Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 08 лютого 2023 року

у справі № 517/129/20

Цивільна юрисдикція

Щодо підстави для визнання заповіту, посвідченого секретарем органу місцевого самоврядування, нікчемним

Аналогічна правова позиція висловлена

Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах

від 12 червня 2019 року у справі № 607/15112/17-ц

від 09 грудня 2019 року у справі № 683/3061/18

від 11 грудня 2019 року у справі № 323/3359/17

від 28 вересня 2022 року у справі № 147/1062/21

від 26 жовтня 2022 року у справі № 647/2133/19

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - сільська рада, про встановлення нікчемності заповіту.

Під час оформлення спадщини йому стало відомо, що за чотири дні до смерті, а саме його батько склав два заповіти, які були посвідчені за межами приміщень органів місцевого самоврядування з виїздом посадових осіб за місцем реєстрації та проживання заповідача. За одним із заповітів, посвідчених секретарем Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, ОСОБА_3 заповів грошові вклади, які знаходилися на банківських рахунках, ОСОБА_2. Протягом шестимісячного строку після смерті спадкодавця відповідач не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, у зв`язку з чим рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області, яке після апеляційного перегляду набрало законної сили, їй (відповідачу) було визначено додатковий строк у три місяці для подання вказаної заяви. Вважає, що ОСОБА_2 не має права на спадкування, оскільки складений на її ім`я заповіт не відповідає вимогам законодавства щодо форми та посвідчення, а отже, є нікчемним. Зокрема, секретар Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області не мала необхідних повноважень, наданих їй органом місцевого самоврядування на вчинення нотаріальних дій, як і не мала права посвідчувати заповіт особи, яка проживає на території іншої сільської ради. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив встановити нікчемність заповіту, посвідченого секретарем Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, яким ОСОБА_3 заповів належні йому грошові вклади ОСОБА_2.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно зі статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (частина четверта статті 207 ЦК України).

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України).

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, в редакції, чинній на час складення ОСОБА_3 заповіту, нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і надалі в редакції, в редакції, чинній на час складання ОСОБА_3 заповіту) до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень (частина перша статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частиною шостою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Відповідно до частин першої, другої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

ВИСНОВКИ: встановивши, що секретар сільської ради не мала повноважень посвідчувати спірний заповіт, оскільки вказаний орган місцевого самоврядування не приймав відповідних рішень про покладення на зазначену посадову особу цього органу функцій щодо вчинення нотаріальних дій, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такий заповіт є нікчемним в силу вимог частини першої статті 1257 ЦК України.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, спадкові спори, вимоги до форми заповіту, порядок посвідчення заповіту