Постанова

Іменем України

09 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 683/3061/18

провадження № 61-18936св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Ладигівської сільська рада Старокостянтинівського району Хмельницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_5 , на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області, у складі судді Сагайдак І. М., від 10 квітня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І., від 18 вересня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про визнання заповітів нікчемними.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - мати ОСОБА_7 Вказував, що він має право на спадщину, яка залишилась після смерті батьків, а тому у визначений законом шестимісячний строк він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері та був упевнений, що усе майно, яке належало батькові, успадкувала його мати ОСОБА_7 . Зазначав, що йому стало відомо про заповіти, які його батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , кожен окремо, склали на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Зазначені заповіти 14 лютого 2007 року були посвідчені секретарем Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Христофоровою Н. М.

Вважав, що вищезазначені заповіти є нікчемними, оскільки складені з порушенням вимог щодо їх посвідчення, зокрема на момент посвідчення заповітів секретар сільської ради Христофорова Н. М. не була уповноважена на вчинення нотаріальних дій.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати нікчемними вищезазначені заповіти.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано нікчемним заповіт, складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , посвідчений 14 лютого 2007 року секретарем виконавчого комітету Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Христофоровою Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 13. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання нікчемним заповіту, складеного ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , посвідченого 14 лютого 2007 року секретарем виконавчого комітету Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Христофоровою Н. М., зареєстрованого в реєстрі за № 12. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_6 , а тому складений останнім заповіт від 14 лютого 2007 року жодним чином не порушує права та інтереси позивача. Неприйняття спадщини після смерті батька позбавляє ОСОБА_1 права оспорювати зазначений заповіт, оскільки таке право мають лише ті спадкоємці, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину.

Заповіт, складений 14 лютого 2007 року ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_8 є нікчемним, оскільки станом на 14 лютого 2007 року виконавчим комітетом Ладигівської сільської ради не було прийнято рішення, яке б надавало секретарю виконкому Христофоровій Н. М. право на вчинення нотаріальних дій.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо нікчемності заповіту, складеного 14 лютого 2007 року ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , та обґрунтовано задовольнив позов у цій частині позовних вимог. При цьому, районний дійшов суд правильно висновку, що про порушення свого права позивач дізнався у жовтні 2017 року, а тому ним не пропущено строк позовної давності. Сторона відповідача, заперечуючи ці обставини, належних та допустимих доказів на їх спростування не надала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_5 , просить скасувати рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2019 року в частині задоволення позовних вимог та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у повному обсязі і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що жодна із сторін справи не заперечує добровільного волевиявлення та особистого підписання ОСОБА_7 заповіту, який було складено 14 лютого 2007 року. Недотримання всіх формальних вимог щодо посвідчення заповіту не може мати негативні наслідки для особи, яка такого порушення не вчиняла, оскільки таке застосування норм права було б порушенням принципу розумності, добросовісності і справедливості, призвело б до нехтування останньою волею заповідача. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. При оформленні заповіту було дотримано форму посвідчення оспорюваного заповіту відповідно вимогам статті 1247 ЦК України. Окрім того, відповідачем було подано клопотання про застосування строків позовної давності. Позивач не довів поважності причин пропуску строків позовної давності, не заявив клопотання про поновлення пропущеного строку.

Судові рішення оскаржуються в частині задоволення позовних вимог, а тому в іншій частині не є предметом перегляду Верховним Судом в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень. Окрім того, ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 , а тому не має підстав для задоволення касаційної скарги, скільки оскаржені судові рішення не впливають на його права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 лютого 2007 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений секретарем Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Христофоровою Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 12, яким на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом буде мати право заповів своїй доньці ОСОБА_2 та онуку ОСОБА_8 (а. с. 158, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. На день своєї смерті ОСОБА_6 був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 разом із дружиною ОСОБА_7 та онуками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а. с. 150, 171 т. 1).

03 вересня 2007 року за заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини за заповітом Старокостянтинівською державною конторою заведено спадкову справу № 610/2007 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (а. с. 148-149, т. 1).

Того ж дня інший спадкоємець ОСОБА_6 за заповітом ОСОБА_2 подала нотаріусу заяву про відмову від спадщини (а. с. 151, т. 1).

29 серпня 2007 року дружина померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 також подала нотаріусу заяву про відмову від спадщини, що відкрилась після смерті чоловіка (а. с. 152, т. 1).

17 вересня 2008 року державним нотаріусом видано на ім`я ОСОБА_8 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 на земельну ділянку, площею 2,89 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, на майновий пай члена КСП ім. Щорса с. Ладиги у розмірі 14 754, 00 грн, а також на грошові вклади, що зберігаються у відділенні Ощадного банку (а. с. 172, 174, т. 1).

Позивач ОСОБА_1 , який є сином ОСОБА_6 , спадщину після смерті батька не прийняв, оскільки на день його смерті не був зареєстрований і не проживав разом з ним, а також у визначений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини не подавав нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судами також встановлено, що 14 лютого 2007 року ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений секретарем Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Христофоровою Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 13, яким на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом буде мати право заповіла своїй доньці ОСОБА_2 та онуку ОСОБА_8 в рівних частках кожному (а. с. 45, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла (а. с. 46, т. 1).

На день своєї смерті ОСОБА_7 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 разом із онуком ОСОБА_10 та правнучкою ОСОБА_11 (а. с. 47, т. 1).

Позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_7 02 грудня 2017 року за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 696/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 (а. с. 7, 31, т. 1).

20 березня 2018 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом і за законом до нотаріуса звернулась донька померлої ОСОБА_7 - ОСОБА_2 (а. с. 38, т. 1).

Того ж дня ОСОБА_3 подав нотаріусу заяву про відмову від спадщини за заповітом на користь ОСОБА_2 (а. с. 37, т. 1).

Таким чином, спадкоємцями до майна померлої ОСОБА_7 є її син ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (частина перша, третя статті 1247 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Відповідно до статті 1251 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено систему місцевого самоврядування, яка включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Відповідно до положень частини першої статті 11, частин першої, третьої статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданні.

Підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Відповідно до положень частини шостої та частини восьмої статті 59 зазначеного вище Закону передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

До повноважень сільського голови, передбачених статтею 42 вказаного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не було віднесено питання прийняття розпорядження щодо покладання обов`язків по вчиненню нотаріальних дій на секретаря виконкому сільської ради.

Пунктом 1 частини другої статті 37 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: вживають заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчують заповіти (крім секретних).

Відповідно до пункту 2 розділу 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Мін`юсту від 25 серпня 1994 року № 22/5 з подальшими змінами і доповненнями (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських радах народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», у разі посвідчення угоди не тим органом або службовою особою, на яких покладено здійснення нотаріальних функцій, угода не може вважатися укладеною з додержанням встановленої нотаріальної форми.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що заповіт, складений 14 лютого 2007 року ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_8 є нікчемним в силу частини першої статті 1257 ЦК України, оскільки станом на 14 лютого 2007 року виконавчим комітетом Ладигівської сільської ради не було прийнято рішення щодо надання повноважень секретарю виконкому Христофоровій Н. М . на вчинення нотаріальних дій.

Судами надано належну оцінку тій обставині, що про порушення свого права позивач дізнався у жовтні 2017 року, а тому останнім не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду із цим позовом.

Ці та інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що спірний заповіт є нікчемним і виходячи із меж касаційної скарги, не знаходить підстав для скасування судових рішень. Судамиправильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович