ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2021 року

Київ

справа №822/2357/16

адміністративне провадження №К/9901/37987/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції №822/2357/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року (суддя Майстер П.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (головуючий суддя - Залімський І.Г., судді: Сушко О.О., Смілянець Е.С.), -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просив (з урахуванням ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року про об`єднання в одне провадження адміністративних справ №822/2357/16 і №822/2549/16 з присвоєнням об`єднаним справам загального номеру №822/2357/16) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 серпня 2016 року №0031601702, №0031501702, №0031301702 та рішення №0031701702 від 11 серпня 2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування адміністративного позову скаржник вказує, що документальну планову виїзну перевірку позивача проведено із численними порушеннями вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), що полягає у: проведенні перевірки за усіма податками і зборами, тоді як наказ видано лише в частині перевірки нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; призначення такої перевірки було поза планом, оскільки у плані-графіку проведення документальних планових перевірок передбачалось на ІІІ квартал; проведення перевірки в приміщенні контролюючого органу, а не за місцезнаходженням платника податків; невикористання первинних документів позивача під час перевірки.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що посадовими особами ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 pоку, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складений акт від 29 липня 2016 року №2039/22-25-13-04/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення:

- пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 138.2 статті 138, пункту 177.4 статті 177 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 278494,87 грн;

- пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пунктів 2, 3 статті 9, абзацу 3 пункту 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 240680,16 грн;

- підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в результаті чого занижено суму військового збору на суму 16185,50 грн;

- пункту 121.1 статті 121, пункту 181.1 статті 181 ПК України.

На підставі вказаного акта перевірки 11 серпня 2016 року ГУ ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0031601702 (форми «Р»), яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 348118,59 грн, в тому числі 278494,87 грн - за основним платежем, 69623,72 грн - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0031501702 (форми «Д»), яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 20231,88 грн, в тому числі 16185,50 грн - за основним платежем, 4046,38 грн - штрафні (фінансові) санкції.

- № 0031301702 (форми «Р»), яким визначила позивачу до сплати суму за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510 грн.

Також, на підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято: рішення №0031701702 від 11 серпня 2016 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 27909,47 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0031401702 від 11 серпня 2016 року, якою позивача зобов`язано сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 240680,16 грн.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів виконання ним вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо пред`явлення платнику податків необхідних документів (направлень на проведення перевірки та службових посвідчень) та протиправно, поза межами наданих повноважень, провів перевірку за місцезнаходженням контролюючого органу.

Апеляційний суд в повній мірі підтримав наведені висновки суду першої інстанції.

Не погодившись з рішеннями судів, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові.

В обґрунтування вимог касаційної скарги контролюючий орган вказує, що складення акта про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки відповідно до приписів пункту 81.1 статті 81 ПК України. Скаржник наголошує, що посадовими особами ГУ ДФС було виконано всі умови для проведення планової документальної перевірки, а саме: направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу від 1 липня 2016 року №465, який було отримано позивачем 5 липня 2016 року; пред`явлено позивачу направлення на проведення перевірки, про що свідчить копія направлення, долучена до матеріалів справи; пред`явлено позивачу службове посвідчення особи, яка зазначена у направленні. Суди не спростували факт виконання відповідачем усіх наведених дій та не врахували, що відмова в допуску до перевірки з інших підстав, ніж визначені в абзаці п`ятому пункту 81.1 статті 81 ПК України, не допускається. 12 липня 2016 року відповідач направив на адресу ФОП ОСОБА_1 лист про надання документів, які стосуються господарської діяльності. Але він відмовився від його отримання. Оскільки норми ПК України не зупиняють дію наказу у випадку недопуску працівників до перевірки, посадовими особами ГУ ДФС було розпочато проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 .

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошено на відсутності у відповідача повноважень із проведення документальної планової виїзної перевірки не за місцезнаходженням позивача. Єдиним наслідком відмови позивача у допуску до проведення цього виду перевірки є виникнення у відповідача права на застосування адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 94 ПК України. У касаційній скарзі скаржником не спростовуються надані суду першої інстанції покази свідка ОСОБА_2 про проведення перевірки саме у приміщенні контролюючого органу. Посилаючись на положення пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідач не враховує, що вказана стаття передбачає складення різних видів актів (про відмову від підпису у направленні на перевірку та про відмову у допуску до перевірки), складення яких має різні правові наслідки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 77.6 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (пункт 81.2 статті 81 ПК України).

З аналізу наведених норм права слідує, що податкове законодавство надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати документальну виїзну перевірку за умови виконання вимог законодавства щодо ознайомлення платника податків у встановлений законом спосіб до початку проведення перевірки з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення.

Водночас платник податків, який вважає порушеними порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має право захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

За встановленими судами обставинами ФОП ОСОБА_1 скористався наданим йому правом та відмовився як від підпису у направленні на проведення перевірки, так і від допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення, про що складено акт від 11 липня 2016 року №99/13-04/ НОМЕР_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відмова платника податків від підпису у направленні на перевірку не є тотожною відмові у допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. При цьому норми ПК України не наділяють податковий орган правом на проведення документальної виїзної перевірки у приміщенні контролюючого органу у разі відмови у допуску до проведення перевірки.

Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 17 травня 2019 року (справа №823/2530/18), від 16 травня 2018 року (справа №826/15718/14), від 23 квітня 2020 року (справа №826/20146/15), від 24 січня 2019 року (справа №805/1941/17-а).

Судом першої інстанції у судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_2 (головного державного інспектора-ревізора відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ДПІ у м. Хмельницькому), який підтвердив, що документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 було проведено у приміщенні контролюючого органу на підставі документів, що знаходились у розпорядженні відповідача, за наслідками чого і складено акт від 29 липня 2016 року №2039/22-25-13-04/ НОМЕР_1 .

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що за відмови позивача у допуску до проведення перевірки у відповідача були відсутні правові підстави для її проведення у приміщенні контролюючого органу. Наведені процесуальні порушення при проведенні перевірки та складення за її наслідками акта є достатніми підставами для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на приписи абзацу п`ятого пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки, оскільки в цій справі позивач, окрім відмови від підпису у направленні на перевірку, також відмовився і у допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, що було оформлено відповідачем одним актом (том 1 а.с.210).

Складення акта відповідно до вимог пункту 81.2 статті 81 ПК України унеможливлює подальше проведення контролюючим органом перевірки. Водночас, приписи підпункту 94.2.3 пункту 94.2. статті 94 ПК України передбачають право для контролюючого органу застосувати арешт майна, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Інших аргументів в обґрунтування вимог про скасування судових рішень касаційна скарга не містить.

У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданим сторонами та зібраним судами на підставі статті 9 КАС України.

Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 822/2357/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко