Постанова

Іменем України

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 147/1062/21

провадження № 61-6536св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Тростянецька селищна рада Гайсинського району Вінницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравець Віта Анатоліївна, на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року у складі судді Борейко О. Г. та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2022 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Міхасішина І. В., Сопруна В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Тростянецька селищна рада Гайсинського району Вінницької області, про визнання заповіту таким, що не породжує правових наслідків, через його нікчемність, застосування наслідків нікчемності правочину.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , спадкоємцями після смерті якої є він та його рідні сестри ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вказував, що 17 березня 2021 року він звернувся до Тростянецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Того ж дня ОСОБА_3 відмовилася від своєї частки у спадщині на його користь, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву.

Однак у нотаріальній конторі державний нотаріус повідомив його, що може видати свідоцтво лише на обов`язкову частку у майні, тобто 1/6, а не

2/3 частки, оскільки із заявою про прийняття спадщини звернувся інший спадкоємець, на користь якого ОСОБА_4 02 лютого 2004 року був складений заповіт.

Зазначав, що на адвокатський запит щодо надання рішення Виконавчого комітету Тростянчицької сільської ради Тростянецького району (Ради народних депутатів), про покладання на посадових осіб виконавчого комітету обов`язків вчиняти нотаріальні дії у 2004 році, зокрема станом на 02 лютого 2004 року, архівний відділ Гайсинської районної державної адміністрації листом від 04 жовтня 2021 року № 01-11-202 надав архівну довідку про те, що згідно з документами постійного зберігання Тростянчицької сільської ради Тростянецького району Вінницької області, які знаходяться на державному зберіганні в архівному відділі Гайсинської районної державної адміністрації, в рішеннях виконавчого комітету Тростянчицької сільської ради Тростянецького району Вінницької області за 2004 рік відсутні записи про покладання на посадових осіб виконавчого комітету обов`язків вчиняти нотаріальні дії.

Вважав, що заповіт, складений від імені ОСОБА_4 02 лютого

2004 року, посвідчений секретарем Тростянчицької сільської ради народних депутатів Тростянецького району Марчук Л. Г., зареєстрований

в реєстрі за № 2, підлягає визнанню нікчемним.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати заповіт, складений від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 02 лютого 2004 року секретарем Тростянчицької сільської ради народних депутатів Тростянецького району Марчук Л. Г., зареєстрований

в реєстрі за № 2, таким, що не породжує правових наслідків через його нікчемність, та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину,

а саме:

- скасувати чинність заповіту, складеного від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , посвідченого 02 лютого 2004 року секретарем Тростянчицької сільської Ради народних депутатів Тростянецького району Марчук Л. Г., зареєстрованого в реєстрі за № 2;

- позбавити права спадкування за заповітом ОСОБА_2 , яка розпорядженням заповідача визначена спадкоємцем за заповітом;

- визнати право на спадщину за законом на загальних підставах після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за спадкоємцями, які

у визначений статтею 1270 ЦК України строк подали заяву про прийняття спадщини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4

02 лютого 2004 року реалізувала своє право на заповіт, звернувшись до сільської ради в населеному пункті, де немає нотаріуса; заповіт складено

у письмовій формі, підписано заповідачем та посвідчено посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка на підставі закону, чинного на час посвідчення заповіту, виконувала відповідні функції. Докази того, що складення заповіту не було вільним і не відповідало волі заповідача, відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що оспорюваний заповіт посвідчено секретарем Виконавчого комітету Тростянчицької сільської ради народних депутатів Тростянецького району Вінницької області

Марчук Л. Г. - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка

в силу закону мала право посвідчувати заповіт в населеному пункті, де немає нотаріуса. На момент посвідчення такого заповіту не вимагалося наявності рішення сесії сільської ради про уповноваження посадової особи, зокрема секретаря, на здійснення нею нотаріальних дій, тому підстави для визнання заповіту таким, що не породжує правових наслідків через його нікчемність, відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравець В. А., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2022 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про те, що секретар Тростянчицької сільської ради народних депутатів Тростянецького району Вінницької області Марчук Л. Г. в силу закону мала право посвідчувати заповіт в населеному пункті, де немає нотаріуса, і на момент посвідчення такого заповіту не вимагалося наявності рішення сесії сільської ради про уповноваження посадової особи, зокрема секретаря, на здійснення нею нотаріальних дій, застосували саме положення статті 37 Закону України «Про нотаріат», а не приписи статті 1251 ЦК України. Тобто в пріоритетність поставили норми статті 37 Закону України «Про нотаріат», а не Цивільного кодексу України, що суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові

від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження

№ 14-188цс20).

Вказує, що сукупний аналіз статті 1251 ЦК України, статей 1, 37 Закону України «Про нотаріат», пункту 2 розділу І Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України та Закону України «Про місцеве самоврядування» (в редакціях, чинних на 02 лютого 2004 року) дають підстави для висновку, що станом на 02 лютого 2004 року, виключно Виконавчий комітет Тростянчицької сільської ради народних депутатів Тростянецького району Вінницької області мав повноваження покласти на посадову особу цього органу місцевого самоврядування функції щодо вчинення нотаріальних дій, зокрема посвідчення заповітів.

Вказує, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги новий доказ,

а саме довідку архівного відділу Гайсинської РДА від 05 травня 2022 року, якої не було на час розгляду справи у першій інстанції.

Цей доказ підтверджує, що з 1991 року до 2004 роки відсутні рішення про покладання на посадових осіб виконавчого комітету обов`язків вчиняти нотаріальні дії.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравець В. А., посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме

у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 607/15112/17 (провадження № 61-46960св18) та у постанові від 22 червня 2021 року у справі

№ 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20).

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_4 (а.с. 7, 48, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Тростяничицької сільської ради 23 грудня 2002 року, зареєстрованого за № НОМЕР_1 в КП «Тульчинське МБТІ», за ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_5 зареєстровано право власності у рівних частках на житловий будинок на АДРЕСА_1 .

02 лютого 2004 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, в тому числі житловий будинок, що знаходиться на

АДРЕСА_1 , земельну частку (пай), майновий пай заповіла ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений секретарем Тростянчицької сільської ради народних депутатів Тростянецького району Вінницької області Марчук Л. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 2 (а.с. 19, т. 1).

Також 02 лютого 2004 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті все належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, в тому числі житловий будинок на

АДРЕСА_1 , грошові вклади на рахунках № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , що знаходяться в філії 2936/031, заповів ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений секретарем Тростянчицької сільської ради народних депутатів Тростянецького району Вінницької області Марчук Л. Г. та зареєстрований

в реєстрі за № 1 (а.с. 73, т. 1).

12 березня 2009 року ОСОБА_4 за договором дарування жилого будинку передала безоплатно у власність дочці ОСОБА_2 , а остання прийняла у власність 1/2 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель на АДРЕСА_1 (а.с. 80, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_5 , який на день своєї смерті був зареєстрований і проживав у будинку

АДРЕСА_1 разом із своєю дружиною ОСОБА_4 , дочкою ОСОБА_2 та онукою ОСОБА_6 , що підтверджується записом в господарській книзі

(а.с. 75, т. 1).

Заповіт ОСОБА_5 не оскаржувався, є чинним, його дочка - відповідач ОСОБА_2 як спадкоємець, яка постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , 1/2 частини будинку якої вже була подарована у 2009 році дочці ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 17 березня 2021 року звернувся до Тростянецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 . Того ж дня ОСОБА_3 відмовилася від своєї частки у спадщині на користь позивача, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву (а.с. 40, т. 1).

24 березня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Тростянецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 (а.с. 47, т. 1).

Відповідно до довідки КП «Тульчинського МБТІ» від 26 травня 2021 року

№ 280 станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 у рівних частках на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Тростянчицької сільської ради 23 грудня 2002 року (а.с. 81, т. 1).

Відповідно до довідки Тростянецької селищної ради від 22 вересня

2021 року № 02-17/2749 в Тростянецькій селищній раді, яка є правонаступником Тростянчицької сільської ради Тростянецького району, відсутні протоколи засідань сесій та виконавчих комітетів цієї ради, в тому числі ті, в яких є відомості про покладання на посадових осіб ради обов`язків посвідчувати нотаріальні дії у 2004 році, а саме станом на

02 лютого 2004 року (а.с. 10, т. 1).

Згідно з листом архівного відділу Гайсинської районної державної адміністрації від 04 жовтня 2021 року № 01-11-202 відповідно до документів постійного зберігання Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, які знаходяться на державному зберіганні

в архівному відділі Гайсинської районної державної адміністрації,

в рішеннях Виконавчого комітету Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області за період з 2002 року до

2004 ріко відсутні записи про покладання на посадових осіб виконавчого комітету обов`язків вчиняти нотаріальні дії в 2004 році (а.с. 12, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Кравець В. А., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (частини перша, третя статті 1247 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Відповідно до статті 1251 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено систему місцевого самоврядування, яка включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Відповідно до положень частини першої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Відповідно до положень частини шостої статті 59 зазначеного Закону передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної

у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету

і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної

у місті ради.

Пунктом 1 частини другої статті 37 Закону України «Про нотаріат»

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії: посвідчують заповіти.

Відповідно до пункту 2 розділу 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Мін`юсту від 25 серпня 1994 року № 22/5, з наступними змінами

і доповненнями (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських радах народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

За таких обставин Виконавчий комітет Тростянчицької сільської ради народних депутатів Тростянецького району Вінницької областімав повноваження покласти на посадову особу цього органу місцевого самоврядування функції щодо вчинення нотаріальних дій, зокрема посвідчення заповітів. Покладення зазначених обов`язків на посадову особу органу місцевого самоврядування повинно фіксуватися у протоколах засідань сесій та виконавчого комітету відповідної ради.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина друга статті 215 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (в редакції, чинній на час посвідчення спірного заповіту), у разі посвідчення угоди не тим органом або службовою особою, на яких покладено здійснення нотаріальних функцій, угода не може вважатися укладеною з додержанням встановленої нотаріальної форми.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Тростянецької селищної ради від 22 вересня 2021 року № 02-17/2749 в Тростянецькій селищній раді, яка є правонаступником Тростянчицької сільської ради Тростянецького району, відсутні протоколи засідань сесій та виконавчих комітетів цієї ради, в тому числі ті, в яких є відомості про покладання на посадових осіб ради обов`язків посвідчувати нотаріальні дії у 2004 році, а саме станом

на 02 лютого 2004 року (а.с. 10, т. 1).

Згідно з листом архівного відділу Гайсинської районної державної адміністрації від 04 жовтня 2021 року № 01-11-202 відповідно до документів постійного зберігання Тростянчицької сільської ради Тростянецького району Вінницької області, які знаходяться на державному зберіганні

в архівному відділі Гайсинської районної державної адміністрації,

в рішеннях Виконавчого комітету Тростянчицької сільської ради Тростянецького району Вінницької області за період з 2002 року до

2004 року відсутні записи про покладання на посадових осіб виконавчого комітету обов`язків вчиняти нотаріальні дії в 2004 році (а.с. 12, т. 1).

Учасниками справи не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що секретар Тростянчицької сільської ради народних депутатів Тростянецького району Вінницької області Марчук Л. Г.у передбаченому законодавством порядку була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, зокрема посвідчувати оспорюваний заповіт від 02 лютого 2004 року, отже, вказаний правочин у встановленому порядку не посвідчений.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що на момент посвідчення спірного заповіту не вимагалося наявності рішення сесії сільської ради про уповноваження посадової особи, зокрема секретаря, на здійснення нею нотаріальних дій, і секретар Тростянчицької сільської ради народних депутатів Тростянецького району Вінницької області Марчук Л. Г. була уповноважена вчиняти нотаріальні дії відповідно до статті 1251 ЦК України та статті 37 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час вчинення нотаріальних дій).

Оскільки сторонами не доведено, що станом на 02 лютого 2004 року Виконавчим комітетом Тростянчицької сільської ради народних депутатів Тростянецького району Вінницької області було прийнято рішення, яке б надавало секретарю виконавчого комітету сільської ради Марчук Л. Г. право на вчинення нотаріальних дій, а тому остання не вправі була посвідчувати заповіт ОСОБА_4 , у зв`язку із чим заповіт складено

з порушенням вимог щодо його посвідчення, і він є нікчемним в силу частини першої статті 1257 ЦК України.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09 грудня

2019 року у справі № 683/3061/18 (провадження № 61-18936св19),

від 09 грудня 2019 року у справі № 683/3061/18 (провадження

№ 61-18936св19), від 11 грудня 2019 року у справі № 323/3359/17 (провадження № 61-15028св19).

За змістом статей 15і 16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, у рішенні

від 13 травня 1980 року у справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), у рішенні від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»

(пункт 32), визначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року

у справі № 916/3156/17 (№ 12-304гс18).

Оскільки заповіт, складений від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 02 лютого 2004 року секретарем Тростянчицької сільської Ради народних депутатів Тростянецького району Марчук Л. Г., зареєстрований в реєстрі за № 2, є нікчемним, тому він у силу прямих вимог статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Отже, відповідний правочин є нікчемним не за рішенням суду,

а відповідно до закону з моменту його укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини першої статті 1257 ЦК України,

а тому позовні вимоги про визнання заповіту нікчемним задоволенню не підлягають, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.

Також у позовній заяві ОСОБА_1 просив суд:

- скасувати чинність заповіту, складеного від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , посвідченого 02 лютого 2004 року секретарем Тростянчицької сільської ради народних депутатів Тростянецького району Марчук Л. Г., зареєстрованого в реєстрі за № 2;

- позбавити права спадкування за заповітом ОСОБА_2 , яка розпорядженням заповідача визначена спадкоємцем за заповітом;

- визнати право на спадщину за законом на загальних підставах після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за спадкоємцями, які

у визначений статтею 1270 ЦК України строк подали заяву про прийняття спадщини.

Водночас стаття 215 ЦК України визначає загальні засади недійсності правочину. Відповідно до частини другої цієї статті недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу прямих вимог статті 216 ЦК України, за змістом якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування чинності спірного заповіту; про позбавлення права спадкування за заповітом ОСОБА_2 , яка розпорядженням заповідача визначена спадкоємцем за заповітом; про визнання права на спадщину за законом на загальних підставах після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , за спадкоємцями, які у визначений статтею 1270 ЦК України строк подали заяву про прийняття спадщини, задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення

у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено

з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, третя, четверта статті 412 цього Кодексу).

З огляду на викладене касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравець В. А., підлягає задоволенню частково. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій слід змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравець Віта Анатоліївна, задовольнити частково.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 червня

2022 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

У решті судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк