Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 січня 2021 року
у справі № 822/2357/16
Адміністративна юрисдикція
Щодо правомірності проведення документальної виїзної перевірки у приміщенні контролюючого органу у разі відмови у допуску до проведення перевірки
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постановах
від 17.05.2019 року у справі № 823/2530/18
від 16.05.2018 року у справі № 826/15718/14
від 23.04.2020 року у справі № 826/20146/15
від 24.01.2019 року у справі № 805/1941/17-а
Фабула справи: ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної податкової інспекції Головного управління ДФС (далі - ГУ ДФС), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
В обґрунтування адміністративного позову скаржник вказує, що документальну планову виїзну перевірку позивача проведено із численними порушеннями вимог ПК України.
Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено повністю.
Мотивація касаційної скарги: ГУ ДФС вказує, що складення акта про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки відповідно до приписів п. 81.1 ст. 81 ПК України. Скаржник наголошує, що він направив на адресу ФОП ОСОБА_1 лист про надання документів, які стосуються господарської діяльності. Але він відмовився від його отримання. Оскільки норми ПК України не зупиняють дію наказу у випадку недопуску працівників до перевірки, посадовими особами ГУ ДФС було розпочато проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до п. 77.6 ст. 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 цього Кодексу.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (п. 81.2 ст. 81 ПК України).
З аналізу наведених норм права слідує, що податкове законодавство надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати документальну виїзну перевірку за умови виконання вимог законодавства щодо ознайомлення платника податків у встановлений законом спосіб до початку проведення перевірки з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення.
Водночас платник податків, який вважає порушеними порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має право захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відмова платника податків від підпису у направленні на перевірку не є тотожною відмові у допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.
Висновки: норми ПК України не наділяють податковий орган правом на проведення документальної виїзної перевірки у приміщенні контролюючого органу у разі відмови у допуску до проведення перевірки.
Ключові слова: участь платника податків у проведенні перевірки, умови здійснення виїзної перевірки, право приступити до проведення перевірки