Постанова
Іменем України
17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 761/40378/18
провадження № 61-18255св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега АТ», Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Товариство
з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня
2019 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Савченка С. І., Верланова С. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега АТ» (далі - ТОВ «Омега АТ»), відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відділ державної реєстрації) та, з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2019 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» (далі - ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД»), ОСОБА_2 , в якому просив визнати трудові відносини між ним
і ТОВ «Компанія «Омега АТ» припиненими з 15 серпня 2011 року; зобов`язати відділ державної реєстрації внести зміни до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) шляхом виключення відомостей про нього як керівника (генерального директора) ТОВ «Компанія «Омега АТ».
Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 січня 2005 року він призначений на посаду генерального директора ТОВ «Омега АТ».
01 серпня 2011 року він написав заяву про звільнення його із займаної посади за власним бажанням, що передбачено статтею 38 КЗпП України.
15 серпня 2011 року він видав наказ про припинення виконання своїх обов`язків
і того ж дня передав Голові правління ТОВ фірма «Консоль ЛТД»
ОСОБА_2 статут товариства, протоколи про створення товариства та призначення його генеральним директором товариства та печатку товариства, про що складений відповідний акт приймання передачі документів від 15 серпня 2011 року.
На початку травня 2018 року йому стало відомо, що до цього часу він зазначений керівником зазначеного підприємства в ЄДР.
15 травня 2018 року він звернувся до відповідача та засновника/учасника товариства - Голови Правління ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» ОСОБА_2
з вимогою про скликання позачергових зборів 01 серпня 2018 року о 15 год. 00 хв. і включення до порядку денного питання про його звільнення з посади генерального директора та внесення змін до ЄДР, які стосуються відомостей про нього як керівника ТОВ «Компанія «Омега АТ».
Незважаючи на те, що ним вжито всіх заходів щодо своєчасного повідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів товариства із зазначенням часу і місця проведення зборів, а також порядку денного, позачергові загальні збори ТОВ «Компанія «Омега АТ», заплановані на 01 серпня 2018 року, не відбулися через неявку засновників зазначеного товариства.
11 жовтня 2018 року державний реєстратор на особистому прийомі усно відмовив його представнику у прийнятті документів про виключення його як керівника товариства із Реєстру.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій керувалися тим, що питання про призначення/припинення повноважень директора як виконавчого органу товариства належить до компетенції загальних зборів учасників ТОВ «Компанія «Омега АТ». Позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт належного повідомлення учасника ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» про проведення позачергових загальних зборів учасників, запланованих на 01 серпня 2018 року.
Апеляційний суд виходив з того, що відповідно до наданих у суді апеляційної інстанції пояснень ОСОБА_1 у нього відсутні докази, що ОСОБА_2 отримав його повідомлення про необхідність зібрати позачергові загальні збори, яку він направив 15 травня 2018 року. Як пояснив представник ТОВ Фірми «Консоль ЛТД», товариство знаходиться в стадії ліквідації, у зв`язку із чим призначений ліквідатор Демчан О. І. Докази того, що позивач звертався до ліквідатора із будь-якими заявами, а також того, що позивач повідомляв відповідача про необхідність зібрання позачергових загальних зборів, відсутні.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не застосували до спірних правовідносин положення трудового законодавства, якими передбачено порядок розірвання трудового договору між власником або уповноваженим ним органом та працівником з його ініціативи (стаття 38 КЗпП України). Необхідною та достатньою умовою для звільнення працівника за власним бажанням є лише письмове повідомлення працівника про своє рішення звільнитися, яке адресоване власнику або уповноваженому ним органу. Положення КЗпП України не передбачають від працівника вчинення додаткових дій для звільнення за власним бажанням та не ставлять в залежність звільнення працівника від прийняття органом управління відповідного рішення. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі
№ 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18).
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
Рух справи
УхвалоюВерховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду генерального директора ТОВ «Компанія «Омега АТ», засновниками якого є ТОВ «Консоль ЛТД» та ОСОБА_2
ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» знаходиться в стадії ліквідації, у зв`язку із чим призначений ліквідатор Демчан О. І.
Позачергові загальні збори ТОВ «Компанія «Омега АТ», заплановані на 01 серпня 2018 року, не відбулися через неявку засновників зазначеного товариства.
У статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частиною другою статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору
з ініціативи працівника (статті 38, 39).
Відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18) зазначено, що: «Судом установлено, що
ТОВ «Укркеш» не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він просить суд визнати його звільненим з посади директора ТОВ «Укркеш». Однак, згідно зі статутом
ТОВ «Укркеш» вирішення питання про звільнення керівника відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Разом з тим, відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 і ТОВ «Укркеш», колегія суддів вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин ОСОБА_1
з ТОВ «Укркеш» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначено, що «встановлені у справі обставини,
а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі, свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства. Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими».
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині третій статті 89 ЦПК України зазначено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом пункту 3 частини четвертої статті 265ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним
з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B. V.
v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
В обґрунтування позовних вимог та доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на статті 22, 38 КЗпП України і те, що в зв`язку з бажанням звільнитися з роботи за сумісництвом за власним бажанням, він написав відповідну заяву; видав наказ про звільнення, передав печатку та документи уповноваженій особі - одному із засновників ТОВ «Компанія «Омега АТ» та голові правління ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» ОСОБА_2 , про що складено відповідний акт від 15 серпня 2011 року; ініціював проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний шляхом повідомлення ТОВ «Компанія «Омега АТ» та ОСОБА_2 , дотримався процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України, та на підтвердження викладених обставин додав до позовної заяви зазначені документи.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що 01 серпня 2011 року ОСОБА_1 подав загальним зборам учасників ТОВ «Компанія «Омега АТ» заяву про звільнення його з посади директора товариства за власним бажанням з 01 серпня
2011 року (а. с. 7).
15 серпня 2011 року позивач видав наказ про припинення виконання своїх обов`язків і того ж дня у зв`язку зі своїм звільненням передав голові правління ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» ОСОБА_2 статут товариства, протоколи про створення товариства та призначення його генеральним директором товариства та печатку товариства, про що 15 серпня 2011 року складений акт приймання передачі документів та печатки ТОВ «Компанія «Омега АТ» (а. с. 8, 9).
Заява ОСОБА_1 від 15 травня 2018 року про скликання позачергових загальних зборів учасників товариства на 01 серпня 2018 року та включення до порядку денного питання про звільнення його з посади директора, відповідно до опису вкладень до поштових відправлень ПАТ «Укрпошта» 31 травня 2018 року направлена до ТОВ «Компанія «Омега АТ» за адресою: вул. Грушевського, 28/2, Н/П № 43, м. Київ, та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13, 14).
Суди не надали належну правову оцінку зазначеним доводам позивача та наданим ним доказам, не вказали мотивів їх відхилення, а також не врахували, що у спірних правовідносинах керівник юридичної особи діє не як її виконавчий орган, тому визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
З урахуванням викладеного, у цій справі належним відповідачем є особа, з якою працівник перебуває (перебував) у трудових відносинах, а не учасники юридичної особи. Тому у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД», ОСОБА_2 суди мали відмовити з підстави пред`явлення його до неналежних відповідачів.
У частині першій статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.
Згідно статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі
№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови
у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Позовна вимога ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації про зобов`язання внести зміни до відомостей з ЄДР шляхом виключення відомостей про нього як керівника (генерального директора) ТОВ «Компанія «Омега АТ» не може бути звернена до органу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань(державного реєстратора такого органу), який зобов`язаний виконати рішення суду щодо припинення трудових відносин керівника юридичної особи з такою особою незалежно від того, чи був цей орган (реєстратор) залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Тому
у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині суди мали відмовити з підстави пред`явлення його до неналежного відповідача.
За таких обставин суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД», ОСОБА_2 , відділу державної реєстрації, проте помилилися щодо мотивів такої відмови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.
У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Омега АТ» про визнання трудових відносин припиненими скасувати з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині -змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України
у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витратвирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження
№ 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат.Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження
№ 12-161гс19)).
Тому розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішенняу справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 402, 411, 412, 416 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега АТ» про визнання трудових відносин припиненими скасувати.
Справу № 761/40378/18в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега АТ» про визнання трудових відносин припиненими передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року в частинівідмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД», ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими, до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання внести зміни до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про позивача як керівника (генерального директора) Товариства
з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега АТ» змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов
