Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 05 жовтня 2022 року

у справі № 923/199/21

Господарська юрисдикція

Щодо розподілу судових витрат у справах за позовами прокурора в інтересах держави

Аналогічна правова позиція висловлена

Великою Палатою Верховного Суду в постановах справах

від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17

від 21.08.2019 у справі № 362/44/17

ФАБУЛА СПРАВИ

Прокурор в інтересах держави в особі обласної ради та Департаменту соціального розвитку обласної державної адміністрації (далі - Департамент) звернувся до Комунального закладу обласної ради «Каховський геріатричний пансіонат» (далі - Пансіонат) та ТОВ «Укртранссервіс-Груп» (далі - Товариство) з позовом, у якому просив:

1. визнати недійсними додаткові угоди до договору поставки природного газу, укладені між Товариством та Пансіонатом;
2. стягнути з Товариства на користь Департаменту надмірно сплачені грошові кошти.

Рішенням господарський суд позовні вимоги задовольнив; стягнув з Товариства на користь обласної прокуратури витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову; стягнуто з обласної прокуратури на користь Пансіонату витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

ОЦІНКА СУДУ

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб'єктом звернення.

Положення статей 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

За змістом статей 42, 46, 53, 56 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

Отже, у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.

ВИСНОВКИ: звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: процесуальне представництво, правила розподілу судових витрат, порядок справляння судового збору