП "Тепломережа" не надіслало будь-якої відповіді, у зв`язку із чим АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду на підставі статті 112 Цивільного кодексу України із вимогою про зобов`язання включити грошові вимоги в сумі 5 109 065,71 грн до проміжного ліквідаційного балансу.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.10.2017 у справі №924/772/17, яке набрало законної сили 02.11.2017, зобов`язано КП "Тепломережа" в особі голови ліквідаційної комісії включити грошові вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у сумі 4 747 658,22 грн до проміжного ліквідаційного балансу.

У подальшому, представник Позивача звернувся до Чемеровецької селищної ради із адвокатським запитом, в якому просив надати належним чином засвідчені копії рішення Відповідача щодо затвердження проміжного ліквідаційного балансу КП "Тепломережа".

У відповідь на вказаний запит Чемеровецька селищна рада повідомила, що всі документи, які стосуються КП "Тепломережа" передані до архівного відділу Чемеровецької районної державної адміністрації.

5.14. Встановивши, що Відповідач прийняв рішення про припинення КП "Тепломережа" шляхом ліквідації, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в силу частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" Рада, яка є засновником теплопостачальної (теплогенеруючої) організації, відповідає як додатковий (субсидіарний) боржник поряд з основним за зобов`язаннями такого підприємства перед постачальником енергоносіїв, а відтак вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" до Чемеровецької селищної ради про стягнення 4 747 658,22 грн є обґрунтованими.

Водночас, суди відмовили у задоволенні позову у зв`язку з пропуском АТ "НАК "Нафтогаз України" трирічного строку позовної давності за вказаними вимогами.

5.15. Так, застосовуючи наслідки спливу строку позовної давності, місцевий суд зазначив, що Позивач звернувся до суду із цим позовом на підставі частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання", за змістом якої право на притягнення до субсидіарної відповідальності Ради за зобов`язаннями КП "Тепломережа" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" виникло у Позивача з моменту прийняття Відповідачем рішення про ліквідацію КП "Тепломережа", тобто з 28.07.2016. У той же час, перед АТ "НАК "Нафтогаз України" подав позовну заяву лише 25.11.2000.

При цьому місцевий суд відхилив доводи Позивача про те, що він набув права на пред`явлення позову про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника його засновника після того, як сплинув розумний строк для задоволення вимог ліквідаційною комісією юридичної особи боржника, оскільки, на думку суду, такі доводи не узгоджуються із положеннями частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання", відповідно до якої єдиною достатньою умовою виникнення у засновника обов`язку розрахуватись із постачальником енергоносіїв за боргами теплопостачальної організації є прийняття засновником рішення про ліквідацію, і для виникнення вказаного обов`язку не має значення на якому етапі перебуває ліквідаційна процедура теплопостачальної організації.

5.16. У свою чергу, апеляційний господарський суд, також застосовуючи наслідки спливу строку позовної давності, дійшов інших висновків та зазначив, що з огляду на норми статей 112, 619 Цивільного кодексу України, частини п`ятої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" послідовність дій кредитора для задоволення вимог за рахунок субсидіарного боржника складається з наступних етапів: 1) обов`язок Чемеровецької селищної ради відповідати за зобов`язаннями КП "Тепломережа" виник з моменту прийняття рішення про ліквідацію КП "Тепломережа"; 2) зверненню з вимогою до Чемеровецької селищної ради передує процедура направлення вимоги до КП "Тепломережа" як основного боржника; 3) у зв`язку з незадоволенням вимоги, а також неодержанням від основного боржника відповіді в розумний строк, у Позивача виникло право на пред`явлення вимоги до Чемеровецької селищної ради.

У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами АТ "НАК "Нафтогаз України" обраховується з дати, коли Позивач довідався про порушення свого права, а саме з серпня 2017 року, оскільки саме з цього моменту йому достеменно стало відомо про ухилення від розгляду вимоги основним боржником, у зв`язку з чим АТ "НАК "Нафтогаз України" і було ініційовано звернення в серпні 2017 року до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Комунального підприємства "Тепломережа" про зобов`язання включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу підприємства.

5.17. Однак, колегія суддів вважає вищевказані висновки місцевого і апеляційного судів щодо визначення початку перебігу строку позовної давності, а відтак і щодо пропуску такого строку Позивачем, передчасними, зробленими без належного з`ясування істотних обставин справи, виходячи з наступного.

5.18. Умови зміни права власності та особливості правонаступництва зобов`язань у сфері теплопостачання визначено статтею 22 Закону України "Про теплопостачання", яку Законом України "Про внесення змін до статті 22 Закону України "Про теплопостачання" від 15.03.2012 N 4521-VI (набрав чинності 08.04.2012), було доповнено частинами третьою - п`ятою.

5.19. Так, відповідно до частини п`ятої вказаної статті учасник (засновник) теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про її ліквідацію забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв.

5.20. Отже, наведеними законодавчими положеннями закріплено гарантію стабільності правовідносин у сфері теплопостачання, незалежно від організаційної зміни складу їх учасників, у зв`язку з чим на засновника теплопостачальної або теплогенеруючої організації в разі прийняття рішення про ліквідацію особи первісного боржника було покладено обов`язок забезпечити погашення боргу такої особи перед постачальником енергоносіїв.

Тобто, вказаною нормою визначено саме умови виникнення зобов`язань з погашення заборгованості перед постачальником енергоносіїв у засновника теплопостачальної або теплогенеруючої організації, як субсидіарного боржника.

При цьому умови та порядок субсидіарної відповідальності врегульовані у статті 619 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред`явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред`явлення позову, - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.

5.21. Ураховуючи викладене, висновки місцевого суду про те, що строк позовної давності за вимогами АТ "НАК "Нафтогаз України" з огляду на частину п`яту статті 22 Закону України "Про теплопостачання" повинен обліковуватися з моменту прийняття Відповідачем рішення про ліквідацію КП "Тепломережа", є безпідставними, оскільки такі висновки засновані на звуженому тлумаченні вказаних правових норм, без урахування інших положень чинного цивільного законодавства.

Іншими словами, відсутність у наведеній нормі визначеного моменту переходу зобов`язань від теплопостачальної або теплогенеруючої організації до її засновника не може свідчити про можливість прив`язки такого моменту до прийняття рішення про ліквідацію особи первісного боржника.

5.22. Колегія суддів звертає увагу, що порядок переходу зобов`язань з погашення заборгованості за спожиті енергоносії юридичної особи, яка припиняється, є окремим випадком загального порядку переходу обов`язків такої юридичної особи, встановленого, зокрема, у статтях 104 - 112 Цивільного кодексу України.

5.23. Так, за змістом статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

5.24. Відповідно до частин першої, четвертої статті 111 Цивільного кодексу України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

5.25. Згідно з частинами восьмою, дев`ятою та одинадцятою статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

5.26. З наведеного вбачається, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо визначити достатність/недостатність активів підприємства для задоволення вимог кредиторів.

При цьому, всі вищезазначені дії щодо встановлення розміру активів та аналізу зобов`язань підприємства-боржника передують складенню проміжного ліквідаційного балансу, який повинен відображати реальний фінансово-господарський стан підприємства та який в обов`язковому порядку підлягає затвердженню органом, що прийняв рішення про його ліквідацію.

5.27. Таким чином, ліквідаційна процедура підприємства, одним із завдань якої є забезпечення погашення його дебіторської заборгованості, встановлює чітко визначену послідовність дій та заходів (у тому числі, з метою реалізації вказаного завдання) наслідком чого є складення певних підсумкових відомостей (проміжного ліквідаційного та ліквідаційного балансів), саме з яких і можливо встановити достатність/недостатність активів підприємства для задоволення вимог кредиторів.

5.28. Тобто, саме з моменту затвердження відповідного балансу кредитор (за умови дотримання порядку звернення до ліквідаційної комісії) може визначити ступінь погашення заборгованості перед ним, а відтак лише в разі підтвердження недостатності коштів підприємства-боржника у вказаний спосіб у кредитора виникає право на звернення з відповідними вимогами до субсидіарного боржника, за його наявності.

5.29. З огляду на викладене, а також враховуючи перебування Третьої особи в стані припинення шляхом ліквідації за рішенням засновника, об`єктивна можливість дізнатися про невиконання КП "Тепломережа" своїх зобов`язань з погашення заборгованості за договорами купівлі-продажу природного газу виникає у Позивача (за умови дотримання вимог вказаних норм чинного законодавства) з моменту затвердження відповідного балансу в межах ліквідаційної процедури, і саме з цього моменту у АТ "НАК "Нафтогаз України", в разі недостатності коштів, виникає право на пред`явлення вимог до Ради, як субсидіарного боржника, згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону України "Про теплопостачання", що, у свою чергу, безпосередньо впливає на визначення початку перебігу строку позовної давності за відповідними вимогами.

5.30. Однак, господарські суди попередніх інстанцій викладеного не врахували та взагалі не досліджували питання включення вимог Позивача до ліквідаційного балансу Третьої особи і його затвердження згідно з вищенаведеною процедурою, обмежившись лише посиланням на звернення АТ "НАК "Нафтогаз України" до суду з відповідним позовом.

5.31. Так, господарські суди зазначили, що Позивач намагався включити свої вимоги до ліквідаційного балансу Третьої особи та з цією метою звертався до КП "Тепломережа" з відповідною вимогою, однак, у зв`язку з відсутністю будь-якої відповіді з боку останнього, подав до суду з позов про зобов`язання включити грошові вимоги в сумі 5 109 065,71 грн до проміжного ліквідаційного балансу, який рішенням господарського суду у справі №924/772/17 було задоволено частково - на суму 4 747 658,22 грн.

5.32. При цьому колегія суддів звертає увагу, що подання АТ "НАК "Нафтогаз України" позову до суду і прийняття судом рішення про зобов`язання КП "Тепломережа" включити до проміжного ліквідаційного балансу заборгованість за договорами купівлі-продажу та постачання природного газу не впливає на визначення моменту з якого у Позивача виникає право на звернення до субсидіарного боржника (та з якого починається обрахування строку позовної давності), про що безпідставно зазначив апеляційний господарський суд, оскільки ухвалення вказаного рішення не свідчить про остаточне закріплення вимог кредитора у зазначеному балансі чи їх визнання боржником.

5.33. Отже, для правильного вирішення спору у цій справі, господарським судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити чи виконано рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.10.2017 у справі №924/772/17 щодо включення вимог Позивача до ліквідаційного балансу Третьої особи, чи затверджено такий баланс, а також чи вжиті заходи щодо розрахунку з кредитором в рамках його виконання, що безпосередньо впливає на визначення початку перебігу строку позовної давності за вимогами АТ "НАК "Нафтогаз України" до Ради, як субсидіарного боржника.

5.34. З огляду на викладене висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є передчасними та такими, що зроблені без встановлення істотних обставин справи.

5.35. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.36. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6. Висновки Верховного Суду.

6.1. Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. Відповідно до частини четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовані судові рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2021 у справі №924/1274/20 скасувати.

3. Справу № 924/1274/20 направити на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді І. С. Берднік

І. С. Міщенко