Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 17 березня 2021 року

у справі № 761/40378/18

Цивільна юрисдикція

Щодо належного відповідача у справі про визнання припиненими трудових відносин керівника юридичної особи з такою особою

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Омега АТ», відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців районної в місті державної адміністрації, ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД», ОСОБА_2 , в якому просив визнати трудові відносини між ним і ТОВ «Компанія «Омега АТ» припиненими; зобов`язати відділ державної реєстрації внести зміни до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про нього як керівника (генерального директора) ТОВ «Компанія «Омега АТ».

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено.

ОЦІНКА СУДУ

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначено, що «встановлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі, свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства. Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

ВИСНОВКИ: у спірних правовідносинах керівник юридичної особи діє не як її виконавчий орган, тому визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України. Отже, у цій справі належним відповідачем є особа, з якою працівник перебуває (перебував) у трудових відносинах, а не учасники юридичної особи.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави припинення трудових відносин, процедура звільнення керівника юридичної особи, визначення складу сторін справи